Постанова № 141320455 у справі № 689/400/26 від 29.10.2026

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 689/400/26

Провадження № 22-ц/820/1860/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Грох Л.М. (суддя-доповідач), Костенка А.М., Янчук Т.О.,

секретар судового засідання Плінська І.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області в складі судді Соловйова А.В. від 11 червня 2026 року.

Заслухавши доповідача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

У березні 2026 року ТОВ «ФК Єврокредит», звертаючись до суду з позовом, вказувало, що 04.02.2020 між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №37-022-850-2-20-Г (з ануїтетними платежами), який складається з публічної частини договору, якою є Правила обслуговування клієнтів в АТ «Мегабанк», розміщені у місці інформування клієнта та на сайті АТ «Мегабанк»: www.megabank.ua, та індивідуальної частини договору, якою є вказаний кредитний договір.

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит у розмірі та на умовах, погоджених у Кредитному договорі.

Однак, відповідач належно свої зобов`язання не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у загальному розмірі 338140,22 грн., з яких: заборгованість за кредитом 107047,23 грн., заборгованість за процентами 70666,76 грн., заборгованість за комісією 160426,23 грн.

03.09.2024 право вимоги за кредитним договором було відступлено АТ «Мегабанк» ТОВ «ФК «Мустанг фінанс», а 27.12.2024 року - ТОВ «ФК Єврокредит».

За наведеного, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 338140,22 грн. заборгованості та понесені судові витрати.

Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 11 червня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Єврокредит» 338140,22 грн. заборгованості, 4057,68 грн. судового збору та 11200 грн. витрат на правничу допомогу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду як незаконне та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні частини вимог, стягнути з нього 97966,50 грн. тіла кредиту та 2250,82 грн. процентів. Також просить перерозподілити судові витрати пропорційно до задоволених вимог.

На думку апелянта, суд першої інстанції не врахував, що строк кредитування за договором № 37-022-850-2-20-Г від 04 лютого 2020 року визначений до 03 лютого 2023 року, а пунктом 4.4 договору передбачено припинення нарахування щомісячної комісії після прострочення понад 90 календарних днів та встановлення процентної ставки 0,1 % річних. Однак, банк продовжував нараховувати 15% річних та комісію 2,7 % від суми кредиту до 01 вересня 2024 року.

За розрахунком апелянта з нарахованих 70666,76 грн. процентів обґрунтованими є 2250,82 грн. (6359,70 грн. - 4108,88 грн. сплачених ним процентів), а 68415,94 грн. підлягають виключенню.

Нараховану комісію в сумі 160426,23 грн. апелянт вважає безпідставною, оскільки договором не визначено перелік послуг, за які вона сплачується, а доказів їх надання банк не подав. Така позиція ґрунтується на нормах ч.ч. 1-2 ст. 11 та ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»; постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Крім того, вважає, що сплачені 9080,73 грн. неправомірно зараховано банком у рахунок комісії, тому ця сума має бути зарахована на погашення тіла кредиту. Відтак, за розрахунком апелянта, його заборгованість за тілом кредиту становить 97966,50 грн. (107047,23 - 9080,73).

В судове засідання апеляційного суду апелянт та його представник не з`явилися, подали заяву про розгляд справи без їх участі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належно.

Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Так, відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, що мають значення для справи, допустив порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим рішення суду слід змінити.

Так, судом встановлено, що 04.02.2020 року між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 укладено договір №37-022-850-2-20-Г (з ануїтетними платежами), який є договором приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (індивідуальна частина), який складається з публічної частини договору, яким є Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, розміщений у місці інформування клієнта та на сайті АТ «Мегабанк»: www.megabank.ua, та індивідуальної частини договору, якою є вказаний кредитний договір. Також 04.02.2020 року відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту.

За умовами п. 7.1 кредитного договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 03.02.2026 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань за ним. Відповідно до п. 7.2 кредитного договору, закінчення строку договору не звільняє позичальника від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії кредитного договору. Відповідно до п. 1.1 кредитного договору, кредитодавець надав позичальнику кредитні кошти, в сумі та на умовах визначених Договором, які позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі згідно з додатками до цього Договору. Повернення кредиту та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником відповідно до графіка платежів та умов договору.

АТ «Мегабанк» виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти шляхом перерахування коштів на кредитну карту останнього, що підтверджується випискою з особового рахунку ОСОБА_1 , платіжною інструкцією кредитового переказу коштів. Факт отримання кредитних коштів відповідач визнав.

03.09.2024 року між АТ «Мегабанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг фінанс» був укладений договір №GL1N426240 про відступлення прав вимоги, за яким ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №37-022-850-2-20-Г від 04.02.2020 року.

27.12.2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг фінанс» та ТОВ «ФК Єврокредит» був укладений договір № 1/21, відповідно до умов якого ТОВ «ФК Єврокредит» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №37-022-850-2-20-Г від 04.02.2020 року.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості загальний розмір заборгованості відповідача становить 338140,22 грн., з яких заборгованість за кредитом - 107047,23 грн., заборгованість за процентами - 70666,76 грн., заборгованість по сплаті комісії - 160426,23 грн.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав належно зобов`язання за кредитним договором, порушив умови щодо погашення кредиту та нарахованих процентів за його користування, що підтверджується довідкою-розрахунком заборгованості по договору, тому наявна заборгованість підлягає стягненню з нього на користь позивача.

Проте з висновками суду щодо розміру наявної заборгованості не можна погодитися повністю, зважаючи на таке.

Так, відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК).

За змістом ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.ч.1-2 ст. 207 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд першої інстанції правильно констатував факт укладення 04.02.2020 року кредитного договору № 37-022-850-2-20-Г між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 та отримання відповідачем кредиту, проте не в повній мірі встановив умови надання цього кредиту відповідачу та не перевірив належно розрахунок заборгованості за кредитом.

Так, як встановлено апеляційним судом, відповідно до п. 2.2. Кредитного договору кредит надається на строк з 04 лютого 2020 року по 03 лютого 2023 року включно.

Позичальник зобов`язується повернути одержаний кредит у повному обсязі до 16 год. 03.02.2023 року (пункт 3.2.1).

Загальний розмір кредиту - 112107,62 грн. (п.2.3)

Процентна ставка за користування кредитом, що нараховується на суму заборгованості (фіксована) - 15 % річних (пункт 2.4).

Розмір щомісячного платежу, який включає суму ануїтетного платежу та суму щомісячної комісійної винагороди, сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця та відповідні комісійні винагороди), і складає 6939,33 грн. (пункт 2.9).

Крім того, пунктом 2.8 розділу 2 договору передбачено сплату комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,7 % від суми кредиту щомісячно.

При цьому в договорі не вказано, які саме послуги з обслуговування кредиту надаються банком позичальнику.

Відповідно до ст. 18 Закону №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Відповідно до п. 4 ч.1 Закону України «Про споживче кредитування» (далі - Закон №1734-19) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону №1734-19 до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону №1734-19 умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з частинами першою, другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, Закон України №1734-19 визначає право кредитодавця отримувати винагороду за додаткові та супутні послуги для обслуговування кредиту у разі, якщо такі послуги дійсно були надані банком позичальнику.

Умови договору про надання споживчого кредиту, що передбачають здійснення платежів за дії, які не є послугою, або здійснення платежів, які заборонені законом, є нікчемними.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного суду, викладеною в постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

Суд першої інстанції не врахував, що в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця щодо обслуговування кредиту, за які встановлена комісія.

Тож ця умова договору про нарахування комісії за умови невизначення конкретних послуг за обслуговування кредитної заборгованості, є нікчемною.

Отже, підстави для стягнення комісії відсутні.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с.30) ОСОБА_1 за період 04.02.2020 по 01.05.2020 року сплатив на погашення комісії 9080,73 грн.

Враховуючи наведене, сплачені кошти 9080,73 грн. підлягають зарахуванню в погашення заборгованості за тілом кредиту, тож з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Єврокредит» підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в сумі 97966,70 грн.

Обговорюючи доводи апеляційної скарги щодо неправильного нарахування заборгованості за процентами, апеляційний суд враховує таке.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Суд першої інстанції не врахував при вирішенні спору, що за умовами договору № 37-022-850-2-20-Г від 04 лютого 2020 року кредит надається на строк з 04 лютого 2020 року по 03 лютого 2023 року включно (36 місяців).

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Тож кредитодавець мав право нараховувати проценти за кредитом лише до 03.02.2023 року. Підстави для нарахування та стягнення процентів поза 36-місячним строком кредитування відсутні.

Згідно з пунктом 4.3 нарахування процентів за користування кредитом проводиться з 1-го по останній календарний день звітного місяця, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів місяці, 360 днів у році та процентної ставки передбаченої договором.

Крім того, згідно з пунктом 4.4 кредитного договору у разі порушення строків сплати ануїтетних платежів та комісійної винагороди понад 90 календарних днів, кредитодавець обліковує заборгованість за кредитом в повному обсязі на відповідному рахунку простроченої заборгованості. При цьому правовідносини сторін за цим договором не втрачають своєї чинності та діють протягом строку дії договору. З цього моменту кредитодавець припиняє нарахування щомісячної комісійної винагороди, процентна ставка за кредитом встановлюється в розмірі встановленому в п. 2.11 цього договору, а за невиконання прийнятих на себе зобов`язань, щодо сплати ануїтетних платежів та комісійних винагород позичальник сплачує штраф у розмірі, передбаченому п. 6.3 цього договору.

За пунктом 2.11 договору процентна ставка за користування кредитом понад строк , вказаний в п.2.2. договору, складає 0,1% річних.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитом, виписки про рух коштів по рахунку ОСОБА_1 (а.с.30, 14-27), останній здійснив 4 платежі на виконання умов кредитного договору: - 02.03.2020 року - 4250 грн., 01.04.2020 року - 7000 грн., 04.05.2020 року - 6923,24 грн. та 01.06.2020 року - 76,76 грн.

Згідно додатку 1 до кредитного договору (Графік платежів, а.с. 12) дати чергових платежів за кредитом визначено в останній робочий день місяця.

Наступний платіж за кредитом, що мав бути внесений 30.06.2020 року, та послідуючі платежі згідно встановленого графіка відповідачем не сплачено.

Отже, з врахуванням допущеного відповідачем порушення строків сплати ануїтетних платежів з 30.06.2020 року, 90-й календарний день прострочення настав 28.09.2020 року.

Тож відповідно до пункту 4.4 кредитного договору у зв`язку з простроченням платежів понад 90 календарних днів з 29.09.2020 року кредитодавець мав нараховувати проценти не в розмірі 15 % річних, а відповідно до процентної ставки за кредитом, встановленій у розмірі 0,1 % річних згідно з пунктом 2.11 договору.

Отже, за період з 04.02.2020 року по 28.09.2020 року проценти за користування кредитом підлягають нарахуванню за ставкою 15 % річних, за період з 29.09.2020 року по 03.02.2023 року - за ставкою 0,1 % річних.

З врахуванням сплачених відповідачем платежів (в т.ч. зарахованої банком частини платежів на комісію в погашення заборгованості за тілом кредиту) проценти

- за період 04.02.2020-02.03.2020 (28 днів, на тіло 112107,62 грн.) складають 1307,92 грн.;

- за період 03.03.2020-01.04.2020 (31 день, на тіло кредиту 109072,12 грн.) - 1408,85 грн.;

- за період 02.04.2020-04.05.2020 (33 дні на тіло кредиту 103520,07 грн.) - 1423,40 грн.;

- за період 05.05.2020-28.09.2020 (147 днів на тіло кредиту 97966,50 грн.) - 6000,46 грн.;

- за період 29.09.2020-03.02.2023 (859 днів на тіло кредиту 97966,70 грн.) - 233,76 грн., що загалом складає 10140,63 грн.

З врахуванням сплачених відповідачем процентів за користування кредитом 4108,88 грн. підлягає стягненню з нього 6031,75 грн. наявної заборгованості по процентах (10140,63 грн.-4108,88 грн.).

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Позовні вимоги ТОВ «ФК Єврокредит» задоволено на 30,76 %, тому на його користь з відповідача підлягає стягненню 1248,14 грн. судового збору за подачу позовної заяви та 3445,12 грн. витрат на правничу допомогу пропорційно задоволеним позовним вимогам.

З врахуванням часткового задоволення апеляційної скарги відповідно до ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України слід стягнути на користь апелянта з ТОВ «ФК Єврокредит» 5267,88 грн. понесених судових витрат за подачу апеляційної скарги.

Тож згідно ч. 10 ст. 141 ЦПК України слід покласти на ТОВ «ФК Єврокредит» обов`язок сплатити на користь ОСОБА_1 різницю понесених судових витрат 574,62 грн. (5267,88-(1248,14+3445,12)), сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину витрат.

З врахуванням наведеного, оскаржуване рішення суду в частині стягнення процентів за користування кредитом та комісії за користування кредитом слід змінити, - стягнути з відповідача на користь позивача 97966,70 грн. заборгованості за кредитом, 6031,75 грн. заборгованості за процентами; стягнути з позивача на користь відповідача 574,62 грн. понесених судових витрат.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 11 червня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» (м. Дніпро, пров. Ушинського, 1, офіс 105, ЄДРПОУ 40932411) 97966,70 грн. заборгованості за кредитом, 6031,75 грн. заборгованості за процентами.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» (м. Дніпро, пров. Ушинського, 1, офіс 105, ЄДРПОУ 40932411) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 574,62 грн. понесених судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 09 листопада 2026 року.

Судді Л.М. Грох

А.М. Костенко

Т.О. Янчук