Постанова № 141366089 у справі № 595/1381/26 від 09.11.2026

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 595/1381/26 Головуючий у 1-й інстанції Созанська Л.І.

Провадження № 22-ц/817/1403/26 Доповідач - Гірський Б.О.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Гірського Б.О.

суддів - Хоми М.В., Храпак Н.М.

за участю секретаря - Ліщак І.С.

представника позивача - адвоката Сверлик О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 595/1381/26 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 від імені якого діє адвокат Сверлик Ольга Василівна на ухвалу Бучацького районного суду Тернопільської області від 28 вересня 2026 року (постановлена суддею Созанською Л.І.) у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Орган опіки і піклування виконавчого комітету Бучацької міської ради про призначення опікуна,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про призначення його опікуном над недієздатним ОСОБА_2 .

Ухвалою Бучацького районного суду Тернопільської області від 28 вересня 2026 року у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 заінтересована особа: Орган опіки і піклування виконавчого комітету Бучацької міської ради про призначення опікуна відмовлено.

Відмовляючи у відкритті провадження суд виходив з того, що рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 11 червня 2026 року вже вирішено питання про призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 , а тому повторне звернення заявника з такою самою вимогою є неможливим.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Стверджує, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про наявність тотожності між заявами, які він подавав, оскільки після ухвалення судом рішення від 11 червня 2026 року орган опіки та піклування повторно розглянув кандидатуру заявника та затвердив новий висновок про можливість призначення його опікуном. На його думку, зазначені обставини свідчать про наявність нових підстав для звернення до суду, які не були предметом попереднього судового розгляду.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Сверлик О.В. підтримала вимоги апеляційної скарги з мотивів, викладених у ній.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вказаним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.

Фактичні обставини справи.

Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 11 червня 2026 року у справі № 595/198/26 заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Орган опіки і піклування Бучацької міської ради Тернопільської області про визнання особи недієздатною, встановлення над нею опіки і призначення опікуна задоволено частково.

Визнано недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 .

Визначено строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною тривалістю два роки з дня набрання рішенням суду законної сили.

Призначено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителю АДРЕСА_1 опіку.

Обов`язки опікуна над недієздатною особою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово покладено на Орган опіки та піклування Бучацької міської ради Тернопільської області до вирішення питання про призначення опікуна, у порядку визначеному чинним законодавством.

В задоволенні вимог заяви ОСОБА_1 про призначення його опікуном над ОСОБА_2 відмовлено.

Позиція апеляційного суду.

У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Діяльність суду при здійсненні судочинства в цивільних справах відбувається у чіткій послідовності, визначеній нормами ЦПК України.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 186 ЦПК України cуддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

У постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 520/18820/19 Верховний Суд дійшов висновку про те, що критеріями відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України є наявна тотожність саме спірних правовідносин (спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав у різних цивільних справах) та судове рішення у тотожній справі, що набрало законної сили.

При цьому критерій тотожності підлягає оцінці тільки після набрання відповідним рішенням законної сили.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, ухваленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Водночас такі обмеження не поширюються на справи, які вирішуються в порядку окремого провадження.

Подібні за змістом висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09 серпня 2023 року в справі № 494/1239/19 , від 04 жовтня 2023 року в справі № 747/20/23.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та законність оскаржуваної ухвали в межах вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 11 червня 2026 року вже вирішено питання про призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 , а тому повторне звернення заявника з такою самою вимогою є неможливим.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції є передчасним.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі у зв`язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Отже, застосування зазначеної процесуальної норми передбачає встановлення визначених нею обставин, зокрема тотожності суб`єктного складу, предмета та підстав звернення до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 11 червня 2026 року у справі № 595/198/26 ОСОБА_2 визнано недієздатним, над ним встановлено опіку, а обов`язки опікуна тимчасово покладено на орган опіки та піклування виконавчого комітету Бучацької міської ради до вирішення питання про призначення опікуна. Водночас у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про призначення його опікуном відмовлено з огляду на недостатню обґрунтованість висновку органу опіки та піклування щодо необхідності та доцільності призначення саме його опікуном.

