Постанова № 141377991 у справі № 560/4048/26 від 10.11.2026

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/4048/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

10 листопада 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Моніча Б.С. Білої Л.М. ,

секретар судового засідання: Лучіцька В.О.,

за участю:

представника позивача: Ткачука Богдана Миколайовича

представників відповідача: Чубко Ліни Вікторівни, Козак-Щукіної Мар`яни Леонідівни

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "УКРЖИТЛОБУД" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "УКРЖИТЛОБУД" до Головного управління Державної податкової служби України у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби України у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 липня 2026 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

09.09.2026 року до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів.

14.09.2026 року від позивача надійшла відповідь на відзив.

17.09.2026 року від Головного управління Державної податкової служби України у Хмельницькій області надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представники відповідача щодо задоволення апеляційної скарги заперечували, просили суд відмовити в її задоволенні.

Колегія суддів звертає увагу, що позивачем в апеляційній скарзі було заявлено клопотання про повторний допит свідка - старшого детектива підрозділу детективів Територіального управління Бюро економічної безпеки у Вінницькій області ОСОБА_1 .

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2026 року в задоволенні клопотання було відмовлено. Разом з тим зазначено, що до розгляду цього клопотання суд повернеться після з`ясування обставин справи під час першого судового засідання.

Під час судового розгляду головуючим було з`ясовано наявність клопотань у учасників справи, однак жодних клопотань від сторін не надійшло.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «УКРЖИТЛОБУД» (код ЄДРПОУ 40234945, місцезнаходження: 29000, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Степана Бандери, буд. 2/1А, офіс 330) зареєстрований як суб`єкт господарювання, що здійснює діяльність за КВЕДами 81.10 «Комплексне обслуговування об`єктів» (основний) та 41.10 «Організація будівництва будівель».

Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області на підставі наказу від 14.08.2025 №3301-П призначено документальну позапланову невиїзну перевірку ОК «ЖБК «УКРЖИТЛОБУД» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо декларування об`єкта оподаткування у деклараціях з податку на прибуток, реєстрації платником податку на додану вартість з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 Податкового кодексу України, порядку реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порядку надання податкової декларації з податку на додану вартість за період з 27.01.2016 по 31.12.2024, тривалістю 5 робочих днів з 17.09.2025.

15.08.2025 на адресу: АДРЕСА_1 , рекомендованим листом з повідомленням про вручення №290[телефон приховано] контролюючим органом направлено копію зазначеного наказу, повідомлення від 15.08.2025 №621 щодо проведення перевірки за адресою: м. Хмельницький, вул. Пилипчука, 17, та лист №11908/6/22-01-07-02-06 від 14.08.2025 з вимогою надати до 17.09.2025 пояснення та документи, пов`язані з предметом перевірки. Поштове відправлення №290[телефон приховано] повернуто відправнику з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

17.09.2025, 23.09.2025 та 30.09.2025 контролюючим органом складено акти №849/22-01-07-02-06/40234945, №866/22-01-07-02-06/40234945 та №886/22-01-07-02-06/40234945 про ненадання ОК «ЖБК «УКРЖИТЛОБУД» документів та пояснень.

За результатами перевірки складено акт від 30.09.2025 №19736/22-01-07-02-05/40234945, у пункті 2.14 якого зазначено про використання інформації баз даних органів ДПС України та матеріалів, отриманих від Територіального управління Бюро економічної безпеки України у Вінницькій області в межах кримінального провадження №72024021040000001 від 03.10.2024, внесеного за фактом вчинення службовими особами ОК «ЖБК «УКРЖИТЛОБУД» кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України.

Супровідним листом від 01.10.2025 №14914/6/22-01-07-02-06 акт перевірки направлено на адресу: АДРЕСА_1 , рекомендованим листом з повідомленням про вручення №290[телефон приховано]. Згідно з даними трекінгу АТ «Укрпошта» 03.10.2025 зафіксовано статус «Невдала спроба вручення», а 17.10.2025 відправлення повернуто відправнику з відміткою «адресат відсутній».

