Постанова № 141303048 у справі № 922/3405/25 від 09.11.2026

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Харків Справа №922/3405/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Васильєв Є.О., суддя Склярук О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Бір" (вх.№1827Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 01.12.2025

у справі №922/3405/25 (суддя Трофімов І.В., дата складання повного рішення не зазначена)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", м.Харків

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Бір", Харківська область, Вовчанський р-н, смт Старий Салтів

про стягнення 84.723,08 грн

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного сільськогосподарського підприємства "Бір", в якій просить стягнути з останнього заборгованість за спожиту електричну енергію за період квітень 2024 року, квітень 2025 року за Договором про постачання електричної енергії споживачу №17050 від 01.01.2021 у сумі 80.631,13 грн, 3% річних у сумі 1.385,43 грн та інфляційні втрати у сумі 2.706,52 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.12.2025 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства "Бір" (62560, Харківська область, Вовчанський р-н, смт Старий Салтів, код ЄДРПОУ 05269221) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61037, м.Харків, вул.Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 42206328) 80.631,13 грн основної заборгованості, 2706,52 грн інфляційних втрат, 3% річних у сумі 1.385,43 грн та 2.422,40 грн судового збору.

Приватне сільськогосподарське підприємство "Бір", не погодившись із зазначеним рішенням, звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 01.12.2025 у справі №922/3405/25 в частині стягнення 80.631,13 грн основної заборгованості, встановивши, що зазначена заборгованість була повністю погашена до ухвалення оскаржуваного рішення; здійснити перерахунок 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням фактичних дат і сум платежів від 12.08.2025, 29.10.2025 та 12.11.2025 і скасувати рішення в частині нарахувань, які не підтверджуються відповідним розрахунком; змінити розподіл судових витрат. У разі необхідності встановлення обставин, які не були встановлені судом першої інстанції, просить скасувати рішення та направити справу на новий розгляд.

Доводи апеляційної скарги зводяться до такого:

- суд першої інстанції не врахував здійснені відповідачем до ухвалення оскаржуваного рішення платежі від 29.10.2025 у сумі 4.701,00 грн та від 12.11.2025 у сумі 75.976,86 грн, якими повністю погашено заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 80.631,13 грн, у зв`язку з чим на момент ухвалення рішення 01.12.2025 підстави для її стягнення були відсутні;

- суд не врахував фактичних дат і сум погашення заборгованості, зокрема платежу від 12.08.2025 за березень 2025 року, що призвело до неправильного визначення періодів прострочення та розміру 3% річних й інфляційних втрат, нарахованих за ст.625 ЦК України;

- суд не дослідив обставин фактичного споживання електричної енергії у березні-квітні 2025 року військовою частиною НОМЕР_1 на підставі договору №93 від 26.02.2025, а також механізму відшкодування КЕВ міста Харкова витрат на електропостачання, від надходження якого залежало проведення відповідачем розрахунків із позивачем;

- суд залишив поза увагою обставини звернення відповідача 24.05.2024 до оператора системи розподілу із заявою про відключення електроустановки та неможливості проведення відповідних робіт через бойові дії, обстріли й мінування території, тобто з причин, які не залежали від відповідача;

- суд розглянув справу за відсутності відповідача, який фактично не отримував процесуальних документів та не був обізнаний про судове провадження, оскільки підприємство зареєстроване на території, що зазнала впливу бойових дій, а його керівник має статус внутрішньо переміщеної особи, внаслідок чого відповідач був позбавлений можливості подати відзив і докази на підтвердження своїх заперечень;

Крім того, апелянт просить прийняти та дослідити додаткові докази, подані разом з апеляційною скаргою, зокрема документи щодо звернення до оператора системи розподілу із заявою про відключення електроустановки та неможливості проведення відповідних робіт, довідку про взяття керівника підприємства на облік як внутрішньо переміщеної особи, договір №93 від 26.02.2025 та акт передачі майна військовій частині, лист КЕВ міста Харкова, банківські виписки та платіжні документи на підтвердження погашення заборгованості. Неможливість подання цих доказів до суду першої інстанції обґрунтовує відсутністю належного повідомлення про розгляд справи та об`єктивними обставинами, пов`язаними з бойовими діями, які не залежали від відповідача.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2026 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Склярук О.І., суддя Лакіза В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.08.2026 витребувано матеріали справи №922/3405/25 з Господарського суду Харківської області та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги ПСП "Бір" до надходження матеріалів справи.

04.09.2026 на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/3405/25.

Відповідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2026 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Васильєв Є.О., суддя Склярук О.І., у зв`язку з відпусткою судді Лакізи В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПСП "Бір"; встановлено строк до 30.09.2026 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 ГПК України; запропоновано учасникам справи до 30.09.2026 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 ГПК України; визначено розглядати справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Зупинено дію рішення Господарського суду Харківської області від 01.12.2025 у справі №922/3405/25.

