Постанова № 141343590 у справі № 914/2363/25 від 02.11.2026

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року м. Львів Справа № 914/2363/25

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Орищин Г.В.,

секретар судового засідання Бабій М.М.

явка учасників справи:

від прокурора: Рогожнікова Н.Б.;

від позивача: Попадюк С.В.;

від відповідача: Добрянський І.І.,

розглянув апеляційну скаргу Самбірської міської ради Львівської області, №2/31-266/2-21 від 06.07.2026

на рішення Господарського суду Львівської області від 09.06.2026, суддя Бортник О.Ю., м. Львів, повний текст рішення складено 19.06.2026

у справі № 914/2363/25

за позовом заступника керівника Львівської обласної прокуратури

в інтересах держави в особі позивача Державної екологічної інспекції у Львівській області,

до відповідача Самбірської міської ради Львівської області,

про стягнення 5 260 651,88 грн. збитків, заподіяних внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

31.07.2025 заступник керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Самбірської міської ради Львівської області про стягнення 5 260 651,88 грн. збитків, заподіяних порушенням вимог природоохоронного законодавства.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у межах вивчення матеріалів кримінального провадження від 23.12.2022, порушеного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 236 КК України, встановлено факт забруднення та засмічення ґрунтів трьох фрагментів земельної ділянки, яка межує з земельною ділянкою, що відведена під полігон твердих побутових відходів.

Правовими підставами позовних вимог зазначено ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», ст.ст. 9, 21, 42, 43 Закону України «Про відходи», ст.ст. 35, 46 Закону України «Про охорону земель», п.п. 3.1., 3.3., 3.4., 3.6. Методики № 171, ст.ст. 5, 12, 15, 19, 34, 55, 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 56 Закону України «Про охорону земель», ст.ст. 1, 80, 167, 211 та п. 24 Перехідних положень ЗК України, ст.ст. 1166, 1172 ЦК України.

В частині повноважень прокурора щодо представництва інтересів держави в суді посилається на ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 53 ГПК України, висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові у справі № 912/2385/18.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.06.2026 позов Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Державної екологічної інспекції у Львівській області до Самбірської міської ради Львівської області задоволено повністю. Стягнуто з Самбірської міської ради Львівської області на користь держави 5 260 651,88 грн. збитків та на користь Львівської обласної прокуратури 63 127,82 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що матеріалами справи підтверджено факт засмічення та забруднення земельної ділянки комунальної власності, розташованої за адресою: м. Самбір, вул. Промислова, за межами земельної ділянки, відведеної під полігон твердих побутових відходів.

Розмір заподіяної шкоди в сумі 5 260 651,88 грн. суд визнав підтвердженим відповідними розрахунками та висновком судової інженерно-екологічної експертизи від 02.09.2024 № СЕ-19/114-23/10517-ЕЛ.

Суд також відхилив подані відповідачем результати санітарно-мікробіологічних досліджень ґрунтів, оскільки вони не стосувалися факту хімічного забруднення, встановленого під час огляду 02.05.2023.

Правовою підставою для задоволення позову суд визначив положення статті 1166 Цивільного кодексу України, статей 35, 46, 56 Закону України «Про охорону земель», статей 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», а також відповідні положення земельного законодавства та законодавства у сфері поводження з відходами.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи

10.07.2026 до Західного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» надійшла апеляційна скарга Самбірської міської ради Львівської області №2/31-266/2-21 від 06.07.2026 на рішення Господарського суду Львівської області від 09.06.2026 у справі №914/2363/25, в якій остання просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем не дотримано встановленого законодавством порядку здійснення державного нагляду (контролю), зокрема не складено акта перевірки та припису про усунення виявлених порушень. Наголошує на недоведеності наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування шкоди.

Крім того, апелянт заперечує правильність визначення розміру заявленої до стягнення шкоди, посилаючись на відсутність належних і допустимих доказів на підтвердження нормативної грошової оцінки земельних ділянок, використаної під час здійснення розрахунку збитків.