За наслідками перевірки Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області прийнято такі податкові повідомлення-рішення від 07.11.2025:

- №26230/2201-0702 форми «Р» за платежем податок на прибуток підприємств на суму 50 213 835,00 грн (у т.ч. основне зобов`язання 45 802 496 грн, штрафні санкції 4 411 339 грн);

- №26231/2201-0702 форми «ПС» за платежем податок на прибуток підприємств на суму 5 100,00 грн;

- №26233/2201-0702 форми «ПН» за платежем податку на додану вартість - застосування штрафу в розмірі 50% у сумі 24 449 071,12 грн у зв`язку з нереєстрацією податкових накладних на суму ПДВ 48 898 142,23 грн;

- №26232/2201-0702 форми «Р» за платежем податку на додану вартість на суму 61 122 677,79 грн (у т.ч. основне зобов`язання 48 898 142,23 грн, штрафні санкції 12 224 535,56 грн);

- №26234/2201-0702 форми «ПС» за платежем податку на додану вартість на суму 15 980,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення надіслані засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення №290[телефон приховано] на адресу: АДРЕСА_1, та отримані 27.11.2025, що підтверджується відміткою про вручення особі, зазначеній як «ОСОБА_2».

06.12.2025 ОК «ЖБК «УКРЖИТЛОБУД» подано до Державної податкової служби України скаргу на зазначені податкові повідомлення-рішення.

05.12.2025 представник позивача звернувся до Головного управління ДПС у Хмельницькій області з адвокатським запитом про надання копій документів щодо перевірки з доказами їх направлення та вручення. Листом від 18.12.2025 №19067/6/22-01-07-02-06 Головне управління ДПС у Хмельницькій області надало копії наказу від 14.08.2025 №3301-П, листа №11908/6/22-01-07-02-06, доказів поштового направлення зазначених документів, акта перевірки від 30.09.2025 №19736/22-01-07-02-05/40234945 з додатками та доказів його поштового направлення.

Рішенням Державної податкової служби України від 05.02.2026 №2961/6/99-00-06-01-01-06 податкові повідомлення-рішення від 07.11.2025 №26230/2201-0702, №26231/2201-0702, №26233/2201-0702, №26232/2201-0702, №26234/2201-0702 залишено без змін, скаргу - без задоволення. Зазначене рішення отримано ОК «ЖБК «УКРЖИТЛОБУД» 16.02.2026 засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» (трекінг №R067095035253).

Вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою цієї ж статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спірне питання щодо порушення відповідачем процедури призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, суд враховує таке.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.

Пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Пунктом 79.3 статті 79 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, без обов`язкової присутності платника податків.

Ключовим питанням, як постало перед судом, в цій частині спірних правовідносин, є питання про належність вручення (надіслання) платнику податків копії наказу про проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце її проведення, яке підлягає оцінці відповідно до статті 42 та статті 45 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Пунктом 42.5 статті 42 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Відповідно до пункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

З матеріалів справи встановлено, що відповідач надіслав 15.08.2025 на адресу: АДРЕСА_1 , рекомендованим листом з повідомленням про вручення №290[телефон приховано] копію наказу від 14.08.2025 №3301-П про проведення перевірки, повідомлення від 15.08.2025 №621 та лист №11908/6/22-01-07-02-06 від 14.08.2025 з вимогою надати пояснення та документи. Поштове відправлення повернуто відправнику з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Апелянт в обґрунтування своїх доводів зазначає, що зазначена адреса є неіснуючою, оскільки згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 », а листом Управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради від 25.02.2026 №1-01-411 підтверджено відсутність у зазначеному будинку окремого об`єкта з номером 330.

Водночас, як було встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, відповідно до наявних у справі доказів (скріншоту з ІТС «Податковий блок», вкладка «Картка платника», позиція «Реєстраційні дані платника податків») в базах даних органів ДПС України, сформованих на підставі відомостей, отриманих від державного реєстратора, адреса позивача зазначена як «АДРЕСА_1».

Вказана ж адреса «АДРЕСА_1» зазначена самим позивачем у поданій ним Фінансовій звітності малого підприємства за 2016-2021 роки, тобто у документах, які позивач самостійно склав та подав до контролюючого органу. Отже, позначення «КВ. (ОФІС) 330» не є довільним трактуванням контролюючого органу, а відтворює відомості, які сам платник податків використовував у власній звітності протягом кількох років поспіль.

