Рішення № 141264459 у справі № 915/830/26 від 05.11.2026

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 року Справа № 915/830/26

м.Миколаїв

Суддя Господарського суду Миколаївської області Мавродієвої М.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг",

до відповідача: Виконавчого комітету Миколаївської міської ради,

про: стягнення 14726,54 грн,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Виконавчого комітету Миколаївської міської ради 14726,54 грн заборгованості по договору №13-12228/25-БО-Т від 26.12.2025 постачання природного газу, з яких: 14200,72 грн - основний борг за переданий у березні 2026 року газ; 361,83 грн - пеня; 36,18 грн - 3% річних; 127,81 грн - інфляційні втрати.

В якості правових підстав позову позивач посилався на приписи ст.ст.509, 526, 530, 610, 612, 629, 692 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 08.07.2026 вказану позовну заяву залишено без руху та позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 15.07.2026 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач у відзиві заперечує проти задоволення вимог позивача посилаючись на наступне:

- відповідач вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами виникнення саме договірної заборгованості у заявленому ним розмірі, оскільки спірний обсяг газу виник за межами первісно визначених сторонами натуральних показників, а питання внесення відповідних змін до договору сторонами належним чином врегульовано не було;

- відповідач вказує, що заборгованість у заявленому позивачем розмірі виникла у зв`язку з особливостями фактичного споживання природного газу та необхідністю врегулювання питання щодо збільшення договірного обсягу. При цьому відповідач вживав заходів для такого врегулювання, звернувшись до постачальника щодо укладення додаткової угоди. Відтак твердження про неналежне виконання відповідачем договірного зобов`язання без урахування зазначених обставин є передчасним;

- відповідач зазначає, що Виконавчий комітет Миколаївської міської ради є органом місцевого самоврядування та розпорядником бюджетних коштів, у зв`язку з чим особливості фінансового забезпечення діяльності відповідача мають враховуватися при оцінці можливості та порядку виконання відповідних фінансових зобов`язань;

- оскільки відповідач заперечує наявність та доведеність заявленої позивачем основної заборгованості, то на думку відповідача відсутні підстави для стягнення похідних від неї сум пені, 3% річних, інфляційних втрат.

Відповідачем не подавалось до суду заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позивач у відповіді на відзив на спростування заперечень відповідача вказує наступне:

- за умовами договору відповідальність за правильність визначення замовлених обсягів газу покладається виключно на споживача, який зобов`язаний самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу в разі перевищення замовлених обсягів;

- у будь-якому разі обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого з боку постачальника відповідно до п.3.5 договору, вважається фактично спожитим за цим договором обсягом природного газу. У відзиві на позовну заяву відповідачем визнається та не заперечується сам факт споживання природного газу за спірний період в обсягах, що визначені підписаними актами приймання передачі природного газу;

- зважаючи на наведене вище у сукупності, в даному випадку постачання природного газу здійснювалось на підставі та на умовах договору, яким врегульовано питання використання природного газу в разі перевищення замовлених обсягів;

- з огляду на те, що відповідачем спожито природний газ у більшій кількості (обсязі), ніж це встановлено умовами договору, у останнього наявний обов`язок щодо оплати додатково отриманого товару за ціною, встановленою договором;

- сама по собі відсутність бюджетних коштів, за твердженням відповідача, не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання. Особливості ж здійснення казначейського та розрахунково-касового обслуговування розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів органами Казначейства безпосередньо не впливають на обов`язок виконання наявного зобов`язання з оплати поставленого товару.

Щодо тривалості судового провадження, суд, з урахуванням критеріїв розумності, які вироблені Європейським судом з прав людини вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. У частині 1 статті 6 Конвенції закріплено елементи права на судовий захист, серед яких є розумний строк розгляду справи, який вважається окремим елементом доступності правосуддя.

Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ), правовою основою функціонування та діяльності якого є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, опрацював критерії, які дозволяють зробити висновки про розумність розгляду конкретної справи. Зокрема, у п.47 рішення у справі "Бараона проти Португалії" 1987 року Суд відзначив: "Розумність тривалості розгляду повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформульованих у практиці Суду, зокрема, комплексності справи, поведінки заявника і відповідних державних органів". Критерій комплексності справи означає оцінювання складності справи з урахуванням обставин і фактів, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть за собою певні юридичні наслідки. Вона може бути пов`язана як із питаннями факту, так і з правовими аспектами: характером фактів, які необхідно встановити; кількістю питань, які розглядаються в межах справи; віддаленістю, з точки зору простору та часу, між подіями та фактами, що розглядаються, та процесом судочинства; кількістю свідків та інших проблем, пов`язаних зі збором доказів; міжнародними факторами; приєднанням справи до інших, а також вступом у процес нових осіб. Крім того, складність справи, а відтак й строк її розгляду, залежать, від складності предмету доказування у справі, без чого неможливо правильно вирішити справу по суті та застосувати норми матеріального права; від обсягу фактів предмета доказування, який може змінюватися у зв`язку зі зміною підстав позову, збільшенням чи зменшенням позовних вимог; від кількості доказів, наданих сторонами".

Також ЄСПЛ зазначає, що тривалість строку розгляду справи може бути пов`язана з перевантаженням судової системи, що, в свою чергу, може бути викликано певними надзвичайними ситуаціями. Приймаючи до уваги, що з початку військової агресії Російської Федерації проти України бойові дії ведуться, у тому числі, на території Миколаївської області, Господарський суд Миколаївської області, через оголошення повітряних тривог, перебої з постачанням електричної енергії тощо, працював з певними обмеженнями у здійсненні правосуддя та не мав об`єктивної можливості для повноцінного розгляду справи в межах строку, передбаченого ГПК України.

Відповідно, розгляд даної справи відбувся у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, та продовженого відповідними указами Президента України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Відповідач у заяві №33963 від 25.12.2025 повідомив позивача про приєднання до умов договору на постачання природного газу, розміщеного за посилання https://www.naftogaztrading.com.ua/wp-content/uploads/2025/10/bo-dogovir postachannya-gazu-2025-2026.pdf.

У вказаній заяві відповідач замовив наступні обсяги (об`єми) газу: січень 2026 року - 30 тис.куб.м, лютий 2026 року - 25 тис.куб.м, березень 2026 року - 15 тис.куб.м. Загальна вартість Договору на дату укладання становить 1193682,0 грн разом з ПДВ.

Позивач в листі №125/3/1/1-49781 від 26.12.2025 надав відповідачу згоду на приєднання до договору постачання природного газу та повідомив, що між позивачем, як Постачальником, та відповідачем, як Споживачем, укладено договір постачання природного газу №13-12228/25-БО-Т від 26.12.2025 (надалі - Договір) шляхом приєднання Споживача до умов Договору, розміщеного за посиланням: https://www.naftogaztrading.com.ua/wp-content/uploads/2025/10/bo-dogovir-postachannya-gazu-2025-2026.pdf, з врахуванням умов та інформації, зазначених Споживачем в заяві приєднання до договору постачання природного газу №33963 від 25.12.2025. Дата набрання (набуття) чинності Договору - 26.12.2025.

Згідно п.п.1.1, 1.2 Договору, Постачальник зобов`язався поставити Споживачеві, який є бюджетною установою/організацією відповідно до Бюджетного кодексу України, природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 «Газове паливо» (природний газ) (далі також - газ), а Споживач зобов`язався прийняти його та оплатити на умовах цього Договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем для власних потреб.

Згідно п.4.1 Договору, ціна газу за 1 тис.куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовлені потужності на добу наперед, за цим договором становить 17052,60 грн.

Позивач у січні - березні 2026 року по Договору передав у власність відповідача 70,81277 тис.куб.м природного газу на загальну суму 1207541,58 грн, відповідно у січні - 31,63356 тис.куб.м на суму 539434,33 грн, у лютому - 28,34645 тис.куб.м на суму 483380,57 грн та у березні - 10,83276 тис.куб.м на суму 184726,68 грн, що підтверджується підписаним без жодних зауважень з обох сторін електронними підписами та скріпленими електронними печатками актами приймання-передачі природного газу, відповідно від 10.03.2026, від 10.03.2026 та від 10.04.2026.

