Рішення № 141376786 у справі № 760/25777/25 від 10.11.2026

Справа №760/25777/25 2/760/2985/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Ішуніної Л. М.,

за участю секретаря судового засідання Воловіченко Л. В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, в якому просила стягувати з відповідача на свою користь аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму доходів громадян, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до закінчення нею навчання у Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького, але не довше ніж до досягнення нею двадцятитрирічного віку.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 02 серпня 2021 року шлюб між відповідачем та її матір`ю ОСОБА_3 розірвано. Від цього шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася позивач.

Наразі вона досягла повноліття та навчається на четвертому курсі фармацевтичного факультету Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького за денною формою навчання на умовах контракту, проживає у місті Львові в орендованій квартирі, не працює, доходів та майна не має і перебуває на утриманні матері, яка самостійно оплачує її навчання та проживання. Відповідач участі в цих витратах не бере, хоча є працездатним, проходить військову службу у Збройних Силах України та отримує дохід. Враховуючи положення чинного законодавства, відповідач зобов`язаний утримувати повнолітню дочку, яка продовжує навчання, тому вона звернулася до суду з указаним позовом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 вересня 2025 року вказану справу передано для розгляду головуючому судді Ішуніній Л. М.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 26 вересня 2025 року у вказаній справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін та надано відповідачу 15-денний строк для подання відзиву.

Оскільки розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, учасники в судове засідання не викликались.

18 грудня 2025 року представник відповідача - адвокат Тімашов А. С. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач частково визнав позовні вимоги та просив визначити розмір аліментів у сумі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 3 028 грн щомісячно. Зазначав, що утримання позивача повністю забезпечує її мати, яка оплачує навчання та оренду житла, а тому позивач не довела потреби в додатковій матеріальній допомозі з боку батька. Позивач, навчаючись за денною формою, не позбавлена можливості працювати неповний робочий день, однак доказів спроб працевлаштування не надала. З березня по листопад 2025 року відповідач добровільно перерахував позивачу 20 000 грн, що свідчить про його добросовісність. Крім того, відповідач посилався на обмежене матеріальне становище: його щомісячний дохід як військовослужбовця становить близько 31 000 грн, він має вади здоров`я, підтверджені висновком військово-лікарської комісії, на його утриманні перебуває малолітня дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також він несе витрати на пальне для щоденного переміщення до місця служби.

21 грудня 2025 року представник позивача - адвокат Мулявка Н. О. подав відповідь на відзив, в якій просив взяти до уваги, що відзив подано з істотним пропуском встановленого судом строку без поважних причин, відмовити у задоволенні прохання відповідача про визначення аліментів у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб та задовольнити позов у повному обсязі. Зазначав, що надання матір`ю фінансової допомоги на оплату навчання та житла не звільняє батька від обов`язку утримувати дочку, оскільки цей обов`язок покладається на обох батьків незалежно від платоспроможності іншого з них. Саме мати самостійно несе основний фінансовий тягар утримання позивача, оплачуючи її навчання, оренду житла, комунальні послуги та інші необхідні витрати, тоді як відповідач участі в цих витратах не бере, а його окремі нерегулярні перекази не покривають навіть незначної частини реальних витрат. Наявність у відповідача іншої малолітньої дитини та проходження ним військової служби не звільняють його від обов`язку утримувати повнолітню дочку, а надані ним чеки на пальне та дитячі товари мають фрагментарний характер і не доводять неможливості сплати аліментів у заявленому розмірі. Представник позивача також посилався на те, що відповідач володіє рухомим та нерухомим майном, а аліменти у розмірі 1/4 частини доходу є співмірними з доходами відповідача та відповідають принципу рівності обов`язків батьків.

29 грудня 2025 року представник відповідача подав заперечення, в яких підтримав доводи відзиву та зазначив, що позовну заяву відповідач отримав 15 грудня 2025 року згідно з відомостями АТ «Укрпошта», а відзив подав 18 грудня 2025 року. Твердження позивача про наявність у відповідача рухомого та нерухомого майна доказами не підтверджені, а надані позивачем квитанції про перекази коштів матір`ю на загальну суму 72 479 грн за 2024-2025 роки підтверджують повне фінансове забезпечення позивача, а стягнення 1/4 частини доходу не враховує рівності обов`язків батьків та витрат матері. Одночасно представник відповідача заявив клопотання про витребування від Головного управління ДПС у м. Києві відомостей про доходи матері позивача ОСОБА_3 за період з 01 січня 2024 року по 30 вересня 2025 року, пославшись на відмову податкового органу надати такі відомості на адвокатський запит.

