Рішення № 141361784 у справі № 420/10024/26 від 09.11.2026

Справа № 420/10024/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом заступника керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства культури України, Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації до Виконавчого комітету Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

07 квітня 2026 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява заступника керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства культури України, Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації до Виконавчого комітету Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Вилківської міської ради та Виконавчого комітету Вилківської міської ради щодо невчинення дій, спрямованих на розроблення та затвердження, відповідно до вимог законодавства, історико-архітектурного опорного плану історично населеного пункту - м. Вилкове Одеської області;

зобов`язати Вилківську міську раду та Виконавчий комітет Вилківської міської ради вчинити дії в межах компетенції, спрямовані на завершення розроблення та затвердження в установленому порядку історико-архітектурного опорного плану історично населеного пункту - м. Вилкове Одеської області.

Стислий виклад позиції позивача.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №878 місто Вилкове Одеської області включено до Списку історичних населених місць України, тож у складі генерального плану міста мають визначатися режими регулювання забудови та розроблятися історико-архітектурний опорний план. Обов`язок організувати розроблення, погодження та подання такого плану на затвердження покладено на виконавчий комітет міської ради як замовника, а його затвердження - на міську раду.

За доводами прокурора, науково-проектну документацію «Історико-архітектурний опорний план м. Вилкове Одеської області» розроблено на виконання договору від 22.12.2016 №06-16/П, укладеного Управлінням культури Одеської обласної державної адміністрації з Підприємством об`єднання громадян «Інститут культурної спадщини» Всеукраїнської Ради з охорони культурної спадщини України, проте 11.10.2019 Консультативна рада з питань охорони культурної спадщини Одеської області вирішила, що розробник має доопрацювати документацію та після цього подати її на погодження до Міністерства культури України. Актом від 30.05.2024 документацію передано виконавчому комітету Вилківської міської ради, а міська рада 26.07.2024 ухвалила рішення «Про розроблення історико-архітектурного опорного плану м. Вилкове».

Прокурор стверджує, що після цього відповідачі не вжили заходів, спрямованих на розроблення (доопрацювання), погодження та скерування на затвердження історико-архітектурного опорного плану: даних про укладення договору на доопрацювання документації немає, а твердження виконавчого комітету про листи до розробника доказами не підтверджені. Доопрацьована документація до Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації не надходила, а на розгляд центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини відповідачі її не подали та не надали відповіді на лист Міністерства від 21.09.2020 №11445/6.11.1.

Посилання відповідачів на правовий режим воєнного стану та обмежені фінансові можливості місцевого бюджету прокурор вважає безпідставними, оскільки законодавство не містить підстав, які звільняють орган місцевого самоврядування від виконання цього обов`язку. Відсутність граничного строку розроблення історико-архітектурного опорного плану, на думку прокурора, не може призводити до тривалого невиконання вимог закону, а бездіяльність відповідачів є триваючою і щонайменше з 2024 року до звернення до суду не припинена.

Прокурор наголошує, що відсутність затвердженого історико-архітектурного опорного плану створює загрозу самовільної, хаотичної або неконтрольованої забудови історичного ареалу міста, руйнування пам`яток історії та культури, унеможливлює внесення відомостей про межі та режими використання історичних ареалів до містобудівного та Державного земельного кадастрів і порушує інтереси держави у сфері охорони культурної спадщини, зокрема міжнародні зобов`язання України.

Підстави для представництва інтересів держави прокурор обґрунтовує тим, що Міністерство культури України та Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації є органами, уповноваженими здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах, які, знаючи про порушення, протягом розумного строку до суду не звернулись.

Прокурор також зазначає, що до звернення до суду повідомив ці органи у порядку частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

На підтвердження своєї позиції прокурор посилається, зокрема, на висновки Великої Палати Верховного Суду у постановах від 15.10.2019 у справі №903/129/18 та від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 щодо підстав представництва, на постанову Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №464/2638/17 щодо триваючого правопорушення, а також на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2022 у справі №460/10903/22.

У відповіді на відзив прокурор додатково зазначив, що навіть без урахування бездіяльності попередніх років з 2024 року, коли виник обов`язок доопрацювати наявну документацію, до звернення до суду відповідачі не вжили заходів для своєчасного розроблення (доопрацювання), погодження та подання на затвердження історико-архітектурного опорного плану.

Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації у письмових поясненнях позов підтримав, зазначивши, що доопрацьована науково-проектна документація до Департаменту не надходила, а замовниками, які організовують розроблення генерального плану населеного пункту, є виконавчі органи сільських, селищних і міських рад.

Міністерство культури України у письмових поясненнях позов підтримало. Міністерство вказує, що строки розроблення науково-проектної документації з визначення меж історичних ареалів встановлювались постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №878 та іншими актами 2001-2010 років, що розроблення іншої містобудівної документації на місцевому рівні без розроблення та затвердження історико-архітектурного опорного плану не відповідає закону, а на його погодження до Міністерства ніхто не звертався.

Стислий виклад позиції відповідачів.

