Постанова № 141370812 у справі № 755/17656/18 від 05.11.2026

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2026 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/15220/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),

суддів: Стрижеуса А. М., Саліхова В. В.,

при секретарі Мудрак Р. Р.,

за участі: адвоката Гутаріна Я. М. в інтересах заінтересованої особи - ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Гутаріна Ярослава Миколайовича, в інтересах ОСОБА_1 ,

на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва у складі судді Хромової О. О.

від 14 липня 2026 року

про заміну стягувача,

у цивільній справі № 755/17656/18 Дніпровського районного суду міста Києва

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»,

заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, Товариство з обмеженою відповідальністю «Реалайнс Фінанс»,

У С Т А Н О В И В:

Заявник Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернувся до суду із заявою про заміну стягувача у справі № 755/17656/18. Обґрунтовуючи вимоги, зазначав, що судовими рішеннями у цій справі задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 за іпотечним договором від 12.11.2007 № PML-004/395/2007 в рахунок погашення боргу за кредитним договором від 12.11.2007 № ML-004/395/2007, а також рішенням суду від 14.07.2022 виселено відповідачів та малолітнього ОСОБА_3 із зазначеного житлового приміщення. Надалі 12.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Реалайнс Фінанс» укладено договір факторингу № 12/08/2024-21, а 13.08.2024 укладено договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченком А. В. за реєстровим № 1522.

Вказував, що 13.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Реалайнс Фінанс» та заявником укладено договір факторингу № 130824-ДФ, а 15.05.2025 нотаріально посвідчено договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки за реєстровим № 761, згідно з якими до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» перейшло право вимоги за кредитним договором від 12.11.2007 № ML-004/395/2007 та договором іпотеки від 12.11.2007 № PML-004/395/2007. Посилаючись на наведене, а також положення статей 512, 514 ЦК України та статей 55, 442 ЦПК України, заявник просив замінити первісного стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» у цивільній справі № 755/17656/18.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 14 липня 2026 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» задоволено. Замінено стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 36789421, адреса місцезнаходження: вул. Фізкультури, 28Д, м. Київ, 03150) по справі № 755/17656/18 про звернення стягнення на іпотечне майно та виселення на правонаступника стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (ідентифікаційний код юридичної особи за ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ, 04112).

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, адвокат Гутарін Я. М. в інтересах боржника ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про заміну стягувача. Вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалене за неправильного застосування норм матеріального права, зокрема статей 512, 514, 1077 ЦК України, статей 3, 24 Закону України «Про іпотеку», та порушення норм процесуального права. Зазначає, що місцевий суд безпідставно встановив правонаступництво, проігнорувавши принцип акцесорності іпотеки та правило приватного права щодо неможливості передання більшого обсягу прав, ніж особа володіє сама, викладене у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 31/160 та від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20. Звертає увагу на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Реалайнс Фінанс» відступило право грошової вимоги за кредитним договором на користь заявника 13.08.2024 за договором факторингу № 130824-ДФ, у зв`язку з чим остаточно втратило статус кредитора за основним зобов`язанням саме 13.08.2024. Натомість договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки за реєстровим № 761 укладено та посвідчено нотаріально лише 15.05.2025, через що забезпечувальне зобов`язання існувало у відриві від основного протягом дев`яти місяців. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду у постанові від 09.07.2019 у справі № 916/1645/18, апелянт зазначає, що відступлення іпотеки без збереження правового зв`язку з кредитом не породжує правових наслідків, тому передання прав є нікчемним. Скаржник стверджує, що відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 34/425 процесуальна заміна сторони можлива виключно за умови безспірного матеріального правонаступництва, яке у цьому випадку відсутнє через дефект титулу. Крім того, апелянт вважає, що за договором факторингу згідно зі статтею 1077 ЦК України передається виключно грошова вимога, тому фінансова компанія не могла набути статус стягувача за немайновою вимогою про виселення малолітньої дитини та боржників, посилаючись на постанову Верховного Суду від 19.05.2021 у справі № 925/236/15 щодо необхідності детального дослідження структури вимог. Також апелянт вказує на порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини у справах «МакКенн проти Сполученого Королівства» та «Кривіцька та Кривіцький проти України», наголошуючи на недопустимості свавільного виселення сім`ї та неналежному залученні органу опіки та піклування.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції адвоката Гутаріна Я. М. в інтересах заінтересованої особи - ОСОБА_1 , підтримав апеляційну скаргу із викладених у ній підстав та доводів.