18.08.2026 від прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу Самбірської міської ради Львівської області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 09.06.2026 у справі №914/2363/25- без змін.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2026, справу № 914/2363/25 розподілено до розгляду судді-доповідачу Бойко С.М., склад колегії сформований з суддів: головуючий суддя - Бойко С.М., судді: Бонк Т.Б. та Рим Т.Я.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.07.2026 з підстав, що визначені ч. 2 ст. 260 ГПК України апеляційну скаргу Самбірської міської ради Львівської області №2/31-266/2-21 від 06.07.2026 на рішення Господарського суду Львівської області від 09.06.2026 у справі №914/2363/25 залишено без руху.

28.07.2026 на адресу Західного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги та долучення до матеріалів справи платіжної інструкції № 28 від 24.07.2026.

У зв`язку із перебування у відпустці судді - члена колегії Рима Т.Я. у період з 03.08.2026 по 21.08.2026 за розпорядженням керівника апарату суду №223 від 03.08.2026 проведено автоматизовану заміну складу суду у справі №914/2363/25.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2026 справу №914/2363/25 розподілено до розгляду судді-доповідачу Бойко С.М., склад колегії суддів сформований з суддів: Бойко С.М. - головуючий суддя, судді Бонк Т.Б., Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Самбірської міської ради Львівської області, №2/31-266/2-21 від 06.07.2026 на рішення Господарського суду Львівської області від 09.06.2026 у справі №914/2363/25.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.08.2026 призначено справу №914/2363/25 до розгляду в судовому засіданні на 05.10.2026.

У судове засідання з`явились всі учасники справи.

Суд заслухав доводи і міркування учасників справи щодо поданої апеляційної скарги, з`ясував обставини справи та дослідив докази.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, навівши доводи, аналогічні викладеним у ній, просив апеляційну скаргу задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати.

Прокурор та представник позивача заперечили проти задоволення апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

За згодою учасників справи у судовому засіданні оголошено перерву до 02.11.2026.

У судове засідання 02.11.2026 з`явились представники сторін, які підтримали свою позицію викладену в попередньому судовому засіданні.

Строки розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

Рішення Господарського суду Львівської області від 09.06.2026 у справі №914/2363/25 оскаржується відповідачем в повному обсязі.

Апеляційний суд, розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача, дійшов висновку про залишення її без задоволення, з таких підстав

Предметом позову є стягнення із Самбірської міської ради Львівської області на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області 5 260 651,88 грн. збитків, завданих унаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, а саме засмічення та забруднення ґрунтів трьох фрагментів земельної ділянки, суміжної із земельною ділянкою, відведеною під полігон твердих побутових відходів.

Як установлено судами, Самбірське комунальне підприємство «Об`єднане» здійснювало експлуатацію полігону твердих побутових відходів, розташованого на земельній ділянці площею 10 га з кадастровим номером [номер приховано]:18:138:0002, яка перебуває у комунальній власності Самбірської міської ради та надана для обслуговування сміттєзвалища на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 183464.

У межах кримінального провадження № 4202214[телефон приховано] від 23.12.2022, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 236 Кримінального кодексу України, постановами слідчого від 25.02.2023 та 06.03.2023 залучено спеціалістів для участі у проведенні слідчих (розшукових) дій, зокрема огляду полігону твердих побутових відходів, встановлення обставин можливого порушення природоохоронного законодавства та відбору проб ґрунту, води, атмосферного повітря і відходів.

Для проведення відповідних досліджень залучалися працівники Державної екологічної інспекції у Львівській області, Державної установи «Львівський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» та Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області.

Крім того, постановою слідчого від 25.04.2023 працівників Самбірського районного виробничого відділу Львівської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» залучено як спеціалістів у галузі картографії та землеустрою для проведення натурних досліджень, контрольних обмірів, фото- та відеофіксації, визначення поворотних точок меж земельної ділянки, на якій розташований полігон, і встановлення можливого розміщення відходів за її межами.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 04.04.2023 у справі № 461/2418/23 надано дозвіл на проведення огляду земельної ділянки із залученням осіб, які володіють спеціальними знаннями та навичками застосування технічних засобів.

