Постанова № 141344113 у справі № 904/1733/26 від 09.11.2026

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2026 року м. Дніпро Справа № 904/1733/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Чередка А.Є., Мороза В.Ф.

секретар судового засідання: Скородумова Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ганг"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2026 р.

( суддя Загинайко Т.В., м. Дніпро, повний текст рішення складено 10.08.2026 р.)

у справі

за позовом

Керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра,

м. Дніпро

в інтересах держави в особі позивача:

Дніпровської міської ради,

м. Дніпро

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ганг",

м. Дніпро

про стягнення 2 939 817 грн. 21 коп.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Керівник Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ганг" про стягнення на користь Дніпровської міської ради безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки за адресою: м. Дніпро, вулиця Зимових Походів, 6К, за період з 01.01.2022 р. по 30.09.2025 р., у розмірі 2 939 817 грн. 21 коп..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що земельна ділянка площею 1,1771 га з кадастровим номером [номер приховано]:09:265:0166, розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Зимових Походів ( колишня назва - Молодогвардійська ), 6К, перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Дніпра, на ній розміщено об`єкт нерухомого майна - нежитлова будівля літ. А-1 цех бетонних виробів загальною площею 1 213,7 кв. м та інші будівлі і споруди, право власності на які в період з 26.02.2016 р. по 01.10.2025 р. було зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю "Ганг" на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 344 від 26.02.2016 р. У спірний період Відповідач, будучи власником розташованих на земельній ділянці об`єктів нерухомого майна, користувався земельною ділянкою за відсутності оформленого у встановленому законом порядку права користування ( договору оренди ) та не сплачував за таке користування кошти, чим безпідставно зберіг за рахунок власника земельної ділянки кошти у розмірі орендної плати. Сума безпідставно збережених коштів за період з 01.01.2022 р. по 30.09.2025 р. визначена згідно з розрахунком, затвердженим протоколом Комісії з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок, від 20.11.2025 р. № 14, і складає 2 939 817 грн 21 коп.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2026 р. позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ганг" на користь Дніпровської міської ради 2 939 817 грн. 21 коп. безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки за адресою: м. Дніпро, вулиця Зимових Походів, 6К, за період з 01.01.2022 р. по 30.09.2025 р.. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ганг" на користь Дніпропетровської обласної прокуратури 35 277 грн. 81 коп. - витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви, 1 331 грн. 20 коп. - витрат на сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Ганг", в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2026 р. у справі № 904/1733/26 скасувати в частині стягнення 1 284 747,80 грн. та прийняти у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник зазначає, що оскаржуване рішення прийнято всупереч висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 04.02.2026 р. у справі № 908/2380/24, від 08.04.2021 р. у справі № 826/10434/16 та від 10.10.2023 р. у справі № 907/588/22, оскільки за період з 01.01.2023 р. по 30.09.2025 р. суд помилково застосував ставку земельного податку 3 % замість ставки орендної плати 1,3 %, встановленої для цільового призначення 11.03.

Водночас, на думку Скаржника, судом не враховано, що у розрахунку суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави, при обчисленні заборгованості ТОВ «ГАНГ» застосовано річний розмір орендної плати 3 % за весь спірний період, тоді як з 01.01.2023 р. - з дати набрання чинності рішенням ДМР від 13.07.2022 р. № 3/24 - застосуванню підлягав розмір орендної плати 1,3 %.

При цьому Скаржник наголошує, що основним доводом, яким він заперечував проти задоволення позову, було саме те, що під час виконання розрахунку суми безпідставно збережених коштів мала застосовуватись ставка орендної плати у розмірі 1,3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, тоді як позивачем було використано ставку 3 %; цей довід є основним, оскільки безпосередньо стосується визначення суми, яку мала б отримати Дніпровська міська рада, якби між нею та ТОВ «ГАНГ» було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:09:265:0166.

Скаржник посилається на те, що рішенням Дніпровської міської ради від 13.07.2022 р. № 3/24 «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 р. № 13/27 "Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста"» частину додатка 1 було викладено у новій редакції, згідно з якою з 01.01.2023 р. і протягом воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022, та 12 місяців після місяця, в якому буде припинено або скасовано воєнний стан, річний розмір земельного податку та орендної плати за користування земельними ділянками земель промисловості з цільовим призначенням 11.03 становить 1,300 % нормативної грошової оцінки. Пунктом 2 названого рішення установлено, що воно набуває чинності з 01.01.2023 р. та діє тимчасово протягом дії воєнного стану і 12 місяців після місяця його припинення чи скасування; воєнний стан неодноразово продовжувався та діє станом на дату підписання апеляційної скарги. Отже, починаючи з 01.01.2023 р. і по теперішній час ставка орендної плати за спірну земельну ділянку становить 1,3 % нормативної грошової оцінки землі.

Скаржник додатково звертає увагу, що посилання на підпункт 288.5.1 пункту 288.5 ст. 288 ПК України як на підставу для застосування ставки 3 % ґрунтується на редакції цієї норми, яка втратила чинність 01.01.2017 р.; у редакції, чинній у 2015 р. - 2016 р., три відсотки дійсно були самостійним мінімумом орендної плати, натомість у редакції, чинній у спірний період 2022 р. - 2025 р., мінімумом річної суми орендної плати є розмір земельного податку, а слова «не більше 3 відсотків» окреслюють межу, у якій орган місцевого самоврядування встановлює сам податок, тобто три відсотки є верхньою, а не нижньою межею. Це, на думку Апелянта, прямо підтверджено постановою Верховного Суду від 10.10.2023 р. у справі № 907/588/22, за якою правило про мінімум орендної плати на рівні 3 % нормативної грошової оцінки скасовано з 2017 року.

