Постанова № 141377570 у справі № 560/12119/25 від 09.11.2026

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/12119/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.

09 листопада 2026 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування акту, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить визнати протиправним та скасувати акт розслідування нещасного випадку № 21 від 12 червня 2025 року (форми Н-1/НПВ) і зобов`язати відповідача об`єктивно провести повторне розслідування нещасного випадку який стався 06.11.2024 о 01.00 год. із поліцейським СРПП ВП №1 Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області лейтенантом поліції Синюком Дмитром Сергійовичем, у висновку якого підтвердити, що даний нещасний випадок трапився в період проходження служби і пов`язаний із виконанням службових обов`язків, взявши зазначений випадок на облік.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.07.2026 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасувати Акт № 21 розслідування нещасного випадку від 12 червня 2025 року (форми Н-1/НПВ), складений комісією Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, щодо нещасного випадку, який стався 06 листопада 2024 року о 01:00 год. з інспектором сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області лейтенантом поліції Синюком Дмитром Сергійовичем.

Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області провести повторне розслідування нещасного випадку, який стався 06 листопада 2024 року о 01:00 год. з інспектором сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області лейтенантом поліції Синюком Дмитром Сергійовичем, з дотриманням вимог Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом МВС України від 05.10.2020 № 705, та з урахуванням висновків, викладених у мотивувальній частині цього рішення.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням у частині задоволених позовних вимог, Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач, окрім іншого, зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та дійшов помилкового висновку про необґрунтованість Акта № 21 розслідування нещасного випадку від 12 червня 2025 року форми Н-1/НПВ. На думку апелянта, комісією з розслідування нещасного випадку встановлено факт порушення позивачем вимог службової дисципліни та правил особистої безпеки, а саме прибуття на місце події без захисного шолома, що перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з отриманням позивачем тілесних ушкоджень.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працює на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області, має спеціальне звання лейтенант поліції.

06 листопада 2024 року о 01:00 годині від старшого інспектора-чергового отримано інформацію про необхідність виїзду на виклик по вул. Калинова, 39 в м. Славута для допомоги екіпажу «Обшивка 151» (ЄО 6721). Прибувши на місце події біля подвір`я приватного будинку, працівники поліції виявили інший наряд поліції та жителя м. Славута ОСОБА_2 , який перебував у кайданках у лежачому положенні на землі. Позивач увімкнув нагрудний відеореєстратор та на прохання затриманого почав піднімати його за руки на ноги з метою подальшого супроводження до службового автомобіля «Шкода Рапід» (д.н.з. НОМЕР_1 ) для направлення на освідування. О 01:10 годині ОСОБА_2 , намагаючись сісти у салон автомобіля, раптово наніс удар потилицею голови в обличчя ОСОБА_1 (під ліве око), після чого впав на землю та, будучи у лежачому положенні на спині, наніс ще один удар ногою в нижню щелепу позивача.

Згідно з довідкою КП «Славутська міська лікарня ім. Ф.М. Михайлова» № 87 від 06.11.2024, ОСОБА_1 під час освідування був тверезий (0,00 проміле). ОСОБА_2 від проходження освідування відмовився (довідка № 66 від 06.11.2024). Позивач перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні з 06.11.2024 по 15.11.2024 із діагнозом «ЗЧМТ. Струс головного мозку. Забійні рани лівих повік, шкіри лівої вилиці. ВСД по гіпертонічному типу» (лист непрацездатності № 2961, виписка № 7976, довідка № 18). З 16.11.2024 по 18.11.2024 перебував на амбулаторному лікуванні (листок непрацездатності від 19.11.2024 АЛІ № 262932).

Відповідно до листа ДСУ «Хмельницьке обласне бюро судово-медичної експертизи» від 14.01.2025 № 69 (висновок експерта № 125 від 06.11.2024) отримані позивачем тілесні ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Подія зареєстрована в ЖЄО № 6723 від 06.11.2024, відомості внесено до ЄРДР за № 12024244000001868 за ч. 2 ст. 345 КК України.

Складеним висновком службового розслідування від 29.11.2024 № 28666-2024 встановлено порушення ОСОБА_1 службової дисципліни та вимог охорони праці (перебування на місці події без захисного шолома, порушення мір особистої безпеки). З урахуванням позитивної характеристики дисциплінарна комісія прийняла рішення обмежитися щодо нього попередженням про необхідність дотримання службової дисципліни.