У відзиві на позовну заяву представник Вилківської міської ради просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідач вважає, що протиправної бездіяльності немає: історико-архітектурний опорний план м. Вилкове розроблено у 2017 році на замовлення уповноваженого органу державної влади, у 2019 році консультативний орган встановив необхідність його доопрацювання, у 2024 році документацію передано виконавчому комітету для організації доопрацювання, а рішенням міської ради від 26.07.2024 №2457 ініційовано відповідні дії щодо розробника. Виконавчий комітет направляв звернення до розробника, тому, на думку відповідача, процес розроблення історико-архітектурного опорного плану не є бездіяльністю, а триває у межах визначеної законом процедури.

За доводами відповідача, законодавець визначає обов`язок щодо організації розроблення історико-архітектурного опорного плану, однак не встановлює конкретного строку, протягом якого такий план має бути розроблений, доопрацьований та затверджений, а факт тривалого незавершення процедури та відсутність затвердженого плану не можуть автоматично свідчити про протиправну бездіяльність.

Відповідач також зазначає, що доопрацювання документації залежить не лише від відповідачів, а й від дій розробника та погодження уповноваженими органами, а відповідачі не наділені повноваженнями самостійно вносити зміни до науково-проектної документації без залучення спеціалізованої організації.

Як об`єктивні перешкоди відповідач наводить запровадження правового режиму воєнного стану, обмеженість фінансових ресурсів місцевого бюджету, першочергове спрямування бюджетних коштів на забезпечення обороноздатності держави та значну вартість робіт з розроблення історико-архітектурного опорного плану.

Крім того, відповідач вважає, що вимога про зобов`язання відповідачів вчинити дії, спрямовані на завершення розроблення та затвердження історико-архітектурного опорного плану, є втручанням суду в дискреційні повноваження колегіального органу місцевого самоврядування. На обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2018 у справі №П/9901/137/18 (800/426/17) щодо умов визнання бездіяльності протиправною та на постанови Верховного Суду у справах №361/7567/15-а, №461/2579/17, №820/4554/17 та №569/16681/16-а щодо меж судового контролю за дискреційними повноваженнями.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач підтримав доводи відзиву та додатково зазначив, що 11.05.2026 виконавчий комітет повторно звернувся до розробника, що за даними системи публічних закупівель Prozorro вартість таких робіт є суттєвою для бюджету громади, а видатки на розроблення історико-архітектурного опорного плану не належать до захищених чи першочергових в умовах режиму казначейського обслуговування, встановленого постановою Кабінету Міністрів України №590. Відповідач також вважає недоведеними ризики забудови історичного ареалу: прокурор не навів конкретних фактів, адрес, об`єктів будівництва чи дозвільних документів, а за відсутності затвердженого історико-архітектурного опорного плану продовжують діяти інші механізми охорони культурної спадщини.

Процесуальні дії у справі.

Суд ухвалою від 13.04.2026 прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження у справі, вирішив проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначив підготовче засідання.

Ухвалою від 07.05.2026 суд задовольнив заяву представника Міністерства культури України про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції.

Суд ухвалою від 14.07.2026 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Суд ухвалами від 20.08.2026 та від 25.08.2026 задовольнив заяви суддів Аракелян М.М. та Завальнюка І.В. про самовідвід. За результатами повторного автоматизованого розподілу справу 25.08.2026 передано судді Бабенку Д.А.

Ухвалою від 31.08.2026 суд прийняв справу до свого провадження та вирішив розглядати її за правилами загального позовного провадження з повторним проведенням підготовчого провадження.

Суд ухвалою від 29.09.2026 відмовив Аблову Є.В. у задоволенні заяви про вступ у справу як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, та в підготовчому засіданні 29.09.2026 закрив підготовче провадження і призначив справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 15.10.2026, у якому взяли участь прокурор та представник Міністерства культури України в режимі відеоконференції, суд заслухав вступне слово прокурора та представника Міністерства культури України, з урахуванням думки представників учасників справи вирішив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, відзивом та наданими доказами, відповіддю на відзив та запереченнями, письмовими поясненнями, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги, і перевіривши їх доказами, суд встановив такі обставини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №878 затверджено Список історичних населених місць України, до якого у розділі «Одеська область» включено м.Вилкове (1708 рік).

Міністерство культури та інформаційної політики України листом від 21.09.2020 №11445/6.11.1, адресованим голові Вилківської міської ради, наголосило на необхідності вжиття невідкладних заходів щодо приведення у відповідність до вимог статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генерального плану міста, зокрема розроблення і затвердження в установленому порядку історико-архітектурного опорного плану.

Листом від 15.06.2023 №1886/01-26 Виконавчий комітет Вилківської міської ради повідомив Управління з питань містобудування та архітектури Одеської обласної державної (військової) адміністрації, що історико-архітектурний опорний план м. Вилкове «розпочато виготовлення, на замовлення Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, підприємством об`єднання громадян «Інститут культурної спадщини» ВРОКСУ», та що з метою відновлення роботи надіслано листи до розробника та до Департаменту.

Листами від 27.06.2023 №1970/01-26 та №1971/01-26 виконавчий комітет просив розробника та Департамент надати інформацію щодо виготовлення цієї документації.

Одеська обласна державна (військова) адміністрація листом від 24.08.2023 №2537/4/01-09/8786/2-23 повідомила Міністерство культури та інформаційної політики України, що проект історико-архітектурного опорного плану м. Вилкове розроблено, розглянуто на засіданні Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини Одеської області та направлено на затвердження Міністерству культури та інформаційної політики».

У відповідь Міністерство листом від 13.09.2023 №05/35/5816-23 зазначило, що ця документація на розгляд Міністерства не надходила, а Департамент листом від 02.10.2023 №3001/01-33/2-23/9797 повідомив, що за результатами перевірки електронної бази документообігу Департаменту не виявлено реквізитів супровідного листа щодо погодження цієї документації.

Ізмаїльська окружна прокуратура Одеської області з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави зверталася із запитами до Вилківської міської ради від 18.01.2024 №59-282ВИХ-24, від 21.05.2024 №59-2923ВИХ-24, від 27.06.2024 №59-3703ВИХ-24 та від 12.02.2026 №59-927ВИХ-26, до Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 06.02.2024 №59-660ВИХ-24, від 10.04.2024 №59-2029ВИХ-24 та від 24.12.2025 №59-8561ВИХ-25, до Міністерства культури та інформаційної політики України від 08.02.2024 №59-723ВИХ-24.

Міністерство культури та інформаційної політики України листом від 07.03.2024 №06/15/2234-24 повідомило окружну прокуратуру, що відповіді на лист від 21.09.2020 №11445/6.11.1 дотепер не надходило, проект історико-архітектурного опорного плану або науково-проектна документація з визначення меж і режимів використання історичних ареалів міста Вилкове на розгляд центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері охорони культурної спадщини, наразі не подано, та що Міністерство не заперечує щодо представництва прокурором інтересів держави в цьому питанні.

Виконавчий комітет Вилківської міської ради листом від 11.03.2024 на запит від 18.01.2024 №59-282ВИХ-24 повідомив окружну прокуратуру, що історико-архітектурний опорний план м. Вилкове розпочато виготовлення на замовлення Департаменту, «Дана документація не затверджена», а у 2023 році виконавчий комітет надіслав листи до розробника та до Департаменту, однак відповідей не отримав.

Відповідно до листа Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 08.05.2024 №1430/01-46/2-24/491, розробник у 2017 році розробив та передав на розгляд у встановленому порядку науково-проектну документацію «Історико-архітектурний опорний план м. Вилкове Одеської області з визначенням меж і режимів використання зон охорони пам`яток та історичних ареалів».

На засіданні Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини Одеської області 11.10.2019 прийнято рішення: розробнику доопрацювати в робочому порядку науково-проектну документацію, з урахуванням зауважень членів Консультативної ради; розробнику після доопрацювання зазначену документацію надати на погодження до Міністерства культури України.

Листом від 13.03.2024 №4/01-33/3173/2-24 Одеська обласна державна (військова) адміністрація звернулася до виконавчого комітету щодо передачі наявної документації для її подальшого доопрацювання та погодження в установленому порядку.

Листом від 28.05.2024 №1702/01-26 виконавчий комітет звернувся до Департаменту з проханням надати оригінали або належним чином завірені копії науково-проектної документації, яка необхідна для її подальшого доопрацювання та погодження в установленому порядку.

Листом, який надійшов до окружної прокуратури 29.05.2024, виконавчий комітет повідомив, що він не виступав замовником цієї документації та звернувся по неї до Департаменту.

Департамент листом від 30.05.2024 №1640/10/01-13/2-24/634 повідомив виконавчий комітет, що запитувані матеріали підготовлені для передачі відповідальній особі з боку виконавчого комітету Вилківської міської ради з метою їх подальшої актуалізації та доопрацювання.

Актом прийому-передачі від 30.05.2024 Департамент передав, а виконавчий комітет в особі головного архітектора ОСОБА_1 прийняв документацію «Історико-архітектурний опорний план м. Вилкове Одеської області з визначенням меж і режимів використання зон охорони пам`яток та історичних ареалів» (розробник - Підприємство об`єднання громадян «Інститут культурної спадщини» Всеукраїнської Ради з охорони культурної спадщини України, 2016 р.) в 1 прим. на 192 арк., документацію в 1 прим. на 144 арк. та графічні матеріали - 1 креслення на 1 арк.

Листом №2208/01-26, який надійшов до окружної прокуратури 05.07.2024, виконавчий комітет повідомив, що після отримання матеріалів вивчаються зауваження членів Консультативної ради, зроблені на засіданні 11.10.2019, та готується проект рішення на чергову сесію Вилківської міської ради щодо доопрацювання та затвердження історико-архітектурного опорного плану.

Рішенням LV сесії VIII скликання Вилківської міської ради від 26.07.2024 №2457 «Про розроблення історико-архітектурного опорного плану м. Вилкове» вирішено:

повідомити Розробника - Підприємство об`єднання громадян «Інститут культурної спадщини» Всеукраїнської Ради з охорони культурної спадщини України про необхідність доопрацювати в робочому порядку науково - проєктну документацію з урахуванням зауважень членів Консультаційної ради. Розробнику після доопрацювання - зазначену документацію надати на погодження до Міністерства культури України;

в разі відмови Розробника на доопрацювання зазначеної документації, розпочати пошук розробника документації та укладання з ним договору на доопрацювання та погодження.

