Ухвала № 141373839 у справі № 645/10586/26 від 09.11.2026

Справа № 645/10586/26

Провадження № 2-з/645/35/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року Немишлянський районний суд м. Харкова у складі головуючої судді Ульяніч І.В., при секретарі Циганок В.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання рухомого майна таким, що входить до складу спадщини, визнання права на спадкову частку, витребування спадкового майна, стягнення частини спадкового майна,

в с т а н о в и в :

В провадження Немишлянського районного суду міста Харкова надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання рухомого майна таким, що входить до складу спадщини, визнання права на спадкову частку, витребування спадкового майна, стягнення частини спадкового майна. Відповідно до якої позивач просить, визнати, що зазначене у позовній заяві рухоме майно, яке належало ОСОБА_3 станом на 01.04.2026 не було предметом договору довічного утримання, входить до складу спадщини після її смерті. Визнати за ОСОБА_1 право на належну йому спадкову частку у зазначеному рухомому майні відповідно до складу спадкоємців та встановлених судом спадкових часток. Витребувати зазначене у позовній заяві рухоме майно з незаконного володіння відповідачки ОСОБА_2 та передати його у спадкову власність спадкоємців з урахуванням визначених судом часток; якщо конкретне майно неможливо повернути в натурі - вирішити питання про грошову компенсацію ОСОБА_1 з боку відповідачки 1/2 його вартості відповідно до встановлених судом обставин у розмірі 81250 грн..

Разом з позовом до суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, в обґрунтування заяви зазначено, що предметом спору є рухоме майно, яке перебувало у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 - день смерті його матері ОСОБА_3 . Зокрема, до такого майна належать бібліотека художньої та енциклопедичної літератури (близько 600 примірників), меблі, холодильна камера Nord на 7 секцій, піаніно «Україна» та інше рухоме майно, перелік якого наведено в позовній заяві й доданих документах. Орієнтовну загальну вартість майна становить 162 500 грн., зазначає, що остаточна вартість може бути встановлена після з`ясування його місцезнаходження, огляду та, за необхідності, проведення експертної оцінки. Заявник вказує, що відповідач вивезла зазначене майно з квартири, а його теперішнє місцезнаходження йому невідоме. При цьому раніше він не перешкоджав вивезенню, оскільки вважав, що майно перейшло у власність відповідача на підставі договору довічного утримання, про існування якого, він дізнався лише після смерті матері. Заявник під час спілкування у месенджері Viber з чоловіком відповідачки дізнався про передачу майна волонтерам. На підтвердження вивезення майна заявник посилається на фотографії, зроблені ним 01.07.2026 у квартирі. Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, заявник посилається на ризик подальшого відчуження, передачі третім особам, знищення, пошкодження або переміщення спірного майна, що може істотно ускладнити виконання можливого рішення суду та захист його прав. У зв`язку з викладеним просить накласти арешт на спірне рухоме майно в межах заявлених позовних вимог, заборонити відповідачу та іншим особам, у володінні яких воно перебуває або яким відоме його місцезнаходження, вчиняти дії щодо його відчуження, передачі третім особам, знищення, розбирання чи істотної зміни, а також, за наявності достатніх даних про місцезнаходження майна, вжити передбачених законом заходів для забезпечення виконання ухвали суду.

Суд, дослідивши матеріали заяви, подані в її обґрунтування матеріали, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Частиною першою ст. 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Відповідно до абз. 1 ч. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно пункту першого частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Законодавчо визначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, суд може накласти арешт лише на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві.

Тобто, суд на цій стадії має перевірити, яке конкретно майно чи грошові кошти належить відповідачу і де вони знаходяться.

Саме з цією метою положеннями частини першої статті 151 ЦПК України передбачено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

З наведеного випливає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен пересвідчитися в наявності реальної загрози невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду, а також перевірити конкретність майна, щодо якого заявлено вимогу про накладення арешту, та співмірність обраного заходу забезпечення позову.

Як убачається з матеріалів заяви, позивач зазначає, що спірне рухоме майно було вивезене відповідачкою з квартири, його теперішнє місцезнаходження йому невідоме. Водночас належних і достатніх доказів перебування цього майна у володінні відповідачки чи інших осіб, його фактичного місцезнаходження, а також реальної загрози подальшого відчуження, знищення або пошкодження суду позивачем не надано.

Надані фотографії квартири та посилання на повідомлення у месенджері Viber самі по собі не підтверджують місцезнаходження спірного майна, його передачу конкретним особам чи вчинення відповідачкою дій, спрямованих на його подальше відчуження або приховування.

Крім того, перелік спірного майна охоплює значну кількість різнорідних речей, місцезнаходження та індивідуальні ознаки яких належним чином не встановлені, що унеможливлює чітке визначення об`єкта арешту та оцінку практичної можливості виконання відповідної ухвали суду.

Саме по собі існування спору щодо належності майна до складу спадщини не є безумовною підставою для забезпечення позову. Обставини належності майна спадкодавцю, його правового режиму та наявності у позивача права на спадкову частку підлягають з`ясуванню під час розгляду справи по суті.

Отже, позивачем не доведено наявності зазначеного в заяві майна, його місцезнаходження та реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, а також не наведено достатніх даних для застосування запитуваних заходів забезпечення позову.

З наведених підстав суд вважає, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову слід відмовити.

Суд роз`яснює заявнику, що відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для відмови.

Керуючись ст.ст.149-153 ЦПК України, суддя

УХАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання рухомого майна таким, що входить до складу спадщини, визнання права на спадкову частку, витребування спадкового майна, стягнення частини спадкового майна - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Харківського апеляційному суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя- І.В.Ульяніч