12 червня 2025 року комісією, утвореною наказом ГУНП в Хмельницькій області від 06.11.2024 № 1850 (зі змінами від 30.05.2025 № 1056), у складі голови ОСОБА_3 та членів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 складено та затверджено начальником ГУНП в Хмельницькій області генералом поліції третього рангу Русланом Герасимчуком Акт № 21 розслідування нещасного випадку форми Н-1/НПВ.

У розділі 4 акта причиною настання нещасного випадку визначено: вчинення дисциплінарного проступку (порушення п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», нормативних актів МВС та інструкцій з охорони праці, що виразилося у прибутті на місце події неналежним чином екіпірованим захисним шоломом, та порушенні мір особистої безпеки), а також психофізіологічні причини (протиправні дії ОСОБА_2 ). На підставі п. 8 розділу ІІІ Порядку № 705 комісія визначила, що нещасний випадок стався в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків.

Позивач, не погоджуючись із такими висновками спірного акту, звернувся до суду з цим позовом.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, на якого відповідно до частини другої статті 77 КАС України покладено обов`язок доведення правомірності оскаржуваного рішення, не доведено наявності прямого причинно-наслідкового зв`язку між допущеним позивачем порушенням вимог екіпірування та настанням нещасного випадку, а відтак не доведено наявності визначеної підпунктом 3 пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 705 підстави для визнання нещасного випадку таким, що не пов`язаний з виконанням службових обов`язків. Натомість судом встановлено, що нещасний випадок стався саме під час та у зв`язку з виконанням позивачем завдань і повноважень поліції, визначених Законом України «Про Національну поліцію», що відповідає обставині, передбаченій підпунктом 1 пункту 7 розділу ІІІ Порядку № 705.

Відповідно, оскаржуваний Акт № 21 розслідування нещасного випадку від 12 червня 2025 року (форми Н-1/НПВ) прийнято необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та без дотримання критерію обґрунтованості, визначеного пунктом 3 частини другої статті 2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Також суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача в цій частині є зобов`язання відповідача повторно, об`єктивно та у повній відповідності до вимог Порядку № 705, з урахуванням встановлених судом у цьому рішенні обставин та мотивів визнання протиправним Акта № 21, провести розслідування нещасного випадку, який стався з позивачем 06.11.2024 о 01:00 год.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських та порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).

Згідно ст.2 Закону № 580-VIII, завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Відповідно до ст. 8 Закону № 580-VIII, поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Поліцейському заборонено виконувати злочинні чи явно незаконні розпорядження та накази. Накази, розпорядження та доручення вищих органів, керівників, посадових та службових осіб, службова, політична, економічна або інша доцільність не можуть бути підставою для порушення поліцейським Конституції та законів України. Під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

За приписами ч.1 ст.18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

За змістом статті 1 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 № 2694-XII (далі - Закон № 2694-XII) охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров`я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Відповідно до статті 22 Закону № 2694-XII, роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов`язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.

На підставі статті 22 Закону № 2694-XII, абзацу десятого пункту 2 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337, з метою встановлення єдиного порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, Міністерство внутрішніх справ України прийняло наказ від 05 жовтня 2020 року № 705, яким затверджено Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими.

Цей Порядок визначає процедуру проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими центрального органу управління поліції, територіальних (міжрегіональних) органів (підрозділів) поліції, установ та організацій, що належать до сфери управління Національної поліції України.

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку № 705, нещасний випадок - це отримання поліцейським під час проходження служби в поліції травми, тілесних ушкоджень, гострого професійного захворювання (отруєння) та інших отруєнь, сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, самогубства, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрус, зсув, повінь, ураган тощо), контакту з представниками тваринного та рослинного світу, які призвели до втрати працездатності на один день чи більше або смерті, а також зникнення поліцейського.

Згідно з пунктом 4 розділу І Порядку № 705, розслідування проводиться в разі настання нещасного випадку, у тому числі про який своєчасно не повідомлено керівника органу (підрозділу) поліції.

За приписами пунктів 3, 4 розділу ІІ Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків керівник органу (підрозділу) поліції, де стався нещасний випадок, наказом не пізніше наступного робочого дня після отримання інформації про нещасний випадок утворює комісію (спеціальну комісію) з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку.

Відповідно до пункту 7 розділу ІІ Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків до складу комісії (спеціальної комісії) з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку не може входити прямий керівник потерпілого поліцейського, який організовував та контролював його службову діяльність під час виконання обов`язків, що призвели до настання нещасного випадку в період проходження служби.

Пунктом 4 розділу Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків визначено, що за результатами розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку складається акт розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку за формою Н-1 (далі - акт за формою Н-1).