30.09.2026, в межах встановлено строку, через підсистему "Електронний суд" на адресу Східного апеляційного господарського суду від ПрАТ "Харківенергозбут" надійшов відзив на апеляційну справу, в якому позивач вважає викладені в апеляційній скарзі доводи необґрунтованими та безпідставними, та в їх задоволенні має бути відмовлено у повному обсязі.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач посилається на те, що суд першої інстанції належним чином встановив обставини справи та ухвалив законне й обґрунтоване рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів. Зазначає, що на момент звернення з позовом заборгованість відповідача за спожиту електричну енергію становила 80.631,13 грн, а здійснені ним 29.10.2025 та 12.11.2025 платежі, якими повністю погашено основний борг, не були доведені до відома суду першої інстанції внаслідок невиконання відповідачем своїх процесуальних обов`язків. При цьому позивач визнає факт погашення основної заборгованості до ухвалення оскаржуваного рішення, однак наголошує, що відповідна сума не пред`являлася ним до примусового виконання, а виконавче провадження відкрито виключно щодо стягнення 3% річних, інфляційних втрат та судового збору. Вважає безпідставними доводи про неналежне повідомлення відповідача, оскільки судова кореспонденція направлялася за його зареєстрованим місцезнаходженням, тоді як відповідач як юридична особа не забезпечив отримання кореспонденції та не виконав обов`язку щодо реєстрації електронного кабінету в ЄСІТС, а статус внутрішньо переміщеної особи його керівника не звільняє підприємство від виконання процесуальних обов`язків. Також зазначає, що передача нерухомого майна в користування військовій частині НОМЕР_1 , відшкодування витрат КЕВ міста Харкова та неможливість відключення електроустановки оператором системи розподілу не змінюють договірних зобов`язань відповідача перед позивачем. Окремо наголошує, що 3% річних та інфляційні втрати нараховані за період прострочення по червень 2025 року включно, тоді як платежі, на які посилається апелянт, здійснені починаючи із серпня 2025 року, а тому не впливають на правильність відповідних розрахунків. Заперечує проти прийняття додаткових доказів відповідача, посилаючись на недоведеність передбачених ч.3 ст.269 ГПК України об`єктивних причин їх неподання до суду першої інстанції, у зв`язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскgun Gothic Semilight

Крім того, позивач просить прийняти та долучити до матеріалів справи додаткові докази, подані разом із відзивом на апеляційну скаргу, а саме: копію заяви про примусове виконання рішення, копію постанови про відкриття виконавчого провадження, розрахунок заборгованості за договором №17050 від 01.01.2021 за період із січня 2024 року по квітень 2025 року з урахуванням здійснених відповідачем платежів станом на 12.11.2025, а також платіжні інструкції.

Розглянувши клопотання ПСП "Бір" про прийняття додаткових доказів, поданих разом з апеляційною скаргою, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ч.1, 3 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Обґрунтовуючи неможливість подання відповідних доказів до суду першої інстанції, відповідач посилається на те, що не був обізнаний про розгляд справи, оскільки судова кореспонденція за його зареєстрованим місцезнаходженням фактично не отримувалася, а керівник підприємства у зв`язку з бойовими діями вимушено перемістився до іншого регіону та має статус внутрішньо переміщеної особи.

Як видно з матеріалів справи, ухвала Господарського суду Харківської області від 24.09.2025 про відкриття провадження направлялася відповідачу за адресою, зазначеною в ЄДР, проте повернулася до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання". При цьому зареєстроване місцезнаходження підприємства знаходиться у Старому Салтові Харківської області, на території, що зазнала впливу бойових дій. На підтвердження обставин вимушеного переміщення керівника відповідачем надано довідку про взяття його на облік як внутрішньо переміщеної особи, а на підтвердження складної безпекової ситуації в районі здійснення господарської діяльності - лист АТ "Харківобленерго" від 29.05.2024 №251 щодо неможливості проведення робіт із відключення електроустановки через бойові дії, обстріли та мінування території.

Оцінюючи наведені обставини в сукупності, колегія суддів враховує, що повернення судової кореспонденції без вручення адресату, вимушене переміщення керівника підприємства та документально підтверджені обмеження, зумовлені бойовими діями в районі його господарської діяльності, об`єктивно ускладнювали можливість відповідача своєчасно отримати інформацію про судове провадження та реалізувати право на подання заперечень і доказів. При цьому невиконання відповідачем обов`язку щодо реєстрації електронного кабінету в ЄСІТС саме по собі не виключає необхідності оцінки зазначених обставин під час вирішення питання про прийняття додаткових доказів за ч.3 ст.269 ГПК України.

Колегія суддів також враховує, що подані відповідачем документи стосуються обставин виникнення та виконання спірного зобов`язання, зокрема фактичного споживання електричної енергії, здійснення розрахунків і погашення заборгованості ще під час розгляду справи судом першої інстанції. Також враховується що в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивач не заперечує факту здійснення відповідачем платежів від 29.10.2025 та 12.11.2025, а також підтверджує повне погашення основної заборгованості до ухвалення оскаржуваного рішення.