Відповідно до п.5.1 Договору, Споживач здійснює розрахунок за фактично переданий природний газ грошовими коштами на рахунок Постачальника, зазначений у розділі 14 цього Договору, відповідно до акта приймання-передачі природного газу, оформленого з боку Постачальника та надісланого Споживачу у порядку, визначеному підпунктом 3.5.2 пункту 3.5 Договору, - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання (передача) природного газу.

За переданий по Договору у січні - лютому 2026 року газ відповідач розрахувався повністю, відповідно 20.02.2026 на суму 539434,33 грн та 13.03.2026 на суму 483380,57 грн.

При цьому, за переданий по Договору у березні 2026 року газ відповідач 01.05.2026 розрахувався частково на суму 170525,96 грн.

Позивач вказує, що відповідач не сплатив залишок вартості переданого у березні 2026 року по Договору газу у сумі 14200,72 грн (184726,68 грн - 170525,96 грн).

Ухилення відповідача від проведення повної оплати за фактично переданий у березні 2026 року по Договору газ і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.

За приписами ст.11 ЦК України, однією з підстав для виникнення зобов`язання між сторонами є договір.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач у січні - березні 2026 року по Договору передав у власність відповідача 70,81277 тис.куб.м природного газу на загальну суму 1207541,58 грн, що підтверджується підписаним без жодних зауважень з обох сторін електронними підписами та скріпленими електронними печатками актами приймання-передачі природного газу, відповідно від 10.03.2026, від 10.03.2026 та від 10.04.2026.

Відповідно до п.5.1 Договору, Споживач здійснює розрахунок за фактично переданий природний газ грошовими коштами на рахунок Постачальника, зазначений у розділі 14 цього Договору, відповідно до акта приймання-передачі природного газу, оформленого з боку Постачальника та надісланого Споживачу у порядку, визначеному підпунктом 3.5.2 пункту 3.5 Договору, - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання (передача) природного газу.

За переданий по Договору у січні - лютому 2026 року газ відповідач розрахувався повністю, відповідно 20.02.2026 на суму 539434,33 грн та 13.03.2026 на суму 483380,57 грн.

При цьому, за переданий по Договору у березні 2026 року газ відповідач 01.05.2026 розрахувався частково на суму 170525,96 грн.

Позивач вказує, що відповідач не сплатив залишок вартості переданого у березні 2026 року по Договору газу у сумі 14200,72 грн (184726,68 грн - 170525,96 грн).

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов`язковий для виконання сторонами.

За приписами ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В силу приписів п.4 ч.3 наведеної норми змагальність сторін є однією з засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.3 ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В силу приписів ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2019 по справі №914/1131/18.

Відповідач не надав суду відповідних доказів, які б свідчили про сплату ним 14200,72 грн залишку заборгованості за переданий у березні 2026 року по Договору газ.

Доводи відповідача про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами виникнення саме договірної заборгованості у заявленому ним розмірі, оскільки спірний обсяг газу виник за межами первісно визначених сторонами натуральних показників, а питання внесення відповідних змін до договору сторонами належним чином врегульовано не було, судом відхиляються враховуючи наступне.

Відповідно до п.2.4 Договору, Споживач зобов`язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу в разі перевищення замовлених обсягів.

В той же час, згідно п.2.6. Договору, у будь-якому разі обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого з боку Постачальника відповідно до пункту 3.5 цього Договору, вважається фактично спожитим за цим Договором обсягом природного газу.

Відповідно до п.3.5.3. Договору, після підписання Сторонами актів приймання передачі природного газу, замовлені обсяги природного газу за Договором вважаються скоригованими та не потребують внесення додаткових змін до Договору.

