Ухвала № 141344188 у справі № 903/307/26 від 02.11.2026

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

02 листопада 2026 року Справа № 903/307/26

Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., за участі секретаря судового засідання Мачульської Л.В., розглянувши матеріали справи

за заявою Фізичної особи-підприємця Корніюк Тетяни Миколаївни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкомунтех"

про банкрутство,

В засіданні приймали участь:

від заявника: Курилич А.Я.

від кредиторів: Кушнірук А.В., Самойліч С.І.

від боржника: Алексеєнко А.А.

арбітражний керуючий: н/з

ВСТАНОВИВ:

26.03.20265 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла заява фізичної особи-підприємця Корніюк Тетяни Миколаївни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкомунтех" про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Ухвалою суду від 30.03.2026 заяву фізичної особи-підприємця Корніюк Тетяни Миколаївни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкомунтех" про відкриття провадження у справі про банкрутство залишено без руху. Встановлено заявниці не пізніше 10-ти календарних днів з дня вручення ухвали усунути недоліки заяви та подати суду докази сплати судового збору в сумі 33280 грн; докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень в сумі 77 823 грн; інформацію про заінтересованість кредитора стосовно боржника.

02.04.2026 надійшла заява Фізичної особи-підприємця Корніюк Тетяни Миколаївни про усунення недоліків заяви про банкрутство.

Ухвалою суду від 06.04.2026 заяву фізичної особи-підприємця Корніюк Тетяни Миколаївни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкомунтех" про порушення провадження у справі про банкрутство прийнято до розгляду. Призначено розгляд заяви у підготовчому судовому засіданні на 20 квітня 2026 року о 14:30 год. Заборонено власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника та боржнику приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби. Встановлено боржнику строк до дати проведення підготовчого засідання для подання до суду в порядку ст.36 КУзПБ відзиву на заяву про порушення справи про банкрутство.

Ухвалою суду від 20.04.2026 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкомунтех". Визнано грошові вимоги фізичної особи-підприємця Корніюк Тетяни Миколаївни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкомунтех" в сумі 111 103 грн - перша черга задоволення (судовий збір, авансування грошової винагороди арбітражному керуючому), 373790 грн - четверта черга. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкомунтех", процедуру розпорядження майном боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкомунтех" строком на сто сімдесят календарних днів по 06.10.2026. Розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкомунтех" призначено арбітражного керуючого Сокотуна Віталія Аполлінарійовича. Попереднє судове засідання призначено на "17" червня 2026 р. о 11:00 год.

Повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Спецкомунтех" оприлюднене на офіційному веб-сайті Верховного Суду 20.04.2026.

Строк для подання заяв з грошовими вимогами до боржника - по 20.05.2026.

На адресу суду надійшла заява - ОСОБА_1 від 19.05.2026 в сумі 30 000 000 грн боргу та 6656 грн витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою суду від 08.06.2026 заяву ОСОБА_1 про грошові вимоги до боржника прийнято до розгляду. Розгляд заяви призначено у судовому засіданні на 17 червня 2026 року о 11:00 год. Зобов`язано розпорядника майна Сокотуна Віталія Аполлінарійовича подати суду: пояснення по суті заяви.

У повідомленні від 16.06.2026 ТОВ «Спецкомунтех» грошові вимоги ОСОБА_1 визнає частково в сумі 3 000 000 грн. Зазначає, що заявником зазначено розмір грошових вимог, що не відповідає дійсному розміру грошових зобов`язань ТОВ «СПЕЦКОМУНТЕХ» перед ТОВ «АНТЕЙ КАПІТАЛ» та перед ТОВ «СТРИТ СОЛЮШН». Імовірно в тексті документів допущено описку, однак боржник повідомляє та звертає увагу господарського суду, що дійсним розміром зобов`язань є заборгованість в розмірі 1 500 000,00 грн. згідно договору №5 від 30.09.2019 та 1 500 000,00 грн згідно договору №48 від 13.11.2018.

Розпорядник майна у повідомленні від 07.07.2026 грошові вимоги ОСОБА_1 визнає частково в сумі 3 000 000 грн.

Ухвалою суду від 13.07.2026 розгляд справи відкладено на 05 серпня 2026 року о 14:30 год. Визнано явку ОСОБА_1 у судове засідання 05.08.2026 о 14:30 год обов`язковою.

