Постанова № 141373746 у справі № 160/34162/25 від 09.11.2026

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 листопада 2026 року м. Дніпро справа № 160/34162/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: судді-доповідача Кальника В.В.,

суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.08.2026 в адміністративній справі №160/34162/25

за позовом ОСОБА_1

до Приватного виконавця Виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни

треті особи: Публічне акціонерне товариство "Укргазбанк", Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріо", Товариство із обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни, в якому просила: визнати протиправними дії приватного виконавця в частині накладення арешту на право оренди земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:002:0148, площею 4,8004 га, розташованої на території Пальмирівської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області; скасувати постанову приватного виконавця від 27.08.2024 про арешт майна боржника в частині накладення арешту на право оренди зазначеної земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачка є власником вказаної земельної ділянки, яку передала в оренду Приватному підприємству «Агрос». 04.02.2025 між ОСОБА_1 та ПП «Агрос» укладено додаткову угоду № 1 про розірвання договору оренди землі. Однак у зв`язку з накладенням приватним виконавцем арешту на право оренди зазначеної земельної ділянки позивачка, за її твердженням, була позбавлена можливості здійснити державну реєстрацію припинення права оренди та зареєструвати інший договір оренди.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 відмовлено у відкритті провадження у цій адміністративній справі.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.04.2026 зазначену ухвалу скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

02.06.2026 приватний виконавець Русецька О.О. подала клопотання про закриття провадження у справі, посилаючись на те, що 14.10.2025 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 75740309, якою скасовано вжиті заходи примусового виконання, зокрема знято арешт із права оренди спірної земельної ділянки.

04.06.2026 ПАТ «Укргазбанк» також подало клопотання про закриття провадження у справі з аналогічних підстав.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.08.2026 клопотання приватного виконавця Русецької О.О. та ПАТ «Укргазбанк» задоволено, провадження в адміністративній справі № 160/34162/25 закрито на підставі пункту 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Закриваючи провадження, суд першої інстанції виходив із того, що постановою приватного виконавця від 14.10.2025 про закінчення виконавчого провадження № 75740309 скасовано заходи примусового виконання, у тому числі знято арешт із права оренди спірної земельної ділянки, що підтверджується інформацією з державних реєстрів від 01.06.2026. За таких обставин, суд дійшов висновку, що порушення, на які посилалася позивачка, усунуті відповідачем, а підстави вважати, що повне відновлення її прав та інтересів неможливе без додаткового визнання дій приватного виконавця протиправними, відсутні.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу від 07.08.2026 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував пункт 8 частини першої статті 238 КАС України, оскільки зняття арешту відбулося не внаслідок добровільного виправлення приватним виконавцем допущених порушень, а як обов`язковий наслідок закінчення виконавчого провадження у зв`язку із затвердженням мирової угоди між боржником та стягувачем.

Апелянтка вважає, що її права не були повністю відновлені, оскільки протягом тривалого часу вона не могла розпоряджатися належною їй земельною ділянкою, а зняття арешту не усуває негативних наслідків такого обмеження та не забезпечує відшкодування можливої майнової шкоди.

Також скаржниця стверджує, що постанова від 14.10.2025 про закінчення виконавчого провадження не скасовує постанову від 27.08.2024 про арешт майна боржника, а лише припиняє її дію на майбутнє.

Крім того, апелянтка посилається на порушення принципів змагальності сторін і рівності учасників процесу, невирішення питання про розподіл судових витрат, неповне з`ясування обставин справи, наявність розбіжностей у реєстраційних номерах об`єкта нерухомого майна та недослідження фактичної можливості проведення реєстраційних дій після зняття арешту.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку згідно з мотивами апеляційної скарги, суд зазнає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконанні приватного виконавця перебувало виконавче провадження № 75740309 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/4964/23 про стягнення заборгованості з ПП «Агрос» та ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк».

27.08.2024 приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, зокрема права оренди земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:002:0148.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2025 затверджено мирову угоду між боржником та стягувачем.

14.10.2025 приватним виконавцем на підставі пункту 2 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 75740309, якою скасовано вжиті заходи примусового виконання, у тому числі знято арешт із права оренди спірної земельної ділянки.

Зазначені обставини підтверджуються інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших державних реєстрів від 01.06.2026.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені таким суб`єктом і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення прав та інтересів позивача неможливе без визнання відповідних рішень, дій або бездіяльності протиправними.

Отже, визначальним для застосування наведеної норми є фактичне усунення порушення та відсутність необхідності додаткового судового захисту для відновлення прав позивача.

Колегія суддів зазначає, що внаслідок винесення приватним виконавцем постанови від 14.10.2025 було припинено дію арешту права оренди земельної ділянки, з яким позивачка пов`язувала порушення своїх прав.

Доводи апелянтки про те, що зняття арешту відбулося на виконання вимог закону, а не внаслідок добровільного визнання відповідачем протиправності своїх дій, не спростовують факту усунення відповідного обмеження. Саме приватним виконавцем вчинено дії, внаслідок яких припинено арешт, а закон не встановлює обов`язкової умови щодо попереднього визнання суб`єктом владних повноважень неправомірності своїх дій.

Посилання апелянтки на неповне відновлення її прав також не є достатньо обґрунтованими, оскільки арешт, який перешкоджав реалізації її прав як власника земельної ділянки, знято, а доказів збереження саме цього обмеження або неможливості його усунення без додаткового судового рішення не наведено.

При цьому можливі ймовірні негативні майнові наслідки дії арешту в минулому не свідчать про збереження відповідного обтяження та не позбавляють позивачку права звернутися з окремими вимогами про відшкодування шкоди за наявності передбачених законом підстав.

Твердження скаржниці про те, що постанова від 27.08.2024 формально не скасована, також не впливає на правильність висновків суду першої інстанції, оскільки внаслідок закінчення виконавчого провадження припинено її обмежувальну дію в частині права оренди.

Щодо доводів про порушення принципу змагальності та неповне дослідження доказів колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга не містить переконливих аргументів, які б спростовували встановлені судом першої інстанції обставини зняття арешту або свідчили про неправильність вирішення питання щодо закриття провадження.

Колегія суддів також відхиляє доводи апелянтки про те, що закриттям провадження у справі суд першої інстанції фактично нівелював правові наслідки постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 13.04.2026, якою скасовано ухвалу від 08.12.2025 про відмову у відкритті провадження. Зазначає, що скасування ухвали про відмову у відкритті провадження та направлення справи для продовження розгляду означало необхідність вирішення питання про відкриття провадження й подальшого здійснення процесуальних дій відповідно до вимог КАС України.

На виконання постанови апеляційного суду ухвалою від 25.05.2026 суд першої інстанції відкрив провадження у справі.

Водночас відкриття провадження у справі не виключає можливості його подальшого закриття за наявності визначених статтею 238 КАС України підстав.

Невирішення судом першої інстанції питання про розподіл судових витрат є процесуальним недоліком, який може бути усунутий у порядку, визначеному статтею 252 КАС України, та сам по собі не є підставою для скасування ухвали про закриття провадження.

Таким чином, встановивши факт припинення арешту права оренди земельної ділянки та відсутність підстав вважати, що повне відновлення прав позивачки неможливе без додаткового визнання дій відповідача протиправними, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для закриття провадження відповідно до пункту 8 частини першої статті 238 КАС України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не свідчать про наявність передбачених статтею 320 КАС України підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить висновку, що ухвала суду першої інстанції в частині закриття провадження є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 238, 308, 315, 316, 320, 322, 325 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2026 року у справі № 160/34162/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач В.В. Кальник

суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова