Рішення № 141368119 у справі № 352/1353/26 від 29.10.2026

Справа № 352/1353/26

Провадження № 2/352/1271/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючого - судді Струтинського Р. Р.

з участю секретаря Гребінника В. М.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права власності на 2/3 частки будинковолодіння в порядку спадкування за законом, за зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , про визнання права власності на 1/3 частку будинковолодіння в порядку спадкування за законом,

у с т а н о в и в:

Позивачка за первісним позовом звернулася до суду з позовом до відповідачів про визнання права власності на 2/3 частки будинковолодіння в порядку спадкування за законом, в якому просила: 1) визнати за нею, ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини будинковлодіння в АДРЕСА_1 .

22.07.2026 відповідачі за первісним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 подали зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 , в якій просили визнати право власності за ОСОБА_2 на 1/9 частину будинковолодіння в АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 ; за ОСОБА_3 на 1/9 частину будинковолодіння в АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 ; за ОСОБА_2 на 1/9 частину будинковолодіння в АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 08.09.2026 зустрічні позови об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

Первісний позов ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік ОСОБА_6 , а ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її син ОСОБА_5 . У зв`язку з оформленням спадщини після смерті ОСОБА_6 їй стало відомо, що згідно рішення виконкому Тисменицької районної ради народних депутатів №233 від 19.12.1989 за ОСОБА_6 як головою колгоспного двору визнано право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 . 05.03.1991 виконкомом Радчанської сільської ради ОСОБА_6 видано свідоцтво про право власності на зазначене будинковолодіння. 15.04.1991 вступив в дію Закон України «Про власність», в якому на той момент проживали: ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . У зв`язку з цим ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 стали співвласниками будинковолодіння в рівних долях, тобто по 1/3 частці домоволодіння. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер, унаслідок чого відкрилася спадщина на все належне йому майно, в тому числі на 1/3 частину спірного будинковолодіння. Позивачка як дружина померлого є спадкоємцем за законом, також спадкоємцями першої черги за законом також був її син ОСОБА_5 , який спадщину не прийняв, а ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Інших спадкоємців на майно покійного за законом або заповітом немає. Вона, позивачка, спадщину прийняла шляхом постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Таким чином, їй належить право власності на 2/3 частини спірного будинковолодіння, з підстав належності 1/3 частки як члену колишнього колгоспного двору та 1/3 частки в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 06.05.2020 державним нотаріусом Тисменицької районної державної нотаріальної контори видано їй свідоцтво про право на спадщину за законом на інше належне спадкодавцю майно: земельні ділянки площею 0,1482 га та 0,4835 га, що розташовані на території Радчанської сільської ради. Проте, у видачі свідоцтва про право на спадщину на будинковолодіння нотаріус відмовила, оскільки таке є колгоспним двором.

Зустрічний позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 обґрунтовували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх чоловік та батько ОСОБА_5 , якому належала 1/3 частина будинковолодіння АДРЕСА_1 . Вони є спадкоємцями за законом першої черги по 1/9 частці. Крім них, спадкоємцем за законом першої черги є відповідачка ОСОБА_1 , яка не заявила про свої спадкові права. Спадщину вони прийняли належним чином шляхом постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. У зв`язку з тим, що позивачка за первісним позовом заявила до них вимоги як відповідачів за первісним позовом, оскільки нотаріус не видає свідоцтво про право на спадщину за заповітом та/або за законом на спадкове майно, а спірне будинковолодіння належить колгоспному двору і частки його співвласників не визначені, тому вони звертаються до суду за захистом своїх прав.

Позивачка (відповідачка за зустрічним позовом) ОСОБА_1 у поданій суду заяві просила справу розглянути в її відсутності, заявлений нею позов підтримала, просила його задоволити, зустрічний позов визнала, не заперечувала щодо його задоволення.

Відповідачі (позивачі за зустрічними позовами) ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 у поданих суду заявах просили справу розглянути в їх відсутності, первісний позов визнали, не заперечували щодо його задоволення, заявлений ними позов підтримали та просили його задоволити.

Дії учасників справи не суперечать вимогам ст.211 ЦПК України, відповідно до якої учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Передбачених ч.2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, прийнято рішення про розгляд справи за відсутності учасників справи. Згідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, дійшов наступного.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Згідно до статті 328 ЦК України - право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 41 Конституцією України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Установлено, що предметом спору у даній справі є право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 , ринкова вартість якого на даний час складає 967 767 грн. Право власності голови двору ОСОБА_6 на вказане будинковолодіння підтверджується копією свідоцтва на право власності на жилий будинок від 05.03.1991 (а.с. 32).

Спірне будинковолодіння мало статус колгоспного двору, майно якого відповідно до вимог ст. 120, 123 ЦК УРСР (у редакції 1963 р.) належало його членам у рівних частках на засадах спільної сумісної власності.

Колгоспний двір - це сімейно-трудове об`єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і сімейних потреб.

Згідно до частини другої статті 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Відповідно до довідки Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області від 31.03.2026 № 52/131-11/35в згідно із записом в погосподарській книзі за №8 за 1991-1995 роки, особовий рахунок № НОМЕР_1 за ОСОБА_6 числиться житловий будинок по АДРЕСА_1 (а.с.33).

