Постанова № 141354802 у справі № 725/4399/26 від 03.11.2026

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 року м. Чернівці

Справа № 725/4399/26

Провадження №22-ц/822/1843/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Литвинюк І. М.,

суддів: Кулянди М. І., Одинака О. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Моторно транспортне страхове бюро України,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Моторно транспортного страхового бюро України на рішення Чернівецького районного суду м. Чернівці від 06 липня 2026 року, головуючий у І-й інстанції - Нестеренко Є. В.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Моторно транспортного страхового бюро України (далі - МТСБУ) про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 09 липня 2025 року в м. Чернівцях на вул. Фастівській, 30-А сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Infiniti QX80», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та належного їй автомобіля «Renault Megane», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 .

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди належний позивачці автомобіль отримав механічні пошкодження.

Оскільки цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Infiniti QX80» на момент ДТП застрахована не була, позивачка звернулася до МТСБУ із заявою про здійснення регламентної виплати.

Для визначення розміру завданої шкоди позивачка замовила проведення транспортно-товарознавчої експертизи.

Відповідно до висновку судового експерта Юзви С. Г. №1990/25 від 07 серпня 2025 року вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 238 402,18 грн, його ринкова вартість до ДТП - 199 700 грн, а вартість після ДТП - 86 750 грн.

Враховуючи, що вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість автомобіля до його пошкодження, позивачка вважала, що автомобіль є знищеним у розумінні статті 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а розмір належної їй регламентної виплати становить 112 950 грн.

МТСБУ здійснило виплату у розмірі 100 796,96 грн.

Просила стягнути з відповідача на свою користь недоплачену суму страхового відшкодування у розмірі 12 153,04 грн, а також судові витрати.

Рішенням Чернівецького районного суду м. Чернівці від 06 липня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_1 недоплачену суму страхового відшкодування у розмірі 12 153,04 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що вартість відновлювального ремонту автомобіля позивачки перевищує його ринкову вартість до ДТП, тому транспортний засіб вважається знищеним у розумінні частини першої статті 28 Закону України №3720-IX, оскільки вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Renault Megane» (238 402,18 грн) перевищує його ринкову вартість до пошкодження (199 700 грн).

Враховуючи, що відповідач здійснив виплату страхового відшкодування не в повному обсязі, недоплачена сума страхового відшкодування становить 12 153,04 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, МТСБУ подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та не надав належної оцінки доказам, які містяться в матеріалах справи.

Вказує, що позивачкою порушено порядок визначення розміру шкоди, передбачений статтею 31 Закону України №3720-IX, оскільки МТСБУ самостійно провело огляд пошкодженого транспортного засобу 29 липня 2025 року, склало відповідний акт огляду та ремонтну калькуляцію.

Суд безпідставно надав перевагу висновку експерта, складеному на замовлення позивачки, перед розрахунком МТСБУ, згідно з яким вартість відновлювального ремонту становить 100 796,96 грн.

Оскільки домовленості щодо визначення вартості пошкодженого автомобіля експертом досягнуто не було, апелянт вважає, що такий висновок не може бути покладений в основу судового рішення.

Також вказує на порушення положень Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів щодо визначення вартості придатних залишків автомобіля, оскільки експерт не встановив окремої ринкової вартості технічно справних складників транспортного засобу.

Апелянт заперечує проти стягнення 5000 грн витрат на проведення експертизи, посилаючись на те, що самостійне залучення експерта було ініціативою позивачки, тоді як МТСБУ здійснило огляд транспортного засобу.

У відзиві представник позивача Павалюк Г. В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Зазначає, що МТСБУ було належним чином повідомлено про проведення незалежного огляду пошкодженого транспортного засобу 04 серпня 2025 року, що підтверджується повідомленням від 21 липня 2025 року та доказами його направлення.

Розрахунок вартості відновлювального ремонту, складений МТСБУ, містить необґрунтовано занижені ціни складників, які не відповідають комплектації автомобіля позивачки.

Натомість висновок експерта Юзви С. Г. складений із використанням спеціальних знань, відповідного програмного забезпечення та положень Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

За змістом частин 4, 6 статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ (справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб); справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 274 ЦПК), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно з частинами 4, 6 статті 19, частини 1 статті 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

За вимогами частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам закону, виходячи з наступного.

Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що 09 липня 2025 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Infiniti QX80» та «Renault Megane».

Постановою Чернівецького районного суду м. Чернівців від 14 січня 2026 року у справі №725/6287/25, залишеною без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 10 лютого 2026 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, внаслідок якого відбулася зазначена ДТП.

Право власності позивачки на автомобіль «Renault Megane» підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Renault» моделі «Megane» на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована ПАТ «СК «УСГ» згідно поліса № ЕР228363071, натомість цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Infiniti QX80» ОСОБА_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди застрахована не була.

Оскільки транспортний засіб «Infiniti QX80», яким на момент дорожньо-транспортної пригоди керував ОСОБА_2 , не був забезпечений договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, позивачка правомірно звернулася до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування.

22 липня 2025 року на адресу МТСБУ рекомендованим листом № 6031204683357 було направлено повідомлення про проведення 04.08.2025 року огляду транспортного засобу «Renault Megane» судовим експертом Юзвою С.Г. з метою складення висновку про оцінку матеріального збитку, завданого в дорожньо-транспортній пригоді.

04 серпня 2025 року судовим експертом Юзвою С. Г., у присутності винуватця дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 та власника пошкодженого транспортного засобу ОСОБА_1 , складено акт огляду колісного транспортного засобу.

Відповідно до висновку судового експерта Юзви С. Г. №1990/25 від 07 серпня 2025 року, виготовленого на замовлення позивачки для подання до суду, визначено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля складається з вартості ремонтно-відновлювальних робіт - 30 570 грн, матеріалів - 28 617,39 грн та нових складників, що підлягають заміні, - 179 214,79 грн. Загальна вартість відновлювального ремонту становить 238 402,18 грн. Ринкова вартість автомобіля до його пошкодження визначена експертом у розмірі 199 700 грн. Ринкова вартість транспортного засобу після його пошкодження у ДТП становить 86 750 грн.

Листом № 14 від 17.03.2026 року МТСБУ повідомило позивачку про прийняте рішення щодо виплати страхового відшкодування у розмірі 100 796 96 грн, яке фактично виплачено позивачці 18.03.2026 року, що підтверджується випискою з банківського рахунку. Зазначений розмір виплати визначений відповідачем на підставі Ремонтної калькуляції № 126848 від 24.07.2025 року, складеної без проведення відповідної експертизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом (ч. 2 ст. 1187 ЦК України); шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України). Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі (п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 зазначила, що основний тягар відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, у межах страхової суми має нести страховик (а у випадках, визначених законом, МТСБУ), який є належним відповідачем у справах про відшкодування такої шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону № 3720-IX транспортний засіб вважається знищеним, якщо вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість транспортного засобу станом на день настання ДТП до його пошкодження. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, страхова (регламентна) виплата розраховується, зокрема, як сума матеріальних збитків, що визначаються як різниця між ринковою вартістю транспортного засобу на день настання ДТП до його пошкодження та після пошкодження внаслідок ДТП (ч. 2 ст. 28 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону № 3720-IX ринкова вартість транспортного засобу до його пошкодження визначається суб`єктом оціночної діяльності, оцінювачем, судовим експертом або страховиком (МТСБУ) відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні; ринкова вартість транспортного засобу після його пошкодження визначається страховиком (МТСБУ) на підставі цінової пропозиції, отриманої щодо заявленого для продажу пошкодженого транспортного засобу на аукціоні з продажу пошкоджених транспортних засобів, у тому числі з використанням інформаційно-комунікаційних систем (онлайн-аукціон, торги); за домовленістю між страховиком (МТСБУ) та потерпілою особою вартість пошкодженого транспортного засобу може визначатися відповідно до законодавства про оцінку майна.

Наведеною нормою встановлено порядок визначення вартості транспортного засобу страховиком під час позасудового врегулювання страхового випадку.

Водночас зазначена норма не усуває права потерпілої особи оскаржувати визначений страховиком розмір виплати в судовому порядку та доводити фактичний розмір шкоди передбаченими цивільним процесуальним законодавством засобами доказування.