Відповідно до означеного рішення, організацію виконання рішення покладено на відділ містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, транспорту та благоустрою, розвитку інфраструктури та комунальної власності спільно з відділом земельних відносин виконавчого комітету, а контроль - на постійну комісію ради.

Департамент листом від 10.02.2026 №491/10/01-13/2-26/48 на запит окружної прокуратури від 24.12.2025 повідомив, що відповідно до електронної бази документообігу доопрацьована науково-проектна документація «Історико-архітектурний опорний план м. Вилкове Одеської області з визначенням меж і режимів використання зон охорони пам`яток та історичних ареалів» до Департаменту не надходила.

Виконавчий комітет листом від 23.02.2026 №726/01-26 на запит окружної прокуратури від 12.02.2026 повідомив, що, у зв`язку з дією правового режиму воєнного стану, обмеженими фінансовими можливостями місцевого бюджету та першочерговим спрямуванням коштів на забезпечення заходів оборони, підтримку Збройних Сил України доопрацювання та затвердження вищевказаної документації не видається можливим. У цьому ж листі виконавчий комітет зазначив, що надіслав лист до розробника щодо доопрацювання документації з урахуванням зауважень Консультативної ради, відповіді не отримав, готує повторне звернення, а також що триває процес збору вихідних даних.

Повідомленнями від 31.03.2026 №59-2031ВИХ-26 та №59-2032ВИХ-26, складеними у порядку частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та направленими поштою 02.04.2026, Ізмаїльська окружна прокуратура Одеської області повідомила Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації та Міністерство культури України про встановлення підстав для представництва інтересів держави та про намір звернутися до суду з позовом до Вилківської міської ради та її виконавчого комітету.

Листом від 11.05.2026 №1625/01-26, складеним після відкриття провадження у цій справі, виконавчий комітет «повторне звертається» до Підприємства об`єднання громадян «Інститут культурної спадщини» Всеукраїнської Ради з охорони культурної спадщини України з питання подальшої актуалізації та доопрацювання історико-архітектурного опорного плану м. Вилкове з посиланням на рішення міської ради від 26.07.2024 №2457.

Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відзив та заперечення відповідача заперечень щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави не містять, однак з`ясування цього питання передує розгляду справи по суті.

На такій послідовності наголосив Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2025 року у справі №560/9211/24, вказавши, що ключовим у цій справі є питання щодо наявності у прокурора повноважень звернутися до суду з цим позовом в інтересах держави і з`ясування цього питання передує розгляду справи по суті.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, чинній на час звернення з позовом), прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з абзацом третім частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Частиною четвертою статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У наведеній вище постанові від 24 квітня 2025 року у справі №560/9211/24 Верховний Суд, з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, зазначив, що нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень, який усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається, та що «захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор», який «виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно».

Щодо органів, уповноважених захищати інтереси держави у сфері охорони культурної спадщини, Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2025 року у справі №620/14433/24, ухваленій у спорі про бездіяльність міської ради та її виконавчого комітету щодо доопрацювання та затвердження історико-архітектурного опорного плану, зазначив:

«Тобто наявність у відповідних структурних підрозділів обласних державних адміністрацій та Мінкультури повноважень на здійснення функцій держави у правовідносинах, пов`язаних з охороною культурної спадщини, а також на захист інтересів держави у цих правовідносинах у судовому порядку підтверджується нормами права та висновками Верховного Суду щодо їх застосування, відступу від яких не здійснювалося.».

Серед таких органів у цій постанові Верховний Суд назвав і Департамент культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації.

У постанові від 17 червня 2026 року у справі №500/5037/24, ухваленій за позовом прокурора в інтересах держави в особі центрального органу виконавчої влади у сфері культури та структурного підрозділу обласної військової адміністрації до селищної ради щодо замовлення розроблення та затвердження історико-архітектурного опорного плану, Верховний Суд зазначив:

«Сама лише наявність в уповноваженого органу процесуальної дієздатності для самостійного звернення до суду не виключає представництво прокурором інтересів держави, оскільки нереалізація таких повноважень компетентним органом, обізнаним про порушення інтересів держави, і становить бездіяльність, яка, відповідно до частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII, наділяє прокурора правом здійснювати субсидіарне представництво інтересів держави у суді.».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 зазначила:

«Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.».

Водночас, за висновком Великої Палати Верховного Суду, «суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи».

У цій справі прокурор до звернення до суду виконав вимоги частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»: повідомленнями від 31.03.2026 №59-2031ВИХ-26 та №59-2032ВИХ-26, направленими поштою 02.04.2026, Ізмаїльська окружна прокуратура Одеської області повідомила Департамент та Міністерство культури України про встановлення підстав для представництва інтересів держави та про намір звернутися до суду з позовом до відповідачів.

Уповноважені органи знали про відсутність затвердженого історико-архітектурного опорного плану м. Вилкове задовго до звернення прокурора до суду.