Враховуючи наведене, суд вважає, що постачання природного газу у більшому обсязі ніж той, що був визначений відповідачем в заяві №33963 від 25.12.2025 про приєднання до умов договору на постачання природного газу, здійснювалось на підставі та на умовах спірного Договору, яким врегульовано питання використання природного газу в разі перевищення замовлених обсягів.

За приписами ч.3 ст.670 ЦК України, якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов`язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.

Судом прийнято до уваги, що у відзиві відповідачем визнається та не заперечується сам факт споживання природного газу у січені - березні 2026 року в обсягах, що визначені підписаними без жодних зауважень актами-приймання передачі природного газу по Договору.

З огляду на те, що відповідачем спожито природного газу у більшому обсязі, ніж це встановлено умовами Договору (визначено самим відповідачем, як споживачем в заяві №33963 від 25.12.2025 про приєднання до умов договору на постачання природного газу), суд вважає, що у останнього, враховуючи умови п.п.2.4, 2.6, 3.5.3 Договору та приписи ч.3 ст.670 ЦК України, наявний обов`язок щодо оплати додатково отриманого товару (природного газу) за ціною, встановленою Договором.

Доводи відповідача про те, що Виконавчий комітет Миколаївської міської ради є органом місцевого самоврядування та розпорядником бюджетних коштів, у зв`язку з чим особливості фінансового забезпечення діяльності відповідача мають враховуватися при оцінці можливості та порядку виконання відповідних фінансових зобов`язань, також судом відхиляються враховуючи наступне.

Бюджетним кодексом України, регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Видатки загального фонду бюджету здійснюється відповідно до затвердженого кошторису і план асигнувань.

Кошторис - це основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов`язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.

Розпорядники бюджетних коштів забезпечують у повному обсязі проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ, інші енергоносії, комунальні послуги та послуги зв`язку, які споживаються бюджетними установами, та укладають договори за кожним видом відповідних послуг у межах бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі.

Разом з тим, статтею 617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Крім того, в статті 1 ЦК України визначено, що однією з ознак майнових відносин юридична рівність їх учасників, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини пов`язані з фінансуванням установи чи організації з держаного чи місцевого бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують замовника та не заперечують обов`язку такого органу, який виступає стороною зобов`язального правовідношення, від його виконання належним чином. Сама відсутність бюджетних коштів та/чи закінчення бюджетного періоду не є підставою для звільнення відповідача від виконання зобов`язання.

Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зроблено висновок, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Тобто, сама відсутність бюджетних коштів та закінчення бюджетного періоду не є підставою для звільнення відповідача від виконання грошового зобов`язання.

Подібні правові позиції викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справах №911/4249/16, №906/621/17, постановах Верховного Суду від 07.05.2018 у справі №920/724/17, від 05.06.2018 у справі №915/827/17 та постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі №905/2358/16.

За такого, позовні вимоги в частині стягнення 14200,72 грн основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до положень ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.ч.1-3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.7.2 Договору, у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 Договору та/або строків оплати компенсації згідно з пунктом 8.4 Договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні втрати та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

У зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання в частині розрахунків за переданий у березні 2026 року по Договору газ позивачем на суму основного боргу 14200,72 грн нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 127,81 грн інфляційних втрат за травень 2026 року, 36,18 грн - 3% річних та 361,83 грн пені за період з 01.05.2026 по 31.05.2026.

Відповідачем такі розрахунки не заперечені та не спростовані.

Судом перевірено розрахунки інфляційних втрат, 3% річних, пені та встановлено, що вони є арифметично вірними та правильними, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судом також прийнято до уваги, що відповідачем до суду не подавалось клопотань про зменшення розміру заявленої до стягнення позивачем пені.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Виконавчого комітету Миколаївської міської ради (54001, Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.20, ідент.код 04056612) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, буд.1, ідент.код 42399676) 14200,72 грн основного боргу, 361,83 грн пені, 36,18 грн - 3% річних, 127,81 грн інфляційних втрат та 2662,40 грн судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.В.Мавродієва