Постанова № 141345080 у справі № 638/21401/25 від 28.10.2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 638/21401/25

провадження № 61-2857св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача Литвиненко І. В.,

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Петрова Є. В., Пророка В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу представниці ОСОБА_1 - адвокатки Шрамко Ірини Сергіївни, на ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2025 року під головуванням судді Теслікової І. І. та постанову Харківського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Маміної О. В., Яцини В. Б., у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту недостовірності поширеної інформації,

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст заяви

1. У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просив встановити факт недостовірності та спростувати наступну інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_5 Незалежного антикорупційного проекту « ІНФОРМАЦІЯ_6 », а саме фактичні твердження: «Начальник Чорноморського порту надає перевагу бізнесмену ОСОБА_1 , що постачав вугілля від сепаратистів» - заголовок; «Якщо такі компанії, як Рісойл , ТБТ і ІЗТ перевалюють вантажі за ставкою 10 доларів за тонну, то «Гранова» має унікальні умови - 2,5 долари за тонну» третє речення третього абзацу; «ГК Гранова» володіє родина ОСОБА_1 , яка заробила чималий капітал на торгівлі російським вугіллям, з російськими ж компаніями. ОСОБА_1 продовжував закуповувати вугілля у російських компаній щонайменше до серпня 2022 року» - перше і друге речення четвертого абзацу; «Adelon AG придбала у «МелТЭК» російського вугілля на понад 87 млн доларів, а загалом - на понад 100 млн» - третє речення четвертого абзацу.

2. В обґрунтування вимог вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті Незалежного антикорупційного проекту «ІНФОРМАЦІЯ_6» вийшла новина під назвою «Начальник Чорноморського порту надає перевагу бізнесмену ОСОБА_1 , що постачав вугілля від сепаратистів». Дана новина міститься за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 В даній новині стверджується про те, що «заявник отримав пільги на перевалку зернових у порту «Чорноморськ» в порівнянні з іншими компаніями. При цьому, основний акцент зроблений на те, що «родина ОСОБА_1 (до якої входить і ОСОБА_1 ), заробила чималий капітал на торгівлі російським вугіллям, з російськими ж компаніями. ОСОБА_1 продовжував закуповувати вугілля у російських компаній щонайменше до серпня 2022 року. Швейцарська Adelon AG, якою він володіє, лише у «МелТЭК» придбала російського вугілля на понад 87 млн доларів, а загалом - на понад 100 млн». Йдеться про мільярди гривень, які недоотримає український бюджет. Ті мільярди, яких так критично бракує нашим військовим і яких вони не отримають - у вигляді фінансування, зброї та обладнання». В самому ж заголовку зазначено, що пан ОСОБА_1 постачав вугілля від сепаратистів.

Щодо змісту самої новини, зазначав, що вона формує у читача хибну думку про те, що пан ОСОБА_1 заробив чималі кошти на торгівлі із російськими компаніями, продовжуючи це робити навіть після повномасштабного вторгнення російської федерації до України. Як підсумок, в заголовку зроблено висновок про те, що пан ОСОБА_1 постачав вугілля від сепаратистів, що в свою чергу призвело до недоотримання українським бюджетом мільярдів гривень.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Шевченківський районний суд м. Харкова ухвалою від 14 листопада 2025 року у відкритті провадження відмовив.

4. Суд першої інстанції мотивував ухвалу тим, що із поданої заявником заяви про встановлення факту розповсюдження недостовірної інформації та її спростування, а також матеріалів доданих до неї, вбачається спір про право між заявником та власником веб-сайту, тому вказана вимога не підлягала розгляду в порядку окремого провадження, а цей спір може бути вирішено шляхом подачі позовної заяви в порядку позовного провадження до суду відповідно до положень статей 27, 175, 177 ЦПК України.

5. Харківський апеляційний суд постановою від 18 лютого 2026 року апеляційну скаргу Шрамко І. С. , яка діяла в інтересах ОСОБА_1 , залишив без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2025 року залишив без змін.

6. Апеляційний суд керувався тим, що заявник не надав суду доказів звернення до контролера даних за електронною поштою ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідно до наданих йому рекомендацій Realtime Register B.V та до німецького Федерального управління кримінальної поліції з метою отримати відповідну інформацію у Hetzner Online GmbH.

7. ОСОБА_1 не надав суду переконливих доказів неможливості ідентифікувати власника веб-сайту: ІНФОРМАЦІЯ_5.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

8. У березні 2026 року представниця ОСОБА_1 - адвокатка Шрамко І. С., подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року, в якій просить оскаржені судові рішення скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.

9. Представниця заявника зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21 квітня 2023 року у справі № 911/1721/22 та від 11 грудня 2023 року у справі

№ 504/4099/16-ц.

10. В цій справі неможливо встановити відповідача, що є прямою підставою для розгляду справи в окремому провадженні.

11. Суд першої інстанції не позбавлений можливості своєю ухвалою витребувати інформацію про власника веб-сайту у реєстратора доменного імені та хостинг-провайдера, проте всупереч норм частини другої статті 294 ЦПК України цього не зробив.

12. Звернення до німецького Федерального управління кримінальної поліції не буде ефективним, а лише призведе до витрат часу і ресурсів.

13. Заявник продемонстрував, що вжив всіх достатніх і необхідних заходів, які може вжити обачна і розумна людина, для встановлення власника веб-сайту.

14. В даному випадку суд мав відкрити провадження і дослідити обставини в судовому засіданні і вже після отримання необхідних доказів вирішити, чи можливо встановити особу власника веб-сайту і якщо це можливо - застосувати положення частини шостої статті 294 ЦПК України.

Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходив

Рух справи в суді касаційної інстанції

15. Верховний Суд ухвалою від 17 березня 2026 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу із Шевченківського районного суду м. Харкова.

16. 03 квітня 2026 року цивільна справа № 638/21401/25 надійшла до Верховного Суду.

17. Верховний Суд ухвалою від 06 жовтня 2026 року справу призначив до розгляду колегією у складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, з`ясовані судами

18. Заявник звернувся до суду з заявою про встановлення ряду фактів недостовірної інформації та її спростування саме в порядку окремого провадження, посилаючись на те, що відсутня можливість встановити авторів статей. За інформацією, наданою Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр компетенції з формування доказів у мережі Інтернет «Веб-Фікс» (далі - ТОВ «Центр компетенції з формування доказів у мережі Інтернет «Веб-Фікс») відомості про реєстрантів доменних імен (власників веб-сайтів) та отримувача послуг хостингу зазначено наступних осіб Realtime Register B.V. та Hetzner Online GmbH. Зазначені реєстратори доменних імен надавати інформацію про власника сайту на якому поширена недостовірна інформація відмовився з посиланням на неможливість її надання приватній особі. Тому заявник не має об`єктивної можливості встановити власників ресурсів (власників веб-сайтів) на яких поширено публікації з недостовірною інформацією та вважав, що вчинив усі дії щодо встановлення власника веб-сайту Незалежного антикорупційного проекту «ІНФОРМАЦІЯ_6».

19. Згідно з відповіддю Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 17 липня 2025 року № 16/649 станом на 16 липня 2025 року у реєстрі відсутні відомості про суб`єкта у сфері медіа «Незалежний антикорупційний проект «ІНФОРМАЦІЯ_6», веб-сайт: ІНФОРМАЦІЯ_5.

20. Відповідно до довідки з відомостями про власника веб-сайту (веб-сторінки), наданою ТОВ «Центр компетенції з формування доказів у мережі Інтернет «Веб-Фікс», дані про реєстранта доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_6 знаходяться у реєстратора доменного імені - Realtime Register B.V.; дані про отримувача послуг хостингу щодо розміщення програмного забезпечення веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_5 на спеціалізованому веб-сервері та забезпечення доступу до нього з мережі інтернет - у хостинг-провайдера цього веб-сайту - Hetzner Online GmbH; дані про володільця облікового запису, що використовувався для розміщення веб-сайту: ІНФОРМАЦІЯ_5 у мережі Інтернет - у реєстранта доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_6 та/або отримувача послуг хостингу.

21. Згідно з копіями листів, адресованих Realtime Register B.V. та Hetzner Online GmbH, заявник направляв до вказаних юридичних осіб запити з метою отримати інформацію про власника веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_5, проте у наданні інформації йому відмовлено, оскільки відповідно до німецького законодавства Hetzner Online GmbH не може розкрити особисту інформацію про клієнта без залучення відповідних німецьких органів. Щодо інформації про клієнта Hetzner Online GmbH знадобиться письмовий запит від німецького Федерального управління кримінальної поліції.

Позиція Верховного Суду

22. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

23. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

24. Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

25. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

26. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

27. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

28. Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

29. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

30. У частині першій статті 293 ЦПК України зазначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

31. Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (частина друга статті 293 ЦПК України).

32. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення визначені в частині першій статті 315 ЦПК України.

33. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).

34. Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

35. Отже, у порядку окремого провадження розглядаються справи за заявами фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується з наступним вирішенням спору про право і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

36. Подібні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 28 березня 2019 року у справі № 200/18232/18, від 30 вересня 2020 року у справі № 373/1890/19, від 25 вересня 2024 року у справі № 757/19351/22-ц.

37. Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

38. При цьому, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких взагалі не було або які були, але відомості про них не відповідають дійсності. Крім того, законодавець уточнює, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка поширила таку інформацію, не доведе протилежне.

39. Таким чином, відповідно до частини другої статті 302 ЦК України фізична особа, яка поширює інформацію, зобов`язана переконатися в її достовірності.

40. Захищаючи свої права, особа, щодо якої поширено недостовірну інформацію, має довести факт того, що таке поширення інформації порочить її честь, гідність і ділову репутацію.

41. Що стосується поширення негативної інформації в мережі інтернет, то відповідачем у такій справі є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту/порталу. При цьому саме позивач (людина, яка захищає своє чесне ім`я) зобов`язаний знайти і встановити дані цих осіб, оскільки ця інформація повинна бути відображена в позовній заяві.

42. Якщо ж автор поширеної інформації невідомий або його місце проживання/перебування встановити не вдається, якщо інформація має анонімний характер і доступ до сайту є вільним, то належним відповідачем у такій справі буде сам власник веб-сайту, на якому розміщувався інформаційний матеріал, оскільки саме цей власник ресурсу створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

43. У пункті 6.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19) викладено висновок про те, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайту можуть бути витребувані відповідно до положень процесуального законодавства в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет. Згідно з усталеною практикою у сфері реєстрації і користування доменними іменами у мережі Інтернет, власником веб-сайту може бути інша особа, ніж реєстрант доменного імені, яким адресується такий веб-сайт. У таких випадках, власник веб-сайту визначається у договорі, укладеному з реєстрантом доменного імені. Інформація щодо власника веб-сайту може бути отримана у хостинг-провайдера веб-сайту.

44. У постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 439/1469/15-ц вказано, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини третьої статті 175 ЦПК України). Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації.

45. Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 277 ЦК України судовий захист гідності, честі та ділової репутації внаслідок поширення про особу недостовірної інформації не виключається і в разі, якщо особа, яка поширила таку інформацію, невідома (наприклад, при направленні анонімних або псевдонімних листів чи звернень, смерті фізичної особи чи ліквідації юридичної особи, поширення інформації в мережі Інтернет особою, яку неможливо ідентифікувати, тощо). У такому випадку суд вправі за заявою заінтересованої особи встановити факт неправдивості цієї інформації та спростувати її в порядку окремого провадження.

46. Така заява розглядається за правилами, визначеними розділом IV ЦПК України «Окреме провадження». У разі доведеності обставин, на які посилається заявник, суд лише констатує факт, що поширена інформація є неправдивою, та спростовує її. При цьому тягар доказування недостовірності поширеної інформації покладається на заявника, який несе витрати, пов`язані з її спростуванням. Встановлення такого факту можливо лише у тому разі, коли особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома. Якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження особа, яка поширила інформацію, щодо якої виник спір, стане відома, то суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

47. Такий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі № 504/4099/16-ц.

48. У статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» зазначено, що веб-сайт - це сукупність даних, електронної (цифрової) інформації, інших об`єктів авторського права і (або) суміжних прав тощо, пов`язаних між собою і структурованих у межах адреси веб-сайту і (або) облікового запису власника цього веб-сайту, доступ до яких здійснюється через адресу мережі Інтернет, що може складатися з доменного імені, записів про каталоги або виклики і (або) числової адреси за Інтернет-протоколом; веб-сторінка - це складова частина веб-сайту, що може містити дані, електронну (цифрову) інформацію, інші об`єкти авторського права і (або) суміжних прав тощо; власник веб-сайту - це особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу.

49. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про телекомунікації» домен - це частина ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, яка має унікальну назву, що її ідентифікує, обслуговується групою серверів доменних імен та централізовано адмініструється; домен.UA - це домен верхнього рівня ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, створений на основі кодування назв країн відповідно до міжнародних стандартів, для обслуговування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет.

50. Суди встановили, що даними довідки з відомостями про власника веб-сайту (веб-сторінки) ТОВ «Центр компетенції з формування доказів у мережі Інтернет «Веб-Фікс» від 29 липня 2025 року № 125/2025 - Д за результатами дослідження інформаційного наповнення веб-сайту зроблено висновок про те, що на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_5 розміщена інформація, зокрема, наступні ідентифікатори адреса: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 17, БЦ «Леонардо»; телефони: НОМЕР_2, НОМЕР_1 ; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_7. Наведені ідентифікатори не надають можливості встановити власника веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_5. Враховуючи викладене, знеособленість даних про реєстранта доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_6 в службі WHOIS а також те, що це доменне ім`я зареєстровано в публічному домені .media, що не належить до українського сегменту мережі інтернет реєстратор доменного імені та хостинг-провайдер є іноземними суб`єктами, з метою встановлення власника веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_5 можливо витребувати відповідно до законодавства (зокрема, в судовому порядку):

- дані про реєстранта доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_6 - реєстратора цього доменного імені - Realtime Register B.V.

