УХВАЛА
04 листопада 2026 р. Справа № 440/646/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Семененко М.О.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,
за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду клопотання позивача про визнання поважними причин пропуску строку подання доказів та прийняття поданих доказів у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2026, у справі № 440/646/26
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту з питань оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Полтавської обласної військової адміністрації
про визнання протиправним та скасування висновку, наказу та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Другого апеляційного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 у справі № 440/646/26 за позовомБезуглого Геннадія Івановичадо Департаменту з питань оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Полтавської обласної військової адміністраціїпро визнання протиправним та скасування висновку, наказу та зобов`язання вчинити певні дії.
20.10.2026 (документ сформований в системі "Електронний суд" 19.10.2026) позивачем подано клопотання про долучення доказів, в якому позивач просить суд апеляційної інстанції:
- визнати поважними причини неможливості подання до суду першої інстанції доказів з об`єктивних причин;
- прийняти та дослідити під час розгляду справи примірник Завдань, що були сформовані і подані для погодження позивачем ОСОБА_2 у грудні 2024 року, та які погоджені директором Департаменту з питань оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Полтавської обласної державної адміністрації С.Лоскот, з її особистим підписом та датою погодження 24.12.2026 року та відміткою про ознайомлення з погодженим Завданням ОСОБА_2 , що підтверджується його особистим підписом та особисто поставленою датою про ознайомлення, скріншоти направлення ОСОБА_3 електронною поштою 06.10.2025.
Зауважив, що завдання у паперовому вигляді та роздруковані примірники скріншотів у паперовому вигляді будуть надані позивачем особисто під час судового розгляду справи 21.10.2026.
В обґрунтування клопотання зазначає, що докази, які позивач просить приєднати до матеріалів справи та врахувати їх під час розгляду справи і ухвалення рішення мають суттєве значення для вирішення спору. Саме примірник Завдань, який позивач не зміг подати до суду першої інстанції, є доказом того, що відповідач порушив процедуру проходження оцінювання. Зауважує, що примірник Завдань, які були підготовлені позивачем у грудні 2024 року та передані на погодження зникли з особової справи позивача, до якої він не мав вільного доступу, що ставить позивача у більш невигідне становище порівняно з відповідачем. Позивач випадково віднайшов цей примірник Завдань серед матеріалів, які він забрав з місця роботи після звільнення. Завдання були випадково прикріплені скріпою до інших документів, тому під час звернення до суду з позовом та під час розгляду справи у суді позивач не міг їх знайти. Позивач знайшов їх лише 18 жовтня 2026 року, тому надати їх у суд першої інстанції не мав можливості, тоді як в позовній заяві посилався на них, а також давав свої особисті пояснення під час розгляду справи, як у суді першої інстанції так і під час розгляду його апеляційної скарги.
Просив врахувати ту обставину, що цей примірник Завдань існував і був погоджений 26.12.2024, і повинен був знаходитись в особовій справі позивача, до якої доступ мав лише відповідач. Однак відповідач надав два різновиди Завдань, і не пояснив жодним чином де подівся примірник Завдань, які були погоджені директором 26.12.2024, примірник яких просить долучити до матеріалів справи позивач у суді апеляційної інстанції.
Також просив врахувати, що і ту обставину, що суд апеляційної інстанції з власної ініціативи виявив необхідність дослідити примірник Завдань який долучений до справи відповідачем, тому враховуючи норми статей 2, 9 КАС України вважав за можливе визнати причину пропуску позивачем строк на подання вищевказаних доказів з поважних причин, прийняти ці докази та дослідити їх разом з доказами, які були витребувані судом у відповідача.
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлене клопотання, просили його задовольнити, наполягали на тому, що вказаний доказ має суттєве значення для розгляду справи та підтверджує позицію позивача.
Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечували, вказали на те, що відповідний документ надано у ксерокопії, за відсутності оригіналу. Висловили припущення щодо фальсифікації вказаного документа, оскільки присутня у судовому засіданні представник відповідача С.Лоскот категорично заперечувала, що підпис на цьому документі належить їй.
Розглядаючи вказане клопотання позивача, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з частинами першою, четвертою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
З аналізу статті 308 КАС України вбачається, що суд апеляційної інстанції має право досліджувати докази, не подані сторонами до суду першої інстанції, однак за умови обґрунтування причини неможливості їх неподання до суду першої інстанції.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 18.12.2025 у справі №160/25589/23, з урахуванням правових висновків, викладених у постановах від 24.06.2020 у справі №520/3948/19 та від 19.11.2019 у справі №826/12675/15, суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази за умови, що особа, яка їх подає, доведе неможливість подання таких доказів до суду першої інстанції з причин, що не залежали від неї, або необґрунтованість відмови суду першої інстанції в їх прийнятті.
Зміст означеної норми процесуального закону вказує на те, що при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.
У постановах від 24 червня 2020 року (справа № 520/3948/19), від 19 листопада 2019 року (справа № 826/12675/15) Верховний Суд висновував, що аналіз наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції було зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести скаржник, як особа, що їх подає).
Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами.
Таким чином, суд апеляційної інстанції досліджує нові докази, якщо визнає, що вони не могли бути надані суду першої інстанції або відмова в їх прийнятті визнана необґрунтованою. Висновок про визнання чи невизнання цих обставин такими, що мають значення для розгляду справи, має бути викладений в судовому рішенні.
