Рішення № 141357950 у справі № 204/7124/26 від 10.11.2026

Справа № 204/7124/26

Провадження № 2/204/4435/26

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючої судді Токар Н.В.,

за участю секретаря Павлюк Д.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у м.Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2026 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, в якій позивач просив:

-визнати право спільної сумісної власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на 2-х кімнатну квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 59,8 кв.м., житловою площею 29,6 кв.м.;

-визнати за позивачем в порядку розподілу майна подружжя право власності на 1/2 частину 2-х кімнатної квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 59,8 кв.м., житловою площею 29,6 кв.м.;

-припинити право спільної сумісної власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на 2-х кімнатну квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 59,8 кв.м., житловою площею 29,6 кв.м.;

-судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позову, позивач вказує на те, що 25 січня 2000 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено та зареєстровано шлюб. 21 лютого 2025 року відділом ДРАЦС у Новокодацькому та Чечелівському районі м.Дніпро зареєстровано розірвання шлюбу між сторонами. Під час перебування у шлюбі сторонами було набуто у власність нерухоме майно, а саме 2-х кімнатна квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 59,8 кв.м., житловою площею 29,6 кв.м., яка була зареєстрована на ім`я відповідача згідно договору купівлі-продажу серії ВВК №016737 реєстр 4030, 08.07.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Черновою О.І. Позивач звертає увагу, що документи, які підтверджують право власності на вказане майно оформлені на ім`я відповідача, однак зазначене майно придбане у період шлюбу за спільні кошти подружжя. Позивач фактично не користується спірним майном, не має можливості ним розпоряджатись. В квартирі проживає одноособово відповідачка. Таким чином, оскільки зазначене майно було придбано під час шлюбу за спільні кошти подружжя, воно є спільною сумісною власністю подружжя. Окрім іншого, позивач зазначив орієнтовний розрахунок витрат, які останній може понести під час судового процесу: поштові витрати - 1 000 грн.; витрати на правничу допомогу - 20 000 грн.

Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 01 липня 2026 року справу прийнято до свого провадження, у справі відкрито спрощене позовне провадження, справа розглянута без повідомлення (виклику) сторін.

З урахуванням вимог ст.ст.19,274,276,277 ЦПК України, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Відповідач своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву, не скористалась, а тому суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Виклик сторін відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України у порядку спрощеного провадження не здійснювався, справа розглядалася за наявними у справі матеріалами.

Суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши письмові матеріали справи та наявні докази у їх сукупності, на підставі повного, об`єктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено та підтверджується відповідним записом у паспорті позивача серії НОМЕР_1 , що 25 січня 2000 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено та зареєстровано шлюб (а.с.7-11).

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 виданого 21 лютого 2025 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), 21 лютого 2025 року шлюб між чоловіком ОСОБА_1 та дружиною ОСОБА_2 розірвано, про що складено актовий запис №32 (а.с.12).

Із витягу №477049627 від 13.05.2026 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу серії ВКК №016737, посвідченого 08.07.2004 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Черновою О.І. та зареєстрованого в реєстрі за №4030 (а.с.13).

Надаючи правову оцінку характеру відносин, суд встановив, що спір між сторонами виник з приводу поділу спільного майна подружжя. Предметом спору є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Статтею 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

В свою чергу, слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Крім того, як зазначено в правовій позиції Верховного Суду України від 25.11.2015 року по справі №6-2333цс15, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (ст. 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: час набуття такого майна; кошти, за яке таке майно було набуте (джерело набуття); мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Аналогічна правова позиція також викладена й в постанові Верховного Суду України від 02.10.2013 року по справі №6-79цс13.

Норми ст.ст. 60, 70 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 3 ст. 89 ЦПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Законодавцем визначено, що право на поділ майна, яке перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Сам по собі факт того, що майно, набуте подружжям у шлюбі, зареєстровано на праві власності за одним із них, не спростовує поширення на таке майно правового режиму спільного майна подружжя, оскільки за змістом ст. 60 СК України право спільної сумісної власності на майно виникає у обох з подружжя одночасно. Наведений висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15 (провадження № 11-57апп18), від 06 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17 (провадження № 11-1272апп18), від 19 червня 2019 року у справі № 826/5806/17 (провадження № 11-290апп19), від 17 червня 2020 року у справі № 826/10249/18 (провадження № 11-771апп19), від 01 вересня 2020 року у справі № 907/29/19 (провадження № 12-17гс20).

Верховний Суд в постанові від 08.03.2023 року по справі N 307/2148/16-ц вкотре зазначив, що у правовідносинах про поділ майна подружжя предметом доведення є факт перебування сторін у шлюбі та набуття ними спірного майна у період шлюбу, спільність набуття якого презюмується сімейним законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Згідно зі статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Аналогічно, згідно частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. При тому, що не має значення за ким зареєстровано таке майно, оскільки спільна сумісна власність розповсюджується на майно і у тому випадку, коли право власності на нього зареєстровано лише за одним з подружжя.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст.71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц (провадження № 61-15462св18) у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

В п.102 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.04.2026 року в справі № 607/10858/22 викладений правовий висновок про те, що не виключається звернення одного з подружжя, при наявності спору, з позовом про визнання права на частку в праві спільної власності без вимог щодо поділу майна в натурі.

З огляду на наведене вище, ураховуючи що презумпцію права власності подружжя на майно, яке набуто ними в період шлюбу, а саме квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , не спростовано стороною відповідача, - ці об`єкти є спільним майном подружжя, відтак, підлягають поділу на загальних підставах.

Розглядаючи справу у межах заявлених позовних вимог, беручи до уваги вимоги чинного законодавства України, зважаючи на обставини, встановлені під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що спірне нерухоме майно: квартира за адресою: АДРЕСА_1 - є об`єктом спільної власності подружжя та підлягає поділу між сторонами у рівних частинах.

Відповідно до ч.1, 13 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені в повному обсязі, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» (а.с.14), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 10 912,40 грн. Суд виходив із наступного розрахунку: 1 331,20 грн. за одну немайнову вимогу + 1 331,20 грн. за одну немайнову вимогу + 8 250,00 грн. за одну майнову вимогу (1% від 825 000 грн., що є частиною від ціни спірної квартири).

З огляду на викладене, керуючись статтями 57, 65, 69, 70, 71 СК України, керуючись ст.ст. 263-265, 268 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.

Визнати право спільної сумісної власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на 2-х кімнатну квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 59,8 кв.м., житловою площею 29,6 кв.м.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку розподілу майна подружжя право власності на 1/2 частину 2-х кімнатної квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 59,8 кв.м., житловою площею 29,6 кв.м.

Припинити право спільної сумісної власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на 2-х кімнатну квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 59,8 кв.м., житловою площею 29,6 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 10 912 (десять тисяч дев`ятсот дванадцять) грн. 40 (сорок) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ),

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 )

Суддя Н.В. Токар