Рішення № 141365489 у справі № 520/11081/26 від 10.11.2026

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2026 р. № 520/11081/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасечнік О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) в особі відокремленого підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_2 ), третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

І. Зміст і підстави позовних вимог.

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) в особі відокремленого підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_2 ), третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо: ненарахування та невиплати допомоги по вагітності та пологах відповідно до медичного висновку №1111-ТМ36-649Х-РМРЕ від 14.07.2025; ненарахування та невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік у зв`язку із народженням дитини.

2) зобов`язати військову частину НОМЕР_2 : оформити відпустку у зв`язку з вагітністю та пологами відповідно до медичного висновку №1111-ТМ36-649Х-РМРЕ від 14.07.2025; здійснити нарахування та виплату допомоги по вагітності та пологах відповідно до медичного висновку №1111-ТМ36-649Х-РМРЕ від 14.07.2025; здійснити нарахування та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік у розмірі грошового забезпечення.

3) визнати недійсним рапорт від 10.03.2026 про продовження відпустки для догляду за дитиною.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 з 25.06.2020, має статус учасника бойових дій. З 28.11.2023 перебувала у відпустці для догляду за дитиною 2023 року народження до досягнення нею трирічного віку. 20.09.2025 у позивача народилася друга дитина. Перед настанням страхового випадку телефоном зверталася до посадових осіб відділення персоналу та стройового військової частини НОМЕР_2 щодо оформлення відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами і отримала відповідь, що таку відпустку оформлювати не потрібно, оскільки вона перебуває у відпустці для догляду за першою дитиною. 10.03.2026 вона надіслала поштою рапорт про продовження відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. 31.03.2026 позивач звернулася до командира військової частини НОМЕР_2 з рапортом про нарахування та виплату допомоги по вагітності та пологах і матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік. Листом від 15.04.2026 № 589/1733 їй відмовлено.

IІ. Виклад позиції інших учасників справи.

27.05.2026 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами надається військовослужбовцю на підставі особистого рапорту та медичного висновку про тимчасову непрацездатність (пункт 8.6 розділу VIII Інструкції, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170).

У період з 14.07.2025 по 16.11.2025 позивач перебувала у відпустці для догляду за дитиною до трьох років, оформленій у встановленому порядку; рапорт про переривання цієї відпустки та надання відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами в зазначений період не подавала. Рапорти, подані у березні 2026 року, стосуються минулого періоду і не можуть змінити вже реалізовані управлінські рішення, оформлені наказами командира. Рапорт від 10.03.2026 написаний позивачем власноруч, підписаний і надісланий поштою, тож відображає її волевиявлення; підстав для визнання його недійсним немає. Допомога по вагітності та пологах не нараховується, оскільки відпустка у цей період не оформлювалася.

Щодо матеріальної допомоги відповідач зазначає, що її виплата регулюється рішеннями Міністра оборони України (пункт 7 розділу XXIV Порядку № 260). За окремим дорученням від 09.01.2025 № 156/уд допомога у зв`язку з народженням дитини виплачувалася у 2025 році за рапортом. Окреме доручення від 04.01.2026 № 38/уд передбачає у 2026 році виплату такої допомоги, якщо подія настала у 2026 році або в грудні 2025 року. Дитина народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , а з рапортом позивач звернулася лише 31.03.2026; фінансування витрат минулих бюджетних періодів у поточному році не передбачено. Доводи про неправильні усні консультації відповідач вважає не підтвердженими доказами.

29.05.2026 позивач подала відповідь на відзив, у якій зазначено, що позивач позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити в повному обсязі.

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 11.05.2026 суд відкрив провадження у справі, призначив справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Ухвалою від 09.09.2026 суд залишив без руху позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) в особі відокремленого підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ), третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою від 06.10.2026 суд продовжив розгляд справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) в особі відокремленого підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ), третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Позивач проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 з 25.06.2020.

З 28.11.2023 вона перебувала у відпустці для догляду за дитиною 2023 року народження до досягнення нею трирічного віку, оформленій наказом командира у встановленому порядку.

20.05.2025 у позивача народилася друга дитина.

Згідно з медичним висновком про тимчасову непрацездатність у зв`язку з вагітністю та пологами № 1111-ТМ36-649Х-РМРЕ від 14.07.2025 період непрацездатності з 14.07.2025 по 16.11.2025, у цей період позивач із рапортом про переривання відпустки для догляду за дитиною та надання відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами до військової частини не звертала ся; позивач цього не заперечує і пояснює це телефонними роз`ясненнями посадових осіб військової частини НОМЕР_2 .

