Постанова № 141354801 у справі № 718/1569/26 від 10.11.2026

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року

м. Чернівці

справа № 718/1569/26

провадження № 22-ц/822/2382/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Одинака О. О.,

суддів: Височанської Н. К., Кулянди М. І.,

за участю секретаря судового засідання Тодоряка Г. Д.,

розглянувши справу

за позовом ОСОБА_1

до Кіцманської міської ради Чернівецького району Чернівецької області

про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки у порядку спадкування

за апеляційною скаргою Кіцманської міської ради Чернівецького району Чернівецької області

на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 22 вересня 2026 року, ухвалене суддею Нагорним В. В.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Кіцманської міської ради Чернівецького району Чернівецької області.

Просила суд визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на завершення приватизації земельних ділянок, які розташовані: 1 - ділянка с. Витилівка урочище «Біля комплексу» орієнтовна площа 0,25 га; 2 - ділянка с. Лашківка урочище «Ставище біля Гури» орієнтовна площа 1,20 га, право на приватизацію яких виникло в ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі рішення Лашківської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області 17 сесії 7 скликання від 27 квітня 2017 року № 38-17/17.

В обґрунтування позовної заяви зазначала, що її чоловік - сержант ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 в результаті ДТП під час виконання бойового завдання, був учасником АТО, у зв`язку з чим 17 сесія Лашківської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області 7 скликання рішенням від 27.04.2017 року № 38-17/17 вирішила надати дозвіл ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, які розташовані: 1 - ділянка с. Витилівка урочище «Біля комплексу» орієнтовна площа 0,25 га; 2 - ділянка с. Лашківка урочище «Ставище біля Гури» орієнтовна площа 1,20 га, а також зобов`язати ОСОБА_2 розроблений проект землеустрою подати на розгляд і затвердження до сесії Лашківської сільської ради.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та не завершив процес приватизації земельної ділянки.

Після смерті чоловіка позивачки відкрито спадкову справу 23 лютого 2024 року за номером в спадковому реєстрі 72046262, а ОСОБА_1 отримано свідоцтво про право на спадщину на майно, що залишилося після смерті ОСОБА_2 .

Однак з приводу отримання свідоцтва на право на спадщину на вищезазначені земельні ділянки позивачці було відмовлено постановою державного нотаріуса Кіцманської державної нотаріальної контори від 21 квітня 2026 № 78/02-31.

Зазначає, що є єдиною спадкоємицею майна, що залишилося після смерті ОСОБА_2 .

Позивачка посилається на статті 1216, 1218, 1225 ЦК України та зазначає, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Також посилається на статті 81, 116, 118, 125, 152 ЗК України та вказує, що безоплатна приватизація земельної ділянки передбачає послідовне проходження встановлених законом етапів, а захист прав на землю може здійснюватися шляхом визнання права.

Вважає, що її чоловік за життя розпочав процедуру приватизації земельних ділянок, однак не завершив її у зв`язку зі смертю, тому до неї як спадкоємиці перейшло право на завершення цієї процедури.

Наводить висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц та постановах Верховного Суду у справах № 554/1195/17, № 623/633/17.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 22 вересня 2026 року позов ОСОБА_1 до Кіцманської міської ради Чернівецького району Чернівецької області про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки у порядку спадкування задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на завершення приватизації земельних ділянок, які розташовані: 1 - ділянка с. Витилівка урочище «Біля комплексу» орієнтовна площа 0,25 га; 2 - ділянка с. Лашківка урочище «Ставище біля Гури» орієнтовна площа 1,20 га, право на приватизацію яких виникло в ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі рішення Лашківської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області 17 сесії 7 скликання від 27 квітня 2017 року № 38-17/17.

Судове рішення мотивоване тим, що ОСОБА_2 за життя звернувся до Лашківської сільської ради із заявою про приватизацію земельних ділянок та отримав дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо їх відведення у власність для ведення особистого селянського господарства. Цим рішенням його зобов`язано подати розроблений проєкт землеустрою на розгляд і затвердження сесії сільської ради. Отже, спадкодавець розпочав процедуру приватизації у встановленому законом порядку, проте не завершив її у зв`язку зі смертю.

ОСОБА_1 є дружиною померлого та прийняла спадщину після його смерті. Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 21 серпня 2024 року підтверджено видачу їй свідоцтва про право на спадщину.

Оскільки позивачка прийняла спадщину, на підставі вимог статей 1216, 1218 ЦК України та статей 118, 125, 152 ЗК України, суд дійшов висновку, що до неї перейшли права та обов`язки спадкодавця, включно з правом на завершення приватизації земельних ділянок у порядку спадкування.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі Кіцманська міська рада Чернівецького району Чернівецької області просить скасувати рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 22 вересня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Кіцманська міська рада посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Зазначає, що рішення Лашківської сільської ради від 27 квітня 2017 року № 38-17/17 є лише дозволом на розроблення проєкту землеустрою, не є правовстановлюючим актом та передбачає необхідність подальшого розроблення і затвердження документації та прийняття рішення про передачу землі у власність.

Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилково висновку про те, що цей дозвіл свідчить про виникнення майнового права, яке входить до складу спадщини відповідно до статті 1218 ЦК України.

Вказує на відсутність доказів укладення ОСОБА_2 договору із землевпорядною організацією, замовлення та оплати робіт, виготовлення і погодження проєктів землеустрою, подання їх на затвердження, прийняття рішень про затвердження проєктів землеустрою, державної реєстрації ділянок і присвоєння їм кадастрових номерів.

Наголошує, що земельні ділянки не сформовані, їх остаточні площі та межі не визначені, що має істотне значення для вирішення спору, оскільки саме проєкт землеустрою конкретизує ці відомості. Без цього, неможливо стверджувати, що спадкодавець набув майнове право щодо конкретного індивідуально визначеного об`єкта цивільних прав.

