Рішення № 141367717 у справі № 152/82/26 від 10.11.2026

Справа № 152/82/26

2/152/275/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10 листопада 2026 року м. Шаргород

Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого - Войнаровського І.В.,

за участі:

секретаря - Дроган Н.Л.,

позивачки - ОСОБА_1 ,

представника

позивачки - Ткачук В.Ю.,

представника

третьої особи - Каспрук Ю.А.,

прокурора - Чада А.П.,

неповнолітньої

дитини - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мишковська Тетяна Миколаївна до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, третя особа - Служба у справах дітей Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області,

у с т а н о в и в:

В січні 2026 року адвокат Мишковська Т.М., в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулась до суду із цим позовом до ОСОБА_3 (далі - відповідач) про позбавлення батьківських прав, третя особа - Служба Служба у справах дітей Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області (далі - третя особа).

В обґрунтування позовних вимог представник позивачки зазначила, що 13 березня 2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб, який розірвано за рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 16 липня 2014 року, справа №152/11391/14. Від спільного проживання у шлюбі позивач та відповідач мають дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу сторін, дитина постійно проживала з матір`ю, в зв`язку з чим на її користь з ОСОБА_3 за рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 16 липня 2014 року у справі №152/1143/14 стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій1 сумі по 450 грн. щомісячно, починаючи з 01 липня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття. З 2018 року відповідач аліменти не сплачував та станом на 31 січня 2024 року розмір боргу становив 79034,50 грн. Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 04 грудня 2023 року у справі №152/1366/23 змінено спосіб стягнення аліментів, визначивши їх у частці від доходу відповідача в розмірі чверті (1/4 частини) його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання цим рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття. У новому розмірі відповідач аліменти також не сплачує, розмір боргу станом на грудень 2025 року за новим виконавчим листом складає 87414 грн. З викладеного слідує, що сукупний розмір боргу складає 79034,50 + 87414,00 = 166448,50 грн. Таким чином батько повністю ігнорує потреби дитини і не виконує свого обов`язку приймати участь у її утриманні. Крім того, батько самоусунувся від виконання будь-яких батьківських обов`язків, не піклується про здоров`я дитини, її навчання, духовний та культурний розвиток, тощо. При цьому, дитина проживає разом з своєю матір`ю та її новою сім`єю, яка має наступний склад: чоловік - ОСОБА_5 ; дружина - ОСОБА_1 (позивач вдруге вийшла заміж, про що зареєструвала шлюб 15 листопада 2017 року з ОСОБА_5 ); діти - ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Вказана сім`я характеризується з позитивної сторони, матеріально забезпечена, скарг з боку сусідів не надходили, заяви та повідомлення про порушення громадського порядку, неналежне виконання батьківських обов`язків, вчинення хуліганських або інших протиправних дій від правоохоронних органів або органів місцевого самоврядування не надходили. Умови виховання та проживання дітей на належному рівні, діти повністю забезпечені необхідним майном, умовами проживання, дозвіллям тощо. Крім того, біологічний батько ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , участі у вихованні та житті доньки не бере, ніяким чином її не забезпечує, матеріально не утримує. Сім`я проживає по АДРЕСА_1 , у будинку батька позивачки, який дістався позивачці у спадок після його смерті. Батько ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому свідоцтво про право на спадщину донька ще не оформила. Дитина здорова, перебуває під наглядом сімейного лікаря, на огляди завжди прибуває у супроводі матері чи вітчима. Донька навчається у 8-Б класі Шаргородського ліцею №2. Як вбачається з довідки №393 від 09 грудня 2025 року, батько ОСОБА_3 протягом всього навчання дитини, життям і навчанням дитини не цікавився, участі в навчальному процесі та вихованні дитини не брав. Дитина болісно переживає відсторонення батька. За висновком психолога після огляду дитини, встановлено, що пацієнтка тривожна, сором`язлива, сенситивна, вразлива. Емоційний стан характеризується напруженням, плаксивістю та стійким почуттям образи, проявами ситуативної тривожності. Переживання зумовлені емоційною дистанцією з боку батька, його непослідовною поведінкою та невиконанням обіцянок. Таким чином, усі батьківські обов`язки відносно ОСОБА_9 виконує матір та вітчим, а батько уже тривалий час фактично сам усунувся від виконання усіх обов`язків, зв`язку з дитиною не підтримує, що негативно впливає на дитину. Мати і вітчим ОСОБА_9 працюють приватними підприємцями, виховують 3-х дітей, позитивно характеризуються і являються хорошим оточенням для дітей. Вітчим ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліках у віділенні поліції не перебуває. ОСОБА_9 називає батьком саме вітчима, а останній бажає її всиновити. За таких обставин, виходячи з інтересів дитини, мати змушена звертатися з цим позовом, до суду так як відповідач не бажає виконувати обов`язки виховання дитини та фактично відмовився від будь-яких контактів з дитиною. Наявність батьківських прав у відповідача шкодить інтересам дитини, зокрема мати без дозволу батька має труднощі у наданні дозволів обох батьків на виїзд дитині за кордон на відпочинок чи міжнародні змагання, зміні місця проживання (реєстрації), тощо. При цьому, зважаючи на військовий стан і небезпеку спричинену війною, дитина повинна мати безперешкодну можливість покинути небезпечне місце, тоді як без дозволу обох батьків це зробити не можливо.

З огляду на вищевикладене, представник позивачки просить позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно дочки: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою суду від 30 січня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі (а.с.58).

Ухвалою суду від 26 березня 2026 року замінено третю особу, службу у справах дітей Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області на Орган опіки та піклування Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області у цивільній справі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мишковська Тетяна Миколаївна до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, третя особа - Служба у справах дітей Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області (а.с.137-138).

Ухвалою суду від 02 червня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (а.с.172).

Ухвалою суду від 10 листопада 2026 року прийнято рішення провести заочний розгляд справи.

Позивачка та представник позивачки в судовому засіданні позовні вимоги підтримують у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, шляхом направлення судових повісток про виклик до суду (а.с.175, 179, 195).

Представник третьої особи в судовому засіданні висновок органу опіки та піклування міської ради підтримала, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Прокурор в судовому засіданні заперечував, щодо задоволення позовних вимог.

Заслухавши учасників процесу, розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивачки, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд установив наступні обставини.

Відповідно до копії свідоцтва про народження, ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Шаргород Шаргородського району Вінницької області. Батьком записаний ОСОБА_3 , а матір`ю ОСОБА_10 (а.с.8).

Згідно з копією рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 16 липня 2014 року у справі №152/1139/14-ц, розірвано шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_3 , зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Шаргородського РУЮ Вінницької області 13 березня 2012 року за актовим записом № 18 (а.с.10).

Відповідно до копії рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 16 липня 2014 року у справі №152/1143/14-ц, стягнуто з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на утримання дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 450 грн., щомісячно, починаючи з 1 липня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.11).

Згідно з копією заочного рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 04 грудня 2023 року у справі №152/1366/23, змінено спосіб стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_3 за рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 16.07.2014 року у справі №152/1143/14-ц на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в твердій грошовій сумі в розмірі 450 гривень щомісячно, визначивши їх у частці від доходу відповідача в розмірі чверті (1/4 частини) його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання цим рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття (а.с.12-17).

Згідно з копією розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, заборгованість ОСОБА_3 по сплаті аліментів на утримання дочки ОСОБА_9 , станом на 31 січня 2024 року складає 79034,50 грн (а.с.18).

Відповідно до копії розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, заборгованість ОСОБА_3 по сплаті аліментів на утримання дочки ОСОБА_9 , станом на 31 грудня 2023 року складає 77436,50 грн (а.с.19).

Згідно з копією розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, заборгованість ОСОБА_3 по сплаті аліментів на утримання дочки ОСОБА_9 , станом на 08 грудня 2025 року складає 87414 грн (а.с.20).

Відповідно до копії розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, заборгованість ОСОБА_3 по сплаті аліментів на утримання дочки ОСОБА_9 , станом на 31 грудня 2019 року складає 15892,50 грн (а.с.21).

Згідно з копією розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, заборгованість ОСОБА_3 по сплаті аліментів на утримання дочки ОСОБА_9 , станом на 31 січня 2021 року складає 44308 грн (а.с.22).

Відповідно до копії розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, заборгованість ОСОБА_3 по сплаті аліментів на утримання дочки ОСОБА_9 , станом на 31 грудня 2023 року складає 77436,50 грн (а.с.23).