Скаржник наводить власний контррозрахунок, здійснений за тією ж методикою, що застосована Дніпровською міською радою, але з використанням ставки 1,3 % починаючи з 2023 року: за період з 01.01.2022 р. по 31.12.2022 р. - 22 420 507,01 Ч 0,03 = 672 615,21 грн; за період з 01.01.2023 р. по 31.12.2023 р. - 25 783 583,06 Ч 0,013 = 335 186,58 грн; за період з 01.01.2024 р. по 31.12.2024 р. - 27 098 545,80 Ч 0,013 = 352 281,10 грн; за період з 01.01.2025 р. по 30.09.2025 р. - 30 338 146,39 Ч 0,013 Ч 273/365 = 294 986,52 грн, а всього 1 655 069,41 грн. Різниця між стягнутою судом сумою 2 939 817,21 грн та сумою 1 655 069,41 грн становить 1 284 747,80 грн, яка на переконання Апелянта, є надлишковою та в цій частині рішення підлягає скасуванню.

На переконання Скаржника пункт 2.2 та його підпункти ( зокрема підпункт 2.2.4 ) додатку 1 до рішення ДМР № 13/27 від 06.12.2017 р. не регулюють питання розміру орендної плати, а встановлюють ставки земельного податку, і в межах цієї справи, зважаючи на приписи частини 7 ст. 11 ГПК України, застосуванню не підлягають з урахуванням висновків щодо застосування пункту 10.4 ст. 10 ПК України, викладених у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 р. у справі № 826/10434/16. У додатку 1 до рішення ДМР № 13/27 від 06.12.2017 р. ( у чинній на момент спірних правовідносин редакції ) чітко передбачено як розмір орендної плати, так і ставку земельного податку для земель промисловості, які з 01.01.2023 р. становлять 1,3 %. Відповідно до пункту 9 Типової форми договору оренди землі, затвердженої рішенням ДМР від 15.02.2017 р. № 236/18, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, а її розмір встановлюється рішенням Дніпровської міської ради відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Від Скаржника надійшли додаткові пояснення, в яких вказується про те, що після подання апеляційної скарги була ухвалена постанова Верховного Суду від 14.10.2026 р. у справі № 904/4671/25, у якій Скаржник ( орган прокуратури ) стверджував, що апеляційний суд помилково застосував ставки 2,3% та 1,3% відповідно до пункту 1 приміток до таблиці додатка 1 рішення Дніпровської міської ради від 06.12.2017 р. № 13/27. Отже, у вищевказаній постанові Верховний Суд сформував відповідну позицію щодо застосування рішення Дніпровської міської ради від 06.12.2017 р. № 13/27 у подібних правовідносинах. Так, Верховний Суд підтримав позицію суду апеляційної інстанції щодо необхідності стягнення у межах ставок оренди, встановлених рішенням міської ради № 13/27, для певного цільового призначення, а саме 1,3%. Отже, висновок Верховного Суду у справі № 904/4671/25 має враховуватися під час розгляду справи № 904/1733/26, оскільки правовідносини у цих справах є подібними.

Додатково Скаржник відзначає, що рішенням ДМР від 13.07.2022 р. № 3/24 «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 р. № 13/27 "Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста", частину додатку 1 було викладено у новій редакції. Додатком до нього встановлено, що з 01.01.2023 р. і протягом воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" зі змінами, затвердженими Законом України "Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» та 12 місяців після місяця, в якому буде припинено або скасовано воєнний стан на території України, річний розмір земельного податку та орендної плати за користування земельними ділянками певного цільового призначення, зокрема, земель промисловості з цільовим призначенням 11.03 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, для фізичних осіб становить 1,300% нормативної грошової оцінки.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Керівник Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра подав відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким вважає рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2026 р. у справі № 904/1733/26 законним, обґрунтованим та таким, що відповідає нормам чинного законодавства, а апеляційну скаргу Відповідача - безпідставною та необґрунтованою, і просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Прокурор зазначає, що судом першої інстанції досліджено докази, яким надана правова оцінка, та встановлено, що земельна ділянка площею 1,1771 га з кадастровим номером [номер приховано]:09:265:0166 за адресою: м. Дніпро, вул. Зимових Походів, 6К, перебуває у комунальній власності, має цільове призначення 1.10.4, що відповідає новому коду 11.03, і на ній розміщено об`єкти нерухомого майна, які в період з 26.02.2016 р. по 01.10.2025 р. належали ТОВ "Ганг" на підставі договору купівлі-продажу від 26.02.2016 р. № 344; 01.10.2025 р. товариство здійснило відчуження цих об`єктів ТОВ «Брук Стоун Лайн» на підставі договору купівлі-продажу, реєстр. № 4138 від 01.10.2025 р.

Прокурор посилається на акт обстеження земельної ділянки від 01.08.2025 р. № 0414, складений Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради, яким установлено відсутність документів, що підтверджують державну реєстрацію права власності, постійного користування або оренди спірної земельної ділянки, обмеженість доступу до неї, наявність залізобетонної огорожі з металевими воротами та контрольно-пропускного пункту, розташування на ділянці капітальних будівель і споруд, що належать ТОВ "Ганг", а також недопущення державного інспектора до огляду території.

Прокурор зазначає, що Головне управління ДПС у Дніпропетровській області листом від 17.03.2026 р. № 1950-26 повідомило, що відомості стосовно оформлення документів на землю ТОВ «Ганг» або іншими суб`єктами господарювання на спірну земельну ділянку відсутні, а податкові декларації з плати за землю на 2022 р. -2025 р. товариством не надавались.

Прокурор наголошує, що сума безпідставно збережених Відповідачем коштів за період з 01.01.2022 р. по 30.09.2025 р. складає 2 939 817 грн 21 коп., що підтверджується розрахунком, затвердженим протоколом Комісії з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власниками землі та землекористувачами при використанні земельних ділянок, від 20.11.2025 р. № 14, і що на адресу Відповідача було скеровано вимогу від 28.11.2025 р. № 1/5-487 щодо сплати таких коштів.

У відзиві Прокурор, посилаючись на статті 13, 14 Конституції України, статті 80, 93, 96, 120, 122- 125, 152, 173, 206 Земельного кодексу України, ст. 1212 ЦК України, підпункти 14.1.72, 14.1.136, 14.1.147 пункту 14.1 статті 14, пункти 284.1, 286.2, 288.5, 289.1, 289.2 Податкового кодексу України, статті 12, 13, 18, 20, 23 Закону України «Про оцінку земель», Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів № 489 та Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 р. № 1051, зазначає, що відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на неї та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є кондикційними, а фактичний користувач зобов`язаний повернути збережені кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої ст. 1212 ЦК України, посилаючись на постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі № 629/4628/16-ц, від 20.09.2018 р. у справі № 925/230/17, від 20.11.2018 р. у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 р. у справі № 320/5877/17, від 22.06.2021 р. у справі № 200/606/18, а також на постанови Верховного Суду від 17.03.2020 р. у справі № 922/2413/19, від 09.11.2021 р. у справі № 905/1680/20, від 15.12.2021 р. у справі № 924/856/20, від 09.02.2022 р. у справі № 910/8770/19.