За таких обставин, враховуючи винятковий характер умов, у яких перебував відповідач, наведені ним причини неподання доказів до суду першої інстанції та значення відповідних документів для перевірки доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає наявними передбачені ч.3 ст.269 ГПК України підстави для задоволення клопотання ПСП "Бір" та прийняття поданих ним додаткових доказів до розгляду. Оцінка їх належності, допустимості, достовірності та доказового значення здійснюється судом апеляційної інстанції під час перегляду рішення по суті.

Розглянувши клопотання ПрАТ "Харківенергозбут" про прийняття додаткових доказів, поданих разом із відзивом на апеляційну скаргу, колегія суддів виходить з такого.

Позивач просить долучити до матеріалів справи розрахунок заборгованості за договором №17050 від 01.01.2021 з урахуванням здійснених відповідачем платежів, платіжні інструкції, копії заяви про примусове виконання рішення та постанови про відкриття виконавчого провадження. Необхідність їх подання обґрунтовує спростуванням доводів апеляційної скарги щодо неврахування платежів, неправильного визначення заборгованості та можливості її повторного стягнення.

Колегія суддів враховує, що відповідач, який не брав участі в розгляді справи судом першої інстанції, вперше в апеляційній скарзі повідомив про здійснення під час розгляду справи платежів від 29.10.2025 та 12.11.2025 і подав на їх підтвердження додаткові докази, які прийняті судом апеляційної інстанції. Подані позивачем платіжні інструкції стосуються цих самих господарських операцій та спрямовані на перевірку порядку зарахування коштів і фактичного стану взаєморозрахунків, а не на зміну підстав позову чи підтвердження нових вимог.

Враховуючи прийняття додаткових доказів відповідача, необхідність забезпечення сторонам рівної можливості підтвердити свої доводи та заперечення щодо одних і тих самих обставин, а також те, що необхідність спростування нових доказів апелянта виникла для позивача лише на стадії апеляційного перегляду, колегія суддів вважає можливим прийняти подані позивачем платіжні інструкції. Наданий ним розрахунок заборгованості підлягає врахуванню як письмові пояснення щодо відображених у платіжних документах операцій та зарахування відповідних сум.

Водночас копії заяви про примусове виконання рішення та постанови про відкриття виконавчого провадження стосуються обставин, які виникли після ухвалення оскаржуваного рішення, а тому не підлягають прийняттю як додаткові докази в порядку ч.3 ст.269 ГПК України. Крім того, непред`явлення позивачем на цей час до примусового виконання вимоги про стягнення основного боргу не змінює змісту резолютивної частини рішення та не усуває необхідності перевірки його законності й обґрунтованості в цій частині.

Відповідно до ч.13 ст.8, ч.10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах із ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання. Водночас з урахуванням конкретних обставин справи апеляційний суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи ціну позову, відсутність клопотань учасників справи про її розгляд у судовому засіданні з повідомленням сторін та не встановивши підстав для призначення такого розгляду з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження за наявними матеріалами справи.

За приписами ч.1, 2 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги та досліджує докази, що стосуються обставин, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

Розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на нижче викладене.

У зв`язку з відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функції її постачання, передбаченим Законом України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017, з 01.01.2019 ПрАТ "Харківенергозбут" здійснює діяльність з постачання електричної енергії за вільними цінами на підставі ліцензії, виданої постановою НКРЕКП від 19.06.2018 №505.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на договірних засадах.

Згідно з п.3.2.6 Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312, укладення договору про постачання електричної енергії споживачу здійснюється шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної ним комерційної пропозиції шляхом подання електропостачальнику заяви-приєднання.

За змістом п.4.3, 4.12, 4.13 ПРРЕЕ розрахунки за спожиту електричну енергію здійснюються на підставі даних комерційного обліку про обсяги поставленої та спожитої електричної енергії, отриманих у встановленому порядку від адміністратора комерційного обліку. На підставі таких даних відповідно до умов договору та комерційної пропозиції складаються акти приймання-передачі електричної енергії та формуються платіжні документи.

Враховуючи наведені приписи та встановлені обставини щодо подання ПСП "Бір" підписаної заяви-приєднання, фактичного споживання електричної енергії та здійснення розрахунків за неї, суд першої інстанції встановив, що між сторонами укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №17050 від 01.01.2021 на умовах комерційної пропозиції №1П для споживачів із запланованим обсягом споживання до 50 000 кВт·год на місяць.

Таким чином, укладений між сторонами шляхом приєднання Договір про постачання електричної енергії споживачу №17050 від 01.01.2021 у розумінні ст. 11, 509 ЦК України є належною підставою для виникнення у його сторін взаємних прав і обов`язків.

Відповідно до Договору про постачання електричної енергії споживачу №17050 від 01.01.2021 Приватне сільськогосподарське підприємство "Бір" (Споживач, відповідач) є споживачем електричної енергії, яку постачає ПрАТ "Харківенергозбут" (Постачальник, позивач).