Міністерство листом від 21.09.2020 №11445/6.11.1 наголошувало голові Вилківської міської ради на необхідності розроблення та затвердження такого плану, а з лютого 2024 року Міністерство та Департамент отримували запити окружної прокуратури з цього питання.

Міністерство листом від 07.03.2024 №06/15/2234-24 повідомило, що документація на його розгляд не подана, та не заперечило щодо представництва прокурором інтересів держави. Департамент листом від 10.02.2026 №491/10/01-13/2-26/48 повідомив, що доопрацьована документація до нього не надходила.

Доказів звернення Міністерства культури України чи Департаменту до суду з позовом щодо бездіяльності відповідачів матеріали справи не містять, а в письмових поясненнях обидва органи позов прокурора підтримали.

Отже, уповноважені органи, будучи обізнаними про порушення інтересів держави, за захистом до суду не звернулись, що з урахуванням наведеної практики Верховного Суду є достатньою підставою для представництва.

Інтереси держави у цій справі полягають в охороні культурної спадщини, яка відповідно до частини четвертої статті 54 Конституції України охороняється законом.

У постанові від 04 грудня 2025 року у справі №620/14433/24 Верховний Суд у подібному спорі констатував:

«З наведеного констатується, що звернення до суду з цим позовом обумовлене необхідністю захисту інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини.».

З огляду на викладене суд визнає наявними підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Міністерства культури України та Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації у цій справі.

Вирішуючи позовну вимогу про визнання протиправною бездіяльності відповідачів, суд зазначає таке.

Частина четверта статті 54 Конституції України встановлює, що культурна спадщина охороняється законом, а частина п`ята цієї статті - що держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність.

Згідно з частиною четвертою статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 №1805-III, з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України. Список історичних населених місць України за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, затверджується Кабінетом Міністрів України. У кожному історичному населеному місці визначається один або більше історичний ареал. Межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Частиною четвертою статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI (далі - Закон №3038-VI) передбачено, що для населених пунктів, внесених до Списку історичних населених місць України, у межах визначених історичних ареалів у складі генерального плану населеного пункту визначаються режими регулювання забудови та розробляється історико-архітектурний опорний план, в якому зазначається інформація про об`єкти культурної спадщини та зони їх охорони.

Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада (частина шоста статті 17 Закону №3038-VI).

Відповідно до частини сьомої цієї статті, виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, які організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради.

За пунктами 1 та 2 частини восьмої статті 17 Закону №3038-VI, виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у встановлений строк подають пропозиції до проекту відповідного місцевого бюджету на наступний рік або про внесення змін до бюджету на поточний рік щодо потреби у розробленні генерального плану населеного пункту, визначають у встановленому законодавством порядку розробника генерального плану населеного пункту, встановлюють строки розроблення та джерела його фінансування.

Генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами протягом трьох місяців з дня їх подання (частина чотирнадцята статті 17 Закону №3038-VI).

Підпунктом 21 пункту 2 Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.09.2021 №926 (далі - Порядок №926), визначено, що історико-архітектурний опорний план - науково-проектна документація, яка розробляється на всю територію населеного пункту, внесеного до Списку історичних населених місць України, і затверджується одним рішенням як окремий розділ у складі генерального плану такого населеного пункту (планувальних рішень генерального плану населеного пункту) як його невід`ємна складова згідно із Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», містить відомості про об`єкти всесвітньої спадщини, їх території та буферні зони; пам`ятки культурної спадщини, у тому числі археологічні, їх території та зони охорони; межі та правові режими використання історичних ареалів населених місць; історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території та їх зони охорони; охоронювані археологічні території, а також цінну історичну забудову.

Згідно з пунктом 35 Порядку №926, виконавчий орган сільської, селищної і міської ради, Київська та Севастопольська міські держадміністрації є замовником розроблення містобудівної документації на місцевому рівні (комплексного плану, генеральних планів населених пунктів, детальних планів територій) (далі - замовник), який організовує розроблення, внесення змін та подання проектів містобудівної документації на місцевому рівні на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради незалежно від визначених відповідно до закону джерел фінансування.

Пунктом 54 Порядку №926 передбачено, що історико-архітектурний опорний план підлягає погодженню органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органом охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій відповідно до їх компетенції та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

За пунктом 59 цього Порядку розроблення розділу «Історико-архітектурного опорного плану» у складі генерального плану населеного пункту, який належить до Списку історичних населених місць, є обов`язковим для всіх видів містобудівної документації.

Наведені норми суд застосовує в редакції, чинній на час розгляду справи, оскільки позовна вимога стосується бездіяльності, яка за встановленими судом обставинами не припинена.

Застосовуючи наведені норми, суд враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 20 травня 2025 року у справі №460/5285/24, ухваленій у спорі про бездіяльність міської ради щодо розроблення та затвердження історико-архітектурного опорного плану:

«Отже, історико-архітектурний опорний план є обов`язковою складовою генерального плану населеного пункту, внесеного до Списку історичних населених місць, і розробляється як його невід`ємний розділ відповідно до Закону № 3038-VI, який входить до переліку містобудівної документації поряд із комплексним планом просторового розвитку територіальної громади та детальним планом території.».

