Постанова № 141343587 у справі № 907/1281/25 від 04.11.2026

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року м. Львів Справа № 907/1281/25

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії: головуючого судді Міліціанова Р.В., судді Зварич О.В., Іванчук С.В., при секретарі Залуцькому Д.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Корпорації «Комунальник» на Ухвалу Господарського суду Львівської області від 09.09.2026 у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", в особі Закарпатської філії Товариства з обмеженою діяльністю "Газорозподільні мережі України", місто Ужгород

до відповідача: Корпорація "КОМУНАЛЬНИК", місто Львів

третя особа-1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Солотвинська селищна рада, Тячівський район, Закарпатська область, селище Солотвино

третя особа-2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), м. Київ

про спонукання укласти договір про користування складовими газорозподільної системи

за участю представників:

від позивача: Яковлева Т.В.

від відповідача (апелянта): Булат Н.О.

від третьої особи 1: не прибув.

від третьої особи 2: Костюк В.В.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.09.2026 у задоволенні заяви Корпорація "КОМУНАЛЬНИК" про забезпечення позову до подання зустрічного позову відмовлено повністю.

30.09.2026, не погодившись з Ухвалою Господарського суду Львівської області, Корпорація «Комунальник» звернулася до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: поновити пропущений строк на апеляційне оскарження, скасувати Ухвалу Господарського суду Львівської області від 09.09.2026 року у справі № 907/1281/25 про відмову в забезпеченні позову повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву Корпорації «КОМУНАЛЬНИК» про забезпечення позову у повному обсязі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2026 року, сформовано колегію суддів у складі: Міліціанов Р.В. (суддя-доповідач), судді Зварич О.В., Іванчук С.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.10.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Корпорації «Комунальник» на Ухвалу Господарського суду Львівської області від 09.09.2026 у справі №907/1281/25, розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні призначено на 04.11.2026.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.10.2026 задоволено заяву Закарпатської філії Товариства з обмеженою діяльністю "Газорозподільні мережі України" про проведення судових засідань у справі в режимі відеоконференції.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02.11.2026 задоволено заяву Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) та Корпорації "КОМУНАЛЬНИК" про проведення судових засідань у справі в режимі відеоконференції.

21.10.2026 на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№01-04/8922/26).

У судове засідання 04.11.2026 прибули представники сторін та підтримали правові позиції, висловлені у процесуальних заявах по суті розгляду апеляційної скарги.

04.11.2026 року канцелярією суду зареєстровано заяву представника Корпорації "КОМУНАЛЬНИК", адвоката Шиян М.В., про надання доступу до електронного примірника матеріалів справи та залучення адвоката в якості представника Корпорації "КОМУНАЛЬНИК".

Відповідна заява не містить клопотань про особисту участь представника у судовому засіданні або в режимі відеоконференції.

Судом з`ясовано у присутнього представника Корпорації "КОМУНАЛЬНИК" Булат Н.О. обставини щодо участі іншого представника у судовому засіданні та отримано відповідь відносно намірів лише ознайомитися з матеріалами справи.

Тому, апеляційним судом вжито заходів щодо надання доступу до електронного примірника матеріалів справи за отриманим клопотанням та продовжено розгляд апеляційної скарги.

У судове засідання 04.11.2026 представник Солотвинської селищної ради не прибув.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник третьої особи 1 про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету в системі ЄСІТС.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 Рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України"); організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (Рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (Рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Відповідно вимог ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України).

Враховуючи положення ст. ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, колегія суддів вважає, що апеляційним господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності третьої особи 1 за наявними матеріалами справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі (ч. 2 ст. 273 ГПК України).

1. Короткий зміст позовних вимог.

У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа № 907/1281/25 за позовом ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Закарпатської філії (далі за текстом - ТОВ «ГРМУ», Оператор ГРМ або Позивач) до Корпорації "КОМУНАЛЬНИК" про спонукання укласти договір про користування складовими газорозподільної системи.

3 серпня 2026 припинено розподіл газу через належний Корпорації "КОМУНАЛЬНИК" на праві приватної власності підвідний газопровід високого тиску до смт Солотвино (ІІІ черга, протяжністю 5 650 м).

17.08.2026 Корпорація «Комунальник» подала через підсистему «Електронний суд» заяву про забезпечення позову до подання зустрічного позову (зареєстрована судом 18.08.2026).

У Заяві про забезпечення позову Скаржник просив заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», в особі Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України»:

- вчиняти будь-які дії та/або допускати бездіяльність, у тому числі під приводом проведення ремонтних, регламентних, планових чи аварійних робіт, що мають наслідком припинення, обмеження або зупинення розподілу природного газу через підвідний газопровід високого тиску до смт. Солотвино Тячівського району Закарпатської області, ІІІ черга будівництва (до села Нижня Апша), газорегуляторний пункт і станцію катодного захисту в селі Нижня Апша, що належать на праві власності Корпорації «Комунальник»;

- вчиняти будь-які дії, спрямовані на від`єднання відгазорозподільної системи, демонтаж, консервацію або виведення з експлуатації підвідного газопроводу високого тиску до смт Солотвино Тячівського району Закарпатської області, ІІІ черга будівництва (до села Нижня Апша), газорегуляторного пункту і станції катодного захисту в селі Нижня Апша, що належать на праві власності Корпорації «Комунальник»;

- вчиняти дії з відключення від газопостачання споживачів селі Нижня Апша Тячівського району Закарпатської області, приєднаних через підвідний газопровід високого тиску до смт Солотвино Тячівського району Закарпатської області, ІІІ черга будівництва (до села Нижня Апша), газорегуляторний пункт і станцію катодного захисту в селі Нижня Апша, що належать на праві власності Корпорації «Комунальник».

Заперечуючи проти заяви, Позивач стверджував, що є оператором критичної інфраструктури, у зв`язку з чим вжиття заходів забезпечення заборонено ч. 16 ст. 137 ГПК України, а також заявив, що 26.08.2026 газопостачання було відновлено, тому загроза втратила актуальність.

Відповідач у своїй заяві про забезпечення позову, по суті, просить суд здійснити те, що фактично вже неможливо забезпечити, адже газопостачання, в тому числі розподіл природного газу по суті вже припинено Оператором ГРМ, при чому здійснено це в силу технічних нормативних актів, які регулюють безпечну експлуатацію газорозподільної системи та надають відповідні повноваження Оператору ГРМ.

2. Короткий зміст оскаржуваного процесуального рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.09.2026 у задоволенні заяви Корпорація "КОМУНАЛЬНИК" про забезпечення позову до подання зустрічного позову відмовлено повністю.

Оскаржувана ухвала мотивована тим, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", в особі Закарпатської філії Товариства з обмеженою діяльністю "Газорозподільні мережі України" є оператором критичної інфраструктури, здійснює діяльність з розподілу природного газу та управляє об`єктами газорозподільної системи, які належать до паливно-енергетичного сектору.

Відповідно до Закону України «Про критичну інфраструктуру», наказу Міністерства енергетики України «Про визначення підприємств паливно-енергетичного комплексу критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період», актів НКРЕКП, підприємства газорозподільної системи забезпечують життєво важливі послуги населенню та економіці, тому їх об`єкти та самі оператори належать до сфери китичної інфраструктури.

Крім того, засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» є Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», у статутному капіталі якої частка держави становить 100%.

Представник відповідача у судовому засіданні 09.09.2026, заперечуючи проти доказів, долучених позивачем на підтвердження факту відновлення газопостачання, підтвердив, що газопостачання у селі Нижня Апша дійсно відновлено.

