Рішення № 141376276 у справі № 522/7483/26 від 10.11.2026

Справа № 522/7483/26-Е

Провадження № 2-а/521/172/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі

головуючого судді Поліщук І.О., ПРИ

за участю секретаря Коржеван В.А.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції Одеської області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження,

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад позовних вимог

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, відповідно до якого просить суд постанову серії ЕНА № 7095692 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 27.04.2026 року згідно якої ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 6 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1020 грн. - скасувати та закрити справу про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 24 квітня 2026 року приблизно о 15 год. 30 хв. У місті Одеса, по вулиці Новщипній ОСОБА_3 , здійснив зупинку та стоянку транспортного засобу автомобіля VOLKSWAGEN TIGUAN, д.н.з. НОМЕР_2 , № кузова НОМЕР_3 , на стоянці з табличкою «місце паркування для осіб з інвалідністю», оскільки сам є особою з інвалідністю.

На автомобілі була відсутній відповідний розпізнавальний знак "Водій з інвалідністю", вказаний знак перебував в салоні автомобіля, так як позивач є особою з інвалідністю, що підтверджено довідкою до акту огляду МСЕК серії 12 ААД №367381 від 16.12.2024 року, копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_4 .

Крім того, позивач є учасником бойових дій, що підтверджено копією посвідчення серії НОМЕР_5 .

Приблизно о 18 год. 45 хв. Позивач виявив, що вказаний транспортний засіб відсутній. Після цього, останній одразу зателефонував за номером 102 та повідомив про зникнення автомобіля.

Близько 19 год. 50 хв. з позивачем зв`язалися співробітники патрульної поліції та повідомили, що автомобіль було евакуйовано за порушення правил паркування - стоянка на місці для осіб з інвалідністю.

Крім того, позивач наголошує, що в березні 2025 року надав всі необхідні документи до Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради, на підтвердження його права на паркування як особи з інвалідністю, а саме:

посвідчення учасника бойових дій;

пенсійне посвідчення;

документи про встановлення групи інвалідності.

27 квітня 2026 року, позивач звернувся до Управління патрульної поліції в Одеській області, та повідомив, що має право на пільгове паркування як учасник бойових дій та особа з інвалідністю.

Незважаючи на це, позивачу була вручена постанова серії ЕНА № 7095692 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 27.04.2026 року.

З вказаною постановою позивач не погоджується вважає її незаконною та такою. Що підлягає скасуванню.

На час розгляду справи про адміністративне правопорушення 27.04.2026 року позивач повідомив інспектора УПП в Одеській області старшого лейтенанта поліції Зінов`єву Валерію Сергіївну про те, що має статус учасника бойових дій та особи з інвалідністю, однак остання не врахувала вказане, та винесла протиправну постанову серії ЕНА № 7095692 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 27.04.2026 року.

Короткий виклад відзиву на позов

Відповідач не погоджується з вимогами позивача, вважає їх необґрунтованими, такими, що не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства України, спрямованими на намагання позивача уникнути адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.

В обґрунтування своєї позиції зазначив, що інспектором 1-го взводу 5-ої роти 1-го батальйону полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Тимошенко Лілією Федорівною, 24.04.2026 приблизно о 17 год. 45 хв. за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, б. 1, було виявлено транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN TIGUAN», індивідуальний номерний знак НОМЕР_3 , який був припаркований на місці для стоянки осіб з інвалідністю. Дане місце було позначено відповідним дорожнім знаком 5.42.1 ПІДР «Місце для стоянки» з додатковою табличкою 7.17 ПДР «Особи з інвалідністю».

При цьому звертаємо увагу суду, що вказаний автомобіль не мав жодних розпізнавальних знаків, які б свідчили про керування, або перевозку людей з інвалідністю, зокрема:

-не мав спеціального знаку (передбачений п. 30.3.г) ПДР), розміщеного спереду і ззаду авто;

- не мав такого знаку у будь-якому іншому місці;

- не мав оригіналу або копії пенсійного посвідчення (посвідчення особи з інвалідністю) під лобовим склом або у будь-якому іншому місці;

- не мав будь-якого позначення (записки) про те, що водій є особою з інвалідністю або використовується для перевозки пасажирів з інвалідністю.

Патрульні поліцейські позбавлені можливості перевірити факт наявності інвалідності у водія транспортного засобу або пасажирів, яких перевозять, у будь-який спосіб на місці виявлення правопорушення, окрім як за наявними документами у особи або наявністю розпізнавального знаку, передбаченому п. 30.3 .г) ПД, розташованому спереду і ззаду авто.

У зв`язку із наявністю обґрунтованої підозри вважати, що водій транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN TIGUAN», індивідуальний номерний знак НОМЕР_3 , протиправно залишив автомобіль на парко місці призначеному для осіб з інвалідністю, патрульними поліцейськими було прийнято рішення евакуювати даний транспортний засіб.

При цьому, відсутність розпізнавального знаку «Водій з інвалідністю» на авто марки марки «VOLKSWAGEN TIGUAN», індивідуальний номерний знак НОМЕР_3 , підтверджується відеозаписом з портативного відеореєстратора патрульного поліцейського (далі за текстом - ПВР), пристрій № 470941, а також текстом позовної заяви, де позивач визнає факт відсутності відповідного знаку на його авто.

Патрульними поліцейськими на місці події було складено акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, з дотриманням порядку передбаченому Постановою КМУ від 17.12.2008 за № 1102.

Авто правопорушника марки «VOLKSWAGEN TIGUAN», індивідуальний номерний знак НОМЕР_3 , було доставлено до спеціального штрафного майданчика, а матеріали адміністративної справи передано до відділу адміністративної практики УПП в Одеській області ДПП для прийняття подальших рішень по справі.

В подальшому, 27.04.2026 до УПП в Одеській області ДПП звернувся громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який повідомив, що саме він є власником (користувачем) евакуйованого авто.

За результатами розгляду адміністративної справи відносно позивача інспектором відділу адміністративної практики УПП в Одеській області ДПП лейтенантом поліції Зінов?євою Валерією Сергіївною винесено постанову серії ЕНА № 7095692 від 27.04.2026 за ч. 6 ст. 122 КУПАП.

Пунктом 30.3.г) ПДР передбачено спеціальний розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю» - квадрат синього кольору із стороною 150 мм і білим зображенням символу таблички 7.17. Знак розміщується спереду і ззаду на механічних транспортних засобах, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять пасажирів з інвалідністю, який у відповідності Додатку 4 «РОЗПІЗНАВАЛЬНІ ЗНАКИ» до Правил дорожнього руху, виглядає

Таким чином, відповідач вважає, що поліцейські діяли правомірно, в межах наданих повноважень та у спосіб визначений законом, а тому постанова про притягнення гр. ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 122 КУПАП с законною та обґрунтованою.

Разом з цим, на думку відповідача, при наданні адвокатом професійної правничої допомоги позивачу на суму 10 000 грн. не було належним чином враховано витрачений час на вчинення дій та їх обсяг, що пов`язані з розглядом справи.

Вважає, що розмір зазначених витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10 000 грн. є необґрунтованим та непропорційним до предмета спору та складності справи.

Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Процесуальні дії та рух справи

До Приморського районного суду м. Одеси надійшла на розгляд позовна заява ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції Одеської області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20 серпня 2026 року вищевказану справу було передано на розгляд до Хаджибейського районного суду м. Одеси за підсудністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Хаджибейського районного суду м. Одеси від 26.08.2026 року справу передано на розгляд судді Поліщук І.О.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 27 серпня 2026 року позовну заяву залишено без руху з підстав ненадання позивачем документа про сплату судового збору та надано строк для усунення зазначеного недоліку.

Ухвалою судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 17.09.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

08.10.2026 до суду від відповідача Департаменту патрульної поліції України надійшов відзив на позов.