У цій постанові Верховний Суд також зазначив:

«Поділ повноважень між виконавчим органом (як замовником) та міською радою (як органом, що затверджує) не знімає відповідальності за результат у разі відсутності будь-якої ланки дій.».

Протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень Верховний Суд у постанові від 20 травня 2025 року у справі №460/5285/24 визначив так:

«Протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це невчинення цим суб`єктом конкретних дій, які він зобов`язаний був вчинити відповідно до закону чи іншого нормативно-правового акта. Такі дії входять до компетенції суб`єкта, є об`єктивно необхідними та реально здійсненними, але фактично не виконуються.».

Оцінюючи встановлені обставини з урахуванням наведених норм, суд виходить з такого.

Місто Вилкове внесено до Списку історичних населених місць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №878.

Тому розроблення історико-архітектурного опорного плану у складі генерального плану міста є обов`язковим відповідно до частини четвертої статті 17 Закону №3038-VI та пункту 59 Порядку №926.

Обов`язки щодо такого плану закон розподіляє між відповідачами.

Вилківська міська рада приймає рішення про розроблення генерального плану та затверджує його.

Виконавчий комітет Вилківської міської ради як замовник організовує розроблення, внесення змін та подання генерального плану на розгляд ради, подає пропозиції до місцевого бюджету щодо потреби у його розробленні, визначає розробника, строки розроблення та джерела фінансування (частини шоста-восьма, чотирнадцята статті 17 Закону №3038-VI, пункт 35 Порядку №926).

Суд встановив, що науково-проектну документацію «Історико-архітектурний опорний план м. Вилкове Одеської області з визначенням меж і режимів використання зон охорони пам`яток та історичних ареалів» розробник розробив у 2017 році, а Консультативна рада з питань охорони культурної спадщини Одеської області 11.10.2019 вирішила, що розробник має доопрацювати її з урахуванням зауважень членів Консультативної ради.

Департамент актом прийому-передачі від 30.05.2024 передав цю документацію виконавчому комітету, який у листі від 28.05.2024 №1702/01-26 визнав, що вона «необхідна для її подальшого доопрацювання та погодження в установленому порядку».

Те, що документацію у 2016-2017 роках замовляв орган державної влади, обов`язку відповідачів не змінює: частина сьома статті 17 Закону №3038-VI та пункт 35 Порядку №926 визначають замовником генерального плану, складовою якого є історико-архітектурний опорний план, виконавчий орган міської ради.

З 30.05.2024 документація, яку належить доопрацювати, перебуває у виконавчого комітету.

Після отримання документації Вилківська міська рада рішенням від 26.07.2024 №2457 вирішила повідомити розробника про необхідність доопрацювати документацію, а в разі його відмови - розпочати пошук розробника документації та укладання з ним договору на доопрацювання та погодження.

Доказів укладення договору з розробником, визначення строків і джерел фінансування робіт, подання пропозицій до місцевого бюджету щодо потреби в таких видатках відповідачі не надали. Доопрацьована документація до Департаменту та Міністерства культури України не надходила.

Виконавчий комітет у листі від 23.02.2026 №726/01-26 повідомив окружну прокуратуру, що надіслав лист до розробника і відповіді не отримав, однак листа до розробника, надісланого на виконання рішення від 26.07.2024 №2457, суду не надав.

Доказів пошуку іншого розробника, який передбачив пункт 2 цього рішення, матеріали справи не містять.

Натомість у листі від 23.02.2026 №726/01-26 виконавчий комітет зазначив, що доопрацювання та затвердження документації «не видається можливим».

Лист від 11.05.2026 №1625/01-26, яким виконавчий комітет повторно звернувся до розробника, складено після відкриття провадження у цій справі.

Суд вважає, що повторне звернення до розробника, який не доопрацював документацію з 2019 року, зроблене майже через два роки після рішення ради від 26.07.2024 №2457, бездіяльності не припиняє.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачі не вчинили дій, які за частинами шостою-восьмою статті 17 Закону №3038-VI та пунктом 35 Порядку №926 були об`єктивно необхідними та реально можливими для завершення розроблення та затвердження історико-архітектурного опорного плану м.Вилкове.

Виконавчий комітет не організував доопрацювання документації та не подав її на погодження і затвердження, а Вилківська міська рада не забезпечила виконання власного рішення від 26.07.2024 №2457.

Доказів прийняття радою рішень про фінансування цих робіт відповідачі не надали.

Суд відхиляє твердження відповідача про те, що процес розроблення історико-архітектурного опорного плану триває у межах визначеної законом процедури.

Рішення від 26.07.2024 №2457 та листи виконавчого комітету до розробника не призвели ні до укладення договору, ні до доопрацювання документації, ні до подання її на погодження, а у листі від 23.02.2026 №726/01-26 виконавчий комітет визнав, що доопрацювання та затвердження документації «не видається можливим».

Оцінюючи подібні обставини, Верховний Суд у постанові від 20 травня 2025 року у справі №460/5285/24 зазначив:

«Відсутність ініціативи з боку виконавчого органу щодо організації нових процедур закупівлі, а також відсутність розгляду і затвердження навіть частково розроблених матеріалів міською радою свідчить про системну, а не формальну бездіяльність у межах зобов`язання з розроблення містобудівної документації, передбаченого у статтях 8, 10 Закону № 3038-VI та пунктах 35, 41- 44, 59 Порядку № 926.».