Тому, місцевим господарським судом відмовлено у задоволення заяви про забезпечення позову у справі №907/1281/25.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

30.09.2026, не погодившись з Ухвалою Господарського суду Львівської області, Корпорація «Комунальник» звернулася до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: поновити пропущений строк на апеляційне оскарження, скасувати Ухвалу Господарського суду Львівської області від 09.09.2026 року у справі № 907/1281/25 про відмову в забезпеченні позову повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву Корпорації «КОМУНАЛЬНИК» про забезпечення позову у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги:

- помилкове застосування судом імунітету критичної інфраструктури (застосування ч. 16 ст. 137 ГПК України, яка не підлягала застосуванню); ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Закарпатської філії не відповідає другому критерію, оскільки примусового відчуження часток товариства під час дії воєнного стану не здійснювалося.

- неправильне тлумачення закону та порушення принципів рівності та змагальності сторін (ст. 7, 13 ГПК України, ст. 6 ЄКПЛ);

- невідповідність висновків суду обставинам справи та незастосування ч. 2 ст. 136 ГПК України (превентивна функція забезпечення);

- порушення норм процесуального права щодо строків розгляду заяви (ч. 1 ст. 140 ГПК України); суд першої інстанції розтягнув розгляд заяви на 22 дні (з 18 серпня по 09 вересня 2026 року);

- залишено поза увагою добросовісну і послідовну поведінку самого позивача, який протягом усього періоду дії Договору беззастережно приймав, підписував додаткові угоди, здійснював оплати без жодних зауважень, що виключає в силу доктрини venire contra factum proprium та спеціальних норм регуляторного законодавства подальше оспорення ним же прийнятих умов.

4. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу (вх.№01-04/8922/26 від 21.10.2026) ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Закарпатської філії звернуло увагу суду на те, що:

- з метою забезпечення утримання систем газопостачання відповідно до вимог чинного законодавства та забезпечення безперебійного та безаварійного розподілу природного газу в межах території с. Нижня Апша Тячівського р-ну., Закарпатської області Закарпатська філія неодноразово зверталась до власника газових мереж Корпорації «КОМУНАЛЬНИК» з пропозицією укласти договір на користування складовими газорозподільної системи - підвідний газопровід високого тиску до смт. Солотвино ІІІ черга (до с. Нижня Апша) Тячівський р-н., ГРП с. Нижня Апша, СКЗ с. Нижня Апша Тячівський р-н., проте власник відмовив в укладенні договору, а тому несе всі ризики пов`язані з експлуатацією газопроводу та самостійно відповідає за його технічний стан.

- газопроводи та споруди на них є об`єктом підвищеного ризику, тому ігнорування вимог Правил безпеки систем газопостачання є неприпустимим, а виконання Правил безпеки є певною гарантією надійності функціонування системи газопостачання, безпеки життя та здоров`я населення.

- спір у даній справі якраз і пов`язаний в врегулюванням саме переддоговірного спору щодо укладення з відповідачем договору експлуатації складовими газорозподільною системи. Однак, оскільки Оператор ГРМ не є власником даного газопроводу, тому взагалі не зобов`язаний вчиняти будь-які дії щодо майна, яке йому не належить, і яке фактично не є в його користуванні відповідно до офіційних документів.

- посилання представника відповідача щодо загрози 1000 мешканцям с. Нижня Апша щодо позбавлення газопостачання, є щонайменше маніпуляцією правовими нормами та в тому числі введенням в оману суду. Задоволення заяви про забезпечення позову покладе на Оператора ГРМ додаткові обов`язки з утримання чужого майна та свідчитиме про втручання в ліцензовану діяльність. Без договору на господарське відання, користування чи експлуатацію газорозподільних систем Оператор ГРМ не має можливості планувати і виконувати заходи з реконструкції та капітальних ремонтів згідно затвердженого НКРЕКП Плану розвитку газорозподільної системи, виконувати планово-попереджувальні роботи на газопроводах і спорудах на них (технічні огляди, обслуговування мереж та обладнання).

- суд розглядаючи заяву встановив, що станом на 26.08.2026 газопостачання у селі Нижня Апша було відновлено, таким чином ризики, на які посилався заявник, втратили актуальність ще до постановлення ухвали. Доводи про гуманітарну шкоду, інтереси мешканців та можливе майбутнє порушення прав не спростовують висновків суду щодо відсутності підстав для забезпечення позову. Корпорація «Комунальник» не є уповноваженою особою, яка має право захищати інтереси споживачів с. Н.Апша.

