Постанова № 141365731 у справі № 336/3396/26 від 09.11.2026

Дата документу 09.11.2026 Справа № 336/3396/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 336/3396/26 Головуючий у 1-й інстанції: Петренко Л.В.

Провадження № 22-ц/807/1960/26 Суддя-доповідач: Сакоян Д.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Сакояна Д.І.

суддів: Бредуна Д.С., Салтан Л.Г.

розглянувши без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Пузіним Денисом Миколайовичем, на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15.07.2026 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» звернулось до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 511942844 від 26.01.2022 у розмірі 20969,75 грн, судовий збір у розмірі 2662,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26.01.2022 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 511942844 на суму 18500,00 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV69JQ4. Перед укладенням кредитного договору відповідач з метою отримання кредиту самостійно, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт кредитора: www.moneyveo.ua, зареєструвався на даному сайті, створивши Особистий кабінет позичальника, за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи заповнив та подав заявку на отримання грошових коштів в кредит, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по батькові, паспортні дані, номер телефону, РНОКПП, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання. Він пройшов належну перевірку (верифікацію), ознайомився та підтвердив згоду з офертою, індивідуальною частиною кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору. Правила надання грошових коштів у кредит перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті www.moneyveo.ua. Ці правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні ст. 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. Відповідач отримав на номер телефону, вказаний у заявці, персональний одноразовий ідентифікатор, який потім використав для підписання кредитного договору, надав згоду (акцепт) на пропозицію (оферту) кредитора щодо укладання кредитного договору, підписав кредитний договір одноразовим ідентифікатором. Отже, саме відповідач ініціював укладення кредитного договору, оформивши заявку на сайті первісного кредитора, підписавши кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не був би укладений.

При укладенні кредитного договору відповідач діяв відповідно до Алгоритму (порядку) дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора. Порядок дій відповідача підтверджується довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора. Первісний кредитор діяв відповідно до Алгоритму (Порядку) дій первісного кредитора. Первісний кредитор перед тим як погоджувати заявку, не лише перевірив особисті дані відповідача, а й здійснив перевірку дійсності та аутентифікацію платіжної картки відповідача згідно зі стандартами відповідних платіжних систем, тобто перевірив, чи дійсно платіжна картка належить відповідачу. Одночасно з підписанням кредитного договору первісний кредитор відправив на електронну адресу, вказану відповідачем у заявці, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору та вкладеним у нього примірником електронного кредитного договору, у формі, що унеможливлює зміну його змісту. Кредитний договір укладено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Отже, у кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору, в тому числі щодо розміру кредиту, грошової одиниці в якій надано кредит, строку та умов користування коштами, сплати процентів за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки.

Згідно з умовами кредитного договору, первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти у сумі 18500,00 грн шляхом перерахування через банк-провайдер. Отже, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням.

Двадцять восьмого листопада 2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до договору факторингу укладалися додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу. ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 175 від 05.05.2022, за яким від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному у реєстрі прав вимоги.

Тридцятого жовтня 2023 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 30/1023-01. Розділом 2 договору факторингу визначено, що ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату на умовах, визначених цим договором. ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 2 від 20.12.2023 до договору факторингу, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у реєстрі прав вимоги.

Одинадцятого липня 2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до Реєстру боржників № б/н від 14.07.2025 за договором факторингу від ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 20969,75 грн.

Укладання договорів факторингу між первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» до виникнення кредитних правовідносин з позичальниками не можуть ставити під сумнів відступлення прав вимоги за такими договорами факторингу новому кредитору, оскільки станом на момент укладення подібних кредитних договорів договори факторингу були чинними. При цьому, право вимоги по кредитному договору відступлено первісним кредитором на користь ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС», а в подальшому позивачу на підставі Реєстрів прав вимоги, які оформлені належним чином та саме з дати підписання Реєстрів прав вимоги, тобто вже після укладення кредитного договору.

ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивач не здійснювали жодних нарахувань за кредитним договором. У період перебування права вимоги у ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» зі сторони відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за кредитним договором.

Згідно з умовами кредитного договору відповідач зобов`язується вчасно повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку, визначеному кредитним договором. Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов`язку та не повертав наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором.

Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем на момент подання позовної заяви становить 20969,75 грн, яка складається з: 18500,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 2469,75 грн - заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом.

Ухвалою суду першої інстанції від 15.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У відзиві на позов від 11.07.2026 представник відповідача, адвокат Пузін Д.М., просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відзив вмотивований тим, що позивач не довів належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами одночасно всі елементи заявленої вимоги: факт належного укладення саме з відповідачем електронного кредитного договору, факт передачі відповідачу кредитних коштів саме за цим договором, належний та безперервний перехід права вимоги через три договори факторингу, правильність розрахунку заборгованості, а також правомірність нарахування процентів після спливу первісного строку користування кредитом.

У відповіді на відзив від 13.07.2026 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» не погодилось із доводами відзиву, наполягало на задоволенні позову у повному обсязі.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15.07.2026 позов ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 511942844 від 26.01.2022 у розмірі 20969,75 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 18500,00 грн та заборгованості за процентами у розмірі 2469,75 грн, судовий збір у розмірі 2662,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 через свого представника, адвоката Пузіна Д.М., подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15.07.2026 скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що рішення ухвалено з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, з недоведеністю обставин, які суд визнав установленими, з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам, а також із неправильним застосуванням норм матеріального права та істотним порушенням норм процесуального права. Суд першої інстанції фактично відтворив зміст документів позивача, але не здійснив перевірки їх походження, цілісності, допустимості та взаємного зв`язку. Суд не надав належної відповіді на конкретні заперечення відзиву щодо відсутності оригіналу електронного договору, недоведеності зв`язку одноразового ідентифікатора з конкретною редакцією договору, відсутності первинної платіжної інструкції кредитодавця та недоліків трьох послідовних договорів факторингу. У рішенні також не наведено мотивів, з яких суд відхилив аргумент про те, що банківська виписка підтверджує лише факт зарахування 18500,00 грн на картковий рахунок, але не містить відомостей про платника, первісного кредитодавця, номер кредитного договору або призначення платежу, яке б дозволяло без припущень ототожнити операцію зі спірним кредитом.

