Ухвала № 141355063 у справі № 160/25678/26 від 10.11.2026

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

10 листопада 2026 року Справа № 160/25678/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Пляшкової К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

У провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовною заявою ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУДПС у Дніпропетровській області) з такими вимогами:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУДПС у Дніпропетровській області від 21.03.2025 № 0217377-2412-0462-UA1206001[телефон приховано], яким ОСОБА_1 збільшено грошове зобов`язання за 2024 рік за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитл. нерух.» за податковим зобов`язанням на 101325,88 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУДПС у Дніпропетровській області від 17.04.2024 № 0508374-2413-0464-UA1206001[телефон приховано], яким ОСОБА_1 збільшено грошове зобов`язання за 2023 рік за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитл.нерух.» за податковим зобов`язанням на 95617,37 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУДПС у Дніпропетровській області від 17.04.2024 № 0508373-2413-0464-UA1206001[телефон приховано], яким ОСОБА_1 збільшено грошове зобов`язання за 2022 рік за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитл.нерух.» за податковим зобов`язанням на 92763,13 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУДПС у Дніпропетровській області від 17.04.2024 № 0508370-2413-0464-UA1206001[телефон приховано], яким ОСОБА_1 збільшено грошове зобов`язання за 2021 рік за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитл.нерух.» за податковим зобов`язанням на 61162,50 грн.

Ухвалою від 24.08.2026 адміністративний позов залишено без руху, запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви в установлений судом строк шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для поновлення строку разом з доказами поважності причин його пропуску.

На виконання ухвали від 24.08.2026 від позивача до суду 28.08.2026 надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначено, що про існування судової справи № 160/36701/25 позивач дізнався в лютому 2026 року при отриманні повідомлення в застосунку «Дія» та одразу звернувся до адвоката, який 09.02.2026 подав заяву про доступ до матеріалів електронної справи, однак факт подання заяви представником про вступ у справу не свідчить про факт ознайомлення з його матеріалами та можливістю отримати оскаржувані у справі податкові повідомлення рішення, зазвичай доступ до справи в «Електронному суді» надається не одразу, а протягом тривалого часу. Ухвалу разом з повісткою та позов з додатками позивач не отримував, про існування податкового боргу дізнався з матеріалів справи № 160/36701/25, оскаржувані в цій справі ППР не отримував.

У зв`язку із зайнятістю адвоката в розгляді інших судових справ, про що представник позивача повідомляв в клопотаннях про перенесення призначених на 17.02.2026 та 18.02.2026 судових засідань, фактично оскаржувані ППР отримані 20.02.2026 при ухвалені рішення у справі.

Також підставами позову у цій справі стало протиправне нарахування відповідачем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки по об`єкту нерухомості, що протягом 2000-х частково зруйновано та демонтовано, однак дані щодо площі об`єкту оподаткування зберігались в історичному реєстрі без актуалізації на момент нарахування. Позивач першочергово приділив увагу приведенню у відповідність зазначеного об`єкта оподаткування даним Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у зв`язку з чим замовлено у інженера з ІНМ, ФОП ОСОБА_2 , технічну інвентаризацію нежилих приміщень, за наслідками якої складено технічні паспорти, що додані до позовної заяви, що фактично є доказами протиправності оскаржуваних ППР. Технічні паспорти на об`єкт нерухомості складено та передано позивачу згідно з актом від 14.08.2026 № 14.08-2026, з якими позивач одразу звернувся до Державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Райської Тетяни Максимівни, Дніпровський міський нотаріальний округ, Дніпропетровська обл., з заявами від 19.08.2026, які також долучені до позовної заяви, та які залишені без руху згідно з рішеннями Державний реєстратора про залишення заяв без руху, що також долучені до позовної заяви.

Оскільки з наданих в матеріали справи разом із позовною заявою доказів неможливо встановити (підтвердити або спростувати), чи дійсно позивач дізнався про існування оскаржуваних ним податкових повідомлень-рішень тільки при розгляді справи № 160/36701/25 та не отримував їх до 20.02.2026, суд вважав, що цих доказів не достатньо для об`єктивного вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, а в разі, якщо такий строк пропущено, то поважності причин його пропуску та наявності підстав для його поновлення.