Положеннями пункту 7 розділу ІІІ Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків визначено, що обставинами настання нещасного випадку в період проходження служби під час виконання службових обов`язків є:

1) виконання потерпілим поліцейським завдань та повноважень поліції, визначених Законом України "Про Національну поліцію", здійснення діяння з припинення правопорушення у вільний від служби час;

2) вплив на потерпілого поліцейського шкідливих чи небезпечних факторів під час виконання завдань та повноважень поліції, визначених Законом України "Про Національну поліцію", унаслідок яких виникло гостре професійне захворювання (отруєння), що підтверджено медичним висновком.

Пунктом 8 розділу ІІІ Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків встановлено, що обставинами настання нещасного випадку в період проходження служби і не пов`язаного з виконанням службових обов`язків є:

1) діяння потерпілого поліцейського, не пов`язане з виконанням завдань і повноважень поліції, визначених Законом України "Про Національну поліцію";

2) навмисне спричинення потерпілим поліцейським тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, що доведений судом);

3) учинення потерпілим поліцейським діяння, яке є кримінальним, адміністративним правопорушенням або дисциплінарним проступком;

4) учинення дій під час несення служби потерпілим поліцейським у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (за наявності медичного висновку).

Згідно з пунктом 1 Примітки до додатку № 2 до Порядку № 705, якщо нещасний випадок визнається таким, що стався в період проходження служби під час виконання службових обов`язків, це позначається великим літерами ПВ (Н-1/ПВ), якщо нещасний випадок визнається таким, що стався в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків, це позначається великими літерами НПВ (Н-1/НПВ).

У додатку № 6 до Порядку № 705 викладено Класифікатор видів подій, причин, що призвели до настання нещасного випадку (далі - Класифікатор).

Зокрема, підпунктом 2 пункту 1 Класифікатора до виду події, що призвела до нещасного випадку, віднесено падіння потерпілого поліцейського.

Причини нещасного випадку класифіковані на: 1) технічні; 2) організаційні; 3) психофізіологічні; 4) техногенні, природні, екологічні та соціальні.

Підпунктом 2 пункту 2 Класифікатора до організаційних причин нещасного випадку віднесено: незадовільне функціонування, недосконалість або відсутність системи управління охороною праці; недодержання вимог законодавства про охорону праці; порушення вимог безпеки під час експлуатації обладнання, устаткування, машин, механізмів тощо; порушення вимог безпеки під час експлуатації (користування) транспорту (автомобільного, водного, залізничного, повітряного); порушення вимог безпеки під час експлуатації мобільних засобів праці та технологічних транспортних засобів; незабезпеченість засобами індивідуального захисту; невикористання засобів індивідуального захисту за їх наявності; незастосування засобів колективного захисту (за наявності); порушення службової дисципліни; інші види (зазначити причину).

Аналіз вищевикладених норм, дає підстави для висновку, що положеннями Порядку № 705 встановлено вичерпний перелік обставин настання нещасного випадку в період проходження служби під час виконання службових обов`язків і обставин настання нещасного випадку в період проходження служби і не пов`язаного з виконанням службових обов`язків. Залежно від того, які обставини встановлені під час розслідування нещасного випадку, складається акт за відповідною формою.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 06 листопада 2024 року о 01:00 год. позивач, перебуваючи на добовому чергуванні у складі наряду СРПП «Обшивка-151», відповідно до вказівки оперативного чергового, прибув за адресою: м. Славута, вул. Калинова, 39, для надання допомоги іншому екіпажу поліції. На місці події позивач разом з іншими працівниками поліції здійснював супроводження затриманого громадянина ОСОБА_2 , який перебував у кайданках, до службового автомобіля з метою його доставлення на медичне освідування. Саме під час виконання зазначених дій, тобто безпосередньо в процесі реалізації повноважень поліції, визначених Законом України «Про Національну поліцію», ОСОБА_2 вчинив умисні насильницькі дії щодо позивача, завдавши йому ударів у голову та обличчя, внаслідок чого позивачу було спричинено тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров`я, а за фактом нападу розпочато кримінальне провадження за ч. 2 ст. 345 КК України.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що на момент отримання травми позивач перебував при виконанні завдань та повноважень поліції, визначених Законом України «Про Національну поліцію», а саме здійснював супроводження затриманої особи з метою забезпечення її медичного освідування, що є складовою частиною повноважень поліції із забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони прав і свобод людини, передбачених статтею 2 Закону № 580-VIII. Такі дії позивача повністю охоплюються обставиною, визначеною підпунктом 1 пункту 7 розділу ІІІ Порядку № 705, за якої нещасний випадок визнається таким, що стався в період проходження служби під час виконання службових обов`язків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сам по собі факт порушення позивачем правил екіпірування та особистої безпеки не є достатнім для висновку про наявність причинного зв`язку між таким порушенням і отриманими тілесними ушкодженнями.