Згідно з копією довідки від 02 грудня 2025 року, виданої сімейним лікарем, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зверталася з приводу хвороб і підтримки здоров`я у супроводі матері та вітчима (а.с.24).

Відповідно до копії довідки №393 від 09 грудня 2025 року, виданої Шаргородським ліцеєм №2 Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області ОСОБА_2 , 2012 року народження, про те, що батько учениці 8-Б класу, ОСОБА_3 , протягом навчання не брав участі в навчальному процесі доньки у вихованні та не цікавився її життям (а.с.26).

Згідно з копією довідки, складеної депутатом Шаргородської міської ради Терещук М.П., по АДРЕСА_1 проживає сім`я: чоловік - ОСОБА_5 , дружина - ОСОБА_1 , діти: ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Сім`я характеризується з позитивної сторони, матеріально забезпечена, скарг з боку сусідів не надходили, заяви та повідомлення про порушення громадського порядку, неналежне виконання батьківських обов`язків, вчинення хуліганських дій або інших протиправних дій від правоохоронних органів або органів місцевого самоврядування не надходили. Умови виховання та проживання дітей на належному рівні, діти повністю забезпеченні необхідним майном, умовами проживання, дозвіллям тощо. Біологічний батько ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , участі у вихованні та житті доньки не бере, ніяким чином її не забезпечує, матеріально не утримує (а.с.27).

Відповідно до копії довідки про склад сім`ї №2237 від 08 грудня 2025 року, ОСОБА_1 проживає разом з неповнолітньою дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітніми дітьми: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та чоловіком ОСОБА_5 , по АДРЕСА_1 (а.с.28).

Згідно з копією витягу про право реєстрації права власності на нерухоме майно №15735985 від 29 серпня 2007 року, власником будинку АДРЕСА_1 , вказаний ОСОБА_8 (а.с.29).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть, ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с.30).

Згідно з копією свідоцтва про зміну імені, позивачка змінила прізвище з « ОСОБА_12 » на « ОСОБА_13 » (а.с.31).

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб, ОСОБА_5 та ОСОБА_14 15 листопада 2017 року зареєстрували шлюб у Шаргородському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, актовий запис №180. Після реєстрації шлюбу, позивачка змінила прізвище з « ОСОБА_13 » на « ОСОБА_15 » (а.с.32).

Згідно з копією свідоцтва про шлюб, ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_10 . Батьком вказаний ОСОБА_5 , а матір`ю ОСОБА_1 (а.с.33).

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб, ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_11 . Батьком вказаний ОСОБА_5 , а матір`ю ОСОБА_1 (а.с.35).

Згідно з копією посвідчення серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є багатодітною сім`єю та мають право на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей (а.с.37).

Відповідно до копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_5 є фізичною особою-підприємцем (а.с.44-45).

Згідно з копією довідки №338166-2025 від 04 грудня 2025 року, виданої ВП №2 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області, з 2017 року по даний час до відділення поліції №2 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області заяв, скарг та інших повідомлень від фізичних та юридичних осіб відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , жителя АДРЕСА_2 , не надходила та на жодному обліку у відділенні поліції №2 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області, станом на 04 грудня 2025 року не перебуває (а.с.46).

30 квітня 2026 року виконавчим комітетом Шаргородської міської ради Вінницької області затверджено висновок органу опіки та піклування міської ради «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно його малолітньої дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », що підтверджується копією рішення №104 (а.с.166).

Відповідно до копії висновку органу опіки та піклування міської ради «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно його малолітньої дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », Шаргородська міська рада, як орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно його малолітньої дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.167-168).

Дитина є суб`єктом права і незважаючи на вікову категорію, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.171 СК України, дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав.

Статтею 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року встановлено, що під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.

З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою під час будь-якого судового розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватися, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

Суд з метою з`ясування її думки, вислухав неповнолітню дитину ОСОБА_2 , яка в судовому засіданні, суду пояснила, що батько телефонував останній раз ІНФОРМАЦІЯ_4 , на її день народження. Вона не бачила батька впродовж останніх років, оскільки останній її не відвідує ні за місцем проживання, ні за місцем навчання. Крім того, батько не цікавиться її повсякденним життям, навчанням, успіхами у навчанні, проведенням дозвілля, матеріально не допомагає. Оскільки батько уникає спілкування з нею, не бажає приймати участь в її житті, то вона не заперечує щодо позбавлення батьківських прав відповідача. Наслідки позбавлення батьківських прав їй зрозумілі.

