Рішення № 141344462 у справі № 905/622/26 від 10.11.2026

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

_____________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.11.2026 Справа № 905/622/26

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., за участю секретаря судового засідання Левкович Ю.Р., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ

до відповідача: Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м. Дружківка Донецької області

про стягнення 3% річних в сумі 18 098 621,52 грн та інфляційних втрат в сумі 66 512 026,24 грн

Присутні представники (в режимі відеоконференції):

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Суть справи:

До Господарського суду Донецької області через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг") до відповідача Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" (далі - ОКП "Донецьктеплокомуненерго") про стягнення 3% річних в сумі 18 098 621,52 грн та інфляційних втрат в сумі 66 512 026,24 грн, всього 84 610 647,76 грн.

В обґрунтування позовних вимог заявник посилається на те, що відповідачем основну суму заборгованості за договором №4401-НГТ-6 від 29.06.2021 про постачання природного газу сплачено, однак з порушенням встановленого строку виконання грошового зобов`язання, що визначений п. 5.1 договору, у зв`язку з чим просить стягнути нараховані 3 % річних та інфляційні втрати за період прострочення.

Ухвалою суду від 14.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.10.2026 о 13:00 год.

15.09.2026 через систему "Електронний Суд" від представника позивача ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг"- адвоката Пясецького Д.В. надійшла заява про участь у підготовчому засіданні суду 06.10.2026 та в усіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Вказану заяву задоволено судом, про що постановлено ухвалу від 16.09.2026.

22.09.2026 через підсистему "Електронний суд" до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

24.09.2026 через підсистему "Електронний суд" до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

06.10.2026 підготовче засідання не відбулось у зв`язку із оголошенням у м. Харкові повітряної тривоги. За вказаних обставин підготовче засідання призначено на 21.10.2026, про що судом постановлено ухвалу від 06.10.2026.

Ухвалою від 21.10.2026 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 10.11.2026.

10.11.2026 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання.

З огляду на вказане суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

встановив:

29.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (постачальник, позивач) та Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго» (споживач, відповідач) було укладено Договір постачання природного газу №4401-НГТ-6, за п.1.1 постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору (т.1 а.с. 17-29).

Відповідно до п. 1.4 Договору, споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього договору у споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та оператором газорозподільної мережі (надалі - Оператор ГРМ) та присвоєний Оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між споживачем та оператором газотранспортної системи (надалі - Оператор ГТС) та присвоєний Оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об`єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережи).

Згідно з п.2.2 договору, споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в п.2.1 цього договору повністю покривають потреби споживача у відповідному розрахунковому періоді для потреб, визначений п.1.2 цього договору.

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п.3.5 договору).

Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірний оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (п.3.5.3 договору).

У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту, ненадання письмової обґрунтованої відмови проти підписання акту до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випаду розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим, узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору (п.3.5.4 договору).

Відповідно до п.13.1 договору, даний договір набирає чинності з дати його укладання і діє до 30.06.2024 включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.

До договору №4401-НГТ-6 постачання природного газу від 29.06.2021сторонами було укладено додаткові угоди: №1 від 29.06.2021, №2 від 25.08.2021, №3 від 20.09.2021, №4 від 01.10.2021, №5 від 20.10.2021, №6 від 29.10.2021, №7 від 16.11.2021, №8 від 29.12.2021, №9 від 29.12.2021, №10 від 06.01.2022, №12 від 20.01.2022, №13 від 27.01.2022, №14 від 28.01.2022, №18 від 26.04.2022, №19 від 10.08.2022, №20 від 25.08.2022, №21 від 01.09.2022, №22 від 21.09.2022, №23 від 03.10.2022, №24 від 14.10.2022, №25 від 28.10.2022, №26 від 28.10.2022 (т.1 а.с.25 зворотній бік-46).

Пунктом 11 додаткової угоди №4 від 01.10.2021 до договору №4401-НГТ-6 від 29.06.2021 сторони вирішили викласти пункт 5.1 розділу 5 «Порядок та умови проведення розрахунків» у наступній редакції:

« 5.1 оплата за природний газ за розрахунковий період здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору».

Пунктом 18 додаткової угоди №4 від 01.10.2021 до договору №4401-НГТ-6 від 29.06.2021 сторони вирішили викласти пункт 7.2 розділу 7 «Відповідальність сторін у наступній редакції:

« 7.2 у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п.5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення» (т.1 а.с.27 зворотній бік-29).

Додатковою угодою №26 від 28.10.2022 до договору №4401-НГТ-6 від 29.06.2021 сторони дійшли взаємної згоди, якою, зокрема, вирішили призупинити постачання природного газу за договором через шість календарних днів (на сьомий день) з дня підписання даної додаткової угоди (т.1.а.с.46).