ОСОБА_1 у заяві від 05.08.2026 зазначає, що у заяві з грошовими вимогами до боржника ним допущена описки в розмірі грошових вимог, заявлених до боржника, у зв`язку з чим просить визнати грошові вимоги до ТОВ "Спецкомунтех" в сумі 3 000 000 грн. Зазначає про неможливість явки у судове засідання у зв`язку з терміновим відрядженням. Розгляд справи просить здійснювати без його участі.

Від ОСОБА_2 надійшло клопотання від 05.08.2026 про витребування у ОСОБА_1 оригінали документів, долучених до заяви з грошовими вимогами до боржника. Просить визнати явку ОСОБА_1 у судове засідання обов`язковою для пояснення причин допущеної помилки в первинних документах та невиконання вимог ухвали суду.

Ухвалою суду від 05.08.2026 витребувано у ОСОБА_1 оригінали доказів, долучених до заяви з грошовими вимогами до боржника.

ОСОБА_1 у заявах від 02.09.2026 у зв`язку з допущеною опискою просить вважати заявленими грошові вимоги до боржника в сумі 3 000 000 грн. Зазначає, що зазначену помилку було допущено в укладених ним договорах про відступлення права вимоги і технічно перенесено в заяву з грошовими вимогами до боржника. Подав витребувані судом оригінали доказів.

02.09.2026 надійшло клопотання ОСОБА_2 про витребування у боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецкомунтех» (ЄДРПОУ 41898871) первинні документи, що підтверджують фактичне надання послуг за договорами про надання послуг № 5 від 30.09.2019 року з ТОВ «Стрит солюшн» (ЄДРПОУ 40933420) та № 48 від 13.11.2018 року з ТОВ «Антей капітал» (ЄДРПОУ 41717998), зокрема, звіти виконавців, аналітичні довідки, розрахунки, маркетингові дослідження, комерційні пропозиції, листування сторін та інші матеріали, що є результатом надання послуг; оборотно-сальдові відомості по рахунках бухгалтерського обліку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 685 «Розрахунки з іншими кредиторами», 92 «Адміністративні витрати» у розрізі контрагентів за 2018- 2025 роки; картки рахунків 631, НОМЕР_1 (аналітичний облік) по контрагентах ТОВ «Стрит солюшн» (ЄДРПОУ 40933420), ТОВ «Антей капітал» (ЄДРПОУ 41717998) за період з 01.11.2018 по 31.12.2020 року, акти звірки взаєморозрахунків між ТОВ «Спецкомунтех» та ТОВ «Стрит солюшн», ТОВ «Антей капітал». Зазначає, що обидва договори про відступлення права вимоги, на які посилається ОСОБА_1 у заяві про грошові вимоги до боржника, від імені виконавців підписані однією і тією ж особою ОСОБА_3 , який одночасно виступає директором ТОВ «Стрит солюшн» (м.Кропивницький, Кіровоградська область) та ТОВ «Антей капітал» (м.Житомир, Житомирська область), а також директором та власником десятків компаній по Україні. Предметом договорів є послуги нематеріального характеру (маркетингові та інформаційно-консультаційні), результат надання яких не має матеріального вираження та вбачається явний сумнів у існуванні даних господарських відносин та надання будь-яких послуг даними компаніями за наслідками яких нібито виникла заборгованість у розмірі 30 000 000,00 грн, а також у дійсності та безспірності заявлених грошових вимог, адже вказані компанії фактично не здійснюють господарської діяльності, немаю працівників, матеріальних ресурсів, знаходяться в інших областях, не подають фінансової звітності, а ТОВ «Стрит солюшн» взагалі фігурує в кримінальному провадженні №4201610[телефон приховано] від 17.11.2016 щодо незаконної діяльності пов`язаній із мінімізацією податкових зобов`язань та незаконного відшкодування ПДВ, обготівкування грошових коштів, які використовують у своїй діяльності учасники конвертаційного центру. За таких умов єдиним способом перевірки реальності господарських операцій є дослідження оригіналів первинних документів та даних бухгалтерського обліку Сторонами.

Ухвалою суду від 02.09.2026 у задоволенні клопотання ОСОБА_2 від 02.09.2026 про витребування доказів у Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкоментух" відмовлено.