- твердження Відповідача про загрозу життєдіяльності громади та існування гуманітарної шкоди внаслідок бездіяльності Оператора не заслуговує на увагу, оскільки про можливість такої ситуації Позивач повідомляв Позивача та Солотвинську селищну раду ще 07.01.2025 листом Вих. №ЗкФ/100/31.2 ВИХ-218-25 щодо ризиків настання кризової ситуації у сфері забезпечення природнім газом та необхідністю укладення договору на користування СГС.

Підсумовуючи, просив залишити без змін оскаржувану ухвалу суду від 09.09.2026, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заяви про приєднання до апеляційної скарги не надходили (ст. 265 ГПК України).

5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.

Згідно з листом Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРМУ» від 17.08.2026 № ЗкФ/100/31.2-ВИХ-15213-26, під час проведення обстеження 13.08.2026 було виявлено витік газу на надземній ділянці лінійного газопроводу, у зв`язку з чим оператор здійснив локалізацію аварійної ситуації шляхом перекриття вимикаючого пристрою (засувки) в селі Грушево Тячівського району.

З метою недопущення загрози життю людей та завдання шкоди навколишньому середовищу аварійну ситуацію локалізовано шляхом перекриття вимикаючого пристрою (засувки) в с. Грушево Тячівського району.

Лист також містить посилання на положення законодавства, якими визначено обов`язок власника газопроводу забезпечити утримання систем газопостачання та відповідальність за технічний стан і безпечне користування газопроводами.

З метою забезпечення утримання систем газопостачання відповідно до вимог чинного законодавства та забезпечення безперебійного та безаварійного розподілу природного газу в межах території с. Н. Апша Тячівського р-ну., Закарпатської області Закарпатська філія неодноразово зверталась до власника газових мереж Корпорації «КОМУНАЛЬНИК» з пропозицією укласти договір на користування складовими газорозподільної системи - підвідний газопровід високого тиску до смт. Солотвино ІІІ-черга (до с.Нижня Апша) Тячівський р-н., ГРП с. Нижня Апша, СКЗ с. Нижня Апша Тячівський р-н., проте власник відмовив в укладенні договору, а тому несе всі ризики пов`язані з експлуатацією газопроводу та самостійно відповідає за його технічний стан.

Газопроводи та споруди на них є об`єктом підвищеного ризику, тому ігнорування вимог Правил безпеки систем газопостачання є неприпустимим, а виконання Правил безпеки є певною гарантією надійності функціонування системи газопостачання, безпеки життя та здоров`я населення.

Газопостачання на даній ділянці газопроводу буде відновлено після проведення власником ремонтних робіт по ліквідації аварійної ситуації, усунення виявлених порушень та забезпечення належного утримання складової системи газопостачання відповідно до вимог чинного законодавства.

Корпорація "КОМУНАЛЬНИК" вважає, що позиція оператора зводиться до того, що усунення наслідків аварії є обов`язком власника мереж. Про це зазначено у листі оператора від 17.08.2026 за № ЗкФ/100/31.2-ВИХ-15213-26. Однак вказаний лист не містить жодної передбаченої законом підстави для припинення розподілу і є фактично письмовою відмовою виконати обов`язок за пунктом 8.13 Правил безпеки систем газопостачання.

Станом на 26.08.2026 газопостачання за підвідним газопроводом високого тиску до смт. Солотвино ІІІ черга (до с. Нижня Апша) Тячівський р-н., ГРП с. Нижня Апша, СКЗ с. Нижня Апша Тячівський р-н. відновлено, що визнається учасниками спору.

7. Визначені судом апеляційної інстанції відповідно до встановлених обставин правовідносини; доводи та мотиви суду апеляційної інстанції, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Предметом спірних процесуальних правовідносин є перевірка судом апеляційної інстанції застосування судом першої інстанції положень ст. ст. 136-140 ГПК України.

Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, зазначає наступне.

7.1. Згідно із ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб як наслідок, у випадку прийняття рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких останній звернувся до суду.

Згідно із ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

7.2. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Водночас, у вирішенні питання про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.

При цьому під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у Постанові від 01.04.2024 року у cправі № 922/5184/23.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №910/2795/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21.

З урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 ГПК України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується вжиття певного виду забезпечення позову (постанови Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №910/2795/20, від 17.12.2020 у справі №910/11857/20).

7.3. Щодо визначеного судом першої інстанції статусу оператора критичної інфраструктури.

Місцевий суд зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", в особі Закарпатської філії Товариства з обмеженою діяльністю "Газорозподільні мережі України" є оператором критичної інфраструктури, здійснює діяльність з розподілу природного газу та управляє об`єктами газорозподільної системи, які належать до паливно-енергетичного сектору.

Відповідно до Закону України «Про критичну інфраструктуру», наказу Міністерства енергетики України «Про визначення підприємств паливно-енергетичного комплексу критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період», актів НКРЕКП, підприємства газорозподільної системи забезпечують життєво важливі послуги населенню та економіці, тому їх об`єкти та самі оператори належать до сфери китичної інфраструктури.

Засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» є Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», у статутному капіталі якої частка держави становить 100%.

Частина 16 статті 137 Господарського процесуального кодексу України містить положення про те, що тимчасово, під час дії воєнного стану та протягом двох років після його припинення чи скасування, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, передбачених цим Кодексом, якщо відповідачем (боржником) є або має бути визначене господарське товариство, яке відповідає сукупно таким критеріям:

- є оператором критичної інфраструктури;

- частки (акції, паї) господарського товариства були примусово відчужені під час дії воєнного стану;

- державі у статутному капіталі господарського товариства прямо або опосередковано належить більше 50 відсотків часток (акцій, паїв).

Дана норма імперативно встановлює заборону на вжиття заходів забезпечення позову виключно за умови сукупної (одночасної) наявності трьох критеріїв: 1. господарське товариство є оператором критичної інфраструктури; 2. частки (акції, паї) господарського товариства були примусово відчужені під час дії воєнного стану; 3. державі у статутному капіталі господарського товариства прямо або опосередковано належить більше 50 відсотків часток (акцій, паїв).

ТОВ «Газорозподільні мережі України», в особі Закарпатської філії не відповідає другому критерію, застосованому ч. 16 ст. 137 ГПК України, оскільки доказів примусового відчуження часток товариства під час дії воєнного стану матеріали справи не містять.

Виключно наявність статусу оператора критичної інфраструктури та належність корпоративних прав державі, не є достатніми підставами для застосування визначеної ГПК України заборони щодо вжиття заходів забезпечення позову.

Тому, апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги у цій частині вимог, однак помилкове застосування місцевим господарським судом ч. 16 ст. 137 ГПК України до спірних процесуальних правовідносин не призвело до неправильного розгляду заяви по суті, з урахуванням наступного.

7.4. Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Апеляційний суд зазначає, що доказами, наданими в обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення до подачі зустрічного позову, є Лист Солотвинської селищної ради №290/0513 від 21.08.2026 року, який стосується захисту інтересів мешканців територіальної громади, які не є учасниками спору, а також Лист Закарпатської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРМУ» від 17.08.2026 № ЗкФ/100/31.2-ВИХ-15213-26, у якому підставами для припинення газопостачання стало здійснення планових заходів, проведення обстеження підвідного газопроводу 13.08.2026, виявлення витоку газу, дефектів, механічно напруженого стану окремих ділянок газопроводу, у зв`язку з чим оператор, з метою недопущення загрози життю людей та завдання шкоди навколишньому середовищу, здійснив локалізацію аварійної ситуації шляхом перекриття вимикаючого пристрою (засувки) в селі Грушево Тячівського району.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвідношення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та, виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову баланс інтересів сторін.