02.05.2023 у межах зазначеного кримінального провадження проведено огляд полігону твердих побутових відходів у м. Самборі на вул. Промисловій та прилеглої території, під час якого встановлено наявність побутових відходів за межами земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:18:138:0002, відведеної під полігон, за відсутності відповідних дозвільних документів.

За результатами натурних досліджень та обмірів визначено три фрагменти земельних ділянок, на яких розміщені відходи, загальною площею 0,2536 га та загальним обсягом 7 601,1 мі, що відображено у схемі виходу побутових відходів за межі земельної ділянки.

Під час зазначеного огляду працівниками позивача в присутності представників ГУНП у Львівській області відібрано три проби ґрунту в місцях розміщення побутових відходів за межами земельної ділянки, а також одну контрольну пробу земельної ділянки, розташованої на північному заході від заїзду на полігон твердих побутових відходів. За результатами відбору складено акт № 19 від 02.05.2023 (т. 1, а. с. 48- 56).

Як убачається з пункту 5.2 зазначеного акта, координати фрагментів земельних ділянок, на яких відібрано проби №№ 1- 3, визначено на місці їх огляду представником Самбірського районного виробничого відділу Львівської регіональної філії ДП «Центр ДЗК».

Відповідно до протоколу № (55-58)/23 вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 23.05.2023 (т. 1, а. с. 43- 47) у відібраних пробах ґрунту встановлено підвищений вміст сульфатів, нітратів, заліза, кадмію, марганцю, цинку, свинцю, кобальту, хрому та міді порівняно з показниками контрольної проби.

За результатами проведених досліджень Державною екологічною інспекцією у Львівській області здійснено розрахунки розміру шкоди, заподіяної державі внаслідок засмічення та забруднення земель, відповідно до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997 № 171 (далі - Методика № 171).

Для визначення нормативної грошової оцінки земель позивачем використано інформацію Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 04.08.2023 № 10-13-0.2-36312/2-23, згідно з якою нормативна грошова оцінка земель відповідної категорії в межах міста Самбора становить 63,21 грн за 1 кв. м.

За результатами розрахунків розмір шкоди внаслідок засмічення земель визначено в сумі 4 809 016,80 грн, а внаслідок забруднення ґрунтів - 451 635,49 грн.

У межах кримінального провадження призначено та проведено судову інженерно-екологічну експертизу, за результатами якої складено висновок експерта від 02.09.2024 № СЕ-19/114-23/10517-ЕЛ (т. 1, а. с. 60- 136). Експерта повідомлено про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України.

У зазначеному висновку експерт підтвердив наявність засмічення та забруднення земель на межі полігону твердих побутових відходів, а загальний розмір шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, визначив у сумі 5 260 651,88 грн, з яких 4 809 016,80 грн - шкода внаслідок засмічення земель та 451 635,08 грн - шкода внаслідок забруднення ґрунтів.

Крім того, експерт зазначив про наявність забруднення підземних вод фільтратом сміттєзвалища, однак у зв`язку з відсутністю необхідних вихідних даних визначити розмір шкоди в цій частині не видається можливим.

Враховуючи, що завдана шкода добровільно не відшкодована, прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області із позовом про стягнення із Самбірської міської ради 5 260 651,88 грн шкоди, заподіяної внаслідок засмічення та забруднення земельних ресурсів.

Правовідносини у сфері охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються, зокрема, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», Законом України «Про відходи», Законом України «Про охорону земель» та Земельним кодексом України.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про охорону земель» власники і землекористувачі, у тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані, зокрема, дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України, проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів, забезпечувати захист земель від пожеж, ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкиснення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям.

