Рішення № 141361962 у справі № 420/22681/26 від 09.11.2026

Справа № 420/22681/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_3 , оформлене Протоколом № 31 від 16.07.2026, про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з урахуванням висновків суду та прийняти рішення про надання відстрочки на підставі пункту 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що він перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 та самостійно виховує неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Факт самостійного виховання та утримання дитини батьком підтверджується, зокрема, заочним рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 04.05.2026 у справі № 705/6680/25 та свідоцтвом про народження дитини.

15.07.2026 позивач через ЦНАП звернувся до Комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», додавши до неї передбачені законодавством документи, включаючи завірену копію вказаного судового рішення. Проте рішенням Комісії, оформленим Протоколом № 31 від 16.07.2026 та повідомленням № 1/29 від 16.07.2026 року, позивачу було відмовлено у наданні відстрочки у зв`язку з відсутністю підстав.

Вважаючи рішення відповідача протиправним, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою від 24.07.2026 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задоволено частково.

Заборонено ІНФОРМАЦІЯ_1 , його структурним підрозділам, посадовим та службовим особам вчиняти дії щодо мобілізації (призову на військову службу за мобілізацією) ОСОБА_1 , у тому числі вручати мобілізаційні розпорядження, направляти на проходження військово-лікарської комісії (ВЛК), здійснювати заходи з примусового доставлення, призову та направлення до військових частин (навчальних центрів) до набрання законної сили остаточним судовим рішенням у цій справі.

В задоволенні інших вимог заяви про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою від 28.07.2026 провадження у справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою суд зобов`язав відповідача надати до суду належним чином засвідчені копію заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу з доданими до неї документами та документи за результатами розгляду даної заяви, а також встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

07.08.2026 до суду надійшов відзив ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі змісту якого вбачається, що останній позов не визнає. Заперечення обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення про відмову у наданні відстрочки приймалося Комісією з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову, яка є колегіальним органом. Відповідач зазначає, що сам районний ТЦК та СП як юридична особа та його начальник не мають одноосібного впливу на рішення цієї Комісії, через що вважає себе неналежним відповідачем у частині вимог про зобов`язання надати відстрочку. Крім того, відповідач наголошує, що Комісія діяла виключно в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, зокрема пунктом 57 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560, у зв`язку з чим жодних протиправних дій чи бездіяльності з боку відповідача допущено не було.

На підставі викладеного, відповідач просить повністю відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Одночасно із поданням відзиву на позовну заяву, відповідач надав суду витребувані ухвалою про відкриття провадження письмові докази, а саме: копію витягу з Протоколу засідання Комісії № 31 від 16.07.2026 та копію Повідомлення про відмову у наданні відстрочки № 1/29 від 16.07.2026.

07.08.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що відповідач не спростував обставини, викладені у позові, та не довів правомірність оскаржуваного рішення. Позивач зауважує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 є належним відповідачем, оскільки Комісія створена при цьому органі, а оскаржуване повідомлення про відмову підписано особисто начальником ТЦК та скріплено гербовою печаткою установи. Окрім цього, відповідач жодним чином не спростував чинність судового рішення, яким офіційно встановлено факт самостійного виховання дитини батьком.

Враховуючи, що учасниками справи подані необхідні для розгляду справи заяви по суті спору та докази, суд вважає за можливе ухвалити у справі рішення за наявними у справі матеріалами.

Рішення ухвалюється судом в межах строку розгляду справи з урахуванням строку перебування судді у щорічній основній відпустці, а також з урахуванням періодів тривалої відсутності електроенергії в будівлі суду внаслідок ракетних обстрілів збройними угрупуваннями російської федерації та тривалості повітряних тривог, оголошених в м. Одесі.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Позивач є батьком неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

Заочним рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 04.05.2026 у справі № 705/6680/25, яке набрало законної сили 05.06.2026, позов ОСОБА_2 задоволено та встановлено факт того, що позивач ОСОБА_1 самостійно виховує та утримує неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 7122-5001556942 від 25.10.2022 (щодо ОСОБА_1 ) та довідкою № 7122-5001557053 від 25.10.2022 (щодо ОСОБА_2 ), виданими Управлінням праці та соціального захисту населення Уманської міської ради, позивач разом із неповнолітнім сином фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

15.07.2026 позивач через Центр надання адміністративних послуг звернувся до Комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв`язку із самостійним вихованням та утриманням дитини віком до 18 років.