Ухвалою про відкриття провадження від 15 квітня 2026 року суд одночасно задовольнив клопотання позивача та витребував у АТ «УКРСИББАНК» інформацію, що становить банківську таємницю щодо відповідача. На момент постановлення ухвали відповідач ще не отримав позов, не був обізнаний зі змістом клопотання і був фактично позбавлений можливості подати заперечення щодо підстав, меж, пропорційності та обсягу втручання у приватність. Витребування судом даних, що становлять банківську таємницю, не є звичайною технічною дією. Це втручання у конфіденційну сферу, яке має відповідати вимогам законності, необхідності та пропорційності. Суд мав надати відповідачу реальну можливість заперечити проти клопотання, оцінити, чи довів позивач неможливість отримати належний первинний документ від власного правопопередника, та визначити найменший необхідний обсяг інформації. Позивач як правонаступник заявленої вимоги повинен був отримати від первісного кредитодавця кредитне досьє та первинні документи, що підтверджують видачу кредиту. Використання судового механізму для одержання банківської таємниці відповідача не може підміняти обов`язок позивача доводити власну вимогу документами свого правопопередника. Відповідь банку та доданий до неї витяг мали оцінюватися з урахуванням способу їх одержання, порушення права відповідача на заперечення і того, що ухвала про відкриття провадження фактично вирішила питання доступу до банківської таємниці до виникнення змагального процесу. Навіть якщо апеляційний суд не визнає цей доказ недопустимим у повному обсязі, зазначене порушення істотно знижує його доказову вагу та не дозволяє використовувати його як єдине підтвердження видачі кредиту. АТ «УКРСИББАНК» повідомило, що картка № НОМЕР_1 була емітована до рахунку відповідача та що 26.01.2022 на неї зараховано 18500,00 грн. Водночас у наданому банком витягу операцію описано як зарахування коштів з картки на картковий рахунок через Mastercard/Visa. У документі немає найменування ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», його коду ЄДРПОУ, рахунку платника, номера договору № 511942844 або призначення «надання кредиту». Таким чином, банківська інформація доводить лише нейтральний факт карткової операції на відповідну суму. Вона не дає змоги встановити особу платника і правову підставу платежу. Збіг дати та суми сам по собі є непрямою ознакою, але не замінює первинної платіжної інструкції кредитодавця або належного документа платіжного провайдера, що містить ідентифікатори відправника, отримувача, операції та конкретного договору.

Суд першої інстанції зробив припущення, що будь-яке зарахування 18500,00 грн у день, зазначений у договорі, автоматично є видачею кредиту саме ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА». Однак із банківського документа це не випливає. Довідка самого кредитодавця та копія платіжного доручення, складені або подані зацікавленими особами, не усувають відсутності незалежного первинного підтвердження джерела платежу. Для платіжної операції, здійсненої 26.01.2022 належним доказом мала бути первинна розрахункова або платіжна документація, оформлена відповідно до нормативних актів Національного банку України, чинних на дату операції, із зазначенням платника, отримувача, суми, дати, призначення та ідентифікатора операції. Такого документа, який однозначно пов`язує переказ зі спірним договором, матеріали не містять.

Позивач подав паперові візуалізації електронного договору, заявки, паспорта споживчого кредиту та внутрішньої довідки про дії в інформаційній системі. Проте паперова роздруківка не містить метаданих первинного електронного документа, контрольної суми, технічного журналу формування та направлення оферти, підтвердження незмінності редакції договору після введення коду та доказу того, що одноразовий ідентифікатор був накладений саме на текст, який долучено до позову. Сторона відповідача прямо поставила під сумнів відповідність паперових копій електронним оригіналам та просила витребувати оригінал електронного доказу. Суд ухвалою від 15.07.2026 відмовив у клопотанні, але в рішенні не навів переконливих мотивів, чому перевірка оригіналу не потрібна.

Суд першої інстанції не застосував алгоритму, вказаному у постанові від 04.02.2026 у справі № 758/14925/23, провадження № 61-4523св25. Сам факт надсилання коду MNV69JQ4 на номер телефону та його введення в системі кредитодавця не доводить, що код ввів саме відповідач, що до введення коду йому був доступний повний незмінний текст договору та що після акцепту електронний примірник був направлений споживачу. Внутрішня довідка кредитодавця не є незалежним технічним висновком і не дозволяє перевірити журнал подій інформаційної системи.

Суд послався на паспорт споживчого кредиту, але не з`ясував, чи був він наданий відповідачу до укладення договору, чи відповідає долучена редакція часові акцепту, чи містить зрозумілу загальну вартість кредиту, реальну річну процентну ставку та наслідки продовження строку. Не перевірено й відповідність денних ставок обмеженням спеціального законодавства, чинним у відповідний період, а також добросовісність і прозорість умов щодо багаторазового продовження.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняє включати до договорів зі споживачем несправедливі умови. Умови є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності їх наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу. Суд мав оцінити умови договору не формально, а з урахуванням статусу відповідача як споживача, інформаційної асиметрії та обов`язку професійного кредитодавця забезпечити прозорий і перевірюваний механізм укладення договору. Такої оцінки рішення не містить.

Позивач стверджує, що ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» передало право вимоги ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та витягу з реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022. Рамковий договір 2018 року не може сам по собі підтверджувати передачу вимоги, яка виникла у 2022 році. Вирішальними є конкретний реєстр, момент його підписання обома сторонами, відповідність реєстру погодженій формі, наявність у ньому ідентифікованої вимоги, а також виконання умов договору, з якими сторони пов`язали перехід права. Позивач подав лише витяг, а не повний реєстр. Витяг виготовлений заінтересованою особою і не дає змоги перевірити нумерацію, цілісність, кількість сторінок, підписи сторін, дату фактичного формування та відсутність подальшого внесення даних. Акт звірки та протокол узгодження не замінюють повний реєстр, якщо саме підписання реєстру визначено договором як юридичний факт переходу права. Додаткові угоди, якими продовжувався строк рамкового договору, мають досліджуватися у безперервній послідовності. Суд перелічив додаткові угоди, але не перевірив повноваження підписантів, електронні або власноручні підписи, набрання чинності кожною редакцією та те, яка саме редакція діяла 05.05.2022. Платіжна інструкція щодо фінансування за великим масивом вимог не встановлює ціну саме права вимоги до відповідача та не підтверджує, що фінансування було умовою переходу конкретної вимоги, якщо призначення платежу не містить посилання на реєстр № 175 або якщо сума платежу не співвідноситься з реєстром. Суд не здійснив такої перевірки.