Суд вважає помилковим твердження відповідача про те, що відсутність установленого законом строку розроблення історико-архітектурного опорного плану виключає протиправність бездіяльності.

Відповідач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2018 у справі №П/9901/137/18 (800/426/17), проте цей висновок Верховний Суд застосував і до спору про історико-архітектурний опорний план у постанові від 20 травня 2025 року у справі №460/5285/24:

«Важливими є юридична сутність, значущість, тривалість і межі бездіяльності. Строки самі по собі, без прив`язки до конкретної правової ситуації, фактів, умов і обставин, не мають юридичного значення, оскільки правовий сенс проявляється лише у взаємозв`язку з подіями чи діями, для яких вони встановлені.».

У справі №П/9901/137/18 (800/426/17) обов`язок розглянути скаргу був виконаний з порушенням строку, а причини затримки підтверджено доказами.

У цій справі обов`язок не виконано, документація потребує доопрацювання з 11.10.2019 і з 30.05.2024 перебуває у виконавчого комітету, а до звернення прокурора до суду відповідачі не уклали договору на доопрацювання та не визначили джерел фінансування.

Тривалість бездіяльності, обов`язковість історико-архітектурного опорного плану для історичного населеного місця та тримісячний строк, який частина чотирнадцята статті 17 Закону №3038-VI встановлює для розгляду генерального плану радою, свідчать, що відсутність окремого строку розроблення не виправдовує невчинення відповідачами жодних дій, крім листування.

Суд відхиляє заперечення відповідача про те, що доопрацювання документації залежить від розробника та органів, які її погоджують.

Розробника за пунктом 2 частини восьмої статті 17 Закону №3038-VI визначає виконавчий комітет, а погодження Департаментом та Міністерством культури України за пунктом 54 Порядку №926 можливе лише після подання їм доопрацьованої документації, якої відповідачі не подавали.

Неотримання відповіді від розробника не перешкоджало визначити іншого розробника, що передбачила і Вилківська міська рада у пункті 2 рішення від 26.07.2024 №2457.

Суд критично оцінює посилання відповідача на воєнний стан, обмеженість фінансових ресурсів місцевого бюджету, першочергове спрямування коштів на потреби оборони, вартість робіт за даними системи публічних закупівель Prozorro та режим казначейського обслуговування за постановою Кабінету Міністрів України №590.

Відповідач, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладено обов`язок доказування правомірності своєї бездіяльності, не надав суду ні рішень про місцевий бюджет, ні розрахунку вартості робіт, ні доказів звернення виконавчого комітету з пропозиціями щодо таких видатків, як того вимагає пункт 1 частини восьмої статті 17 Закону №3038-VI.

Подібні доводи органу місцевого самоврядування Верховний Суд у постанові від 20 травня 2025 року у справі №460/5285/24 відхилив, погодившись, що «…відповідач не надав переконливих доказів, які б свідчили про об`єктивну неможливість виділення коштів на розроблення містобудівної документації через фінансові обмеження, пов`язані з воєнним станом…».

Суд також зазначає, що непередбачення у місцевому бюджеті видатків на розроблення історико-архітектурного опорного плану не може виправдовувати бездіяльність відповідачів. Обов`язок замовника організувати розроблення містобудівної документації пункт 35 Порядку №926 покладає «незалежно від визначених відповідно до закону джерел фінансування», а формування відповідних видатків місцевого бюджету належить до повноважень органу місцевого самоврядування. Обсяг фінансування може впливати на строки та послідовність вжиття заходів, але не звільняє від обов`язку їх вживати і не робить тривале невжиття жодних заходів правомірним.

Твердження відповідача про недоведеність ризиків забудови історичного ареалу на вирішення спору не впливає. Предметом позову є невиконання обов`язку, який частина четверта статті 17 Закону №3038-VI та пункт 59 Порядку №926 не пов`язують з настанням конкретних випадків забудови. Дія інших механізмів охорони культурної спадщини обов`язку розробити історико-архітектурний опорний план не скасовує.

З цих підстав аргумент прокурора про загрозу неконтрольованої забудови та неможливість внесення відомостей про межі та режими історичних ареалів до кадастрів суд враховує як характеристику значущості бездіяльності, а не як обставину, від доведення якої залежить задоволення позову.

Аргумент прокурора про триваючий характер бездіяльності відповідачів суд визнає обґрунтованим, оскільки обов`язок не виконано на час розгляду справи.

Посилання Міністерства культури України на строки, встановлені актами 2001-2010 років, суд не оцінює окремо, оскільки висновок про протиправність бездіяльності ґрунтується на невиконанні обов`язку протягом тривалого часу, а не на порушенні конкретного строку.

