Постанова № 141378598 у справі № 260/4395/26 від 09.11.2026

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Львів Справа № 260/4395/26 пров. № А/857/51892/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Калмикової Ю.О.,

суддів Затолочного В.С.,

Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2026 року у справі №260/4395/26 (головуючий суддя І інстанції Скраль Т.В.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

19 червня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просив:

1) визнати протиправними дії або бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області, щодо встановлення обмеження на виплату моєї нарахованої загальної пенсії із урахуванням усіх складових пенсійної виплати через встановлення максимального (граничного) розміру та без урахування застосування вимог постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» починаючи з 08.06.2026 року з урахуванням судових рішень по справах №260/1546/25, №260/51/26, №260/913/26, які набрали законної сили;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області здійснити виплату фактично нарахованої пенсії ОСОБА_1 із 08 червня 2026 року, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» без будь яких обмежень її загальної суми встановленої максимальним або граничним розміром, що перевищує десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність та без застосування вимог постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень», починаючи із 08.06.2026р. з урахуванням раніше проведених виплат та із урахуванням судових рішень по справах №260/1546/25, №260/51/26, №260/913/26, які набрали законної сили».

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що виконуючи рішення суду по справі №260/1546/25, ГУ ПФУ у Закарпатській області було проведено перерахунок пенсії Позивача у результаті чого, було нараховано борг по виплаті пенсії пенсійним фондом перед Позивачем, а саме на Відкладений/ретроспективний борг із Державного бюджету України та Поточну заборгованість із дати набрання судового рішення законної сили із Державного бюджету України. У результаті із березня місяця 2026 року загальний розмір пенсії із усіма складовими Позивача склав - 55182,13 грн. , а із урахуванням знову встановленого пенсійним фондом максимального (граничного) розміру пенсії вона склала - 49999,18 грн.. Відповідно із цієї суми (49999,18грн.) ПФ запроваджено із січня місяця 2026 року понижуючі коефіцієнти відповідно до вимог нової ПКМУ №1778-25 за результатами якої розмір пенсії до виплати склав - 33 613.14 грн.. Однак, і відносно цієї суми пенсії (33 613.14 грн.) пенсійним фондом впроваджено та застосовано ще одну вимогу постанови КМУ №821-25. Через ці дії пенсійного фонду в особистому кабінеті Позивача на вебпорталі ПФ вказана сума до виплати - 33 613.14 грн., а насправді на банківську картку приходить сума виплати пенсії у розмірі - 28625,02 грн. Тобто, реальна сума недооплати до нарахованої по виплаті пенсії із лютого місяця 2026 року за рішенням суду складає - 4988,12 грн., і цю щомісячну суму недооплати пенсії головне управління пенсійного фонду нараховує до поточної заборгованості, яка на червень місяць цього року вже склала - 22 169,45 грн.. Слід зазначити що у червні місяці на рахунок Позивача надійшла часткова сума виплати із поточної заборгованості у розмірі - 936 грн.. Таким чином, невиплачена сума (борг) розміру пенсії щомісячно збільшується, Позивач її не отримує, хоча рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язкове до виконання усіма без винятку державними установами. У червні місяці ГУ ПФУ України провело перерахунок пенсії Позивача відповідно до рішення Закарпатського ОАС по справі №260/51/26 від 21.04.2026р. Таким чином, загальний розмір пенсії із усіма складовими Позивача так і залишився на рівні - 55 182,13 грн., а от максимальний (граничний) розмір пенсії, пенсійний фонд встановив вже у розмірі - 51 868,18 грн.. Нарахована сума до виплати із урахуванням понижуючих коефіцієнтів по ПКМУ №1778-25 склала - 33 988.14 грн. однак, фактична виплата на руки пенсія залишилася на попередньому рівні - 28625,02 грн. Усі нарахування по пенсії за рішенням суду пенсійний фонд відніс їх, як борг і поставив на Відкладена/ретроспективна Державний бюджет України у сумі - 16 741,94 грн., а суму у 508,06 грн., яка мала зарахуватися до реальної виплати пенсії теж віднесли до Поточної заборгованості з дати набрання рішенням законної сили. Отже, рішення Закарпатського ОАС по справі №260/51/26 від 21.04.2026р. яке набрало законної сили 21.05.2026 року головним управлінням ПФ України в Закарпатській області реально не виконано, тобто нарахування проведено, а реальної виплати пенсії немає. Окрім цього, відповідно до Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду за №260/913/26 від 23 квітня 2026 року, яке набрало законної сили від 25.05.2026 року зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити з 01 січня 2026 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром, та без застосування понижуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, визначених постановою Кабінету Міністрів України №1778 від 30 грудня 2025 року «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум. Постанова Кабміну Міністрів України №821 від 14.07.2025 затвердила новий «Порядок здійснення видатків на виплату пенсій за судовими рішеннями», який набрав чинності 17.07.2025. Вона регулює виплату боргів (ретроспективні виплати) та регулярні щомісячні перераховані пенсії, пропорційно коштам бюджету Пенсійного фонду України. Натомість, Київським окружним адміністративним судом від 4.03.2026р. у справі №320/51895/25 винесено рішення про Визнання протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».

17 липня 2026 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити в задоволенні позову. Зазначають, що на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.04.2026 по справі №260/51/26 Головним управлінням здійснено з 01 травня 2025 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 без обмеження її розміру 10 прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, що втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум Пенсійна виплата ОСОБА_1 після проведеного перерахунку на виконання рішення становить 33988,14 грн. (з урахуванням індексації (х0,1210) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році»). Слід зазначити, що положення стосовно обмеження пенсії максимальним розміром є чинними, не визнавалися неконституційними, а тому підлягають застосуванню органами Пенсійного фонду. Крім того, ключовим правовим питанням, щодо якого виник спір, є право позивача на перерахунок пенсії. Питання виплати заборгованості, яка може виникнути, при цьому є похідним і має бути вирішене лише після прийняття рішення щодо здійснення відповідного перерахунку. Наголошуємо, що в адміністративному судочинстві судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання і не може обмежувати волю державного органу на вчинення дій у майбутньому.

20 липня 2026 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначає, що як видно із особистого кабінету вебпорталу ПФ, загальний підсумок пенсії Позивача складає - 55 182,13 грн. З урахуванням встановленого пенсійним фондом максимального розміру пенсії, ця сума складає - 51 868,18 грн. У результаті встановленого ПФ максимального (граничного) розміру пенсії та відповідно впровадженого застосування понижуючих коефіцієнтів від суми 51 868,18 згідно ПКМУ №1778 від 30.12.2025р. загальна сума до виплати пенсії становить - 33 988.14 грн.. Проте, і ця сума Позивачу не виплачується. Реальна сума надходження (виплата) пенсії на розрахунковий рахунок Позивача складає усього - 28 625,02 грн. , що підтверджується квитанціями ощадбанку про зарахування пенсійної виплати Позивачу (додаються). Щомісячна різниця між загальною сумою до виплати та реально отриманою на банківський рахунок складає - 5 363,12 грн. Ця різниця суми пенсії ПФ не виплачується а зараховується ПФ у поточну заборгованість із невизначеним терміном і часом її виплати Позивачу. Окрім цього Закони про держбюджет чи постанови Кабміну не можуть звужувати права громадян, закріплені спеціальним Законом № 2262-XII та Конституцією України. Предметом позову є визначення мого права на отримання пенсії (встановленого належного розміру виплат відповідно до закону). Спір щодо Постанови №821 жодним чином не заважає суду встановити, чи законно ПФУ здійснює виплату нарахованої пенсії.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови виплачувати пенсію ОСОБА_1 без встановлення обмеження на виплату нарахованої пенсії та без врахування Постанови № 821 КМУ «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію з 08 червня 2026 року без встановлення обмеження на виплату нарахованої пенсії та без врахування Постанови № 821 КМУ «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» з урахуванням раніше проведених виплат та із урахуванням судових рішень по справах №260/1546/25, №260/51/26, №260/913/26.