Повідомленням про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 16.07.2026 № 1/29 (оформленим за формою Додатку 7 до Порядку № 560), яке підписано головою Комісії - начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником, позивача повідомлено, що за результатами засідання Комісії від 16.07.2026 Протокол № 31 ухвалено рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки. Причиною відмови зазначено: «Згідно наданих документів немає підстав, мати не позбавлена батьківських прав на дитину».

Інших підстав для відмови, зокрема щодо недостатності чи неналежності поданих позивачем разом із заявою документів, відсутності родинних зв`язків або відсутності факту проживання батька з дитиною, відповідач у повідомленні не навів.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні приписи законодавства.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, строк дії якого надалі неодноразово продовжувався.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України від 03.03.2022 № 2105-IX, оголошено загальну мобілізацію, строк проведення якої надалі неодноразово продовжувався.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі Закон № 3543-XII).

Відповідно до ст. 1 Закону №3543-XII мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно ч. 5 ст. 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначає «Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 №560 (далі - Порядок №560).

Відповідно до п. п. 57-58 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Згідно п. 60 Порядку №560 Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Перелік документів, що подаються військовозобов`язаними для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію встановлений Додатком 5 до Порядку №560, зокрема для п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII:

- свідоцтво про народження дитини (дітей) із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та один із документів: свідоцтво про смерть одного з батьків або рішення суду про оголошення одного із батьків померлим, або рішення суду про позбавлення одного з батьків батьківських прав, або рішення суду про визнання одного із батьків безвісти відсутнім, або витяг із Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, або вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі, або документи, які підтверджують, що особа самостійно виховує та утримує дитину (рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Предметом спору у цій справі є правомірність рішення Комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Матеріалами справи підтверджено, що відмова відповідача мотивована тим, що надане позивачем судове рішення не позбавляє матір дитини ОСОБА_3 батьківської правосуб`єктності, а відтак, на думку відповідача, не змінився і весь обсяг прав та обов`язків щодо виховання та утримання нею своєї дитини, у зв`язку з чим підстави для надання відстрочки від призову за пунктом 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відсутні.

З матеріалів справи видно, що заочним рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 04.05.2026 у справі № 705/6680/25, яке набрало законної сили 05.06.2026, встановлено юридичний факт того, що ОСОБА_1 , 1983 року народження самостійно виховує та утримує сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Суд акцентує увагу, що законодавець у пункті 4 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII встановив право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації для жінок і чоловіків, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо, зокрема, особа самостійно виховує та утримує дитину (дітей) за рішенням суду.

З аналізу наведених вище положень статті 23 Закону № 3543-XII у взаємозв`язку із Порядком №560 вбачається, що для отримання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період з підстав, визначених пунктом 4 частини першої статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», останній має подати визначений у пункті 4 додатку 5 до Порядку №560 перелік документів.

При цьому, документами, які підтверджують, що особа самостійно виховує та утримує дитину, є рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

У спірному випадку позивач разом із заявою про надання відстрочки подав відповідачу також і копію рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 04.05.2026 у справі № 705/6680/25, яким встановлено юридичний факт того, що ОСОБА_1 , 1983 року народження самостійно виховує та утримує сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Оскільки цей юридичний факт підтверджено належними доказами, а також враховуючи, що рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області набрало законної сили, воно не потребує повторного доведення перед відповідачем чи обов`язкового ініціювання процедури позбавлення батьківських прав.

Таким чином, рішення Комісії відповідача про відмову у наданні відстрочки з мотивів непозбавлення матері батьківських прав суперечить нормам Закону № 3543-XII та Порядку № 560, оскільки відповідач безпідставно знівелював судове рішення, яке належним чином встановило факт самостійного виховання дитини батьком.

За таких обставин суд доходить висновку, що рішення Комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_6 , оформлене Протоколом від 16.07.2026 року № 31, в частині відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації прийняте без урахування вимог закону, необґрунтовано та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з урахуванням висновків суду та прийняти рішення про надання відстрочки, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Прийняття рішень про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є виключною компетенцією Комісій при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки.

Оцінка поданих документів, встановлення підстав для надання або відмови у наданні відстрочки є дискреційним повноваженням відповідача.

З урахуванням викладеного суд уважає, що в контексті спірних правовідносин належним та ефективним способом захисту прав позивача буде саме покладення на відповідача обов`язку з урахуванням висновків суду повторно розглянути заяву позивача та прийняти рішення у відповідності до вимог пункту 60 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 №560.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Приписами ч. 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). Відповідач правомірності оскаржуваного рішення не довів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_6 , оформлене Протоколом № 31 від 16.07.2026, про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДОПОУ НОМЕР_2 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та прийняти рішення у відповідності до вимог пункту 60 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 №560 з урахуванням висновків суду .

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДОПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний