Постанова № 141256016 у справі № 351/1153/25 від 03.11.2026

Справа № 351/1153/25

Провадження № 22-ц/4808/733/26

Головуючий у 1 інстанції СЕГІН І. .

Суддя-доповідач Девляшевський

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Девляшевського В.А.,

суддів: Луганської В.М, Мальцевої Є.Є.,

секретаря Шемрай Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» на рішення Снятинського районного суду, ухвалене головуючим суддею Сегіним І.Р. 19 лютого 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У липні 2025 року ТОВ «Алекскредит» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з відповідача заборгованість за договором №3182450 від 26.01.2020 у сумі 43 970 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами було укладено кредитний договір в електронній формі через сайт, підписаний одноразовим ідентифікатором. За цим договором відповідачу було надано 8 000 грн, які перераховано на банківську картку. Умовами договору передбачено нарахування процентів залежно від строків користування кредитом - від 1,36% до 3% на день. 15.04.2020 сторони уклали додаткову угоду, якою продовжено строк дії договору та уточнено процентні ставки. Вказав, що позивач свої зобов`язання виконав у повному обсязі, однак відповідач кредит не повернув. Станом на 30.06.2025 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Алекскредит» становить 43 970 грн, з яких: 4 750 грн - основний борг, 39 220 грн - нараховані проценти.

Зважаючи на викладене, просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 43 970 грн, а також судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Рішенням Снятинського районного суду від 19 лютого 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Алекскредит» заборгованість за кредитним договором № 3182450 від 26.01.2020 у сумі 9 500 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 4 750 грн, заборгованість по відсотках в розмірі 4 750 грн, а також 523,37 грн судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, представник ТОВ «Алекскредит» подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення не відповідає фактичним обставинам справи та ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Скаржник зазначає, що укладений між сторонами кредитний договір є чинним та правомірним відповідно до ст. 204 ЦК України, оскільки його недійсність не встановлена законом і він не був визнаний судом недійсним. Відповідач не надав жодних доказів для спростування презумпції правомірності правочину, а тому умови договору є обов`язковими для виконання. Згідно з договором відповідач зобов`язаний належним чином виконувати свої зобов`язання, зокрема своєчасно повертати кредит та сплачувати проценти. При цьому позивач свої зобов`язання виконав у повному обсязі, надавши кредитні кошти, тоді як відповідач виконував їх лише частково.

Також не погоджується з визначенням відповідача як слабшої сторони правочину. Вказує, що умови кредитування, включаючи проценти та комісії, передбачені Законом України «Про споживче кредитування». Представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 до укладення договору отримав усю необхідну інформацію (паспорт кредиту, оферту, правила), ознайомився з нею та добровільно погодився. Примірник договору в електронному вигляді був направлений кредитодавцем на адресу електронної пошти позичальника.

Скаржник наголошує, що заявлені позивачем до стягнення проценти є процентами у розумінні ч.1 ст. 1048 ЦК України, є платою за користування кредитом та не є платежами, які підлягають стягненню за порушення виконання зобов`язання у розумінні ч. 2 ст. 21 ЗУ «Про споживче кредитування».

Крім того, відсутні будь-які докази того, що відповідач перебував під впливом обману, примусу чи не усвідомлював значення своїх дій під час укладення договору.

Зважаючи на викладене, просить оскаржене рішення в частині стягнення відсотків за користування кредитом скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення нарахованих відсотків за користування кредитом у сумі 39 220 грн. Вирішити питання судових витрат.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання сторони не з`явилися, про час і місце судового розгляду були повідомлені належно. Отже, є правові підстави для розгляду справи за їх відсутності.

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Рішення Рогатинського районного суду від 29 грудня 2025 року оскаржується в частині відмови у стягненні 39 220 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом, в іншій частині рішення суду не оскаржується, а тому апеляційний суд відповідно до частини 1 ст. 367 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в оскаржуваній частині.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції встановив факт порушення відповідачем умов кредитного договору, зокрема неповернення тіла кредиту та відсотків у встановлений строк. Водночас суд дійшов висновку, що нараховані позивачем відсотки є несправедливими та непропорційними, оскільки порушують принципи розумності, добросовісності та балансу інтересів сторін. У зв`язку з цим суд зменшив розмір відсотків та частково задовольнив позов: стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Алекскредит» заборгованості за кредитним договором № 3182450 від 26.01.2020 у сумі 9 500 грн, з яких 4 750 грн - тіло кредиту та 4 750 грн - відсотки, а в решті вимог відмовив.

Колегія суддів не погоджується з цим висновком суду першої інстанції.

Суд встановив, що 26 січня 2020 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 , за допомогою вебсайту https://alexcredit.ua, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Алекскредит» було укладено договір про надання кредиту № 3182450 (договір позики) шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідача № PS3182450.

