Судові рішення

Рішення № 141361894 у справі № 458/1022/26 від 10.11.2026

Рішення від 10.11.2026 у цивільній справі № 458/1022/26 (категорія «Споживчого кредиту»). Суд: Турківський районний суд Львівської області, суддя Волинець М. З.

Справа№ 458/1022/26
СудТурківський районний суд Львівської області
СуддяВолинець М. З.
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяСпоживчого кредиту
Дата ухвалення10.11.2026
Надійшло до реєстру11.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141361894

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

10.11.2026 м. Турка

Справа № 458/1022/26

Провадження №2/458/635/2026

Турківський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Волинець М.З.,

за участю секретаря судового засідання Матківської Р.Р.

Сторони в справі:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Турка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТОВ/ «ДІДЖИ ФІНАНС» через підсистему «Eлектронний суд» подав до Турківського районного суду Львівської області позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій, з урахуванням уточненої позовної заяви (а.с. 63-66), просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №96658 від 26.11.2023 у розмірі 16 410 грн, з яких: 5 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 11 410 грн - заборгованість за відсотками.

Стислий зміст позовних вимог.

26.11.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено кредитний договір № 96658, підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

За умовами кредитного договору ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» надало ОСОБА_1 фінансовий кредит в розмірі 5 000 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку і строки, визначені договором.

Кредитні кошти були надані позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування на зазначену ним платіжну банківську картку № НОМЕР_1 .

У подальшому ОСОБА_1 належним чином не виконала взяті на себе кредитні зобов`язання, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за кредитним договором.

23.12.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено Договір факторингу № 23122024. На підставі зазначеного договору ТОВ «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» відступило ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» право вимоги за кредитним договором № 96658 від 26.11.2023. Таким чином, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло статусу нового кредитора за відповідним зобов`язанням.

Згідно з розрахунком заборгованості, на момент звернення до суду її загальний розмір становив 16 410 грн, з яких: 5 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 11 410 грн - заборгованість за відсотками.

Покликаючись на неналежне виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору, положення цивільного законодавства щодо обов`язку належного виконання договірних зобов`язань, а також на набуття ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» права вимоги за договором факторингу, позивач просив суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 96658 від 26.11.2023 у розмірі 16 410 грн, та судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач обставин та підстав позову не спростувала, відзиву на позовну заяву не подала.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

21.09.2026 ухвалою Турківського районного суду Львівської області позовну заяву залишено без руху та надано позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.

29.09.2026 ухвалою Турківського районного суду Львівської області прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи на 19.10.2026 о 11:20 год за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті (відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь) та витребувано докази, в порядку ст. 84 ЦПК України.

16.10.2026 від АТ КБ № «ПриватБанк» до суду надійшли витребувані судом докази по справі.

19.10.2026 протокольною ухвалою Турківського районного суду Львівської області у зв`язку з неявкою в судове засідання відповідача розгляд справи відкладено на 10.11.2026 о 09:30 год.

Представник позивача ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляд повідомлявся належним чином, у позовній заяві просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечив.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялася належним чином шляхом скерування судової повістки-повідомлення на офіційну електронну адресу в кабінеті Електронного суду та шляхом скерування судової повістки-повідомлення засобами поштового зв`язку на адресу зареєстрованого місця проживання. Причин неявки не повідомила, відзиву не подала, заяв та клопотань, пов`язаних із розглядом справи не надала, свою позицію не виклала, правом на подання відзиву на позовну заяву у встановлений законом строк не скористалася.

10.11.2026 ухвалою Турківського районного суду Львівської області постановлено проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання сторін у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України не здійснюється.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», судом встановлено таке.

26.11.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 укладено індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту № 96658 (надалі також - кредитний договір), за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП» строком на 90 днів, надало відповідачу 5 000 грн фінансового кредиту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 5 % на добу на залишок заборгованості.

Відповідно до п. 1.2., 1.3. кредитного договору, кредит надається строком на 90 днів, тобто до 23.02.2024. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 1825% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 5% (процентів) на добу. Тип процентної ставки -фіксована.

Невід`ємною частиною цього договору є Публічна пропозиція (оферта) товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті Товаристваhttps://www.aviracredit.com.ua/. Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору. (п. 1.6., п. 3.1. кредитного договору).

Згідно з п. 3.3. кредитного договору, обчислення строку користування кредитом на нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

В розділі 9 даного кредитного договору містяться персональні дані ОСОБА_1 , в тому числі дані паспорта, РОНКПП, номер мобільного телефону, е-mail. Для підписання договору ОСОБА_1 було використано електронний підпис одноразовий ідентифікатор «KL1447».