Відповідно до статей 76, 81, 89, 102, 106, 110 ЦПК України висновок судового експерта, підготовлений на замовлення учасника справи, може використовуватися як доказ обставин, установлення яких потребує спеціальних знань.

Суд не пов`язаний виключно розрахунком, здійсненим страховиком, а зобов`язаний перевірити його правильність та оцінити всі належні й допустимі докази.

У цій справі МТСБУ визначило розмір виплати виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля та не застосовувало порядок визначення регламентної виплати у разі знищення транспортного засобу.

Зокрема, відповідач не надав доказів визначення ринкової вартості належного позивачці автомобіля після ДТП на підставі цінової пропозиції, отриманої на аукціоні з продажу пошкоджених транспортних засобів.

Отже, саме МТСБУ не здійснило визначення вартості автомобіля після ДТП у визначеному порядку.

За таких обставин відсутність проведеного МТСБУ аукціону не може сама по собі свідчити про недоведеність позивачкою розміру шкоди та бути підставою для відмови в захисті її порушеного права, якщо відповідний розмір підтверджується іншими належними та допустимими доказами.

Наданий позивачкою висновок судового експерта містить дослідження ринкової вартості автомобіля до та після ДТП, проведене з використанням спеціальних знань, а встановлені ним обставини не спростовані іншим належним доказом, який би підтверджував інший розмір регламентної виплати.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість використання висновку експерта №1990/25 від 07 серпня 2025 року, як доказу розміру завданої позивачці майнової шкоди.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про недопустимість висновку експерта внаслідок недотримання порядку повідомлення МТСБУ про проведення огляду автомобіля, оскільки з матеріалів справи вбачається, що 22 липня 2025 року позивачкою направлено повідомлення МСТБУ про проведення 04 серпня 2025 року огляду пошкодженого автомобіля судовим експертом Юзвою С. Г., що підтверджується рекомендованим поштовим відправленням №6031204683357.

У повідомленні зазначено дату, час і місце проведення огляду, а також відомості про транспортний засіб та експерта, який проводитиме дослідження.

04 серпня 2025 року експертом проведено огляд транспортного засобу, за результатами якого складено відповідний акт.

Посилання апелянта на те, що представником МТСБУ раніше, 29 липня 2025 року, також було проведено огляд автомобіля не виключає можливості його огляду судовим експертом на замовлення потерпілої особи та не є підставою для визнання складеного за результатами такого дослідження висновку недопустимим доказом.

Положення статті 31 Закону України №3720-IX щодо порядку огляду пошкодженого майна та відшкодування витрат на самостійне визначення шкоди регулюють відповідні обов`язки учасників страхових правовідносин, однак не вказують про недопустимість використання в суді висновку експерта, отриманого на замовлення потерпілої особи.

Проведення МТСБУ огляду автомобіля не свідчить про правильність складеного ним ремонтної калькуляції та не вказує на його безспірність.

Як вбачається з матеріалів справи висновок №1990/25 від 07 серпня 2025 року складено судовим експертом Юзвою С. Г., який має відповідну кваліфікацію за експертною спеціальністю 12.2 «Визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу».

Експерт провів безпосереднє дослідження пошкодженого транспортного засобу, встановив перелік пошкоджених складників, необхідний обсяг ремонтних робіт, вартість матеріалів та замінних деталей.

У висновку наведено використані нормативні та довідкові матеріали, обґрунтовано застосовані коефіцієнти, зазначено джерела цінової інформації та надано відповідні розрахунки.

Висновок підготовлено для подання до суду, а експерт зазначив про обізнаність щодо кримінальної відповідальності за завідомо неправдивий висновок.

Відповідно до частини першої статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Водночас суд оцінює такий висновок у сукупності з іншими доказами за правилами статті 89 ЦПК України.

Апелянт посилається на правильність власного розрахунку вартості відновлювального ремонту в розмірі 100 796,96 грн.

Однак ремонтна калькуляція №126848 від 24 липня 2025 року, на підставі якої МТСБУ здійснило виплату, сама по собі не спростовує визначених судовим експертом показників вартості ремонту, оскільки відображає інший розрахунок вартості усунення пошкоджень.

