Постанова № 141377782 у справі № 120/14986/24 від 10.11.2026

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/14986/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дмитришена Р.М.

Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.

10 листопада 2026 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 26.02.2025, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2025, адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період 27.07.2020 по 19.05.2023, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року та Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 обчислити ОСОБА_1 за період з 27.07.2020 по 19.05.2023 (включно) грошове забезпечення, а також всі інші належні за цей період додаткові види грошового забезпечення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини вимог - відмовлено.

Позивач 20.04.2026 подав заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 26.02.2025, оскільки станом на момент звернення до суду вказане рішення залишається невиконаним.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 19.08.2026 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю відмовлено.

Не погодившись з зазначеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову, якою заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 26.02.2025 задовольнити.

Вказує, що рішення залишилось невиконаним у повному обсязі, оскільки військова частина НОМЕР_1 виплатила лише 167 664,97 грн, утримавши при цьому податок на доходи фізичних осіб та не здійснивши його компенсацію, внаслідок чого позивачем не отримано щонайменше 37491 грн належних відповідно до порядку виплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, утриманих з грошового азбезпечення військовослужбовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження

Дослідивши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

За приписами ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Одним із способів судового контролю за виконанням судового рішення є зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За приписами ч.1 ст.382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно із ч.1 ст.382-1 КАС України, суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ч.2 ст.382-1 КАС України).

Згідно ч. 6 ст.382-1 КАС України, ухвала суду про задоволення заяви та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 382-3 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.382-1 КАС України, встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 р. у справі №806/2143/15, звертав увагу на те, що застосування ст.382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Відповідно до ч.2 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Суд зазначає, що судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється виключно в межах змісту обов`язків, установлених резолютивною частиною такого рішення. Під час здійснення судового контролю суд не вправі змінювати спосіб захисту, доповнювати резолютивну частину рішення новими приписами або покладати на відповідача обов`язки, які не були предметом судового розгляду.

Як встановлено судом, відповідачем в підтвердження нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу у розмірі 167664,97 грн надано платіжну інструкцію 16.04.2026 №709 про перерахунок грошового забезпечення за період з 27.07.2020 по 19.05.2023 згідно рішення від 26.02.2025 №120/14986/25.

Суд вказує, що заяву про здійснення судового контролю позивач обґрунтовує незгодою з утриманням із нарахованого грошового забезпечення податку на доходи фізичних осіб без одночасної виплати передбаченої законодавством грошової компенсації.

Оцінюючи наведені доводи, колегія суддів враховує, що предметом розгляду у справі №120/14986/24 була правомірність обчислення грошового забезпечення позивача із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2018 року.

Рішенням суду від 26.02.2025 на військову частину НОМЕР_1 покладено обов`язок обчислити ОСОБА_1 за період з 27.07.2020 по 19.05.2023 (включно) грошове забезпечення, а також всі інші належні за цей період додаткові види грошового забезпечення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Питання щодо застосування до спірних виплат положень пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, не було предметом заявлених позовних вимог та не вирішувалося судом під час прийняття рішення від 26.02.2025.

Отже, резолютивна частина рішення суду від 26.02.2025 не містить приписів про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату позивачу грошової компенсації сум податку на доходи фізичних осіб.

Наведені позивачем доводи фактично стосуються правомірності дій Військової частини НОМЕР_1 , як податкового агента, під час оподаткування виплачених на виконання судового рішення сум, а також наявності у відповідача окремого обов`язку щодо виплати грошової компенсації утриманого податку на доходи фізичних осіб.

Перевірка таких дій потребує встановлення нових обставин, дослідження відповідних розрахункових та податкових документів і застосування норм матеріального права, які не були предметом судового розгляду у справі №120/14986/24.

Відповідно, наведені позивачем обставини можуть бути предметом окремого спору, однак не можуть вирішуватися шляхом установлення судового контролю за виконанням рішення суду від 26.02.2025.

Правові позиції щодо застосування Порядку №44 підлягають урахуванню під час вирішення відповідного спору по суті, проте не надають суду повноважень на стадії судового контролю доповнювати резолютивну частину рішення новим зобов`язанням, яке цим рішенням не встановлювалося.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують.

За змістом ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Полотнянко Ю.П.

Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.