Таким чином, попереднім судовим рішенням вимогу заявника про призначення його опікуном було розглянуто по суті та відхилено. Водночас зазначена обставина сама по собі не звільняла суд першої інстанції від необхідності перевірити, чи ґрунтується нова заява на тих самих фактичних підставах, що й попередня.

Колегія суддів звертає увагу, що після ухвалення рішення від 11 червня 2026 року заявник повторно звернувся до органу опіки та піклування виконавчого комітету Бучацької міської ради з питання щодо можливості призначення його опікуном над ОСОБА_2 .

За результатами розгляду цього звернення виконавчим комітетом Бучацької міської ради 31 серпня 2026 року прийнято рішення № 311, яким затверджено новий висновок органу опіки та піклування про можливість призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 .

Зі змісту зазначеного висновку вбачається, що орган опіки та піклування повторно розглянув кандидатуру заявника, навів відомості про стан здоров`я ОСОБА_2 та його потребу в постійному догляді, осіб, які перебувають із ним у родинних відносинах, а також позицію дружини заявника щодо можливості призначення його опікуном. Крім того, у висновку зазначено про розгляд питання на засіданні опікунської ради 26 серпня 2026 року, за результатами якого рекомендовано призначити ОСОБА_1 опікуном.

Колегія суддів враховує, що окремі обставини, наведені в новій заяві, зокрема стан здоров`я ОСОБА_2 , потреба в постійному сторонньому догляді, родинні зв`язки та смерть окремих членів його сім`ї, існували ще на час попереднього судового розгляду. Зокрема, смерть родичів, про яку зазначено в новому висновку, настала задовго до звернення заявника до суду, а тому сама по собі не може розцінюватися як обставина, що виникла після ухвалення попереднього судового рішення.

Разом із тим новий висновок органу опіки та піклування та рішення про його затвердження прийняті 31 серпня 2026 року, тобто після ухвалення рішення суду від 11 червня 2026 року. Отже, на час попереднього судового розгляду ці документи об`єктивно не існували та не могли бути предметом судової оцінки.

При цьому їх значення для вирішення питання про призначення опікуна полягає не лише в підтвердженні окремих раніше відомих обставин, а й у тому, що вони відображають результати повторного розгляду органом опіки та піклування кандидатури заявника та його актуальну позицію щодо можливості призначення останнього опікуном.

За таких обставин колегія суддів вважає, що сам факт попередньої відмови у призначенні ОСОБА_1 опікуном не є достатнім для висновку про тотожність підстав нового звернення без дослідження змісту нового висновку органу опіки та піклування, обставин його складення та мотивів, якими керувався цей орган під час повторного розгляду кандидатури заявника.

Відповідно до статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною та призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Отже, наявність нового висновку цього органу є обставиною, що має значення для вирішення питання про призначення опікуна та потребує належної судової оцінки.

Таким чином, вирішуючи питання про відкриття провадження, суд першої інстанції обмежився констатацією того, що вимога про призначення ОСОБА_1 опікуном уже була предметом попереднього судового розгляду, однак не надав належної оцінки обставинам, на які заявник посилається як на підстави нового звернення, зокрема прийняттю після ухвалення попереднього судового рішення нового висновку органу опіки та піклування і рішення виконавчого комітету про його затвердження.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність передбачених пунктом 2 частини першої статті 186 ЦПК України підстав для відмови у відкритті провадження є передчасним.

Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи, що після скасування оскаржуваної ухвали справа направляється для продовження розгляду до суду першої інстанції, апеляційний суд не здійснює розподіл судових витрат. При цьому, колегією суддів враховується правова позиція Об`єднаної палати Верховного Суду, викладена у постанові від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381 - 382, 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Бучацького районного суду Тернопільської області від 28 вересня 2026 року - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 10 листопада 2026 року.

Головуючий Гірський Б.О.

Судді: Хома М.В.

Храпак Н.М.