На виконання умов договору позивачем у період вересень 2021 по квітень 2022 здійснено поставку природного газу відповідачу, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу на загальну суму 924238144,56 грн (т.1 а.с.47-54), а саме:

Акт приймання-передачі природного газу від 30.09.2021 на суму 329002,84 грн (обсяг ІІ тис.куб.м. 19,05703);

Акт приймання-передачі природного газу від 30.09.2021 на суму 21303,13 грн (обсяг І тис.куб.м. 2,80900);

Акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2021 на суму 9422952,77 грн (обсяг І тис.куб.м. 124249643);

Акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2021 на суму 45282927,83 грн (обсяг ІІ тис.куб.м. 1816,13414);

Акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2021 на суму 2240169,41 грн (обсяг ІІІ тис.куб.м. 135,32500);

Акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2021 на суму 127054189,44 грн (обсяг І тис.куб.м. 16753,17500);

Акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2021 на суму 8410687,50 грн (обсяг ІІІ тис.куб.м. 508,07599);

Акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2021 на суму 160787729,23 грн (обсяг І тис.куб.м. 21201,22900);

Акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2021 на суму 53383714,39 грн (обсяг ІІІ тис.куб.м. 3224,82360);

Акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2022 на суму 58818458,06 грн (обсяг ІІІ тис.куб.м. 3553,12765);

Акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2021 на суму 170243888,59 грн (обсяг І тис.куб.м. 22448,10400);

Акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2022 на суму 141754877,62 грн (обсяг І тис.куб.м. 18691,58571);

Акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2022 на суму 146478136,21 грн (обсяг І тис.куб.м. 19314,38751);

Коригуючий Акт приймання-передачі природного газу від 25.04.2022 на суму 146190367,28 грн (обсяг І тис.куб.м. 19314,38751) (з урахуванням коригування суми - 287768,93 грн);

Акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2022 на суму 297876,47 грн (обсяг І тис.куб.м. 39,35486).

Вказані акти приймання-передачі природного газу підписані обома сторонами та засвідчені печатками сторін без зауважень та заперечень.

Як зазначив позивач, відповідач в повному обсязі здійснив оплату по поставлений природний газ за вказані періоди у грудні 2024 року, однак з порушення строків, які визначені пунктом 5.1 договору (додатковою угодою до договору) та на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував на прострочену заборгованість 3% річних та інфляційні втрати, які просить стягнути з відповідача.

Відповідач у свою чергу не заперечив щодо оплати поставленого газу за договором постачання природного газу №4401-НГТ-6 від 29.06.2021 на підставі виставлених актів - приймання передачі за період з вересня 2021 року по квітень 2022 року з порушенням строку оплати.

З огляду на викладені обставини, позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача нарахованих на прострочену заборгованість 3% річних в сумі 18098621,52 грн та інфляційних втрат в сумі 66512026,24 грн, всього 84610647,76 грн.

Узагальнений виклад позиції сторін за позовом

У відзиві на позов ОКП "Донецьктеплокомуненерго" заперечує проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат здійснено без урахування спеціального порядку, передбаченого пунктом 8 Додатка до Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 №812, відповідно до якого за наявності невідшкодованої заборгованості з різниці в тарифах, розрахованої та узгодженої у встановленому законодавством порядку, такі нарахування не здійснюються на відповідну суму заборгованості за природний газ.

Крім того відповідач зазначає, що заборгованість за поставлений природний газ була погашена у грудні 2024 року, а її несвоєчасна оплата зумовлена об`єктивними обставинами, зокрема здійсненням господарської діяльності на територіях активних бойових дій та тимчасово окупованих територіях, відсутністю належної компенсації різниці в тарифах, значною заборгованістю споживачів за послуги теплопостачання, збитковістю підприємства. Пошкодженням його майна внаслідок збройної агресії та арештом банківських рахунків, у зв`язку з вказаним відповідач вважає безпідставним стягнення заявлених позивачем 3 % річних та інфляційних втрат у загальному позивачем розмірі.

У відповіді на відзив ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» заперечує проти доводів відповідача викладених у відзиві на позов та зазначає, що доводи останнього щодо незастосування до спірних правовідносин положень постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 №812 є безпідставними, оскільки відповідні положення регулюють умови постачання природного газу в межах спеціальних обов`язків, однак не звільняють відповідача від виконання грошових зобов`язань, які виникли до набрання ними чинності.