Суд також враховує, що відсутність у структурі ІТС «Податковий блок» окремого поля для позначки «ОФІС», на що посилається позивач, є технічною особливістю програмного забезпечення контролюючого органу, яка не спростовує факту, що саме таке комбіноване позначення адреси міститься у наданих державним реєстратором відомостях та у власній звітності позивача, а тому не може розцінюватися як доказ використання контролюючим органом «неіснуючої» адреси.

Щодо посилання позивача на лист Управління архітектури та містобудування Хмельницької міської ради від 25.02.2026 №1-01-411, суд зазначає, що цей лист підтверджує лише відсутність у зазначеного управління інформації про присвоєння реквізиту «номер окремої частини об`єкта» приміщенню з номером 330 як самостійному об`єкту, однак не спростовує факту існування та функціонування поштової адреси будинку АДРЕСА_1, за якою позивач фактично отримує кореспонденцію, зокрема податкові повідомлення-рішення від 07.11.2025, отримані директором ОСОБА_2 особисто 27.11.2025 за тією ж самою адресою (кв./офіс 330). Цей факт, за оцінкою суду, є прямим і безпосереднім спростуванням тези про непридатність адреси до поштового обслуговування. Якщо адреса була б об`єктивно неіснуючою, вручення кореспонденції за нею було б неможливим у принципі, однак матеріали справи свідчать про протилежне.

Колегія суддів звертає увагу, що поштові відправлення, якими направлялися наказ про перевірку (№290[телефон приховано]) та акт перевірки (№290[телефон приховано]), повернуті з відмітками «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній» відповідно.

Відповідно до пункту 2.4.57 Регламенту надання послуг з пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом АТ «Укрпошта» від 22.09.2025 №7009, при поверненні (досиланні) рекомендованої письмової кореспонденції, до автоматизованої системи АТ «Укрпошта» з реєстрації відправлень працівником ОПЗ вноситься необхідна інформація щодо причини досилання (повернення) відправлення, а саме: «за закінченням терміну зберігання», «адресат відсутній за вказаною адресою», «адресат відмовився», «за заявою відправника/адресата», «неправильно зазначена (відсутня) адреса».

Із наведеного переліку видно, що у разі направлення кореспонденції за неіснуючою адресою оператор поштового зв`язку проставляє окрему, відмінну від застосованих у цій справі, відмітку - «неправильно зазначена (відсутня) адреса». Оскільки жодне з поштових відправлень у цій справі такої відмітки не мало, суд доходить висновку, що об`єктивних підстав вважати адресу неіснуючою, виходячи з даних незацікавленого суб`єкта - оператора поштового зв`язку, немає.

Крім того, твердження представника позивача про направлення кореспонденції на неіснуючу адресу спростовується тим, що податкові повідомлення-рішення, направлені 10.11.2025 № 290[телефон приховано] контролюючим органом на адресу: АДРЕСА_1 , отримані директором ОСОБА_2 27.11.2025.

Тобто отримання директором ОСОБА_2 податкових повідомлень-рішень є підтвердженням того, що адреса: АДРЕСА_1 є правильною, а дії платника податків щодо неотримання кореспонденції є недобросовісними.

Більше того, запит контролюючого органу від 14.03.2025 № 3730/9/22-01-07-02-06, рекомендований лист № 290[телефон приховано] з повідомленням про вручення поштового відправлення було повернено до ГУ ДПС у Хмельницькій області 04.04.2025 року з причини «за закінченням терміну зберігання» на податкову адресу ОК «ЖБК «УКРЖИТЛОБУД» (ПН 40234945): АДРЕСА_1.

Більше того, як встановлено з матеріалів справи, ГУ ДПС у Хмельницькій області проводилися заходи щодо встановлення місцезнаходження директора ОК «ЖБК «УКРЖИТЛОБУД» - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме 14.04.2025 року о 9 годині 35 хвилин здійснено вихід за податковою адресою платника податків та здійснено телефонний дзвінок за номером телефону НОМЕР_2 , який зазначено в інформаційних базах даних ДПС.