Відповідно до умов п.1.3. договору позики ТОВ «Алекскредит» надано відповідачу у власність грошові кошти в сумі 8 000 грн, перерахувавши їх на картковий рахунок НОМЕР_1 ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «ФК Елаєнс» про прийняття до виконання платіжної інструкції відповідно до умов договору № 41346335 про переказ коштів від 18.10.2017р. Платіж був виконаний 26.01.2020р.

Згідно з пунктом 1.4 вказаного Договору кредит надається позичальнику в безготівковій формі шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника.

У пункті 1.7 цього Договору визначено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у наступному порядку. У випадку використання кредиту менше ніж п`ять календарних днів, включаючи дострокове виконання зобов`язань, позичальник сплачує фіксовану суму процентів за користування кредитом, яка складає 6,80% від визначеної в п. 1.3. цього договору суми кредиту.

У випадку використання позичальником лояльних (покращених) умов кредитування, а саме при повному поверненні суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом протягом 30 календарних днів з 26.01.2020 до 25.02.2020 (включно) процентна ставка за один день користування кредитом складає 1,36% (акційна ставка або ставка за програмою лояльності).

Відповідно до п. 1.7.3. при використанні позичальником загальних умов кредитування процентні ставки складають: в базовий період з 26.01.2020 до 25.02.2020 (включно - 1,70 % за один день користування кредитом; в спеціальний період з 26.02.2020 до 23.08.2020 (включно) - 3 % за один день користування кредитом.

Строк дії Договору встановлюється з дати укладення договору 26.01.2020 до кінцевої дати виконання договору 23.08.2020 включно (пункт 3.1 Договору).

15 квітня 2020 року сторони уклали додаткову угоду про зміну умов договору про надання кредиту № 3182450 від 26.01.2020 щодо продовження базового періоду за вищезазначеним договором від 26.01.2020 по 25.04.2020. Спеціальний період, у якому нараховуються проценти за користування кредитом за спеціальною процентною ставкою 3 %, з 26.04.2020 до 22.10.2020 (включно). Кінцеву дату виконання договору - 22.10.2020 (включно).

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 3182450 від 26.01.2020 станом на 30.06.2025 загальна сума заборгованості відповідача становить 43 970 грн, з яких: 4 750 грн сума кредиту; 39 220 грн - нараховані проценти за користування кредитом.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 627 ЦК України, відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно із якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостоюцієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність (стаття 536 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 за допомогою вебсайту https://alexcredit.ua укладено електронний договір № 3182450 від 26 січня 2020 року.

Договір підписано одноразовим ідентифікатором PS3182450. у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

У договорі погоджені сума кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк та порядок повернення коштів. За умовами вказаного кредитного договору відповідач отримав грошові кошти у розмірі 8000 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості кредитодавцем нараховані проценти у розмірі 39 220 грн.

Зменшуючи ОСОБА_1 розмір нарахованих позивачем відсотків за користування кредитом до 4750 грн, суд першої інстанції в рішенні зазначив, що їх нарахування є несправедливим у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про зменшення розміру нарахованих процентів з огляду на таке.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 зробила висновок про те, що суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень.

Оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, тому суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

Отже, при вирішенні вимоги про стягнення кредитної заборгованості суд не може оцінювати положення кредитного договору на предмет їх несправедливості, вирішувати питання чи є нараховані проценти непропорційно великими та чи відповідають вони засадам справедливості, добросовісності й розумності та самостійно зменшувати розмір процентів за користування кредитом за відсутності окремої позовної заяви споживача про оспорення відповідних умов договору.

У справі яка переглядається, ОСОБА_1 не пред`явив відповідних зустрічних позовних вимог про оспорення умов договору про споживчий кредит, тому суд першої інстанції не міг самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

З огляду на встановлені обставини, розмір заборгованості за простроченою заборгованістю за процентами у розмірі 39 220 грн є доведеним і правильно нарахованим позивачем.

Колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині слід змінити і стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Алекскредит» нараховані процента у зазначеному розмірі, оскільки рішення в цій частині не відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що є підстави для перерозподілу судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог.

ТОВ «Алекскредит» за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір в сумі 3633,60 грн.

Позовну заяву та апеляційну скаргу ТОВ «Алекскредит» задоволено повністю, тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Алекскредит» слід стягнути витрати по сплаті судового збору за подання позовної та апеляційної скарги в розмірі 6056 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» задовольнити.

Рішення Снятинського районного суду від 19 лютого 2026 року змінити в частині визначення суми загальної заборгованості і суми заборгованості за відсотками та судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» (ЄДРПОУ 41346335) заборгованість за кредитним договором № 3182450від 26.01.2020 в розмірі 43 970 грн, з яких: 4750 грн заборгованість за тілом кредиту та 39 220 грн заборгованість за нарахованими відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» (ЄДРПОУ 41346335) витрати по сплаті судового збору за подання позовної та апеляційної скарги у розмірі 6056 грн.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: В.М. Луганська

Є.Є. Мальцева

Повне судове рішення складено 05 листопада 2026 року.