Ухвала № 141371318 у справі № 754/13110/25 від 10.11.2026

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№22-ц/824/16505/2026

Унікальний №754/13110/25

УХВАЛА

10 листопада 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Приходька К.П., Журби С.О., Писаної Т.О., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 31 липня 2026 року

у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,-

установив:

рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 31 липня 2026 року задоволено частково зазначений вище позов.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в загальному розмірі 16346,55 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» судовий збір в розмірі 3028 грн., а саме з кожного по 757 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, яка не оплачена судовим збором.

Одночасно з апеляційною скаргою апелянт подала клопотання про звільнення її від сплати судового збору, посилаючись на складний майновий стан, який не дозволяє їй сплатити судовий збір, а також просила зменшити його розмір до мінімально можливого.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2026 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору або зменшення його розміру відмовлено.

Апеляційну скаргу залишено без руху та надано апелянту десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків шляхом сплати судового збору в розмірі 3914,96 грн.

Копію зазначеної ухвали апелянт отримала 26 жовтня 2026 року.

05 листопада 2026 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 подала заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, у якій повторно просить звільнити її від сплати судового збору, або альтернативно - зменшити його розмір.

На обґрунтування заявлених вимог апелянт посилається на нові документи, які, на її думку, підтверджують скрутний майновий стан, зокрема довідки французької організації Caisse d'allocations familiales de la Loire про отримання соціальних виплат за 2025 рік та вересень 2026 року, а також лист соціального працівника Департаменту Loire від 13 травня 2026 року.

Заявниця зазначає, що протягом тривалого часу не має оплачуваної роботи, не володіє нерухомим та рухомим майном, банківських заощаджень і депозитів не має, а отримувані соціальні виплати спрямовуються на забезпечення її основних життєвих потреб.

Крім того, апелянт просить продовжити встановлений судом строк для усунення недоліків на 15 календарних днів у разі необхідності подання додаткових реєстрових витягів, перекладів, або належним чином оформлених копій доказів.

Дослідивши матеріали справи, доводи заяви про усунення недоліків та додані до неї документи, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 356 ЦПК України, до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до частини третьої цієї статті з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд може зменшити розмір судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

За змістом ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за наявності визначених цією нормою умов.

Зокрема, однією з таких умов є перевищення розміром судового збору 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу.

Частиною другою ст. 8 зазначеного Закону передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

При визначенні майнового стану особи, суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.

Отже, питання звільнення від сплати судового збору або зменшення його розміру вирішується судом з урахуванням сукупності обставин, що характеризують майновий стан особи, та за умови належного підтвердження обставин, на які вона посилається.

Як убачається з матеріалів справи, питання про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору або зменшення його розміру вже було предметом судового розгляду, за результатами якого ухвалою Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2026 року у задоволенні клопотання було відмовлено.

Разом із тим, оскільки у заяві про усунення недоліків апелянт надала додаткові документи на підтвердження свого майнового стану, апеляційний суд вважає за необхідне оцінити їх у сукупності з раніше поданими доказами.

Так, згідно з довідкою Caisse d'allocations familiales de la Loire від 03 листопада 2026 року за період січень-грудень 2025 року апелянт отримувала соціальні виплати, зокрема Revenu de solidarite active (RSA) у розмірі 6786,07 євро, Aide personnalisee au logement (APL) у розмірі 3147,11 євро та Prime exceptionnelle de fin d'annee у розмірі 152,45 євро.

Загальна сума зазначених виплат становить 10085,63 євро.

При цьому, суд бере до уваги пояснення апелянта про те, що допомога APL перераховувалася безпосередньо житловій організації, та не перебувала у її вільному розпорядженні.

Водночас, навіть без урахування зазначеної житлової допомоги, сума інших соціальних виплат, отриманих апелянтом протягом 2025 року, становить 6938,52 євро.

Таким чином, надані самою заявницею документи підтверджують отримання нею протягом попереднього календарного року регулярної соціальної підтримки, зокрема грошових виплат, а тому твердження про повну відсутність доходів не відповідає змісту наданих нею документів.

Посилання апелянта на нульові показники оподатковуваного доходу у Франції також не спростовують наведеного висновку, оскільки відсутність доходу, який підлягає оподаткуванню, не є тотожною відсутності фактичних грошових надходжень.

Крім того, згідно з довідкою Caisse d'allocations familiales de la Loire від 30 жовтня 2026 року за вересень 2026 року апелянт продовжувала отримувати соціальні виплати RSA у розмірі 573,49 євро та APL у розмірі 273,21 євро.

Наведене свідчить про те, що на момент звернення до суду апелянт продовжувала отримувати соціальну підтримку, а отже, обставини щодо відсутності оплачуваної роботи самі по собі не підтверджують неможливості сплати судового збору.

При цьому, суд ураховує, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» визначальним критерієм для застосування передбаченої цією нормою підстави є співвідношення розміру судового збору та річного доходу особи за попередній календарний рік.

Так, сума соціальних виплат RSA та Prime exceptionnelle de fin d'annee, отриманих апелянтом за 2025 рік, становить 6938,52 євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 26 жовтня 2026 року еквівалентно приблизно 350926,75 грн.

