Постанова № 141302948 у справі № 903/543/26 від 09.11.2026

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року Справа № 903/543/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Маціщук А.В.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Волинської області від 19 серпня 2026 року у справі №903/543/26 (повний текст складено 28 серпня 2026 року, суддя Бідюк С.В.)

за позовом Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Маневицької селищної ради

до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

про стягнення 55 704,18 грн шкоди

ВСТАНОВИВ:

Керівник Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Маневицької селищної ради звернувся до Господарського суду Волинської області з позовною заявою до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в розмірі 55 704,18 грн.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 19 серпня 2026 року у справі №903/543/26 задоволено позов Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Маневицької селищної ради до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення 55 704,18 грн шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Присуджено до стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь Маневицької селищної ради 55 704,18 грн шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, а також на користь Волинської обласної прокуратури 2 662,40 грн витрат по сплаті судового збору.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що прокурором обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах, оскільки селищна рада, попри повідомлення про порушення, самостійно заходів для стягнення шкоди не вжила. Відповідач як постійний лісокористувач і правонаступник Державного підприємства "Маневицьке лісове господарство" був зобов`язаний забезпечувати охорону та збереження лісових насаджень, однак не виконав належним чином цих обов`язків, унаслідок чого невстановленими особами було незаконно зрубано три дерева породи дуб сироростучий. Факт порубки підтверджено матеріалами кримінального провадження, а розмір шкоди - висновком судової інженерно-екологічної експертизи. Судом визнано доведеними протиправну бездіяльність відповідача, наявність шкоди, причинно-наслідковий зв`язок і вину, врахувавши презумпцію вини заподіювача шкоди. Доводи відповідача про відсутність конкретизації порушених обов`язків, неможливість запобігти порубці в умовах воєнного стану та відсутність акта екологічної перевірки суд відхилив як такі, що не спростовують установлених обставин.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 19 серпня 2026 року у справі №903/543/26 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Обґрунтовуючи свої вимоги, апелянт зазначає, що суд першої інстанції, на його думку, визнав встановленими обставини щодо бездіяльності, які не доведені прокурором. Для притягнення до відповідальності необхідно довести наявність одночасно всіх елементів, зокрема протиправної поведінки, шкоди, причинно-наслідкового зв`язку та вини. Всупереч вказаному, прокурором не доведено в чому полягає протиправна бездіяльність лісгоспу. Позивачем не доведено відсутності "автоматичної" відповідальності лісокористувача: відповідальність не настає сама по собі лише через факт вирубки третіми особами. Позивач мав довести, які саме конкретні дії лісгосп мав учинити за законом, мав на це реальну можливість, але свідомо не вчинив. Прокурор не вказав жодного конкретного превентивного заходу чи норми законодавства, які порушив лісгосп, а обмежився лише загальними посиланнями на статті Цивільного та Лісового кодексів.

Апелянт звертає увагу, що дії відповідача відповідають загальним вимогам лісового законодавства, дотримання яких є обов`язковими з боку постійних лісокористувачів, вказані у позові дії в повній мірі відповідають загальному об`єму та змісту обов`язків, які висуваються лісовим законодавством до постійних лісокористувачів.

Також вказує на активну участь у слідчих діях: працівники ДП "Ліси України" сприяли та сприяють слідству, зокрема, самостійно повідомили про факт незаконної порубки, надали всі необхідні картографічні матеріали, таксаційні описи кварталу 35, витяг про право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:07:001:0204 та оперативно підготували первинний розрахунок шкоди, що свідчить про активну поведінку лісокористувача.

На думку відповідача, прокурором не доведено протиправності поведінки, оскільки повідомлення про вчинення правопорушення правоохоронних органів та вжиття заходів реагування свідчить про активну, а не пасивну позицію лісокористувача.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні №1202003[телефон приховано] від 23 листопада 2020 року триває, кримінальне провадження не закінчене, а особа (особи) яка (які) вчинила кримінальне правопорушення - не встановлена. У зв`язку з цим, стягнення з відповідача шкоди, заподіяної незаконною рубкою лісу є неправомірною та такою, що суперечить принципу справедливості. Більше того, у разі відшукання та притягнення до кримінальної відповідальності винних осіб, можливість здійснення з таких осіб стягнення заподіяної шкоди навколишньому природному середовищу буде сумнівною, оскільки механізм такого стягнення нормативно врегульований, а збитки вже будуть компенсовані за рахунок постійного лісокористувача.

