Ухвала № 141371320 у справі № 754/13110/25 від 10.11.2026

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№22-ц/824/16505/2026

Унікальний №754/13110/25

УХВАЛА

10 листопада 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Приходька К.П., Журби С.О., Писаної Т.О., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 31 липня 2026 року

у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

установив:

рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 31 липня 2026 року задоволено частково зазначений вище позов.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в загальному розмірі 16346,55 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» судовий збір в розмірі 3028 грн., а саме з кожного по 757 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, яка не оплачена судовим збором.

Одночасно з апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернулася із клопотанням про звільнення її від сплати судового збору, а у разі відсутності підстав для повного звільнення просила максимально зменшити його розмір, посилаючись на скрутний майновий стан та перебування на її утриманні чотирьох малолітніх дітей.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2026 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору або зменшення його розміру відмовлено.

Апеляційну скаргу залишено без руху та надано апелянту десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків шляхом сплати судового збору в розмірі 3914,96 грн.

Копію зазначеної ухвали апелянт отримала 26 жовтня 2026 року.

Зазначеною ухвалою судом надано оцінку поданим апелянтом документам на підтвердження майнового стану, зокрема формі ОК-5 Пенсійного фонду України, відомостям з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, довідці про отримання допомоги при народженні дитини.

Суд дійшов висновку, що надані документи не підтверджують беззаперечно тяжкий майновий стан апелянта та відсутність у неї можливості сплатити судовий збір, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні відповідного клопотання.

05 листопада 2026 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 подала заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, у якій повторно просить звільнити її від сплати судового збору, або альтернативно - зменшити його розмір.

На обґрунтування заяви апелянт посилається на те, що є матір`ю чотирьох малолітніх дітей, самостійно здійснює їх виховання та утримання, проживає разом із ними у Королівстві Норвегія та отримує соціальну допомогу.

На підтвердження зазначених обставин ОСОБА_1 посилається на свідоцтва про народження дітей, які, за її твердженням, раніше подавалися до суду, а також долучає рішення NAV Nordfjord від 28 жовтня 2026 року №2903, реєстраційний №8591/2026, та його неофіційний переклад українською мовою.

Зазначає, що відповідним рішенням органу соціального забезпечення Королівства Норвегія підтверджено її спільне проживання з чотирма дітьми, самостійне їх утримання та недостатність коштів для забезпечення основних потреб сім`ї.

Крім того, апелянт просить перевірити правильність визначеного судом розміру судового збору, а в разі необхідності додаткового оформлення іноземних документів - продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, доводи заяви про усунення недоліків та додані до неї документи, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 356 ЦПК України, до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до частини третьої цієї статті з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд може зменшити розмір судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Згідно з ч.1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» у редакції Закону України від 18 червня 2025 року №4508-IX, враховуючи майновий стан сторони, суд може за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору за наявності визначених цією статтею умов.

Зокрема, п. 1 ч. 1 ст. 8 зазначеного Закону передбачено можливість застосування відповідних положень у разі, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає, зокрема, апеляційну скаргу.

Підпунктом «г» п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено відповідну підставу для членів малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 цього Закону, суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Частиною другою ст. 8 зазначеного Закону передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

При визначенні майнового стану особи, суд може враховувати інформацію про розмір доходів, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.

Отже, належність особи до визначеної законом категорії, або наявність інших передбачених ст. 8 обставин, є підставою для розгляду питання про звільнення від сплати судового збору чи зменшення його розміру, проте не означає автоматичного звільнення від такого обов`язку.

Як убачається з наданої апелянтом форми ОК-5, загальна сума її доходу за 2025 рік становила 88000 грн, п`ять відсотків від якої становлять 4400 грн.

Таким чином, визначений ухвалою Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2026 року судовий збір у розмірі 3914,96 грн. не перевищує 5 відсотків зазначеного річного доходу.

Водночас, суд ураховує, що сам по собі зазначений розрахунок не виключає можливості застосування інших підстав, передбачених ст. 8 Закону України «Про судовий збір», які підлягають самостійній оцінці.

Посилаючись на належність до багатодітної сім`ї, ОСОБА_1 зазначає, що самостійно виховує чотирьох малолітніх дітей.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства», багатодітною сім`єю є, зокрема, один батько або одна мати, який (яка) проживає разом із трьома і більше дітьми та самостійно їх виховує.

Разом з тим, наявність свідоцтв про народження дітей підтверджує їх походження від відповідної особи, однак саме по собі не встановлює всіх обставин, необхідних для висновку про належність апелянта до зазначеної категорії сімей.

Посвідчення батьків багатодітної сім`ї апелянтом не надано.

Щодо долученого рішення NAV Nordfjord від 28 жовтня 2026 року, то відповідний документ стосується оцінки сімейного та матеріального становища апелянта компетентним органом іноземної держави для вирішення питання про надання соціальної допомоги.