- дані про отримувача послуг хостингу щодо розміщення програмного забезпечення веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_5 на спеціалізованому веб-сервері та забезпечення доступу до нього з мережі Інтернет у хостинг-провайдера цього веб-сайту - Hetzner Online GmbH;

- дані про володільця облікового запису, що використовується для розміщення веб-сайту: ІНФОРМАЦІЯ_5 у мережі Інтернет - у реєстранта доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_6 та/або отримувача послуг хостингу.

51. Згідно з даними листа Hetzner Online GmbH від 05 серпня 2025 року отримати інформацію про власника веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_5 можливо з залученням відповідних німецьких органів. А саме на підставі запиту від німецького Федерального управління кримінальної поліції. Вони діють як кооперативний орган для іноземних органів.

52. Відповідно до даних листа Realtime Register B.V від 04 серпня 2025 року щоб отримати інформацію про власника веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_5 заявнику потрібно запросити дані у контролера даних. А саме, зв`язатися з ІНФОРМАЦІЯ_4 який керує доменним ім`ям для свого клієнта.

53. Проте, заявник не надав суду доказів звернення до контролера даних за електронною поштою ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідно до наданих йому рекомендацій Realtime Register B.V та до німецького Федерального управління кримінальної поліції з метою отримати відповідну інформацію у Hetzner Online GmbH.

54. Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

55. Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, встановивши знеособленість даних про реєстранта доменного імені в службі WHOIS, з метою встановлення власника веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_5, дійшов правильного висновку про можливість витребування відповідно до законодавства даних про реєстранта доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_6 у реєстратора цього доменного імені - Realtime Register B.V.; даних про отримувача послуг хостингу щодо розміщення програмного забезпечення веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_5 на спеціалізованому веб-сервері та забезпечення доступу до нього з мережі Інтернет - у хостинг-провайдера цього веб-сайту - Hetzner Online GmbH; даних про володільця облікового запису, що використовуються для розміщення веб-сайту: ІНФОРМАЦІЯ_5 у мережі Інтернет - у реєстранта доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_6 та/або отримувача послуг хостинга, а отже дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі за заявою, поданою у порядку окремого провадження на підставі частини четвертої статті 315 ЦПК України, оскільки цей спір підлягає вирішенню у порядку позовного провадження відповідно до статей 27, 175, 177 ЦПК України.

56. Подібні висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 21 січня 2025 року у справі № 755/1773/24.

57. Доводи касаційної скарги про неврахування судами висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 21 квітня 2023 року у справі № 911/1721/22 (позов про визнання недійсними рішень) відхиляються касаційним судом, оскільки обставини, встановлені судами у вказаній справі не є подібними обставинам, встановленим у справі, яка переглядається.

58. Посилання в касаційній скарзі на те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі

59. № 504/4099/16-ц касаційний суд не бере до уваги, оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у зазначеній постанові Верховного Суду.

60. Аргументи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції порушив положення частини другої статті 294 ЦПК України не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до цієї норми з метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази, проте в даному випадку суд, проаналізувавши подану заяву та матеріали додані до неї, вбачав спір про право між заявником та власником веб-сайту.

61. Доводи касаційної скарги про те, що суд мав відкрити провадження і дослідити обставини в судовому засіданні і вже після отримання необхідних доказів вирішити, чи можливо встановити особу власника веб-сайту і якщо це можливо - застосувати положення частини шостої статті 294 ЦПК України є необґрунтованими, оскільки відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. Тобто, суд мав право відмовити у відкритті провадження у справі, якщо вбачається спір про право.

62. У березні та червні 2026 року від представниці ОСОБА_1 - адвокатки Шрамко І. С., до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення у справі.

63. Відповідно до частини першої статті 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. За змістом статей 392-395 ЦПК України заявами по суті справи в суді касаційної інстанції є саме касаційна скарга та відзив на касаційну скаргу.

64. У цій справі суд касаційної інстанції не вважав за необхідне та не надавав учасникам справи дозволу на подання додаткових пояснень щодо окремих питань, які б виникли при розгляді справи в суді касаційної інстанції, у зв`язку із чим Верховний Суд не вбачає підстав для надання детальної відповіді на інші аргументи учасників справи по суті спору, які не наведені в касаційній скарзі та відзиві на неї (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц (провадження № 14-184цс20).

65. З урахуванням конкретних обставин справи, завдань цивільного судочинства, необхідності забезпечення права сторін на справедливе та ефективне вирішення спору по суті, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні правові підстави для скасування оскаржуваних судових рішень з наведених у касаційній скарзі підстав.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

66. Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

67. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення залишити без змін.

Щодо судових витрат

68. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

69. Оскільки оскаржені судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 406, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу представниці ОСОБА_1 - адвокатки Шрамко Ірини Сергіївни, залишити без задоволення.

2. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова від 14 листопада 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Литвиненко

Судді: А. І. Грушицький

А. А. Калараш

Є. В. Петров

В. В. Пророк