Відповідач звертає увагу суду, що висновок експерта не відповідає критеріям достовірності та допустимості, визначеним ст. ст. 76-79 ГПК України, не може бути належним доказом завданої майнової шкоди, а тому неправомірно покладений в основу судового рішення через його суперечливість та недоведеність фактичних обставин, на яких він ґрунтується. Висновок експерта базується виключно на матеріалах кримінального провадження (без виходу на місцевість), є похідним доказом, що не містить верифікованих даних про стан лісових насаджень на момент вчинення правопорушення. Відсутність натурного обстеження позбавляє суд можливості перевірити об`єктивність вихідних даних, що закладені в основу розрахунку шкоди.

Також місцевим господарським судом належним чином не досліджено питання наявності правових підстав для здійснення представництва інтересів держави прокурором в судовому провадженні.

За наведених обставин апелянт вважає, що рішення Господарського суду Волинської області від 19 серпня 2026 року у справі №903/543/26 не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, ухвалене без повного і всебічного з`ясування обставин справи та без належної оцінки аргументів відповідача, у зв`язку з чим підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17 вересня 2026 року у справі №903/543/26 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Волинської області від 19 серпня 2026 року у справі №903/543/26. Запропоновано сторонам у справі в строк протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому статтею 263 ГПК України. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абзацу 1 частини 10 статті 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами частини 13 статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абзац 2 частини 10 статті 270 ГПК України).

Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у даній справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило.

29 вересня 2026 року керівником Камінь-Каширської окружної прокуратури через "Електронний суд" ЄСІТС подано до суду письмові пояснення, в яких заперечує проти доводів апелянта. Зазначає, що відповідачем по справі не заперечується факт того, що він у розумінні Лісового кодексу України є постійним лісокористувачем земельної ділянки лісового фонду, на якій мала місце незаконна порубка, неналежне виконання ДП «Ліси України» встановлених законодавством обов`язків свідчить про причинно-наслідковий зв`язок між протиправною бездіяльністю та шкодою, що завдана навколишньому природному середовищу у вигляді порубки дерев в розмірі 55 704,18 грн.

Тому, наявність порушень державних інтересів та невжиття Маневицькою селищною радою заходів на відшкодування спричиненої шкоди надає право прокурору для їх захисту в судовому порядку та для забезпечення національної безпеки України.

Відтак, прокурор просить залишити рішення Господарського суду Волинської області від 19 серпня 2026 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судом було створено сторонам належні умови для реалізації їх прав.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Волинської області від 19 серпня 2026 року у справі №903/543/26 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Камінь-Каширською окружною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №1202003[телефон приховано] від 23 листопада 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 246 Кримінального кодексу України за фактом незаконної порубки 3 дерев породи дуб в кварталі 35, виділів 1, 11 Черевахівського лісництва ДП "Маневицьке ЛГ".

Актом огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 23 листопада 2020 року, який складений в с. Череваха майстром лісу Черевахівського лісництва ОСОБА_1 зафіксовано у кварталі 35 виділі 1 виявлено незаконну порубку 1 сироростучого дерева породи дуб, діаметр пня 60 см, у виділі 11 двох сироростучих дерев породи дуб, діаметри пнів 64 та 66 см.

Внаслідок вчинення даної незаконної порубки лісогосподарським підприємством у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" нараховано шкоду в сумі 55 708,11 грн, що підтверджено долученою довідкою-розрахунком.

Таким чином, внаслідок вчинення напередодні 23 листопада 2020 року невстановленими особами у кварталі 35 виділах 1, 11 Черевахівського лісництва ДП "Маневицьке ЛГ" (на даний час - філія "Поліський лісовий офіс" ДСГП "Ліси України") незаконної порубки 3 дерев сироростучих породи дуб заподіяно збитки навколишньому природному середовищу на загальну суму 55 708,11 грн.

