ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2026 р. Справа № 520/27716/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П`янової Я.В.,
Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., м. Харків, повний текст складено 23.07.26 у справі № 520/27716/23
за позовом ОСОБА_1
до Державної судової адміністрації України , Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області
третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 у справі № 520/27716/23 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області з приводу нарахування та виплати судді Комінтернівського районного суду міста Харкова - ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період 01.01.2021р.-31.08.2023р., обрахованих із використанням прожиткового мінімуму для працездатної особи - "2.102,00 грн.".
Зобов`язано Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Харківській області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати судді Комінтернівського районного суду міста Харкова - ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2021р.-31.12.2021р., обрахованих із використанням прожиткового мінімуму для працездатної особи - "2.270,00 грн.".
Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області нарахувати та виплатити судді Комінтернівського районного суду міста Харкова - ОСОБА_1 суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення за період 01.01.2021р.-31.12.2021р., обрахованих із використанням прожиткового мінімуму для працездатної особи - "2.270,00грн." з урахуванням раніше проведених платежів та з утриманням належних податків (зборів, внесків).
Зобов`язано Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Харківській області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати судді Комінтернівського районного суду міста Харкова - ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2022р.-31.12.2022р., обрахованих із використанням прожиткового мінімуму для працездатної особи - "2.481,00 грн.".
Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області нарахувати та виплатити судді Комінтернівського районного суду міста Харкова - ОСОБА_1 суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення за період 01.01.2022р.-31.12.2022р., обрахованих із використанням прожиткового мінімуму для працездатної особи - "2.481,00 грн." з урахуванням раніше проведених платежів та з утриманням належних податків (зборів, внесків).
Зобов`язано Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Харківській області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати судді Комінтернівського районного суду міста Харкова - ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2023р.-31.08.2023р., обрахованих із використанням прожиткового мінімуму для працездатної особи - "2.684,00 грн.".
Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області нарахувати та виплатити судді Комінтернівського районного суду міста Харкова - ОСОБА_1 суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення за період 01.01.2023р.-31.08.2023р., обрахованих із використанням прожиткового мінімуму для працездатної особи - "2.684,00грн." з урахуванням раніше проведених платежів та з утриманням належних податків (зборів, внесків).
Позов у решті вимог - залишено без задоволення.
Рішення суду набрало законної сили 12.01.2024.
03.06.2026 головний державний виконавець подав до Харківського окружного адміністративного суду заяву, в якій просив суд вирішити питання про зміну способу та порядку виконання рішення у справі № 520/27716/23, виданий 01.02.2024 Харківським окружним адміністративним судом, шляхом його зміни на стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (Україна, 61050, Харківська обл., місто Харків, майдан Героїв Небесної Сотні, будинок 36, корпус 2, ЄДРПОУ 26281249) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) суддівської винагороди, виходячи з прожиткового мінімуму за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, нарахованої до виплати у розмірі 91823,54 грн.
В обґрунтування заяви зазначено, що на примусовому виконанні у Відділі перебуває виконавче провадження № 74367963, відкрите на підставі виконавчого листа № 520/27716/23, виданого 01.02.2024 Харківським окружним адміністративним судом, яким Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області зобов`язано нарахувати та виплатити судді Комінтернівського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, обчислені із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2 270,00 грн, з урахуванням раніше проведених виплат та утриманням передбачених законом податків і зборів. 08.04.2024 до Відділу надійшла відповідь Територіального управління ДСА України у Харківській області, відповідно до якої боржником проведено розрахунок належних до виплати сум, згідно з яким стягувачу нараховано 91 823,54 грн. Разом із тим, незважаючи на здійснення такого розрахунку, присуджені кошти стягувачу фактично не виплачені, у зв`язку з чим судове рішення залишається невиконаним.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09 липня 2026 року витребувано у Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області докази: про виконання судового рішення у справі №520/27716/23 в частині нарахування суддівської винагороди; про суму боргу з недоплаченої суддівської винагороди; про розрахункові рахунки та бюджетні програми у Головному управлінні Державної казначейської служби у Харківській області, з яких здійснюється виплата суддівської винагороди, обсяги коштів та регулярність надходження коштів на ці рахунки і програми. Витребувано у Головного управління Державної казначейської служби у Харківській області докази: про розрахункові рахунки та бюджетні програми Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, відкриті у Головному управлінні Державної казначейської служби у Харківській області, з яких здійснюється виплата суддівської винагороди, обсяги коштів та регулярність надходження коштів на ці рахунки і програми. Запропоновано позивачу подати процесуальний документ з власною правовою позицію з приводу наявності чи відсутності підстав для зміни способу виконання судового рішення у справі № 520/27716/23.