10.03.2026 позивач надіслала поштою рапорт до військової частини НОМЕР_2 про продовження відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

31.03.2026 вона звернулася з рапортом про виплату допомоги по вагітності та пологах і матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік.

Листом від 15.04.2026 № 589/1733 відповідач у виплаті відмовив.

Позивач, вважаючи дії відповідача протиправними, звернулася до суду з цим позовом.

V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Рапорт військовослужбовця є зверненням до командира, в якому особа виражає свою волю щодо реалізації права в межах військової служби. Він не є ні рішенням суб`єкта владних повноважень, ні правочином у розумінні цивільного законодавства. Визнання недійсним - спосіб захисту, притаманний цивільним правовідносинам (статті 215, 230 Цивільного кодексу України).

Стаття 5 КАС України не передбачає такого способу захисту стосовно документа, що містить волевиявлення самого позивача, а повноважень скасовувати чи «анулювати» власні звернення особи адміністративний суд не має.

До того ж доводи про те, що рапорт не відображає дійсного волевиявлення, жодними доказами не підтверджені. Рапорт підписаний нею особисто. З огляду на це вимога є безпідставною.

Щодо допомоги по вагітності та пологах, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про відпустки» жінкам на підставі медичного висновку надається оплачувана відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами. Згідно з абзацом п`ятим пункту 9 розділу І Порядку № 260 саме відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами оплачується відповідно до чинного законодавства. Пункт 8.6 розділу VIII Інструкції, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, визначає, що така відпустка надається військовослужбовцю на підставі особистого рапорту та медичного висновку про тимчасову непрацездатність.

Таким чином, право на оплату пов`язане з відпусткою у зв`язку з вагітністю та пологами, яка має бути надана на підставі рапорту та медичного висновку. Сама по собі наявність медичного висновку про тимчасову непрацездатність юридичних наслідків у вигляді виплати без надання цієї відпустки не породжує.

Позивач сама посилається на роз`яснення Мінекономіки (лист від 01.07.2021 № 4712-06/34400-07), за яким відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами надається жінці за її бажанням після переривання відпустки для догляду за дитиною. Отже, і за позицією позивача, переривання однієї відпустки та надання іншої є результатом ініціативи самої військовослужбовиці, вираженої у рапорті. Такого рапорту у період з 14.07.2025 до16.11.2025 і до його завершення вона не подавала.

Відпустку для догляду за дитиною позивачу надано наказом командира, який вона не оскаржує. Наказ є чинним, а відповідач не мав правових підстав своєю ініціативою його скасовувати, змінювати вид відпустки та нараховувати допомогу за період, який уже охоплений іншою, вже реалізованою відпусткою. Зобов`язання відповідача «оформити відпустку» заднім числом на підставі вимоги позивача означало б втручання у вже ухвалені управлінські рішення командира та підміну судом компетенції суб`єкта владних повноважень (частина четверта статті 245 КАС України).

Строк, визначений частиною п`ятою статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (шість календарних місяців із дня закінчення відпустки), є лише граничним строком звернення за призначенням виплати. Його дотримання є необхідною, але не достатньою умовою: воно не замінює юридичного факту - наданої у встановленому порядку відпустки. Тому посилання позивача на те, що звернення з рапортом 31.03.2026 відбулося у межах цього строку, не спростовує висновку суду.

Відповідач не залишав без розгляду звернення позивача: листом від 15.04.2026 №589/1733 він надав на нього письмову відповідь по суті. Відмова є активною поведінкою, а не бездіяльністю; водночас цю відмову, як рішення відповідача, позивач у межах цієї справи не оскаржувала, а позовні вимоги сформульовані як вимоги про визнання бездіяльності протиправною. Крім того, оскільки обов`язок нарахувати допомогу виникає лише за наявності відпустки, надання якої пов`язане з поданим рапортом, відсутність такого обов`язку виключає і протиправну бездіяльність (див. п. 2 цієї частини).

У зв`язку з цим не заслуговують на увагу й посилання на статті 8 та 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»: стаття 8 визначає обов`язки роботодавця у системі страхування, а стаття 23 - документи для призначення страхових виплат, проте обидві норми не скасовують вимог щодо оформлення самої відпустки і не стосуються питання про переривання однієї відпустки іншою.