Посилається на постанову Верховного Суду від 22 лютого 2024 року у справі № 673/554/21 та висновки Великої Палати Верховного Суду у справах № 380/624/16-ц і № 688/2908/16-ц. Вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано не взяв до уваги доводи щодо їх застосування у спірних правовідносинах.

Вважає застосування судом першої інстанції постанов Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 128/1911/15-ц, від 30 червня 2020 року у справі № 623/633/17 та від 04 березня 2026 року у справі № 465/7603/22 неправильним, оскільки обставини у тих справах відмінні від тієї, шо перебуває на розгляді: у першій та третій справах земельні ділянки були сформовані та мали кадастрові номери, а у другій справі правовий висновок стосувався успадкування права на отримання державного акту про право власності на земельну ділянку.

Також вважає помилковим зазначення у резолютивній частині рішення суду відомостей про виникнення у ОСОБА_2 права на приватизацію земельних ділянок на підставі рішення Лашківської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області 17 сесії 7 скликання від 27 квітня 2017 року № 38-17/17, оскільки зазначене рішення такого права спадкодавцеві не надавало.

Посилається на те, що лист Кіцманської міської ради від 03 червня 2026 року № 829 має інформаційний характер і не порушує прав ОСОБА_1 . Стверджує, що суд першої інстанції не встановив наявності у спадкодавця права, яке перейшло до позивачки в порядку спадкування.

Вважає, що суд першої інстанції безпідставно відхилив посилання ради на підпункт 5 пункту 27 розділу X «Перехідні положення» ЗК України. Зазначає, що позивачка звернулася до Кіцманської міської ради під час дії воєнного стану, а висновок суду про завершення приватизації після його припинення або скасування є припущенням, оскільки такого наміру позивачка не висловлювала.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу від 01 листопада 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Маковійчук П. В., просить апеляційну скаргу Кіцманської міської ради Чернівецького району Чернівецької області залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи та правильно застосував норми матеріального і процесуального права. Посилаючись на статті 1216, 1218 ЦК України, зазначає, що до складу спадщини входить не лише право власності на рухоме та нерухоме майно, а й інші права спадкодавця, зокрема на вчинення певних дій.

Зазначає, що ОСОБА_2 був учасником АТО з 2014 року та учасником бойових дій, мав передбачені земельним законодавством і Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» права на отримання земельних ділянок у власність. Попередньо з`ясувавши наявність земельних ділянок у запасі, він звернувся до Лашківської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області із заявою та отримав рішення від 27 квітня 2017 року № 38-17/17 про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою. Вважає, що подання заяви й отримання дозволу є передбаченими статтею 118 ЗК України діями, спрямованими на приватизацію земельних ділянок, тому доводи про невчинення спадкодавцем жодних дій є безпідставним.

Пояснює, що спадкодавець не завершив приватизацію, оскільки переважно перебував на військовій службі, яку продовжував і після 24 лютого 2022 року, а надалі набули чинності тимчасові обмеження щодо приватизації земель. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 загинув під час виконання бойового завдання.

Посилання апелянта на постанови Верховного Суду у справах № 673/554/21, № 380/624/16-ц та № 688/2908/16-ц вважає необґрунтованими через відмінність правовідносин. Стверджує, що наведена практика стосується спорів щодо надання земельних ділянок у користування на умовах оренди, оспорювання договорів оренди та державної реєстрації права оренди.

Узагальнені доводи заперечень на відзив

У запереченнях на відзив від 02 листопада 2026 року Кіцманська міська рада Чернівецького району Чернівецької області підтримує апеляційну скаргу та просить відхилити доводи відзиву, рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Повторює доводи апеляційної скарги про те, що рішення Лашківської сільської ради від 27 квітня 2017 року № 38-17/17 є дозволом на розроблення проєктів землеустрою та не підтверджує набуття спадкодавцем майнового права на завершення приватизації. Знову посилається на відсутність доказів замовлення, виготовлення та подання на затвердження проєктів землеустрою, формування земельних ділянок і визначення їх остаточних характеристик. Вважає, що відзив цих доводів не спростовує.

Погоджується, що подання заяви та отримання дозволу є діями, спрямованими на початок процедури приватизації, проте вважає їх недостатніми для висновку про виникнення права, яке може перейти у спадщину.

Вказує, що у відзиві не наведено конкретних дат, періодів проходження військової служби спадкодавцем та доказів, які підтверджували б неможливість замовлення документації із землеустрою або продовження процедури приватизації з 27 квітня 2017 року до 07 жовтня 2023 року.

Щодо відмінності обставин справ № 380/624/16-ц, № 688/2908/16-ц та № 673/554/21 зазначає, що це не усуває необхідності враховувати викладені в них висновки щодо правової природи дозволу на розроблення проєкту землеустрою та наслідків його надання.

Також повторює, що обмеження, встановлені на період воєнного стану, не є основною підставою апеляційного оскарження.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 17 лютого 2015 року, про що 17 лютого 2015 року складено актовий запис № 10, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а. с. 16).

Рішенням Лашківської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області 17 сесії 7 скликання від 27 квітня 2017 року № 38-17/17 за заявою ОСОБА_2 надано дозвіл громадянину ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства, які розташовані: 1 - ділянка с. Витилівка урочище «Біля комплексу» орієнтовна площа 0,25 га; 2 - ділянка с. Лашківка урочище «Ставище біля Гури» орієнтовна площа 1,20 га, а також зобов`язано ОСОБА_2 розроблений проект землеустрою подати на розгляд і затвердження до сесії Лашківської сільської ради (а. с. 20).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, про що 16 жовтня 2023 року складено актовий запис № 211, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а. с. 17).

Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 21 серпня 2024 року № 78072408 вбачається, що після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , Кіцманська державна нотаріальна контора 23 лютого 2024 року завела спадкову справу № 82/2024 (номер у Спадковому реєстрі - 72046262). 21 серпня 2024 року ОСОБА_1 як дружині спадкодавця видано свідоцтво про право на спадщину на майнові права на предмет лізингу в цілому. Свідоцтво зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за № 1315, у Спадковому реєстрі за № 72869351. (а. с. 19).

Згідно з довідкою Кіцманської державної нотаріальної контори від 14 травня 2024 року № 191/02-14, 23 лютого 2024 року заведено спадкову справу № 82/2024 після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . У довідці зазначено, що спадщину за законом після його смерті прийняла дружина ОСОБА_1 (а. с. 22).

У постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 21 квітня 2026 року № 78/02-31 державний нотаріус Кіцманської державної нотаріальної контори Чернівецької області Беженар А. М. відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, які розташовані: 1 - ділянка с. Витилівка урочище «Біля комплексу» орієнтовна площа 0,25 га; 2 - ділянка с. Лашківка урочище «Ставище біля Гури» орієнтовна площа 1,20 га, оскільки вчинення такої нотаріальної дії суперечить чинному законодавству України (а. с. 21).

Листом від 03 червня 2026 року № 829 Виконавчий комітет Кіцманської міської ради Чернівецького району Чернівецької області у відповідь на заяву ОСОБА_1 повідомив, що Кіцманською міською радою не може бути надано дозвіл на завершення приватизації земельних ділянок, які розташовані в с. Витилівка «Біля комплексу», орієнтовною площею 0,25 га та в с. Лашківка урочище «Ставище біля Гури», орієнтовною площею 1,20 га, на які рішенням 17 сесії Лашківської сільської ради 7 скликання 27 квітня 2017 року № 38-17/17, надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення зазначених земельних ділянок у власність ОСОБА_2 (а. с. 27).

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам закону, з огляду на наступне.

Предметом спору у цій справі є визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельних ділянок. Для його вирішення необхідно встановити зміст правомочностей, набутих спадкодавцем після отримання дозволу на розробку проєкту землеустрою, та можливість їх переходу до спадкоємця.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав (пункт «а» частини третьої статті 152 ЗК України).

Правове регулювання набуття земельних ділянок у власність шляхом безоплатної приватизації

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (частина перша статті 116 ЗК України).

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами передбачений статтею 118 ЗК України.

Відповідно до вимог частин шостої, сьомої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає заяву у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

У постанові від 06 квітня 2023 року у справі № 120/126/22-а в пункті 18 Верховний Суд визначив, що зміст статті 118 ЗК України свідчить про те, що порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадянина з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадянина проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Тобто отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є одним з початкових етапів визначеної законом процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.

Також у постанові від 04 листопада 2020 року у справі № 545/1631/19 Верховний Суд зазначив: «початком процедури безоплатної приватизації земельної ділянки є звернення громадянина […] із заявою про отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки».

Згідно вимог частини першої, четвертої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, отримання дозволу на розроблення проєкту землеустрою не є завершенням приватизації земельної ділянки та не свідчить про набуття права власності на неї.

За обставинами цієї справи ОСОБА_2 за життя подав заяву й отримав дозвіл на розроблення проєкту землеустрою, наданий рішенням Лашківської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області від 27 квітня 2017 року № 38-17/17 (а. с. 20). Цим він пройшов два початкові етапи процедури приватизації земельної ділянки та набув право замовити розроблення проєкту щодо відведення зазначених у дозволі земельних ділянок.

Щодо виникнення у спадкодавця права на завершення приватизації та переходу цього права до позивачки

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (стаття 190 ЦК України).

У постанові від 19 травня 2021 року у справі № 522/20081/15-ц Верховний Суд зазначив, що у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовилися від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц).

У постанові від 30 червня 2020 року у справі № 623/633/17 Верховний Суд зауважив, що особливістю звернення до суду з позовом про визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельних ділянок є те, що позивач вправі порушувати питання про визнання майнового права, набутого спадкодавцем за життя, тобто особистого майнового права спадкодавця.

Також у постанові від 19 червня 2024 року у справі № 570/4304/20 Верховний Суд у спорі про визнання права на завершення розпочатої спадкодавцем процедури приватизації земельних ділянок зазначив, що позивач отримує право на вчинення відповідних дій для проведення цієї процедури, а не отримує земельну ділянку у власність.

Отже, якщо спадкодавець розпочав приватизацію земельної ділянки, але не набув права власності на неї, до складу спадщини можуть увійти права та обов`язки, набуті ним у цій процедурі.

Судами встановлено, що рішенням Лашківської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області від 27 квітня 2017 року № 38-17/17 за заявою ОСОБА_2 йому надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства двох земельних ділянок, розташованих у с. Витилівка в урочищі «Біля комплексу» орієнтовною площею 0,25 га та в с. Лашківка в урочищі «Ставище біля Гури» орієнтовною площею 1,20 га (а. с. 20).

Цим же рішенням ОСОБА_2 зобов`язано подати розроблений проєкт землеустрою на розгляд і затвердження сесії сільської ради.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про землеустрій» замовниками документації із землеустрою можуть бути, зокрема, фізичні особи.

Частиною другою статті 27 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що замовники документації із землеустрою за рахунок власних коштів мають право на вибір розробника та укладення з ним договору, якщо інше не передбачено законодавством України.

Отже, отримавши дозвіл на розроблення проєктів землеустрою, ОСОБА_2 мав право замовити їх виготовлення шляхом укладення відповідного договору з розробником документації із землеустрою.

Частина третя статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачає, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.

У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 691/1381/19 Верховний Суд зазначив, що дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет відведення. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати у власність в майбутньому.