В ході телефонної розмови співрозмовник повідомив, що не є ОСОБА_2, а про ОК «ЖБК «УКРЖИТЛОБУД» взагалі ніколи не чув.

За результатами вищевказаних заходів контролюючим органом складено акт №315/22-01-07-02/40234945 від 14.04.2025 року щодо відсутності посадових осіб за місцезнаходженням ОК «ЖБК «УКРЖИТЛОБУД».

Згодом Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області направлено запит № 4961/5/22-01-07-02-05 від 15.04.2025 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області для встановлення місцезнаходження ОК «ЖБК «УКРЖИТЛОБУД» за податковою адресою. Листом від 15.05.2025 №80552-2025 (вх. ГУ ДПС у Хмельницькій області від 16.05.2025 №12560/5) Головним управлінням Національної поліції в Хмельницькій області повідомлено: «В ході проведення перевірки було встановлено контактний номер телефону гр. ОСОБА_2 ( НОМЕР_3 ), який від надання пояснення відмовився».

Посадовими особами Головного управління ДПС у Хмельницькій області з метою вручення письмового запиту від 14.03.2025 №3730/9/22-01-07-02-06 був здійснений телефонний дзвінок за номером телефону НОМЕР_3 , який зазначено у листі Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області. В ході телефонної розмови особа чоловічої статі повідомила, що він є ОСОБА_2 , проте запит отримувати відмовився.

Так, Верховний Суд у постановах від 16 серпня 2023 року по справі № 160/17914/21, від 10 травня 2022 року у справі № 804/2455/18, від 11 лютого 2021 року у справі № 802/549/16-а дійшов до таких висновків: «…Разом з тим, за правилами пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

У матеріалах справи наявні докази скерування контролюючим органом на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення копію наказу та повідомлення про проведення перевірки, що відповідає вимогам податкового законодавства щодо завчасного та належного повідомлення платника податків про проведення документальної перевірки. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про невиконання контролюючим органом вимог щодо належного повідомлення платника податків про проведення перевірки, порушення пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України та як наслідок відсутності правових наслідків такої. Неотримання платником податків копії наказу та повідомлення про проведення перевірки надісланим контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення не свідчить про невиконання відповідачем обов`язку встановленого податковим законодавством щодо своєчасного та належного повідомлення платника податків про проведення перевірки…».

Колегія суддів критично ставиться до доводів апелянта, що неотримання ним кореспонденції відбулося не з його вини, оскільки відповідно до практики Верховного Суду, викладену, зокрема, у постановах від 16 серпня 2023 року у справі №160/17914/21, від 10 травня 2022 року у справі №804/2455/18, від 11 лютого 2021 року у справі №802/549/16-а, від 09 жовтня 2018 року у справі №820/1864/17, добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, а неотримання ним кореспонденції з власної вини (недобросовісна організація роботи з отримання пошти) не звільняє його від негативних наслідків, а повноваження контролюючого органу вважаються реалізованими на етапі належного надсилання відповідних документів рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, яка відповідає обліковим даним, наданим самим платником податків.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що ОК «ЖБК «УКРЖИТЛОБУД» було належним чином повідомлене про дату початку документальної позапланової невиїзної перевірки та мало можливість надіслати на адресу ГУ ДПС у Хмельницькій області первинні документи для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Також позивач був належним чином повідомлений про необхідність надання контролюючому органу первинних бухгалтерських документів (запитів). При цьому позивачем не надано відповідачу запитуваних документів.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що контролюючий орган виконав вимоги пункту 79.2 статті 79 та пункту 42.2, 42.5 статті 42 Податкового кодексу України щодо належного надіслання наказу про проведення перевірки та повідомлення про дату і місце її проведення, а доводи позивача про порушення процедури призначення перевірки з підстав направлення кореспонденції на «неіснуючу» адресу є необґрунтованими та спростовуються сукупністю наявних у справі доказів.

Даючи оцінку доводам апелянта про позбавлення їх права на подання заперечень до акта перевірки, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 86.4 статті 86 Податкового кодексу України акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку. Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки не пізніше наступного робочого дня після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його представникам або надсилається у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

З матеріалів справи суд встановив, що акт перевірки від 30.09.2025 №19736/22-01-07-02-05/40234945 надіслано супровідним листом від 01.10.2025 №14914/6/22-01-07-02-06 на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення №290[телефон приховано], який 03.10.2025 мав статус «Невдала спроба вручення», а 17.10.2025 повернутий відправнику з відміткою «адресат відсутній».