ОСОБА_2 у запереченнях від 01.10.2026 заяву ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника заперечує. Зазначає, що договори відступлення права вимоги не підтверджують переходу до Заявника права вимоги в заявленому розмірі. Сам Заявник визнає, що договори відступлення містять неправдиві умови. Предмет (обсяг відступленої вимоги - пп. 1.1- 1.2) та ціна (п. 2.1) є істотними умовами договору відступлення. В обох договорах сторони визначили борг у 15 000 000,00 грн і ціну в 15 000 000,00 грн. Заявник тепер стверджує, що «дійсний» розмір іншого - 1 500 000,00 грн за кожним договором. Однак зміна договору вчиняється за згодою сторін у тій самій формі, що й договір (ст. 651, 654 ЦК України; п. 5.4 договорів відступлення). Суду подано договори, з умовами яких не погоджується навіть сам Заявник, а «правильні» умови не зафіксовано в жодному правочині. ТОВ «Антей капітал» (41717998) і ТОВ «Стрит солюшн» (40933420) мають одного й того ж єдиного учасника та директора - ОСОБА_3 . Обидва договори відступлення підписано ним в один день (15.01.2025 року) у м. Луцьку за однаковим шаблоном, хоча товариства зареєстровані в Житомирі та Кропивницькому. ТОВ «Антей капітал» зареєстроване за адресою масової реєстрації (за даними Opendatabot - понад 50 юридичних осіб). Реєстрацію ТОВ «Антей капітал» платником ПДВ анульовано 12.04.2019 року з підстави «ненадання декларацій протягом року» . Тобто впродовж періоду, коли товариство нібито надавало Боржнику послуги воно не подавало декларацій з ПДВ. При цьому акти за IV кв. 2018 року (60 000,00 грн) і I кв. 2019 року (180 000,00 грн) складено «без ПДВ» , хоча в цей час товариство було платником ПДВ і операція з надання консультаційних послуг підлягала оподаткуванню. Така невідповідність несумісна з реальним постачанням. Реєстрацію ТОВ «Стрит солюшн» платником ПДВ анульовано 12.07.2019 року з підстави «відсутність поставок та ненадання декларацій» 2,5 місяця до укладення договору № 5 від 30.09.2019 - за Місцезнаходження ТОВ «Стрит солюшн» змінювалося: м. Київ > м. Маріуполь (з 01.01.2019) > м. Кропивницький. Відомостей про наявність у первісних кредиторів працівників, які могли б надавати послуги (п. 1.2 договорів передбачає надання послуг «працівниками Виконавця або залученими спеціалістами»), матеріали не містять. Будь-якої фінансової звітності Товариства не подавали протягом усього існування, що свідчить відсутність відомостей у відкритих джерелах.

ОСОБА_1 у заяві від 01.10.2026 просить визнати подання заперечень від 01.10.2026 представником ОСОБА_2 недобросовісним використанням процесуальних прав та таким, що має ознаки зловживання процесуальними правами; залишити подані представником ОСОБА_2 заперечення без розгляду відповідно до ч. 3 ст.43 ГПК України. Зазначає, що заперечення ОСОБА_2 отримано на передодні розгляду заяви з грошовими вимогами до боржника. Представник ОСОБА_2 мав об`єктивну можливість подати відповідні заперечення завчасно, щоб інші учасники справи мали реальну можливість ознайомитися з її змістом, надати свої доводи та належним чином підготуватися до судового засідання. Натомість подання заперечень безпосередньо перед судовим засіданням фактично ставить іншу сторону перед необхідністю терміново реагувати на нові доводи та документи, що негативно впливає на реалізацію принципів змагальності та рівності учасників процесу.

Судові засідання неодноразово відкладалися.

У судовому засіданні 02.11.2026 учасники судового процесу дали пояснення, доводи, висловили свою думку з питань, які виникли під час розгляду справи з посиланням на заяви по суті.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, господарський суд в с т а н о в и в:

Згідно з ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Адміністратор за випуском облігацій, який діє як конкурсний кредитор, подає заяву з вимогами до боржника з урахуванням вимог статті 93-1 цього Кодексу. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.

Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.

У застосуванні положень статті 1, частини чотирнадцятої статті 39, частин, першої, четвертої, шостої статті 45, а також 46 та 47 КУзПБ, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16, від 25.11.2021 у справі № 924/1351/20, від 01.12.2022 у справі № 918/1154/21).