Інші заяви/клопотання від сторін до суду не надійшли.

Встановлені обставини справи

Судом встановлено, що 24 квітня 2026 року приблизно о 15 год. 30 хв. У місті Одеса, по вулиці Новщипній Марущак Олександр Олексійович, здійснив зупинку та стоянку транспортного засобу автомобіля VOLKSWAGEN TIGUAN, д.н.з. НОМЕР_2 , № кузова НОМЕР_3 , на стоянці з табличкою «місце паркування для осіб з інвалідністю»

Інспектором 1-го взводу 5-ої роти 1-го батальйону полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Тимошенко Лілією Федорівною, 24.04.2026 приблизно о 17 год. 45 хв. за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, б. 1, було виявлено транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN TIGUAN», індивідуальний номерний знак НОМЕР_3 , який був припаркований на місці для стоянки осіб з інвалідністю..

Вказане підтверджується Актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 24.04.2026 а також відеозаписом з нагрудної камери спостереження.

Також дослідженням наданого відповідачем відеозапису встановлено, що транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN TIGUAN», індивідуальний номерний знак НОМЕР_3 , не мав спеціального знаку (передбачений п. 30.3.Г) ПДР), розміщеного спереду і ззаду авто; не мав такого знаку у будь-якому іншому місці; не мав оригіналу або копії посвідчення особи з інвалідністю (УБД) під лобовим склом або у будь-якому іншому місці; не мав будь-якого позначення (записки) про те, що водій є особою з інвалідністю або використовується для перевозки пасажирів з інвалідністю.

Патрульними поліцейськими 24.04.2026 прийнято рішення евакуювати даний транспортний засіб, після чого він був доставлений до спеціального штрафного майданчика.

Згідно з поясненнями відповідача, матеріали адміністративної справи передано до відділу адміністративної практики УПП в Одеській області ДПП для прийняття подальших рішень по справі.

27.04.2026 до УПП в Одеській області ДПП звернувся ОСОБА_1 , де надав письмові пояснення.

Згідно з наданими 27.04.2026 позивачем поясненнями, ОСОБА_1 повідомив працівників патрульної поліції про те, що він має право на пільгове паркування як учасник бойових дій та особа з інвалідністю.

Дослідженням посвідчення серії НОМЕР_5 встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_6 (серії НОМЕР_4 ) ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 3 групи.

Мотиви суду

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, окрім іншого і за ч. 6 ст. 122 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно ч. 1ст. 286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Зазначена постанова судом перевірялася на предмет дотримання суб`єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.

Крім того, судом враховано, що відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 2ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 5ст. 77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до ч. 1ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до п.5 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ № 1395 від 07.11.2015 р. поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:

чи належить до її компетенції розгляд цієї справи;

чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;

чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці);

чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи;

чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до пункту 9 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року № 1395 чітко зазначено, що розгляд справи розпочинається з встановлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання, відсутні будь-які допустимі докази на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, у зв`язку із чим, з урахуванням положень ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.

Відповідач надав суду докази того, що при складанні оскаржуваної постанови працівником поліції було дотримано вимоги пункту 9 розділу III вказаної Інструкції.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Як встановлено судом, оскаржуваною постановою серії ЕНА № 7095692 від 27.04.2026 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.6 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 1020 гривень.

З постанови вбачається, що ОСОБА_1 , 24.04.2026 17:45:00 м.Одеса, вулиця Новощіпний ряд 1, здійснив зупинку та стоянку на місці призначеному для осіб з інвалідністю позначене дорожнім знаком 5.42.1 з табличкою 7.17 де дозволено стоянку лише т/з на яких встановлено розпізнавальний знак в одій з інвалідністю при цьому на т/з відсутній відповідний знак, чим порушив п.8.4. г. ПДР.

Згідно з посвідченням серії посвідчення серії НОМЕР_5 та пенсійного посвідчення № НОМЕР_6 (серії НОМЕР_4 ) ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Згідно з ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показань свідків.

Законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Пунктом 24Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП, а також звернено увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та зазначено про необхідність з`ясовування всіх обставин, перелічених у ст. 247, 280 КУпАП.

Отже, основним питанням яке необхідно вирішити суду в даній справі є з`ясування факту вчинення позивачем порушення ПДР та наявність підтверджуючих доказів, які в силу своєї допустимості та достатності могли б переконати стороннього спостерігача в правомірності притягнення особи до відповідальності, вказаної у оскаржуваній постанові.

Відповідно до частини 6 статті 122 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за зупинку чи стоянку транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю".

З наданих суду доказів, вбачається, що місце, де позивач зупинив власний транспортний засіб, позначене дорожнім знаком 5.42.1 ПДР, разом з додатковою табличкою 7.17 ПДР, де дозволено зупинку та стоянку водіям з інвалідністю.

Позивач, як встановлено судом та доводиться матеріалами справи, є особою з інвалідністю.

При цьому суд зазначає, що адміністративна відповідальність за ч. 6 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність саме за зупинку чи стоянку транспортних засіб на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю, або неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю".

Водночас частиною 6 статті 122 КУпАП не передбачена відповідальність за невикористання таких розпізнавальних знаків.

Згідно із встановленими обставинами справи, позивач мав право зупинки чи стоянки на місці, яке позначено дорожнім знаком 5.42.1 ПДР, разом з додатковою табличкою 7.17 ПДР, де дозволено зупинку та стоянку водіям з інвалідністю, оскільки є особою з інвалідністю.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ст. 280 КУпАП органи при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Водночас як свідчить відеозапис, оскаржувана постанова виносилась ще під час надання пояснень позивачем, у яких він зазначав про наявність у нього статусу особи з інвалідністю.

Отже працівниками патрульної поліції під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не було з`ясовано усіх обставин справи, не враховано, що позивач є особою з інвалідністю, що дозволяє зупинку чи стоянку його власного транспортного засобу у відповідному місці.

Вказане залишилось поза увагою суб`єкта владних повноважень.

Фактично позивача притягнуто до відповідальності за відсутність на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю", за що відповідальність ч. 6 ст. 122 КУпАП не передбачає.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Отже, з огляду на відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 122 КУпАП, суд виснував про наявність правових підстав для скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Судові витрати

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами, витраченим ним часом, обсягом наданих послуг, а також значенням справи для сторони.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема договорів, рахунків та інших документів.

Так, позивач просить сягнути з відповідача 10000 грн витрат на правову допомогу.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування позивачем надано: копію акта № 28042602 приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги/юридичних послуг № 28042602 від 28.04.2026 року.

Разом з тим, суд прийшов до висновку, що заявлена представником позивача до відшкодування сума витрат на правову допомогу не підтверджена належними доказами.

Суд враховує, що акт містить відомості про прийняття замовником послуг та погоджену сторонами загальну вартість. Водночас сам договір, на умови якого, зокрема його пункти 1.2 та 4.1, безпосередньо посилається акт, до матеріалів справи не долучено. За таких обставин суд позбавлений можливості перевірити предмет договору, погоджені умови надання допомоги та визначення винагороди.

Також не вбачається можливим встановити, що ОСОБА_1 сплатив на користь адвоката ФОП ОСОБА_4 кошти у сумі 10000 грн пов`язані з розглядом саме цієї справи - про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 7095692 від 27 квітня 2026 року.

А тому у відшкодуванні витрат на правову допомогу необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 199-228, 286 КАС України, на підставі ст. ст. 121, 139, 222, 245, 247, 251, 255, 268, 280, 283, 285, 286, 289, 291 КУпАП, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції Одеської області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження - задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 27.04.2026 серія ЕНА № 7095692 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 122 КУпАП, скасувати.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч. 6 ст.122 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити.

Відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його оголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя І.О. Поліщук