Згідно зі статтею 56 Закону України «Про охорону земель» юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Статтею 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Частиною першою статті 69 зазначеного Закону встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Згідно зі статтею 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Статтею 96 Земельного кодексу України на землекористувачів покладено обов`язок додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

Відповідно до статті 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, зокрема, за псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.

Статтею 46 Закону України «Про охорону земель» визначено заборону несанкціонованого скидання і розміщення відходів в місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людини.

Розміщення, збирання, зберігання, оброблення, утилізація та видалення, знешкодження і захоронення відходів здійснюються відповідно до вимог Закону України «Про відходи».

Частиною сьомою статті 33 Закону України «Про відходи», який зберігав чинність до 09.07.2023, встановлено заборону несанкціонованого скидання і розміщення відходів, у тому числі побутових на території міст та інших населених пунктів, у місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням норм і правил, передбачених законодавством України.

Відповідно до частини другої статті 9 цього Закону територіальні громади є власниками відходів, що утворюються на об`єктах комунальної власності чи знаходяться на їх території і не мають власника або власник яких невідомий (безхазяйні відходи).

Статтею 21 Закону України «Про відходи» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами віднесено: забезпечення виконання вимог законодавства про відходи; організацію збирання і видалення побутових відходів, у тому числі відходів дрібних виробників, створення полігонів для їх захоронення, а також організацію роздільного збирання корисних компонентів цих відходів; здійснення контролю за раціональним використанням та безпечним поводженням з відходами на своїй території; ліквідацію несанкціонованих і неконтрольованих звалищ відходів; здійснення контролю за додержанням юридичними та фізичними особами вимог у сфері поводження з виробничими та побутовими відходами відповідно до закону та розгляд справ про адміністративні правопорушення або передача їх матеріалів на розгляд інших державних органів у разі порушення законодавства про відходи.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території та в межах своєї компетенції, зокрема забезпечують реалізацію екологічної політики України, екологічних прав громадян, організують роботу по ліквідації екологічних наслідків аварій, залучають до цих робіт підприємства, установи та організації, незалежно від їх підпорядкування та форм власності, і громадян, здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за заподіяння позадоговірної шкоди визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №912/823/18, від 03.11.2021 у справі №922/1705/20, від 18.12.2020 у справі №922/3414/19, від 02.06.2022 у справі №920/821/18.

Порядок визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок забруднення земель хімічними речовинами та їх засмічення промисловими, побутовими й іншими відходами, встановлює Методика визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства», затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 171 від 27.10.1997 та зареєстрована Міністерством юстиції України 05.05.1998 за №285/2725, зі змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.2007 №149 та Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 04.11.2020 №241 (далі - Методика № 171).

Пунктами 3.1- 3.3 Методики № 171 передбачено, що землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися внаслідок господарської діяльності чи впливу інших чинників, зокрема збільшення вмісту речовин понад гранично допустимі концентрації.

Землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

Пунктом 3.4 Методики № 171 установлено, що визначення обсягу забруднення земельних ресурсів у кожному випадку є самостійним завданням через різноманітність геоморфологічних, геологічних та гідрологічних умов.

Відповідно до пунктів 3.5 та 3.5.1 Методики № 171 при виявленні засмічення визначаються на місці обсяги засмічення відходами та інші показники, які необхідні для визначення розмірів шкоди. Об`єм відходів (куб.м), що спричинили засмічення, встановлюють за об`ємними характеристиками цього засмічення через добуток площі засмічення земельної ділянки та товщини шару цих відходів. Товщину шару відходів ділянки визначають вимірюванням.

Пунктами 4.6 та 5.4 Методики № 171 передбачено окремі формули для визначення розміру шкоди внаслідок забруднення та засмічення земель.

