Постанова № 141374940 у справі № 400/2367/26 від 10.11.2026

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2026 р. м. Одеса Справа № 400/2367/26

Перша інстанція: суддя Дерев`янко Л.Л.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача-Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.08.2026 у справі № 400/2367/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У березні 2026 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просив:

- визнати відмову Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області видати ОСОБА_1 довідку про розмір суддівської винагороди з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3 328,00 грн станом на 01 січня 2026 року незаконною;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області видати довідку ОСОБА_1 про розмір суддівської винагороди з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі грн станом на 1 січня 2026 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що як суддя у відставці позивач отримує щомісячне довічне грошове утримання. 23.02.2026 позивач звернувся до відповідача з заявою про видачу довідки про суддівську винагороду станом на 01.01.2026 для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, в якій вказати суддівську винагороду, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2026 року, в розмірі 3328,00 грн. Відповідач відмовив у наданні такої довідки. Позивач вважає відмову протиправною, посилаючись на Конституцію України , Закон України "Про судоустрій та статус суддів", Закон України "Про Державний бюджет на 2026 рік". Просить позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив, у відзиві зазначив, що визначення в Законі України "Про державний бюджет України" розрахункової величини для обрахунку базового окладу судді прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102,00 грн. не суперечить статтям 126, 130 Конституції України статті 130 в частині належного забезпечення судді за рахунок Державного бюджету України, що гарантує його незалежність та встановлення розміру окладу судді в спеціальному Законі №1402-VIII, який визначив, що оклад судді розраховується, виходячи з розрахункової величини, яка визначається в законі. В спірному випадку це Закон України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік. Законом №4695 - ІХ визначено, що з 01.01.2026 не передбачається збільшення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, посадового окладу прокурора окружної прокуратури, посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, інших працівників державних органів, а також працівників податкових і митних органів. Таким чином, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення: базового розміру посадового окладу судді складає 2102,00 грн.

Короткий зміст рішення та мотиви суду першої інстанції.

Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 10.08.2026 у справі № 400/2367/26 адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив.

Визнав протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області щодо відмови ОСОБА_1 у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2026, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3328,00 грн.

Зобов`язав Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2026, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3328,00 грн.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань _Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області_ (вул. 68 Десантників, 2,м. Миколаїв,54009 ЄДРПОУ 26299835) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1331,20 (одна тисяча триста тридцять одна грн двадцять коп) грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції враховуючи висновки Верховного Суд у постанові від 17.02.2026 у справі № 200/2309/25, зазначив, що оскільки розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01.01.2026 змінився, то і позивачу має бути проведений перерахунок довічного грошового утримання згідно із нормами Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого визначено ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" - 3328,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду представник Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції не взяв до уваги, що Територіальне управління, як розпорядник коштів нижчого рівня нараховує суддівську винагороду працюючим суддям на 01.01.2026 на основі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2026 року у розмірі 2102 гривні, тобто в межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією і законами України;

- суд першої інстанції не врахував, що не вбачається жодної протиправності в діях територіального управління у відмові Позивачу у видачі довідки станом на 01.01.2026 оскільки обрання саме цього розміру прожиткового мінімуму (2102 гривень), є не свавільними діями, а виконання прямої вказівки Закону, який діяв на 01.01.2026;

- суд першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин не застосував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 04 квітня 2025 у справі № 240/9028/24;

- інші доводи відтворюють зміст відзиву на позовну заяву.

Обставини справи.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та з 2015 року отримує щомісячне довічне грошове утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

23.02.2026 позивач звернувся до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області з заявою про отримання довідки для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із застосуванням для визначення посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2026 у розмірі в розмірі 3328,00 гривень.

04.03.2026 відповідач відмовив у видачі довідки для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з посадового окладу судді, обрахованого з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 3328,00 грн, у зв`язку з відсутністю підстав.

Відмова відповідача і стала підставою для звернення до суду.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Пункт 1 частини 2 статті 92 Конституції України передбачає, що виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України.

Закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду (пункт 24 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України).

Згідно пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, а також форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Питання виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці врегульоване статтею 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частиною четвертою якого встановлено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до частини 1 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3328 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.

Таким чином, Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» для визначення базового розміру посадового окладу судді передбачена спеціальна розрахункова величина, розмір якої становить 2102 грн. Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення. Визначені Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, внесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», яким, зокрема, статтю 130 Основного Закону викладено в новій редакції, текст якої зазначено, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій».

Питання визначення розміру суддівської винагороди врегульовано статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в його преамбулі), є законом про судоустрій в розумінні частини другої статті 130 Конституції України), зокрема, пунктом 1 частини третьої якої визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються з метою, зокрема, визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, визначених Конституцією України (положення статті 2 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»).

Згідно приписів статті 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового обслуговування, соціального захисту, культури, охорони здоров`я та освіти.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

Зазначеною нормою Закону України «Про прожитковий мінімум» визначено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Слід зазначити, що Законом України «Про прожитковий мінімум» не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». Вказаним законом судді не віднесені до окремої соціальної чи демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомість статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» разом із встановленням на 01 січня 2026 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3328 гривень був введений такий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102 гривень.

Поряд з цим, зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також в Закон України «Про прожитковий мінімум» щодо визначення розміру прожиткового мінімуму не вносилися, тому відсутні законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди.

Водночас Закон України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Слід наголосити на тому, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» не містить інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. На такі аспекти при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Держбюджет звертав увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги повинен братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Зазначена конституційна гарантія незалежності суддів не може зазнавати змін без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, тобто суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Відтак, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2026 року (3328 гривень) на іншу розрахункову величину, яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 гривень), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», є протиправною.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2024 року у справі №580/2522/24, від 13 листопада 2024 року у справі №200/1707/24, від 20 лютого 2025 року у справі №420/3716/24.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.02.2026 у справі № 200/2309/25 відступив від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2025 року у справі № 520/32171/24, у якій викладено правовий висновок про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" та, відповідно, що з 01 січня 2024 року не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці та сформував такий:

" у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання;

для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці."

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання.

Враховуючи означене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01.01.2026 становить 3328,00 грн , то позивачу має бути проведений перерахунок довічного грошового утримання згідно із нормами Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого визначено ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" - 3328,00 грн.

Таким чином апеляційний суд підтримує висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі відповідач зосереджує увагу на необхідності застосування висновків Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 04 квітня 2025 у справі № 240/9028/24 при вирішенні спірних правовідносин.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача в апеляційній скарзі на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в її постанові від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24, оскільки спірні правовідносини у справі № 240/9028/24 стосувалися проведення розрахунку при звільненні та виключенні зі штату судді Вищого адміністративного суду України, зокрема, обрахунку розміру суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги у зв`язку з відставкою судді. Натомість, у справі, що розглядається, предмет спору стосується перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак, наведені доводи апелянта не знайшли підтвердження в ході апеляційного перегляду.

Викладені в цій постанові мотиви та аргументи дають відповідь на всі суттєві доводи апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п. п. 29 - 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994.

При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх ( див. пункт 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.08.2026 у справі № 400/2367/26 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький

Судді А.Г. Федусик Г.В. Семенюк