Ухвала № 141357968 у справі № 380/21089/26 від 09.11.2026

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань поновлення процесуального строку

09 листопада 2026 року справа № 380/21089/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Кошкош О.О., розглянувши заяву про поновлення строку звернення до суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) звернувся через підсистему "Електронний Суд" до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ), у якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні;

- стягнути середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні за шість місяців - з 03.06.2025 по 02.12.2025 включно (183 календарні дні) - у сумі 174 762 (сто сімдесят чотири тисячі сімсот шістдесят дві) грн 90 коп., а в разі підтвердження витребуваними доказами більшого розміру грошового забезпечення за квітень і травень 2025 року - у сумі, обчисленій відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, виходячи з такого розміру та із одночасною компенсацією при виплаті сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;

- визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії) за період з 30.01.2020 по 19.05.2023, виплачені 04.09.2026 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2025 за єдиним унікальним номером судової справи 380/17899/25, та на суму індексації грошового забезпечення, нарахованої на виконання цього ж рішення;

- зобов`язати нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії) за період з 30.01.2020 по 19.05.2023 - за весь час затримки їх виплати, з місяця, у якому відповідний дохід мав бути виплачений, по день фактичної виплати 04.09.2026 включно, відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159;

- зобов`язати нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення, нарахованої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2025 за єдиним унікальним номером судової справи 380/17899/25, - за весь час затримки її виплати, з місяця, у якому відповідна сума індексації мала бути виплачена, по день її фактичної виплати, відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159;

- визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати грошової компенсації суми податку на доходи фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, виплаченого 04.09.2026 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2025 за єдиним унікальним номером судової справи 380/17899/25;

- стягнути грошову компенсацію суми податку на доходи фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, виплаченого 04.09.2026, у розмірі 46 694 (сорок шість тисяч шістсот дев`яносто чотири) грн 96 коп. відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;

- визнати протиправними дії щодо утримання військового збору за ставкою 5 відсотків із грошового забезпечення, нарахованого на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2025 за єдиним унікальним номером судової справи 380/17899/25, у частині, що перевищує ставку 1,5 відсотка;

- стягнути надміру утриманий із грошового забезпечення військовий збір у сумі 9 079 (дев`ять тисяч сімдесят дев`ять) грн 57 коп;

- визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати індексації-різниці грошового забезпечення за періоди з 30.08.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 02.06.2025 відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

- зобов`язати нарахувати та виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення за періоди з 30.08.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 02.06.2025 у розмірі 3762 грн 40 коп. на місяць відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

У позовній заяві (пункт 11 прохальної частини) позивач просив поновити строк звернення до суду позовними вимогами про нарахування та виплату індексації-різниці грошового забезпечення за періоди з 30.08.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 02.06.2025, визнавши причини його пропуску поважними (у разі якщо суд дійде висновку, що цей строк пропущено).

09.10.2026 судом постановлена ухвала про відкриття провадження у справі, призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Зауважено, що оскільки при ознайомленні з доданими до позову додатками неможливо достеменно встановити дату одержання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, суд вважає за необхідне вирішити питання про дотримання строку звернення після відкриття провадження та надання сторонами відповідних доказів.

26.10.2026 до суду надійшов відзив, в якому зокрема повідомлено, що позивачем порушено строк звернення до суду із вимогами, які стосуються нарахування та виплати індексації-різниці за періоди з 30.08.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 02.06.2025. Просив залишити без розгляду позов у цій частині.

26.10.2026 до суду надійшли додаткові письмові пояснення від позивача.

Також, 26.10.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просив позовні вимоги задовольнити.

30.10.2026 суд ухвалою визнав неповажними причини пропуску строку звернення до суду, відмовив у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду.

30.10.2026 суд ухвалою позовну заяву залишив без руху, надав строк на усунення недоліків у спосіб подання заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску, оскільки визнав передчасним висновок, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі про визнання поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду.

02.11.2026 до суду надійшло клопотання про поновлення строку звернення до суду. В обґрунтування зазначено, що строк звернення до суду обчислюється з моменту одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні. Грошовий атестат №1411 у день звільнення не вручався і рекомендованим листом не надсилався. Отримано такий документ - 26.10.2026 разом із відзивом. Щодо попереднього звернення до суду у 2025 році повідомив, що таке звернення обумовлено необхідністю здійснення перерахунку грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб та індексації, й такі позови військовослужбовці подають після звільнення. Вважає, що довідка про суми грошового забезпечення за спірний період не є документом з яким пов`язано початок строку звернення. Поважність причин пропуску обумовлює також станом здоров`я, наявністю статусу учасника бойових дій. Просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду.

Ознайомившись із клопотанням про поновлення строку звернення до суду із вимогами про нарахування та виплату індексації-різниці за періоди з 30.08.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 02.06.2025 суд зазначає таке.

Із наданих до суду документів вбачається, що позивач звільнений з військової служби (за станом здоров`я) 02 червня 2025 року, до суду звернувся 03 вересня 2026 року.

Враховуючи те, що позивача звільнено з військової служби 02.06.2025, а спір стосується виплати всіх сум, належних при звільненні, застосуванню підлягає частина друга статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-ІХ, чинна з 19.07.2022) за змістом якої із заявою про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні працівник має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Суд також звертає увагу, що законодавство не встановлює форму інформування роботодавцем працівника про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, а тому суд, при вирішенні питання дотримання строку звернення до суду, повинен, крім іншого, з`ясовувати таку форму повідомлення, що буде відповідати дотриманню принципу офіційності в адміністративному судочинстві.

Із відомостей Комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що 01.09.2025 ОСОБА_1 первинно звертався через підсистему «Електронний Суд» до Львівського окружного адміністративного суду за захистом своїх прав щодо нарахованого та виплаченого за час проходження служби грошового забезпечення, в т.ч. індексації (адміністративна справа №380/17899/25). До відзиву відповідачем у цій справі подано довідку про доходи від 12.09.2025 №2922/3.

Зі змісту довідки вбачається, що вона містить інформацію про суми щомісячного грошового забезпечення позивача за період січень 2022 року - червень 2025 року (з розбивкою по місяцях), суми індексації за період січень 2022 року - червень 2025 року (з розбивкою по місяцях), суми одноразових видів грошового забезпечення за період січень 2022 року - липень 2025 року (з розбивкою по місяцях), суму нараховану при звільненні у липні 2025 року; загальну суму доходів.

Тобто, вищезазначений документ містить такі дані, як розмір заробітної плати з розшифровкою за видами виплат, в т.ч. сумами індексації.

Отже, отримавши 12.09.2025 (доставлено в електронний кабінет позивача) довідку про розмір грошового забезпечення, який нарахований не лише на дату звільнення, а й за спірний період, позивач набув документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум грошового забезпечення за кожен місяць зазначеного періоду, в т.ч. при звільненні за липень 2025 року.

Враховуючи те, що спірним є нарахування та виплата індексації-різниці за періоди з 30.08.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 02.06.2025, при цьому про порушене право позивач дізнався (міг дізнатися) отримавши довіку про доходи від 12.09.2025 №2922/3, яка містить щомісячні складові грошового забезпечення за спірний період, а також суму нараховану в місяці звільнення, суд зазначає, що принаймні 15.09.2025 позивач був обізнаний про суми нарахованого грошового забезпечення, а саме індексації за спірний період.

Посилання позивача на те, що довідку, надіслану через «Електронний Суд», він не переглядав, оскільки електронним кабінетом самостійне не користується, суд вважає неприйнятним, оскільки позов та усі документи, що стосуються справ подані безпосередньо позивачем.

Посилання позивача на отримання грошового атестату 26.10.2026 не спростовує викладений вище висновок суду, адже такий документ не містить відомості про суми індексації за спірний період.