Так, шкода від забруднення земель визначається за формулою:

Рш = А Ч Гоз Ч Пд Ч Кз Ч Кн Ч Кег,

де А - питомі витрати на ліквідацію наслідків забруднення земельної ділянки, значення якого дорівнює 0,5; Гоз - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що зазнала забруднення, грн./кв.м; Пд - площа забрудненої земельної ділянки, кв.м; Кз - коефіцієнт забруднення земельної ділянки, що характеризує кількість забруднюючої речовини в об`ємі забрудненої землі залежно від глибини просочування; Кн - коефіцієнт еколого-господарського значення земель за додатком 1; Кег -коефіцієнт еколого-господарського значення земель за додатком 2.

Шкода внаслідок засмічення земель визначається за формулою:

Ршз = А Ч Б Ч Гоз Ч Пдз Ч Кзз Ч Кег,

де Б - коефіцієнт перерахунку, що при засміченні земельної ділянки відходами дорівнює 15, а небезпечними відходами 300; Пдз - площа засміченої земельної ділянки, кв.м; Кзз - коефіцієнт засмічення земельної ділянки, що характеризує ступінь засмічення її відходами.

Отже, Методикою № 171 передбачено різний порядок визначення шкоди внаслідок забруднення та засмічення земель, що зумовлює необхідність окремого встановлення відповідних фактичних обставин і проведення самостійних розрахунків.

Відповідно до статей 5, 18, 20 та 23 Закону України «Про оцінку земель» грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Перевіривши доводи апеляційної скарги в сукупності з матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції з огляду на таке.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для відхилення акта відбору проб ґрунтів № 19 від 02.05.2023 як неналежного доказу.

Як убачається з матеріалів справи, огляд земельної ділянки, відбір проб ґрунту та визначення координат відповідних фрагментів здійснювалися в межах кримінального провадження № 4202214[телефон приховано] від 23.12.2022, на підставі ухвали слідчого судді від 04.04.2023 у справі № 461/2418/23 та постанов слідчого про залучення спеціалістів.

Зазначені процесуальні дії проводилися з метою встановлення та фіксації обставин можливого порушення природоохоронного законодавства, зокрема фактів розміщення побутових відходів за межами земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:18:138:0002, відведеної під полігон, та можливого забруднення ґрунтів.

Огляд земельної ділянки проведено в присутності понятих старшим слідчим в ОВС СУ ГУ Національної поліції у Львівській області, за участі залучених спеціалістів.

Отже, відбір проб ґрунту відбувався не довільно, а в межах процесуальних дій, проведених на законних підставах з метою фіксації обставин, що мають значення для встановлення можливого порушення природоохоронного законодавства. Саме по собі заперечення відповідачем належності цього доказу не спростовує зафіксованих у ньому відомостей, особливо з огляду на їх узгодженість з іншими матеріалами справи.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» припинено самостійне проведення позивачем планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю).

За таких обставин відсутність окремого акта перевірки, складеного за результатами самостійного контрольного заходу Державної екологічної інспекції у Львівській області, не спростовує доказів, отриманих під час огляду земельної ділянки в межах кримінального провадження. Водночас факт забруднення земель підтверджується результатами вимірювань складу та властивостей ґрунтів, а розмір завданої шкоди - відповідними розрахунками й висновком експерта.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для відхилення акта відбору проб ґрунтів як неналежного доказу. Доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують обставин, установлених судом першої інстанції.

Також колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для врахування поданих відповідачем результатів санітарно-мікробіологічних досліджень та протоколів відбору й дослідження проб ґрунту як доказів, що спростовують позовні вимоги.

Як правильно встановив суд першої інстанції, предметом спору є відшкодування шкоди, завданої засміченням земель побутовими відходами та хімічним забрудненням ґрунтів унаслідок підвищеного вмісту відповідних хімічних речовин.

Натомість подані відповідачем документи стосуються санітарно-мікробіологічних показників ґрунту та не підтверджують відсутності саме хімічного забруднення.

Крім того, проби, на які посилається апелянт, відбиралися у 2025 році із зони впливу полігону твердих побутових відходів СКП «Об`єднане» за адресами: м. Самбір, вул. Шашкевича, 136 та вул. Промислова, 6.

