Рішення № 141363359 у справі № 607/16481/26 від 02.11.2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.11.2026 Справа №607/16481/26 Провадження №2/607/6861/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі :

головуючого Ромазана В.В.

з участю секретаря Бойко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини ,-

В С Т А Н О В И В :

І.Описова частина.

1.Стислий зміст позовної заяви.

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення з нього на користь позивача аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, з 28 липня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття. Крім того, просить стягувати з відповідача аліменти на користь позивача на утримання дитини за минулий час за період з 24 грудня 2025 року по день подання позову,

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 грудня 2022 року розірвано. Під час перебування сторін у шлюбі, у них народилось двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зв`язку з військовою агресією РФ проти України, Позивач разом з дітьми виїхала на територію Італійської Республіки, де безперервно проживає й станом на час подання цієї позовної заяви. Зазначена обставина Відповідачу відома та ним не оспорюється. Малолітній син ОСОБА_5 , 2011 р.н., проживає разом з Позивачем за кордоном, перебуває на її повному утриманні. Відповідач участі в утриманні сина не бере, аліменти в добровільному порядку не сплачує. ОСОБА_6 , 2006 р.н., станом на час подання позову є повнолітнім. 24 грудня 2025 року Позивач звернулася до Відповідача з вимогою здійснювати щомісячну сплату аліментів на утримання сина в розмірі 1/4 частки від усіх видів його доходу, що підтверджується наявним у матеріалах справи листуванням сторін у месенджері Telegram. У відповідь Відповідач визнав обов`язок по утриманню дитини та неодноразово обіцяв здійснити сплату, однак фактично коштів на утримання дитини добровільно не сплатив, чим ухилився від виконання свого батьківського обов`язку. Відповідно до ч. 2 ст. 191 СК України, оскільки Позивачем доведено вжиття заходів щодо одержання аліментів з Відповідача та факт ухилення останнього від їх сплати, є правові підстави для стягнення аліментів за минулий час - з 24 грудня 2025 року по день подання цієї заяви.

2.Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень відповіді на відзив.

Відповідач ОСОБА_2 своїм правом на подачу відзиву, що передбачене статтею 178 ЦПК України, не скористався.

3.Процесуальні дії та хронологія справи в суді.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 серпня 2026 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 серпня 2026 року відкрито провадження у цивільній справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін.

У судову засідання позивач не з`явилась, однак подала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити, щодо заочного вирішення справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився без повідомлення про причини неявки. Заяви чи клопотання на день розгляду справи від відповідача до суду не надходили.

Суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, а тому відповідно до ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.

За вказаних обставин, з підстав, визначених ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІ.Мотивувальна частина.

1.Фактичні обставини встановлені судом.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 04 березня 2006 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 грудня 2022 року розірвано.

Як слідує з свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 26 січня 2011 року, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 та його батьками є ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .

У матеріалах справи також містяться скриншоти листування позивача в месенджері з користувачами під іменами «Абакумов Мар`ян» та « ОСОБА_7 », що дає підстави дійти висновку про те, що листування відбувалося із відповідачем, який визнав обов`язок утримувати неповнолітнього сина, який проживає на даний час разом із Позивачем та перебуває на її матеріальному утриманні.

Відповідач є особою працездатного віку, доказів про неможливість здійснювати утримання своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , суду не надав.

2.Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права.

Згідно ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з ч. 2 ст. 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Стаття 179 Сімейного кодексу України передбачає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Частиною 3 статті 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Статтею 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов`язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 Сімейного кодексу України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач є працездатним та за своїм станом здоров`я та матеріальним становищем, може виконувати свої обов`язки по утриманню дітей.

Згідно із ст. 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу із дня подання такої заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 191 СК України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.

За змістом цієї норми права стягнення аліментів за час, що передує пред`явленню позову, є можливим у порядку виключення лише за наявності наступних умов: до моменту звернення з позовом до суду аліменти не стягувались; особа, яка вимагає аліментів, приймала заходи щодо одержання аліментів, але вони не були одержані у результаті ухилення особи, зобов`язаної сплачувати аліменти (відповідача), від їх сплати.

Вказаних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 18 травня 2020 року (справа №215/5867/17).

Ухилення може виражатися у тому, що зобов`язана особа - відповідач ухилявся від укладення договору про сплату аліментів на утримання дитини, приховував своє місцезнаходження або свій заробіток (доходи), не реагувала на направлені їй листи та інші подібні дії.

Обов`язковою умовою присудження аліментів за минулий час є доведеність саме позивачем вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача, та неможливість їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати.

Відповідачем не надано жодних доказів на спростування заявлених позивачем вимог.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.

Проаналізувавши досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, виходячи зі встановленого законом обов`язку обох батьків щодо утримання їх дітей, суд приходить до висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/4 усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 24.12.2025 і досягнення дитиною повноліття.

Зважаючи на те, що позивач раніше вживала заходів щодо отримання аліментів від відповідача, зокрема 24.12.2025 зверталася до Відповідача із вимогою про сплату аліментів, на що останній погодився та не заперечував проти їх сплати, що підтверджується вищеописаними доказами, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення аліментів із відповідача починаючи із 24.12.2025.

Згідно пункту 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, рішення в частині стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, за один місяць, слід допустити до негайного виконання.

Згідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача в користь держави слід стягнути 1 331,20 грн. судового збору.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 4, 13, 82, 263, 265, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, задовольнити.

Стягувати із ОСОБА_2 у користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 24.12.2025 і досягнення дитиною повноліття.

Стягнути із ОСОБА_2 в користь держави судовий збір в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Рішення в частині стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути переглянуте Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повний зміст рішення суду складено 02.11.2026.

Дані про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Головуючий суддя В. В. Ромазан