Інші учасники у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши позиції учасників провадження, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 12.11.2007 між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», укладено кредитний договір № ML-004/395/2007 на суму 82 243,31 доларів США строком до 12.07.2028.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 12.11.2007 між банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № PML-004/395/2007, посвідчений приватним нотаріусом Русанюком З. З. за реєстровим № 6914, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 . Надалі 20.07.2011 між ПАТ «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» укладено договір відступлення права вимоги за вказаними кредитним та іпотечним договорами.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 06.12.2013 у справі № 755/26868/13-ц, яке змінено постановою Апеляційного суду міста Києва від 22.05.2018 у частині розміру пені, з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» стягнуто кредитну заборгованість.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 02.10.2019 у справі № 755/17656/18, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 20.04.2021, частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», в рахунок погашення кредитної заборгованості у розмірі 1 827 979 грн 32 коп. звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1 шляхом проведення прилюдних торгів із встановленням початкової ціни на стадії оцінки майна під час виконавчого провадження. Постановою Верховного Суду від 19.01.2022 судові рішення у справі № 755/17656/18 в частині відмови у виселенні та застосування мораторію скасовано, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 14.07.2022 у справі № 755/17656/18 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задоволено, виселено ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_3 із квартири АДРЕСА_1 , а також зупинено виконання рішення на час дії Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX.

Матеріалами справи підтверджено, що 12.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Реалайнс Фінанс» укладено договір факторингу № 12/08/2024-21, за яким право вимоги за кредитним договором від 12.11.2007 № ML-004/395/2007 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Реалайнс Фінанс». Також 13.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Реалайнс Фінанс» укладено договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченком А. В. за реєстровим № 1522.

Надалі 13.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Реалайнс Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 130824-ДФ, згідно з яким право вимоги за зазначеним кредитним договором перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс». Крім того, 15.05.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Реалайнс Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» укладено договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Марченком А. В. за реєстровим № 761, та згідно з додатком № 1 до нього відступлено права за іпотечним договором від 12.11.2007 № PML-004/395/2007, посвідченим за реєстровим № 6914.

Задовольняючи заяву про заміну стягувача, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до положень статей 512, 514 ЦК України та статей 55, 442 ЦПК України заміна кредитора у зобов`язанні через відступлення права вимоги тягне за собою перехід усіх прав первісного кредитора до нового кредитора та є підставою для залучення правонаступника. Встановивши, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на підставі договору факторингу від 13.08.2024 № 130824-ДФ та посвідченого нотаріально договору відступлення прав за договорами іпотеки від 15.05.2025 за реєстровим № 761 набуло прав за кредитним і забезпечувальним договорами, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність матеріального правонаступництва. Також суд виснував, що заміна сторони правонаступником можлива на будь-якій стадії процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження за судовим рішенням, оскільки без здійснення такої заміни новий кредитор позбавлений можливості реалізувати права на примусове виконання судового рішення.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, на якій примусове виконання судових рішень забезпечує дієвість правосуддя та реалізацію обов`язковості судового рішення (відповідно до правових висновків у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 916/617/17, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 920/566/16). За приписами частин першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником за заявою сторони (заінтересованої особи), державного або приватного виконавця, причому положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (правові висновки у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 2-846/08, від 09.12.2019 у справі № 2-3627/09). Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і за його відсутності, оскільки без заміни сторони правонаступник позбавлений можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

Доводи апеляційної скарги про дефект матеріального правонаступництва через розрив у часі між відступленням права грошової вимоги 13.08.2024 та нотаріальним посвідченням договору відступлення прав за договорами іпотеки 15.05.2025 колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) або правонаступництва. Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Встановлення обставин, за яких правочин може бути визнаний оспорюваним, за відсутності окремого позову та судового рішення про визнання його недійсним, не входить до меж дослідження під час розгляду заяви про заміну сторони правонаступником.