Зі змісту поданого апелянтом неофіційного перекладу вбачається, що орган соціального забезпечення враховував проживання ОСОБА_1 разом із чотирма дітьми, її сімейні обставини, надходження та витрати домогосподарства, а також визначив розрахунковий дефіцит коштів для забезпечення основних потреб сім`ї.

Водночас, зазначений документ подано разом із неофіційним інформаційним перекладом українською мовою, правильність якого належним чином не засвідчена, що не дає суду можливості достовірно встановити повний зміст викладених у ньому відомостей, та надати їм належну доказову оцінку.

Крім того, встановлення органом соціального забезпечення іноземної держави права особи на отримання соціальної допомоги не є тотожним встановленню судом підстав для звільнення від сплати судового збору, відповідно до законодавства України.

При цьому, зазначене рішення містить оцінку матеріального становища домогосподарства на визначений період, однак не надає повної інформації щодо майнового стану апелянта, наявності у неї нерухомого, рухомого чи іншого цінного майна, а також усіх обставин, необхідних для оцінки можливості сплати судового збору.

Отже, наведені у повторному клопотанні обставини та долучені документи не дають достатніх підстав для висновку про доведеність такого майнового стану ОСОБА_1 , який об`єктивно унеможливлює нею сплату судового збору в установленому розмірі.

Таким чином, оцінивши доводи повторної заяви та долучені до неї матеріали в сукупності з документами, яким уже було надано оцінку ухвалою від 26 жовтня 2026 року, апеляційний суд не вбачає достатніх підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору або зменшення його розміру.

Доводи апелянта щодо необхідності додаткової перевірки розміру судового збору також не спростовують висновків, викладених в ухвалі апеляційного суду від 26 жовтня 2026 року.

Зазначеною ухвалою судом визначено розмір судового збору за подання апеляційної скарги з урахуванням ставки, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви, та коефіцієнта 0,8 у зв`язку з поданням апеляційної скарги в електронній формі.

Посилання апелянта на оскарження рішення суду першої інстанції в частині покладення на неї солідарного обов`язку зі сплати заборгованості та судових витрат не свідчить про неправильність визначеного судом розміру судового збору, та не є самостійною підставою для його зменшення.

Крім того, ОСОБА_1 просить у разі необхідності додаткового оформлення іноземних документів продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 ЦПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Як убачається зі змісту заяви, апелянт просить продовжити строк у разі необхідності подання додаткових реєстрових витягів, перекладів, або належним чином оформлених копій доказів.

Однак, апелянтом не наведено достатніх обставин, які б свідчили про необхідність продовження встановленого судом строку для виконання вимог ухвали щодо сплати судового збору.

Саме по собі подання повторного клопотання про звільнення від сплати судового збору та необхідність додаткового оформлення доказів на його обґрунтування не усуває недоліків апеляційної скарги, визначених ухвалою суду від 26 жовтня 2026 року.

За таких обставин підстав для задоволення клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги суд не вбачає.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2026 року апелянту було роз`яснено необхідність сплати судового збору в розмірі 3914,96 грн. та наслідки невиконання вимог зазначеної ухвали.

Водночас, доказів сплати судового збору у визначеному судом розмірі 3914,96 грн. апелянтом не надано.

Отже, повторне звернення із клопотанням про звільнення від сплати судового збору або зменшення його розміру, за відсутності передбачених законом підстав для його задоволення, не свідчить про усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених в ухвалі суду від 26 жовтня 2026 року.

Суд звертає увагу, що надання строку для усунення недоліків апеляційної скарги має на меті забезпечити можливість виконання процесуальних вимог, установлених законом, а не повторного вирішення питання, за результатами розгляду якого судом уже постановлено відповідну ухвалу, за відсутності належного підтвердження зміни обставин, що мають значення для такого вирішення.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права та застосовує засади судочинства, серед яких забезпечення права на апеляційний перегляд справи, розумні строки розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Таким чином, станом на 10 листопада 2026 року недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі від 26 жовтня 2026 року усунуто не було.

Згідно ч. 2 ст. 357 ЦПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 356 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 185 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 185 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2026 року було зазначено про недоліки апеляційної скарги, а також про спосіб та строк їх усунення.

Згідно з положеннями ст.ст. 185, 357 ЦПК України, у разі невиконання ухвали суду про залишення скарги без руху, апеляційна скарга повертається особі, яка її подала.

При цьому, повернення апеляційної скарги не позбавляє апелянта права повторно звернутися до суду з апеляційною скаргою, у порядку встановленому законом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 185, 357 ЦПК України,-

ухвалив:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 31 липня 2026 року або зменшення його розміру відмовити.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 31 липня 2026 року у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, вважати неподаною та повернути особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Судді К.П. Приходько

С.О. Журба

Т.О. Писана