Рішення № 141372202 у справі № 567/1590/26 від 10.11.2026

Справа № 567/1590/26

Провадження №2-а/567/13/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2026 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Назарук В.А.

при секретарі - Гічиновська Я.В.

з участю

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 27.08.2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП,

встановив:

в Острозький районний суд Рівненської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП звернувся ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову зазначає, що 27.08.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 було складено постанову по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП, відповідно до якого зазначено, що він порушив правила військового обліку в особливий період, а саме не з`явився по повістці для уточнення даних на 02.08.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Оскаржувану постанову вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, зазначаючи, що відповідачем при вирішенні справи не було розглядались докази вчинення правопорушення та зазначаючи про те, що повістка про необхідність явки до ТЦК та СП йому не вручалась.

Водночас, зазначає, що відповідачем не було зібрано жодного доказу на доведення його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення

Вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.

Ухвалою суду від 02.10.2026 поновлено ОСОБА_1 строк для оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення від 27.08.2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП, відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити у спрощеному порядку з викликом сторін, визначено строки для подання письмових заяв по суті справи. Зазначеною ухвалою строк для подання відзиву, з врахуванням положень ч.1 ст.286 КАС України, за якими адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі, було визначено до 12.10.2026.

Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву зазначив, що позивачу було надано відстрочку від призову на військову службу від час мобілізації до 30.06.2026, наступну відстрочку він оформив лише 13.08.2026 і в зазначений період позивачу засобами поштового зв`язку через АТ «Укрпошта» було направлено повістку про необхідність його явки до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 09 год. 02.08.2026, але за вказаною повісткою позивач не з`явився, чим вчинив адміністративне правопорушення.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав та додатково пояснив, що має відстрочку під час мобілізації у зв`язку з доглядом за матір`ю, яка має інвалідність 1 групи. Зазначив, що проживає з матір`ю та один здійснює її догляд та постійно перебуває за місцем проживання. Повістку про необхідність явки до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки йому не намагалися вручити.

Пояснив, що поштового відділення у населеному пункті, де він проживає немає, а пошту привозять у четвер біля 12 год. та в суботу біля 14 год.

Зазначила, що ніяких дій в застосунку Резерв+ не вчиняв, оскільки він встановлений не на його телефоні, а не телефоні дочки, яка вчиняла такі дії під керівництвом працівника ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснила, що є дочкою позивача та у зв`язку з наявністю у позивача лише кнопочного мобільного телефону застосунок Резерв+ щодо батька встановлено на її телефоні.

Зазначила, що в кінці червня 2026 року у батька закінчилась відстрочка під час мобілізації у зв`язку з тим, що він доглядає за його матір`ю, яка має інвалідність 1 групи, і вона кожного дня подавала запит на поновлення відстрочки у застосунку Резерв+, але його було відхилено.

Пояснила, що 13.08.2026 відстрочка була поновлена, а 14.08.2026 з зазначеного застосунку дізналась про те, що батько перебуває в розшуку та має штраф та 19.08.2026 разом з батьком з`явились до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де працівник відділу керував її діями в застосунку Резерв+ з тим, щоб зняти батька з розшуку та таким чином було сформовано заяву про визнання батьком вини у вчиненні адміністративного правопорушення.

Зазначила, що сам батько ніяких дій в застосунку Резерв+ не вчиняв.

Суд, заслухавши пояснення позивача, свідка, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.08.2026 №R709428 у справі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.

Постанова мотивована тим, що ОСОБА_1 порушив ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а саме не прибув до ТЦК СП у строк та місце, зазначені в повістці.

Згідно ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення регламентований главою 22 КУпАП.

Відповідно до ст.235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, належить до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення від імені цих органів.

Відповідно до ст.283 КУпАП, постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами ч.5 ст.160 КАС України, право оскаржити рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень мають особи, права, свободи та інтереси яких відповідні рішення, дії чи бездіяльність порушують.

У своєму поясненні в судовому засіданні ОСОБА_1 зазначив, що повістка від ІНФОРМАЦІЯ_3 йому не надходила, а тому про необхідність з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 02.08.2026 він не знав.

З повістки від ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів була сформована повістка на ім`я ОСОБА_1 про його явку до ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення даних.

Згідно з п.41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: - у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Водночас, відповідно до матеріалів, наданих ІНФОРМАЦІЯ_1 не надано даних про те, чи вчинялись дії по врученню повістки ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

В той же час, статтею 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідач, надав «історію повістки» на ім`я ОСОБА_1 яка не містить дати її вручення (спроби вручення) позивачу, не надав суду доказів деталей трекінгу повістки, а отже на надав доказів належного повідомлення позивача про необхідність з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Таким чином, оскільки позивач не був належним чином оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , то ним не було порушено ч.10 ст.1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", пп.1 п.1 додатку 2 "Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, тому у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач доказів, що підтверджують заперечення проти позову у встановлений судом строк не подав і правомірність свого рішення не довів.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Враховуючи вищевказані вимоги та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п.45 Рішення ЄСПЛ у справі "Бочаров проти України" від 17.06.2011; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі "Огороднік проти України" від 05.05.2015; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі "Єрохін проти України" від 15.02.2013).

Згідно зі ст.252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Наведене свідчить, що під час винесення постанови були порушені норми чинного законодавства, які гарантують особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, право на об`єктивний та справедливий розгляд справи.

На підставі викладеного, беручи до уваги встановлені під час судового розгляду справи обставини та докази, суд приходить до висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення та винесенні оскаржуваної постанови не було дотримано вимоги КУпАП.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено правомірність винесення оскаржуваної постанови в справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність вищевказаним критеріям, суд приходить до висновку, що приймаючи оскаржувану постанову в справі про адміністративне правопорушення, посадовою особою її не було мотивовано, при її винесенні не було перевірено відповідні докази, що підтверджують або спростовують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, а тому вона підлягає скасуванню у судовому порядку.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.

Згідно з ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомленим про необхідність його явки на 02.08.2026 до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для уточнення даних, а тому під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно нього було допущено порушення норм КУпАП, і тому суд вважає, що постанова за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу є протиправною та підлягає скасуванню.

При цьому суд враховує, що, відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України, при обґрунтованості заявлених вимог щодо наявності підстав для скасування рішення суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд уповноважений закрити справу про адміністративне правопорушення, а тому з метою повного відновлення прав позивача суд вважає необхідним закрити справу про адміністративне правопорушення щодо нього.

Частиною першою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи той факт, що позов ОСОБА_1 задоволено та дотримуючись вимог ст.139 КАС України, суд вирішив стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі ст.235, 256, 283, 287, 293 КУпАП, керуючись ст.9, 139, 246, 250, 268, 286 КАС України

в и р і ш и в :

позов задоволити.

Постанову №R709428 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.08.2026, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 Кодексу України про адміністративні правопорушення скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 665,60 грн. судових витрат.

Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),

відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_5 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

Суддя Острозького районного суду Назарук В.А.