У постанові від 27.11.2025 у справі №990/286/26 Велика Палата Верховного Суду, при вирішенні питання про приєднання на стадії апеляційного провадження нових доказів у справі, також зважала на те, чи відносяться додатково надані докази предмету доказування, і, встановивши відсутність такого зв`язку, виснувала про відсутність правових підстав для приєднання нових доказів до матеріалів справи.
У цій справі позивач обґрунтовує неможливість подання примірника Завдань до суду першої інстанції тим, що зазначений документ, підготовлений ним у грудні 2024 року та погоджений директором 26.12.2024, мав перебувати в його особовій справі, доступ до якої фактично контролював відповідач. За твердженням позивача, відповідний примірник зник з особової справи, а віднайшов він його випадково лише 18.10.2026 серед документів, які забрав із попереднього місця роботи після звільнення. При цьому документ був прикріплений скріпкою до інших матеріалів, у зв`язку з чим позивач раніше не звернув на нього уваги.
Колегія суддів враховує наведені позивачем пояснення, однак вважає, що самі по собі вони не підтверджують наявності об`єктивних, незалежних від позивача обставин, які унеможливлювали подання відповідного доказу під час розгляду справи судом першої інстанції.
Так, позивач зазначає, що про існування відповідного примірника Завдань йому було відомо ще до звернення до суду, оскільки на цей документ він посилався у позовній заяві та надавав пояснення щодо обставин його підготовки і погодження під час розгляду справи. Отже, позивач усвідомлював доказове значення цього документа та необхідність його подання на підтвердження власної правової позиції.
Посилання позивача на те, що примірник Завдань був випадково віднайдений серед інших документів лише 18.10.2026, не свідчить саме по собі про об`єктивну неможливість його виявлення та подання раніше. Обставина випадкового виявлення документа характеризує момент, коли позивач фактично його знайшов, однак не підтверджує наявності незалежних від нього причин, які перешкоджали вчиненню необхідних дій у межах розгляду справи судом першої інстанції.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що посилання позивача на істотне значення відповідного документа для вирішення спору не є самостійною та достатньою підставою для його прийняття судом апеляційної інстанції. Критерії значущості доказу та об`єктивної неможливості його своєчасного подання є різними умовами, які мають оцінюватися в сукупності. Саме лише твердження про те, що документ може підтверджувати порушення відповідачем процедури проходження оцінювання, не звільняє позивача від обов`язку довести поважність причин його неподання до суду першої інстанції.
При цьому доводи позивача про те, що відповідач надав суду два різновиди Завдань та не пояснив долю примірника, погодженого 26.12.2024, стосуються оцінки доказів та обставин спірних правовідносин по суті спору, однак не підтверджують об`єктивної неможливості подання позивачем наявного в нього документа у встановлений процесуальний строк.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції звертає увагу й на те, що позивачем до суду апеляційної інстанції надано відповідний доказ лише у ксерокопії, яка не засвідчена належним чином, тоді як оригінал цього документа у позивача відсутній, про що він зазначив під час судового розгляду в суді апеляційної інстанції. При цьому позивачем не наведено обґрунтованих пояснень щодо місцезнаходження оригіналу документа, причин його відсутності та неможливості подання такого оригіналу суду.
За таких обставин надана позивачем ксерокопія документа сама по собі не може бути визнана належним доказом підтвердженням обставин, на які він посилається, без можливості перевірки її відповідності оригіналу, зокрема щодо змісту документа, його цілісності, достовірності та факту погодження директором 26.12.2024.
Крім того, відповідно до положень статті 94 КАС України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
З урахуванням положень статті 94 КАС України, за відсутності належного засвідчення копії документа на відповідність оригіналу та відсутності самого оригіналу документа - Завдань та з огляду на неможливість перевірити достовірність наданої копії, колегія суддів не вбачає підстав для прийняття такого документа як належного письмового доказу на підтвердження доводів позивача. Відповідно, наведена копія не може бути покладена в основу судового рішення та врахована під час оцінки обставин справи по суті.
Колегія суддів також враховує, що відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Водночас принцип змагальності не звільняє учасників справи від обов`язку добросовісно користуватися процесуальними правами та своєчасно подавати докази на підтвердження своїх вимог і заперечень.
Згідно з частинами першою та другою статті 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки, зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та виконувати процесуальні обов`язки.
За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що наведені позивачем пояснення не підтверджують існування виняткових обставин, які об`єктивно унеможливлювали подання примірника Завдань до суду першої інстанції. Позивачем не доведено, що несвоєчасне подання цього документа було зумовлене причинами, які не залежали від його волі та не могли бути усунуті шляхом вчинення ним належних і своєчасних процесуальних дій.
Отже, передбачені частиною четвертою статті 308 КАС України умови для прийняття додаткового доказу судом апеляційної інстанції відсутні, у зв`язку з чим колегія суддів відмовляє у визнанні поважними причин пропуску строку подання доказів та, відповідно, у задоволенні клопотання позивача про прийняття примірника Завдань до матеріалів справи.
Керуючись ст.ст. 9, 77, 80, 308 Кодексу адміністративного судочинства України , суд -
У Х В А Л И В:
Визнати неповажними причини пропуску строку подання ОСОБА_1 доказів у справі №440/646/26.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про визнання поважними причин пропуску строку подання доказів та прийняття поданих доказів у справі №440/646/26 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Семененко М.О.
Судді Подобайло З.Г. Чалий І.С.
Повний текст ухвали складено 06.11.2026