За результатом розгляду справи, суд дійшов висновку, що відповідачі - Вилківська міська рада Ізмаїльського району Одеської області та Виконавчий комітет Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області - не вчинили дій, спрямованих на розроблення та затвердження історико-архітектурного опорного плану м. Вилкове, чим порушили інтереси держави у сфері охорони культурної спадщини, які частина четверта статті 17 Закону №3038-VI забезпечує обов`язковим розробленням такого плану для населених пунктів, внесених до Списку історичних населених місць України.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності Вилківської міської ради та Виконавчого комітету Вилківської міської ради щодо невчинення дій, спрямованих на розроблення та затвердження історико-архітектурного опорного плану м. Вилкове Одеської області, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Вирішуючи позовну вимогу про зобов`язання відповідачів вчинити дії, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Заявлена прокурором вимога про зобов`язання вчинити дії в межах компетенції, спрямовані на завершення розроблення та затвердження історико-архітектурного опорного плану, не є втручанням у дискреційні повноваження відповідачів, оскільки суд не визначає ані зміст планувальних рішень, ані розробника, ані джерела фінансування відповідних робіт, ані послідовність і строки вчинення окремих дій.

Ці питання відповідачі вирішують самостійно у межах та у спосіб, визначені Законом №3038-VI, Законом України «Про охорону культурної спадщини» та Порядком №926. Обраний спосіб захисту є ефективним, оскільки саме такий спосіб забезпечує припинення триваючої протиправної бездіяльності щодо історико-архітектурного опорного плану м. Вилкове.

Посилання відповідача на постанови Верховного Суду від 13 лютого 2018 року у справі №361/7567/15-а, від 20 березня 2018 року у справах №461/2579/17 та №820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі №569/16681/16-а висновку суду не спростовує.

У справі №361/7567/15-а фізична особа оскаржувала постанову органу державного архітектурно-будівельного контролю про накладення штрафу за частиною першою статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Суди попередніх інстанцій скасували постанову та закрили провадження у справі про адміністративне правопорушення. Верховний Суд скасував судові рішення лише в частині закриття провадження і в цій частині у позові відмовив, оскільки закриття провадження за статтею 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення належить до компетенції органу, що приймав рішення. Ця справа не стосується бездіяльності органу місцевого самоврядування щодо обов`язку, прямо встановленого законом.

У справах №461/2579/17 та №569/16681/16-а Львівська та Рівненська міські ради відмовили фізичним особам відповідно у наданні земельної ділянки (затвердженні проєкту землеустрою) та у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою, посилаючись на дискреційний характер своїх повноважень. Верховний Суд відхилив ці доводи, зазначивши: «Таким чином, дискреційні повноваження, в тому числі органів місцевого самоврядування, завжди мають межі, встановлені законом.». Касаційні скарги міських рад залишено без задоволення, а судові рішення на користь позивачів - без змін.

У справі №820/4554/17 Головне управління Держгеокадастру у Харківській області утрималося від прийняття рішення за заявою фізичної особи про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою до вирішення питань учасників антитерористичної операції. Суди визнали протиправною бездіяльність щодо належного розгляду заяви та зобов`язали розглянути її. Верховний Суд залишив ці рішення без змін і зазначив: «Що стосується доводів скаржника про наявність у нього дискреційних повноважень щодо вирішення питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, то колегія суддів відхиляє їх з огляду на те, що чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.».

Отже, у справах №461/2579/17, №569/16681/16-а та №820/4554/17 Верховний Суд відхилив доводи органів про дискреційний характер повноважень, аналогічні доводам відповідача у цій справі.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобов`язання Вилківської міської ради та Виконавчого комітету Вилківської міської ради вчинити дії в межах компетенції, спрямовані на завершення розроблення та затвердження в установленому порядку історико-архітектурного опорного плану м. Вилкове Одеської області, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, у їх сукупності та взаємному зв`язку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд надав оцінку всім аргументам учасників справи та навів мотиви, з яких дійшов висновків у цій справі, як того вимагає частина третя статті 242 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки позов подано прокурором в інтересах держави в особі суб`єктів владних повноважень, а витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, суд у справі не встановив, сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 2662,40 грн стягненню з відповідачів та судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 53, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов заступника керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області (вул. Московська, буд. 14, м. Болград, Одеська обл., 68702, код ЄДРПОУ [номер приховано]) в інтересах держави в особі Міністерства культури України (вул. Івана Франка, буд. 19, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 43220275), Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації (вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 40055626) до Виконавчого комітету Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (вул. Моряків-десантників, буд. 18, м. Вилкове, Ізмаїльський р-н, Одеська обл., 68355, код ЄДРПОУ 04057014), Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (вул. Моряків-десантників, буд. 18, м. Вилкове, Ізмаїльський р-н, Одеська обл., 68355, код ЄДРПОУ 40594334) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області та Виконавчого комітету Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області щодо невчинення дій, спрямованих на розроблення та затвердження, відповідно до вимог законодавства, історико-архітектурного опорного плану історично населеного пункту - м. Вилкове Одеської області.

Зобов`язати Вилківську міську раду Ізмаїльського району Одеської області та Виконавчий комітет Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області вчинити дії в межах компетенції, спрямовані на завершення розроблення та затвердження в установленому порядку історико-архітектурного опорного плану історично населеного пункту - м. Вилкове Одеської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 09.11.2026.

Суддя Дмитро БАБЕНКО