Факт вчинення незаконної порубки дерев у кварталі 35 виділах 1, 11 на території Черевахівського лісництва ДП "Маневицьке ЛГ" (на даний час - філія "Поліський лісовий офіс" ДСГП "Ліси України") підтверджується протоколом огляду місця події - місць незаконних порубок дерев від 23 листопада 2020 року з фототаблицею до нього.

Матеріали справи також містять протоколи допитів свідків ОСОБА_2 - лісничого Черевахівського лісництва, ДП "Маневицьке ЛГ" (протокол від 24 листопада 2020 року); ОСОБА_1 - майстра лісу Черевахівського лісництва ДП "Маневицьке ЛГ" (протокол від 25 листопада 2020 року), ОСОБА_3 - інженера відділу охорони та захисту лісу (протокол від 25 листопада 2020 року), ОСОБА_4 - майстра лісу ДП "Маневицьке ЛГ" (протокол від 01 грудня 2020 року), які повідомили про вищевказані факти вчинення незаконних порубок та вказали, що вжитими заходами не вдалося встановити осіб, причетних до незаконних порубок.

На виконання листа Маневицької місцевої прокуратури Волинської обласної прокуратури №36-1958вих-20 від 03 грудня 2020 року наказом директора ДП "Маневицьке лісове господарство" Волинського обласного управління лісового та Мисливського господарства №б/н від 24 грудня 2020 року створено комісію із проведення службового розслідування обставин факту неналежного виконання працівниками лісової охорони.

За результатами проведення службового розслідування комісією у складі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 24 грудня 2020 року складено акт службового розслідування, затверджений директором ДП "Маневицький лісгосп" В. Радіоном.

Із змісту вказаного акта вбачається, що комісія дійшла висновків про необхідність припинити службове розслідування; роботи із забезпечення охорони лісів від незаконних рубок, попередження таких фактів та встановлення осіб, які скоюють лісопорушення, працівниками лісової охорони лісгоспу є недостатніми; зобов`язати лісничого організувати охорону ділянок лісових масивів лісництва на належному рівні; мобільній рейдовій групі слід надати практичну допомогу в забезпеченні охорони лісових масивів лісництва від незаконних порубок та крадіжок готової продукції; зобов`язано якісно виконувати запити та вказівки слідчого.

В ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження Волинським відділенням Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз на підставі постанови слідчого проведено судову інженерно-екологічну експертизу за результатами якої складено висновок експерта від 14 листопада 2025 року №1009-Е.

Згідно висновку інженерно-екологічної експертизи за результатами дослідження в обсязі поданих документів в межах спеціальних знань експерта з інженерно екологічного виду досліджень, встановлено, що розрахунок розмірів збитків, завданих внаслідок незаконної, як встановлено слідством, порубки 3 (трьох) сироростучих дерев породи "дуб" в кварталі 35 виділів 1,11 Черевахівського лісництва ДП "Маневицьке ЛГ", який задокументований у Акті огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 23 листопада 2020 року та Розрахунку розміру шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки 2-х сироростучих дерев породи "дуб" (діаметри пнів в корі біля шийки кореня становлять 64 см та 66 см) на території лісової ділянки у кварталі 35 (виділ 11) Черевахівського лісництва ДП "Маневицьке ЛГ" та 1-го сироростучого дерева породи "дуб" (діаметр пня в корі біля шийки кореня становить 60 см) на території лісової ділянки у кварталі 35 (виділ 1) Черевахівського лісництва ДП "Маневицьке ЛГ" (Розрахунок ДЕІ), підтверджується документально та розрахунково в сумі - 55 708,11 грн. З рорахункової таблиці, яка міститься у висновку експерта, сума розміру шкоди внаслідок незаконної порубки дерев становить 55 704,18 грн.

Згідно інформації ДП "Маневильце ЛГ" встановлено, що земельні ділянки знаходяться в постійному користуванні підприємства на підставі матеріалів лісовпорядкування 2012 року, які додано до позову.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ДП "Маневицьке ЛГ" (код ЄДРПОУ 00991545) припинено.

Пунктом 1.4.79 Статуту ДСГП "Ліси України", затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 28 травня 2024 року №141, визначено, що ДСГП "Ліси України" є правонаступником прав та обов`язків державного підприємства "Маневицьке лісове господарство" згідно наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 № 887 "Про припинення державного підприємства "Маневицьке лісове господарство" та затвердження складу комісії з припинення".