Враховуючи наведене судом вище обґрунтування щодо належності використаної контролюючим органом адреси, а також враховуючи, що причина повернення кореспонденції «адресат відсутній» не є тотожною відмітці «неправильно зазначена (відсутня) адреса», суд, керуючись пунктом 42.5 статті 42 Податкового кодексу України, доходить висновку, що акт перевірки вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення, тобто 17.10.2025.

Аналогічний підхід до застосування пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України викладений у постановах Верховного Суду від 15 лютого 2024 року у справі №640/9016/20 та від 24 вересня 2025 року у справі №520/7480/25.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на висновки Верховного Суду у постановах від 12.06.2018 та 20.09.2018 у справах №821/597/17, №810/1438/17, а також від 03.06.2021 у справі №822/1660/18, оскільки застосування висновків Верховного Суду до конкретної справи можливе лише за умови подібності правовідносин за суб`єктним складом, предметом і підставами спору. У наведених позивачем справах встановлено обставини повної відсутності доказів направлення платнику податків будь-якої кореспонденції щодо перевірки, тоді як у цій справі судом встановлено факт належного надіслання наказу, повідомлення та акта перевірки за адресою, яка відповідає обліковим даним і власній звітності позивача, з додержанням порядку, визначеного статтею 42 Податкового кодексу України. За таких обставин суд не вбачає подібності правовідносин, а тому висновки, викладені у зазначених постановах, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Стосовно доводів позивача про недопустимість доказів, покладених в основу акта перевірки.

Так, відповідно до пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом (підпункт 83.1.1); податкова інформація (підпункт 83.1.2); експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України (підпункт 83.1.3); судові рішення (підпункт 83.1.4); податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи (підпункт 83.1.6); мультимедійна інформація (фото, відео-, звукозапис), отримана (виготовлена) контролюючими органами (підпункт 83.1.7).

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як правильно зауважив позивач, матеріали кримінального провадження як такі не мають наперед встановленої (преюдиційної) сили для адміністративного суду й підлягають самостійній оцінці судом, який розглядає адміністративну справу.

З матеріалів справи встановлено, що матеріали кримінального провадження №72024021040000001 отримані контролюючим органом офіційно, на підставі запиту від 05.08.2025 №10768/5/22-01-07-02-05 до Територіального управління Бюро економічної безпеки України у Вінницькій області, яке здійснювало досудове розслідування за фактом вчинення службовими особами позивача кримінального правопорушення, передбаченого статтею 212 Кримінального кодексу України.

Доступ до цих матеріалів (зокрема банківських виписок, довідок, договорів, актів приймання-передачі, витягів з державного реєстру речових прав) отримано детективами БЕБ у Вінницькій області на підставі ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 31.01.2025 у справі №127/3167/25, якою надано дозвіл на тимчасовий доступ до документів з можливістю їх вилучення.

Отже, ці матеріали є не абстрактними відомостями досудового розслідування у розумінні протоколів допитів чи оперативно-розшукових матеріалів, а офіційно отриманими первинними документами господарської діяльності самого позивача: договорами про сплату пайових внесків, актами приймання-передачі об`єктів нерухомості, довідками про сплату внесків та виписками по рахунках, тобто документами, які за своєю природою є саме тими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, на підставі яких, відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування.

Суд звертає увагу, що в акті перевірки (сторінки 9, 11, 12, 14) та у Додатках 1-3 до нього наведено конкретизований перелік використаних первинних документів: договорів про сплату пайових внесків, актів приймання-передачі, довідок про сплату пайового внеску в повному обсязі, з деталізацією по кожному об`єкту нерухомості (адреса, площа, прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, номер і дата договору, ціна, дата акта приймання-передачі, сума оплати) та по кожному звітному періоду.