Водночас порушення, яке є предметом цього спору, виявлено 02.05.2023 на конкретних фрагментах земельних ділянок загальною площею 0,2536 га.

Отже, зазначені дослідження стосуються інших показників стану ґрунту, проведені в інший час та не спростовують результатів вимірювань хімічних речовин у пробах, відібраних безпосередньо на ділянках, де виявлено засмічення.

Відсутність ознак мікробіологічного забруднення не свідчить про відсутність хімічного забруднення, а результати досліджень, проведених у 2025 році, самі собою не спростовують стану ґрунту, зафіксованого 02.05.2023.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано не визнав подані відповідачем матеріали такими, що спростовують докази позивача, а відповідні доводи апеляційної скарги не дають підстав для іншого висновку.

Щодо доводів апелянта про недоведеність факту забруднення земель колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 3.1 Методики № 171 землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлено негативні кількісні або якісні зміни, зокрема збільшення вмісту речовин понад гранично допустимі концентрації.

У цій справі факт погіршення якісного складу ґрунтів підтверджується протоколом № (55-58)/23 від 23.05.2023, яким установлено підвищений вміст сульфатів, нітратів, заліза, кадмію, марганцю, цинку, свинцю, кобальту, хрому та міді у відібраних пробах порівняно з контрольною пробою.

Отже, факт забруднення земель підтверджується конкретними результатами лабораторних досліджень, а не припущеннями про можливий негативний вплив відходів.

Водночас відповідно до пункту 3.2 Методики № 171 землі вважаються засміченими за наявності на відкритому ґрунті сторонніх предметів і матеріалів, сміття без відповідних дозволів, якщо таке розміщення призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Установлені у справі обставини підтверджують як наявність побутових відходів за межами земельної ділянки, відведеної під полігон, так і негативні зміни якісного складу ґрунтів на відповідних фрагментах земельних ділянок.

Щодо доводів апелянта про неправильне визначення площі засмічення колегія суддів зазначає таке.

Під час огляду 02.05.2023 встановлено три фрагменти земельних ділянок, на яких розміщено побутові відходи за межами земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:18:138:0002.

За результатами натурних досліджень та обмірів спеціалістами визначено координати відповідних фрагментів, їх площу та обсяг відходів, що відображено у схемі виходу побутових відходів за межі земельної ділянки.

Загальна площа засмічення становить 0,2536 га, тобто 2 536 кв. м.

Таким чином, доводи апелянта про відсутність документального підтвердження площі засмічення не спростовують наявні в матеріалах справи докази дослідженні судами.

При цьому площа 10 га стосується земельної ділянки, на якій розташовано полігон, тоді як площа 0,2536 га характеризує три фрагменти земель за його межами, на яких безпосередньо виявлено розміщення побутових відходів.

Отже, ці показники стосуються різних земельних площ та не є суперечливими.

Аргументи апелянта щодо завищення розміру шкоди та порушення вимог пунктів 1.3, 4.7.1, 5.1, 5.4, 5.5 Методики № 171 і частини другої статті 20 Закону України «Про оцінку земель» колегія суддів також вважає необґрунтованими.

Як установлено судом першої інстанції, рішенням Самбірської міської ради від 11.06.2019 № 6 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Самбора Львівської області», яке набрало чинності з 01.01.2020, затверджено технічну документацію за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах міста Самбора.

Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 04.08.2023 № 10-13-0.2-3631/2-23 нормативна грошова оцінка земель, на яких виявлено три забруднені та засмічені фрагменти загальною площею 0,2536 га, становить 63,21 грн за 1 кв. м.

Зазначені земельні ділянки належать до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Водночас відповідні фрагменти та земельна ділянка загалом станом на 04.08.2023 не були сформовані як окремі земельні ділянки, а правовстановлюючі документи на них були відсутні.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність використання позивачем нормативної грошової оцінки в розмірі 63,21 грн за 1 кв. м.