Наказом ДП "Ліси України" від 30 вересня 2024 року №1665 "Про створення філії "Поліський лісовий офіс" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" створено філію "Поліський лісовий офіс" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", місцезнаходження: Україна, 43010, Волинська область, місто Луцьк, проспект Волі, 30.

Згідно наказу ДСГП "Ліси України" від 18 жовтня 2024 року №1925 "Про припинення філії "Маневицьке лісове господарство" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" припинено філію "Маневицьке лісове господарство" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (код 45052111) шляхом її закриття. Передачу активів та пасивів, документів здійснено до філії "Поліський лісовий офіс" згідно із затвердженим передавальним актом з терміном припинення до 31 січня 2025 року.

Наказом ДСГП "Ліси України" від 31 грудня 2024 року №2338 "Про затвердження передавальних актів філій, що координуються Поліським лісовим офісом" затверджено передавальні акти активів та пасивів на балансових та позабалансових рахунках, матеріалів лісовпорядкування та документів, які підтверджують речові права на земельні ділянки, нерухоме майно та інше по філіях, що координуються Поліським лісовим офісом, а саме: … філії "Маневицьке лісове господарство державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".

Разом з цим, наказом ДСГП "Ліси України" від 24 січня 2025 року №206 "Про організацію території земель державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" затверджено організацію територій земель філії "Поліський лісовий офіс" ДСГП "Ліси України" площею 1341273,6745 га, що передані до державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" від: … державного підприємства "Маневицьке лісове господарство" передавальним актом від 02 січня 2023 року, затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 03 січня 2023 року №11.

Отже, з огляду на припинення ДП "Маневицьке лісове господарство" внаслідок реорганізації та положення Статуту ДСГП "Ліси України", останнє є правонаступником його прав та обов`язків, у тому числі тих, що виникли у зв`язку з веденням лісового господарства на відповідній території. в результаті реорганізації ДП "Маневицьке ЛГ" усі майнові та немайнові права, інтереси та обов`язки перейшли до правонаступника ДСГП "Ліси України".

Розділом 3 Статуту ДП "Маневицьке ЛГ", затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 27 червня 2019 року №410, підприємство створено з метою: ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів. Основними напрямами діяльності підприємства є: забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників, хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Відповідно до Статуту, який затверджений Державним агентством лісових ресурсів України від 04 березня 2024 року №53, Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" засноване на державній власності, створене відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 26 жовтня 2022 року №804 та належить до сфери управління державного агентства лісових ресурсів України, ДП "Ліси України" є правонаступником прав та обов`язків ДП "Маневицьке ЛГ".

Згідно п. 3.1. Статуту, ДП "Ліси України", створене з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів.

Підприємство є юридичною особою публічного права, заснованою на державній власності, функції з управління якою виконує Державне агентство лісових ресурсів. При цьому, ДП "Ліси України" може виступати позивачем, відповідачем, третьою особою в усіх судах (п. 4.1., п. 4.10 Статуту).

На підставі викладеного, всі права ДП "Маневицьке лісове господарство", в подальшому - філії "Маневицьке лісове господарство", перейшли до відповідача - ДП "Ліси України".

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

У відповідності до частин 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Разом з тим, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Камінь-Каширська окружна прокуратура звернулася до Маневицької селищної ради з листом №51/1-186вих26 від 10 квітня 2026 року у якому просила надати інформацію про те, чи планує Маневицька селищна рада звертатися до суду з метою стягнення із ДП "Ліси України" шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу в розмірі 55 708,11 грн, із зазначенням строку звернення.

Листом №1342/01-13/2-26 від 16 квітня 2026 року селищний голова Маневицької селищної ради повідомив прокуратуру про відсутність намірів звернутися до суду з позовом до Поліського лісового офісу ДП "Ліси України" про відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу у розмірі 55 708,11 грн у зв`язку з відсутністю будь-якої інформації щодо вчинення такого правопорушення та надав реквізити рахунку для стягнення таких коштів.