09.07.2026 ОСОБА_1 подала до суду клопотання, у якому просила суд заяву Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 у справі № 520/27716/23 задовольнити.
Головне управління Державної казначейської служби у Харківській області 14.07.2026, на виконання ухвали суду від 09.07.2026, повідомило, що у Салтівському відділі Державної казначейської служби України Харківської області на ім`я Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області відкритий реєстраційний рахунок UА068201720343190003000006674 по КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя». Дана окрема бюджетна програма передбачена для забезпечення виконання рішень суду, в тому числі для здійснення виплат суддівської винагороди. Кошторисом ТУ ДСА у Харківській області на 2026 рік затверджені кошторисні призначення у сумі 28300,00 грн. 19.06.2026 вперше відкриті бюджетні асигнування у сумі 8000,00 грн, які перераховані 26.06.2026 на користь стягувача відповідно до виконавчого листа Харківського окружною адміністративного суду по адміністративній справі № 520/13221/2020. Станом на 10.07.2026 по КПКВ 0501150 відсутні бюджетні асигнування на рахунку ТУ ДСА у Харківській області. Також, у Салтівському відділі на ім`я Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області відкритий реєстраційний рахунок UА678201720343150001000006674 по КПКВ 0501020 «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами га функціонування органів і установ системи правосуддя» (далі КПКВ 0501020). Кошторисом ТУ ДСА у Харківській області на 2026 рік по КПКВ 0501020, КЕКВ 2113 «Суддівська винагорода» затверджені кошторисні призначення у сумі 295 121 700,00 грн. Бюджетні асигнування відкриваються на початку місяця один раз на місяць. Станом на 10.07.2026 по КПКВ 0501020 на рахунку ТУ ДСА у Харківській області відкриті бюджетні асигнування становлять 27 697 830,77 грн.
Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області 16.07.2026 подало до суду клопотання про долучення доказів, зазначивши, що відповідач не заперечує факту проведення нарахування належних стягувачу сум, однак уважає, що не має правових та фактичних можливостей для їх виплати, оскільки як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює видатки виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених ДСА України, а виконання судових рішень на користь суддів після відкриття бюджетної програми КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» можливе лише за рахунок коштів цієї програми. Відповідач зазначає, що станом на час розгляду справи кошторис за зазначеною програмою є недостатнім для виконання рішення, Територіальне управління неодноразово зверталося до ДСА України щодо виділення додаткових бюджетних асигнувань, а ДСА України, у свою чергу, ініціювала внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України», однак відповідні пропозиції не були підтримані. З огляду на це відповідач уважає, що невиконання рішення суду зумовлене об`єктивною відсутністю бюджетного фінансування, а не його протиправною бездіяльністю чи умисним ухиленням від виконання судового рішення.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23 липня 2026 року заяву головного державного виконавця Шарової Д. В. від 03.06.2026 про зміну способу виконання рішення у адміністративній справі № 520/27716/23 - задоволено.
Змінено спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 у справі № 520/27716/23.
Стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (місцезнаходження - м. Харків, майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 36, корп. 2; ідентифікаційний код - 26281249) за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя (Код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 0501020) за кодом економічної класифікації видатків бюджету (КЕКВ) 2113 «Суддівська винагорода» на користь ОСОБА_1 (зареєстрована адреса місця проживання - АДРЕСА_2 , р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1 ) 91.823,54 грн (дев`яносто одна тисяча вісімсот двадцять три гривні 54 коп.) боргу з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період 01.01.2021р.-31.12.2021р.