Відповідно, 5 відсотків від зазначеної суми становлять приблизно 17546,34 грн., що істотно перевищує визначений судом розмір судового збору за подання апеляційної скарги - 3914,96 грн.

Отже, відсутня встановлена п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» умова щодо перевищення розміром судового збору 5 відсотків річного доходу апелянта.

Суд також бере до уваги, що довідка соціального працівника Департаменту Loire від 13 травня 2026 року підтверджує звернення апелянта за соціальною підтримкою у вигляді продуктових наборів та наявність у неї певних труднощів із забезпеченням основних потреб.

Разом із тим, зазначений документ не містить відомостей про розмір усіх доходів апелянта, її фактичні витрати, наявність або відсутність грошових заощаджень чи майна, а також не підтверджує неможливості сплатити судовий збір у визначеному судом розмірі.

Твердження заявниці про відсутність у її власності нерухомого та рухомого майна, банківських рахунків, депозитів і заощаджень належними доказами не підтверджені.

Саме по собі зазначення особою про відсутність майна чи коштів не може вважатися достатнім доказом її неспроможності виконати встановлений законом обов`язок щодо сплати судового збору.

Посилання апелянта на тимчасову недоступність українських державних електронних сервісів 05 листопада 2026 року також не є безумовною підставою для звільнення від сплати судового збору, оскільки не свідчить про неможливість здійснення такої оплати та не підтверджує обставин, які унеможливлювали її виконання протягом усього встановленого судом строку.

Доводи апелянта щодо необхідності додаткової перевірки розміру судового збору також не спростовують висновків, викладених в ухвалі апеляційного суду від 26 жовтня 2026 року.

Зазначеною ухвалою судом визначено розмір судового збору за подання апеляційної скарги з урахуванням ставки, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви, та коефіцієнта 0,8 у зв`язку з поданням апеляційної скарги в електронній формі.

Натомість, у заяві про усунення недоліків апелянт не надала належного альтернативного розрахунку, який би свідчив про неправильність визначеного судом розміру судового збору.

Таким чином, надані апелянтом документи та наведені нею пояснення не спростовують висновку суду про відсутність підстав для звільнення від сплати судового збору або зменшення його розміру.

При цьому, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 17 січня 2024 року у справі №352/1118/22, відповідно до якої під час вирішення питання про звільнення від сплати судового збору суд повинен досліджувати докази майнового стану особи незалежно від її процесуального статусу у справі.

Наведена правова позиція судом врахована, а майновий стан апелянта оцінено на підставі наданих нею документів та пояснень у їх сукупності.

Разом із тим, за результатами такої оцінки суд апеляційної інстанції не встановив обставин, які б свідчили про наявність передбачених законом підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору чи зменшення його розміру.

Щодо клопотання апелянта про продовження строку для усунення недоліків на 15 календарних днів, то суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 ЦПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Як убачається зі змісту заяви, апелянт просить продовжити строк у разі необхідності подання додаткових реєстрових витягів, перекладів, або належним чином оформлених копій доказів.

Однак, з огляду на зміст поданих документів та наведених апелянтом обставин, суд не вбачає необхідності у витребуванні додаткових доказів для вирішення питання про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору чи зменшення його розміру.

Надані документи вже містять відомості про розмір отриманих апелянтом соціальних виплат за попередній календарний рік, а також про продовження їх отримання у 2026 році.

За таких обставин, підстав для продовження встановленого судом строку, з метою подання додаткових документів, апеляційний суд не вбачає.

Крім того, апелянт у заяві прямо зазначила, що не просить про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, а наполягає на повному звільненні від його сплати або зменшенні розміру.

Водночас, доказів сплати судового збору у визначеному судом розмірі 3914,96 грн. апелянтом не надано.

Отже, повторне звернення із клопотанням про звільнення від сплати судового збору або зменшення його розміру, за відсутності передбачених законом підстав для його задоволення, не свідчить про усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених в ухвалі суду від 26 жовтня 2026 року.

Суд звертає увагу, що надання строку для усунення недоліків апеляційної скарги має на меті забезпечити можливість виконання процесуальних вимог, установлених законом, а не повторного вирішення питання, за результатами розгляду якого судом уже постановлено відповідну ухвалу, за відсутності належного підтвердження зміни обставин, що мають значення для такого вирішення.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права та застосовує засади судочинства, серед яких забезпечення права на апеляційний перегляд справи, розумні строки розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Таким чином, станом на 10 листопада 2026 року недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі від 26 жовтня 2026 року усунуто не було.

Згідно ч. 2 ст. 357 ЦПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 356 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 185 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 185 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2026 року було зазначено про недоліки апеляційної скарги, а також про спосіб та строк їх усунення.

Згідно з положеннями ст.ст. 185, 357 ЦПК України, у разі невиконання ухвали суду про залишення скарги без руху, апеляційна скарга повертається особі, яка її подала.

При цьому, повернення апеляційної скарги не позбавляє апелянта права повторно звернутися до суду з апеляційною скаргою, у порядку встановленому законом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 185, 357 ЦПК України,-

ухвалив:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 31 липня 2026 року або зменшення його розміру відмовити.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги на 15 календарних днів відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 31 липня 2026 року у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, вважати неподаною та повернути особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Судді К.П. Приходько

С.О. Журба

Т.О. Писана