Тобто надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проєктів землеустрою не стало підставою набуття права власності на земельні ділянки, проте надало йому можливість здійснити передбачені законом дії щодо їх формування для подальшого вирішення питання про передачу земельних ділянок у його власність.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер (а. с. 17), не завершивши процедуру приватизації земельних ділянок.

ОСОБА_1 прийняла спадщину за законом після смерті чоловіка, що підтверджується довідкою Кіцманської державної нотаріальної контори від 14 травня 2024 року № 191/02-14 (а. с. 22) та витягом зі Спадкового реєстру від 21 серпня 2024 року № 78072408 (а. с. 19). У зазначеній довідці ОСОБА_1 вказана як єдина спадкоємиця, яка прийняла спадщину.

У постанові від 04 вересня 2023 року у справі № 394/379/21 Верховний Суд зазначив: «Оскільки право на приватизацію земельної ділянки - це особисте немайнове право, яким після подачі відповідної заяви скористалась ОСОБА_5, та на завершення процедури його реалізації (приватизації спірної земельної ділянки в порядку спадкування) після смерті ОСОБА_5 мають право позивачі як спадкоємці».

Отже, ОСОБА_2 за життя реалізував своє особисте право на безоплатну приватизацію земельних ділянок, звернувшись із відповідною заявою до Лашківської сільської ради та отримавши рішення від 27 квітня 2017 року № 38-17/17 про надання дозволу на розроблення проєктів землеустрою. Внаслідок цього він набув право на продовження розпочатої процедури приватизації зазначених у рішенні земельних ділянок, яке не є нерозривно пов`язаним з його особою та відповідно до статті 1218 ЦК України перейшло до ОСОБА_1 у порядку спадкування.

Щодо доводів апеляційної скарги та застосування висновків Верховного Суду

Щодо правових наслідків надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою

Кіцманська міська рада в апеляційній скарзі зазначає, що рішення Лашківської сільської ради від 27 квітня 2017 року № 38-17/17 є лише дозволом на розроблення проєктів землеустрою, не є правовстановлюючим актом та не породжує майнового права, яке може входити до складу спадщини.

На обґрунтування цього доводу апелянт посилається на постанову Верховного Суду від 22 лютого 2024 року у справі № 673/554/21 та постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц і від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц.

І. У пункті 77 постанови від 22 лютого 2024 року у справі № 673/554/21 Верховний Суд, пославшись на зазначені постанови Великої Палати, вказав: «Рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку». У пункті 78 цієї постанови Верховний Суд зазначив: «Отримання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю його прийняття».

Колегія суддів враховує наведені правові висновки.

Разом з тим у справі № 673/554/21 Верховний Суд у пункті 84 зазначив: «Посилання ОСОБА_1 на те, що реєстрація земельної ділянки площею 0,6690 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:006:0098, порушує її право на оформлення прав на отриману у спадщину земельну ділянку площею 0,19 га, за умови відсутності відповідних позовних вимог, є необґрунтованими. Судом апеляційної інстанції правильно зазначено, що задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування рішення Гришковецької сільської ради Деражнянського району від 20 лютого 2020 року № 6 «Про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», який є актом індивідуальної дії, не призведе до скасування реєстрації зазначеної вище земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та не забезпечить реалізацію права позивачки на оформлення отриманого у спадщину нерухомого майна».

Отже, у справі № 673/554/21 на підставі дозволу, наданого ОСОБА_2, уже було розроблено проєкт землеустрою та зареєстровано земельну ділянку в Державному земельному кадастрі. Скасування лише рішення про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою не призвело б до скасування цієї реєстрації та не забезпечило б реалізації права позивачки на оформлення спадкового майна.

При цьому, у справі, що переглядається, дозвіл на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність надано самому спадкодавцеві рішенням Лашківської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області від 27 квітня 2017 року № 38-17/17. Спір стосується того, чи може його спадкоємиця продовжити розпочату ним приватизацію зі стадії розроблення проєктів землеустрою. Це питання Верховний Суд у справі № 673/554/21 не вирішував.

ІІ. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц розглядала, зокрема, питання: «Чи зумовлює отримання особою дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (користування) виникнення в неї права (інтересу), що підлягає захисту, в тому числі й шляхом визнання незаконним рішення про надання у власність (користування) земельної ділянки іншій особі та оспорювання відповідного договору (пункт 32.1)».

У пункті 36.4 цієї постанови зазначено: «Отже, дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет оренди. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду в майбутньому».

Також у постанові від 22 листопада 2023 року у справі № 120/7708/20-а Верховний Суд зазначив, що рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним із визначених етапів, що передує переходу права власності на земельну ділянку, породжує подальші правовідносини щодо можливості зацікавленої особи отримати земельну ділянку у власність, а відтак правомірні очікування на передачу її у власність.

За змістом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять не лише право власності на належне спадкодавцеві майно та майнові права, а й інші права, які належали йому на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок смерті, крім тих, які нерозривно пов`язані з особою спадкодавця (за статтею 1219 ЦК України).

Частина четверта статті 11 ЦК України передбачає, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

На підставі рішення Лашківської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області від 27 квітня 2017 року № 38-17/17 ОСОБА_2 набув право замовити розроблення проєктів землеустрою щодо відведення зазначених у цьому рішенні земельних ділянок у власність. Отже, його право було конкретизоване рішенням уповноваженого органу та давало можливість перейти до наступного етапу приватизації.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Верховний Суд у постанові від 19 липня 2022 року у справі № 904/6251/20 зазначив, що суб`єктивні цивільні права, будучи мірою можливої поведінки уповноваженої особи, має певні межі за змістом і за характером здійснення.

У цьому контексті наведений висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц про наділення заінтересованої особи повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку розкриває конкретний зміст можливостей, які надає рішення про дозвіл на розроблення проєкту землеустрою.

