Постанова № 141373438 у справі № 340/2003/25 від 04.11.2026

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 листопада 2026 року м. Дніпро справа № 340/2003/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2026 року (суддя 1-ї інстанції Черниш О.А.) в адміністративній справі № 340/2003/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 року позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 задоволений частково.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо незастосування з 10.04.2020 року по 18.07.2022 року при обчисленні розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 , а також всіх інших належних йому за цей період додаткових видів грошового забезпечення, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік станом на 01.01.2020 року, Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік станом на 01.01.2021 року, Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 01.01.2022 року відповідно та з множенням на відповідний тарифний коефіцієнт.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок основного грошового забезпечення ОСОБА_1 , а також всіх інших належних йому додаткових видів грошового забезпечення та одноразових виплат, за період з 10.04.2020 року по 18.07.2022 року з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших складових, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, встановленого відповідно Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п.4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017 року, та виплатити різницю яка виникне в результаті такого перерахунку.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вказане судове рішення набрало законної сили 31.07.2025 року.

Кіровоградський окружний адміністративний суд 26.01.2026 року видав позивачу виконавчий лист щодо примусового виконання його зобов`язальної частини.

Постановою державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 08.04.2026 року відкрито виконавче провадження №80707063 щодо примусового виконання цього виконавчого листа.

26.08.2026 ОСОБА_1 через представника - адвоката Єрьоміної В.А., звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю, у якій просить:

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 подати до суду у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду,

- у звіті зобов`язати військову частину НОМЕР_1 зазначити відомості щодо здійснення перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 10.04.2020 року по 18.07.2022 року, визначення суми доплати та фактичної виплати належних сум на виконання судового рішення;

- у разі невиконання судового рішення - зазначити у звіті причини невиконання, вжиті відповідачем заходи щодо виконання рішення та строк, протягом якого відповідач має намір виконати судове рішення.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви про встановлення судового контролю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та заяву про встановлення судового контролю задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, матеріали справи не містять належних доказів вчинення військовою частиною дій на виконання рішення суду. Так суд першої інстанції взагалі не звернув увагу на те, що доказів того, що судове рішення виконано або виконується, а відповідач вживав будь-яких заходів для його виконання в частині нарахування і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення матеріали справи не містять. А необхідність судового контролю може бути зумовлена самим фактом тривалого невиконання судового рішення, складністю його виконання, необхідністю вчинення суб`єктом владних повноважень декількох послідовних дій, відсутністю інформації про фактичний результат виконання або необхідністю забезпечення належного завершення процедури виконання.

Учасники справи не скористалися правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Суд першої інстанції приймаючи оскаржену ухвалу дійшов висновку, що ця справа не належить до категорії справ, у яких судовий контроль за заявою особи здійснюється в обов`язковому порядку. З огляду на предмет спору та зміст рішення суду від 30.06.2025 року, судовий контроль у цій справі обмежений перевіркою належності його виконання в частині здійснення перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за визначений судом період та правильності визначення суми доплати, що виникла за результатами такого перерахунку. Представник позивача не надала доказів того, що відповідач ухиляється від покладених на нього судовим рішенням обов`язків, умисно не виконує рішення суду або діє недобросовісно. Вимоги представника позивача фактично спрямовані на отримання звіту про перебіг виконання рішення. Водночас отримання такої інформації саме по собі не є метою судового контролю, передбаченого статтею 382 КАС України. Представник позивача не позбавлений можливості самостійно отримувати інформацію про стан виконання судового рішення та вживати передбачених законом заходів для з`ясування стану його виконання, зокрема в межах відкритого виконавчого провадження. Примусове виконання судового рішення, прийнятого судом у цій справі, здійснюється у порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", у межах відкритого виконавчого провадження №80707063. Питання щодо невиконання рішення, встановлення строків виконання, накладення штрафів та вжиття інших заходів примусового виконання належать до компетенції органу державної виконавчої служби.

Переглядаючи ухвалу суду, колегія суддів вважає її висновки передчасними з огляду на наступне.

Відповідно до статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Правовий інститут судового контролю за виконанням судових рішень є комплексним механізмом, спрямованим на забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судового рішення, який охоплює в тому числі застосування судом заходів процесуального впливу, зокрема, шляхом зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення (згідно ст. 382 КАС України).

Згідно ст. 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Інститут судового контролю має на меті забезпечення належного та повного виконання судового рішення, що набрало законної сили, а підставою для застосування норм зазначеного інституту є підтверджений факт невиконання цього рішення (або його виконання не в повному обсязі).

У постанові від 02 липня 2026 року у справі № 990/282/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що визначене абзацом першим частини першої статті 382 КАС України диспозитивне право суду щодо встановлення судового контролю використовується залежно від наявності об`єктивних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами. При цьому встановлення судового контролю за цією нормою здійснюється з урахуванням стадійності порядку судового контролю.

Предметом розгляду стадії судового контролю щодо розгляду заяви про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення є виключно наявність об`єктивних обставин, які ставлять під сумнів належне виконання рішення суб`єктом владних повноважень.

Отже, метою цієї стадії є лише встановлення доцільності самого контролю, що прямо слідує зі змісту положень частини другої статті 382-1 КАС України, згідно з якою за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення та зобов`язання подати звіт. Для задоволення такої заяви суду не потрібно на цій стадії надавати остаточну оцінку діям суб`єкта владних повноважень щодо виконання судового рішення, слід лише встановити ознаки його невиконання або неповного виконання.

Велика Палата Верховного Суду також вказала на те, що тлумачення норм статті 382 КАС України у її системному взаємозв`язку з положеннями статті 372 цього Кодексу свідчить, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися за наявності для цього підстав (безвідносно до факту наявності виконавчого провадження). Зокрема, до таких підстав належать випадки, якщо: рішення суду ще не виконано, зокрема в порядку його примусового виконання; існує обґрунтований і підтверджений доказами ризик його невиконання; існують підтверджені доказами обставини, які ставлять під сумнів виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення або дають підстави вважати, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату або що відповідач (його правонаступник) створює перешкоди для виконання такого рішення, має намір ухилення від цього обов`язку тощо (див. ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі № 754/12702/14-а, від 11 травня 2023 року у справі № 640/9835/20, від 07 травня 2024 року у справі № 160/5259/20, від 11 грудня 2024 року у справі № 380/9974/23).

З огляду на наведене, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що на стадії заяви про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення суд має перевірити лише наявність ознак невиконання (неповного виконання) судового рішення, на які вказує заявник, не вдаючись при цьому до аналізу причин невиконання чи правильності дій боржника. Факт невиконання судового рішення власне є достатньою і самостійною підставою для задоволення заяви про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення.

В даному випадку передумовою звернення позивача до суду із заявою про встановлення судового контролю став факт невиконання судового рішення.

Як свідчать матеріали справи, рішення у цій справи набрало законної сили 31.07.2025 року.

У справі виданийвиконавчий лист. Постановою державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 08.04.2026 року відкрито виконавче провадження №80707063 щодо примусового виконання цього виконавчого листа.

Матеріали справи не містять доказів виконання судового рішення, а пояснення відповідача на заперечення поданої заяви, не містить жодних обґрунтувань та поданих доказів щодо виконання судового рішення.

Враховуючи вищезазначене, висновки суду першої інстанції в частині посилання на примусове виконання, як підстава відмови у задоволенні заяви про встановлення судового контролю є помилковими. А згідно з ч.4 ст.382 КАС України відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви.

Також є необґрунтованими висновки суду першої інстанції про не наведення заявником підстав для встановлення судового контролю, окрім невиконання рішення суду, оскільки саме суд повинен був перевірити доводи заявника щодо невиконання або неналежного виконання судового рішення з боку боржника/відповідача у справі.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції не здійснив перевірки обґрунтованості поданої заяви, а отже оскаржувану ухвалу суду першої інстанції не можливо визнати законною та обґрунтованою як того вимагає ст. 242 КАС України, у зв`язку з чим ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 320 321, 322, 325 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2026 року в адміністративній справі № 340/2003/25 - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили здати ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - суддя Н.І. Малиш

суддя Н.П. Баранник

суддя А.А. Щербак