Самого лише посилання на недотримання експертом положень Методики, без належного обґрунтування, недостатньо для відхилення висновку експерта як доказу.

МТСБУ не надало іншого експертного дослідження, яке б підтверджувало неправильність установлених експертом ОСОБА_4 показників вартості автомобіля до та після ДТП до суду не надавалося, клопотань про призначення повторної експертизи щодо дослідження пошкодженого транспортного засобу «Renault Megane», д.н.з. НОМЕР_2 у суді першої та апеляційної інстанції не заявлялося.

Разом з тим, оцінюючи висновок експерта №1990/25 від 07 серпня 2025 року, що наданий позивачем, суд першої інстанції обґрунтовано визнав його належним, допустимим та достовірним доказом у справі.

Колегія суддів зазначає, що під час проведення зазначеного дослідження судовим експертом, який має відповідну вищу освіту, належну кваліфікацію та внесений до Реєстру атестованих судових експертів, було чітко дотримано вимог чинного законодавства. Експерт був письмово попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за ст. 384 КК України, що відображено у самому документі.

Вказаний висновок підготовлений у порядку ст. 106 ЦПК України на замовлення учасника справи. За своєю формою, структурою та змістом проведена експертиза повністю відповідає імперативним вимогам ст. 102 ЦПК України та Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень. У висновку детально описано досліджені об`єкти, застосовані методики, надано обґрунтовані, чіткі та однозначні відповіді на поставлені питання, які не допускають подвійного трактування.

Матеріали справи не містять доказів, що будь-хто з відповідачів ставив під сумнів даний висновок експерта під час розгляду справи в суді першої інстанції. Відповідачами не було надано жодних належних та допустимих доказів на спростування висновків, викладених у висновку експерта №1990/25 від 07 серпня 2025 року, та як вже було зазначено вище в постанові, не було надано альтернативного висновку іншого експерта (рецензії), крім ремонтної калькуляції №126848 від 24 липня 2025 року, який визнано судом неналежним доказом.

Клопотань про призначення повторної судової експертизи від відповідачів до суду не надходило.

З огляду на принцип змагальності сторін (ст. 12 ЦПК України) та обов`язок доказування (ст. 81 ЦПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається. Пасивна позиція відповідачів та проста незгода з матеріалами справи без надання належного процесуального обґрунтування не є підставою для відхилення судом поданого позивачем доказу.

Із врахуванням вищевикладеного, колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновок експерта №1990/25 від 07 серпня 2025 року є достатнім та переконливим доказом, який в сукупності з іншими матеріалами справи підтверджує обставини, на які посилається позивач, та покладається в основу судового рішення.

Отже, оцінивши висновок експерта в сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів не встановила підстав для його відхилення як неналежного чи недопустимого доказу.

Встановивши, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Renault Megane» (238 402 грн. 18 коп.) перевищує його ринкову вартість до пошкодження (199 700 грн.), суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що вказаний транспортний засіб є знищеним у розумінні наведеної норми закону.

18 березня 2026 року МТСБУ виплатило позивачці страхове відшкодування в розмірі 100 796,96 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку.

Отже, недоплачена сума становить: 112 950 ? 100 796,96 = 12 153,04 грн.

Відповідач не довів правильності визначеного ним розміру виплати та не спростував належними доказами встановлений судовим експертом розмір шкоди, тому суд першої інстанції правильно вказав про необхідність стягнення з МТСБУ на користь позивачки 12 153,04 грн недоплаченої регламентної виплати.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги щодо стягнення 5000 грн витрат на проведення транспортно-товарознавчої експертизи, виходячи з наступного.

Відповідно до частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із залученням експертів і проведенням експертизи.

За змістом частини третьої статті 141 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд ураховує їх зв`язок із розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність їх розміру.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2023 року у справі №712/4126/22 сформульовано правовий висновок про те, що відшкодування витрат на проведення експертизи не обмежується випадками її призначення та проведення після відкриття провадження у справі.

Сторона, на користь якої ухвалено судове рішення, має право на відшкодування витрат на експертизу, проведену до звернення до суду, якщо такі витрати безпосередньо пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо суд використав відповідний висновок як доказ.

