Рішення № 141371446 у справі № 535/846/26 від 28.10.2026

Справа № 535/846/26

Провадження № 2/535/573/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

28 жовтня 2026 року с-ще Котельва

Котелевський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді Гуляєвої Г.М.,

за участі: секретаря судового засідання Васильченко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), представник позивача: адвокат СІДЬКО СВІТЛАНА ІВАНІВНА (адреса здійснення адвокатської діяльності: 38600, Полтавська область, Полтавський район , с-ще Котельва, вул. Полтавський шлях, б.239, РНОКПП: НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) про стягнення боргу за договором позики ,-

У С Т А Н О В И В:

07.08.2026 до Котелевського районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , у якій позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики у сумі 150 000,00 грн., індекс інфляції у сумі 7758,78 грн. та судові витрати, мотивуючи тим, що відповідачем порушено договірні зобов`язання в частині своєчасного повернення позики у повному обсязі у строки та на умовах, передбачених договором.

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 11.08.2026 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с.24).

15.09.2026 від представника позивача-адвоката Сідько С.І. надійшло клопотання про виклик відповідача через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України (а.с.43-44).

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 28.09.2026 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду, виклик відповідача здійснено через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с.49).

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, надали до суду письмову заяву, в якій просять розгляд справи проводити без їх участі, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, та не заперечували проти заочного розгляду справи (а.с.66).

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином в порядку ст.128 ЦПК України, шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання відповідача та шляхом оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Причини неявки відповідач суду не повідомляв, будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило, в установлений ч.7 ст.178 ЦПК України строк відповідач не подав до суду відзив на позовну заяву.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно з ч.6 ст.259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справ.

Відповідно до положень ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 у справі №1519/2-5034/11 зазначено, що згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. З урахуванням розумності положення ч.5 ст.268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно вимогам ст.ст.223, 280-281 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, проти чого не заперечував представник позивача.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 12 вересня 2025 року між ОСОБА_5 (Позикодавець) та ОСОБА_4 (Позичальник) було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Ковпаком В.І., зареєстрований в реєстрі за № 1316 (а.с.7).

Відповідно до п.1 вказаного договору Позикодавець при укладенні цього договору передала у власність Позичальнику строком до 12 березня 2026 року грошові кошти в сумі 150 000, 00 грн.

Згідно умов договору позичальник, яким є відповідач зобов`язувався повернути грошові кошти позикодавцеві до 12.03.2026 року в порядку та на умовах, передбачених вказаним договором.

Згідно п. 8 Договору позики Договір цей укладався Позикодавцем за згодою другого з подружжя - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , справжність підпису якого на заяві, що містить його згоду на укладення договору позики, засвідчена Ковпаком В.І., приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області 12.09.2025 року за реєстровим № 1315 (а.с.7, зворот).

Однак, відповідач не виконав свої боргові зобов`язання згідно договору та не повернув позичену суму коштів позивачеві у строк та у розмірі 150 000,00 грн. Будь-яким іншим чином до позивача не звертався.

З метою врегулювання питання мирним шляхом позивачкою, відповідно Договору позики від 12.09.2025 року було надіслано відповідачу претензію про повернення грошових коштів з урахуванням індексу інфляції від 28.04.2026 р. на поштову адресу місця проживання відповідача (а.с.2).

Конверт з вказаною претензією повернувся адресату. Відповідно до трекінгу поштових відправлень Укрпошти зазначено, що лист повернено відправнику 27.05.2026р, оскільки одержувач відсутній за вказаною адресою (а.с. 9).

Відповідно до п. 5 Договору позики у разі якщо Позичальник своєчасно не поверне суму позики, він зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Пунктом 6 вказаного Договору передбачено, що сторони домовились, що, у разі якщо Позичальник своєчасно не поверне позичені гроші, Позикодавець має право подати цей договір до стягнення у строки, передбачені чинним законодавством України.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст. 626 ЦПК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі статтею 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 02.07.2014 року у справі № 6-79 цс 14 зазначено, що відповідно до норм ст. ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.

Відповідно до статті 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Отже, письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передання грошової суми позичальнику.