Допущено до негайного виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 у справі № 520/27716/23 в частині стягнення суми боргу з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період 01.01.2021р.-31.12.2021р. - 91.823,54 грн (дев`яносто одна тисяча вісімсот двадцять три гривні 54 коп.).
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23 липня 2026 року та прийняти постанову, якою змінити порядок і спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 шляхом стягнення суми боргу з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за період 01.01.2021- 31.12.2021 - 91.823,54 грн (дев`яносто одна тисяча вісімсот двадцять три гривні 54 коп.), з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів», відкритої на рівні Територіального управління.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що ухвалою від 23.07.2026 у справі № 520/27716/23 суд змінив не спосіб виконання рішення від 28.11.2023, а саме рішення по суті. Первісним рішенням від 28.11.2023 суд зобов`язав ДСА України здійснити фінансування з єдиного рахунку Державного бюджету, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, а Територіальне управління здійснити виплату після отримання такого фінансування. Тобто суд визначив спеціальний механізм виконання. Натомість ухвалою від 23.07.2026 суд скасував механізм, визначений первісним рішенням; на власний розсуд, не підкріпивши жодними нормами закону, визначив іншу бюджетну програму; визначив інше джерело фінансування; замість зобов`язання вчинити дії постановив безпосереднє стягнення коштів. Таким чином суд не змінив спосіб виконання первісного рішення, а змінив його зміст по суті, що прямо заборонено статтею 378 КАС України. Під час винесення рішення у справі у 2023 році суд встановив, що виконання має здійснюватися через спеціальну бюджетну програму. Тепер той самий суд визнав можливим стягнення з КПКВК 0501020. Таким чином суд фактично переглянув власне рішення та втрутився у бюджетні повноваження держави. Ані Конституція України, ані Бюджетний кодекс, ані Закон № 4901-VI, ані КАС України не дають суду повноважень визначати іншу бюджетну програму, ніж встановлена законом. КПКВК визначаються Законом про Державний бюджет та паспортами бюджетних програм. Суд не є учасником бюджетного процесу. Суд першої інстанції, обґрунтовуючи можливість зміни способу виконання рішення, послався на положення статей 3, 4 та 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», однак неправильно витлумачив зміст зазначених норм та вийшов за межі наданих суду повноважень. Частиною другою статті 7 Закону № 4901-VI передбачено, що у разі невиконання рішення суду про зобов`язання державного органу вчинити певні дії протягом двох місяців державний виконавець звертається до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення. Разом із тим наведена норма визначає виключно процесуальну підставу для звернення державного виконавця до суду. Вона не містить жодних положень, які б уповноважували суд визначати іншу бюджетну програму, ніж встановлена законом; змінювати джерело бюджетного фінансування; встановлювати інший порядок використання бюджетних коштів; втручатися у бюджетні повноваження головного розпорядника бюджетних коштів. Також суд фактично обмежився декларативним твердженням про суперечність Порядку № 845 Конвенції, при цьому не навівши жодного аналізу конкретних норм Порядку, не встановивши існування правової колізії та не пояснивши, яким саме чином застосування Порядку № 845 порушує права позивача. Таким чином суд без достатніх правових підстав відмовився застосувати чинний нормативно-правовий акт, що є істотним порушенням норм матеріального права. Окрім того, оскаржуваною ухвалою суд не лише змінив спосіб виконання рішення, а й допустив до негайного виконання стягнення усієї суми 91 823,54 грн. Такий висновок також суперечить положенням Кодексу адміністративного судочинства України.
Від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивачка погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваній ухвалі, вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін.
Інші учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.
Згідно з ч. 1 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Колегія суддів звертає увагу, що Верховним Судом уже сформована судова практика щодо застосування цих положень Основного Закону України, зокрема, у постановах від 14 серпня 2018 року у справі № 826/4174/16, від 18 жовтня 2018 року у справі № 802/2135/17-а, від 22 січня 2019 року у справі № 813/142/16, від 11 листопада 2020 року у справі № 191/1169/16-а(2-а/191/7/17), від 18 травня 2022 року у справі № 140/279/21, від 1 червня 2022 року у справі № 640/25836/20 та від 27 липня 2022 року у справі № 540/606/20.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Також Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі "Валерій Фуклєв проти України" від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі "Apostol v. Georgia" від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справі №140/279/21.
Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі №611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов`язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).
Також колегія суддів зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.
Зазначені висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 1 лютого 2022 року у справі №420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі №611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі №200/3958/19-а.
Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 за № 845.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Приписами статті 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлено, що виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, установленому Законом України "Про виконавче провадження" з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Отже, звернення до суду є обов`язком державного виконавця у зазначеній категорії справ та такий обов`язок виникає через два місяці з дня відкриття виконавчого провадження за умови, що рішення суду не виконане, а стягувач не чинить перешкоди провадженню виконавчих дій.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.
Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 КАС України.
Разом з тим Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень" від 21.11.2024 за №4094-IX, який набрав чинності 19.12.2024, внесені зміни до положень статті 378 КАС України, зокрема й у частині зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Так, відповідно до змісту частин 1-3 статті 378 КАС України (у редакції Закону №4094-IX, що діє з 19.12.2024) за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
З аналізу положень частин першої, третьої статті 378 КАС України колегія суддів дійшла висновку, що підставою для застосування правил цієї норми є настання обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, а для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об`єкта стягнення або з інших причин. Тобто зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими судом. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, однак не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити у задоволенні такої заяви.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 800/203/17.
З матеріалів справи слідує, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 у справі № 520/27716/23, зокрема, зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області нарахувати та виплатити судді Комінтернівського районного суду міста Харкова - ОСОБА_1 суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення за період 01.01.2021р.-31.12.2021р., обрахованих із використанням прожиткового мінімуму для працездатної особи - "2.270,00 грн." з урахуванням раніше проведених платежів та з утриманням належних податків (зборів, внесків).
Рішення суду набрало законної сили 12.01.2024.
Відповідно до листа ТУ ДСА у Харківській області від 28.03.2024 за № 06-15/1406/2024 та розрахунку суддівської винагороди, доданого до листа, копії яких містяться в матеріалах справи, ТУ ДСА у Харківській області, на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 у справі № 520/27716/23, здійснено розрахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 за період: 01.01.2021 - 31.12.2021, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для прцездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2021 року складає 2270 грн, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів.
Згідно з доданим до листа розрахунку розмір перерахованої суддівської винагороди становить 91823,54 грн, проте зазначена сума не виплачена стягувачу, оскільки ТУ ДСА у Харківській області як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює видатки виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених ДСА України, а виконання судових рішень на користь суддів після відкриття бюджетної програми КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» можливе лише за рахунок коштів цієї програми. Відповідач зазначає, що станом на час розгляду справи кошторис за зазначеною програмою є недостатнім для виконання рішення, Територіальне управління неодноразово зверталося до ДСА України щодо виділення додаткових бюджетних асигнувань, а ДСА України, у свою чергу, ініціювала внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України», однак відповідні пропозиції не були підтримані. Виконання зазначеного судового акту є можливим лише після зміни способу виконання на стягнення з бюджетної програми 0501150.
Отже, рішення суду ТУ ДСА у Харківській області виконано тільки в частині здійснення перерахунку належної суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 31.12.2021 року, а в частині виплати на користь позивачки відповідної нарахованої винагороди залишається невиконаним більше двох років з дня набрання законної сили судовим рішенням.