Прокурор зазначає, що нормативна грошова оцінка земель є основною для визначення розміру орендної плати, а розмір орендної плати у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, та що належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки можуть бути технічна документація, довідка та витяг з Державного земельного кадастру. Відповідно до довідок Комунального підприємства "Муніципальний землевпорядний офіс" нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки складає: за 2022 рік - 22 420 507 грн 01 коп., за 2023 рік - 25 783 583 грн 06 коп., за 2024 рік - 27 098 545 грн 80 коп.; НГО на 2024 рік підтверджено витягом від 04.09.2024 р. № НВ-9947527952024, на 2025 рік - витягом від 23.09.2025 р. № НВ-9979012542025 ( 30 338 146,39 грн ).

Прокурор наголошує, що при здійсненні Комісією розрахунку було враховано саме цільове призначення земельної ділянки (11.03), тобто розмір НГО помножено на розмір орендної плати - три відсотки від НГО, а тому посилання Відповідача на основний вид КВЕД 23.81 є безпідставними і необґрунтованими; ставку орендної плати за землю у розмірі 3 % за землі промисловості встановлено рішенням Дніпровської міської ради від 06.12.2017 р. № 13/27 (зі змінами).

Прокурор також зазначає, що розрахунок суми коштів був затверджений рішенням Комісії, оформленим протоколом від 20.11.2025 р. № 14, яке є діючим і в судовому порядку не визнавалось недійсним, Відповідач мав можливість надати свої заперечення Комісії, однак, будучи повідомленим про розгляд Комісією матеріалів, участі в засіданні не брав та не скористався своїм правом, а визначений Комунальним підприємством "Муніципальний землевпорядний офіс" розмір нормативної грошової оцінки за 2022 р. - 2025 р. належними та допустимими доказами не спростовано.

Дніпровська міська рада не скористалася правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2026 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Чередко А.Є., Мороз В.Ф..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.09.2026 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргумдо розгляду в судове засідання на 28.09.2026 р. Витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/1733/26.

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ганг" надійшла заява про його участь в судовому засіданні 28.09.2026 р. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.09.2026 р. судове засідання у справі № 904/1733/26", призначене на 28.09.2026 р., вирішено провести з представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Ганг в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 415-а ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.

В судовому засіданні 28.09.2026 р. по справі оголошено перерву до 09.11.2026 р..

У судовому засіданні 09.11.2026 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

Земельна ділянка площею 1,1771 га з кадастровим номером [номер приховано]:09:265:0166, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Зимових Походів ( колишня назва - Молодогвардійська ), 6К перебуває у комунальній власності та на якій розміщено об`єкт нерухомого майна, а саме: нежитлова будівля: літ. А-1 - цех бетонних виробів, загальною площею 1 213, 7 кв. м; літ. Б- навіс, літ. В- вагончик, літ. Г - ангар (тимчасовий; літ.г1 - навіс; літ. г2 - навіс; літ. Д - ангар (тимчасовий); літ. Е - навіс; № 1 - огорожа; № 2 - ворота; № 3 - огорожа; № 4 - огорожа; № 5 - бетонний майданчик; № 6, 7 - ємкість для цементу; № 8 - бетонозмішувач; № 9, 10. 11, 12 - бункер; № 13, 14 - ємкість для цементу; № 15 - вагова; № 16, 17, 18, 19 - ємкість для цементу; літ.I - мостіння. Цільове призначення земельної ділянки: 1.10.4, що відповідає новому коду 11.03 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних споруд будівельних організацій та підприємств, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: м. Дніпро, вулиця Зимових Походів, 6К, розташована нежитлова будівля: літ. А-1 - цех бетонних виробів, загальною площею 1 213, 7 кв. м, ( реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 864434812101 ), яка на праві власності в період з 26.02.2016 р. по 01.10.2025 р. належала Товариству з обмеженою відповідальністю "Ганг" на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 344 від 26.02.2016 р. ( номер відомостей про речове право 13509556 ), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 113[телефон приховано].

У подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ганг" 01.10.2025 р. здійснило відчуження вищевказаних об`єктів нерухомого майна Товариству з обмеженою відповідальністю "Брук Стоун Лайн" на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: реєстр. № 4138, виданий 01.10.2025 р., приватним нотаріусом ДМНО Мазур Я.В.

Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради проведено обстеження земельної ділянки комунальної форми власності за адресою: м. Дніпро, вул. Зимових Походів, буд. 6К, за результатами якого складено акт від 01.08.2025 р. №0414 обстеження земельної ділянки. Зазначеним актом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:09:265:0166 площею 1,1771 га ( цільове призначення 11.03 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств ).

У вказаному акті також зазначено: відсутня інформація щодо наявності документів, що підтверджують державну реєстрацію права власності чи права постійного користування або права оренди земельної ділянки; 29.07.2008 р. було укладено договір оренди землі, серія та номер: 5000, строком до 29.07.2023 р., видавник: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П.; додатковий договір до договору оренди зщемлі, серія та номер: 6837, видавник: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П. Дата закінчення дії договору:19.12.2016 р. Орендар: ТОВ "Продексім" ( ЄДРПОУ: 23939197 ); відомості щодо землевласника ( землекористувача ) згідно з даними державних реєстрів - відсутня; інформація про нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці згідно з даними з державних реєстрів: нежитлова будівля: літ. А-1 - цех бетонних виробів, загальною площею 1 213, 7 кв. м; літ. Б- навіс, літ. В- вагончик, літ. Г - ангар ( тимчасовий; літ.г1 - навіс; літ. г2 - навіс; літ. Д - ангар ( тимчасовий); літ. Е - навіс; № 1 - огорожа; № 2 - ворота; № 3 - огорожа; № 4 - огорожа; № 5 - бетонний майданчик; № 6, 7 - ємкість для цементу; № 8 - бетонозмішувач; № 9, 10. 11, 12 - бункер; № 13, 14 - ємкість для цементу; № 15 - вагова; № 16, 17, 18, 19 - ємкість для цементу; літ.I - мостіння; наявність документів, що підтверджують державну реєстрацію права власності на нерухоме майно: договір купівлі-продажу, серія та номер: 344, виданий 26.02.2016 р., видавник: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Гойняк Ганна Василівна; загальні відомості щодо власника нерухомого майна згідно з даними державних реєстрів: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ганг" (ідентифікаційний код 19438696); під час обстеження встановлено, що доступ до земельної ділянки обмежений, територія огороджена залізобетонною огорожею з металевими воротами, заїзд здійснюється зі сторони вул. Зимових Походів через контрольно-пропускний пункт охорони; на земельній ділянці розташовано нерухоме майно, що відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на праві власності належить ТОВ "Грнг", а саме: капітальні будівлі та споруди, здійснити всебічне та встановити провадження господарської діяльності на території земельної ділянки не виявилось можливим, оскільки державного інспектора не було допущено до огляду території; покриття земельної ділянки: бруківка; під час здійснення обстеження було виявлено, що земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:09:265:0166 огороджена спільним парканом з несформованою земельною ділянкою, за результатами геодезичних вимірювань встановлено, що загальна площа несформованої земельної ділянки становить 0, 0479 га.; згідно з планом зонування території міста Дніпра земельна ділянка належить до функціональної зони В-6 (зони розміщення підприємств без екологічних наслідків), площа земельної ділянки відповідно до кадастрового номера [номер приховано]:09:265:0166, становить 1, 1771 га, загальна площа обстежуваної території становить 1, 2250 га.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області листом від 17.03.2026 р. № 1950-26 повідомлено прокуратуру, що відповідно до переліків договорів оренди землі, наданих Криворізькою міською радою у відповідності до п. 288.1 ст. 288 Кодексу на 2023-2025 роки, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відсутні відомості стосовно оформлення документів на землю ТОВ "Ганг" (код ЄДРПОУ 19438696) або іншими суб?єктами господарювання на земельну ділянку площею 1,1771 га з кадастровим номером [номер приховано]:09:265:0166, яка знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Зимових Походів, буд. 6К, податкові декларації з плати за землю на 2022 - 2025 роки ТОВ "Ганг" (код ЄДРПОУ 19438696) за земельну ділянку площею 1,1771 га з кадастровим номером [номер приховано]:09:265:0166, яка знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Зимових Походів, буд. 6К до державних податкових інспекцій не надавались, згідно договору купівлі - продажу нерухомого майна укладеного з ТОВ "БРУК СТОУН ЛАЙН" (код ЄДРПОУ 45299593) право власності на об?єкт нерухомості, який знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Зимових Походів, буд. 6К у ТОВ "Ганг" (код ЄДРПОУ 19438696) припинено 01.10.2025 року, на адресу ТОВ "БРУК СТОУН ЛАЙН" (код ЄДРПОУ 45299593) направлено лист щодо необхідності оформлення документів на землю та до Дніпровської міської ради щодо використання товариством земельної ділянки без оформлених належним чином документів на землю.

Прокурор зазначає, що сума безпідставно збережених Відповідачем коштів за використання земельної ділянки за період з 01.01.2022 р. по 30.09.2025 р., відповідно до протоколу Комісії з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міській раді, власниками землі та землекористувачами при використанні земельних ділянок від 20.11.2025 р. №14 складає 2 939 817 грн. 21 коп.

Так, відповідно до вказаного протоколу Комісією, зокрема, розглянуто матеріали щодо суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника цієї ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави, а саме власник майна ТОВ "Ганг" щодо земельної ділянки за адресою: вулиця Зимових Походів, 6К у м. Дніпрі та вирішено затвердити розрахунок суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника цієї ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави, сума якого складає 2 939 817 грн. 21 коп.

В подальшому на адресу Відповідача було скеровано вимогу від 28.11.2025 р. № 1/5-487 щодо сплати коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника цієї ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави.

Прокурор наголошує, що Відповідач у період з 01.01.2022 р. по 30.09.2025 р. безоплатно користувався земельною ділянкою, на якій знаходилися належні йому на праві власності об`єкти, чим порушив інтереси держави в особі Дніпровської територіальної громади, внаслідок чого Прокурор звернувся до суду про стягнення з Відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:09:265:0166 за період з 01.01.2022 р. по 30.09.2025 р. в розмірі 2 939 817 грн. 21 коп., що і стало причиною виникнення спору та звернення прокурора з позовом до суду.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:09:265:0166 площею 1,1771 га перебуває у комунальній власності, її цільове призначення - 1.10.4, що відповідає новому коду 11.03 «для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних споруд будівельних організацій та підприємств», а розташоване на ній нерухоме майно у період з 26.02.2016 р. по 01.10.2025 р. належало на праві власності Відповідачу.

Місцевий господарський суд, посилаючись на статті 13, 14 Конституції України, статті 80, 93, 96, 120, 122- 125, 152, 173, 206 Земельного кодексу України, статтю 1212 Цивільного кодексу України, вказав, що правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності реалізуються через право постійного користування або право оренди, право оренди виникає з моменту державної реєстрації, а використання землі в Україні є платним. Законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Суд першої інстанції зазначив, що з урахуванням принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди (superficies solo cedit), на який вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 р. у справі № 200/606/18, особа, яка придбала об`єкт нерухомого майна, до моменту оформлення права на земельну ділянку стає її фактичним користувачем, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на неї та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Такий висновок узгоджується з постановами Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі № 629/4628/16-ц, від 20.09.2018 р. у справі № 925/230/17, від 20.11.2018 р. у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 р. у справі № 320/5877/17 та постановами Верховного Суду, зокрема від 17.03.2020 р. у справі № 922/2413/19, від 09.11.2021 р. у справі № 905/1680/20, від 15.12.2021 р. у справі № 924/856/20, від 09.02.2022 р. у справі № 910/8770/19.

Судом установлено, що у період з 01.01.2022 р. по 30.09.2025 р. між Дніпровською міською радою та Відповідачем не існувало договірних правовідносин щодо спірної земельної ділянки, а тому Відповідач як власник об`єктів нерухомого майна користувався земельною ділянкою без оформленого права користування та без сплати коштів за таке користування, унаслідок чого територіальна громада міста Дніпра має право на компенсацію недоотриманої орендної плати у порядку ст. 1212 ЦК України.

Щодо розміру безпідставно збережених коштів місцевий господарський суд виходив з того, що нормативна грошова оцінка земель є основною для визначення розміру орендної плати за землі державної і комунальної власності ( пункт 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України ), а розмір орендної плати у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України. Розрахунок здійснено Комісією за формулою: розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки помножений на 3 % (встановлена ставка орендної плати), при цьому ставку орендної плати за землі промисловості у розмірі 3 % встановлено рішенням Дніпровської міської ради від 06.12.2017 р. № 13/27 "Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста" (зі змінами). Нормативна грошова оцінка за 2022 р. -2023 р. визначена Комунальним підприємством "Муніципальний землевпорядний офіс" на підставі діючої технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Дніпра, затвердженої рішенням Дніпровської міської ради від 20.05.2020 р. № 12/57, а за 2024 та 2025 роки - витягами із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 04.09.2024 р. № НВ-9947527952024 ( 27 098 545,80 грн ) та від 23.09.2025 р. № НВ-9979012542025 ( 30 338 146,39 грн ).

Перевіривши розрахунок, затверджений протоколом Комісії № 14 від 20.11.2025 р., суд визнав його правильним, зазначивши, що загальна сума безпідставно збережених коштів за період з 01.01.2022 р. по 30.09.2025 р. складає 2 939 817 грн 21 коп., з якої 672 615 грн 21 коп. за період з 01.01.2022 р. по 31.12.2022 р., 773 507 грн 49 коп. за період з 01.01.2023 р. по 31.12.2023 р., 812 956 грн 37 коп. за період з 01.01.2024 р. по 31.12.2024 р. та 680 738 грн 13 коп. за період з 01.01.2025 р. по 30.09.2025 р. Наданий Відповідачем контррозрахунок судом не прийнято як такий, що спростований матеріалами справи. Суд також зазначив, що рішення Комісії, оформлене протоколом від 20.11.2025 р. № 14, є діючим і в судовому порядку недійсним не визнавалося, Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд Комісією матеріалів, участі у засіданні не брав та своїм правом надати заперечення щодо розрахунку не скористався, а визначений Комунальним підприємством "Муніципальний землевпорядний офіс" розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2022- 2025 роки належними та допустимими доказами не спростований.

Щодо підстав представництва Прокурором інтересів держави місцевий господарський суд, керуючись пунктом 3 частини 1 ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", частиною 3 ст. 4 та частинами 3, 4 ст. 53 ГПК України, з урахуванням правових позицій, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18 та постанові Верховного Суду від 10.02.2023 р. у справі № 206/1198/19, встановив, що прокуратура листом від 26.01.2026 р. № 52-579ВИХ-26 повідомила Дніпровську міську раду про виявлені порушення, рада листом від 02.03.2026 р. № 7/11-365 надала матеріали для вжиття заходів претензійно-позовного характеру, а прокурором дотримано вимоги абзацу 3 частини 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо повідомлення про звернення з позовом, що свідчить про нездійснення уповноваженим органом захисту порушених інтересів держави та наявність підстав для представництва.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників прокурора, позивача та відповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.

Щодо наявності підстав представництва органами прокуратури інтересів держави у цій справі, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Згідно з частиною 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Одночасно, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 2 Закону України "Про прокуратуру" на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

Згідно ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді за одночасної наявності двох елементів: порушення або загрози порушення інтересів держави та нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб`єктом владних повноважень, а також у разі його відсутності.

Згідно з ч.ч. 3, 4, 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Одним із ключових для застосування норм ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та визначення згаданого елемента є поняття "інтерес держави".

У Рішенні від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

При цьому, п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України та ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що Прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. "Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

У позовній заяві Прокурор має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу, зокрема, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Вказані правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18.

Згідно зі ст. 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування" орган місцевого самоврядування може бути Позивачем та Відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 10.02.2023 р. у справі № 206/1198/19 Прокурор вправі звертатися до суду з позовними вимогами щодо захисту прав територіальної громади, оскільки її інтереси є складовою частиною інтересів держави.

Безоплатне користування земельною ділянкою явно порушує інтереси держави в особі Дніпровської територіальної громади, оскільки міський бюджет недоотримав 2 939 817 грн. 21 Так, орендна плата за землю є вагомим джерелом доходів місцевих бюджетів та є другим за обсягом джерелом надходжень доходів після податку на доходи фізичних осіб.

Ураховуючи те, що земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування реалізують права власника від імені народу, в тому числі тоді, коли приймають рішення про розпорядження землями державної чи комунальної власності, правовідносини, пов`язані з використанням земель державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес.

Територіальна громада міста Дніпра відповідно до статті 13 Конституції України є власником землі та інших природних ресурсів, а безкоштовне користування спірною земельною ділянкою призводить до втраченої можливості отримувати плату за землю, порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів з максимально вигідним економічним результатом.

Таким чином, звернення Прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про стягнення безпідставно збережених коштів у якості орендної плати, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.

Лівобережною окружною прокуратурою міста Дніпра скеровано лист ( від 26.01.2026 р. № 52-579ВИХ-26 ) на адресу міської ради, в якому повідомлялось про встановлені факти порушення законодавства під час використання земельної ділянки по вулиці Зимових Походів, 6К в місті Дніпро щодо використання Товариством з обмеженою відповідальністю "Ганг" указаної земельної ділянки без укладеного договору оренди, що призвело до зберігання останнім коштів орендної плати, тим самим протиправно позбавляючи територіальну громаду міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради права на отримання доходу у вигляді орендної плати.

У відповідь Дніпровська міська рада листом від 02.03.2026 р. № 7/11-365 надала до окружної прокуратури матеріали для подальшого вжиття заходів претензійно - позовного характеру.