На виконання умов кредитного договору відповідачу було надано кредитні кошти в розмірі 5 000 грн, шляхом перерахунку на платіжну карту відповідача № НОМЕР_1 (номер транзакції - 40099-95217-11974), що підтверджується довідкою ТОВ «ПрофітГід».

З листа АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260930/119661-БТ від 06.10.2026 вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку було емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) та 26.11.2023 на вказану карту було зараховано кошти у сумі 5 000 грн.

Відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо оплати нарахованих відсотків за користування кредитом і повернення тіла кредиту у повному обсязі не виконала.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що право вимоги до боржника за кредитним договором № 96658 від 26.11.2023 перейшло до нього на підставі договору факторингу.

23.12.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «АВІРА ГРУПА» та позивачем укладено договір факторингу № 23122024, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «АВІРА ГРУПА» зобов`язується відступити ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» права вимоги зазначені в реєстрі прав вимоги, а ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» зобов`язується їх прийняти та сплатити ТОВ «Фінансова компанія «АВІРА ГРУПА» суму фінансування за таке відступлення на умовах визначених цим договором.

Згідно з п. 4.1 вказаного договору право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог у формі наведеної у додатку № 1 до цього договору.

Згідно акту приймання-передачі реєстру прав вимог за договором факторингу № 23122024 від 23.12.2024, клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр Боржників кількістю 9 280 шт.

Згідно витягу з Реєстру Боржників до договору факторингу № 23122024 від 23.12.2024, сума заборгованості за кредитним договором боржника ОСОБА_1 складає 16 410 грн, з яких: 5 000 грн - заборгованість за тілом кредитом, 11 410 грн - заборгованість за відсотками,

Як вбачається із розрахунку заборгованості, станом на 16.12.2024 заборгованість за кредитним договором № 96658 від 26.11.2023 не сплачена, залишок заборгованості складає 16 410 грн. Відповідач частково сплачувала заборгованість за кредитним договором, а саме, 09.12.2023 та 23.12.2023 на загальну суму 7 000 грн.

Разом з тим, позивачем нараховані проценти за період з 27.11.2023 по 24.02.2024.

Всупереч умовам кредитного договору відповідач ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором не виконала, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Застосовані судом норми права та мотиви їх застосування.

Судом встановлено, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються загальними положення ЦК України.

Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно положень ст.ст. 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом норми ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України).

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Так, ст. 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст. 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч.6 ст. 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - ч.12 ст. 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 зазначеного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 ЦК України).

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

З досліджених судом доказів встановлено, що між первісним кредитором та відповідачем досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору KL1447 відповідача, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

У постановах від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі №234/7159/20 Верховний Суд виснував щодо правомірності укладення сторонами кредитного договору в електронній формі та їх відповідність вимогам закону, зокрема, Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

При цьому спірний договір, укладений між відповідачем та первісним кредитором в судовому порядку не оскаржувався, не визнавався недійсним, тобто, в силу положень ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаного правочину.

Підписання кредитного договору відповідачем підтверджується змістом кредитного договору, додатків до нього, які містять усю необхідну для ідентифікації особи інформацію, а саме: прізвище, ім`я, по батькові відповідача; дату народження та податковий номер відповідача.

Таким чином, факт укладення кредитного договору первісного кредитора саме з ОСОБА_1 доведено належними та достатніми доказами. Відповідач свої зобов`язання за кредитним належним чином не виконувала, не здійснює платежів для сплати суми заборгованості по кредиту та відсотках, чим порушила взяті на себе договірні зобов`язання, на підставі чого утворилась заборгованість.

При цьому, матеріали справи містять докази на підтвердження отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 5 000 грн.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

На підставі ч.ч.1, 2 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Як убачається з матеріалів справи, 23.12.2024 позивач на підставі договору факторингу № 23122024 набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору № 96658 від 26.11.2023, укладеного між відповідачем та ТОВ «Фінансова компанія «АВІРА ГРУП».

Встановивши вказані обставини та враховуючи, що відповідач отримав кредитні кошти, але в порядку та на умовах договору їх не повернув, суд вважає, що є правові підстави для стягнення тіла кредиту в розмірі 5 000 грн.

Щодо вимог про стягнення відсотків за користування кредитом суд зазначає таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) зазначено, що, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Згідно з п. 3.3. кредитного договору, обчислення строку користування кредитом на нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

Судом встановлено, що 12.07.2024 між відповідачем та первісним кредитором укладено кредитний договір, відповідно до якого позичальнику надано кредит у розмірі 5 000 грн. строком на 90 днів. Договором визначено процентну ставку у розмірі 1825 % річних, що відповідає 5 % за кожен день користування кредитом. Відповідно до розрахунку кредитодавця, сума заборгованості відповідача становить 11 410 грн.

Також з вказаного розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування відповідачу процентів здійснено у відповідності до умов кредитного договору за період з 27.11.2023 по 24.02.2024, тобто в межах строку кредитування.