Крім того, Кіцманська міська рада в апеляційній скарзі не посилається на те, що земельні ділянки, зазначені в рішенні Лашківської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області від 27 квітня 2017 року № 38-17/17, передано у власність або користування іншим особам.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що набуте ОСОБА_2 право замовити розроблення проєктів землеустрою не є нерозривно пов`язаним з його особою та входить до складу спадщини відповідно до статті 1218 ЦК України. ОСОБА_1 , прийнявши спадщину, може здійснити це право для продовження процедури приватизації з дотриманням установлених законом вимог.

ІІІ. У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц, на яку в апеляційній скарзі посилається апелянт, Велика Палата Верховного Суду зазначила: «Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак, отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не являється правовстановлюючим актом. Відтак - правовідносини, пов`язані з прийняттям та реалізацією такого рішення не підпадають під визначення приватноправових, оскільки не породжують особистих майнових прав та зобов`язань осіб. Тому спір як щодо рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, так і оскарження дій суб`єкта владних повноважень щодо надання чи відмови у наданні такого дозволу є публічно-правовим (пункти 30, 31, 33)».

Разом з тим предметом спору у справі № 380/624/16-ц було оскарження рішення про надання іншій особі дозволу на розроблення проєкту землеустрою та зобов`язання уповноваженого органу повторно розглянути клопотання позивача про надання такого дозволу. Наведені висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала під час визначення юрисдикції цього спору. Питання про склад спадщини та можливість переходу до спадкоємця правомочностей, набутих спадкодавцем у процедурі приватизації, у зазначеній справі не вирішувалося.

У справі, яка переглядається, предметом спору є визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельних ділянок. Колегія суддів, як зазначалося вище, дійшла висновку, що спадкодавець набув правомочності замовити розроблення проєктів землеустрою щодо відведення цих земельних ділянок у власність. Ця правомочність не є нерозривно пов`язаною з його особою та не припинилася внаслідок його смерті, а тому відповідно до статей 1218, 1219 ЦК України увійшла до складу спадщини та перейшла до ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину.

Отже, наведені висновки Верховного Суду не виключають можливості визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельної ділянки, якщо спадкодавець за життя розпочав відповідну процедуру в установленому законом порядку.

Також у постанові від 17 жовтня 2023 року у справі № 303/9784/21 Верховний Суд встановивши, що рішеннями Кольчинської селищної ради від 13 вересня 2011 року № 244 та від 08 грудня 2011 року № 283 було відмовлено в наданні згоди на виділення ОСОБА_3 спірної земельної ділянки і такі рішення були чинними, особа за життя не оскаржувала ці рішення, дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій, обґрунтовано виходили з того, що ОСОБА_3 не розпочала процедуру приватизації цієї земельної ділянки і ОСОБА_1 не могла успадкувати право, яке не належало її спадкодавцю.

У справі, яка переглядається, ОСОБА_2 отримав дозвіл на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, що надало йому можливість перейти до наступного етапу процедури - замовити розроблення відповідних проєктів землеустрою.

Колегія суддів враховує правові висновки Верховного Суду щодо спадкування права на завершення приватизації, викладені, зокрема, у постановах від 19 червня 2024 року у справі № 570/4304/20, від 04 березня 2026 року у справі № 465/7603/22 та від 17 червня 2026 року у справі № 446/287/24.

Наведені правові висновки не встановлюють обов`язкової умови виготовлення спадкодавцем проєкту землеустрою для переходу до спадкоємців права на завершення приватизації.

Щодо наслідків нерозроблення проєкту землеустрою за життя спадкодавця

Доводи апеляційної скарги Кіцманської міської ради про те, що відсутність сформованих земельних ділянок, визначених меж і кадастрових номерів виключає перехід до ОСОБА_1 права на завершення приватизації, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Як вбачається з послідовності етапів безоплатної приватизації земельних ділянок, визначеної Верховним Судом у постанові від 06 квітня 2023 року у справі № 120/126/22-а, розроблення та погодження проєкту землеустрою здійснюються після отримання дозволу на його розроблення.

Відповідно до частини другої статті 12 ЦК України нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.

Положення статті 118 ЗК України не встановлюють, що смерть особи, якій надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою, припиняє розпочату нею процедуру приватизації земельної ділянки.

У пункті 33 постанови від 27 лютого 2023 року у справі № 280/4963/18 Верховний Суд зазначив, що: «Оскільки законодавством строк дії дозволу не встановлено, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що розробка проекту протягом 11 років не свідчить про протиправність дій позивача і не позбавляє дозволу чинності».

Отже, нерозроблення проєктів землеустрою з 27 квітня 2017 року до смерті ОСОБА_2 07 жовтня 2023 року не свідчить про втрату чинності дозволу та не спростовує факту початку процедури приватизації земельних ділянок. Тому довід Кіцманської міської ради про відсутність доказів проходження спадкодавцем військової служби в цей період не є визначальним для вирішення спору.

Щодо доводу про інформаційний характер листа Кіцманської міської ради

Кіцманська міська рада в апеляційній скарзі зазначає, що лист від 03 червня 2026 року № 829 має інформаційний характер та не порушує прав ОСОБА_1 .

Листом від 03 червня 2026 року № 829 виконавчий комітет Кіцманської міської ради у відповідь на заяву позивачки повідомив, що Кіцманською міською радою не може бути надано дозвіл на завершення приватизації земельних ділянок (а. с. 27).