Станом на 1991 рік у дворі проживали ОСОБА_6 - голова двору, його дружина ОСОБА_1 та син ОСОБА_5 . Усі члени двору мали право власності на майно колишнього колгоспного двору, оскільки на день введення в дію Закону України «Про власність» (15 квітня 1991 р.) проживали однією сім`єю в даному колгоспному дворі. Після набрання чинності Законом України «Про власність» вони стали співвласниками будинковолодіння по 1/3 частині.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 р. № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», зі вступом в дію 15.04.1991 р. Закону України «Про власність» колгоспні двори ліквідовані, а ті члени двору, які не втратили частку в майні колгоспного двору на момент припинення його існування, стали співвласниками у рівних частках, при цьому на витребування частки з майна колишнього колгоспного двору встановлено трирічний строк позовної давності.

Згідно до статті 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

Отже, судом установлено, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , на праві спільної власності належав по 1/3 частці колишнім членам колгоспного двору ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 відкрилася спадщина на належну йому 1/3 частину будинковолодіння, яку прийняла як спадкоємець за законом першої черги, його дружина ОСОБА_1 відповідно до вимог ч.3 ст.1268 ЦК України, оскільки постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Також, ОСОБА_1 06.05.2020 отримала свідоцтва про право на спадщину на належні спадкодавцю ОСОБА_6 земельні ділянки площею 0,1482 га та 0,4835 га (а.с.36-37). Син ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер і спадщину не прийняв після смерті батька. Інших спадкоємців немає.

Таким чином, позивачці ОСОБА_1 належить право власності на 2/3 частки спірного будинковолодіння з підстав належності 1/3 частки - як члену колишнього колгоспного двору, та 1/3 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка.

Інша 1/3 частина спірного будинковолодіння належала ОСОБА_5 як члену колгоспного двору, та після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 цю частку успадкували як спадкоємці за законом першої черги його дружина ОСОБА_2 та діти ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ставши співвласниками будинковолодіння по 1/9 частині. Спадщину прийняли у встановленому законом порядку відповідно до ст. 1268 ЦК України шляхом постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Вказані обставини, які сторонами не заперечувались, підтверджуються наявними у матеріалах справи письмовими доказами.

Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Згідно з вимогами ч.1 ст.1297 згаданого Кодексу спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах -до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

При зверненні ОСОБА_1 до Тисменицької ДНК Івано-Франківської області щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на будинковолодіння по АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_6 , нотаріус відмовила у зв`язку з тим, що будинковолодіння є колгоспним двором, є спільною сумісною власністю його учасників, і в ньому зареєстровані інші члени двору (а.с.38).

Відповідно до положень ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном.

Статтею 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права в установленому законодавством України порядку.

Для набуття права власності в установленому законом порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав, зокрема, в нотаріальному порядку.

Через реєстрацію будинковолодіння як колгоспного двору, сторони не мають можливості отримати свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно. Згідно до ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Як убачається із роз`яснень ч.ч.2, 3 п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 р. "Про судову практику у справах про спадкування", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч.1, 2 ст.355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Статтею 369 ЦК України передбачено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Відповідно до статті 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Частинами 1 та ч.2 ст.372 ЦК України передбачено, що майно, яке є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (ч. 1 ст. 356 ЦПК України).

Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом (ч. 1 ст. 357 ЦПК України).

Відповідно до ст.361 ЦК України розпорядження часткою у праві спільної часткової власності співвласником може здійснюватися самостійно. Отже, для здійснення права розпорядження часткою, в тому числі і для передачі права власності, необхідно, щоб частка в праві спільної власності була визначена.

Частка у майні колгоспного двору належить ОСОБА_1 у силу закону. Неоформлення права власності документально не позбавляє її права на належну їй частку в майні колгоспного двору.

Беручи до уваги наведені вище обставини справи та те, що сторонами на момент існування колгоспного двору та після смерті ОСОБА_6 і ОСОБА_5 не було оформлено право власності на належні їм частки в майні будинковолодіння, а також те, що вони позбавлені в позасудовому порядку на оформлення таких прав, суд дійшов висновку, що частка позивачки за первісним позовом ОСОБА_1 у майні колгоспного двору складає 1/3 частину, та 1/3 частка належить їй у порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 , а також ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 належить право власності по 1/9 частці спірного будинковолодіння в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 .

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про обґрунтованість первісного позову та зустрічного позову, які підлягають до задоволення.

На підставі наведеного, відповідно до ст. 120,123 ЦК УРСР (у ред. 1963 р), ст. 356, 372, 361, 368, 369, 392, 1216, 1218, 1223, 1261, 1268 ЦК України, керуючись ст. 200, 263-265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права власності на 2/3 частки будинковолодіння в порядку спадкування за законом - задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини будинковолодіння по АДРЕСА_1 .

Зустрічний позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , про визнання права власності на 1/3 частку будинковолодіння в порядку спадкування за законом- задоволити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/9 частину будинковолодіння по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_5 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/9 частину будинковолодіння по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_5 .

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/9 частину будинковолодіння по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_5 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачка за первісним позовом, відповідачка за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідачі, позивачі за зустрічними позовами: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;

ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ;

ОСОБА_4 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Повне судове рішення складено 09.11.2026.

Суддя Руслан СТРУТИНСЬКИЙ