Таким чином, на відміну від справи №600/1052/20-а, на яку посилається позивач, в якій, за встановленими Верховним Судом у постанові від 12 грудня 2025 року обставинами, акт перевірки взагалі не містив жодних посилань на конкретні документи (а додаток з узагальненим переліком документів був відсутній у матеріалах справи), у цій справі акт перевірки та додані до нього додатки містять конкретну ідентифікацію використаних первинних документів та розрахунок сум за кожним видом податку і звітним періодом.

За таких умов суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність подібності правовідносин у справі №600/1052/20-а та у цій справі, а тому правові висновки, викладені у зазначеній постанові Верховного Суду, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Суд також враховує, що відомості, які містяться в актах приймання-передачі та договорах про сплату пайових внесків, підтверджуються незалежним, офіційним джерелом - витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в яких у позиції «документи подані для державної реєстрації» зазначені саме договори, довідки про сплату пайового внеску та акти приймання-передачі, видані ОК «ЖБК «УКРЖИТЛОБУД». Крім того, ні позивач, ні допитаний у судовому засіданні свідок не заперечували факту здійснення кооперативом будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с. Агрономічне, вул. Мічуріна, буд. 2а, що додатково підтверджує достовірність первинних документів, покладених в основу висновків акта перевірки, та спростовує твердження позивача про те, що відповідні документи ним нібито не видавались.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що матеріали, використані контролюючим органом при складенні акта перевірки, отримані та використані у спосіб, передбачений пунктом 83.1 статті 83 Податкового кодексу України, є первинними документами господарської діяльності позивача, конкретизовані в акті перевірки та додатках до нього, підтверджені незалежними офіційними джерелами (даними державного реєстру речових прав) та не спростовані позивачем належними доказами, а тому є допустимими, належними та достовірними доказами у розумінні статей 73-75 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо аргументів позивача про суперечність між висновками акта перевірки та висновком судово-економічної експертизи №75/25 від 09.03.2026 в частині податку на прибуток, суд зазначає таке. Зі змісту наведеного позивачем висновку експерта вбачається, що експерт підтвердив факт отримання ОК «ЖБК «УКРЖИТЛОБУД» від фізичних осіб пайових внесків у сумі 303 356 457 грн та отримання доходу від реалізації об`єктів нерухомості у сумі 254 458 317 грн, що повністю кореспондується з висновками акта перевірки щодо джерела та розміру доходу, і, відповідно, підтверджує обґрунтованість зобов`язань з податку на додану вартість. Водночас неможливість підтвердження експертом саме сформованого контролюючим органом фінансового результату до оподаткування з податку на прибуток зумовлена, за його ж висновком, відсутністю документів, що підтверджують витрати підприємства.

Суд враховує, що відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, а платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених такими документами.

Пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені абзацом другим пункту 44.7 цієї статті, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пунктом 85.4 статті 85 Податкового кодексу України передбачено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Пунктом 85.6 статті 85 Податкового кодексу України встановлено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Оскільки судом встановлено, що позивач з моменту початку перевірки (17.09.2025) до її завершення документів та пояснень, у тому числі щодо витрат підприємства, не надав, про що складено акти №849/22-01-07-02-06/40234945 від 17.09.2025, №866/22-01-07-02-06/40234945 від 23.09.2025 та №886/22-01-07-02-06/40234945 від 30.09.2025, суд, керуючись пунктом 44.6 статті 44 та пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, доходить висновку, що негативні наслідки відсутності документального підтвердження витрат покладаються на самого платника податків.

Суд враховує сталу практику Верховного Суду (постанови у справах №380/5630/23, №160/8441/18, №420/7184/19), відповідно до якої ненадання платником податків первинних документів під час перевірки є самостійною підставою, яка виключає можливість посилання платника податків на обставини, що ним не доведені, оскільки саме на платника податків покладається обов`язок доведення того, що заниження ним відповідних показників не мало місця. Отже, встановлена експертом неможливість підтвердити розмір витрат не спростовує факту отримання позивачем доходу у визначеному актом перевірки розмірі, а є прямим наслідком порушення позивачем обов`язку щодо ведення та надання документів первинного обліку, а тому не може бути підставою для визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 07.11.2025 №26230/2201-0702 та №26231/2201-0702.