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов`язання. Для цього з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, керуючись дійсним змістом та достовірністю документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13 та від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17, у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 569/1646/14-ц (провадження № 61-5020св18), від 14 квітня 2020 року у справі № 628/3909/15 (провадження № 61-42915св18), від 21 липня 2021 року у справі № 758/2418/17 (провадження № 61-9694св20).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Згідно ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц (провадження № 14-727цс19) зазначила, що оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні, то норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням установленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором у гривні. У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.

З огляду на те, що відповідач свої зобов`язання за договором позики своєчасно не виконав, грошові кошти в обумовлений сторонами строк не повернув, тому позовні вимоги про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних від простроченої суми ґрунтуються на законних підставах, а отже підлягають до задоволення у сумі 150 000 грн.

Загальна кількість днів простроченого виконання з 12.03.2026 по 07.08.2026р. становить 149 днів. 150 000 грн. х 3 (три) % річних = 1 836,99 грн. Інфляція за період прострочення грошового зобов`язання 12.03.2026 - 07.08.2026 р. становить 5 921,79 грн.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. ст.12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем ОСОБА_4 не надано суду належних допустимих доказів на спростування зазначеного розрахунку заборгованостей за вище вказаним кредитним договором.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення боргу за договором позики підлягають задоволенню, а саме: в розмірі 157 758,78 грн., з яких: 150 000,00 грн.-сума боргу, 5 921,79 грн.- інфляційне збільшення, 1 836,99 грн.-3 % річних.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Крім того, для визначення розміру витрат на правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 3, ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження обґрунтованості витрат, понесених на професійну правничу допомогу в суді, позивач додав копію угоди про надання правової допомоги від 23.04.2026 року, копію ордеру про надання правничої допомоги серії ВІ №1418994, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, детальний опис наданих послуг від 02.11.2026, акт приймання-передачі виконаних робіт від 02.11.2026, довідка про сплату гонорару (а.с.11-13, 69-71).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.

Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

На це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Тобто, заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу може бути зменшений судом лише за наявності обґрунтованого клопотання та /або заперечень сторони відповідача.

Клопотання та/або заперечення від відповідача ОСОБА_4 щодо зменшення заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу на адресу суду не надходило.

Таким чином, представником позивача надано докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість, які також підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до задоволених відносно них позовних вимог.

Оскільки судом позовні вимоги позивача задоволено повністю, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1262,07 грн.

Крім того, ухвалою суду від 12.08.2026 року було вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , та знаходяться (обліковуються) на його рахунках у всіх банківських або інших кредитно-фінансових установах на території України, окрім заробітної плати, пенсії та стипендії, допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), а також вихідної допомоги та допомоги по безробіттю, та в межах заявлених позовних вимог в розмірі 157 758,78 грн.

Відповідно до частини сьомої статті 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

З огляду на викладене, підстав для скасування заходів забезпечення позову суд не вбачає.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-268, 274,280-283 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), представник позивача: адвокат СІДЬКО СВІТЛАНА ІВАНІВНА (адреса здійснення адвокатської діяльності: 38600, Полтавська область, Полтавський район , с-ще Котельва, вул. Полтавський шлях, б.239, РНОКПП: НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) суму боргу за договором позики в розмірі 157 758,78 грн. (сто п`ятдесят сім тисяч сімсот п`ятдесят вісім гривень 78 копійок), з яких: 150 000,00 грн.-сума боргу, 5 921,79 грн.- інфляційне збільшення, 1 836,99 грн.-3 % річних.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 1262,07 грн. (одна тисяча двісті шістдесят дві гривні 07 копійок) та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн. (двадцять тисяч гривень).

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 12.08.2026 року шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , та знаходяться (обліковуються) на його рахунках у всіх банківських або інших кредитно-фінансових установах на території України, окрім заробітної плати, пенсії та стипендії, допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), а також вихідної допомоги та допомоги по безробіттю, та в межах заявлених позовних вимог в розмірі 157 758,78 грн., продовжують діяти у порядку та строки, передбачені ч.7, 8 ст.158 ЦПК України.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

Представник позивача: ОСОБА_8 , адреса АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Відповідач: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Повне рішення складено 06.11.2026 року.

Суддя: Г.М. Гуляєва