При цьому матеріали справи не містять доказів вчинення боржником необхідних і достатніх дій, спрямованих на повне та своєчасне виконання судового рішення, а тривале невиконання судового акта з приводу виплати суддівської винагороди (котра у розумінні ст.126 Конституції України є гарантією суддівської незалежності; рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018р. №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15)) свідчить про існування обставин, які істотно ускладнюють виконання судового акту у відповідності до застосованого способу правового захисту.
У даному конкретному випадку саме лише листування між відповідачем № 1 та відповідачем № 2 з приводу отримання додаткових асигнувань, з огляду на викладені вище посилання з приводу правового статусу суддівської винагороди, не може бути кваліфіковано судом у якості належних і достатніх заходів стосовно створення належних умов для виконання постановленого судового акту.
З огляду на викладене, ураховуючи приписи ст. 378 КАС України (у редакції Закону №4094-IX, що діє з 19.12.2024), суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для зміни способу виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 у справі № 520/27716/23.
Колегія суддів зазначає, що наведені приписи чинного законодавства свідчать, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.
Тобто особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Отже, в будь-якому разі судове рішення, ухвалене на користь позивача, має бути виконане.
Реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.
У рішеннях ЄСПЛ у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (заява №70297/01) та у справі "Бакалов проти України" (заява №14201/02) також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивачки права на виплату суддівської винагороди.
Разом із тим, суд першої інстанції змінив спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 у справі № 520/27716/23 шляхом стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя (Код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 0501020) за кодом економічної класифікації видатків бюджету (КЕКВ) 2113 «Суддівська винагорода» боргу з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення.
Отже, фактично суд першої інстанції не змінив спосіб виконання судового рішення з одного виду на інший, а визначив конкретне джерело та бюджетну класифікацію, за рахунок яких має здійснюватися списання коштів під час виконання виконавчого документа.
Колегія суддів зазначає, що питання визначення конкретної бюджетної програми, коду економічної класифікації видатків бюджету, рахунків, з яких має здійснюватися безспірне списання коштів, а також черговості та процедури такого списання належить до сфери застосування спеціального бюджетного законодавства та законодавства, яке регулює порядок казначейського обслуговування бюджетних коштів, і вирішується уповноваженими органами на стадії виконання виконавчого документа.
Відповідно до частини другої статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Пунктом 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства.
Абзацом десятим пункту 25 Порядку № 845 передбачено, що у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою.
Виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється згідно із законодавством України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя", головним розпорядником якої є ДСА України, у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період.
Так, Верховний Суд у постанові від 09.06.2022 у справі № 280/136/21 урахував, що "у віданні ДСА діє окрема бюджетна програма для забезпечення виконання судових рішень - КПКВ 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів", призначена саме для таких цілей. За правилами пункту 25 Порядку № 845, наявність такої програми означає, що списання коштів здійснюватиметься саме за нею. За таких обставин, на думку колегії суддів, наявні правові підстави для стягнення на користь позивачки суми невиплаченої у спірному періоді суддівської винагороди за рахунок коштів, передбачених для виконання рішень судів на користь суддів".
Окрім того, пунктами 47-49 Порядку № 845 врегульовано особливості безспірного списання коштів державного бюджету за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, у тому числі порядок дій Казначейства у разі недостатності відповідних бюджетних призначень.
Отже, законодавством встановлено спеціальний порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з державних органів та бюджетних установ, а тому суд під час розгляду заяви в порядку статті 378 КАС України не вправі підміняти собою орган Казначейства та визначати, з якої саме бюджетної програми, за яким кодом економічної класифікації видатків бюджету та з яких рахунків має бути здійснено списання коштів.
Колегія суддів зауважує, що факт тривалого виконання судового рішення, недостатності бюджетних асигнувань за відповідною програмою або перебування виконавчого документа у черзі на виконання не свідчить про наявність підстав для визначення судом іншої бюджетної програми чи коду економічної класифікації видатків бюджету, за рахунок яких має здійснюватися виконання рішення.
Такі обставини можуть свідчити про складність фактичного виконання судового рішення, однак не надають суду повноважень змінювати встановлений законом порядок бюджетного фінансування та казначейського обслуговування виконавчого документа.