30 грудня 2025 року представник позивача подав письмові пояснення, в яких заперечував проти доводів, викладених у запереченнях відповідача. Зазначав, що допомога матері не звільняє батька від обов`язку утримувати дочку, а перекази відповідача мали епізодичний характер і не можуть вважатися належним виконанням аліментного обов`язку. Навчання за денною формою об`єктивно обмежує можливість працювати, а закон не покладає на дитину обов`язку доводити спроби працевлаштування. Твердження відповідача про скрутне матеріальне становище належними доказами не підтверджені, а проходження військової служби передбачає гарантований грошовий дохід. Наявність інших утриманців підлягає врахуванню, однак не може бути підставою для мінімізації прав позивача, а запропонований відповідачем розмір аліментів не забезпечує її реальних потреб. Щодо клопотання про витребування доказів представник позивача заперечував, зазначивши, що ОСОБА_3 є державним службовцем, відомості про її доходи містяться в декларації, яка перебуває у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме клопотання спрямоване на затягування розгляду справи.

Доводи представника позивача про подання відзиву з пропуском строку суд відхиляє. Відповідно до частини другої статті 178 ЦПК України відзив подається у строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Відповідач отримав копії ухвали про відкриття провадження та позовної заяви з додатками 15 грудня 2025 року, що підтверджується відомостями АТ «Укрпошта», і подав відзив 18 грудня 2025 року, тобто у встановлений судом строк.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 10 листопада 2026 року клопотання представника відповідача про витребування від Головного управління ДПС у м. Києві відомостей про доходи ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки сторони в судове засідання не викликались.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд виходить з наступного.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд установив, що відповідач - ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

Між Львівським національним медичним університетом імені Данила Галицького та ОСОБА_3 укладено договір про навчання № Ф18/22 від 19 вересня 2022 року, за умовами якого позивач здобуває освіту на фармацевтичному факультеті за денною формою навчання у період з 01 вересня 2022 року по 30 червня 2027 року. Загальна вартість освітньої послуги становить 193 398 грн, з яких за четвертий курс - 40 517 грн, за п`ятий курс - 42 543 грн.

Згідно з довідкою Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького від 21 лютого 2025 року № 618 ОСОБА_1 є студенткою третього курсу фармацевтичного факультету денної форми навчання (контракт). Те, що на час звернення до суду позивач продовжувала навчання на четвертому курсі, відповідає строку навчання за договором і відповідачем не заперечується.

З наданих сторонами квитанцій вбачається, що плату за навчання позивача та за оренду житла у місті Львові вносить її мати, при цьому орендна плата становить 3 000 грн на місяць. Відповідач цих обставин не заперечує та сам посилається на них у відзиві.

Звертаючись до суду з указаним позовом, позивач зазначає, що не працює, доходів не має, а відповідач постійної матеріальної допомоги на її утримання не надає.

Статтею 199 СК України визначено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження (постанова Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16-ц).

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Так, судом установлено, що позивач є повнолітньою, на час звернення до суду їй виповнилося двадцять років, вона продовжує навчання за денною формою (платно) у Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького, яке за договором завершується 30 червня 2027 року, не працює, будь-яких джерел доходу не має, у зв`язку з чим їй необхідна матеріальна допомога для оплати витрат, пов`язаних з навчанням та проживанням за місцем знаходження навчального закладу.

Частиною першою статті 200 СК України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 СК України. Відповідно до частини другої цієї статті при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 182 СК України).

Надаючи оцінку доводам відповідача про відсутність у позивача потреби в матеріальній допомозі, суд виходить з того, що обов`язок утримувати повнолітню дочку, яка продовжує навчання, покладається законом на кожного з батьків, а участь матері у таких витратах не припиняє і не зменшує власного обов`язку батька. Те, що мати позивача самостійно оплачує навчання та проживання дочки, свідчить не про відсутність потреби, а про те, що досі цю потребу задовольняла лише вона. Тільки плата за навчання на четвертому та п`ятому курсах становить понад 3 370 грн на місяць (40 517 грн та 42 543 грн на рік), а орендна плата за житло - 3 000 грн на місяць, без урахування витрат на харчування, проїзд, навчальну літературу та інші побутові потреби.

Відсутність доказів спроб працевлаштування позивача також не спростовує її потреби в матеріальній допомозі.

Стаття 199 СК України пов`язує обов`язок батьків утримувати повнолітню дочку з продовженням нею навчання і не ставить його в залежність від пошуку нею роботи, а навчання за денною формою передбачає, що основною зайнятістю здобувача освіти є саме навчання.