Постачання електричної енергії за Договором №17050 здійснюється за точкою комерційного обліку код ЕІС 62Z4316792702291, що розташована за адресою Харківська область, с. Хотімля, вул. Берегова, б. 2.

Позивач зазначав, що у зв`язку зі складними умовами воєнного стану, дестабілізацією енергетичної інфраструктури та змінами на ринку електричної енергії виникла необхідність перегляду умов комерційної співпраці з окремими споживачами, у тому числі з ПСП "Бір", якому було запропоновано перейти на нову комерційну пропозицію №1/23П.

Відповідно до п.3.2.4 ПРРЕЕ у разі зміни умов договору про постачання електричної енергії споживачу, у тому числі комерційної пропозиції, електропостачальник зобов`язаний не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування повідомити про це споживача з урахуванням його права на розірвання договору. У разі належного повідомлення споживача про зміну умов договору, зумовлену змінами регульованих складових ціни та/або нормативно-правових актів щодо формування ціни чи умов постачання електричної енергії, договір вважається зміненим на запропонованих постачальником умовах за відсутності письмової заяви споживача про незгоду з такими змінами у встановлений строк або достроково розірваним без штрафних санкцій у разі подання відповідної заяви.

Так, 07.12.2022 ПРАТ "Харківенергозбут" на адресу ПСП "Бір" направило Повідомлення про внесення змін до умов Договору №17050 (щодо зміни комерційної пропозиції), однак відповідачем у свою чергу не було надано позивачу письмової заяви про незгоду/неприйняття змін.

Отже, з 01.01.2023 за Договором №17050 діє Комерційна пропозиція №1/23П.

Порядок розрахунку заборгованості за Договором №17050 визначається відповідно до Комерційної пропозиції №1/23П, зокрема:

- Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п.2.1 Договору №17050);

- розрахунковий період за цим Договором зазначений у комерційній пропозиції та, як правило, становить календарний місяць, і відповідає розрахунковому періоду за договором Споживача з оператором системи розподілу/передачі (п.5.5 Договору №17050);

- оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору (п.5.7 Договору №17050);

- оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника (п.5.6 Договору №17050);

- Споживач здійснює плату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії або через Постачальника, або безпосередньо оператору системи. Спосіб оплати за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком до цього Договору (п.5.10 Договору №17050);

- оплата електричної енергії та послуги з розподілу електричної енергії здійснюється Споживачем у формі попередньої оплати визначеної на підставі фактичного обсягу відпущеної електричної енергії у попередньому розрахунковому періоді. Остаточний розрахунок Споживача за електричну енергію та послуги з розподілу електричної енергії за розрахунковий період здійснюється відповідно до фактичного обсягу електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка Споживачу, в якому зазначаються суми до сплати за спожиту електричну енергію. У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності в платіжному документі у реквізиті "Призначення платежу" посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані Споживачем за електричну енергію, Постачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості Споживача з найдавнішим терміном її виникнення (п.4 Комерційної пропозиції №1/23П).

- Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору (п.6.2 Договору №17050);

- згідно з умовами рахунок за спожиту електричну енергію надається Споживачу до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка Споживачем. Рахунки на оплату надаються Споживачу у відповідних структурних підрозділах Постачальника, або направляються через систему електронного документообігу у разі укладання відповідної додаткової угоди до Договору. В разі неотримання Споживачем рахунків у відповідних структурних підрозділах за відсутності укладеної додаткової угоди щодо електронного документообігу, Постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв`язком. У такому випадку рахунки вважаються отриманими Споживачем з дня їх відправлення (п.5 Комерційної пропозиції №1/23П).

- звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії здійснюється шляхом оформлення між Споживачем та Постачальником "Акту прийому-передачі електричної енергії", сформованого згідно з даними на останній день розрахункового періоду споживача. Постачальник надає Споживачу два примірники "Акту прийому-передачі електричної енергії", які Споживач протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання підписує, за наявності - скріплює печаткою та передає один з них Постачальнику особисто або надсилає на адресу його місцезнаходження, визначену в Договорі. "Акти прийому-передачі електричної енергії" надаються Споживачу у відповідних структурних підрозділах Постачальника, або направляються через систему електронного документообігу у разі укладення відповідної додаткової угоди до Договору. В разі неотримання Споживачем "Актів прийому-передачі електричної енергії" у відповідних структурних підрозділах, за відсутності укладеної додаткової угоди щодо електронного документообігу, Постачальник направляє "Акти прийому-передачі електричної енергії" Споживачу поштовим зв`язком. У разі неповернення Споживачем "Акту прийому-передачі електричної енергії" протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання, він вважається погодженим сторонами та вважається підписаним (п. 6 Комерційної пропозиції № 1/23П).

Також позивач зазначає, що керуючись положеннями нормативно правових актів України, що регулюють порядок постачання електричної енергії, Позивачем з Оператором системи розподілу (АТ "Харківобленерго") було укладено Договір про надання послуг з розподілу електричної енергії №19/13979 від 28.11.2018 (далі - Договір №19/13979), який додано до позовної заяви.

- Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії за сукупністю споживачів, які входять до групи Постачальника (позивача), згідно з реєстромза ЕІС-кодами споживачів та їх точками вимірювання. Реєстр ведеться Оператором системи в електронному вигляді (п.2.1 Договору №19/13979).

- Постачальник (позивач) до 24 числа місяця, що передує розрахунковому, надає Оператору системи розподілу в електронному вигляді реєстр споживачів, що входять в балансуючу групу Постачальника (позивач), яким забезпечується розподіл електричної енергії мережами Оператора системи; Оператор системи до 7 числа місяця наступного за розрахунковим надає Постачальнику (позивачу) в електронному вигляді на електронну адресу на узгодження фактичні (звітні) обсяги купівлі електричної енергії Постачальником у розрахунковому місяці, у тому числі з розбивкою по площадках вимірювання групи "а" та групи "б", та фактичний (звітний) корисний відпуск електричної енергії у розрахунковому місяці по кожному споживачу, за формою Додатку 10 до цього Договору. Оригінал узгодженого Додатку 10, завірений підписом керівника та печаткою, Постачальник (позивач) у 2-х примірниках надає Оператору системи для підписання. Один примірник підписаного Додатку 10 Оператор системи повертає Постачальнику (позивачу) (п.1.3 та п.1.7 Додатку №1 до Договору №19/13979).

На виконання умов Договору №19/13979 АТ "Харківобленерго" щомісяця, протягом періоду постачання ПРАТ "Харківенергозбут" електричної енергії, надається Позивачеві на узгодження та підписання Додаток 10 до Договору №19/13979 - Фактичні (звітні) обсяги купівлі електричної енергії Товариством та фактичний (звітний) корисний відпуск електричної енергії по кожному споживачу (далі - Додаток 10 до Договору №19/13979).

Відповідний Додаток 10 до Договору №19/13979 узгоджується та підписується зі сторони позивача за результатами кожного розрахункового місяця.

На виконання умов договору №19/13979 від 28.11.2018 ПрАТ "Харківенергозбут" та АТ "Харківобленерго" узгодили та підписали додатки №10 до цього договору за квітень 2024 року та квітень 2025 року, в яких відображено обсяги споживання електричної енергії ПСП "Бір" (порядкові номери 293 та 290 відповідно).

На підставі отриманих від АТ "Харківобленерго" даних про обсяги спожитої відповідачем електричної енергії позивач здійснив відповідні нарахування, сформував рахунки та акти приймання-передачі електричної енергії.

Так, за квітень 2024 року відповідачу нараховано 4.655,41 грн за спожиті 653 кВт·год електричної енергії. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії направлено відповідачу поштовим зв`язком 09.05.2024 зі строком оплати до 16.05.2024. Із здійсненого відповідачем 12.04.2024 платежу в розмірі 5.370,00 грн позивач зарахував 1,14 грн у рахунок оплати електричної енергії за квітень 2024 року, решту коштів - у погашення заборгованості за попередній розрахунковий період. Таким чином, залишок неоплаченої вартості електричної енергії за квітень 2024 року становив 4.654,27 грн.

У період із травня 2024 року по лютий 2025 року споживання електричної енергії відповідачем було відсутнє.

За березень 2025 року відповідач спожив 15 614 кВт·год електричної енергії загальною вартістю 154.849,08 грн. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії направлено відповідачу 10.04.2025 зі строком оплати до 17.04.2025. Заборгованість за цей період відповідач погасив 12.08.2025, що підтверджується платіжною інструкцією №16.

За квітень 2025 року обсяг спожитої відповідачем електричної енергії становив 8 538 кВт·год, вартість якої склала 75.976,86 грн. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії направлено відповідачу 08.05.2025 зі строком оплати до 15.05.2025, однак оплату у встановлений строк не здійснено.

Отже, за розрахунком позивача, заборгованість відповідача за спожиту електричну енергію за квітень 2024 року та квітень 2025 року станом на 01.07.2025 становила 80.631,13 грн, із яких 4.654,27 грн - за квітень 2024 року та 75.976,86 грн - за квітень 2025 року. Невиконання відповідачем зобов`язання щодо оплати зазначеної заборгованості стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, мотивував своє рішення тим, що між сторонами на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу №17050 від 01.01.2021 виникли договірні зобов`язання, за умовами яких позивач зобов`язався постачати електричну енергію, а відповідач - своєчасно та в повному обсязі оплачувати її вартість. Суд установив, що факт постачання відповідачу електричної енергії та обсяги її споживання підтверджуються даними оператора системи розподілу АТ "Харківобленерго", відображеними у відповідних додатках №10 до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, на підставі яких позивачем сформовано рахунки та акти приймання-передачі електричної енергії. Водночас відповідач, всупереч умовам договору та комерційної пропозиції №1/23П, не здійснив повної оплати спожитої електричної енергії за квітень 2024 року та квітень 2025 року, внаслідок чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 80.631,13 грн. Враховуючи відсутність доказів погашення зазначеної заборгованості та неспростування відповідачем обставин, на які посилався позивач, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог щодо стягнення основного боргу. Крім того, встановивши порушення відповідачем строків виконання грошового зобов`язання та перевіривши надані позивачем розрахунки, суд визнав правомірним нарахування на підставі ст.625 ЦК України 1.385,43 грн 3% річних та 2.706,52 грн інфляційних втрат.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про часткове задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії споживачу №17050 від 01.01.2021, а також 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку з порушенням строків виконання грошового зобов`язання.

З огляду на доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, спірними під час апеляційного перегляду є питання наявності у відповідача заборгованості на момент ухвалення оскаржуваного рішення з урахуванням здійснених ним платежів від 29.10.2025 та 12.11.2025, правомірності стягнення 3% річних та інфляційних втрат, а також дотримання судом першої інстанції норм процесуального права щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи. Окремої оцінки потребують доводи апелянта щодо обставин фактичного споживання електричної енергії військовою частиною та наявності підстав для прийняття доказів, не поданих до суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1, 2 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ст.236 ГПК України судове рішення має бути законним і обґрунтованим, ухваленим на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи з наданням оцінки аргументам учасників справи.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів. За змістом ст.509 цього Кодексу зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема передати майно, надати послугу чи сплатити гроші, а кредитор має право вимагати виконання такого обов`язку.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на договірних засадах.

Статтею 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу постачальник зобов`язується надавати споживачеві передбачені договором ресурси, а споживач - оплачувати їх вартість та дотримуватися встановленого договором режиму використання.

За приписами ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк. При цьому згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом першої інстанції, між ПрАТ "Харківенергозбут" та ПСП "Бір" на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу №17050 від 01.01.2021 виникли договірні зобов`язання щодо постачання та оплати електричної енергії. Наявність договірних відносин, факт постачання електричної енергії та обсяги її споживання за спірні періоди відповідач в апеляційній скарзі не заперечує.

На підставі отриманих від АТ "Харківобленерго" даних комерційного обліку позивачем здійснено нарахування вартості електричної енергії за квітень 2024 року та квітень 2025 року, яку відповідач у встановлені договором строки не оплатив. Станом на дату звернення позивача до суду 19.09.2025 заборгованість за зазначені періоди становила 80.631,13 грн, що і стало підставою для пред`явлення позову.

Відповідно до ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Згідно зі ст.599 цього Кодексу зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами ст.73, 74, 76- 79, 86 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, належними, допустимими та достовірними доказами, які суд оцінює окремо та в сукупності з іншими доказами у справі.

Водночас відповідно до ч.1 ст.75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом.

З матеріалів справи вбачається, що ПрАТ "Харківенергозбут" звернулося з позовом 19.09.2025, а ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.09.2025 відкрито провадження у справі. Під час її розгляду відповідач здійснив платежі в рахунок погашення спірної заборгованості, а саме 29.10.2025 та 12.11.2025, тобто до ухвалення оскаржуваного рішення від 01.12.2025.

Згідно з поданими в апеляційному провадженні платіжними документами та наведеним позивачем у відзиві на апеляційну скаргу розрахунком, із платежу від 29.10.2025 у рахунок погашення заборгованості за квітень 2024 року зараховано 4.654,27 грн, а 0,23 грн - за квітень 2025 року. Із платежу від 12.11.2025 у сумі 75.976,86 грн на погашення залишку заборгованості за квітень 2025 року зараховано 75.976,63 грн, а 0,23 грн обліковано як авансовий платіж.

Отже, заборгованість за квітень 2024 року та квітень 2025 року в загальному розмірі 80.631,13 грн була повністю погашена станом на 12.11.2025.

При цьому факт здійснення зазначених платежів та повного погашення основної заборгованості позивач безпосередньо визнає у відзиві на апеляційну скаргу, в якому підтверджує відсутність боргу за договором №17050 від 01.01.2021 станом на 12.11.2025. Наведені обставини узгоджуються з даними про здійснені платежі та їх зарахування, а підстав сумніватися у достовірності відповідного визнання - колегією суддів не встановлено.

Таким чином, на момент ухвалення оскаржуваного рішення зобов`язання відповідача щодо сплати основної заборгованості в розмірі 80.631,13 грн було припинено належним виконанням відповідно до ст.599 ЦК України. Суд першої інстанції, задовольняючи позов у цій частині, виходив із первісного розрахунку позивача та відсутності в матеріалах справи доказів погашення заборгованості, однак не врахував платежів, здійснених відповідачем під час розгляду справи, внаслідок чого дійшов висновку про наявність боргу, який фактично був погашений до ухвалення рішення.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Закриття провадження з цієї підстави можливе, зокрема, у разі припинення спірного зобов`язання під час розгляду справи, коли на момент звернення до суду предмет спору існував, однак до ухвалення рішення припинив своє існування.

За приписами ч.1 ст.278 ГПК України судове рішення першої інстанції підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених ст.231 цього Кодексу.

У постанові від 30.08.2024 у справі №916/3006/23 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України можливе, якщо предмет спору існував на момент відкриття провадження, проте припинив існування до ухвалення рішення судом першої інстанції, а зазначені обставини не були враховані цим судом. Водночас припинення предмета спору вже після ухвалення рішення першої інстанції саме по собі не є підставою для його скасування із закриттям провадження, якщо законність та обґрунтованість такого рішення не спростовані за результатами апеляційного перегляду.

У справі, що переглядається, заборгованість відповідача в розмірі 80.631,13 грн існувала на момент звернення позивача до суду, однак була повністю погашена 12.11.2025, тобто до ухвалення оскаржуваного рішення від 01.12.2025. Отже, на час вирішення спору судом першої інстанції предмет спору в частині стягнення основної заборгованості був відсутній, що відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України зумовлювало закриття провадження у справі в цій частині, а не задоволення відповідних позовних вимог.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених ст.278 ГПК України підстав для скасування рішення Господарського суду Харківської області від 01.12.2025 у частині стягнення 80.631,13 грн основної заборгованості із закриттям провадження у справі в цій частині на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Колегія суддів відхиляє посилання позивача на те, що на момент звернення з позовом заборгованість існувала, а відповідач не повідомив суд першої інстанції про її подальше погашення. Наявність заборгованості на час пред`явлення позову підтверджує підстави для звернення за судовим захистом, однак не обґрунтовує стягнення боргу, який був повністю погашений до ухвалення рішення. При цьому колегія суддів враховує, що платежі від 29.10.2025 та 12.11.2025 здійснені безпосередньо на користь позивача, який у відзиві на апеляційну скаргу підтвердив їх отримання та зарахування в рахунок спірної заборгованості. Отже, позивач мав відомості про погашення боргу, проте не повідомив про це суд першої інстанції та продовжував підтримувати вимоги про його стягнення. Така процесуальна поведінка не узгоджується з передбаченим ч.2 ст.42 ГПК України обов`язком учасників справи сприяти повному й об`єктивному встановленню обставин справи. Водночас неподання відповідачем доказів здійснених платежів не змінює правових наслідків припинення зобов`язання належним виконанням відповідно до ст.599 ЦК України.

Не впливають на наведений висновок і посилання позивача на те, що основна заборгованість у розмірі 80.631,13 грн не пред`являлася ним до примусового виконання, а виконавче провадження відкрито лише щодо стягнення 3% річних, інфляційних втрат та судового збору. Зазначені обставини стосуються стадії виконання судового рішення та не змінюють змісту його резолютивної частини, якою передбачено стягнення з відповідача вже погашеної заборгованості. Непред`явлення позивачем відповідної суми до примусового виконання не позбавляє рішення юридичної сили в цій частині, а відсутність фактичного повторного стягнення не усуває необхідності скасування рішення, ухваленого за відсутності предмета спору.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові судової палати Касаційного господарського суду від 08.12.2022 у справі №921/542/20, інфляційні втрати та 3% річних є особливою мірою відповідальності за порушення грошового зобов`язання, спрямованою на компенсацію кредитору знецінення грошових коштів та користування боржником коштами, належними кредитору. При цьому порядок обчислення інфляційних втрат передбачає послідовне застосування відповідних місячних індексів інфляції за період прострочення, у тому числі в разі дефляції, що узгоджується з висновками об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеними у постанові від 26.06.2020 у справі №905/21/19.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до умов комерційної пропозиції №1/23П строк оплати електричної енергії за квітень 2024 року спливав 16.05.2024, за березень 2025 року - 17.04.2025, за квітень 2025 року - 15.05.2025. Відповідач у зазначені строки оплату не здійснив, у зв`язку з чим позивачем нараховано 1.385,43 грн 3% річних та 2.706,52 грн інфляційних втрат. При цьому, як зазначив позивач у відзиві на апеляційну скаргу, відповідні нарахування здійснено за період прострочення по червень 2025 року включно.

Заперечуючи проти стягнення зазначених сум, апелянт посилається на неврахування судом платежів від 12.08.2025, 29.10.2025 та 12.11.2025, якими погашено заборгованість за відповідні розрахункові періоди. Однак усі ці платежі здійснено після 30.06.2025, тобто після завершення періоду, за який позивачем нараховано 3% річних та інфляційні втрати. Відтак зазначені платежі не впливають на розмір нарахувань за попередній період прострочення та не зумовлюють необхідності їх перерахунку з наведених апелянтом підстав.

Колегія суддів зазначає, що погашення відповідачем основної заборгованості після завершення періоду нарахування 3% річних та інфляційних втрат не припиняє його обов`язку сплатити відповідні суми за раніше допущене прострочення. Тому встановлені обставини погашення основного боргу до ухвалення оскаржуваного рішення не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності, передбаченої ст.625 ЦК України, а доводи апеляційної скарги щодо необхідності перерахунку нарахувань у зв`язку із зазначеними платежами є необґрунтованими.