За твердженням позивача, 20.12.2023 ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передало право вимоги ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» за реєстром прав вимоги № 2 до договору факторингу № 30/1023-01. Позивачем подано витяг із реєстру, а не весь документ. Немає можливості встановити, чи був повний реєстр підписаний одночасно обома сторонами, чи відповідає витяг оригіналу, чи існувала на дату передачі саме вимога в заявленому розмірі 20969,75 грн та чи не включено до неї суми, нарахування яких первісний кредитор уже не мав права здійснювати. Вимога може бути передана лише в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу. Наступний фактор не набуває більше прав, ніж мав попередній кредитор. Тому суд мав спочатку визначити дійсний розмір вимоги станом на 20.12.2023, а вже потім оцінювати реєстр. Натомість суд сприйняв суму з внутрішнього розрахунку ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» як установлену обставину. Платіжна інструкція щодо фінансування за реєстром має підтверджувати виконання саме цього договору та цього реєстру. Суд не зіставив дату платежу, призначення, суму, платника і одержувача з умовами договору про момент переходу права. Формальне посилання на наявність платіжної інструкції не є аналізом доказу. Останній перехід заявлено від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до ТОВ «ФНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» на підставі договору факторингу № 11/07/25-Е, витягу з реєстру боржників, акта приймання-передачі та платіжної інструкції від 14.07.2025. За умовами, викладеними самим позивачем, право переходить у момент підписання акта приймання-передачі реєстру боржників. Отже, суд мав установити наявність оригіналу акта, належні підписи, дату й час підписання, зв`язок акта з конкретним повним реєстром, а також відповідність витягу даним повного реєстру. Ці обставини не перевірені. Платіж 14.07.2025 здійснений після дати договору. Суд не з`ясував, чи є оплата відкладальною умовою, чи відповідає сума фінансування умовам договору, чи охоплює платіж саме реєстр, до якого включено відповідача, та чи підписано акт до або після оплати. Без такого зіставлення не можна встановити момент набуття позивачем статусу кредитора. Крім того, Закон України «Про факторинг» має застосовуватися з урахуванням його перехідних положень і дати введення в дію. Суд першої інстанції взагалі не дослідив, яке законодавство регулювало кожен із трьох договорів на момент його укладення, обмежившись загальними посиланнями на ст. 512, 514, 516 і 517 ЦК України.

Три рамкові договори, три витяги та загальні платіжні документи не утворюють автоматично безперервного ланцюга. Кожна ланка повинна бути доведена належними, допустимими та достатніми доказами. Недоведеність хоча б одного переходу означає відсутність у позивача права на позов.

Первісний строк першого траншу визначено до 25.02.2022. Продовження строку, за текстом договору, вимагало активування відповідної функції в особистому кабінеті та сплати нарахованих процентів. Матеріали справи не містять належного технічного доказу активації продовження відповідачем. Отже, суд не мав підстав вважати строк кредитування продовженим автоматично. Позивач заявив 2469,75 грн процентів. За ставкою 0,30 відсотка на день від 18500,00 грн за 30 днів сума процентів становить 1665,00 грн. Навіть за умови доведення договору та видачі коштів різниця 804,75 грн потребувала окремого пояснення щодо періоду, ставки і правової підстави. Суд такого розрахунку не навів і лише повторив суму позивача. Позивач заявив до стягнення 20969,75 грн, з яких 18500,00 грн тіло кредиту та 2469,75 грн проценти. Основний контррозрахунок відповідача становить 0,00 грн, оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами сукупність юридичних фактів: укладення договору саме відповідачем, видачу коштів саме первісним кредитодавцем за договором № 511942844 та безперервний перехід права вимоги до позивача. Рішення не містить мотивованої відповіді на ключові доводи відзиву.

Відмова відкладати розгляд попри подання відзиву 11.07.2026 та надходження відповіді позивача 14.07.2026 також обмежила можливість відповідача подати заперечення на відповідь на відзив. Суд мотивував відмову тим, що представник позивача не просив про відкладення, хоча процесуальне право відповідача на заперечення не залежить від волі позивача. Це порушило рівність сторін і змагальність.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» не погодилось з доводами апеляційної скарги, просило залишити її без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15.07.2026 без змін.

На обґрунтування відзиву зазначило, що 26.01.2022 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідач уклали кредитний договір у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора № MNV69JQ4. Доказами накладення електронного підпису з використанням одноразового ідентифікатора є, зокрема, QR-код - матричний (двовимірний) штрих-код, який містить інформацію про підписанта електронного договору. Цей QR-код призначений для сканування за допомогою мобільного пристрою або спеціального сканера штрихкоду, що дозволяє швидко та безпомилково ідентифікувати електронний договір, підтверджуючи особу позичальника та факт його волевиявлення щодо укладення договору. QR-код є невід`ємним елементом електронного підпису з одноразовим ідентифікатором і забезпечує юридичну достовірність та незмінність даних, внесених у договір. Додатково, доказом накладення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором є довідка щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі. У цій довідці зафіксовано персональні дані позичальника, надані ним самостійно під час заповнення заявки на отримання грошових коштів. Таким чином, комбінація QR-коду та юридичної довідки є надійним доказом накладення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, що підтверджує дійсність електронного договору, особу підписанта та його добровільне волевиявлення щодо укладення договору. Укладення кредитного договору в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора повністю відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію». Відтак електронний кредитний договір має повну юридичну силу, а відсутність доказів його укладення іншою особою виключає можливість визнання такого договору недійсним. Отже, з моменту укладення кредитного договору між сторонами виникли цивільно-правові зобов`язання, що передбачають не лише набуття суб`єктивних прав, а й прийняття на себе взаємних обов`язків.

Позивач довів перехід права вимоги за договорами факторингу.