Основне заперечення апелянта полягає в тому, що цей показник не підтверджено витягом з технічної документації щодо конкретної земельної ділянки.

Водночас відповідно до статті 23 Закону України «Про оцінку земель» витяг із технічної документації видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру, про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки. Окрема земельна ділянка відповідачем як об`єкт цивільних прав та обов`язків не сформована та у Держгеокадастрі не зареєстрована.

Той факт, що відповідач не сформував та не зареєстрував належну йому на праві власності земельну ділянку у Держгеокадастрі не спростовує факту спричинення шкоди шляхом її забрудненням та засміченням.

При цьому нормативна грошова оцінка земель у межах міста Самбора проведена та затверджена відповідним рішенням міської ради, а її показник підтверджений інформацією компетентного територіального органу Держгеокадастру.

Отже, відсутність витягу щодо несформованої земельної ділянки сама собою не є підставою для визнання розрахунку шкоди неправомірною, якщо застосований показник підтверджено іншими належними доказами.

Також безпідставними є посилання апелянта на необхідність застосування нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Львівській області, оскільки забруднені та засмічені землі розташовані в межах міста Самбора та належать до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

За результатами застосування Методики № 171 позивачем визначено розмір шкоди внаслідок засмічення земель у сумі 4 809 016,80 грн та внаслідок забруднення ґрунтів у сумі 451 635,08 грн, що загалом становить 5 260 651,88 грн.

Як убачається зі змісту висновку від 02.09.2024 № СЕ-19/114-23/10517-ЕЛ, експерт дослідив, зокрема, протокол огляду земельної ділянки від 02.05.2023, акт відбору проб ґрунтів № 19 від 02.05.2023, протокол № (55-58)/23 вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів від 23.05.2023, схему розташування засмічених фрагментів та документи щодо нормативної грошової оцінки земель. На підставі цих матеріалів і з використанням формул, передбачених Методикою № 171, експертом проведено окремі розрахунки шкоди від засмічення та забруднення земель. Так, згідно з таблицею 4 висновку розмір шкоди від засмічення визначено в сумі 4 809 016,80 грн, а за результатами розрахунків, наведених у таблицях 5- 35, розмір шкоди від забруднення ґрунтів становить 451 635,08 грн. Загальна сума шкоди за цими складовими становить 5 260 651,88 грн. У підсумковій частині висновку експерт також зазначив про недотримання Самбірським комунальним підприємством «Об`єднане» вимог природоохоронного законодавства під час експлуатації полігону твердих побутових відходів.

Оцінюючи зазначений висновок у сукупності з іншими доказами у справі, колегія суддів враховує, що наведені в ньому результати узгоджуються з даними протоколу огляду від 02.05.2023 щодо площі та обсягу засмічення, схемою розташування відповідних фрагментів земельної ділянки, а також результатами лабораторних досліджень проб ґрунту, відображеними у протоколі № (55-58)/23 від 23.05.2023. Висновок містить опис проведених досліджень, використаних вихідних даних та розрахунків, а його підсумкові показники ґрунтуються на доказах, наявних у матеріалах справи. Відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. За результатами такої оцінки колегія суддів не вбачає підстав ставити під сумнів його обґрунтованість у частині встановлення факту забруднення та засмічення земель і визначення розміру заподіяної шкоди.

Водночас експерт встановив наявність забруднення підземних вод фільтратом полігону твердих побутових відходів, однак у зв`язку з відсутністю необхідних вихідних даних зазначив про неможливість визначення окремого розміру шкоди в цій частині. Отже, така шкода не включена до визначеної експертом суми 5 260 651,88 грн та не є складовою заявлених у цій справі позовних вимог.

Апелянтом не спростовано відсутність вини і не наведено доводів, які б спростовували використані у розрахунках вихідні дані, площу засмічення, встановлені показники хімічного забруднення або величину нормативної грошової оцінки.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про належне обґрунтування розміру шкоди та відсутність підстав для його зменшення.