Враховуючи викладене та з метою забезпечення права доступу до правосуддя, суддя визначив вирішити клопотання про поновлення позивачу строку звернення до суду з цим позовом вже після відкриття провадження у справі та отримання від відповідача доказів щодо обставин направлення (вручення) позивачу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою від 01.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву; витребувано докази, яких не вистачає для розгляду справи, зокрема, усі наявні докази надсилання (вручення) позивачу податкових повідомлень-рішень, які є предметом оскарження у справі (реєстри поштових відправлень, описи вкладення, поштові повідомлення про вручення чи повернення, незалежно від того, на яку адресу такі відправлення здійснювались, тощо).

Від ГУДПС у Дніпропетровській області до суду 17.09.2026 надійшла заява про залишення позову без розгляду, мотивована тим, що твердження представника позивача, що позивачу стало відомо про оскаржувані ППР з лютого 2026 року, не відповідають дійсним обставинам справи. Так, відповідач вважає, що наданими в матеріали справи корінцями ППР, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та списком відправлення підтверджено, що направлені у 2024 році на адресу ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 (ця ж адреса вказана у позовній заяві позивача) ППР особисто вручені ОСОБА_3 07.06.2024. Наведені обставини свідчать, що позивачем строк звернення до суду за оскарженням ППР пропущений. Відповідач вважає, що позивачем не надано доказів та не наведено обставин, які б підтверджували наявність об`єктивно непереборних, незалежних від волевиявлення особи та пов`язаних з дійсними істотними перешкодами чи труднощами причин для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв`язку з чим вона має бути залишена без руху після відкриття провадження у справі з таких підстав.

Згідно із частиною першою статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (частина перша статті 120 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (частина перша).

Абзацом першим частини другої статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга).

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, та підтверджені належними доказами.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Як вже вище вказано, строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно, при визначенні початку цього строку суд має з`ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Питання строків звернення до суду як і з попереднім використанням платником податків досудового порядку вирішення спору, так і без застосування зазначеної процедури було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом і станом на сьогодні практика Верховного Суду з цього питання є сформованою і усталеною.

При цьому в кожному випадку темпоральні проміжки, як і момент початку відліку строку, є різними.

У постанові від 27.01.2022 у справі № 160/11673/20 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював правовий висновок, що процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Судова палата вважала, що такий висновок не суперечить пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення, але при реалізації цього права має враховуватися строк давності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.07.2025 у справі № 500/2276/24 (пункт 17) дійшла висновку, що в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень / дій / бездіяльності суб`єкта владних повноважень:

1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України);

2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов`язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України);

3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов`язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 ПК України).

Таким чином, строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (без використання процедури досудового вирішення спору) становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.09.2025 у справі № 320/27124/23, від 12.08.2026 у справі № 520/28511/25.

Відповідно до обставин цієї справи позивач 20.08.2026 звернувся до суду з позовом до ГУДПС у Дніпропетровській області за оскарженням податкових повідомлень-рішень ГУДПС у Дніпропетровській області від 17.04.2024 № 0508370-2413-0464-UA1206001[телефон приховано], від 17.04.2024 № 0508373-2413-0464-UA1206001[телефон приховано], від 17.04.2024 № 0508374-2413-0464-UA1206001[телефон приховано] та від 21.03.2025 № 0217377-2412-0462-UA1206001[телефон приховано].

З наданих відповідачем в матеріали справи копій списку № 28052024/464/17/A рекомендованих листів, службового чеку, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення судом установлено, що податкові повідомлення-рішення від 17.04.2024 № 0508370-2413-0464-UA1206001[телефон приховано], від 17.04.2024 № 0508373-2413-0464-UA1206001[телефон приховано], від 17.04.2024 № 0508374-2413-0464-UA1206001[телефон приховано] направлені 30.05.2024 ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення за поштовою адресою: АДРЕСА_2 та вручені останньому особисто під підпис 07.06.2024.

З наданої в матеріали справи копії поштового відправлення судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 21.03.2025 № 0217377-2412-0462-UA1206001[телефон приховано] направлене ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення за поштовою адресою: АДРЕСА_2 та 10.05.2025 повернулося без вручення із зазначенням причини повернення: адресат відсутній за вказаною адресою та за закінченням терміну зберігання.

Порядок листування платників податків та контролюючих органів закріплено у статті 42 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 42.1 статті 42 Податкового кодексу України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.