Посилання відповідача на відсутність вини не спростовують обов`язку виконати грошове зобов`язання та не виключають застосування статті 625 Цивільного кодексу України, яка передбачає нарахування інфляційних втрат і 3% річних у разі прострочення виконання грошового зобов`язання.

Щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.2022 №812, позивач вважає, що положення цієї постанови, зокрема пункт 8 Додатка до Положення про покладення спеціальних обов`язків (ПСО), не поширюються на спірні правовідносини, оскільки умови Додатку до Положення стосуються виключно договорів, що укладені на виконання цього Положення, адже пунктом 5 Положення (в редакції на момент набрання чинності) визначено, що ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" постачає з 1 серпня 2022 р. по 31 березня 2023 р. (включно) природний газ виробникам теплової енергії на підставі договору за цінами та на умовах згідно з додатком. У разі коли відповідно до цього пункту договір постачання природного газу не був укладений виробником теплової енергії або ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" було припинено постачання природного газу згідно з укладеним відповідно до цього пункту договором, вважається, що в такого споживача відсутній постачальник із спеціальними обов`язками, на якого Кабінетом Міністрів України в установленому порядку покладені обов`язки постачати природний газ.

Отже на переконання позивача, зміст Положення чітко визначає, що на виконання Положення позивач має укласти з виробником теплової енергії відповідні договори, які в обов`язковому порядку повинні містити умови, що визначені цим Положенням. В той час як договір постачання природного газу, за яким обліковувалась заборгованість, що стала підставою нарахування заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, був укладений у 2021 році, тобто не на виконання Положення та спірна заборгованість виникла за період з вересня 2021 року по квітень 2022 року.

Щодо відсутності вини відповідача та нарахування 3 % річних й інфляційних втрат, позивач зазначає, що відповідно до статті 625 ЦК України відповідальність за прострочення грошового зобов`язання настає незалежно від наявності вини боржника. На підтвердження своєї позиції наводить практику Верховного Суду щодо правової природи інфляційних втрат і 3 % річних як способу захисту майнових прав кредитора та компенсації знецінення грошових коштів.

Щодо спеціальних обов`язків у сфері постачання природного газу, позивач посилається на нормативне регулювання, яке покладає на нього обов`язок постачати природний газ окремим категоріям споживачів за фіксованими цінами, та зазначає, що здійснює діяльність в умовах воєнного стану, зростання дебіторської заборгованості й фінансових труднощів.

Щодо фінансового стану позивача, позивач наголошує на значному розмірі дебіторської заборгованості та збитках за результатами 2025 року, вважаючи несвоєчасну оплату контрагентами перешкодою для виконання покладених на нього державою обов`язків із постачання природного газу.

Таким чином, на думку позивача, наведені у відзиві доводи не спростовують обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у зв`язку з чим позивач просить суд відхилити заперечення відповідача та задовольнити позов у повному обсязі.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, що виникли між сторонами у справі, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з такого:

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки природного газу, правове регулювання якого визначено, зокрема, приписами Цивільного кодексу України, а також Законом України "Про ринок природного газу", який є спеціальним нормативно-правовим актом по відношенню до Цивільного кодексу України, та Кодексом ГТС.

Згідно з статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з пунктом 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (частина 2 статті 692 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 714 Цивільного кодексу України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Пунктом 28 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що постачання природного газу господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.

Таким чином, укладення договору постачання природного газу породжує для сторін взаємні права та обов`язки, зокрема обов`язок постачальника передати природний газ, а споживача - прийняти його та оплатити у строки й на умовах, погоджених сторонами.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу й інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 610 Цивільного кодексу України та пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Початком відліку періоду прострочення зобов`язання (моментом прострочення) у відповідності до статті 253 Цивільного кодексу України, є день, наступний після визначеної (кінцевої) дати виконання цього зобов`язання.

Як встановлено судом, позивачем свої зобов`язання було виконано у повному обсязі, а відповідачем спожито природний газ:

в період вересень 2021 року (обсяг ІІ тис.куб.м. 19,05703 та обсяг І тис.куб.м. 2,80900), що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.09.2021 на суму 329002,84 грн та від 30.09.2021 на суму 21303,13 грн;

в період жовтень 2021 року (обсяг І тис.куб.м. 1242,49643, обсяг ІІ тис.куб.м. 1816,13414 та обсяг ІІІ тис.куб.м. 135,32500), що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2021 на суму 9422952,77 грн, від 31.10.2021 на суму 45282927,83 грн та від 31.10.2021 на суму 2240169,41 грн;

в період листопад 2021 року (обсяг І тис.куб.м. 16753,17500 та обсяг ІІІ тис.куб.м. 508,07599), що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2021 на суму 127054189,44 грн та від 30.11.2021 на суму 8410687,50 грн;