Оскільки метою вжиття заходів до забезпечення позову є запобігання утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи у якій було подано позов, в разі його задоволення, а не будь-якого рішення, ухваленого судом у іншій справі.

З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову за заявами у справах, де предметом розгляду є немайнові вимоги, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у логічно-послідовній залежності від предмета та підстав позову, правового обґрунтування вимог кожного конкретного господарського спору, видам забезпечення, доводам і аргументам сторін (Постанова КГС ВС від 02 листопада 2026 року у cправі № 909/634/26).

Відповідно до положень пункту 1 глави 1 розділу ІІІ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494, експлуатацію газорозподільних систем здійснюють виключно оператори газорозподільних систем (далі - Оператори ГРМ).

Відповідно до положень глави 7 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494, Оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об`єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2015 № 285 та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, зокрема, у випадках: визнання в установленому порядку аварійним станом газорозподільної системи та/або ліквідація наслідків аварій, спричинених надзвичайними ситуаціями техногенного, природного або екологічного характеру, та проведення ремонтно-відновлювальних робіт; в інших випадках, передбачених законодавством.

Матеріалами справи підтверджується, що саме після проведення планового обстеження газопроводу та з метою проведення ремонтних робіт з усунення витоку газу перекрито засувку газопроводу (а.с.67-68).

Отже, аргументи відповідача щодо умисних дій позивача оцінюються колегією суддів критично, враховуючи відновлення газопостачання 26.08.2026.

Оцінка розумності строків проведення ремонтних робіт лежить поза межами предмету вирішення даного спору.

Посилання у відповідному листі на норми чинного законодавства, якими визначено обов`язок Корпорації "Комунальник" з належного утримання власного майна (що апелянтом не заперечуються), проведення ремонтних робіт, не можуть підтверджувати обґрунтованість побоювань відносно ймовірного порушення прав у майбутньому або неможливості їх поновлення.

Оскільки, за кожним випадком виявлення аварійної ситуації обов`язковим є її локалізація та припинення шляхом застосування визначених технічних засобів, зокрема припинення газопостачання.

Щодо факту відновлення газопостачання 26.08.2026, що сталося, за твердженням апелянта, виключно після подання цієї заяви до суду та звернення до правоохоронних органів, то таке твердження апелянта не підтверджене належними та допустимими доказами у розумінні статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України.

7.5. У разі звернення особи до суду з немайновою позовною вимогою, задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то має застосуватися та досліджуватися не така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, позаяк позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Предметом майбутнього зустрічного позову визначено вимоги Корпорації "КОМУНАЛЬНИК" до Товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України, в особі Закарпатської філії Товариства з обмеженою діяльністю Газорозподільні мережі України про визнання укладеним договору про користування складовими газорозподільної системи укладеним на оплатних умовах і про стягнення 15 543 010,86 грн плати за фактичне користування майном за період з 01.01.2024.

Тобто, предметом позову зазначено як майнові, так і немайнові вимоги.

Апеляційний суд зазначає, що обрані заявником заходи забезпечення позову жодним чином не спрямовані на виконання майбутнього судового рішення в частині стягнення коштів та не співвідносяться з майновими вимогами.

Доводи апелянта відносно впливу заходів забезпечення позову на розмір вимоги, яку корпорація має намір заявити, а також з`ясування обставин шляхом запитань за статтею 90 ГПК України; втрати доказової бази у випадку невжиття таких заходів суперечать визначеним нормативним підставам вжиття заходів забезпечення позову, згідно вимог ч. 2 ст. 136 ГПК України.

Оскільки, вжиття заходів забезпечення позову не є засобами визначення ціни позовних вимог або способом отримання фактичних відомостей чи збирання доказів по справі.

Крім того, перелік заходів забезпечення позову визначений ч. 1 ст. 137 ГПК України. Відповідний перелік є невичерпним, оскільки позов може забезпечуватись іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Тому, у заяві про вжиття заходів забезпечення позову заявник повинен виходити із переліку таких заходів, регламентованих ч. 1 ст. 137 ГПК України, законами України або міжнародними договорами.

7.5.1. Наведений у заяві Корпорації "Комунальних" захід забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «Газорозподільні мережі України» вчиняти будь-які дії та/або допускати бездіяльність, що мають наслідком припинення, обмеження або зупинення розподілу природного газу через підвідний газопровід високого тиску, викладений з певною умовою, а саме: під приводом проведення ремонтних, регламентних, планових чи аварійних робіт.

Обраний заявником спосіб забезпечення позову не відповідає вимогам ч. 1 ст. 137 ГПК України, враховуючи, що дія таких заходів не може залежати від мотивів або підстав прийняття окремих рішень чи вчинення дій відповідачем.

Також, нормативний перелік заходів забезпечення позову не містить заборони вчинення бездіяльності; наведений заявником перелік "приводів" виконання робіт носить оціночний характер.

Виконання вимог нормативно-правових актів у сфері газопостачання є не правом або обов`язком ТОВ «Газорозподільні мережі України» у випадку виникнення аварійних ситуацій.

Крім того, предмет зустрічного позову не стосується укладення договору про постачання або розподіл природного газу, обставини необхідності укладення договору про користування складовими газорозподільної системи, предметом якого є надання Оператору ГРМ у користування належного Корпорації «Комунальник» підвідного газопроводу, як складової газорозподільної системи, не заперечуються обома сторонами, спірним є лише перелік істотних умов договору, зокрема розміру оплати або безоплатність договору.

Тобто, заявник не повідомляв про намір звернутися до суду із зустрічним позовом щодо захисту прав на споживання природного газу або надання послуг з розподілу.

Обставини припинення газопостачання 13.08.2026 року обумовлено виникненням аварійної ситуації, а не ухиленням чи відмовою Корпорації "КОМУНАЛЬНИК" укладати договір на обслуговування газопроводу.

Враховуючи направлення ТОВ «Газорозподільні мережі України» пропозицій відносно оформлення договірних відносин, що встановлено зі змісту наведеного вище листа товариства, необґрунтованими є доводи апелянта відносно утруднення чи неможливості поновлення його прав щодо обслуговування газопроводу, захист яких перебуває у межах предмету спору.

Застосування наведених у заяві заходів було б співмірним у випадку вирішення спору щодо укладення договору на постачання чи розподіл природного газу, не вжиття таких заходів жодним чином не впливає на обов`язки, як власника газопроводу (позивача за зустрічним позовом) стосовно утримання належного майна, так і оператора газотранспортної системи (відповідача за зустрічним позовом) стосовно здійснення постачання і розподілу природного газу за окремим договорами.

Таким чином, вимоги заявника щодо вжиття самостійно сформульованого заходу забезпечення позову суперечать вимогам ГПК України, не відповідають предмету та підставам зустрічного позову.

7.5.2. З приводу визначеного заявником заходу забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «Газорозподільні мережі України» вчиняти будь-які дії, спрямовані на від`єднання від газорозподільної системи, демонтаж, консервацію або виведення з експлуатації підвідного газопроводу високого тиску, газорегуляторного пункту і станції катодного захисту, що належать на праві власності Корпорації «Комунальник», то застосування такого заходу не доведено жодними доказами, які підтверджували б наміри вчинення таких зі сторони ТОВ «Газорозподільні мережі України».

Визначений перелік заходів стосується заборони на вчинення дій, котрі унеможливлюють використання за цільовим призначенням належного позивачу майна, однак предметом позову не є усунення перешкод щодо володіння, користування чи розпорядження таким майном.

Заявник також не надав доказів протиправного доступу до належного йому майна зі сторони відповідача за зустрічним позовом, як підстави для вжиття відповідних заходів забезпечення позову.

З приводу визначеного заявником заходу забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «Газорозподільні мережі України» вчиняти дії з відключення від газопостачання споживачів села Нижня Апша Тячівського району Закарпатської області, то застосування таких заходів виходить за межі предмету спору, стосується необмеженого кола осіб.