За змістом підпункту 3 пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 705 обставиною настання нещасного випадку в період проходження служби і не пов`язаного з виконанням службових обов`язків є учинення потерпілим поліцейським діяння, яке є кримінальним, адміністративним правопорушенням або дисциплінарним проступком. При цьому, як правильно зазначили обидві сторони спору, для застосування цієї підстави визначальним є не сам факт наявності дисциплінарного проступку як такого, а наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між цим проступком та настанням нещасного випадку (отриманням травми).

При цьому матеріалами справи не підтверджено, що за наявності на позивачеві захисного шолома удар у тому вигляді та в тому місці, в якому його було завдано, неодмінно не спричинив би встановлених тілесних ушкоджень.

Навпаки, з описаних у матеріалах справи обставин вбачається, що один із ударів було завдано позивачу в область обличчя, зокрема під ліве око, а інший - у ділянку нижньої щелепи.

Таким чином, сам факт того, що шолом є засобом індивідуального захисту голови, не доводить автоматично, що саме його відсутність стала причиною конкретних тілесних ушкоджень, встановлених у позивача.

Доводи апелянта про те, що шолом призначений для захисту голови та обличчя від ударів, падінь та інших небезпечних впливів, не спростовують цього висновку.

Призначення певного засобу індивідуального захисту свідчить про його функціональне призначення та доцільність використання, однак саме по собі не підтверджує, що у конкретній події його відсутність перебувала у необхідному причинному зв`язку з конкретними тілесними ушкодженнями.

Для встановлення такого зв`язку необхідно було встановити, що за конкретного механізму травмування, локалізації ударів, їх сили та напрямку використання належним чином зафіксованого захисного шолома об`єктивно унеможливило б виникнення встановлених тілесних ушкоджень або істотно змінило б характер їх наслідків.

Таких обставин комісією з розслідування не встановлено.

Не містить відповідного категоричного висновку і наведений відповідачем висновок експерта.

Посилання апелянта на висновок експерта № 125 від 18 грудня 2024 року як на доказ того, що наявність шолома дозволила б повністю уникнути або суттєво мінімізувати отримані позивачем ушкодження, не можуть бути прийняті колегією суддів як належне спростування висновків суду першої інстанції.

З матеріалів справи, зокрема висновку судово-медичного експерта № 125 від 06.11.2024, вбачається, що тілесні ушкодження позивача полягали у забійних ранах лівих повік та шкіри лівої вилиці, а також у струсі головного мозку, отриманих внаслідок удару потилицею голови нападника в обличчя позивача (під ліве око) та наступного удару ногою в його нижню щелепу. Тобто механізм заподіяння тілесних ушкоджень полягав у прямому силовому впливі на обличчя та нижню щелепу позивача, тобто на ділянки, які захисний шолом за своїм функціональним призначенням не покриває і не убезпечує.

Натомість твердження відповідача про те, що шолом «дозволив би повністю уникнути або суттєво мінімізувати» ушкодження, фактично є самостійним припущенням апелянта щодо ймовірного розвитку подій, а не встановленою експертом обставиною.

Відповідачем не надано жодних доказів, зокрема висновків спеціаліста, експерта чи інших об`єктивних даних, які б підтверджували, що наявність у позивача захисного шолома в момент нападу виключила б або хоча б зменшила ймовірність отримання саме цих ушкоджень обличчя та щелепи.

Так, безпосередньою та єдиною причиною настання нещасного випадку стали умисні протиправні насильницькі дії третьої особи - ОСОБА_2 , який завдав позивачу ударів під час виконання останнім службових обов`язків із супроводження затриманого. Ця обставина є визначальною причиною спричинення шкоди здоров`ю позивача, тоді як обставина відсутності захисного шолома, навіть якщо і мала місце як порушення вимог відомчих інструкцій, є похідною, опосередкованою обставиною, яка сама по собі не породжує і не спричиняє нещасного випадку. Умисний злочинний напад сторонньої особи є самостійною, зовнішньою щодо позивача причиною заподіяння шкоди, яка перериває причинно-наслідковий зв`язок між попередніми діями (бездіяльністю) позивача та результатом у вигляді травмування. Установлений законодавством стандарт прямого причинно-наслідкового зв`язку не може ототожнюватися з опосередкованим, гіпотетичним чи умовним зв`язком, на який фактично посилається відповідач, обґрунтовуючи оскаржуваний акт.