Щодо доводів апелянта про фактичне споживання електричної енергії військовою частиною НОМЕР_1 колегія суддів зазначає, що передача відповідачем нерухомого майна у тимчасове користування за договором №93 від 26.02.2025 та погоджений із КЕВ міста Харкова порядок відшкодування витрат на електропостачання не змінюють зобов`язань ПСП "Бір" перед позивачем за договором №17050 від 01.01.2021. Відповідно до ст.511, 526, 528, 629 ЦК України зобов`язання підлягає належному виконанню його сторонами, а покладення виконання на іншу особу не припиняє обов`язку боржника перед кредитором. Доказів заміни боржника у зобов`язанні за договором №17050 матеріали справи не містять. Відтак обставини користування майном військовою частиною та строки надходження відшкодування від КЕВ міста Харкова не змінювали встановлених договором строків оплати електричної енергії та не звільняли відповідача від відповідальності за їх порушення.

Не спростовують факту виникнення грошового зобов`язання й посилання апелянта на звернення 24.05.2024 до АТ "Харківобленерго" із заявою про відключення електроустановки та неможливість проведення відповідних робіт через бойові дії. Зазначене звернення відбулося після розрахункового періоду за квітень 2024 року, за який виникла частина спірної заборгованості. Водночас щодо квітня 2025 року сам відповідач підтверджує фактичне споживання електричної енергії військовою частиною. При цьому неможливість виконання оператором системи розподілу робіт із відключення електроустановки не свідчить про відсутність обов`язку оплатити фактично поставлену електричну енергію.

Доводи відповідача про неотримання судової кореспонденції та неможливість подання заперечень і доказів до суду першої інстанції враховано колегією суддів під час вирішення питання про прийняття додаткових доказів. Відповідні документи прийнято та досліджено судом апеляційної інстанції, а обставина погашення основного боргу до ухвалення оскаржуваного рішення отримала належну правову оцінку. Водночас наведені процесуальні доводи не спростовують встановленого порушення строків виконання грошового зобов`язання та самі по собі не зумовлюють скасування рішення в частині нарахувань за ст.625 ЦК України.

Не підлягає задоволенню й вимога апелянта про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки відповідно до ст.269, 275, 278 ГПК України суд апеляційної інстанції має повноваження самостійно перевірити обставини справи, оцінити прийняті докази та вирішити питання про закриття провадження у відповідній частині. Обставин, які б зумовлювали необхідність направлення справи на новий розгляд у передбачених процесуальним законом випадках, колегією суддів не встановлено.

Отже, наведені доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованості стягнення нарахувань за ст.625 ЦК України та не змінюють висновку колегії суддів про необхідність скасування оскаржуваного рішення в частині основної заборгованості із закриттям провадження у відповідній частині.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру юридичною особою судовий збір справляється в розмірі 1,5% ціни позову, але не менше одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У 2025 році мінімальний розмір судового збору становив 3.028,00 грн, а з урахуванням коефіцієнта 0,8 за подання позову в електронній формі - 2.422,40 грн.

У цій справі після закриття провадження в частині стягнення 80.631,13 грн основної заборгованості залишаються задоволеними вимоги про стягнення 1.385,43 грн 3% річних та 2.706,52 грн інфляційних втрат, за розгляд яких, незалежно від закриття провадження щодо основного боргу, підлягав сплаті судовий збір у тому самому мінімальному розмірі. За таких обставин, враховуючи задоволення зазначених вимог, колегія суддів не вбачає підстав для зміни рішення суду першої інстанції в частині покладення на відповідача витрат зі сплати судового збору.

Щодо судового збору за подання апеляційної скарги колегія суддів враховує часткове задоволення апеляційних вимог та закриття провадження у справі щодо основної заборгованості. Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" питання повернення судового збору у зв`язку із закриттям провадження вирішується за клопотанням особи, яка його сплатила, у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Водночас за приписами ч.1 ст.278 ГПК України судове рішення підлягає скасуванню повністю або частково із закриттям провадження у справі у відповідній частині за наявності підстав, передбачених ст.231 цього Кодексу.

Враховуючи встановлені обставини погашення відповідачем основної заборгованості до ухвалення оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для його скасування в частині стягнення 80.631,13 грн основного боргу із закриттям провадження у справі в цій частині на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України. В іншій частині висновки суду першої інстанції щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга ПСП "Бір" підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Харківської області від 01.12.2025 - частковому скасуванню із закриттям провадження у відповідній частині. В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.129, 231, 240, 269, п.1, 4 ч.1 ст.275, ст.276, 278, 282, 284 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Бір" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 01.12.2025 у справі №922/3405/25 скасувати в частині стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства "Бір" на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" 80.631,13 грн основної заборгованості.

Провадження у справі №922/3405/25 в частині позовних вимог про стягнення 80.631,13 грн основної заборгованості закрити на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 01.12.2025 у справі №922/3405/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 286-289 ГПК України.

Повна постанова складена 09.11.2026.

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя Є.О. Васильєв

Суддя О.І. Склярук