Щодо перерахування кредитних коштів відповідно до умов кредитного договору, первинний кредитор виконав взяті на себе зобов`язання та платіжним дорученням ініціював переказ коштів в загальній сумі 18500,00 грн на картковий рахунок відповідача. На підтвердження позовних вимог позивачем надано платіжне доручення № 11fd1884-22be-448f-82d1-b57b80b6f237 від 26.01.2022 з відміткою кредитодавця. Вказане платіжне доручення містить всі необхідні реквізити електронного розрахункового документа: дату і номер; назву, код платника та номер його рахунку; код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача; суми цифрами. Платіжне доручення є дійсним і законним, оскільки відповідає вимогам чинного законодавства та містить усі необхідні реквізити, передбачені для електронних розрахункових документів. Кредитодавець є небанківською фінансовою установою, не надає фінансових платіжних послуг, тож не має повноважень щодо надання документів, що посвідчують переказ коштів. Документальне підтвердження зарахування коштів на рахунок клієнта може надати виключно емітент платіжної карти клієнта, який відкрив та обслуговує відповідний рахунок клієнта. Лише емітент платіжної карти має доступ до реєстру платіжних операцій та балансових даних по рахунку клієнта, які можуть підтвердити надходження конкретної суми від кредитодавця.

З ідентифікаційного номеру банку (BIN) кредитної карти маска карти боржника № 5351-29XX-XXXX-6803 вбачається, що банком-емітентом вищевказаної картки є АТ «УКРСИББАНК». Для повного та всебічного розгляду справи, відповідно до ст. 84 ЦПК України, позивач, користуючись своїм правом, разом з поданням позовної заяви, заявив клопотання про витребування первинних бухгалтерських документів оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Банк-емітент платіжної картки відповідача надав відповідь, з якої вбачається, що первинним кредитором здійснено перерахування коштів у розмірі 18500,00 грн на банківську карту відповідача. Вказані документи є первинними доказами, оскільки отримані безпосередньо від банку-емітента та фіксують фактичне здійснення фінансової операції. Дані первинні документи беззаперечно підтверджують факт отримання відповідачем кредитних коштів та виникнення у нього зобов`язань за кредитним договором, встановлюючи правову підставу для виконання відповідачем умов договору та обов`язків, передбачених відповідним правочином.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити судове рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вище вимогам закону у повній мірі не відповідає.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що 26.01.2022 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» і ОСОБА_1 укладено договір № 511942844. На підставі укладеного кредитного договору позичальнику надано кредит відповідно до умов кредитного договору у розмірі 18500,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом, при цьому сторонами узгоджено умови нарахування процентів за дисконтною та базовою процентними ставками. Договір і паспорт споживчого кредиту підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Перерахування суми кредиту за договором № 511942844 від 26.01.2022 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» здійснило на платіжну картку вказану відповідачем у заявці на отримання грошових коштів в сумі 18500,00 грн. Відповідач не виконував умови договору, не сплачував проценти нараховані за договором у зв`язку з чим утворилася заборгованість у сумі 20969,75 грн, яка складається із: 18500,00 грн - заборгованості за кредитом; 2469,75 грн - заборгованості за процентами за користування кредитом.

Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 20969,75 грн. Відповідач суду не надав будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, зважаючи на категорію справи, яка є малозначною за ціною позову, розгляд справи проводився за правилами спрощеного позовного провадження, а також враховуючи виконання роботи адвокатом у відповідності до детального опису робіт (наданих послуг), позицію відповідача, який вважав розмір правничої допомоги завищеним, суд першої інстанції дійшов до висновку, що сума правничої допомоги, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача підлягає зменшенню до 2000,00 грн, оскільки такий розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Апеляційний суд частково погоджується із наведеними в оскаржуваному рішенні суду висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Положеннями ч. 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з приписами ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Приписами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Положеннями ст. 15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що суб`єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, та встановлюють для них систему (способи) захисту.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Матеріалами справи підтверджено, що 26.01.2022 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 був укладений договір кредитної лінії № 511942844 (т. 1 зворот а.с. 48 - а.с. 51). За цим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 18500,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - Правила) (п. 1.1 договору).

Сума кредитного ліміту, вказана в п. 1.1 договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 18500,00 грн одразу після укладення договору, який має бути повернено до 25.02.2022.

Пунктом 1.5 договору встановлено, що загальна сума кредиту за цим договором складається з сум (траншів), отриманих протягом всього строку дії договору.

Пунктом 1.7 договору передбачено, що кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (далі - дисконтний період), а саме до 25.02.2022. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.

Сторони погодили, що встановлений в п. 1.7 договору строк дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена (п. 1.8 договору).

Відповідно до п. 1.9 договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку:

1.9.1 виключно на період строку, визначеного в п. 1.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 109,50 процентів річних, що становить 0,30 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним;

1.9.2 за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.8 Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7 договору строку, нарахування процентів за користування кредитом, здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 541,21 процентів річних, що становить 1,48 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець за своїм вибором може надавати позичальнику знижки на розмір індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в особистому кабінеті.

Згідно з п. 1.12.2 договору з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 % річних, що становить 2,98 % в день від суми кредиту за кожен день користування ним.

Відповідно до п. 1.13 договору проценти в розмірі, визначеному п. 1.9 або 1.12.2 договору, нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом починаючи з першого дня надання траншу за договором та до дня фактичного повернення всієї суми кредиту позичальником.

У п. 1.8 договору сторони погодили, що встановлений в п. 1.7 договору строк дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду.

Відповідно до п. 5.2 договору строк дії цього договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту, визначеного в п. 1.7 договору. Строк дії договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту, передбачених п. 1.8 та п. 1.12.1 договору. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання.

За умовами п. 1.12 договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів за договором та є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах:

- 1.12.1 зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду;

- 1.12.2 з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Пунктом 5.1 договору визначено, що невід`ємною частиною цього договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.ua.

Відповідно до п. 5.4 договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником і кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Згідно з п. 5.14 договору цей договір є електронним документом, створеним і збереженим в Інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.