26 травня 2026 року Камінь-Каширською окружною прокуратурою направлено Маневицькій селищній раді повідомлення про пред`явлення позовної заяви у порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Станом на момент звернення прокурора з позовом до суду, Маневицькою селищною радою не здійснено достатніх заходів спрямованих на захист інтересів держави щодо стягнення з Філії "Маневицьке лісове господарство" ДСГП "Ліси України" у судовому порядку збитків, заподіяних внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання лісових ресурсів.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 квітня 2019 року у справі №910/3486/18 визначено, що прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист інтересів держави у спірних правовідносинах.

Слід також зазначити, що сам факт незвернення до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що Маневицька селищна рада неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави у цій сфері та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Зазначене свідчить, що неналежне здійснення Маневицькою селищною радою захисту інтересів держави і відповідно до статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" стало підставою для вжиття заходів представницького характеру органами прокуратури шляхом пред`явлення позову про стягнення збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної рубки лісових насаджень.

Враховуючи викладене колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо відсутності правових підстав для звернення прокурора з даним позовом до суду та погоджується з висновком місцевого господарського суду про подання позову в інтересах держави у відповідності до приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Частинами 1 та 2 статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв`язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а шкода - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно, суди, розглядаючи спори про стягнення шкоди (збитків), мають встановлювати обставини щодо наявності всіх елементів складу правопорушення у їх сукупності.

Разом з тим, у деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Отже, при зверненні з позовом про стягнення шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні шкоди.

Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

При цьому господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №920/715/17).

Відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства (лісові відносини) регулюються, зокрема, Лісовим кодексом України.

У свою чергу, правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь визначає Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища".

За статтею 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (стаття 1 Лісового кодексу України).

Права та обов`язки постійних лісокористувачів визначає стаття 19 Лісового кодексу України, відповідно до якої постійні лісокористувачі зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства.

Відповідно до статей 16, 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Статтею 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Частиною 5 статті 86 Лісового кодексу України передбачено, що забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на, зокрема постійних лісокористувачів.

Відповідно до статті 105 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у, зокрема незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Статтею 107 Лісового кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Згідно зі статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних осіб від компенсації шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу.

Аналіз наведених норм права у їх системному взаємозв`язку свідчить, що обов`язок щодо забезпечення охорони, захисту та збереження лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які зобов`язані забезпечувати дотримання встановлених законодавством вимог щодо ведення лісового господарства та несуть відповідальність за їх невиконання або неналежне виконання.

При цьому підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності є не безпосереднє здійснення ним незаконної рубки дерев, а порушення покладених на нього обов`язків щодо охорони та захисту лісів, яке виявляється у протиправній бездіяльності, зокрема невжитті належних заходів для запобігання незаконним рубкам на підвідомчих йому ділянках лісового фонду.

Отже, для вирішення питання про відповідальність постійного лісокористувача визначальним є встановлення факту порушення ним правил лісокористування та наявності причинно-наслідкового зв`язку між таким порушенням і заподіянням державі шкоди внаслідок незаконної рубки або пошкодження лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Таким чином, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства несуть не лише безпосередні виконавці самовільної рубки дерев, а й постійні лісокористувачі, винні у незабезпеченні належної охорони та збереження лісів на переданих їм у постійне користування земельних ділянках, які відповідно до вимог законодавства зобов`язані відшкодувати заподіяну лісу шкоду в установлених розмірах і порядку.

Зазначений правовий висновок є усталеним у практиці Верховного Суду та викладений, зокрема, у постановах від 27 березня 2018 року у справі № 909/1111/16, від 09 серпня 2018 року у справі № 909/976/17 (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду), від 20 серпня 2018 року у справі № 920/1293/16, від 23 серпня 2018 року у справі № 917/1261/17, від 19 вересня 2018 року у справі № 925/382/17, від 09 грудня 2019 року у справі № 906/133/18, від 20 лютого 2020 року у справі № 920/1106/17, від 18 травня 2023 року у справі № 914/669/22, від 28 вересня 2023 року у справі № 927/32/23, від 12 вересня 2024 року у справі № 907/181/22 та від 11 лютого 2026 року у справі № 907/278/25.

Для покладення на постійного лісокористувача обов`язку з відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу через незабезпечення охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, першочерговим є з`ясування обставини щодо встановлення факту порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, тобто у цьому випадку, здійснення незаконної порубки дерев (постанова Верховного Суду від 18 травня 2023 року у справі № 914/669/22).

Колегія суддів виходить з того, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

Суд апеляційної інстанції звертається до висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постанові від 12 вересня 2024 року у справі №907/181/22, де вказано, що господарський суд, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, виходить з презумпції вини правопорушника.

Апеляційний господарський суд враховує, що матеріали справи не містять доказів встановлення у кримінальному провадженні №1202003[телефон приховано] від 23 листопада 2020 року осіб, причетних до незаконної порубки трьох дерев породи дуб сироростучий в кварталі 35, виділах 1,11 Черевахівського лісництва.

Разом з тим, дії працівників відповідача щодо фіксації факту незаконної порубки та повідомлення правоохоронних органів про вчинене невстановленими особами правопорушення самі по собі не спростовують вини відповідача як постійного лісокористувача та не свідчать про вжиття ним усіх належних і достатніх заходів щодо забезпечення охорони та збереження лісових насаджень.

Наявність кримінального провадження за фактом незаконної порубки дерев також не спростовує обставин неналежного забезпечення відповідачем охорони лісових насаджень, оскільки предметом доказування у цій справі є не встановлення особи, яка безпосередньо здійснила порубку, а наявність підстав для покладення цивільно-правової відповідальності на постійного лісокористувача у зв`язку з невиконанням покладених на нього обов`язків щодо охорони та захисту лісу.

Законом покладено на відповідача, в тому числі, і обов`язок вжиття заходів для недопущення/охорони лісу від незаконної вирубки, проте не лише вчинення усіх можливих дій з метою виявлення правопорушника.

Відповідачем не надано вірогідних доказів відсутності його вини та вчинення ним дій, спрямованих на збереження та охорону лісів та недопущення самовільної рубки лісу.

Як зазначалося апеляційним судом, у акті службового розслідування від 24 грудня 2020 року міститься висновок комісії, зокрема, про недостатність проведених робіт із забезпечення охорони лісів від незаконних рубок, попередження таких фактів та встановлення осіб, які скоюють лісопорушення, працівниками лісової охорони лісгоспу, що свідчить про невиконання працівниками Черевахівського лісництва ДП «Маневицьке ЛГ» обов`язків щодо недопущення порушень лісового законодавства.

Таким чином, відповідач, як постійний лісокористувач, не дотримавши вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, допустив самовільну порубку, на підпорядкованій йому території, не забезпечив збереження не призначених для порубки дерев, не здійснив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних порубок, не запобіг порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасно не виявив таких порушень і не вжив відповідних заходів щодо їх усунення.

Відтак, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення (незаконна порубка дерев, завдана шкода, протиправна бездіяльність відповідача, яка полягає у незабезпеченні належної охорони лісу, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та бездіяльністю відповідача, вина) та наявність підстав для стягнення з відповідача завданої шкоди.

Доводи відповідача є безпідставні, які жодним чином не спростовують факту незаконного вирубування дерев.

Щодо твердження апелянта про невідповідність висновку експерта критеріям достовірності та допустимості, визначеним ст. ст. 76-79 ГПК України, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.

Положення Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5, визначають, що об`єктом інженерно-екологічної експертизи можуть бути матеріалізовані джерела інформації, зафіксовані у схемах, планах, фотографіях, протоколах та інших матеріалах справи. Вибір методики та способу проведення дослідження належить виключно до компетенції експерта.

Згідно з ч.3 ст.98, ч.1 ст.101 ГПК України висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Водночас та обставина, що експертиза проведена без виїзду на місце незаконної порубки, не є підставою вважати її недопустимим доказом.

Сам по собі такий спосіб проведення дослідження не свідчить про недотримання вимог законодавства щодо судової експертизи, оскільки можливість проведення експертного дослідження за наданими документами залежить від характеру поставлених питань, об`єктів дослідження та достатності вихідних матеріалів.

У цій справі відомості про кількість незаконно зрубаних дерев, їхню породу, діаметри пнів та місце розташування зафіксовані в акті огляду місця вчинення правопорушення від 23 листопада 2020 року та протоколі огляду місця події з фототаблицею. Саме ці матеріали використані як вихідні дані для проведення експертного дослідження.

Із протоколу допиту свідка ОСОБА_3 - інженера охорони та захисту лісу Державного підприємства «Маневицьке лісове господарство» - від 25 листопада 2020 року вбачається, що після виявлення незаконної порубки 3х дерев породи дуб сироростучий, яку було вчинено в ніч з 22 листопада 2020 року на 23 листопада 2020 року, працівниками лісництва оглянуто ділянку лісу у виділах 1 та 11, кварталу 35, проведено заміри пнів.

Відповідні дії зафіксовані в акті огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 23 листопада 2020 року, складеними працівниками відповідача, та довідці-розрахунку, підписані й директром Державного підприємства «Маневицьке лісове господарство», в яких зазначені відомості про кількість та породу дерев, їх розташування та розмір пнів, що також узгоджується з даними у схемі, доданій до протоколу огляду місця події від 23 листопада 2020 року.

Експерт у висновку зазначає про проведення експертизи на підставі протоколу огляду місця події від 23 листопада 2020 року, схеми до протоколу огляду місця події від 23 листопада 2020 року, акту службового розслідування від 24 грудня 2020 року, інших матеріалів справи, а також листа Державного підприємства «Маневицьке лісове господарство» Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства від 23 листопада 2020 року №10-23/2029, акта огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 23 листопада 2020 року, довідки - розрахунку, які створені та надані лісовим господарством органу досудового розслідування.

Отже, відсутність безпосереднього натурного обстеження експертом земельної ділянки, на якій виявлено незаконну порубку дерев, не спростовує достовірності його висновку та не може ставитися під сумнів відповідачем за умови підтвердження вихідних даних самостійно створеними доказами у справі.

Крім того, особа, яка проводила цю експертизу є атестованим судовим експертом, обізнана про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за ст.384, 385 Кримінального кодексу України, сам висновок є в достатній мірі інформативним щодо предмета доказування, а отже може бути використаний як самостійний засіб доказування у справі за умови відповідності вимогам процесуального законодавства та підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами, що узгоджується із правовими висновками, Верховного Суду, викладених у постановах від 11 травня 2022 року у справі №450/3032/19 та від 07 лютого 2024 року у справі №201/11458/20.

Чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо використання під час розгляду цивільної/господарської справи доказів, отриманих у межах інших проваджень.

Господарські суди при вирішенні господарських спорів мають досліджувати на загальних умовах і висновки судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №907/651/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі №477/2330/18).

Висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі №918/36/19).

Судом встановлено, що відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи №1009-Е від 14 листопада 2025 року, розрахунок розміру шкоди (збитків), заподіяної внаслідок незаконної порубки 3-х сироростучих дерев породи дуб: одного дерева - у кварталі 35 виділу 1 Черевахівського лісництва, з діаметром пня 60 см, двох дерев - у кварталі 35 виділу 11, з діаметрами пнів 64 см та 66 см, становить 55 704,18 грн.

Розмір шкоди, заподіяний лісу, визначений на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу".

Таким чином, враховуючи викладене, а також дотримання експертом при проведенні експертного дослідження усіх умов та вимог, зважаючи на обізнаність експерта про передбачену ст.384 та ст.385 КК України кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, суд вважає, що висновок експерта відповідає вимогам ст.98, 101 ГПК України та є належним та допустимим доказом у розумінні ст.76, 77 ГПК України в межах даної справи, зокрема, щодо розміру шкоди заподіяної лісу внаслідок незаконної порубки дерев.

Відповідачем не заперечується розмір нарахованої суми збитків, що зазначена в експертному висновку, відтак, заявлений до стягнення розмір збитків у сумі 55 704,18 грн суд вважає обґрунтованим.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія з проти Іспанії").

У відповідності до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду Волинської області від 19 серпня 2026 року у справі №903/543/26, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі статтею 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Волинської області від 19 серпня 2026 року у справі №903/543/26 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Волинської області від 19 серпня 2026 року у справі №903/543/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

Справу №903/543/26 повернути до Господарського суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "09" листопада 2026 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Маціщук А.В.