На виконання вимог абзацу 3 частини 4 ст. 23 Закону України "По прокуратуру" Західною окружною прокуратурою міста Дніпра на адресу Дніпровської міської ради скеровано повідомлення щодо звернення прокурора з позовом до суду.

Таким чином, зазначене свідчить про нездійснення уповноваженим органом захисту порушених інтересів держави в передбаченому законом порядку.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом, що вказані обставини свідчать про наявність передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" підстав для представництва Прокурором, яким належним чином обґрунтовані підстави представництва інтересів держави в спірних правовідносинах в особі міської ради.

Зважаючи на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ганг" оскаржує рішення місцевого господарського суду виключно у частині стягнення 1 284 747,80 грн., колегія суддів здійснює апеляційний перегляд судових рішень лише у межах зазначених позовних вимог.

Вирішуючи спори про стягнення доходів ( орендної плати за землю ), неотриманих власником земельної ділянки внаслідок фактичного користування нею особою, якій належить розташоване на цій ділянці нерухоме майно, Велика Палата Верховного Суду послідовно виходить з того, що право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Проте, враховуючи приписи частини 2 ст. 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 ст. 1212 ЦК України.Постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 р. у справі № 922/3412/17.

Отже, у випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку ст. 1212 ЦК України ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 р. у справі № 905/1680/20 ).

Аналіз постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 р. у справі № 905/1680/20 свідчить про те, що спір у справі стосувався стягнення коштів, збережених без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки ( ст. 1212 ЦК України). Разом з тим, ключовою правовою проблемою, яка вирішувалася Великою Палатою у цій справі та щодо якої здійснювався відступ від попередньої практики, було питання засобів доказування нормативної грошової оцінки (НГО) земельної ділянки.

Так, у пункті 7.28 постанови у справі № 905/1680/20 Велика Палата виснувала, що належними доказами на обґрунтування НГО можуть бути не лише витяг з Державного земельного кадастру, але й технічна документація, виготовлена компетентним органом, довідка з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи.

Щодо застосування положень ПК України, Велика Палата Верховного Суду у пункті 7.12 зазначеної постанови вказала, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Цитуючи підпункт 288.5.1 ПК України, Велика Палата у справі № 905/1680/20 лише окреслила загальні законодавчі межі плати за землю, проте не надавала висновку про те, що ця норма закріплює фіксований мінімум саме на рівні 3 %.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 04.02.2026 р. у справі № 908/2380/24 окремо наголосив, що для вирішення спору про стягнення безпідставно збережених коштів необхідно встановити, зокрема, фактичного користувача земельної ділянки, її площу, нормативну грошову оцінку, період користування та суму, яку власник мав би отримати за звичайних умов користування земельною ділянкою.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з Відповідача безпідставно збережених коштів.

Водночас, правильне встановлення правової природи спірного платежу має істотне значення для визначення його розміру.

Спірні кошти не є земельним податком, податковим зобов`язанням чи санкцією за порушення податкового законодавства.

Предметом позову є повернення коштів, які відповідач заощадив унаслідок фактичного користування комунальною земельною ділянкою без оформлення права оренди, тобто компенсація тієї плати за користування землею, яку власник міг би отримати за звичайних умов.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при розрахунку безпідставно збережених коштів за період з 01.01.2023 р. по 30.09.2025 р. суд першої інстанції фактично застосував ставку 3 %, тоді як відповідно до рішення Дніпровської міської ради від 13.07.2022 р. № 3/24 з 01.01.2023 р. для відповідної категорії земель була встановлена ставка орендної плати у розмірі 1,3 % нормативної грошової оцінки.

Колегія суддів погоджується з цим доводом.

Як встановлено матеріалами справи, спірна земельна ділянка має цільове призначення 11.03.

Рішенням Дніпровської міської ради від 13.07.2022 р. № 3/24 «Про внесення змін до рішення міської ради від 06.12.2017 р. № 13/27 "Про ставки земельного податку, розмір орендної плати за землю, пільги зі сплати земельного податку на території міста" відповідні ставки були змінені, а саме рішення набрало чинності з 01.01.2023 р. та мало тимчасову дію на період воєнного стану та визначений цим рішенням наступний період.

Рішення № 3/24 було прийнято, зокрема, у зв`язку зі зверненнями суб`єктів господарювання - юридичних осіб щодо зменшення ставок плати за землю, а його положення передбачали зменшення ставок орендної плати для відповідних категорій земель.

Тому, посилання на те, що ставка 1,3 % не може бути застосована у цій справі лише через те, що договір оренди між сторонами фактично не був укладений, є необґрунтованим.

Навпаки, саме відсутність договору оренди зумовлює застосування ст. 1212 ЦК України, однак не змінює критерію, за яким визначається розмір збережених коштів.

У цьому випадку, суд має змоделювати звичайні умови користування земельною ділянкою та визначити суму, яку Відповідач повинен був би сплачувати власнику землі за належного оформлення відповідного права.

При цьому, такі «звичайні умови» не можуть визначатися шляхом застосування ставки, яка не відповідає чинному на відповідний період нормативному регулюванню для конкретного виду цільового призначення земельної ділянки.

Такий підхід безпосередньо відповідає правовому висновку Верховного Суду у постанові від 04.02.2026 р. у справі № 908/2380/24, згідно з яким при визначенні розміру безпідставно збережених коштів суд повинен враховувати встановлену органом місцевого самоврядування ставку орендної плати залежно від цільового призначення земельної ділянки; застосування іншої ставки призводить до необґрунтованого завищення суми стягнення.

Щодо розмежування земельного податку та орендної плати.

Доводи Прокурора про те, що ставка 3 % є обґрунтованою як ставка земельного податку для земель, права на які не оформлені, не можуть бути прийняті судом як достатня правова підстава для визначення розміру саме кондикційної вимоги.

Земельний податок та орендна плата є різними платежами за своєю правовою природою.

Земельний податок сплачується власниками земельних ділянок та постійними землекористувачами, тоді як орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є платою за користування земельною ділянкою на умовах оренди.

У спірних правовідносинах ТОВ «ГАНГ» не було власником спірної земельної ділянки та не мало зареєстрованого права постійного користування нею. Отже, Відповідач не був платником земельного податку щодо цієї земельної ділянки лише на підставі факту розташування на ній належного йому нерухомого майна.