Згідно із пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до абзацу другого пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України, у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

У пункті 58.3 статті 58 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

З наведених положень Податкового кодексу України слідує, що законодавець передбачив два окремих випадки, коли документи, у тому числі й податкові повідомлення-рішення, вважаються належним чином врученими платнику податків:

надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення;

особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

У позовній заяві ОСОБА_1 як місце проживання зазначено адресу: АДРЕСА_3 , чим підтверджено, що адреса, за якою ГУДПС у Дніпропетровській області поштовими відправленнями направлені оскаржені у цій справі податкові повідомлення-рішення, є адресою позивача.

Наданими відповідачем в матеріали справи доказами підтверджено дотримання ним визначеного Податковим кодексом України порядку направлення ОСОБА_1 податкових повідомлень-рішень, які є предметом оскарження у цій справі.

Також цими доказами підтверджено, що податкові повідомлення-рішення від 17.04.2024 вручені позивачу особисто 07.06.2024, що підтверджено підписом про отримання у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, а податкове повідомлення-рішення від 21.03.2025 вважається належним чином врученим позивачу 10.05.2025 - днем проставлення поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Отже наданими відповідачем в матеріали справи належними доказами спростовані твердження позивача, що про існування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень йому стало відомо тільки під час розгляду іншої справи № 160/36701/25.

Відповідно, судом установлено, що перебіг визначеного в абзаці першому статті 122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду за оскарженням податкових повідомлень-рішень від 17.04.2024 розпочався для позивача з 08.06.2024 та закінчився 08.12.2024 року, а для податкового повідомлення-рішення від 21.03.2025 - розпочався з 11.05.2025 та закінчився 11.11.2025.

До суду з цим позовом позивач звернувся 20.08.2026, тобто вже після закінчення установленого в абзаці першому частини другої статті 122 КАС України строку.

Надаючи оцінку обставинам, якими позивач обґрунтовує поважність причин пропуску ним строку звернення до суду з цим позовом та наявність підстав для поновлення цього строку, суд виходить з такого.

Так, позивач заперечує факт отримання ним поштового відправлення, яким направлені, серед інших, податкові повідомлення-рішення від 17.04.2024 № 0508370-2413-0464-UA1206001[телефон приховано], від 17.04.2024 № 0508373-2413-0464-UA1206001[телефон приховано], від 17.04.2024 № 0508374-2413-0464-UA1206001[телефон приховано].

У пункті 1 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2023 р. № 1071) (далі - Правила) зазначено, що ці Правила визначають порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку та регулюють відносини між ними.

У пункті 71 Правил визначено, що реєстровані поштові відправлення вручаються, кошти за поштовими переказами виплачуються адресатам (держувачам) за умови пред`явлення ними документів, що посвідчують особу згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 73 Правил інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді текстового повідомлення за номером телефону мобільного зв`язку, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а в разі відсутності номера телефону мобільного зв`язку - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланка повідомлення про надходження поштового відправлення або в інший спосіб, встановлений оператором поштового зв`язку.

У пункті 81 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначками «Судова повістка», «Повістка ТЦК»), повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (одержувача) або повнолітніх членів його сім`ї про надходження поштового відправлення, поштового переказу адресат (одержувач) інформується у спосіб, визначений оператором поштового зв`язку.

Під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник об`єкта поштового зв`язку на підставі пред`явленого адресатом (одержувачем) документа, що посвідчує особу згідно із законодавством, робить відповідну відмітку про вручення у порядку, визначеному оператором поштового зв`язку (абзац перший пункту 91 Правил).

У пункті 99 Правил визначено, що у разі відмови адресата (одержувача) від одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом поштове відправлення, поштовий переказ не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертається відправнику (крім випадків, коли відправником надано розпорядження "не повертати"). Таке відправлення вручається відправнику за умови оплати ним плати за пересилання відправлення.

У разі коли адресат (одержувач) відмовляється засвідчити своїм підписом або в інший спосіб, передбачений оператором поштового зв`язку, факт відмови від одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом, такі поштове відправлення, поштовий переказ зберігаються у приміщенні об`єкта поштового зв`язку протягом установленого пунктом 101 цих Правил строку (крім рекомендованих листів з позначками «Судова повістка», «Повістка ТЦК»), після закінчення якого повертаються оператором поштового зв`язку за зворотною адресою.