Установленим судом обставинам відповідають сімейні правовідносини, що регулюються, зокрема, Конвенцією про права дитини та Сімейним кодексом України (надалі - СК України).

Так, згідно зі ст. 19 Конвенції про права дитини держави - учасниці зобов`язані вживати усіх необхідних законодавчих та інших заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження або експлуатації з боку батьків чи будь-якої іншої особи.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Згідно зі ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Статтею 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов`язків щодо неї.

Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно зі ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини зобов`язаний брати участь у її вихованні.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Разом з цим, судом встановлено, що відповідач, ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться його успіхами, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не створює умов отримання нею освіти.

Пленум Верховного Суду України у пункті 16 постанови № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснив, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У постанові від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) Верховний Суд зазначив, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.

У пункті 49 рішення від 18 грудня 2008 року Європейського суду з прав людини у справі «Савіни проти України» (заява №39948/06) зазначено, що Суд також повторює, що, хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (див., наприклад, справу «Ньяоре проти Франції» (Gnahore v. France), № 40031/98, п. 59, ECHR 2000-IX). Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава-відповідач повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини (див., наприклад, справу «Скоццарі та Дж`юнта проти Італії» (Scozzari & Giunta v. Italy), [GC], №№39221/98 і 41963,/98, п. 148, ЄСПЛ 2000-VIII).

Відповідно до статей 12, 76-81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана за допомогою належних та допустимих доказів довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно зі статтями 13 та 89 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог, на підставі доказів, які він оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, судом установлено на підставі переконливих доказів, що відповідач свідомо ухиляється від виконання обов`язків по вихованню своєї дитини, а тому порушене право підлягає судовому захисту, шляхом позбавлення останнього батьківських прав відносно дочки.

Ухвалюючи це рішення, суд враховує, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист його інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з ними, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.

Проте, ухвалення цього рішення не позбавляє відповідача права, передбаченого у ст. 169 СК України за певних умов звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Таким чином, позовні вимоги належить задовольнити повністю.

Згідно з пунктом 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачці правова допомога надавалась адвокатом Мишковською Тетяною Миколаївною, що підтверджується договором №291/25 про надання правничої допомоги від 18 грудня 2025 року та ордером на надання правничої допомоги серії АВ №1267215 від 22 січня 2026 року.

Відповідно до копії додатку №1 до Договору №291/25 про надання правничої допомоги від 18 грудня 2025 року оплата здійснюється шляхом сплати авансу в сумі 15000 грн.

Згідно з копією квитанції до прибуткового касового від 18 грудня 2025 року, ОСОБА_1 сплатила 15000 грн адвокату Мишковській Т.М. на підставі договору №291/25 про надання правничої допомоги від 18 грудня 2025 року.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року №6-рп/2013).

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (ст.15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 ч.3 ст.2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд враховує те, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із ціною позову та/або значенням справи для сторони, складністю справи та виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Суд вважає, що зазначена сума адвокатських витрат в сумі 15000 грн. є неспівмірною зі складністю справи та обсягом наданих адвокатських послуг.

Відтак, суд вважає, що співмірною у цій справі компенсацію вартості виконаної адвокатом роботи лише у сумі 5000 грн., з урахуванням, зокрема, складності справи, обсягу наданих у цьому випадку адвокатських послуг і виконаних робіт у межах підготовки справи до розгляду та впродовж судового розгляду. Зазначена сума адвокатських витрат є співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг.

Отже, вимоги про стягнення судових витрат на надання правничої допомоги підлягають частковому задоволенню на суму 5000 грн.

У зв`язку із задоволенням позову, з відповідача на користь позивачки належить стягнути витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 1331,20 грн, відповідно до вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 206, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, на підставі статей 7, 164, 166 СК України суд, -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мишковська Тетяна Миколаївна до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, третя особа - Служба у справах дітей Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно його дочки: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на сплату судового збору у розмірі 1331 (дев`ятсот одна тисяча триста тридцять одну) грн 20 коп. та понесені судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.

Згідно зі статтями 273, 284, 354, 355 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивачем рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справі, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.В. Войнаровський