Натомість, предметом стягнення є кошти, які Відповідач заощадив, не сплачуючи плату за користування землею комунальної власності.

Отже, автоматичне перенесення ставки земельного податку у розмірі 3 % у розрахунок кондикційного зобов`язання не відповідає правовій природі заявленої вимоги.

Цей висновок узгоджується і з постановою Верховного Суду від 10.10.2023 р. у справі № 907/588/22, у якій зазначено, що сама по собі максимальна ставка земельного податку у розмірі до 3 % не є автоматично мінімальною ставкою орендної плати; при визначенні орендної плати необхідно враховувати розмір земельного податку, встановлений для відповідної категорії земель, а також конкретні ставки орендної плати, визначені уповноваженим органом місцевого самоврядування.

Таким чином, довід про те, що 3 % є безумовною ставкою для визначення безпідставно збережених коштів, спростовується як положеннями податкового законодавства, так і наведеною практикою Верховного Суду.

Щодо посилання Прокурора на недопустимість «заохочення» бездоговірного користування землею.

Прокурор зазначає, що застосування ставки 1,3 % фактично створить ситуацію, за якої особа, яка не оформила право оренди, опиниться у вигіднішому становищі, ніж особа, яка належним чином уклала договір оренди.

Колегія суддів бере до уваги цей аргумент, однак вважає, що він не може бути підставою для застосування ставки, яка не передбачена чинним нормативним регулюванням для відповідної категорії земель.

Ст. 1212 ЦК України спрямована на усунення безпідставного збагачення, а не на встановлення штрафної чи каральної відповідальності за відсутність договору оренди.

Кондикційне зобов`язання має компенсаторний, а не каральний характер. Тому розмір коштів, що підлягають поверненню, має відповідати розміру майнової вигоди, яку фактичний користувач отримав за рахунок власника земельної ділянки, а не бути збільшеним виключно з метою покарання за невчинення певних дій.

Сам факт бездоговірного користування є юридичною підставою для застосування ст. 1212 ЦК України, але не надає суду повноважень довільно збільшувати розмір компенсації понад суму, яка відповідала б звичайній платі за користування відповідною земельною ділянкою.

Щодо рішення Комісії та протоколу № 14 від 20.11.2025 р.

Суд першої інстанції, відмовляючи у врахуванні контррозрахунку Відповідача, послався, зокрема, на те, що розрахунок Комісії був затверджений протоколом № 14 від 20.11.2025 р., який не був визнаний недійсним у судовому порядку.

Згідно зі статтями 73, 74, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює кожний доказ за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, а жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Протокол Комісії та складений на його підставі розрахунок є доказами, які підлягають оцінці судом у сукупності з іншими матеріалами справи.

Разом з тим, сам по собі факт того, що протокол Комісії окремо не оскаржувався та не був визнаний недійсним, не означає, що визначений ним розмір збитків або безпідставно збережених коштів автоматично є правильним для цілей вирішення господарського спору.

Участь або неучасть Відповідача у засіданні Комісії не звільняє суд від обов`язку перевірити правильність визначення розміру заявленого до стягнення зобов`язання.

Господарський суд розглядає спір самостійно, у межах принципів змагальності та диспозитивності, і саме суд визначає, які обставини встановлені, які докази є належними та допустимими, а також які норми матеріального права підлягають застосуванню.

Отже, наведена обставина не є підставою для відхилення контррозрахунку Відповідача.

Матеріалами справи підтверджується використана сторонами нормативна грошова оцінка земельної ділянки за відповідні роки.

Зокрема, Відповідач у своєму контррозрахунку не змінював методику, застосовану Позивачем, а виходив із тих самих показників нормативної грошової оцінки та змінив лише ставку орендної плати з 2023 року.

Відповідно до наведеного контррозрахунку: за 2022 рік - 22 420 507,01 грн Ч 3 % = 672 615,21 грн; за 2023 рік - 25 783 583,06 грн Ч 1,3 % = 335 186,58 грн; за 2024 рік - 27 098 545,80 грн Ч 1,3 % = 352 281,10 грн; за 01.01.2025 р. - 30.09.2025 р. - 30 338 146,39 грн Ч 1,3 % Ч 273/365 = 294 986,52 грн. Загальний розмір становить: 672 615,21 + 335 186,58 + 352 281,10 + 294 986,52 = 1 655 069,41 грн.

Саме такий контррозрахунок наведений Відповідачем у матеріалах справи.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про неправильність застосування судом першої інстанції ставки 3 % за період з 01.01.2023 р. по 30.09.2025 р., наведений контррозрахунок підлягає врахуванню як такий, що ґрунтується на тих самих вихідних показниках нормативної грошової оцінки, що були покладені в основу розрахунку позивача.

Апелянт посилається, зокрема, на постанови Верховного Суду: від 08.04.2021 р. у справі № 826/10434/16, від 10.10.2023 р. у справі № 907/588/22, від 04.02.2026 р. у справі № 908/2380/24 та від 14.10.2026 р. у справі № 904/4671/25.

Колегія суддів вважає такі посилання обґрунтованими в тій частині, в якій наведена судова практика підтверджує необхідність розмежування земельного податку та орендної плати і необхідність визначення розміру безпідставно збережених коштів виходячи з тієї плати, яку власник міг би отримати за звичайних умов користування земельною ділянкою відповідного цільового призначення.

Так, у постанові від 04.02.2026 р. у справі № 908/2380/24 Верховний Суд прямо зазначив, що при визначенні суми безпідставно збережених коштів необхідно враховувати вид цільового призначення земельної ділянки та встановлену для такого виду ставку орендної плати. Застосування іншої ставки, всупереч чинному рішенню органу місцевого самоврядування, призводить до необґрунтованого завищення суми стягнення.

У постанові від 10.10.2023 р. у справі № 907/588/22 Верховний Суд також відхилив підхід, за яким ставка земельного податку у розмірі до 3 % автоматично вважається мінімальною ставкою орендної плати. Суд виходив із необхідності врахування фактичної ставки земельного податку для відповідної категорії земель та конкретного правового регулювання орендної плати.