в період грудень 2021 року (обсяг І тис.куб.м. 21201,22900 та обсяг ІІІ тис.куб.м. 3224,82360), що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.12.2021 на суму 160787729,23 грн та від 31.12.2021 на суму 53383714,39 грн;

в період січень 2022 року (обсяг ІІІ тис.куб.м. 3553,12765 та обсяг І тис.куб.м. 22448,10400), що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2022 на суму 58818458,06 грн та від 31.01.2021 на суму 170243888,59 грн;

в період лютий 2022 року (обсяг І тис.куб.м. 18691,58571), що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2022 на суму 141754877,62 грн;

в період березень 2022 року (обсяг І тис.куб.м. 19314,38751 та обсяг І тис.куб.м. 19314,38751), що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.03.2022 на суму 146478136,21 грн та від 25.04.2022 на суму 146190367,28 грн (з урахуванням коригування суми - 287768,93 грн);

в період квітень 2022 року (обсяг І тис.куб.м. 39,35486), що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2022 на суму 297876,47 грн.

Пунктом 5.1. договору в редакції додаткової угоди №4 від 01.10.2021 остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами фактично відсутні спори як щодо обсягів та вартості переданого позивачем відповідачу газу, так і щодо коштів, які були перераховані в рахунок оплати такого газу.

Так, відповідач у відзиві на позов підтвердив, що остаточний розрахунок за основною заборгованістю в сумі 433346843,55 грн, яка виникла за договором станом на 01.09.2022, був здійснений лише у грудні 2024 року.

Оскільки відповідач не висловив заперечень щодо здійснення повного розрахунку із позивачем у грудні 2024 року за спожитий природний газ за період з вересня 2021 року по квітень 2022 року, як про це вказав позивач, а отже цей факт відповідачем не оспорюється та приймається судом як такий, що визнається відповідачем.

Враховуючи, що основна заборгованість за договором постачання природного газу №4401-НГТ-6 від 29.06.2021 з оплати природного газу, переданого за період з вересня 2021 року по квітень 2022 року була сплачена відповідачем у грудні 2024 року, позивач просить стягнути 3% річних та інфляційні втрати, нараховані у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем грошового зобов`язання.

Суд ураховує, що остаточна сплата відповідачем основної заборгованості у грудні 2024 року сама по собі не припиняє права кредитора на нарахування передбачених законом наслідків прострочення грошового зобов`язання за період, протягом якого таке прострочення мало місце, з урахуванням установлених законом спеціальних правил.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведених норм закону нарахування трьох процентів річних та інфляційних нарахувань входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що відповідають чинному законодавству, у тому числі статті 625 Цивільного кодексу України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Позивач заявив до стягнення нараховані 3% річних в сумі 18098621,52 грн та інфляційні втрати в сумі 66512026,24 грн. Нарахування проведені таким чином:

3% річних за період 16.03.2022 - 14.12.2023 та інфляційні втрати за період 01.04.2022 - 31.12.2023 на суму боргу по зобов`язанню січня 2022 року,

3% річних за період 16.04.2022 - 12.03.2024 та інфляційні втрати за період 01.05.2022 - 31.03.2024 на суму боргу по зобов`язанню лютого 2022 року,

3% річних за період 17.05.2022 - 15.12.2024 та інфляційні втрати за період 01.06.2022 - 31.12.2024 на суму боргу по зобов`язанню березня 2022 року,

3% річних за період 16.06.2022 - 15.12.2024 та інфляційні втрати за період 01.07.2022 - 31.12.2024 на суму боргу по зобов`язанню квітня 2022 року.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач, посилаючись на п. 8 Додатку "Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам", затвердженого постановою КМУ від 19.07.2022 №812, вважає, що 3% річних та інфляційні нарахування не підлягають нарахуванню.

Так, відповідно до пункту 8 Додатку до "Ціни та умови постачання природного газу виробникам теплової енергії ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" у рамках виконання спеціального обов`язку" до Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу щодо особливостей постачання природного газу виробникам теплової енергії та бюджетним установам, затвердженого затвердженого постановою КМУ від 19.07.2022 №812, у разі наявності у виробника теплової енергії невідшкодованої заборгованості з різниці в тарифах, розрахованої та узгодженої відповідно до законодавства, на суму заборгованості за природний газ, що еквівалентна сумі заборгованості з різниці в тарифах на відповідну дату, неустойка (штрафи, пені), інфляційні нарахування, проценти річних ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" не нараховуються.