Перерахування відповідачем позивачу з березня по листопад 2025 року коштів на загальну суму 20 000 грн, тобто в середньому близько 2 200 грн на місяць, окремими платежами від 500 до 2 000 грн у довільні дати, суд оцінює як нерегулярну добровільну допомогу, яка не покриває навіть половини витрат на навчання та проживання позивача і не забезпечує стабільності її утримання. Така допомога не виключає стягнення аліментів у судовому порядку, однак свідчить про визнання відповідачем свого обов`язку та наявність у нього можливості надавати матеріальну допомогу.

Щодо матеріального становища відповідача суд зазначає, що відповідач є особою працездатного віку, проходить військову службу у Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_2 з 29 серпня 2025 року, що підтверджується довідкою від 15 листопада 2025 року, та отримує грошове забезпечення. Посилаючись на щомісячний дохід близько 31 000 грн, відповідач не надав довідки про розмір свого грошового забезпечення, а зазначену суму обґрунтував середнім розміром грошового забезпечення військовослужбовця. Доказів відсутності чи недостатності доходу, наявності боргових зобов`язань або інших обставин, які б унеможливлювали сплату аліментів у заявленій частці, відповідач, на якого статтями 12, 81 ЦПК України покладено обов`язок доведення обставин, на які він посилається, суду не надав. Водночас посилання представника позивача на наявність у відповідача рухомого та нерухомого майна жодними доказами не підтверджені, тому суд цю обставину не враховує.

Висновок військово-лікарської комісії, на який посилається відповідач, не свідчить про втрату ним працездатності, оскільки відповідач продовжує проходити військову службу, а доказів понесення витрат на лікування чи реабілітацію ним не надано. Витрати на пальне для власного автомобіля є особистими витратами відповідача, пов`язаними з обраним ним способом пересування, а частина наданих чеків стосується 2023 року, тому такі витрати не можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів.

Разом з тим суд враховує, що на утриманні відповідача перебуває малолітня дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка має рівне з позивачем право на утримання від батька. Визначення аліментів у частці від заробітку (доходу) забезпечує, що після їх сплати у розпорядженні відповідача залишатиметься три чверті його заробітку (доходу) для власного утримання та утримання малолітньої дитини, а розмір аліментів змінюватиметься пропорційно до зміни його доходу.

Відповідно до частини другої статті 200 СК України суд бере до уваги можливість надання утримання позивачу її матір`ю.

Матеріалами справи підтверджується та визнається обома сторонами, що мати позивача ОСОБА_3 має можливість надавати утримання дочці та фактично самостійно оплачує її навчання і проживання. Ця обставина свідчить про те, що тягар утримання позивача до цього часу несла лише мати, тоді як відповідно до частини першої статті 141 СК України мати та батько мають рівні обов`язки щодо дитини. Стягнення аліментів з відповідача спрямоване на розподіл цього тягаря між обома батьками, а не на його перекладення з одного з батьків на іншого.

Оцінивши наведені обставини в сукупності, суд вважає, що запропонований відповідачем розмір аліментів у сумі 3 028 грн на місяць є меншим за половину лише документально підтверджених витрат позивача на навчання та оренду житла і не забезпечує рівної участі батьків у її утриманні. Натомість аліменти у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, з урахуванням зазначеного ним доходу близько 31 000 грн на місяць, становитимуть близько 7 750 грн, що з урахуванням витрат позивача на навчання та проживання, які перевищують 6 300 грн на місяць, та необхідних витрат на харчування, проїзд і навчальну літературу відповідає частці участі батька в утриманні дочки, не позбавляє відповідача можливості утримувати себе та малолітню дочку і узгоджується з принципом рівності обов`язків батьків щодо дитини.

Водночас суд не вбачає підстав для визначення мінімального розміру аліментів «не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму доходів громадян», про що просила позивач. Мінімальний гарантований розмір аліментів, передбачений частиною другою статті 182 СК України, визначається від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та встановлений для забезпечення утримання неповнолітньої дитини.

Стаття 200 СК України, яка регулює визначення розміру аліментів на повнолітніх дочку, сина, відсилає до обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу, і не передбачає мінімального гарантованого розміру таких аліментів. У зв`язку з цим позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У зв`язку з вищевикладеним, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Крім того, суд роз`яснює сторонам у справі, що згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Тому згідно з частиною першою статті 133 та частиною шостою статті 141 ЦПК України судові витрати, що включають судовий збір у розмірі 1 211,20 грн, підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України рішення суду в межах суми платежу за один місяць допускається до негайного виконання.

На підставі викладеного, керуючись статтями 141, 182, 191, 192, 199, 200 СК України, статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 178, 247, 258, 263, 264, 265, 273, 274-279, 354, 430 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно, починаючи з 16 вересня 2025 року і до закінчення навчання 30 червня 2027 року, але не пізніше досягнення ОСОБА_1 23 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Рішення про стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Л. М. Ішуніна