Постанова № 141378047 у справі № 120/16640/25 від 10.11.2026

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/16640/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дончик Віталій Володимирович

Суддя-доповідач - Томчук А.В.

10 листопада 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Томчука А.В.

суддів: Драчук Т. О. Савицької Н.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року позов задоволено. Так, суд вирішив:

"Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо зменшення ОСОБА_1 основного розміру пенсії за вислугу років з 90% від відповідних сум грошового забезпечення до 70% від відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку та обмеження пенсії максимальним розміром з 01.02.2022 року та з 01.02.2023 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01.02.2022 року та з 01.02.2023 року ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, виходячи з 90% від відповідних сум грошового забезпечення, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.".

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року встановлено судовий контроль за виконанням зазначеного рішення та зобов`язано відповідача подати до 22.08.2026 звіт про його виконання.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року прийнято звіт ГУ ПФУ у Вінницькій області про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30.03.2026 у справі № 120/16640/25. Приймаючи звіт, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача відповідно до рішення суду, а нараховану за результатами перерахунку суму доплати обліковано в підсистемі "Реєстр судових рішень" ІКІС ПФУ, при цьому її виплата здійснюється в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету, тобто залежить від обставин, які не охоплюються волею відповідача.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 31.08.2026, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та зобов`язати відповідача протягом десяти днів подати новий звіт про повне виконання рішення суду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що фактичний розмір його пенсійного забезпечення з 01.01.2025 є значно меншим, ніж зазначено у звіті, а рішенням Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 120/3187/25, яке набрало законної сили 21.10.2025, відповідача зобов`язано здійснювати виплату пенсії без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1, та без обмеження максимальним розміром, а отже з 01.01.2025 розмір його пенсії не може бути меншим за 55667,40 грн, а з 01.03.2025 - за 57167,40 грн. Апелянт посилається на правові висновки Верховного Суду щодо протиправності обмеження максимального розміру пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та протиправності застосування коефіцієнтів, встановлених постановами Кабінету Міністрів України № 1 і № 1778, а також на Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016.

ГУ ПФУ у Вінницькій області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечило щодо доводів і мотивів такої скарги та просило залишити оскаржуване судове рішення без змін. Відповідач зазначає, що на виконання рішення суду здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.02.2022 та з 01.02.2023, нараховано доплату в сумі 253494,24 грн, а також в рамках виконання ухвали суду від 01.07.2026 у справі № 120/3187/25 донараховано 35662,08 грн за період з 01.01.2025 по 31.08.2026; застосування постанов Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025 та № 1778 від 30.12.2025 не було предметом розгляду у цій справі. Виплата нарахованих на виконання судових рішень сум здійснюється за окремими напрямами в межах бюджетних асигнувань у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України відповідно до пункту 14 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік"; після визнання протиправною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 відповідний механізм визначено постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 № 1046 шляхом внесення змін до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2025 № 157. Відповідач наголошує, що територіальні органи Пенсійного фонду України не є розпорядниками бюджетних коштів, а невиконання судового рішення в частині виплати коштів за відсутності фінансового забезпечення не може вважатися невиконанням без поважних причин.

ОСОБА_1 подав до суду апеляційної інстанції письмові пояснення, (відзив на апеляційну скаргу), які за змістом є запереченнями на відзив відповідача. У них позивач зазначає, що 10.09.2026 Верховний Суд у справі № 320/51895/25 залишив без змін судові рішення про визнання протиправною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України № 821, а постанова Кабінету Міністрів України № 1046 фактично відтворює той самий механізм пропорційного розподілу коштів; що відповідач не надав доказів направлення запитів щодо виділення коштів на погашення заборгованості; що фактично у 2025 році йому виплачувалась пенсія в розмірі 31298,54 грн, а з січня 2026 року - 33427,94 грн. Позивач просить не приймати звіт від 19.08.2026, накласти на керівника відповідача штраф у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб та зобов`язати відповідача протягом місяця подати новий звіт.

З урахуванням приписів статті 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років, обчислену від відповідних сум грошового забезпечення, та перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Вінницькій області.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30.03.2026 у справі № 120/16640/25 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо зменшення ОСОБА_1 основного розміру пенсії за вислугу років з 90% від відповідних сум грошового забезпечення до 70% від відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку та обмеження пенсії максимальним розміром з 01.02.2022 року та з 01.02.2023 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01.02.2022 року та з 01.02.2023 року ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, виходячи з 90% від відповідних сум грошового забезпечення, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

15.06.2026 позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про встановлення судового контролю за виконанням зазначеного рішення.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 22.06.2026 заяву задоволено та зобов`язано ГУ ПФУ у Вінницькій області подати до 22.08.2026 звіт про виконання рішення суду від 30.03.2026.