У цій справі експертизу проведено з метою визначення характеру пошкоджень автомобіля та розміру матеріальних збитків, які становили предмет судового розгляду.

Висновок експерта №1990/25 від 07 серпня 2025 року визнано належним та допустимим доказом щодо розміру шкоди та належного страхового відшкодування.

Позивачкою подано докази понесення витрат на проведення експертизи в розмірі 5000 грн.

З огляду на викладене, зазначені витрати безпосередньо пов`язані з розглядом справи та є необхідними для доказування заявлених позовних вимог.

Посилання апелянта на проведення МТСБУ власного огляду пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу, не спростовують права позивачки на відшкодування понесених судових витрат відповідно до вимог статей 133, 141 ЦПК України.

Враховуючи, що позов задоволено повністю, витрати на проведення експертизи №1990/25 від 07 серпня 2025 року, які підтверджені належними доказами, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Отже, суд першої інстанції надав належну правову оцінку всім поданим позивачем доказам, тому доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з такою оцінкою та не спростовують правильності встановлених судом обставин.

За таких обставин доводи апеляційної скарги по своїй суті зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом при розгляді зазначеної справи.

Порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення або призвели до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено. Отже, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не встановлено.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом, а тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.

Враховуючи наведене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки ОСОБА_5 просить стягнути з МТСБУ витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

На підтвердження зазначених витрат надано договір про надання правової допомоги №100 від 11 липня 2025 року, додатки №3 та №4 від 12 вересня 2026 року до цього договору, а також акт наданих послуг.

Відповідно до зазначених документів адвокатом надано послуги зі складання та подання відзиву на апеляційну скаргу, на що витрачено дві години роботи за погодженою сторонами ставкою 4000 грн за годину.

Вирішуючи питання про розподіл цих витрат, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, їх зв`язок із розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність розміру таких витрат до предмета спору з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі №686/5757/23 зазначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу або присудити такі витрати частково.

При цьому суд не втручається в договірні відносини між адвокатом та клієнтом щодо погодженого розміру гонорару, а визначає суму витрат, яка з урахуванням вимог процесуального законодавства підлягає компенсації іншою стороною.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Колегія суддів наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (див. постанову Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17).

Колегія суддів враховує, що предметом спору є стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування в розмірі 12153,04 грн, тоді як заявлені витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції становлять 8000 грн, тобто близько 65,8 відсотка ціни позову.

Крім того, надана правнича допомога полягала у складанні та поданні одного процесуального документа - відзиву на апеляційну скаргу.

Колегія суддів бере до уваги, що представник позивачки брала участь у розгляді справи в суді першої інстанції, була обізнана з її фактичними обставинами та доказами, а викладені у відзиві доводи значною мірою ґрунтуються на правовій позиції, сформованій під час розгляду справи судом першої інстанції.

Отже, підготовка відзиву на апеляційну скаргу хоча й потребувала аналізу наведених апелянтом аргументів, однак не вимагала повторного формування всієї доказової бази та правової позиції у справі.

При цьому наданими документами підтверджено витрати саме на складання і подання відзиву, без деталізації інших самостійних робіт, які могли б обґрунтовувати покладення на відповідача всієї заявленої суми.

Ураховуючи характер і складність спору, його ціну, зміст виконаної адвокатом роботи, обсяг наданих послуг, а також принципи розумності, необхідності та пропорційності судових витрат, колегія суддів вважає, що покладення на відповідача всієї суми заявлених витрат у розмірі 8000 грн було б надмірним та не відповідало б критеріям частини третьої статті 141 ЦПК України.

Визначаючи розумний розмір компенсації, колегія суддів враховує, що фактично підтверджений обсяг правничої допомоги обмежується підготовкою одного відзиву на апеляційну скаргу, правова позиція в якому переважно ґрунтується на вже досліджених обставинах та доказах.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 2000 грн, який відповідає критеріям розумності та пропорційності до предмета спору і фактичного обсягу виконаної адвокатом роботи.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Моторно (транспортного) страхового бюро України залишити без задоволення.

Рішення Чернівецького районного суду м. Чернівці від 06 липня 2026 року залишити без змін.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 2000 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач І. М. Литвинюк

Судді: М. І. Кулянда

О. О. Одинака