У постанові від 09 листопада 2022 року у справі № 686/16979/17 Верховний Суд відхилив доводи касаційної скарги щодо необґрунтованого врахування судом апеляційної інстанції листа Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів та управління земельних ресурсів та земельної реформи, та зазначив: «... матеріали справи містять заяву ОСОБА_1 від 03 жовтня 2014 року до Хмельницької міської ради з питання передачі у власність спірної земельної ділянки та відповідь Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів, який є виконавчим органом міської ради, про відсутність підстав надати земельну ділянку у приватну власність по спадщині, оскільки всі дозвільні документи почали видаватися та оформлялися на іншого замовника і до кінця не були оформлені та зареєстровані».

У цій справі виконавчий комітет Кіцманської міської ради також надав відповідь по суті заяви ОСОБА_1 , повідомивши, що дозвіл на завершення приватизації не може бути надано. Суд першої інстанції обґрунтовано врахував цей лист як доказ того, що позивачка зверталася до відповідача із заявою про завершення приватизації земельних ділянок та отримала виходячи зі змісту вищевказаної відповіді відмову. Тому колегія суддів відхиляє довід апеляційної скарги про виключно інформаційний характер листа.

За таких обставин звернення ОСОБА_1 з позовом про визнання права на завершення приватизації в порядку спадкування відповідає способу захисту, визначеному Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц.

Щодо впливу обмежень воєнного стану на визнання права на завершення приватизації

Колегія суддів відхиляє довід Кіцманської міської ради про те, що обмеження, встановлені на період дії воєнного стану, перешкоджають визнанню за ОСОБА_1 права на завершення приватизації земельних ділянок у порядку спадкування.

Підпунктом 5 пункту 27 розділу X «Перехідні положення» ЗК України передбачено, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей, зокрема що безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

У пунктах 79, 80 постанови від 04 березня 2026 року у справі № 465/7603/22 Верховний Суд зазначив: «Суди правомірно виснували, що визнання права на завершення процедури приватизації є гарантією для позивача на розгляд Львівською міською радою відповідної заяви, поданої від неї саме як від спадкоємця про затвердження проекту землеустрою із прийняттям органом місцевого самоврядування у порядку, визначеному законом, рішення з цього питання, в разі незгоди з яким вона зможе оскаржити його у встановленому законом порядку.

При цьому резолютивна частина рішення місцевого суду не передбачає зобов`язання Львівської міської ради прийняти конкретне рішення про передачу у приватну власність позивачки земельної ділянки і виключно в період дії воєнного стану».

У справі, що переглядається, суд першої інстанції визнав за ОСОБА_1 право на завершення приватизації в порядку спадкування. Рішення суду не зобов`язує Кіцманську міську раду передати земельні ділянки у власність позивачки, затвердити проєкти землеустрою чи вчинити інші дії всупереч встановленим обмеженням.

Те, що ОСОБА_1 звернулася до Кіцманської міської ради під час дії воєнного стану й не заявила про намір завершити приватизацію після його припинення або скасування, не є підставою для відмови в позові. Для визнання успадкованого права немає потреби встановлювати, коли позивачка має намір його реалізувати. Подальші дії з завершення приватизації мають відповідати законодавству, чинному на час їх вчинення.

Щодо резолютивної частини оскарженого рішення

Також Кіцманська міська рада в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції помилково вказав у резолютивній частині рішення, що право на приватизацію земельних ділянок виникло у ОСОБА_2 на підставі рішення Лашківської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області від 27 квітня 2017 року № 38-17/17. Цим рішенням спадкодавцеві надано лише дозвіл на розроблення проєкту землеустрою.

Формулювання у резолютивній частині оскарженого рішення «право на приватизацію яких виникло в ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі рішення Лашківської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області 17 сесії 7 скликання від 27 квітня 2017 року № 38-17/17» слід оцінювати у зв`язку з тим, яке право суд визнав за ОСОБА_1 . З резолютивної частини рішення вбачається, що за позивачкою визнано право на завершення розпочатої спадкодавцем процедури приватизації.

При цьому, суд першої інстанції не визнав за ОСОБА_1 права власності на земельні ділянки і не вирішив питання про їх передачу у власність. Тому наведений довід апеляційної скарги не дає підстав для скасування рішення чи зміни його резолютивної частини.

Щодо клопотання Кіцманської міської ради про відкладення розгляду справи

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

04 листопада 2026 року до Чернівецького апеляційного суду надійшло клопотання Кіцманської міської ради Чернівецького району Чернівецької області, в інтересах якої діє Ткач А. В., про відкладення розгляду справи, призначеного на 10:00 10 листопада 2026 року.

Клопотання обґрунтоване тим, що цього ж дня о 10:30 Ткач А. В. має брати участь як представник Кіцманської міської ради в судовому засіданні у справі № 718/2709/26 у Кіцманському районному суді Чернівецької області. Посилаючись на часову близькість призначених судових засідань та неможливість забезпечити участь в обох засіданнях, заявник просить відкласти розгляд справи на іншу дату. На підтвердження зазначених обставин додано копію документа від 30 жовтня 2026 року про призначення іншої справи до розгляду на 10 листопада 2026 року о 10:30.

Дослідивши клопотання та доданий до нього документ, колегія суддів дійшла висновку, що в його задоволенні слід відмовити.

Верховний Суд у постанові від 15 липня 2024 року у справі № 447/852/23 зазначив, що апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Отже, з урахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

У постанові від 08 липня 2026 року у справі № 757/52615/21-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що апеляційний суд може брати до уваги поважність причин неявки, на які посилався учасник справи; чи подавались аналогічні клопотання раніше; чи відбувався розгляд справи з участю іншої сторони; чи була сторона представлена у судовому засіданні представником; чи мав можливість відсутній учасник довести до відома суду свою позицію; значення відповідного судового засідання для результату розгляду справи та чи досліджувались у ньому докази, які не були подані до суду першої інстанції; чи можливо виправити допущене порушення в суді касаційної інстанції тощо.

При цьому усталеною є практика, згідно з якою основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, за умови їх належного повідомлення про час та місце розгляду справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів враховує, що доданий до клопотання документ підтверджує призначення судового засідання у справі № 718/2709/26 на той самий день, з інтервалом у 30 хвилин. Разом з тим Кіцманська міська рада належним чином повідомлена про дату, час і місце апеляційного розгляду, виклала підстави незгоди з рішенням суду першої інстанції в апеляційній скарзі та відповіла на доводи позивачки в запереченнях на відзив. У клопотанні не зазначено, які обставини потребують додаткового з`ясування за участю її представника.

Отже, зайнятість ОСОБА_3 в іншому судовому засіданні за обставин цієї справи не зумовлює необхідності відкладення її розгляду, оскільки відсутність представника не перешкоджає дослідженню наявних матеріалів, оцінці доводів учасників справи та ухваленню законного й обґрунтованого рішення.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що слід відмовити у задоволенні клопотання Кіцманської міської ради про відкладення розгляду справи та вважає можливим розглянути справу за відсутності її представника.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 22 вересня 2026 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Тому апеляційну скаргу Кіцманської міської ради Чернівецького району Чернівецької області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з мотивувальної частини цієї постанови, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Кіцманської міської ради без задоволення, у зв`язку із чим підстави для зміни здійсненого судом першої інстанції розподілу судових витрат відсутні.

Судовий збір, сплачений Кіцманською міською радою за подання апеляційної скарги, слід покласти на апелянта.

Згідно з пунктом першим частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу, поданому 01 листопада 2026 року, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Маковійчук П. В., просила стягнути з Кіцманської міської ради 12 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Так, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Маковійчук П. В., зазначала, що витрати на професійну допомогу складаються з:

- ознайомлення з матеріалами апеляційної скарги - 2 000 гривень за одну годину;

- консультацій, аналізу законодавства та судової практики - 4 000 гривень за дві години;

- підготовки процесуальних документів (відзиву на апеляційну скаргу, клопотань тощо) - 4 000 гривень за дві години;

- ведення справи в Чернівецькому апеляційному суді - 2 000 гривень за одну годину.

На підтвердження заявлених витрат подано ордер на надання правничої (правової) допомоги № 814 та квитанцію до прибуткового касового ордера № 4 від 01 листопада 2026 року про сплату 12 000 гривень за договором про надання правової допомоги.

У запереченнях, поданих 02 листопада 2026 року, Кіцманська міська рада просила відмовити у відшкодуванні зазначених витрат, а в разі визнання їх документально підтвердженими - зменшити розмір до співмірного та обґрунтованого. Посилалася на те, що в розрахунку не уточнено змісту консультацій, а окреме відшкодування витрат на аналіз законодавства й судової практики може призвести до подвійного врахування роботи з підготовки відзиву; інших процесуальних документів, окрім відзиву, у тому числі клопотань, адвокат не подавав; зміст послуги з ведення справи не конкретизовано, а на час подання заперечень судове засідання за участю адвоката ще не відбулося. Кіцманська міська рада також зазначала про відсутність договору серед додатків до відзиву та непідтвердженість погодинної вартості послуг.

Відповідно до вимог частини першої, пункту першого частини другої, частини третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (див. пункти 141, 144 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

У постанові від 20 травня 2026 року у справі № 947/2075/21 Верховний Суд зазначив, що практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (статті 141-142 ЦПК України).

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Маковійчук П. В., до завершення апеляційного розгляду заявила вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у відзиві від 01 листопада 2026 року, навела розрахунок із зазначенням видів послуг, часу та їх вартості, а також подала ордер № 814 і квитанцію до прибуткового касового ордера № 4 від 01 листопада 2026 року про сплату 12 000 гривень.

Отже, процесуальний порядок заявлення вимоги про відшкодування таких витрат та подання доказів їх понесення дотримано.

Щодо договору про надання правничої допомоги

У матеріалах справи міститься поданий разом із позовною заявою договір про надання правничої допомоги від 20 квітня 2026 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Маковійчуком П. В.

Отже, доводи Кіцманської міської ради про його неподання разом з відзивом є безпідставними, оскільки цей договір вже було подано разом з позовною заявою, Кіцманська міська рада брала участь у розгляді справи в суді першої інстанції через представника і мала можливість ознайомитися з його умовами ще під час розгляду справи в суді першої інстанції.

За умовами цього договору адвокат зобов`язався, зокрема, представляти інтереси ОСОБА_1 у судах усіх інстанцій, надавати юридичні консультації та брати участь у розгляді справи в апеляційному суді, а клієнтка - оплатити гонорар у погодженій сторонами сумі. При цьому договір не містить розміру гонорару.

Договір від 20 квітня 2026 року не передбачає обов`язкового складання акта приймання-передачі послуг. Відсутність зазначеного акта не перешкоджає оцінці інших доказів: оплату підтверджено квитанцією, а обсяг виконаних робіт колегія суддів перевіряє за розрахунком та матеріалами справи.

Аналогічний підхід до оцінки доказів застосовано Верховним Судом у постанові від 15 червня 2022 року у справі № 132/4064/18, в якій зокрема зазначено: «відсутність акта приймання-передачі наданих послуг в матеріалах справи не спростовує факту понесених позивачем витрат на цю суму та не може бути безумовною підставою для скасування оскаржуваних рішень в цій частині».

За неможливості встановити умови щодо порядку обчислення, форми та ціни правової допомоги згідно з умовами договору суди, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково (див. додаткову постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 червня 2022 року у справі № 915/517/21).

За сукупністю поданих доказів колегія суддів вважає встановленою наявність договірних відносин між ОСОБА_1 та адвокатом Маковійчуком П. В., що підтверджується договором про надання правничої допомоги від 20 квітня 2026 року. Сплату позивачкою 12 000 гривень за правничу допомогу підтверджує квитанція до прибуткового касового ордера № 4 від 01 листопада 2026 року.

Вирішуючи, які із заявлених витрат на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Щодо витрат на правничу допомогу, пов`язаних із ознайомленням з матеріалами апеляційної скарги, консультаціями, аналізом законодавства та судової практики

Данилюк О. І. просить відшкодувати 2 000 гривень витрат на правничу допомогу, пов`язаних із ознайомленням з апеляційною скаргою та 4 000 гривень за консультації, аналіз законодавства й судової практики. За розрахунком адвоката, на ці дії витрачено загалом три години.

У постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 938/466/21 Верховний Суд зазначив, що витрати на усні консультації та попереднє вивчення матеріалів, що стосуються касаційної скарги, формування правової позиції, не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною, оскільки фактично охоплюються змістом наданої послуги з підготовки відзиву на касаційну скаргу.

Такий самий підхід застосовано у додатковій ухвалі від 17 грудня 2025 року у справі № 757/64192/19, в якій зазначено, що витрати щодо вивчення та аналізу касаційної скарги, формування правової позиції та надання правової консультації клієнту, необхідних для підготовки відзиву на касаційну скаргу з відповідними доповнення до нього, що заявлені як окремі послуги, не відповідають критерію неминучості витрат сторони у судовій справі, оскільки не належать до представництва та захисту прав клієнта у суді та охоплюються (є складовою) підготовкою та поданням відзиву на касаційну скаргу, тому не можуть вважатися фактично понесеними як окремий вид робіт, виконаних адвокатом.

У цій справі ознайомлення з матеріалами апеляційної скарги було складовою підготовки відзиву й не становило окремої послуги. Тому на підставі частини третьої статті 141 ЦПК України колегія суддів з власної ініціативи не присуджує 2 000 гривень витрат на правничу допомогу, пов`язаних із ознайомленням з апеляційною скаргою.

Кіцманська міська рада у запереченнях вказує, що аналіз законодавства й судової практики пов`язаний із підготовкою відзиву, за яку адвокат окремо заявив витрати. Тому відшкодування обох сум може призвести до подвійного врахування тієї самої роботи. Відповідач звертає увагу, що у відзиві не зазначено, які саме питання були предметом консультацій, які нормативно-правові акти та судові рішення аналізувалися, а також у чому полягав самостійний результат такої роботи.

Колегія суддів погоджується з цими доводами відповідача. Аналіз законодавства й судової практики охоплюється підготовкою відзиву. Консультації, відповідно вищенаведених висновків Верховного Суду, також охоплюються підготовкою відзиву. Тому з урахуванням поданих заперечень, колегія суддів не присуджує 4 000 гривень витрат на правничу допомогу, пов`язаних із консультаціями, аналізом законодавства та судової практики.

Щодо витрат на правничу допомогу, пов`язаних із підготовкою процесуальних документів

ОСОБА_1 просить відшкодувати 4 000 гривень витрат на правничу допомогу, пов`язаних із підготовкою процесуальних документів - відзиву на апеляційну скаргу, клопотань тощо. За розрахунком адвоката, на ці дії витрачено дві години роботи.

Кіцманська міська рада зазначає, що адвокат подав лише відзив, а інших процесуальних документів, зокрема клопотань, не подавав.

Колегія суддів погоджується з цим доводом, а також враховує, що Маковійчук П. В. представляв інтереси позивачки ще в суді першої інстанції, тому був обізнаний з обставинами спору. У відзиві, викладеному на п`яти сторінках, адвокат підтримав раніше заявлену правову позицію позивачки й навів заперечення щодо доводів апеляційної скарги. Крім відзиву, адвокат подав заяву про розгляд справи без його участі. Клопотань або інших процесуальних документів, на які посилається розрахунок, адвокат в апеляційному провадженні не подавав.

За таких обставин колегія суддів вважає, що слід присудити Данилюк О. І. 3 000 гривень на відшкодування витрат на підготовку відзиву на апеляційну скаргу.

Щодо витрат на правничу допомогу, пов`язаних із веденням справи в Чернівецькому апеляційному суді

ОСОБА_1 просить відшкодувати 2 000 гривень витрат на правничу допомогу, пов`язаних із веденням справи в Чернівецькому апеляційному суді. За розрахунком адвоката, на ці дії витрачено одну годину.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права (пункт 145).

Кіцманська міська рада у запереченнях зазначає, що в розрахунку не вказано, які дії охоплює ця послуга, а на час подання заперечень адвокат ще не брав участі в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що навіть без вимоги детально описувати кожну дію адвоката, з розрахунку та матеріалів справи неможливо встановити, які саме дії охоплює зазначена в розрахунку послуга «ведення справи в Чернівецькому апеляційному суді». Тому колегія суддів погоджується із запереченнями Кіцманської міської ради в цій частині та не присуджує заявлені за цю послугу 2 000 гривень.

За цих обставин, із заявлених 12 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу необхідними, обґрунтованими та співмірними обсягу наданих послуг є 3 000 гривень - за підготовку відзиву на апеляційну скаргу.

В іншій частині заявлені витрати не підлягають покладенню на відповідача з вищенаведених мотивів.

Отже, колегія суддів доходить висновку, що судові витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з апеляційним переглядом справи, підлягають стягненню з Кіцманської міської ради на її користь у розмірі 3 000 гривень.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіцманської міської ради Чернівецького району Чернівецької області залишити без задоволення.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 22 вересня 2026 року залишити без змін.

Стягнути з Кіцманської міської ради Чернівецького району Чернівецької області на користь ОСОБА_1 3 000 гривень на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 10 листопада 2026 року.

Суддя-доповідач Олександр ОДИНАК

Судді: Наталія ВИСОЧАНСЬКА

Мирослава КУЛЯНДА