19.08.2026 відповідач подав звіт, відповідно до якого на виконання рішення суду здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2022 та з 01.02.2023, виходячи з 90% від відповідних сум грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром. Розмір перерахованої пенсії з 01.02.2022 склав 50085,00 грн, з 01.02.2023 - 54167,40 грн.

За результатами перерахунку позивачу донараховано 253494,24 грн, що підтверджується розрахунком на доплату. Зазначену суму обліковано в підсистемі "Реєстр судових рішень" ІКІС ПФУ, її виплата передбачена після виділення необхідного обсягу коштів.

Крім того, у звіті зазначено про донарахування позивачу 35662,08 грн за період з 01.01.2025 по 31.08.2026 в рамках виконання ухвали суду від 01.07.2026 у справі № 120/3187/25, а також про застосування до пенсії позивача з січня 2025 року та з січня 2026 року коефіцієнтів, встановлених постановами Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 та від 30.12.2025 № 1778 відповідно, без обмеження пенсії максимальним розміром.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 31.08.2026 звіт відповідача прийнято.

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Статтями 382-1 - 382-3 КАС України врегульовано порядок зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, порядок розгляду такого звіту та наслідки його неподання або неприйняття. Відповідно до статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження. Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтованих обставин, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Наслідком неприйняття звіту може бути, зокрема, накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, розглядаючи звіт, суд з`ясовує, чи виконано судове рішення, а якщо воно не виконано повністю, то чи наведено суб`єктом владних повноважень обґрунтовані обставини, які ускладнюють його виконання, і чи є достатніми заходи, які вживаються для виконання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.05.2020 у справі № 800/320/17 зазначила, що законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.

Верховний Суд в ухвалі від 04.07.2023 у справі № 200/3958/19-а зазначив, що для прийняття судом звіту суб`єкта владних повноважень необхідним є встановлення виконання відповідним суб`єктом судового рішення у повному обсязі та у спосіб, визначений таким рішенням. Водночас, переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи.

Колегія суддів наголошує, що предмет судового контролю обмежується обов`язками, покладеними на суб`єкта владних повноважень судовим рішенням, виконання якого контролюється. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30.03.2026 у справі № 120/16640/25 на відповідача покладено обов`язок здійснити з 01.02.2022 та з 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії позивача, виходячи з 90% від відповідних сум грошового забезпечення, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Матеріалами справи підтверджено, що перерахунок пенсії позивача у спосіб, визначений судовим рішенням, відповідачем здійснено, розмір перерахованої пенсії з 01.02.2022 склав 50085,00 грн, з 01.02.2023 - 54167,40 грн, а за результатами перерахунку нараховано доплату в сумі 253494,24 грн. Правильність самого перерахунку з 01.02.2022 та з 01.02.2023 апелянтом за змістом апеляційної скарги не оспорюється.

Щодо доводів апелянта про те, що фактичний розмір його пенсії з 01.01.2025 є меншим, ніж 55667,40 грн, а з 01.03.2025 - ніж 57167,40 грн, колегія суддів зазначає, що такі доводи ґрунтуються на обов`язках відповідача, покладених рішенням Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 120/3187/25, яким вирішено спір щодо застосування до пенсії позивача з 01.01.2025 коефіцієнтів, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1, та обмеження пенсії максимальним розміром з 01.01.2025 і з 01.03.2025.

Питання застосування постанов Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025 та № 1778 від 30.12.2025 не було предметом розгляду у справі № 120/16640/25, а виконання рішення у справі № 120/3187/25 перебуває під окремим судовим контролем у межах тієї справи. Відтак ці доводи, як і посилання апелянта на правові висновки Верховного Суду у справах № 120/1081/25, № 240/1202/25, № 380/5247/25, № 380/2243/25, № 420/5485/25, № 420/3190/25, № 560/672/26 щодо протиправності застосування зазначених коефіцієнтів, не стосуються предмета судового контролю у цій справі і не можуть бути підставою для неприйняття звіту про виконання рішення від 30.03.2026.

Так само не впливають на оцінку звіту у цій справі доводи апелянта щодо неконституційності обмеження максимального розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII), оскільки протиправність такого обмеження за періоди з 01.02.2022 та з 01.02.2023 вже встановлена рішенням суду від 30.03.2026, а відповідач здійснив перерахунок без застосування такого обмеження.

Щодо виплати нарахованої на виконання судового рішення суми доплати колегія суддів зазначає таке.

Пунктом 14 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" від 03 грудня 2025 року № 4695-IX (далі - Закон № 4695-IX) установлено, що починаючи з 1 січня 2026 року видатки з бюджету Пенсійного фонду України на виплати за ретроспективними судовими рішеннями та виплати перерахованих за рішенням суду пенсій здійснюються за окремими напрямами у розрізі джерел їх виплати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Аналогічне регулювання на 2025 рік було передбачено пунктом 25 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19 листопада 2024 року № 4059-IX.

Згідно з частинами першою та другою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можуть здійснюватися лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Стаття 116 Бюджетного кодексу України кваліфікує як порушення бюджетного законодавства, зокрема, взяття бюджетних зобов`язань за відсутності відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків за відсутності бюджетних призначень.

Таким чином, виплата сум, нарахованих органом Пенсійного фонду України на виконання судового рішення, здійснюється за окремим напрямом видатків бюджету Пенсійного фонду України в межах бюджетних асигнувань, передбачених на цю мету, і не залежить від волі керівника територіального органу Пенсійного фонду України, який не є розпорядником відповідних бюджетних коштів.

Колегія суддів враховує, що в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції обґрунтував механізм виплати заборгованості положеннями Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 (далі - Порядок № 821).

Водночас рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 320/51895/25, яке набрало законної сили 08.06.2026, постанову Кабінету Міністрів України № 821 визнано протиправною та нечинною, а постановою КабінетуМіністрів України від 19.08.2026 № 1046 її визнано такою, що втратила чинність.

Відповідно до частини 2 статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Отже, на час ухвалення оскаржуваної ухвали Порядок № 821 був нечинним, і посилання суду першої інстанції на нього як на підставу виплати заборгованості є помилковим.

Разом з тим, втрата чинності Порядком № 821 не скасовує вимог пункту 14 розділу "Прикінцеві положення" Закону № 4695-IX, статей 23, 116 Бюджетного кодексу України та не створює бюджетних асигнувань, за рахунок яких відповідач міг би здійснити виплату нарахованих сум поза межами коштів, виділених на цю мету. Помилкове посилання на Порядок № 821 не вплинуло на правильність висновку суду першої інстанції по суті, оскільки об`єктивна причина невиплати нарахованої суми - залежність такої виплати від обсягу бюджетного фінансування - існує незалежно від цього нормативного акта.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 10.09.2026 у справі № 320/51895/25 колегія суддів оцінює з тієї призми, що сам апелянт наводить його як таке, що стосується правомірності постанови Кабінету Міністрів України № 821. Так, предметом спору у справі № 320/51895/25 була законність нормативно-правового акта Кабінету Міністрів України, а не наявність вини посадових осіб територіальних органів Пенсійного фонду України у невиплаті сум, нарахованих на виконання судових рішень, за відсутності відповідних бюджетних асигнувань. Тож ці доводи не спростовують висновку про те, що невиплата нарахованої суми зумовлена обставинами, які не залежать від відповідача.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що невиконання судового рішення управлінням Пенсійного фонду України в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу на керівника управління не захищає право особи на отримання бюджетних коштів (постанови від 24 січня 2018 року у справі № 405/3663/13-а, від 16 липня 2018 року у справі № 811/1469/18, від 07 листопада 2019 року у справі № 420/70/19, від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19). Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Посилання апелянта на ухвалу Верховного Суду від 13.03.2025 у справі № 640/16655/21 колегія суддів не приймає, оскільки, як зазначає сам апелянт, у тій справі резолютивною частиною судового рішення були визначені конкретні порядок та спосіб його виконання. У цій же справі обов`язок відповідача щодо перерахунку виконано у спосіб, визначений рішенням суду, а виплата нарахованої суми залежить від бюджетного фінансування за окремим напрямом видатків, встановленим законом про Державний бюджет України.

Доводи апелянта про відсутність у звіті відомостей про направлення відповідачем запитів щодо виділення коштів колегія суддів не вважає достатніми для висновку про неналежність заходів, які вживаються відповідачем, оскільки нараховану суму включено до обліку сум, що підлягають виплаті на виконання судових рішень, а механізм виділення та розподілу коштів на ці цілі визначається на рівні бюджету Пенсійного фонду України, а не рішенням окремого територіального органу.

Колегія суддів також звертає увагу, що прийняття звіту не припиняє обов`язку відповідача виплатити позивачу нараховані на виконання судового рішення кошти, оскільки рішення суду, яке набрало законної сили, залишається обов`язковим до виконання в силу статті 129-1 Конституції України та статті 370 КАС України.

Таким чином, відповідач у межах своїх повноважень здійснив дії, спрямовані на виконання судового рішення: провів перерахунок пенсії у спосіб, визначений рішенням суду, нарахував доплату та облікував її для виплати, а невиплата нарахованої суми зумовлена обставинами, які не залежать від волі відповідача. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для неприйняття звіту та для накладення штрафу на керівника відповідача.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване судове рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п.п. 29- 30 рішення ЄСПЛ у справі "Руїз Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994). При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (див. пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001).

Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статті 315, статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329, 382-382-3 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Томчук А.В.

Судді Драчук Т. О. Савицька Н.В.