Незважаючи на те, що розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, вони повинні узгоджуватися із нормами законодавства.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023, який набрав чинності з 24.12.2023.

Положення ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки вводяться в дію поетапно.

Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів (з 24.12.2023 до 22.04.2024 включно) - 2,5 %; протягом наступних 120 днів (з 23.04.2024 включно до 20.08.2024 включно) - 1,5 %; з 21.08.2024 включно та надалі 1%.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено п. 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Оскільки кредитний договір № 96658 від 26.11.2023 укладено до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», однак після набрання чинності цим Законом строк дії договору продовжувався, положення цього Закону застосовуються до кредитного договору, на підставі якого з відповідача стягується заборгованість.

Аналіз наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором свідчить про те, що проценти за користування кредитними коштами нараховано в межах строку дії кредитного договору та за процентною ставкою, визначеною п.1.3 кредитного договору за період з 27.11.2023 по 24.01.2024, та за процентною ставкою 2,2% за період з 25.01.2024 по 24.02.2024.

Водночас суд зазначає, що нарахування процентів за ставкою 5 % у період з 27.11.2023 по 24.01.2024 є незаконними.

Оскільки за період з 24.12.2023 до 22.04.2024 включно максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 2.5 %, кредитодавець мав право нараховувати проценти за користування кредитними коштами за цей період в розмірі 7 375 грн (5 000 грн х 2,5 % х 59 днів = 7 375 грн).

Проте, враховуючи, що відповідачем було сплачено заборгованість на загальну суму 7 000 грн, яку первісний кредитодавець зарахував у рахунок сплати відсотків за кредитом, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за нарахованими відсотками підлягають частковому задоволенню, у розмірі 3 785 грн ((7 375 грн + 3 410 грн) - 7 000 = 3 785 грн).

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 96658 від 26.11.2023 у загальному розмірі 8 785 грн, з яких: 5 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3 785 грн - заборгованість за відсотками.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати в цій справі, відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позову позивач сплатив судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.

Оскільки за наслідком розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 425,18 грн, з 8 785 грн (задоволені позовні вимоги) становлять 53,53 % заявленої суми позовних вимог; від суми сплаченого при поданні судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то в позовній заяві позивач просив стягнути такі з відповідача в розмірі 6 000 грн.

Статтею 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

01.06.2026 між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ФОП ОСОБА_2 укладено Договір про надання правової допомоги № 42649746/01.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, окрім копії Договору №42649746/01 від 01.06.2026, додано копію Додаткової угоди №96658 від 29.06.2026 до Договору про надання правової допомоги №42649746/01 від 01.06.2026, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, серії КС № 11628/10 від 29.07.2024, копію акту надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 29.06.2026, копію детального опису робіт (наданих послуг), виконаних Горобей Р., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» щодо стягнення кредитної заборгованості.

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

В ч. 1 ст. 137 ЦПК України зазначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини /ЄСПЛ/, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п.30, ECHR 1999-V).

В пункті 269 рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями).

Як відзначено у п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява N 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у п.154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Разом з тим, суд не позбавлений об`єктивної можливості оцінити рівень адвокатських витрат, достовірно встановити несення таких витрат позивачем, а також обґрунтованість рівня їх вартості.

Суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта, однак в силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Даючи оцінку доказам, долученим на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розглядуваній цивільні справі у розмірі 6 000 грн, суд зазначає, що у договорі про надання правової допомоги визначені всі істотні умови договору, у тому числі вартість наданих послуг, в акті про надані послуги вказано, які саме було надано послуги, з чим позивач погодився.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, а також те, що адвокату позивачем доручено надавати юридичну допомогу по захисту прав позивача, суд вважає їх істотно завищеними та дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 3 000 грн.

Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 280-285, 354-355 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 42649746, адреса місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, 04112) заборгованість за кредитним договором № 96658 від 26.11.2023 у розмірі 8 785 (вісім тисяч сімсот вісімдесят п`ять) грн 00 коп., з яких: 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 3 785 (три тисячі сімсот вісімдесят п`ять) грн 00 коп. - заборгованість за відсотками.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 42649746, адреса місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, 04112) судовий збір у розмірі 1 425 (одна тисяча чотириста двадцять п`ять) грн 18 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 42649746, адреса місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, 04112) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повне найменування учасників справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 42649746, адреса місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, 04112, IBAN НОМЕР_5 АТ «ПУМБ», МФО 334851.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Марія ВОЛИНЕЦЬ

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
10.11.2026 Ухвала № 141361890 Турківський районний суд Львівської області
29.09.2026 Ухвала № 140161418 Турківський районний суд Львівської області
21.09.2026 Ухвала № 139891777 Турківський районний суд Львівської області

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 42649746. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг