Постанова № 141372435 у справі № 440/7450/26 від 10.11.2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 р. Справа № 440/7450/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Семененко М.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: В.І. Бевза) від 16.07.2026 по справі № 440/7450/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не застосування при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 20232025 роки;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з 16.02.2026 року відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2023-2025 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.07.2026 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що йому призначено пенсію інвалідності з 11.04.2014, а із 17.12.2014 призначено пенсію за вислугу років відповідно до норм Закону №1788-ХІІ. Як і не заперечується той факт, що при призначенні пенсії за інвалідністю з 18.03.2025 не застосовувався показник середньої заробітної плати за три календарних роки, що передують року призначення нового виду пенсії (2022-2024), оскільки пенсія за вислугою років передбачена іншим законом, ніж пенсія по інвалідності. За призначенням пенсії за віком позивач вперше звернувся 16.02.2026. Відповідачем також не заперечується факт набуття позивачем понад 24 місяці страхового стажу після первинного призначення пенсії по інвалідності.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому проти її задоволення заперечив та просив відмовити.

Позивачем також подано додаткові пояснення, в яких останній зазначив, що вперше пенсію по інвалідності йому призначено з 11.04.2014. Вказує, що з 11.04.2014 по 16.12.2014 він продовжував працювати на посаді вчителя ОЗВ, ОБЖ Чапаєвської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, з 24.07.2019 по 31.05.2020 він працював продавцем продовольчих товарів у ФОП ОСОБА_2 , з 06.07.2020 по 31.12.2021 здійснював підприємницьку діяльність. Загально за період з 11.04.2014 по 16.02.2026 до його страхового стажу зараховано 274 місяці 16 днів, дана обставина підтверджує, що позивачем дотримано всі вимоги передбачені ч. 3 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Полтавській області.

Позивач з 11.04.2014 отримував пенсію по інвалідності згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з розрахунком заробітку для обчислення пенсії розрахунок розміру пенсії позивачу здійснено з урахуванням середнього заробітку за повний 2013 рік 2700,98 грн.

Позивач з 17.12.2014 отримував пенсію за вислугу років, згідно із Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно з розрахунком заробітку для обчислення пенсії розрахунок розміру пенсії позивачу здійснено з урахуванням середнього заробітку за повний 2013 рік 2700,98 грн.

Позивач з 18.03.2025 отримував пенсію по інвалідності, згідно із Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до рішення 916090122139 від 25.03.2025 про перерахунок пенсії позивачу, позивач не працював.

Згідно із розрахунком заробітку для обчислення пенсії розрахунок розміру пенсії позивачу здійснено з урахуванням середнього заробітку за 2014-2016 роки 3764,40 грн.

Позивачу з 16.02.2026 призначена пенсія за віком, згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно із розрахунком заробітку для обчислення пенсії розрахунок розміру пенсії позивачу здійснено з урахуванням середнього заробітку в за три попередні роки: 3764.40 грн. (за 2014-2016 роки).

Відповідно до рішення 916090122139 від 24.02.2026 про перерахунок пенсії позивачу позивач не працював.

Листом відповідача повідомлено, що звернення щодо пенсійного забезпечення, розглянуто, при призначенні пенсії за віком застосувався показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2013 рік, а не за 2023-2025 роки, оскільки відсутні правові підстави для застосування такого показника, внаслідок того, що позивач первинно перебував на пенсії по вислузі років, а під час переведення на інший вид пенсії за віком не застосовуються новий показник. Зазначив, що обчислення та виплата пенсії відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до відповіді № 3040187 від 16.07.2026 на запит суду з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, позивач із 2023 року доходи, на які нараховується єдиний внесок не отримував.

Позивач вважаючи протиправними дії відповідача щодо не застосування при призначенні позивачу пенсії за віком середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2023-2025 роки, звернувся до суду із цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач з 17.12.2014 отримував пенсію за вислугу років згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення", позивач з 18.03.2025 отримував пенсію по інвалідності згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", позивачу з 16.02.2026 призначена пенсія за віком, згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а, відповідно до рішення 916090122139 від 24.02.2026 про перерахунок пенсії позивачу, позивач не працював.

Отже, позивач перейшов із пенсії по інвалідності на пенсію за віком, при цьому після призначення пенсії по інвалідності не працював, не набув не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п`ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

01.01.2004 набув чинності Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV), який врегулював принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Пункт 4 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІV визначив, що у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Відповідно до пункту 16 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІV (в редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 40 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії.