У розділі 6 договору «Реквізити сторін» у графі «Позичальник» містяться особисті дані ОСОБА_1 , зокрема: РНОКПП, адреса проживання, адреса електронної пошти, номер телефону. Договір підписано електронним одноразовим ідентифікатором MNV69JQ4, який було відправлено 26.01.2022 о 23:48:31, введено 26.01.2022 о 23:48:31.

Заявка на отримання грошових коштів в кредит від 26.01.2022 також містить персональні дані ОСОБА_1 та номер банківської картки: НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 62).

Відповідно до паспорта споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до договору № 511942844 від 26.01.2022 ОСОБА_1 був ознайомлений з основними умовами кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацією щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядком повернення кредиту та додатковою інформацією (т. 1 а.с. 47-48).

До матеріалів справи долучено Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (редакція діє з 13.05.2021), якими визначено перелік та опис видів фінансових послуг кредитодавця; порядок надання фінансових послуг; строки та порядок зберігання інформації про надання фінансових послуг; захист персональних даних; відповідальність сторін; звільнення від відповідальності (форс-мажор); порядок вирішення спорів; внесення змін та доповнень у Правила та Електронний договір, доступ до них тощо (т. 1 а.с. 55-61).

Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні докази щодо укладення кредитного договору зі сторони відповідача та використання ним електронного цифрового підпису спростовуються наявними у справі доказами.

Згідно з довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (т. 1 а.с. 70), відповідач під час укладення кредитного договору використовував електронний підпис у формі одноразового ідентифікатора MNV69JQ4, сформованого 26.01.2022 о 23:45:05 і який було відправлено йому на номер мобільного телефону НОМЕР_3 , що відповідає номеру, вказаному ОСОБА_1 у заявці на отримання грошових коштів в кредит.

Відповідно до Алгоритму дій Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (т. 1 а.с. 71-72), перед тим як погоджувати заявку, первісний кредитор не лише перевірив особисті дані відповідача, а й здійснив перевірку дійсності та аутентифікацію платіжної картки відповідача згідно із стандартами відповідних платіжних систем, тобто перевірив чи дійсно платіжна картка належить відповідачу.

Згідно з Порядком дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору та отримання фінансових послуг під торговельною маркою «MONEYVEO» (т. 1 а.с. 63-69), з метою укладення електронного договору, споживач (позичальник) через сайт/мобільний додаток або програмне забезпечення партнерів первинного кредитора отримує доступ до інформаційно-телекомунікаційної системи та самостійно обирає суму кредиту і строк його надання за допомогою вбудованого калькулятора, здійснюючи волевиявлення для укладення електронного договору.

З алгоритму укладення електронного кредитного договору слідує, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, який використовується позичальником як аналог власноручного підпису), без здійснення входу позичальником на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитні договори між кредиторами та позичальником не було б укладено. Таким чином, електронний договір, підписаний електронним одноразовим ідентифікатором, вважається укладеним з моменту його підписання, тобто введення алфавітно-цифрової послідовності даних (пароль). Водночас такий договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо істотних умов договору.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11.09.2024 у справі № 752/17604/15-ц.

Платіжним дорученням № 11fd1884-22be-448f-82d1-b57b80b6f237 від 26.01.2022 підтверджено, що ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» перерахувало на рахунок відповідача ОСОБА_1 , до якого емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 грошові кошти у розмірі 18500,00 грн відповідно до договору № 511942844 від 26.01.2022 (т. 1 а.с. 73).

Листом № 31-4-01/8888-БТ від 30.06.2026 АТ «УКРСИББАНК» підтвердило те, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , була емітована картка № НОМЕР_1 , на яку було здійснено зарахування кредитних грошових коштів в період з 26.01.2022 до 31.01.2022 в сумі 18500,00 грн (т. 1 а.с. 112).

Відповідний переказ відображений й у витягу з виписки по рахунку ОСОБА_1 за період з 26.01.2022 по 31.01.2022 (т. 1 а.с. 113).

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Верховний Суд у постанові від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що йому не належав і не належить номер телефону, зазначений у кредитному договорі. Доказів того, що персональні дані відповідача (дані паспорта громадянина України, картки фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки, на яку здійснювалося перерахування кредитних грошових коштів, номер телефону, адреса реєстрації місця проживання, адреса електронної пошти) були використані товариством чи іншими особами для укладення кредитних договорів від його імені, відповідачем до суду першої та апеляційної інстанції не надано, як і не надано доказів того, що він звертався до правоохоронних органів із відповідною заявою про вчинення відносно нього шахрайських дій чи оскаржував правомірність укладеного договору у суді.

Ураховуючи той факт, що на рахунок відповідача надійшла обумовлена сторонами у кредитному договорі сума кредитних коштів, картковий рахунок належить відповідачу, він знав і не міг не знати про отримання кредитних коштів. При цьому матеріали справи не містять доказів того, що відповідач звертався до банку із заявою про помилкові перекази коштів на його картковий рахунок.

Приписами ч. 4 ст. 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21 (провадження № 12-8гс23) зауважувала, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (ч. 3 ст. 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (п. 1 ч. 2 ст. 73 ГПК України). Аналогічні процесуальні положення закріплені у п. 1 ч. 2 ст. 76 ЦПК України та ч. 3 ст. 100 ЦПК України. Подання електронного доказу в паперовій копії саме собою не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу у випадку, якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21).

У постанові Верховного Суду від 04.02.2026 у справі № 758/14925/23 (провадження № 61-4523св25) зазначено, що питання достовірності, цілісності і незмінюваності змісту електронного кредитного договору є ключовим у цій справі, оскільки від нього залежить те, чи може цей договір уважатися укладеним у письмовій формі або щонайменше чи можуть окремі його положення вважатися такими, що оформлені саме письмово.

Судом в результаті повного та всебічного дослідження наявних в матеріалах справи доказів встановлено факт наявності між сторонами договірних (кредитних) правовідносин, а саме укладення кредитного договору з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором та отримання позичальником кредитних коштів безготівковим переказом шляхом здійснення ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» доручення банку-провайдеру здійснити перекази кредитних коштів на відповідний банківський рахунок позичальника, вказаний у договорі.

Наявний у кредитному договорі QR-код веде до відомостей про використання позичальником одноразового ідентифікатора (позичальник - ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_4 , тел. НОМЕР_5 , ел. пошта - ІНФОРМАЦІЯ_1 , одноразовий ідентифікатор MNV69JQ4, який було відправлено 26.01.2022 о 23:48:31, введено 26.01.2022 о 23:48:31, договір № 511942844 від 26.01.2022), що узгоджуються з іншими доказами у справі, зокрема довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА». Відповідачем не спростовано ні належність йому номера телефону, на який був відправлений одноразовий ідентифікатор, ні факту його отримання, як логічної передумови його використання.

Отже, доводи апеляційної скарги про недоведеність отримання відповідачем коштів саме за спірним договором спростовуються сукупністю досліджених доказів.

Приписами ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, 28.11.2018 між первісним кредитором ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (фактор) укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (т. 2 а.с. 5-11).

Згідно з умовами цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 1.3 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Таким чином, Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога).

Пунктом 1.2 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до цього Договору, а саме Реєстрах прав вимог.

Реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за цим Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку № 1 до Договору (п. 1.5).

У п. 8.2 Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору та закінчується 28.11.2019, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

У подальшому сторони вносили зміни до п. 8.2 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 шляхом укладення додаткових угод, змінюючи строк його дії:

- 28.11.2019 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Додаткову угоду № 19 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та продовжено строк дії договору до 31.12.2020, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (т. 2 а.с. 16);

- 31.12.2020 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Додаткову угоду № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та продовжено строк дії договору до 31.12.2021, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (т. 2 а.с. 17-26);

- 31.12.2021 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Додаткову угоду № 27 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та продовжено строк дії договору до 31.12.2022, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (т. 2 а.с. 27);

- 31.12.2022 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Додаткову угоду № 31 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та продовжено строк дії договору до 31.12.2023 включно (т. 2 а.с. 28);

- 31.12.2023 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Додаткову угоду № 32 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та продовжено строк дії договору до 31.12.2024 (т. 2 а.с. 29).

П`ятого травня 2022 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було складено та підписано Реєстр прав вимоги № 175, за яким передані (відступлені) права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 511942844 від 26.01.2022, загальна сума заборгованості 20248,25 грн (т. 2 а.с. 30-32).

Тридцять першого грудня 2022 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було складено та підписано Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2022 зі сплати суми фінансування за реєстром прав вимоги № 175 від 05.05.2022 за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, яким сторони підтверджують, що станом на 31.12.2022 фактором здійснено повну оплату суми фінансування за відступлення (передачу) прав вимог за реєстром прав вимоги № 175 від 05.05.2022 за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (т. 2 а.с. 33).

Також ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» підписано протокол узгодження предмета факторингової операції та обсягу переданих вимог згідно Реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022 за змістом якого клієнтом розглянуто та прийнято пропозицію фактора щодо фінансування під відступлення прав грошових вимог, визначених в Реєстрі прав вимоги № 175 від 05.05.2022, до всіх визначених в цьому Реєстрі боржників та у визначеному Реєстрі обсязі. У п. 4 даного протоколу зазначено, що сторони підтверджують погоджену дату відступлення (передачі) прав вимоги, визначених в Реєстрі - 05.05.2022. З урахуванням п. 4.1 договору, вони перейшли від клієнта до фактора у вказану дату, будь-яких зауважень немає (т. 2 а.с. 34).

Надалі, 30.10.2023 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 30/1023-01 (т. 1 а.с. 13-16).

Згідно з умовами цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 1.3 Договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023, право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Таким чином, Договором факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога).

Пунктом 1.2 Договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до цього договору, а саме реєстрах прав вимог.

Реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за цим договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до договору (п. 1.5).

У п. 8.2 договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 визначено, що строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору та закінчується 31.12.2024, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

Двадцятого грудня 2023 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» було складено та підписано Реєстр прав вимоги № 2, за яким передані (відступлені) права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором № 511942844 від 26.01.2022, загальна сума заборгованості 20969,75 грн (т. 1 а.с. 10-11).

За змістом платіжної інструкції в національній валюті № 5279 від 22.12.2023, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» сплатило ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» суму в розмірі 3582331,73 грн в рахунок оплати за відступлення права вимоги згідно з Реєстром прав вимоги № 2 від 20.12.2023 та Договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 (т. 1 а.с. 12).

Одинадцятого липня 2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е (т. 1 а.с. 17-20).

Відповідно до п. 1.1 Договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025, за цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Платіжними інструкціями в національній валюті № 317 від 12.08.2025, № 344 від 04.09.2025, № 355 від 18.09.2025, № 356 від 19.09.2025, № 357 від 19.09.2025, № 358 від 19.09.2025, № 360 від 24.09.2025 підтверджується сплата фінансування за відступлення права вимоги відповідно до договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 (т. 1 а.с. 28-31).

Чотирнадцятого липня 2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» було складено та підписано Акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025, яким сторони підтверджують, що клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників в кількості 55036, після чого, з урахуванням п. 1.2 договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (т. 1 а.с. 25).

Відповідно до Реєстру боржників б/н від 14.07.2025 до Договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025, ТОВ «ФК «ЕЙС» було передано право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 (запис № 46596) за договором № 511942844 від 26.01.2022 в сумі 20969,75 грн, з яких: 18500,00 грн - прострочене тіло; 2469,75 грн - прострочені проценти (т. 1 а.с. 23-24).

Отже, в ході передачі прав вимоги за факторинговими договорами, право вимоги за договором № 511942844 від 26.01.2022 перейшло до позивача.

Наявні у справі докази у сукупності спростовують доводи апеляційної скарги про те, що позивач не набув права вимоги до ОСОБА_1 за договором № 511942844 від 26.01.2022.

Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 07.01.2026 у справі № 727/2790/25.

Посилання апелянта на неналежне оформлення реєстрів боржників до договорів факторингу апеляційний суд вважає безпідставним.

Частинами 2, 6 статті 95 ЦПК України визначено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Під час розгляду справи відповідач та його представник, посилаючись на неналежне оформлення реєстрів боржників, не зазначали у чому саме подані документи не відповідають оригіналам.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Положеннями ч. 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

У розрахунку заборгованості, складеному ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» зазначено, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 05.05.2022 складає: 18500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 1748,25 грн - заборгованість за процентами (т. 1 а.с. 32).

У розрахунку заборгованості, складеному ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зазначено, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 20.12.2023 вже складає: 18500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 2469,75 грн - заборгованість за процентами (т. 1 а.с. 33).

У розрахунку заборгованості, складеному ТОВ «ФК «ЕЙС» зазначено, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 26.12.2025 становить 20969,75 грн, що складається з: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 18500,00 грн; заборгованості за процентами - 2469,75 грн (т. 1 а.с. 34).

Довід апеляційної скарги про те, що банківська виписка не містить найменування первісного кредитодавця та номера кредитного договору, колегія суддів відхиляє з огляду на взаємний зв`язок досліджених доказів. У заявці від 26.01.2022 зазначено платіжну картку з останніми цифрами 6803. Цю ж картку вказано у платіжному дорученні первісного кредитодавця від 26.01.2022 на перерахування 18500,00 грн за договором № 511942844. Належність картки ОСОБА_1 підтверджено відповіддю АТ «УКРСИББАНК», а фактичне зарахування на його рахунок 18500,00 грн у день укладення договору - банківською випискою. Отже, платіжне доручення дає змогу встановити підставу переказу, а отримані безпосередньо від банку відомості підтверджують його виконання на користь відповідача. Збіг дати, суми та реквізитів картки в цих документах у сукупності із заявкою позичальника дає підстави пов`язати зарахування коштів саме з наданням першого траншу за спірним договором. Доказів того, що сума у розмірі 18500,00 грн відповідачу була зарахована на банківську картку з інших підстав, ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надано.

У розрахунках первісного та наступних кредиторів залишок основного боргу незмінно становить 18500,00 грн. Розбіжності між зазначеними у реєстрах загальними сумами заборгованості стосуються виключно процентів. Доказів повного або часткового повернення отриманого траншу матеріали справи не містять. Оскільки строк його повернення на час звернення з позовом сплив, а перехід до позивача права вимоги за цим договором підтверджено дослідженими судом доказами, висновок суду першої інстанції про стягнення із ОСОБА_1 18500,00 грн основного боргу є обґрунтованим.

Щодо нарахування процентів апеляційний суд виходить з наступного.

Приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Також у постанові від 05.04.2023 по справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за користування кредитом, сформульованого у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та підтвердженого у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, та уточнила власний правовий висновок щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (ст. 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

У ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими (ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

За приписами ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним (абз. 1 ч. 4 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача:

1) такі положення також підлягають зміні;

2) договір може бути визнаним недійсним у цілому (ч. 6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

За змістом ч. 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 07.09.2026 у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) зауважила, що:

- станом на 13.05.2021 була відсутня імперативна норма, яка б обмежувала розмір процентів за користування кредитом у договорі про споживчий кредит та дозволяла б застосувати конструкцію нікчемності умови договору про споживчий кредит (ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»);

- за відсутності підстав для застосування конструкції нікчемності умови, до правових способів коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит, який укладено 13.05.2021, з урахуванням змісту ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», потрібно віднести: оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит; зміну договору про споживчий кредит; тлумачення умов договору про споживчий кредит;

- суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору;

- натомість оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

Договором № 511942844 від 26.01.2022 визначено, що кредит надається строком на 30 днів, дата повернення кредиту - до 25.02.2022.

Пункт 1.12.2 договору хоча й містить умови нарахування процентів у разі користування кредитом понад строк, встановлений п. 1.3 договору, проте він сам по собі не змінює строку кредитування.

Пункт 5.3 договору стосується процентів, нарахованих поза межами строку кредитування, визначаючи, що проценти, які нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 90 дня від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

За пунктами 1.3, 1.7 договору позичальник мав повернути перший транш у сумі 18500,00 грн до 25.02.2022. Плата за користування цими коштами протягом погоджених 30 днів визначена у п. 1.9.1 договору за ставкою 0,30 % на день. У п. 1.14.1 договору сторони навели її грошовий еквівалент - 1665,00 грн процентів, що разом з основною сумою кредиту становить 20165,00 грн. Доказів того, що відповідач скористався передбаченим п. 1.8 договору правом продовжити дисконтний період шляхом активації відповідної функції та сплати нарахованих процентів, позивач не надав.

Водночас пункти 1.11, 1.12.1 та 5.2 договору передбачають інший механізм, за яким у разі ненадходження платежу строк повернення основної суми кредиту щоразу переноситься на один календарний день, але загалом не більше ніж на 90 днів. При цьому можливість отримання нових траншів блокується, а за кожний наступний день нараховуються проценти за ставкою 2,98 %. Крім того, за п. 1.9.3 договору користування коштами після закінчення дисконтного періоду без своєчасної сплати процентів є підставою для ретроспективного перерахунку плати за весь попередній період за ставкою 2,10 % на день. У п. 1.14.2 період такого перерахунку визначено посиланням на п. 1.2 договору, хоча цей пункт установлює лише розмір кредитного ліміту і жодного строку не визначає.

Отже, за умовами, сформульованими кредитодавцем, ненадходження платежу в погоджену дату має для позичальника різні за змістом наслідки. Для повернення основної суми кредиту воно розглядається як підстава щодня відкладати настання строку виконання зобов`язання, а для визначення ціни вже отриманого кредиту - як обставина, що дає змогу переглянути плату за весь період, який передував цій даті. За такого формулювання споживач не міг однозначно визначити, чи є неповернення першого траншу 25.02.2022 простроченням установленого п. 1.3 обов`язку, чи подальшим правомірним користуванням кредитом за підвищеною платою.

Тлумачення змісту умов договору № 511942844 від 26.01.2022 дозволяє зробити висновок про те, що вони є нечіткими або двозначними, оскільки передбачають кілька варіантів тлумачення щодо розміру процентів. Саме в такій ситуації підлягає застосуванню правило ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», адже тлумачення має здійснюватися на користь споживача.