Заявник не довів наявність процесуальних повноважень з представництва інтересів мешканців територіальної громади.

Оператор газотранспортної системи, у межах здійснення господарської діяльності, зобов`язаний надавати самостійну юридичну оцінку наслідкам вчинення або не вчинення окремих дій, а також їх впливу на права та інтереси споживачів природного газу, що було дотримано під час усунення наслідків виявлених пошкоджень та відновлення газопостачання.

Відтак, контроль зі сторони Корпорації "КОМУНАЛЬНИК" за виконанням відповідних завдань, не стосується предмету зустрічного позову.

7.6. Посилання апелянта на застосування доктрини заборони суперечливої поведінки на стадії розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову не відповідає положенням процесуального закону, оскільки можливе на стадії розгляду справи по суті.

Доводи апеляційної скарги відносно порушення судом першої інстанції процесуальних строків розгляду заяви суперечать положенням ч.ч. 3,4 ст. 140 ГПК України, згідно яких до дискреційних судових повноважень віднесено виклик особи, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням; призначення її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Використання судом визначених повноважень обумовлено застосуванням ч. 4 ст. 120 ГПК України, котра вимагає дотримання судом вимог, щоб ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Отже, визначений ч. 1 ст. 140 ГПК України, строк розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову не є присічним.

Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч. 2 ст. 114 ГПК України).

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (Рішення ЄСПЛ у справах Савенкова проти України, №4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №№32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07 від 15.03.2012).

Дотримання розумного строку судового розгляду є лише однією із засад господарського судочинства, котра не може обмежувати застосування інших принципів судового провадження.

Розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову розпочато у судовому засіданні 19.08.2026 року, тобто з дотриманням визначеного ч. 1 ст. 140 ГПК України строку.

У судовому засіданні 19.08.2026 року оголошено перерву на підставі заяви представника позивача, для надання можливості позивачеві надати письмові заперечення на заяву про забезпечення позову, а також після залучення нового учасника спору - третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Отже, тривалість розгляду судом відповідної заяви обумовлено вчиненням процесуальних дій сторонами спору.

Заява про вжиття заходів забезпечення позову була розглянута судом першої інстанції у судовому засіданні, що забезпечило дотримання рівності процесуальних прав у висловленні доводів та заперечень, наданні доказів, а також дотримання права бути почутим усіх учасників справи, що відповідає вимогам пп. 1-5 ч. 3 ст. 2 ГПК України.

З урахуванням оцінених доказів, обставин спірних правовідносин, окремі недоліки поставленого судом першої інстанції процесуального рішення не призвели не правильного розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову по суті, апеляційним судом усунуто відповідні недоліки, тому місцевим господарським судом правомірно відмовлено у задоволенні відповідної заяви.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли достатнього доказового підтвердження за результатом апеляційного перегляду, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Судом апеляційної інстанції не встановлено визначених ст. ст. 277, 280 ГПК України обставин, тому апеляційну скаргу Корпорації «Комунальник» слід залишити без задоволення; Ухвалу Господарського суду Львівської області від 09.09.2026 у справі №907/1281/25 - залишити без змін.

9. Судові витрати.

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 136-140, 232-242, 269, 270, 273, 275-277, 281-289 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Апеляційну скаргу Корпорації «Комунальник» на Ухвалу Господарського суду Львівської області від 09.09.2026 у справі №907/1281/25 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 09.09.2026 у справі №907/1281/25 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги - залишити за апелянтом.

4. Копію повного тексту судового рішення (постанови) не пізніше двох днів від дати складення направити учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, за їх відсутності - засобами поштового зв`язку.

5. Матеріали справи у п`ятнадцятиденний строк повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення - 04.11.2026.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення (постанови).

Повна постанова складена 09.11.2026.

Головуючий суддя Міліціанов Р.В.

Суддя Зварич О.В.

Суддя Іванчук С.В.