Рішення № 141356525 у справі № 932/9830/26 від 30.10.2026

справа №932/98307/26

провадження №2/932/3827/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

30 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м. Дніпра, в складі головуючого-судді Цитульського В.І., за участю секретаря судового засідання Підопригори Р.А., представника позивача адвоката Ступки Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ в натурі 2/5 частки спільного житлового майна ,

В С Т А Н О В И В :

Основні процесуальні рішення та дії.

16.07.2026 позивачем подано позов, у якому він просить виділити йому в натурі 2/5 частин нерухомого мана розташованого по АДРЕСА_1 .

У позові вказувалося про проведення експертизи для визначення можливих варіантів поділу.

04.08.2026 позовну заяву залишено без руху.

15.09.2026 позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

18.09.2026 відкрито спрощене позовне провадження із викликом сторін.

27.10.2026 судом ухвалено про заочний розгляду, проведено розгляду справи, після чого суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення. Ухвалення та проголошення судового рішення відкладено на 30.10.2026.

Узагальнені доводи позивача.

У позові позивач стверджує про набуття ним права власності на 2/5 частин будинку АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 25.07.2002. У такому договорі визначені конкретні приміщення із яких складається така частка.

Звернення до суду позивач обґрунтовує частковою втратою правовстановлюючих документів та бажанням встановити порядок користування спільним майном.

В судовому засіданні представник позивача просила позов задовільнити, проти заочного розгляду не заперечувала. Щодо судової експертиза, повідомила про те, що відповідного клопотання не підтримує, оскільки експертизу провести неможливо.

Узагальнені доводи відповідача.

Відповідач відзиву не подавала, в судове засідання не з`явилася.

Обставини, встановлені судом.

Відповідно до договору дарування від 25.07.2002, ОСОБА_3 подарував позивачу ОСОБА_1 2/5 частини будинку АДРЕСА_1 .

У договорі вказано, що частка складається із конкретних приміщень на споруд.

Право власності позивача на 2/5 частин вказаного будинку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 08.10.2025, що підтверджується витягом з реєстру.

Позивачем долучено також експлікацію, генеральний та поверхові плани вказаного будинку.

Законодавство та висновки Верховного Суду, що застосовані судом.

У відповідності до ч.1 ст.355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (ч.1 ст.356 ЦК України).

Спільна часткова власність є специфічною конструкцією, оскільки, існує: (а) множинність суб`єктів. Для права власності характерна наявність одного суб`єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок - один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб`єктів (наприклад, один будинок - два співвласники); (б) єдність об`єкта. Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна (див. постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 у справі № 707/2516/18, від 11.12.2023 року в справі № 463/13099/21).

У відповідності до ст.364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності (ч.1). Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки (ч.2). У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації (ч.3).

У постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №373/275/18, вказано, що «аналіз змісту статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України свідчить, що виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частку нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо)».

Окрім цього, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).

За приписами ст.51, 175 ЦПК України право визначення відповідача, його заміна та залучення співвідповідача належить позивачу.

Визначення в позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) повинно відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 686/20282/21).

Належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 року у справі №910/15792/20).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №555/1289/14-ц, від 18.10.2023 в справі № 300/808/19, від 08.07.2020 у справі № 00/5153/15-ц, від 08.07.2021 у справі №264/632/19, від 26.09.2023 у cправі №910/2392/22).

У відповідності до приписів статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Висновки суду.

1. Заявляючи позов до ОСОБА_2 позивачем не наведено мотивів, чому саме вона має відповідати за позовом.

При цьому, відсутність відповідного мотивування унеможливлює для суду перевірку правомірності пред`явлення позову до ОСОБА_2 .

Доказів на підтвердження належності відповідача позивачем не надано, клопотань із цього приводу не заявлено.

Відтак відсутні підстави вважати визначеного позивачем відповідача належним.

2. Позивачем не надано доказів щодо стану та складу майна, на даний час, зокрема матеріалів його технічної інвентаризації.

Позивачем також не доведено:

- наявність технічної можливості виділу в натурі частки в будинку відповідно до часток співвласників;

- можливість виділення позивачу в натурі саме тих частин будинку та споруд, про які він вказує у позові;

- чи відповідають заявлені позивачем частини розміру його ідеальної частки;

- чи необхідним є компенсація за відступлення від розміру ідеальної частки, кому вона має бути сплачена та який її розмір.

При цьому, зважаючи на принципи диспозитивної та змагальності цивільного судочинства, а також на позицію представника позивача, яка відмовилася від клопотання про призначення судової експертизи, яка б могла дати відповідь на вказані вище питання, відповідне клопотання судом на розгляд не ставилося.

За вказаних обставин відсутні підстави для задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

Позивач звільнений від сплати судового збору, оскільки є особою з інвалідністю II групи (п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір»).

Інших судових витрат до відшкодування нею не заявлено.

На підставі наведеного, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: В.І. Цитульський