Тлумачачи наведені умови на користь споживача відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», колегія суддів виходить із прямо погоджених сторонами строку повернення першого траншу та плати за користування ним протягом цього строку. За 30 днів така плата становить 1665,00 грн (18500,00 грн х 0,30 % х 30), що відповідає сумі, зазначеній у п. 1.14.1 договору. Щодо решти заявлених процентів у сумі 804,75 грн, то саме по собі відображення цієї суми у розрахунках кредиторів та реєстрах відступлених вимог не дає змоги встановити за якою ставкою та на якій із передбачених договором підстав її нараховано. Тому колегія суддів вважає обґрунтованою вимогу про стягнення процентів у розмірі 1665,00 грн.

Жодного посилання на ч. 2 ст. 625 ЦК України ні у позові, ні у складених розрахунках заборгованості немає, що дає підстави вважати, що вимог про стягнення процентів, нарахованих у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, у позові не заявлено.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягала стягненню заборгованість за процентами у межах строку кредитування у розмірі 1665,00 грн. При цьому апеляційним судом використано розмір щоденних нарахувань відображених у розрахунку первісного кредитора ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», адже відомостей про інший розмір нарахувань у справі немає.

Суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин положення ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо тлумачення нечітких або двозначних умов договору на користь споживача. Унаслідок цього суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення процентів у розмірі 2469,75 грн, тоді як за результатами тлумачення умов договору стягненню підлягали проценти в розмірі 1665,00 грн. Таке неправильне застосування норм матеріального права відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції.

Таким чином, під час розгляду справи судом першої інстанції допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права, що є підставою для зміни судового рішення.

За вказаних обставин рішення суду підлягає зміні шляхом зменшення стягнутої заборгованості за процентами з 2469,75 грн до 1665,00 грн та відповідно загальної суми заборгованості.

Право відповідача подати заперечення на відповідь на відзив не залежить від позиції позивача щодо відкладення розгляду справи. Водночас сама по собі відмова суду відкласти розгляд справи 14.07.2026 не свідчить про незаконність оскаржуваного рішення. Відповідач виклав заперечення проти позову у відзиві від 11.07.2026, а в апеляційній скарзі не зазначив, які саме доводи чи докази на спростування відповіді позивача він мав намір подати та як їх урахування могло вплинути на вирішення спору. Отже, підстав вважати, що відмова у відкладенні розгляду справи призвела до неправильного її вирішення у розумінні ч. 2 ст. 376 ЦПК України, немає.

Доводи апеляційної скарги про порушення порядку розкриття банківської таємниці колегія суддів відхиляє. Клопотання про витребування доказів у АТ «УКРСИББАНК» позивач подав разом із позовною заявою відповідно до ст. 84 ЦПК України. Пункт 7 частини 2 статті 187 ЦПК України передбачає можливість вирішення таких клопотань в ухвалі про відкриття провадження, якщо їх розгляд не потребує виклику сторін, а п. 2 ч. 1 ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» допускає розкриття банком відомостей, що становлять банківську таємницю, за рішенням суду. Отже, сама обставина, що суд вирішив клопотання ухвалою від 15.04.2026 до вручення відповідачу копії позову, не свідчить про порушення порядку одержання доказу. Потреба у витребуванні відомостей саме в банку-емітента була зумовлена предметом доказування. Надане позивачем платіжне доручення містило відомості про ініціювання первісним кредитодавцем переказу 18500,00 грн. Для перевірки фактичного надання кредиту належало також установити, кому належала зазначена в заявці картка та чи були кошти зараховані на відповідний рахунок. Ці відомості перебували у володінні банку, який обслуговував рахунок відповідача. Відступлення права вимоги за кредитним договором саме по собі не надавало позивачу доступу до рахунку боржника. Тому одержання кредитного досьє від правопопередника не усувало потреби перевірити виконання переказу за даними банку отримувача. У наданому банком витягу за період з 26.01.2022 до 31.01.2022 суд урахував відомості про належність картки відповідачу та зарахування на його рахунок суми, яка за датою, розміром і реквізитами картки відповідає переказу, зазначеному в платіжному дорученні. Обсяг використаних судом банківських відомостей, таким чином, відповідав меті перевірки спірної операції.

Відповідно до пп. «б» та «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі відповідач не висловив заперечень щодо розміру стягнутої з нього суми витрат на професійну правничу допомогу. За вказаних обставин, з урахуванням приписів ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, але пропорційно задоволеним позовним вимогам:

1) судовий збір у розмірі: (2662,40 грн х 20165,00 грн) / 20969,75 грн = 2560,23 грн;

2) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі: (2000,00 грн х 20165,00 грн) / 20969,75 грн = 1923,25 грн.

Оскільки апеляційна скарга задоволена частково, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі: (3194,88 грн х 804,75 грн) / 20969,75 грн = 122,61 грн.

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Оскільки за результатами апеляційного перегляду судові витрати підлягають розподілу між обома сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, колегія суддів вважає за доцільне застосувати положення ч. 10 ст. 141 ЦПК України та визначити остаточний розмір судових витрат, що підлягають стягненню, шляхом визначення різниці між сумами судових витрат, присудженими кожній зі сторін.

Отже, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» підлягає стягненню різниця судового збору у розмірі 2437,62 грн (2560,23 грн - 122,61 грн). В іншій частині сторони відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України звільняються від обов`язку сплачувати одна одній витрати на сплату судового збору.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Пузіним Денисом Миколайовичем, на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15.07.2026 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15.07.2026 змінити в частині визначення розміру заборгованості за нарахованими процентами, загального розміру заборгованості за кредитним договором та розподілу судових витрат.

Викласти резолютивну частину рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15.07.2026 у такій редакції:

«Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (код у ЄДРПОУ 42986956, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 . Зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за договором кредитної лінії № 511942844 від 26.01.2022 у розмірі 20165 грн 00 коп (двадцять тисяч сто шістдесят п`ять грн 00 коп), яка складається з: 18500,00 грн - тіло кредиту; 1665,00 грн - нараховані проценти.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» судовий збір у розмірі 2437 грн 62 коп (дві тисячі чотириста тридцять сім грн 62 коп).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1923 грн 25 коп (одна тисяча дев`ятсот двадцять три грн 25 коп)».

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Д.І. Сакоян

Судді Д.С. Бредун

Л.Г. Салтан