Згідно зі статтею 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

З матеріалів справи вбачається, що в пункті 1.1 договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 15.05.2025 за реєстровим № 761 сторони прямо погодили, що таке відступлення прав іпотекодержателя здійснюється у зв`язку з укладенням договору факторингу від 13.08.2024 № 130824-ДФ, на підтвердження чого було складено відповідний акт приймання-передачі документації за кредитним договором від 12.11.2007 № ML-004/395/2007 та договором іпотеки від 12.11.2007 № PML-004/395/2007.

Той факт, що нотаріальне посвідчення договору відступлення прав за договором іпотеки відбулося пізніше дати укладення договору факторингу, не призвів до припинення іпотеки, оскільки перелік підстав припинення забезпечувального зобов`язання за статтею 17 Закону України «Про іпотеку» та статтею 593 ЦК України є вичерпним і такої підстави не містить.

Доказів оскарження, недійсності чи нікчемності зазначених договорів матеріали справи не містять, а передання кредитором своїх прав за договором відступлення права вимоги тягне за собою заміну кредитора і надає новому кредитору право вимагати заміни сторони судового та виконавчого провадження (що узгоджується із правовими висновками у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 803/1273/16).

Правові висновки Верховного Суду у постановах від 04.12.2018 у справі № 31/160, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 та від 18.01.2022 у справі № 34/425 стосуються правовідносин, у яких матеріальне право вимоги передавалося за відсутності належного обсягу прав у первісного кредитора або після спливу строків пред`явлення наказів до виконання без їх поновлення, що не має місця у цій справі.

Аргументи апеляційної скарги про неможливість правонаступництва щодо вимоги про виселення за договором факторингу колегія суддів визнає необґрунтованими. Предметом судового розгляду у справі № 755/17656/18 було звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відповідачів на підставі спеціальних норм статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку», відповідно до яких вимога про виселення є нерозривно пов`язаною зі зверненням стягнення на предмет іпотеки та похідною від нього гарантією повного задоволення майнових вимог іпотекодержателя. Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» набуло статусу іпотекодержателя за нотаріально посвідченим договором відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 15.05.2025 у повному обсязі прав, включаючи право звернення стягнення та вимоги щодо звільнення предмета іпотеки, що виникли на підставі ухваленого рішення суду. Відтак сингулярне правонаступництво охоплює весь комплекс прав стягувача за судовим рішенням, ухваленим на захист прав іпотекодержателя (що узгоджується із правовим висновком у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.03.2021 у справі № 201/16014/13-ц).

Посилання апелянта на порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та неврахування інтересів дитини під час заміни сторони судова колегія відхиляє, оскільки питання законності та пропорційності виселення вирішувалося судом по суті під час ухвалення рішення від 14.07.2022, яке набрало законної сили та відповідно до статті 18 ЦПК України є обов`язковим до виконання. На стадії процесуального правонаступництва суд не здійснює повторної перевірки обґрунтованості ухваленого рішення по суті позовних вимог. Разом із цим рішенням суду від 14.07.2022 примусове виконання рішення про виселення зупинено на час дії законодавчих обмежень воєнного стану, що забезпечує належний захист житлових прав сім`ї боржника, а Служба у справах дітей та сім`ї брала участь у судовому провадженні.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 14 липня 2026 року постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

З огляду на залишення апеляційної скарги без задоволення судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта, новий розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не проводиться.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369, 374, 375, 381, 383 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу адвоката Гутаріна Ярослава Миколайовича, в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 14 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 09 листопада 2026 року.

Судді Є. П. Євграфова

А. М. Стрижеус

В. В. Саліхов