Визначаючись щодо порушення відповідачем строків давності визначення грошових зобов`язань, колегія суддів зазначає слідуюче.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2, застосування вимог пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 102.2 статті 102 Податкового кодексу України визначено, що грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо, зокрема, податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов`язання, не було подано.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, предметом визначення грошових зобов`язань за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями є заниження податку на прибуток за звітні періоди з 2020 по 2024 рік та незадекларовані зобов`язання з податку на додану вартість за період з червня 2020 року по квітень 2024 року, а не за весь період з 27.01.2016 по 31.12.2024, який був визначений як загальний предмет (обсяг) документальної перевірки наказом від 14.08.2025 №3301-П. Судом також встановлено, що позивач до контролюючого органу не подавав податкових декларацій з податку на прибуток за 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роки та не подавав декларацій з податку на додану вартість за червень 2020 - квітень 2024 років, що позивачем по суті не заперечується.

За таких обставин, оскільки податкові декларації за відповідні звітні періоди, у яких виникло податкове зобов`язання, позивачем взагалі не подавались, суд, керуючись пунктом 102.2 статті 102 Податкового кодексу України, доходить висновку, що передбачений абзацом першим пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України строк давності в 1095 днів на визначення грошового зобов`язання за такими періодами не застосовується, а тому обчислення контролюючим органом грошових зобов`язань за звітні періоди 2020-2024 років не суперечить вимогам статті 102 Податкового кодексу України, незалежно від того, що загальний період, охоплений документальною перевіркою (з метою встановлення обставин діяльності позивача, включно з періодом до виникнення обов`язку декларування), є ширшим за 1095 днів.

Щодо посилання позивача на практику Європейського суду з прав людини стосовно критеріїв правомірності втручання у право на мирне володіння майном (законність, суспільний інтерес, пропорційність), суд зазначає, що встановлені судом обставини свідчать про наявність чіткої законодавчої підстави для нарахування грошових зобов`язань поза межами загального строку давності (пункт 102.2 статті 102 Податкового кодексу України), про наявність суспільного інтересу в забезпеченні повного та своєчасного надходження податків до бюджету, а також про те, що індивідуальний тягар, покладений на позивача, є наслідком його власної бездіяльності щодо реєстрації платником податку на додану вартість та подання податкової звітності, а не довільного або непропорційного застосування контролюючим органом своїх повноважень. Відтак наведена позивачем практика ЄСПЛ не спростовує правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Оцінивши досліджені докази кожен окремо та в їх сукупності за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив, що: контролюючий орган забезпечив належне надіслання позивачу наказу про проведення перевірки, повідомлення про дату і місце її проведення та акта перевірки; матеріали, використані контролюючим органом при складенні акта перевірки, є первинними документами господарської діяльності позивача, отриманими у передбачений законом спосіб, конкретизованими в акті перевірки з посиланням на конкретні документи та додатки, підтвердженими незалежними офіційними джерелами, а тому є допустимими та достовірними доказами в розумінні статей 73-75 Кодексу адміністративного судочинства України; строк давності, передбачений статтею 102 Податкового кодексу України, контролюючим органом не порушено, оскільки грошові зобов`язання нараховані за періоди, за які позивачем декларації не подавались, що відповідно до пункту 102.2 статті 102 Податкового кодексу України виключає застосування загального 1095-денного строку.

Суд зазначає, що предметом спору у цій справі фактично є не заперечення позивачем встановлених контролюючим органом порушень податкового законодавства по суті, а виключно оскарження процедури призначення і проведення перевірки та юридичної допустимості покладених в основу акта перевірки доказів.

Позивачем, на якого відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України також покладається обов`язок доведення обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, не надано належних і допустимих доказів на спростування встановлених судом обставин.

Враховуючи вищенаведені обставини та правові норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 07.11.2025 №26230/2201-0702, №26231/2201-0702, №26232/2201-0702, №26233/2201-0702 та №26234/2201-0702 прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Податковим кодексом України, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мали значення для їх прийняття, а тому позовні вимоги про визнання їх протиправними та скасування задоволенню не підлягають.

Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "УКРЖИТЛОБУД" залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 липня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

.

Головуючий Гонтарук В. М.

Судді Моніч Б.С. Біла Л.М.