Так, за приписами частини 2 статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Відповідно до частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Отже, за загальним правилом, визначеним частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV, показник середньої заробітної плати при переведенні з одного виду пенсії, призначеної саме за Законом № 1058-ІV, на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої зазначеним нормативно-правовим актом.

Разом з тим, абзацом третім частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV встановлено виняток із зазначеного правила, відповідно до якого, якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу, то при першому переведенні її на пенсію за віком середня заробітна плата (дохід) визначається за правилами, передбаченими частиною другою статті 40 цього Закону, тобто з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують зверненню за призначенням пенсії за віком.

Отже, частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV визначено три обов`язкові умови, за одночасного дотримання яких під час переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком може застосовуватися показник середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують зверненню за переведенням на пенсію за віком, а саме: 1) особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати; 2) особа набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п`ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі; 3) переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком здійснюється вперше.

Тотожний висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.05.2026 у справі № 520/33989/24.

Колегією судів встановлено, що первинно позивачу 11.04.2014 призначено пенсію по інвалідності, при цьому зараховано страхового стажу 31 рік 2 місяці 26 днів.

Після призначення пенсії по інвалідності (з 11.04.2014) ОСОБА_1 працював у період з 11.04.2014 по 16.12.2014 в Чапаєвській середній школі Диканського району Полтавської області.

З 17.12.2014 позивача переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Як встановлено матеріалами справи, після призначення пенсії за вислугу років (з 17.12.2014) позивач працював у період 24.07.2019 по 31.05.2020 продавцем продовольчих товарів в ФОП ОСОБА_2 .

Відповідно до протоколу перерахунку пенсії від 26.02.2025 /а.с. 36/ вбачається що позивач отримував пенсію по вислузі років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".

При цьому, 18.03.2025 позивач переведений з пенсії за вислугу років на пенсію по інвалідності (поновлений). Згідно із розрахунком заробітку для обчислення пенсії розрахунок розміру пенсії позивачу здійснено з урахуванням середнього заробітку за три попередні роки - 3764,40 грн. (за 2014-2016 роки).

З протоколу перерахунку пенсії від 25.03.2025 /а.с.33/ вбачається, що позивачу здійснено перерахунок пенсії та переведено на пенсію по інвалідності відповідно до ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". При цьому врахований страховий стаж 34 роки 3 місяці 3 дні.

Беручи до уваги викладене, оскільки, під час переведення позивача з 18.03.2025 на пенсію по інвалідності ОСОБА_3 було враховано його новий страховий стаж до моменту переведення на пенсію по інвалідності (станом на 18.03.2025), страховий стаж, необхідний для застосування абзацу третього частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV, підлягає обчисленню з дня, наступного за днем, по який такий стаж було враховано під час попереднього перерахунку пенсії.

З 16.02.2026 позивачу призначена пенсія за віком згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відтак, у спірних правовідносинах страховий стаж ОСОБА_1 , набутий після попереднього перерахунку пенсії, підлягає обчисленню з 19.03.2025, оскільки, під час проведення такого перерахунку страховий стаж позивача було враховано.

Отже, хоча переведення ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком здійснювалося вперше, сукупність установлених законом умов для застосування показника середньої заробітної плати, визначеного частиною другою статті 40 Закону № 1058-IV для призначення пенсії у 2026 році, була відсутня.

З урахуванням зазначених висновків Верховного Суду, колегія суддів констатує, що позивач як особа, яка після призначення пенсії по інвалідності, в подальшому перейшов на інший вид пенсії по іншому Закону (по вислузі років), а в подальшому був поновлений на пенсії по інвалідності, та враховуючи, що після останнього переходу (18.03.2025) на пенсію по інвалідності позивач не набув не менш як 24 місяці страхового стажу після її призначення, то відповідач правомірно призначив пенсію по віку з урахуванням середнього заробітку за три попередні роки 3764,40 грн. (за 2014-2016 роки).

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, колегія суддів вважає, що відсутні в розумінні статті 139 КАС України правові підстави для розподілу судових витрат по даній справі.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.07.2026 по справі № 440/7450/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис) І.С. Чалий

Судді (підпис) (підпис) З.Г. Подобайло М.О. Семененко