В абзаці першому пункту 112 Правил визначено, що користувач має право на подання звернень (скарг) щодо надання послуг поштового зв`язку оператору поштового зв`язку, національному регулятору, іншим органам державної влади відповідно до компетенції, а також на їх розгляд щодо поновлення його прав і захисту законних інтересів відповідно до законодавства.

Оператор поштового зв`язку за невиконання чи неналежне виконання послуг поштового зв`язку несе відповідальність перед користувачами послуг поштового зв`язку згідно із законом (пункт 114 Правил).

Отже, з наведених положень Правил слідує, що оператор поштового зв`язку реєстроване (рекомендоване) поштове відправлення вручає особисто адресату за умови пред`явлення ним документа, що посвідчує його особу, а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. При цьому, оператор поштового зв`язку несе відповідальність за дотримання правил вручення поштових відправлень.

Так, у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, адресованого ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 , зазначено, що поштове відправлення 07.06.2024 вручено ОСОБА_3 , а також проставлений підпис про отримання адресатом.

Позивач заперечує вказану у повідомленні інформацію, проте не надає суду жодних доказів, що вказана у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення інформація є недостовірною, а також щодо невиконання чи не належного виконання оператором поштового зв`язку обов`язків надання послуг поштового зв`язку з пересилання реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно, суд вважає такі твердження позивача голослівними та відхиляє їх.

Щодо неотримання позивачем поштового відправлення, яким йому направолено податкове повідомлення-рішення від 21.03.2025, то суд погоджується з твердженнями ГУДПС у Дніпропетровській області, що не отримання поштової кореспонденції, само по собі не є поважною причиною для поновлення пропущеного строку звернення, оскільки платник податків повинен добросовісно користуватися своїми правами та обов`язками, в іншому випадку, платники податків, зловживаючи своїми правами та ігноруючи обов`язки, а саме, шляхом уникнення від отримання поштових відправлень, намагатимуться у такий спосіб перешкоджати виконанню податкових обов`язків зі сплати податків.

У постанові від 20.03.2020 по справі № 804/1318/18 Верховний Суд виснував, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

Позивачем суду також не надано доказів порушення оператором поштового зв`язку установленого порядку інформування адресата про надходження реєстрованого поштового відправлення.

Тому, за відсутності таких доказів, у суду відсутні підстави вважати, що позивач з об`єктивних причин не знав та не міг знати про надходження адресованого йому поштового відправлення, яким направлені податкові повідомлення-рішення від 21.03.2025, у тому числі й за № 0217377-2412-0462-UA1206001[телефон приховано].

Натомість ГУДПС у Дніпропетровській області надано в матеріали справи належні докази дотримання ним установленого у статті 42 Податкового кодексу України порядку листування з платниками податків.

Всі інші наведені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду підстави, якими він обґрунтовує свої твердження про існування поважних причин для поновлення строку звернення до суду з цим позовом, у тому числі й щодо створення доказової бази для оскарження цих податкових повідомлень-рішень, виникли вже після закінчення установленого КАС України строку для звернення до суду за оскарженням податкових повідомлень-рішень від 17.04.2025 та від 21.03.2025, тому такі обставини не перешкоджали і не могли перешкоджати позивачу своєчасно звернутися до суду, а відтак такі причини не можуть вважатися поважними причинами пропуску цього строку.

Такого висновку суд дійшов, зважаючи на усталену практику Великої Палати Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 121 КАС України, уперше сформульованою у постанові від 20.11.2019 у справі № 9901/405/19, що «правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки».

Підсумовуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що реалізація права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежала виключно від позивача, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до частини тринадцятої статті 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Зважаючи, що після відкриття провадження у справі судом встановлено, що позивач звернувся до суду з пропуском установленого в абзаці першому частини другої статті 122 КАС України строку, а зазначені у заяві про поновлення строку звернення до суду підстави визнаються судом неповажними, суд вважає за необхідне залишити без руху позовну заяву після відкриття провадження у справі та надати позивачу строк для подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для поновлення цього строку та доказами поважності причин його пропуску.

Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву залишити без руху.

Запропонувати позивачу (представнику позивача) протягом п`яти календарних днів з дати отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з використанням власного електронного підпису (уповноваженої особи):

- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення цього строку та доказами поважності причин його пропуску.

Роз`яснити, що відповідно до частини п`ятнадцятої статті 171 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя К.О. Пляшкова