ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2026 року м. Львів Справа № 140/9968/25 пров. № А/857/44867/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Пліша М.А.,
за участю секретаря судового засідання Демчик Л.Р.
за участю представника позивача Слободи С.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 30 липня 2026 року за результатами розгляду питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення, прийняту суддею Каленюк Ж.В. у м. Луцьку, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-
в с т а н о в и в :
рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 позов у цій справі задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) від 04 липня 2025 №084750009103; зобов`язано ГУ ПФУ у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 01 липня 2025 перерахунок пенсії за віком на підставі статті 40 Закону України від 09 липня 2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України №1058-ІV) з урахуванням заробітної плати у довідці Пологівського районного державного кооперативного виробничого об`єднання «Агротехсервіс» від 14 квітня 1998 за №16-К про заробіток для обчислення пенсії та з урахуванням виплачених сум; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Позивач подав до суду першої інстанції заяву про зміну способу і порядку виконання вказаного судового рішення яку мотивує невиконанням такого в повному обсязі та набранням чинності змін до ст. 378 КАС України.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30 липня 2026 в задоволенні заяви відмовлено.
Суд виходив з того, що у межах задоволених судом позовних вимог відсутні правові підстави для зміни способу і порядку виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025, а саме із зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області здійснити перерахунок пенсії на стягнення частини перерахованої пенсії у сумі 53527,58 грн за період з 01 липня 2025 по 31 червня 2026, оскільки цей територіальний орган не було зобов`язано судом здійснити виплату пенсії та він не виплачує пенсію ОСОБА_1 , який як пенсіонер на обліку перебуває в ГУ ПФУ в Запорізькій області й останнє має виплачувати донараховані суми пенсії.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням стороною позивача подано апеляційну скаргу з якої із-за порушення норм процесуального права та невідповідності висновків суду обставинам справи просить таке скасувати.
Обґрунтування полягають у тому, що суд першої інстанції фактично ототожнив проведення перерахунку пенсії з повним виконанням судового рішення. Однак перерахунок пенсії та фактична виплата визначеної за результатами такого перерахунку суми є різними за своїм змістом юридичними діями, а проведення першої з них не означає автоматичного виконання другої.
Сам по собі перерахунок не призводить до фактичного відновлення майнового права ОСОБА_1 , якщо визначена внаслідок перерахунку сума не виплачена останньому.
Суд першої інстанції фактично поставив у залежність реалізацію права пенсіонера від того, який саме територіальний орган ПФУ на конкретному етапі здійснює певну адміністративну функцію.
Просить скасувати ухвалу суду та прийняти постанову, якою задовольнити його заяву.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Положенням ч. 1 ст. 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані ст. 378 КАС України.
Положеннями абз. 1 ч. 1 ст. 378 КАС України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Згідно з ч. 3 ст. 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
З 19 грудня 2024 положення ч. 3 ст. 378 КАС України на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21 листопада 2024 №4094-IX (далі - Закон №4094-IX) було доповнено абз. 2 такого змісту: «Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат».
Отже, вказана норма встановлює самостійну та достатню підставу для зміни способу виконання після двомісячного строку невиконання рішення про пенсійні виплати.
Згідно із п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.
Як зазначено у пояснювальній записці до проекту Закону №4094-ІХ (https://itd.rada.gov.ua/ billinfo/Bills/pubFile/1861803 ) він був ухвалений як елемент виконання Україною зобов`язань у межах групи справ Іванов (№40450/04)/ Бурмич (№46852/13) і Національної стратегії розв`язання проблеми невиконання судових рішень, схвалену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 за №1218-р.
Метою внесення змін до процесуального закону є забезпечення реального виконання судових рішень, а не формальне підтвердження обов`язку суб`єкта владних повноважень.
Відтак, зміни до ч. 3 ст. 378 КАС України, внесені Законом №4094-ІХ, запроваджують автоматичний наслідок у вигляді можливості зміни спосіб виконання після двох місяців невиконання рішення.
З цього приводу Верховний Суд, зокрема у постанові від 28 жовтня 2025 у справі № 380/7706/22 зазначає, що «прийняттям Закону №4094-ІХ Верховна Рада України змінила концепцію статті 378 КАС України, запровадивши самостійну підставу для зміни судом способу виконання судового рішення.
Крім того, Верховна Рада України цим законодавчим актом усунула необхідність для позивача звертатися з новим позовом для стягнення вже нарахованих, але невиплачених сум, визнавши це непропорційним і таким, що підриває ефективність судового захисту.
Виходячи з мети цих змін, судове втручання у спосіб виконання не є переглядом суті рішення, а становить механізм забезпечення реального і своєчасного виконання судового рішення, що відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 129-1 Конституції України».
Під час розгляду заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення судом першої інстанції встановлено, що у даній справі рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08.12.2025 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 04 липня 2025 №084750009103; зобов`язано ГУ ПФУ у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 01 липня 2025 перерахунок пенсії за віком на підставі статті 40 Закону №1058-ІV з урахуванням заробітної плати у довідці Пологівського районного державного кооперативного виробничого об`єднання «Агротехсервіс» від 14 квітня 1998 №16-К про заробіток для обчислення пенсії та з урахуванням виплачених сум; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
30 березня 2021 набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 №25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 за №339/35961 (далі - Постанова №25-1), якою внесені зміни до Порядку №22-1.
Зміни, внесені до Порядку №22-1 на підставі Постанови №25-1, передбачають застосування принципу екстериторіальності при опрацюванні органами Пенсійного фонду України заяв про призначення/ перерахунок пенсії.
За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
Суд першої інстанції вірно зауважив, що ГУ ПФУ у Волинській області за принципом екстериторіальності розглядало заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії та прийняло рішення від 04 липня 2025 №084750009103 про відмову у перерахунку пенсії. У зв`язку із визнанням протиправним та скасування такого рішення, судом зобов`язано ГУ ПФУ у Волинській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком (з урахуванням заробітної плати у довідці від 14 квітня 1998 №16-К про заробіток для обчислення пенсії та з урахуванням виплачених сум).
Також вірним є висновок суду першої інстанції про те, що у межах задоволених судом позовних вимог відсутні правові підстави для зміни способу і порядку виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025, а саме із зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області здійснити перерахунок пенсії на стягнення частини перерахованої пенсії у сумі 53527,58 грн за період з 01 липня 2025 по 31 червня 2026, оскільки цей територіальний орган не було зобов`язано судом здійснити виплату пенсії та він не виплачує пенсію ОСОБА_1 , який як пенсіонер на обліку перебуває в ГУ ПФУ в Запорізькій області й останнє має виплачувати донараховані суми пенсії.
Скаржником вибрано неправильний спосіб захисту. В даному випадку зазначені обставини є підставою для подання окремого позову.
На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З приводу обґрунтованості судового рішення апеляційною інстанцією суд звертає увагу на пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010, в якому Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Беручи до уваги наведене, правові позиції Верховного Суду, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваної ухвали судом першої інстанції повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, правильно застосовано норми процесуального права, висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, що має наслідком залишення ухвали першої інстанції без змін, а в задоволенні апеляційних вимог слід відмовити.
Судові витрати не стягуються виходячи зі ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 30 липня 2026 року за результатами розгляду питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 140/9968/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
М.А. Пліш
Повне судове рішення складено 09.11.2026.