Водночас, посилання Апелянта на постанову Верховного Суду від 08.04.2021 р. у справі № 826/10434/16 підлягає врахуванню лише в тій мірі, у якій правові висновки цієї постанови стосуються неприпустимості встановлення місцевими органами платежів, не передбачених Податковим кодексом України. Вирішальним для цієї справи є не сам по собі факт існування чи відсутності певного місцевого платежу, а правильне визначення розміру саме кондикційного зобов`язання з урахуванням чинних ставок орендної плати.

Разом з тим, Верховний Суд у п. 72 постанови від 14.10.2026 р. у справі № 904/4671/25 зазначив, що доводи прокурора про необхідність застосування ставки у розмірі 3 %, яка, за його твердженням, передбачена окремим пунктом рішення міської ради № 13/27 спеціально для випадків використання землі без правовстановлюючих документів, прямо суперечать суті кондикції. Застосування до Відповідача підвищеної ставки виключно через факт відсутності укладеного договору перетворює механізм, закладений у ст. 1212 ЦК України, на штраф. Правова природа стягнення безпідставно збережених коштів не передбачає покарання особи; розмір такого збереженого майна визначається тим платежем, який би мав місце за правомірних умов, а саме - диференційованими ставками оренди, визначеними міською радою (у цій справі - 1,3 % та 2,3 % залежно від коду цільового призначення кожної з ділянок).

При цьому, у 69 вказаної постанови, Верховний Суд виснував, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у стягненні частини коштів, обґрунтовано виходив із компенсаційної природи кондикції та необхідності застосування тих диференційованих ставок ( 2,3 % та 1,3 %), які міська рада об`єктивно отримала б за звичайних умов оформлення землекористування для цих категорій земель.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки в розрахунку Комісії по цій справі за період з 01.01.2023 р. застосовано 3 %, тоді як відповідно до чинного рішення Дніпровської міської ради для відповідного цільового призначення застосуванню підлягає ставка 1,3 %, сам факт затвердження такого розрахунку протоколом Комісії не може бути підставою для стягнення коштів у завищеному розмірі.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції в частині встановлення: комунальної форми власності спірної земельної ділянки; її кадастрового номера [номер приховано]:09:265:0166; площі 1,1771 га; цільового призначення 11.03; фактичного користування земельною ділянкою відповідачем у період з 01.01.2022 р. по 30.09.2025 р.; відсутності належним чином оформленого права користування земельною ділянкою; наявності правових підстав для застосування ст. 1212 ЦК України.

Разом з тим, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права при визначенні розміру безпідставно збережених коштів за період з 01.01.2023 р. по 30.09.2025 р., застосувавши ставку 3 % замість ставки орендної плати 1,3 %, встановленої для відповідного виду цільового призначення земельної ділянки.

За таких обставин, розмір безпідставно збережених коштів за спірний період становить: за 2022 рік - 672 615,21 грн; за 2023 рік - 335 186,58 грн; за 2024 рік - 352 281,10 грн; за період з 01.01.2025 р. по 30.09.2025 р. - 294 986,52 грн. Усього - 1 655 069,41 грн.

Отже, суд першої інстанції безпідставно визначив до стягнення 2 939 817,21 грн, унаслідок чого сума стягнення завищена на: 1 284 747,80 грн. ( 2 939 817,21 грн - 1 655 069,41 грн ).

Враховуючи наведене, рішення суду підлягає скасуванню в частині стягнення 1 284 747,80 грн з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в позові. У частині стягнення 1 655 069,41 грн рішення залишається в силі.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Ганг" підлягає задоволенню.

9.Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Надавши оцінку доводам апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Ганг" підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у частині стягнення 1 284 747,80 грн підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

10. Судові витрати.

Відповідно до частини першої ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною 14 ст. 129 ГПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно пункту 2 частини першої та частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України апеляційний суд, змінюючи результат вирішення спору, здійснює новий розподіл судових витрат. Частка задоволених позовних вимог становить 1 655 069,41 / 2 939 817,21, тобто приблизно 56,298378%.

Із зазначених у рішенні 35 277,81 грн збору за позов відповідач повинен відшкодувати прокуратурі 19 860,83 грн: 35 277,81 Ч 1 655 069,41 / 2 939 817,21. Решта сплачених прокуратурою витрат залишається за нею.

З огляду на задоволення апеляційної скарги та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАНГ» зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 23 125,46 грн відповідно до ст. 129 ГПК України підлягають покладенню на Дніпропетровську обласну прокуратуру.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАНГ» - задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2026 у справі № 904/1733/26 - скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАНГ» на користь Дніпровської міської ради 1 284 747,80 грн безпідставно збережених коштів та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у позові відмовити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2026 р. у справі № 904/1733/26 змінити в частині розподілу судових витрат. З урахуванням часткового скасування рішення та нового розподілу витрат викласти пункти 1- 3 його резолютивної частини в такій редакції:

« 1. Позов керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАНГ" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАНГ" (49000, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 100, кв. 19; код ЄДРПОУ 19438696) на користь Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 75; код ЄДРПОУ 26510514) 1 655 069 (один мільйон шістсот п`ятдесят п`ять тисяч шістдесят дев`ять) гривень 41 копійку безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою площею 1,1771 га, кадастровий номер [номер приховано]:09:265:0166, за адресою: м. Дніпро, вул. Зимових Походів, 6К, за період із 01.01.2022 р. до 30.09.2025 р. включно. У стягненні решти 1 284 747,80 грн відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАНГ" (49000, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 100, кв. 19; код ЄДРПОУ 19438696) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 38; код ЄДРПОУ 02909938) 19 860 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят) гривень 83 копійки судового збору за подання позову та 749 (сімсот сорок дев`ять) гривень 44 копійки судового збору за подання заяви про забезпечення позову».

В іншій частині рішення залишити без змін з урахуванням мотивів цієї постанови.

Стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 38; код ЄДРПОУ 02909938) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАНГ» (49000, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 100, кв. 19; код ЄДРПОУ 19438696) 23 125 ( двадцять три тисячі сто двадцять п`ять) гривень 46 копійок витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідні накази з урахуванням цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 10.11.2026 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя А.Є. Чередко

Суддя В.Ф. Мороз