Суд бере до уваги, що позивач на момент події перебував у тверезому стані, діяв правомірно, послідовно виконуючи законні вимоги. Дисциплінарна комісія, оцінюючи вчинене порушення (неповна екіпіровка засобами індивідуального захисту), врахувала позитивну службову характеристику позивача, відсутність діючих дисциплінарних стягнень та сумлінне ставлення до виконання службових обов`язків, а тому обмежилася щонайлегшим можливим заходом впливу - попередженням про необхідність дотримання службової дисципліни. Такий висновок самої дисциплінарної комісії опосередковано підтверджує незначний характер допущеного порушення та відсутність підстав вважати його визначальною причиною нещасного випадку.

Крім того, перелік обставин, які виключають визнання нещасного випадку пов`язаним з виконанням службових обов`язків, визначений пунктом 8 розділу ІІІ Порядку № 705, є вичерпним і, з огляду на мету його прийняття - забезпечення належного соціального захисту поліцейських, які потерпають під час виконання покладених на поліцію завдань, - підлягає застосуванню обмежувально, а не розширювально. Тлумачення, яке пропонує відповідач, за яким будь-яке, навіть незначне і невизначальне порушення вимог з охорони праці чи техніки безпеки, допущене поліцейським, автоматично виключає визнання нещасного випадку пов`язаним із службою - незалежно від того, що безпосередньою причиною травмування стали умисні протиправні дії третьої особи, суперечить меті правового регулювання та завданням Порядку №705, оскільки за такого підходу позбавляється соціального захисту практично кожен поліцейський, який зазнав нападу під час виконання службових обов`язків, за наявності найменшого відхилення від вимог екіпірування чи інструкцій з охорони праці, що не є розумним і справедливим.

Колегія суддів не погоджується також із твердженням апелянта про те, що суд першої інстанції неправильно застосував пункт 8 розділу ІІІ Порядку № 705 через те, що попередження про необхідність дотримання службової дисципліни не скасовує факту дисциплінарного проступку.

Як уже зазначалося, суд першої інстанції не заперечував наявності дисциплінарного проступку. Предметом його оцінки була правомірність висновку відповідача щодо юридичної кваліфікації нещасного випадку та, зокрема, обґрунтованість встановленого комісією причинного зв`язку.

Тому зазначений довід апеляційної скарги не стосується тієї підстави, з якої суд першої інстанції визнав спірний акт протиправним та скасував його.

Щодо доводів апелянта про те, що комісія діяла в межах повноважень, передбачених Порядком № 705, колегія суддів зазначає, що сама процедура створення комісії, проведення розслідування, отримання пояснень, вивчення документів та складання акта не свідчить автоматично про правомірність змісту остаточного висновку.

Суд перевіряє не лише дотримання формальної процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень, а й те, чи відповідає таке рішення фактичним обставинам справи, чи є воно обґрунтованим, тобто прийнятим з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

У цьому випадку суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що висновок комісії про прямий причинно-наслідковий зв`язок між відсутністю захисного шолома та отриманням тілесних ушкоджень не підтверджений достатніми доказами.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачем, на якого відповідно до частини другої статті 77 КАС України покладено обов`язок доведення правомірності оскаржуваного рішення, не доведено наявності прямого причинно-наслідкового зв`язку між допущеним позивачем порушенням вимог екіпірування та настанням нещасного випадку, а відтак не доведено наявності визначеної підпунктом 3 пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 705 підстави для визнання нещасного випадку таким, що не пов`язаний з виконанням службових обов`язків.

Натомість судом встановлено, що нещасний випадок стався саме під час та у зв`язку з виконанням позивачем завдань і повноважень поліції, визначених Законом України «Про Національну поліцію», що відповідає обставині, передбаченій підпунктом 1 пункту 7 розділу ІІІ Порядку № 705.

Відтак правильним є висновок суду першої інстанції про те, що Акт № 21 розслідування нещасного випадку від 12 червня 2025 року форми Н-1/НПВ у спірній частині не відповідає критеріям обґрунтованості та правомірності, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо обраного судом першої інстанції способу захисту, то колегія суддів погоджується із тим, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача в цій частині є зобов`язання відповідача повторно, об`єктивно та у повній відповідності до вимог Порядку № 705, з урахуванням встановлених судом у цьому рішенні обставин та мотивів визнання протиправним Акта № 21, провести розслідування нещасного випадку, який стався з позивачем 06.11.2024 о 01:00 год.

Водночас доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не встановила.

Згідно з частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Полотнянко Ю.П.

Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.