Щодо матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, суд зазначає наступне. Згідно з пунктом 1 розділу XXIV Порядку № 260 військовослужбовцям один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення. Відповідно до пункту 7 цього розділу розмір допомоги і порядок її виплати встановлюються рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. Виплата здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника) (пункт 9 розділу XXIV Порядку № 260).

Отже, ця допомога не є безумовною та автоматичною виплатою: її отримання залежить від сукупності умов - рішення Міністра оборони України про порядок виплати на відповідний рік, наявності підстав, визначених таким рішенням, наявності коштів у межах кошторису, рапорту військовослужбовця та наказу командира.

У 2025 році порядок виплати визначав пункт 6 окремого доручення Міністра оборони України від 09.01.2025 № 156/уд, за яким допомога виплачувалася один раз у 2025 році в розмірі місячного грошового забезпечення виключно за наявності визначених підстав, зокрема народження дитини у військовослужбовця (пункт 6.3.2). Підстава (народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_3 ) виникла у позивача у 2025 році, тож протягом понад трьох місяців до закінчення бюджетного року вона мала можливість подати рапорт. Проте рапорт про виплату допомоги позивач подала лише 31.03.2026, тобто вже після закінчення бюджетного періоду і строку дії доручення № 156/уд. Окреме доручення Міністра оборони України від 04.01.2026 № 38/уд, яке діє у 2026 році, передбачає виплату такої допомоги у зв`язку з народженням дитини, якщо подія настала у 2026 році або у грудні 2025 року.

Оскільки у відповідача не було ні поданого у 2025 році рапорту, ні наказу командира, ні правової підстави для виплати допомоги за 2025 рік за рахунок коштів 2026 року, у нього відсутній обов`язок вчинити таку дію, а отже, відсутня й протиправна бездіяльність. Крім того, надання допомоги пов`язане з прийняттям командиром рішення (наказу), що належить до повноважень суб`єкта владних повноважень; суд не вправі підміняти його (частина четверта статті 245 КАС України), зобов`язуючи нарахувати допомогу за відсутності передбаченої нормативними актами підстави. З цих же підстав не підлягає задоволенню похідна вимога про зобов`язання нарахувати й виплатити допомогу.

Щодо доводів позивача про неналежне інформування та неправильні усні роз`яснення, суд зазначає наступне. Посилання позивача на те, що вона не отримала належних роз`яснень від посадових осіб військової частини, не можуть бути підставою для задоволення позову. Відповідно до статей 73- 77 КАС України обставини мають підтверджуватися належними, допустимими та достовірними доказами; пояснення, які ґрунтуються лише на твердженнях сторони, таким доказом не є. Відповідач ці обставини заперечує.

У постановах Верховного Суду від 11.02.2021 у справі № 240/5323/19, від 24.02.2020 у справі № 462/7620/15, від 18.11.2020 у справі № 520/9705/19, від 02.08.2022 у справі № 440/2722/20, від 23.03.2023 у справі № 520/12147/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11416/21 та від 21.06.2023 у справі № 260/3857/22, на які посилається позивач, за змістом, який наводить сама позивач у позові та відповіді на відзив, ідеться про те, що гарантовані державою виплати підлягають нарахуванню за наявності встановлених законом підстав, а несвоєчасне звернення чи недоліки оформлення документів самі по собі не позбавляють права на виплату. Проте, ці висновки не підлягають застосуванню у цій справі через інші обставини: у спірних правовідносинах відсутня сама підстава для виплати допомоги по вагітності та пологах (відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами не надавалася, а про її надання у період відпустки для догляду за дитиною позивач не просила), а матеріальна допомога залежить від рішення командира, дії відповідного окремого доручення Міністра оборони України та кошторисних призначень. Тому наведені позивачем висновки не спростовують висновків суду про відсутність протиправної бездіяльності.

За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити повністю.

VI. Висновки суду.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

VII. Розподіл судових витрат.

Оскільки позивач витрат по сплаті судового збору за подання цього позову не поніс, а доказів понесення інших судових витрат матеріали справи не містять, то відсутні підстави для розподілу судових витрат на підставі статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Північного регіону в особі відокремленого підрозділу Військового мобільного госпіталю, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач Військово-медичний клінічний центр Північного регіону в особі відокремленого підрозділу Військового мобільного госпіталю, місцезнаходження: 61058, м. Харків, вул. Культури, 5, ЄДРПОУ 07931813.

Третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, місцезнаходження: 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 10 листопада 2026 року.

Суддя О.В. Пасечнік