При цьому, розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір, тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати, чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.06.2022 у справі № 902/90/21)

Таким чином обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20, від 01.12.2022 у справі № 918/1154/21).

Заявник же сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16, від 13.06.2023 у справі № 904/6032/21 тощо).

За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: розмір, черговість задоволення кожної визнаної вимоги та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, у тому числі вимог кредиторів, які є заінтересованими стосовно боржника; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду.

Ухвала попереднього засідання є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Конкурсні кредитори, заінтересовані стосовно боржника, не мають права вирішального голосу на зборах (комітеті) кредиторів.

Повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Спецкомунтех" оприлюднене на офіційному веб-сайті Верховного Суду 20.04.2026.

Строк для подання заяв з грошовими вимогами до боржника - по 20.05.2026.

На адресу суду надійшла заява - ОСОБА_1 від 19.05.2026 в сумі 30 000 000 грн боргу та 6656 грн витрат по сплаті судового збору.

На підтвердження заявлених грошових вимог до боржника ОСОБА_1 посилається на:

- договір про відступлення права вимоги №150125/1 від 15.01.2025, укладений між ТОВ «Стрит Солюшн» (кредитор) та ОСОБА_1 ;

- договір про відступлення права вимоги №150125/2 від 15.01.2025, укладений між ТОВ «Антей капітал» (кредитор) та ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що 15.01.2025 між ТОВ «Стрит Солюшн» (кредитор) та ОСОБА_1 (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №150125/1 від 15.01.2025.

Згідно п. 1.1 договору кредитор зобов`язується відступити новому кредитору, а новий кредитор прийняти право вимоги до ТОВ «Спецкомунтех» (боржник), що належить кредитору, і стати кредитором за договором №5 від 30.09.2019.

Станом на день укладення договору загальна сума заборгованості за договором №5 від 30.09.2019 становить 15 000 000,00 грн (п. 1.2).

Право вимоги за договором №5 від 30.09.2019 виникає з моменту підписання цього договору та передачі права вимоги згідно акту приймання-передачі (п. 1.3).

За відступлення права вимоги новий кредитор зобов`язується сплатити кредитору грошові кошти в розмірі 15 000 000,00 грн без ПДВ протягом 3-х років від дня підписання даного договору (п.п. 2.1, 2.3).

Кредитор зобов`язується в строк 5 робочих днів з моменту підписання даного договору передати новому кредитору права вимоги згідно акту приймання-передачі та документи, якими підтверджує право вимоги (п. 3.1).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами (п. 5.1).

15.01.2025 ТОВ «Стрит Солюшн» та ОСОБА_1 підписано акт приймання-передачі до договору про відступлення права вимоги №150125/1 від 15.01.2025, згідно якого кредитор передав, а новий кредитор прийняв право вимоги, що належить кредитору до боржника за договором №5 від 30.09.2019. На підтвердження права вимоги кредитор передав, а новий кредитор прийняв: договір №5 від 30.09.2019, акти приймання-передачі послуг.

ОСОБА_1 долучено договір про надання послуг №5 від 30.09.2019, укладений між ТОВ «Стрит Солюшн» (виконавець) та ТОВ «Спецкомунтех» (замовник), згідно умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання в порядку та на умовах визначених в даному договорі, надавати маркетингові послуги на користь замовника, а замовник - прийняти надані послуги та оплатити їх вартість (п. 1.1). Метою надання виконавцем послуг є пошук для замовника потенційних партнерів задля продажу замовником товарів на ринку України. В межах надання послуг виконавець здійснює (зокрема але не виключно): аналіз економічних показників ринків України, формує пропозиції щодо оптимізації господарської діяльності замовника, аналізує діяльність потенційних конкурентів замовника, аналізує та прогнозує попит ринку України з товарів, постачання яких становить комерційний інтерес для замовника (п. 1.3). Договірна вартість щомісячного надання виконавцем послуг на користь замовника становить 62500 грн (п. 3.1). За результатами наданих послуг сторони складають акт приймання-передачі наданих послуг (п. 4.1). Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021 (п. 9.1).

На підтвердження виконання договірних зобов`язань заявником долучено акти прийому-передачі виконаних робіт з виконання робіт під назвою «Маркетингові послуги» за період з жовтня 2019 року по вересень 2021 року, на загальну суму 1 500 000 грн.

15.01.2025 між ТОВ «Антей капітал» (кредитор) та ОСОБА_1 (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №150125/2 від 15.01.2025.

Згідно з п. 1.1 договору кредитор зобов`язується відступити новому кредитору, а новий кредитор прийняти право вимоги до ТОВ «Спецкомунтех» (боржник), що належить кредитору, і стати кредитором за договором №48 від 13.11.2018.

Станом на день укладення договору загальна сума заборгованості за договором №48 від 13.11.2018 становить 15 000 000,00 грн (п. 1.2).

Право вимоги за договором №48 від 13.11.2018виникає з моменту підписання цього договору та передачі права вимоги згідно акту приймання-передачі (п. 1.3).

За відступлення права вимоги новий кредитор зобов`язується сплатити кредитору грошові кошти в розмірі 15 000 000,00 грн без ПДВ протягом 3-х років від дня підписання даного договору (п.п. 2.1, 2.3).

Кредитор зобов`язується в строк 5 робочих днів з моменту підписання даного договору передати новому кредитору права вимоги згідно акту приймання-передачі та документи, якими підтверджує право вимоги (п. 3.1).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами (п. 5.1).

15.01.2025 ТОВ «Антей капітал» та ОСОБА_1 підписано акт приймання-передачі до договору про відступлення права вимоги №150125/2 від 15.01.2025, згідно якого кредитор передав, а новий кредитор прийняв право вимоги, що належить кредитору до боржника за договором №48 від 13.11.2018. На підтвердження права вимоги кредитор передав, а новий кредитор прийняв: договір №48 від 13.11.2018, акти приймання-передачі послуг.

Фармагеєм Т.О. долучено договір про надання послуг №48 від 13.11.2018, укладений між ТОВ «Антей Капітал» (виконавець) та ТОВ «Спецкомунтех» (замовник), згідно умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання в порядку та на умовах визначених в даному договорі, надавати інформаційно-консультаційні послуги на користь замовника, а замовник - прийняти надані послуги та оплатити їх вартість (п. 1.1). Метою надання виконавцем послуг є пошук та підбір для замовника товарів (обладнання, спецтехніка, машини, транспортні засоби) на ринках за межами території України. Пошук виконавцем товарів в інтересах замовника здійснюється з врахуванням можливостей здійснити придбання товару, його розмитнення та доставку в Україну. В межах надання послуг виконавець здійснює (зокрема але не виключно): аналіз ринків товару, що знаходиться в сфері інтересів замовника, формує пропозиції щодо оптимізації придбання замовником товарів , аналізує можливість ризиків та становище ринку продажу товарів (п. 1.3). Договірна вартість щомісячного надання виконавцем послуг на користь замовника становить 60 000 грн (п. 3.1). За результатами наданих послуг сторони складають акт приймання-передачі наданих послуг (п. 4.1). Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021 (п. 9.1).

На підтвердження виконання договірних зобов`язань заявником долучено акти здачі-приймання наданих послуг під назвою «Інформаційно-консультаційні послуги» за період з четвертого кварталу 2018 року по четвертий квартал 2020 року, на загальну суму 1500000,00 грн.

Використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами, а також порушує права боржника у справі про банкрутство.

Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20, на які також посилається скаржник в касаційній скарзі).

З моменту відкриття провадження у справі банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (аналогічний за змістом правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16 та в низці постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах про банкрутство).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Визначаючи правову природу договору про відступлення права вимоги, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.05.2024 у справі № 754/8750/19 звернула увагу на таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (стаття 509 ЦК України).

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

У частині першій статті 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Право вимоги у зобов`язанні є майновим правом, яке має цивільну оборотоздатність та може вільно відчужуватися з урахуванням обмежень, встановлених приписами глави 47 ЦК України. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни (пункти 56, 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18).

Відступлення права вимоги (цесія) - це саме факт заміни особи у зобов`язанні, який є правовим результатом відповідного договору. Цесія не є окремим самостійним договором.

Отже, приписи ЦК України (зокрема, про відступлення права вимоги) повинні застосовуватися саме до відповідного договору (купівлі-продажу, дарування, міни тощо), правовим результатом якого є цесія.

Договір відступлення права вимоги може бути як оплатним (коли новий кредитор надає первісному кредитору замість отриманого права вимоги певне майнове надання), так і безоплатним (коли первісний кредитор передає новому кредитору зобов`язання без отримання зустрічного надання).

Якщо відступлення права вимоги має оплатний характер, до нього з огляду на положення ч.3 ст.656 ЦК України застосовуються положення законодавства про купівлю-продаж, натомість до безоплатного відступлення права вимоги застосовуються норми про дарування.

Таким чином, відносини сторін щодо договорів про відступлення права вимоги №150125/1 від 15.01.2025, №150125/2 від 15.01.2025 регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (частина 3 статті 656 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Верховним Судом в постанові від 11 жовтня 2019 року у справі № 910/13731/18 зазначено, що якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (ч. 3 ст. 656 ЦК України).

Таким чином, суттєва відмінність договору уступки права вимоги є те, що відступлення права вимоги це операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу, або ж без такої компенсації взагалі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.08.2023 у справі № 910/8115/19 (910/13492/21) (пункти 76 - 83) сформувала також висновки і щодо ціни продажу права вимоги. Відповідно до цих висновків Верховного Суду право вимоги, яка відступається (продається), може мати так звану номінальну вартість та реальну вартість.

Номінальною вартістю права вимоги в такому разі є розмір самої вимоги, що відступається (продається) за відповідним договором відступлення.

Реальна вартість права вимоги, як і будь-якого майна, формується з урахуванням ринкових умов, а саме попиту на такий вид вимоги, ліквідності такої вимоги, що залежить від імовірності її задоволення, зокрема, через наявність спору щодо вимоги або складний фінансовий стан боржника, а в процедурах банкрутства - через запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів, черговість задоволення таких вимог, недостатній обсяг ліквідної маси боржника для їх повного задоволення.

Реальна вартість права вимоги має динамічний характер (може змінюватися в будь-який момент залежно від низки обставин), на відміну від номінальної вартості, яка визначається лише розміром самої вимоги кредитора до боржника.

Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права.

Судом встановлено, що за спірними договорами новому кредитору ОСОБА_1 відступлено право вимоги в розмірі 15 000 000,00 грн кожний, тобто загальний розмір відступленої вимоги становить 30 000 000,00 грн.

У заяві від 19.05.2026 ОСОБА_1 просив визнати грошові вимоги до боржника в сумі 30 000 000,00 грн.

В той же час, у заявах про уточнення грошових вимог до боржника ОСОБА_1 зазначає, що в заяві про грошові вимоги до боржника ним допущено описку та помилково зазначено розмір грошових вимог в сумі 30 000 000 грн замість 3 000 000 грн. Зазначену помилку (зайвий нуль) було допущено в укладених ним договорах відступлення права вимоги і технічно перенесено в заяву з грошовими вимогами до боржника. При укладенні договорів відступлення права вимоги сторонами не було зауважено допущення зазначеної помилки, а при підготовці юристом заяви до суду було механічно перенесено допущені помилки.

Суд звертає увагу, що згідно з п. 5.4 договорів зміни до них можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору, якщо інше не передбачено договором.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази внесення змін в частині істотної умови договорів, а саме в частині зміни предметів договорів щодо загальної суми заборгованості, яку відступлено новому кредитору, а саме з 15 000 000,00 грн на 1 500 000,00 грн.

Крім того судом встановлено, що п. 2.1 кожного із договорів визначено вартість відступлення права вимоги, яку новий кредитор зобов`язується сплатити кредитору, а саме у розмірі 15 000 000,00 грн по кожному із договорів, що еквівалентно предмету договорів, зокрема розміру заборгованості, що відступається.

Водночас, до матеріалів справи не надано доказів на підтвердження обставин виконання новим кредитором умов договору про відступлення права вимоги, а саме доказів проведення на користь первісного кредитора повної чи часткової оплати за купівлю права вимоги з моменту їх укладення (15.01.2025), що ставить під сумнів економічну доцільність укладення таких договорів як для кредиторів так і фінансову спроможність нового кредитора придбання зобов`язання такого розміру.

Крім того, у відповідності до положень частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Доказами прав нового кредитора у зобов`язанні є документи, які засвідчують права, що передаються, та інформація, яка є важливою для їх здійснення.

Договір про відступлення права вимоги є реальним договором, тому право вимоги виникає і може бути визнано судом лише після передачі документів (як майна) про право вимоги.

Подібну правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду від 15 січня 2025 року у cправі №922/3921/21 (615/334/21).

Суд зазначає, що задля унеможливлення визнання господарським судом штучної (фіктивної, неіснуючої) кредиторської заборгованості до боржника, на кредитора-фізичну особу, як заявника грошових вимог, покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування у разі виникнення вмотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство юридичної особи щодо обґрунтованості вимог такого кредитора.

Тому, з урахуванням викладеного вище, до розгляду грошових заявника вимог має бути беззаперечно застосований підвищений стандарт доказування, грошові вимоги підлягають ретельній перевірці судом з використанням засобів доказування, передбачених нормами ГПК України, в тому числі й інших, не первинних документів, складання яких передбачено законодавством або є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

Визнання господарським судом вимог певного кредитора породжує відповідні правові наслідки, що впливають на права інших кредиторів цього боржника у процедурі банкрутства.

Задля унеможливлення загрози визнання господарським судом фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, на кредитора-фізичну особу, як заявника грошових вимог, покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування у разі виникнення вмотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство юридичної особи щодо обґрунтованості вимог такого кредитора.

Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:

- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;

- при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;

- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч. 1 ст. 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 року у справі №915/535/17, від 25.06.2019 року у справі №922/116/18, від 15.10.2019 року у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 року у справі №909/146/19, від 27.02.2020 року у справі №918/99/19).

Тож, у разі вмотивованих сумнівів щодо реальності (дійсності) такої заборгованості, обґрунтування грошових вимог до боржника самим лише договором у справі про банкрутство може бути недостатнім.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду при вирішенні правової проблеми щодо застосування визначеної статтею 204 ЦК України презумпції правомірності правочину у поєднанні з положеннями Кодексу України з процедур банкрутства, що регулюють порядок розгляду заяв кредиторів з їх грошовими вимогами до боржника, у постанові від 01.03.2023 у справі №902/221/22 зауважив, що господарському суду під час розгляду заяви кредитора з відповідними грошовими вимогами до боржника варто керуватися не лише засадами належності та допустимості доказів (статті 76, 77 ГПК України), а й враховувати достатність (повноту та всебічність) поданих доказів, взаємозв`язок їх сукупності, що дозволяє суду зробити достовірний висновок про існування заборгованості.

У разі ж ненадання зазначеним кредитором сукупності необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема щодо підтвердження реальності грошового зобов`язання, господарський суд відмовляє у визнанні таких вимог.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови: від 26.02.2019 року у справі №908/710/18, від 15.10.2019 року у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 року у справі №910/10542/18).

Правонаступник може доводити своє право вимоги лише фізично маючи у себе документи про право вимоги, як матеріальні докази цього права. Без документів право вимоги відсутнє. Саме за матеріальними доказами судом оцінюється і розмір переданого права. Без доказів розміру права вимоги таке право відсутнє і не може бути передане.

Тобто, право вимоги за основним зобов`язанням переходить не в момент «передачі» суми заборгованості в обліку первісного кредитора, не в момент передачі договору, не в момент передачі судового рішення, яким стягнено (чи визнано) суму боргу, а в момент передачі оригіналів документів, які є доказами права вимоги.

Обставина не передачі новому кредитору документів, які засвідчують права, що передаються, створює певні ризики для нового кредитора, пов`язані із невиконанням боржником своїх зобов`язань на користь саме нового кредитора

Разом з підписаними договорами про відступлення права вимоги сторонами договорів також підписано:

-15.01.2025 між ТОВ «Антей капітал» та ОСОБА_1 підписаний акт приймання-передачі до договору про відступлення права вимоги №150125/2 від 15.01.2025, згідно якого кредитор передав, а новий кредитор прийняв право вимоги, що належить кредитору до боржника за договором №48 від 13.11.2018. На підтвердження права вимоги кредитор передав, а новий кредитор прийняв: договір №48 від 13.11.2018, акти приймання-передачі послуг.

- 15.01.2025 між ТОВ «Стрит Солюшн» та ОСОБА_1 підписано акт приймання-передачі до договору про відступлення права вимоги №150125/1 від 15.01.2025, згідно якого кредитор передав, а новий кредитор прийняв право вимоги, що належить кредитору до боржника за договором №5 від 30.09.2019. На підтвердження права вимоги кредитор передав, а новий кредитор прийняв: договір №5 від 30.09.2019, акти приймання-передачі послуг.