У відзиві відповідач вказав, що основна заборгованість, яка виникла за період вересень 2021 - квітень 2022 року не була погашена до моменту набрання чинності постановою №812 та продовжувала існувати після 01.09.2022. Одночасно існувала заборгованість з різниці в тарифах, яка була розрахована та узгоджена у встановленому законодавством порядку, що на підтверджується відповідними розрахунками та протоколами, які додані до відзиву.

На переконання відповідача, положення пункту 8 Додатку до Постанови КМУ №812 не ставлять застосування передбаченого ним порядку в залежність від того, чи виникли заборгованість за природний газ та заборгованість з різниці в тарифах в одному й тому ж періоді. Сам факт того, що основна заборгованість за природний газ виникла до набрання чинності Постановою КМУ №812, не спростовує необхідності врахування її положень щодо тієї частини заборгованості, яка продовжувала існувати після набрання Постановою чинності 01.09.2022.

Оцінюючи доводи відповідача суд зазначає, що Постанова КМУ № 812 набрала чинності 01.09.2022 і запровадила механізм покладення спеціальних обов`язків (ПСО) на суб`єктів ринку природного газу для постачання палива виробникам теплової енергії, бюджетним установам, релігійним організаціям та управителям багатоквартирних будинків (гуртожиткам).

Пункт 8 Додатка до Положення ПСО, затвердженого Постановою КМУ №812, який забороняє ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» нараховувати неустойку (штрафи, пені), інфляційні нарахування та проценти річних, регулює виключно відносини, що виникли в межах дії самої постанови № 812. Отже звільнення від відповідних нарахувань стосується виключно заборгованості, яка виникла в період дії ПСО і не поширюється на заборгованість за попередні роки.

У цій справі заборгованість за природний газ виникла у період з вересня 2021 року по квітень 2022 року на підставі договору, укладеного 29.06.2021.

Оскільки правовідносини з поставки газу та прострочення оплати відбулися у вересні 2021 - квітні 2022 року, норми Постанови № 812, прийнятої пізніше, не можуть скасувати право кредитора на захист своїх грошових коштів від знецінення за минулий період. Визначальним є не те, коли заборгованість сплачена, а за який період виник цей борг.

Той факт, що заборгованості за природний газ, спожитий у період вересень 2021 року - квітень 2022 року за договором від 29.06.2021 була сплачена у грудні 2024 року не перетворює цей борг на зобов`язання за Постановою № 812.

Оскільки договір від 29.06.2021 регулював зовсім інший розрахунковий період, який не підпадав під режим ПСО Постанови № 812, норми п.8 Додатка до цієї Постанови не можуть поширюватися на правовідносини, що завершилися (в частині постачання газу) у квітні 2022 року. Разом з цим, Постанова № 812 не містить положень, які б анулювали або ретроспективно забороняли стягнення 3% річних та інфляційних втрат за порушення зобов`язань у 2021-2022 роках.

Отже, враховуючи, що передбачені Постановою №812 обмеження щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат за договорами ПСО не поширюються на борги, що сформувалися до 01.09.2022, позивачем правомірно здійснено відповідні нарахування на заборгованість за договором від 29.06.2021 з поставки природного газу у період вересень 2021 року - квітень 2022 року.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором від 29.06.2021 з оплати природного газу, отриманого у період вересень 2021 року - квітень 2022 року, суд враховує, що положення пункту 7.2. договору визначає наслідки порушення строків оплати: споживач сплачує 3% річних, інфляційні збитки, розраховані від суми простроченого платежу. При визначенні 3% річних та інфляційних втрат позивач урахував часткові оплати відповідача за простроченими платежами по кожному зобов`язанню окремо, відповідне зменшення залишку основного боргу, та розрахунок проведено на відповідну суму простроченого платежу з урахуванням установлених договором строків оплати, фактично здійснених платежів.

Отже, розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, проведені позивачем, визнаються судом обґрунтованими, такими, що відповідають вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи, є арифметично вірними.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 3% річних в сумі 18098621,52 грн та інфляційних втрат в сумі 66512026,24 грн, є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову повністю.

Розподіл судових витрат:

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 236-238, 247, 252, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до відповідача Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" про стягнення 3% річних в сумі 18 098 621,52 грн та інфляційних втрат в сумі 66 512 026,24 грн, задовольнити повністю.

Стягнути з Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" (84207, Україна, Донецька обл., Краматорський р-н, місто Дружківка, вулиця Космонавтів, будинок 39; код ЄДРПОУ 03337119) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, Україна, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1; код ЄДРПОУ 42399676) 3% річних в сумі 18 098 621,52 грн, інфляційні втрати в сумі 66 512 026,24 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 931 840,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено та підписано 10.11.2026.

Суддя М.О. Лейба