Позивачем у заяві про поновлення строку звернення також повідомлено про отримане порання та лікування. Разом з цим, в ухвалі від 30.10.2026 судом вже було надано оцінку таким аргументам, та визнано таку причину неповажною.

Посилання позивача на те, що наявність статусу учасника бойових дій є підставою для визнання поважними причин пропуску строку звернення суд відхиляє, та зазначає, що спір виник після звільнення позивача із військової служби, отже відсутні підстави вважати, що позивач після звільнення виконував бойові завдання, що стали на заваді своєчасного звернення до суду.

Щодо посилання позивача на стягнення належної заробітної плати без обмеження будь-яким строком з посиланням на рішення Конституційний Суд України від 11.12.2025 №1-р/2025 суд вважає за необхідне зазначити таке.

За висновками Конституційного Суду України у Рішенні № 1-р/2025 від 11 грудня 2025 року частину першу статті 233 КЗпП України визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

Так, Конституційний Суд України виходив з того, що запровадження тримісячного строку для звернення працівника під час дії трудових відносин до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат обмежує гарантоване право особи на своєчасне одержання винагороди за працю та уможливлює невиконання роботодавцем обов`язку з оплати праці, зокрема у випадках, коли працівник звертатиметься до суду пізніше ніж через три місяці з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Фактично право працівника на одержання винагороди за працю підлягає судовому захисту лише в межах установленого строку звернення до суду, зі спливом якого працівник втрачатиме можливість ефективного та дієвого поновлення своїх прав у спосіб звернення до суду.

Якщо працівник пропустив тримісячний строк звернення до суду, обов`язок роботодавця щодо виплати заробітної плати та інших належних працівникові виплат і право працівника на одержання винагороди за працю не припиняються, тоді як дієвість та ефективність способів поновлення права працівника на одержання винагороди за працю, зокрема у спосіб стягнення заборгованості в судовому порядку, зазнає суттєвого обмеження, оскільки не передбачено поновлення пропущеного строку. Працівник може опинитися в невигідному юридичному становищі, коли після спливу встановленого оспорюваними приписами Кодексу тримісячного строку відповідне право не підлягатиме захисту судом, а подальше отримання працівником сум заробітної плати значною мірою залежатиме від бажання роботодавця виплатити заборгованість в позасудовому порядку.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законодавець, установлюючи тримісячний строк для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, не врахував, що зобов`язання щодо виплати винагороди за працю є триваючим, призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав працівника, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України. Така законодавча конструкція ставить працівника, який перебуває у трудових відносинах, у менш захищене становище порівняно зі звільненим працівником, що суперечить принципу рівності та гарантії ефективного судового захисту.

Наведене свідчить, що Конституційний Суд України розмежував:

тримісячний строк для звернення звільненого працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат;

тримісячний строк для звернення працівника під час дії трудових відносин до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

Останній передбачений частиною першою статті 233 КЗпП України, приписи якої Конституційний Суд України визнав неконституційними.

У випадку ж який склався у цій справі, позивача 02 червня 2025 року звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу. Про порушення прав дізнався (повинен був дізнатися) 15.09.2025, у зв`язку з чим судом зроблено висновок про пропуск позивачем строку, передбаченого частиною другою статті 233 КЗпП України.

Будь-яких поважних інших причин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, позивачем не надано.

Отже, враховуючи те, що у заяві про поновлення строку звернення до суду не зазначено поважних причин, які об`єктивно не залежали від позивача та позбавляли його права на звернення до суду у вказаній вище частині позовних вимог протягом трьох місяців після отримання відомостей про нараховане грошове забезпечення (в т.ч. про суми нараховані в місяць звільнення та про суми індексації нараховані у спірний період), суд дійшов висновку про відмову у поновленні строку звернення до суду в частині позовних вимог.

Згідно вимог ч.6 ст. 121 КАС України суд постановляє ухвалу про відмову у поновлені процесуального строку.

Керуючись статтями 122, 123, КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви від 02.11.2026 про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог відмовити.

Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, та може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Олена КОШКОШ