Водночас, з доданих документів не вбачається які саме акти приймання-передачі послуг передані за договорами про відступлення права вимоги (номери, дати, суми), у зв`язку з чим суд позбавлений можливості перевірити обсяг прав та інформацію, яка є важливою для здійснення послуг, зокрема, але не виключно, їх приналежність до основного договору, вид послуг та розмір переданої та погашеної заборгованості з врахуванням того, що предметом кожного з договорів є заборгованість в розмірі 15 млн грн, в той час, як в уточнених заявах про грошові вимоги до боржника заявником заявлено грошові вимоги в сумі 1 500 000 грн за кожним окремим договором про відступлення права вимоги.

Зазначене викликає обґрунтовані сумніви щодо передання новому кредитору всіх документів, необхідних у відповідності до положень ст.517 ЦК України, які б підтверджували дійсний обсяг переданих прав.

Згідно з преамбулою Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18 зазначила, що обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю.

У свою чергу, документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

У той час, в матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи на виконання основних договорів №48 від 13.11.2018 та №5 від 30.09.2019, зокрема платіжних доручень/інструкцій, банківських виписок тощо, що унеможливлює підтвердження факту дійсного надання послуг та відповідно реального здійснення господарської операції за вказаними договорами.

При цьому судом встановлено, що згідно інформації, розміщеної у відкритому доступі на сайтах https://opendatabot.ua, https://youcontrol.com.ua керівниками та кінцевими бенефіціарними засновниками ТОВ «Антей капітал» (41717998) та ТОВ «Стрит Солюшн» (40933420) є ОСОБА_3 . ТОВ «Антей капітал» зареєстроване за адресою масової реєстрації (за даними Opendatabot - понад 50 юридичних осіб). Реєстрацію ТОВ «Антей капітал» платником ПДВ анульовано 12.04.2019 з підстави «ненадання декларацій протягом року», а ТОВ «Стрит Солюшн» платником ПДВ анульовано 12.07.2019 з підстави «відсутність поставок та ненадання декларацій». Відсутня будь-яка фінансова звітність товариств.

Укладення договорів відступлення права вимоги не підтверджує обставину виникнення та існування основного зобов`язання. Тобто вищевказані правочини не підтверджують, що первісно борг (розмір та його підстава) виник та існував, а тому не є беззаперечним свідченням та доказом наявності грошового зобов`язання.

При цьому, суд зазначає, що в силу ст.ст. 513, 514 ЦК України відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Разом з тим, фактом невиконання боржником зобов`язання перед кредитором не може бути будь-яка заборгованість, а лише та заборгованість, яка є дійсно безспірною та очевидною для всіх учасників справи та суду, тобто не викликає розумного сумніву в її наявності.

Суд звертає увагу, що тягар доведення наявності вимог до боржника належними та допустимими доказами покладається саме на кредитора.

У контексті наведеного суд відзначає, що за змістом статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Обставина, про яку стверджує сторона, підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.11.2023 у справі № 16/137б/83б/22б (910/12422/20)).

Аналогічний стандарт доказування застосувала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює потребу співставлення судом доказів. Отже, з введенням у дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Виходячи з принципу диспозитивності та змагальності господарського судочинства, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги, та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із недоведенням обґрунтованості таких вимог.

З огляду на вищевикладене, принцип підвищеного стандарту доказування при звернення кредитора з грошовими вимогами у справі про банкрутство, оцінивши подані ОСОБА_1 докази на підтвердження існування грошового зобов`язання у боржника у сукупності, оскільки з матеріалів справи не можливо встановити, які конкретно права та обов`язки перейшли до нового кредитора з спірними договорами про відступлення права вимоги, враховуючи відсутність первинної бухгалтерської документації щодо надання маркетингових та інформаційно-консультативних послуг, а також з огляду на порядок розподілу між сторонами тягаря доказування у господарському процесі, де обов`язком кредитора є надання суду достатніх належних доказів існування простроченого непогашеного грошового зобов`язання боржника, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про грошові вимоги до ТОВ "Спецкомунтех" в сумі 3000000,00 грн через їх недоведеність.

Керуючись ст.ст. 45-48 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 19.05.2026 з грошовими вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецкомунтех".

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України.

Ухвали суду підлягають оскарженню до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Ухвала суду підписана 09.11.2026.

Суддя С. В. Бідюк