Колегія суддів окремо звертає увагу, що суд першої інстанції змінив спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 у справі № 520/27716/23 шляхом стягнення боргу з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення у розмірі 91823,54 грн з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області за рахунок його бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя (Код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 0501020) за кодом економічної класифікації видатків бюджету (КЕКВ) 2113 «Суддівська винагорода».
Водночас задоволення заяви у такій редакції не призведе до встановлення нового способу виконання судового рішення, а призведе до визначення порядку майбутнього списання коштів з бюджетних призначень боржника, що виходить за межі повноважень суду при вирішенні питання в порядку статті 378 КАС України.
Зміна способу і порядку виконання судового рішення не може полягати у встановленні судом для органів Казначейства та боржника спеціального алгоритму бюджетного списання коштів, який не був визначений резолютивною частиною судового рішення та регулюється спеціальними нормами законодавства.
Колегія суддів погоджується з доводами відповідача у тій частині, що визначення в ухвалі конкретної бюджетної програми КПКВК 0501020 та КЕКВ 2113 "Суддівська винагорода", як джерела виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2023, фактично означає втручання суду у встановлений законом порядок виконання рішень про стягнення коштів з державних органів та бюджетних установ.
Обов`язковість судового рішення не надає права суду на стадії розгляду заяви за статтею 378 КАС України змінити передбачений законом порядок бюджетного виконання такого рішення або визначити інше джерело списання коштів лише з мотивів більш швидкого чи ефективного фактичного виконання.
З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність зміни способу виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 у справі № 520/27716/23 у вказаний судом спосіб.
Окрім того, суд першої інстанції, керуючись положеннями ст. 371 КАС України, допустив до негайного виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 у справі № 520/27716/23 в частині стягнення суми боргу з виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення - 91.823,54 грн.
Водночас колегія суддів зауважує, що стаття 371 КАС України регулює випадки, коли суд може допустити до негайного виконання рішення, яким вирішується адміністративна справа по суті. Натомість у даному випадку суд розглядав не адміністративний позов, а окрему процесуальну заяву державного виконавця, подану відповідно до статті 378 КАС України.
Під час такого розгляду суд не вирішує спір по суті повторно, а лише визначає можливість зміни способу виконання вже ухваленого рішення.
Таким чином суд першої інстанції фактично поєднав два різні процесуальні інститути - зміну способу виконання рішення та ухвалення рішення про присудження стягнення грошових коштів. Такі процесуальні повноваження статтею 378 КАС України не передбачені.
Посилання суду першої інстанції на пункт 1 частини другої статті 371 КАС України є помилковими, оскільки зазначена норма застосовується до судового рішення, яким вирішено спір по суті, а не до ухвали, постановленої за результатами розгляду заяви про зміну способу виконання рішення.
Доводи апеляційної скарги приймаються колегією суддів у якості належних.
Згідно із приписами пункту другого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Ураховуючи наведені положення процесуального законодавства та встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану ухвалу у справі слід скасувати та прийняти постанову про задоволення заяви державного виконавця про зміну способу і порядку виконання судового рішення у вказаний ним спосіб.
Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області - задовольнити частково.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2026 у справі № 520/27716/23 - скасувати.
Прийняти постанову, якою заяву Головного державного виконавця Шарової Д. В. від 03.06.2026 про зміну способу і порядку виконання рішення у справі № 520/27716/23 - задовольнити.
Змінити спосіб і порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 у справі № 520/27716/23 шляхом стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (Україна, 61050, Харківська обл., місто Харків, майдан Героїв Небесної Сотні, будинок 36, корпус 2, ЄДРПОУ 26281249) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) суддівської винагороди, нарахованої до виплати, у розмірі 91823, 54 грн (дев`яносто одна тисяча вісімсот двадцять три гривні 54 коп.).
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Я.В. П`янова
Судді А.О. Бегунц В.Б. Русанова