Щодо доводів апелянта про те, що відповідальність за заподіяну шкоду має нести виключно Самбірське комунальне підприємство «Об`єднане», колегія суддів зазначає таке.

З аналізу статті 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та статті 21 Закону України «Про відходи» вбачається, що на органи місцевого самоврядування покладено обов`язки щодо забезпечення охорони навколишнього природного середовища на відповідній території, контролю за безпечним поводженням з відходами та ліквідації несанкціонованих звалищ.

Як установлено судами, забруднені та засмічені фрагменти земельних ділянок розташовані за межами земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:18:138:0002, відведеної під полігон, та належать до земель Самбірської територіальної громади.

Сам по собі факт здійснення СКП «Об`єднане» діяльності, пов`язаної з експлуатацією полігону твердих побутових відходів, не спростовує встановленої обставини розміщення відходів за межами земельної ділянки, відведеної під полігон, та не усуває передбачених законом повноважень і обов`язків міської ради щодо охорони земель комунальної власності та ліквідації несанкціонованих звалищ на території громади.

При цьому підставою для покладення відповідальності на відповідача є не лише належність земель до комунальної власності, а сукупність установлених обставин: виявлення несанкціонованого розміщення відходів на землях територіальної громади, підтверджене хімічне забруднення ґрунтів, визначений розмір шкоди та неналежне виконання відповідачем покладених законом обов`язків у сфері охорони земель і поводження з відходами.

Матеріали справи не містять доказів, які б спростовували зазначені обставини або підтверджували належне виконання відповідачем відповідних обов`язків.

Посилання на діяльність комунального підприємства не звільняє Самбірську міську раду від виконання власних законодавчих повноважень і не спростовує висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для відшкодування шкоди.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 18.02.2025 у справі № 921/166/24.

З огляду на встановлені обставини колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність необхідних елементів цивільного правопорушення.

Факт заподіяння шкоди підтверджується актом відбору проб ґрунту № 19 від 02.05.2023, протоколом вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів № (55-58)/23 від 23.05.2023, розрахунками та висновком експерта від 02.09.2024 № СЕ-19/114-23/10517-ЕЛ.

Протиправність поведінки відповідача полягає в неналежному виконанні покладених на нього законодавством обов`язків щодо охорони земель комунальної власності та забезпечення безпечного поводження з відходами.

Причинно-наслідковий зв`язок між установленими порушеннями та заподіяною шкодою підтверджується обставинами виявлення побутових відходів на відповідних фрагментах земельних ділянок і результатами дослідження відібраних проб ґрунту.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Отже, заперечення відповідачем своєї відповідальності без надання належних доказів, які спростовують установлені обставини правопорушення або підтверджують відсутність вини, не є достатньою підставою для звільнення від обов`язку відшкодувати шкоду.

Оскільки відповідач не спростував факт забруднення та засмічення земель, правильність визначення розміру заподіяної шкоди й наявність передбачених законом обов`язків щодо охорони земель та поводження з відходами, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення із Самбірської міської ради 5 260 651,88 грн збитків.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують установлених судом першої інстанції обставин, не свідчать про неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели чи могли призвести до ухвалення неправильного рішення.

Суд першої інстанції повно з`ясував обставини, що мають значення для справи, дослідив докази в їх сукупності, надав належну оцінку доводам і запереченням сторін та дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

З урахуванням викладеного апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Львівської області від 09.06.2026 у справі № 914/2363/25 ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним і обґрунтованим, у зв`язку з чим підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Рішення Господарського суду Львівської області від 09.06.2026 у справі №914/2363/25 підлягає залишенню без змін.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Судові витрати.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу Самбірської міської ради Львівської області, №2/31-266/2-21 від 06.07.2026 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівської області від 09.06.2026 у справі №914/2363/25 - залишити без змін.

Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст.ст. 287-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови складено та підписано 09.11.2026.

Головуючий суддя Бойко С.М.

Судді Бонк Т.Б.

Орищин Г.В.