Ухвала № 141348002 у справі № 357/397/26 від 09.11.2026

УХВАЛА

09 листопада 2026 року

м. Київ

справа № 357/397/26

провадження № 61-13513ск26

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

«Д. СЕРВІС» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2026 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 вересня

2026 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Д.Сервіс» про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

1. У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до

ТОВ «ДТЕК СЕРВІС», в якому просила:

- визнати незаконним і скасувати наказ ТОВ «ДТЕК СЕРВІС » № 641-к від

09 грудня 2025 року про звільнення у зв`язку з прогулом без поважних причин;

- поновити її на посаді провідного фахівця відділу з прийому первинних документів департаменту з операційної діяльності служби заступника директора з бухгалтерського обліку, звітності та платежів ТОВ «ДТЕК СЕРВІС» з 10 грудня

2025 року;

- стягнути з ТОВ «ДТЕК СЕРВІС» середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 грудня 2025 року по день ухвалення судом рішення про поновлення на роботі;

- відшкодувати понесену незаконним звільненням моральну шкоду у розмірі 20 000,00 гривень;

- компенсувати за рахунок відповідача судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу.

2. Білоцерківський міськрайонний суд Київської області рішенням від

14 травня 2026 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду, позов задовольнив. Визнав незаконним і скасував наказ ТОВ «Д.СЕРВІС» №641-к від 09 грудня 2025 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи. Поновив ОСОБА_1 на посаді провідного фахівця відділу з прийому первинних документів департаменту з операційної діяльності служби заступника директора з бухгалтерського обліку, звітності та платежів ТОВ «Д.СЕРВІС» з

10 грудня 2025 року. Стягнув з ТОВ «Д.СЕРВІС» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 грудня 2025 року по 13 травня 2026 року в сумі 130 179, 69 грн. Стягнув з ТОВ «Д.СЕРВІС» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000,00 грн. Стягнув з ТОВ «Д.СЕРВІС» на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 1 331,20 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі

15 000,00 гривень, а всього стягнув судові витрати в сумі 16 331,20 грн. Стягнув з ТОВ «Д.СЕРВІС» на користь держави судовий збір в розмірі 3 993,60 грн. Рішення суду в частині поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягало негайному виконанню.

3. 19 жовтня 2026 року ТОВ «Д.СЕРВІС», в інтересах якого діє адвокат

Самойленко М. С. за допомогою підсистеми «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2026 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 вересня 2026 року.

4. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

5. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

6. Конституційний Суд України Рішенням від 22 листопада 2023 року

№ 10-р(II)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

7. Згідно з частиною дев`ятою статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

8. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року становить3 328 гривень.

9. Предметом позову у цій справі за вимогою майнового характеру є стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

10. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

11. Виходячи зі змісту оскаржуваних рішень, позовних вимог, ціна позову за вимогою майнового характеру становить 150 179, 69 грн (середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 130 179, 69 та моральна шкода у розмірі

20 000 гр), що не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 грн * 250 = 832 000 грн) станом на 01 січня 2026 року.

12. Отже, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню.

13. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

14. Заявник вказує, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки станом на дату подачі цієї скарги відсутній висновок Верховного Суду щодо правильного розуміння та застосування пункту 6 частини першої статті

36 КЗпП України. Крім того, справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для відповідача, оскільки предметом спору є законність реалізації роботодавцем наданих законом повноважень щодо припинення трудових відносин із працівником та застосування положень трудового законодавства, які регулюють підстави і порядок звільнення працівників.

15. Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, керується тим, що таке правове питання має бути вагомим питанням правозастосовчої практики, мати винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значимістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.

16. Касаційний суд зазначає, що потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики виникає, передусім, у тих випадках, коли практики з певного питання немає взагалі і її потрібно сформувати, або відсутня єдність у вже сформованій практиці з певного питання і такі обставини необхідності формування висновку щодо застосування норми права належно обґрунтовані у касаційній скарзі з викладенням підходу до застосування такої норми права, яка не застосовувалася раніше Верховним Судом у подібних правовідносинах.

17. У касаційній скарзі не вказано фундаментальне значення саме цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.

18. Крім того, аналіз наведених заявником у скарзі доводів не дає підстав для висновку про те, що вказана справа має виняткове значення для нього, оскільки незгода з оскаржуваним судовим рішенням не свідчить про винятковість справи для заявника і про обставини дійсної винятковості цієї справи, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.

19. Посилання у касаційній скарзі на те, що вказана справа становить значний суспільний інтерес також є безпідставними, оскільки заявником не наведено належного обґрунтування, яке б свідчило про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи і вказувало б на те, що предмет спору у цій справі стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства.

20. Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

21. Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

22. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судом у системі судоустрою України, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

23. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

24. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

25. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

26. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє

у відкритті касаційного провадження у справі, якщо: касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

27. Оскільки заявником подано касаційну скаргу на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, і наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником належним чином не обґрунтовано, а судом не встановлено, тому у відкритті касаційного провадження суд відмовляє.

28. Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_2 на постанову Рівненського апеляційного суду від 15 вересня 2026 року, якою відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 та постанову Рівненського апеляційного суду від 15 вересня

2026 року, якою відмовлено в ухваленні додаткового рішення ОСОБА_2 .

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді А. А. Калараш

Є. В. Петров

В. В. Пророк