В решті позовних вимог - відмовлено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, просив скасувати рішення суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову через порушення норм матеріального, процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що ОСОБА_1 , останній перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". З моменту прийняття Закону №2262-ХІІ до ст. 13 неодноразово вносились зміни, зокрема щодо визначення максимального розміру пенсії, обчисленого відповідно до цієї статті. З аналізу вищенаведеного випливає, що законодавцем визначено єдиний підхід не тільки щодо визначення видів грошового забезпечення військовослужбовців, які враховуються при призначенні (стаття 43) та при перерахунку раніше призначених пенсій (стаття 63), але й для визначення максимального розміру пенсії, встановленого Законом на час призначення/перерахунку (стаття 13). На виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.04.2026 по справі №260/51/26 Головним управлінням здійснено з 01 травня 2025 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 без обмеження її розміру 10 прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, що втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум. Пенсійна виплата ОСОБА_1 після проведеного перерахунку на виконання рішення становить 33988,14 грн. (з урахуванням індексації (х0,1210) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році»). При здійсненні індексації, враховані норми Закону України від 08.07.2011 року №3668 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», якими визначено, що розмір пенсії, який перевищує максимальний розмір пенсії, встановлений цим Законом, не переглядається до того часу, коли він відповідатиме максимальному розміру пенсії встановленому цим Законом. Відповідно до частини 8 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік» перерахунок пенсій, надбавок, підвищень та інших доплат до пенсії, який здійснюється з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, встановленого законом Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік» на 1 січня 2026 року, проводиться з 1 березня 2026 року . Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи слід зазначити, що, Головним управлінням Пенсійного фонду в Закарпатській області в 2026 році здійснено перерахунок та виплату пенсії, відповідно до вимог чинного на момент перерахунку законодавства.

Стосовно зобов`язання здійснити виплату пенсії без урахування (застосування) до відповідних виплат постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень», зазначає, що Порядок № 821 визначає механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій, призначених або перерахованих на виконання судових рішень. Зазначав, що відповідні виплати здійснюються в межах бюджетних асигнувань одержувачам, яких включено до переліку станом на перше число місяця, що передує місяцю виплати. Сума виплати визначається пропорційно виділеним бюджетним асигнуванням, але не може перевищувати належну до виплати суму, що обліковується в переліку. На думку апелянта, як територіальний орган Пенсійного фонду України він зобов`язаний керуватися Конституцією та законами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, зокрема актами Кабінету Міністрів України. Тому вважав дії щодо застосування Порядку № 821 правомірними.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області та отримує пенсію за вислугу років з 19 жовтня 2010 року відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

29 квітня 2025 року рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 260/1546/25, яке набрало законної сили 02 лютого 2026 року зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2025 без обмеження її максимальним розміром шляхом застосування понижуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення пенсії понад 10 розмірів прожиткового мінімуму із 01 січня 2025 року визначених Постановою Кабінету Міністрів України №1 від 3 січня 2025 року «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».

21 квітня 2026 року рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 260/51/26, яке набрало законної сили 21 травня 2026 року зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити з 01 травня 2025 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її розміру 10 прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, що втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум.

23 квітня 2026 року рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 260/913/26, яке набрало законної сили 10 серпня 2026 року зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити з 01 січня 2026 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром, та без застосування понижуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, визначених постановою Кабінету Міністрів України №1778 від 30 грудня 2025 року «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум.

18 червня 2026 року Головне управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області листом № 7093-7832/Т-02/8-0700/26 повідомило позивачу, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.04.2026 по справі №260/51/26, яке набрало в законної сили з 21.05.2026 виконано Головним управлінням в межах покладених зобов`язань. На виконання вищезазначеного рішення суду Головним управлінням здійснено з 01 травня 2025 року перерахунок та виплату пенсії без обмеження її розміру 10 прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, що втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум, із врахуванням висновків суду та у відповідності до діючої на момент виконання рішення суду постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсії (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень». В решті позову за рішенням суду відмовлено. Нарахована різниця в пенсії за минулий час (з урахуванням виплачених сум) з 01.05.2025 по 30.06.2026 в сумі 17250,00 грн, обліковується в пенсійній справі. Разом з тим, зазначають, що суми пенсій, нараховані на виконання судових рішень, що виплачуються за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійного фонду України на цю мету, обліковуються в автоматизованих системах обробки пенсійної документації (електронних пенсійних справах). Отже, вище зазначена сума обліковується у електронній пенсійній справі та буде виплачена Вам Головним управлінням у межах бюджетних асигнувань, після виділення коштів з Державного бюджету України на цю мету та у відповідності до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання рішень. Слід зазначити, що на момент виникнення спірних відносин, а саме набрання чинності рішень за Вашими позовами у справах №260/51/26 від 21.04.2026 (яке набрало в законної сили з 21.05.2026) та №260/1546/25, від 29.04.2025 (яке набрало законної сили 02.02.2026), виконання судових рішень регулювалось чинною Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821, якою було затверджено «Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсії (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень». У період виконання рішення суду по справі Порядок 821 був чинним, наразі станом після 08.06.2026 року відсутній чинний порядок, який регулює подальшу виплату та виконання рішення судів (а.с. 20-21).

Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, відсутність фінансування не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов`язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних сум пенсій, приписи постанови КМУ від 14.07.2025 №821, на підставі яких виплату пенсії, на виконання судового рішення, здійснюється у належному розмірі фактично нівелюють прийняті судові рішення та їх виконання..

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного.

Статтями 46 та 92 Конституції України чітко закріплено право громадян на соціальний захист і пенсійне забезпечення, основи та форми якого визначаються виключно законами України. Будь-яке втручання у сферу пенсійних виплат, зокрема встановлення додаткових умов, обмежень асигнувань чи особливих часових параметрів для їх отримання, є прерогативою законодавчої влади і не може здійснюватися актами Кабінету Міністрів України.

За змістом статей 129 та 129-1 Конституції України, обов`язковість судового рішення є однією з фундаментальних засад судочинства. Судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає виконанню на всій території України, а держава зобов`язана забезпечити його реалізацію у визначеному саме законом порядку. Цей принцип є невід`ємною складовою права на справедливий суд, закріпленого статтею 55 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Правові засади виконання судових рішень та державні гарантії їх виконання визначені Законом України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) та Законом України від 05.06.2012 № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон № 4901-VI).

Зазначені закони регулюють, зокрема, виконання рішень, боржниками за якими є державні органи.

Пунктом 25 розділу «Прикінцеві положення» Закону України від 19.11.2024 № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» передбачено здійснення з бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік видатків на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішенням суду за окремими напрямами за джерелами їх виплати. Кабінету Міністрів України доручено забезпечити визначення порядку виконання цієї норми.

Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 14.07.2025 №821, якою затвердив Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень.

Цим Порядком Уряд визначив механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування).

Пунктами 5 та 6 Порядку № 821 передбачено здійснення виплат нарахованих за минулий час сум пенсій та перерахованих пенсій за рішеннями суду в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік.

За пунктом 7 Порядку № 821 сума виплати визначається пропорційно виділеним бюджетним асигнуванням. Пунктом 8 цього Порядку передбачено перенесення невиплачених протягом поточного бюджетного періоду сум на наступний бюджетний період із їх виплатою в межах установлених бюджетних асигнувань.

Частина третя статті 7 КАС України встановлює пріоритет застосування акта вищої юридичної сили в разі невідповідності йому іншого правового акта.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України суд ураховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права.

Спірним у цій справі є питання правомірності застосування ГУ ПФ України в Закарпатській області Порядку № 821 як підстави для обмеження виплати пенсії, перерахованої позивачу на виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Отже, вирішенню підлягає не питання про повторне встановлення права позивача на відповідні перерахунки пенсії, а питання про допустимість запровадження відповідачем додаткових умов реалізації цього права на підставі підзаконного нормативно-правового акта.

Під час вирішення питання про належний спосіб судового захисту колегія суддів ураховує висновок судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 15.09.2026 у справі № 580/490/26, відповідно до якого оскарження дій органу Пенсійного фонду України щодо застосування Порядку № 821 під час виконання судового рішення здійснюється в порядку статті 383 КАС України, а не шляхом пред`явлення нового позову.

Водночас фактичні обставини та предмет спору у справі № 580/490/26 відрізняються від обставин цієї справи. У справі № 580/490/26 оскаржувані дії стосувалися способу виконання одного конкретного судового рішення. У справі, що переглядається, заборгованість із виплати пенсії сформовано за наслідками перерахунків, проведених на виконання трьох самостійних судових рішень, а саме №260/1546/25, №260/51/26, №260/913/26, тоді як відповідач застосував до всієї сукупності нарахованих сум один і той самий порядок обмеження їх виплати.

За таких конкретних обставин цієї справи предметом оскарження є не спосіб виконання кожного із трьох судових рішень окремо, а єдина за змістом дія відповідача щодо поширення встановлених Порядком № 821 обмежень на сукупну заборгованість відповідача щодо виплати пенсії позивачу на виконання усіх судових рішень та обмеження поточного розміру пенсії і віднесення такої різниці до «поточної заборгованості». Така дія має неподільний характер і потребує оцінки в межах одного провадження. Звернення із заявами в порядку статті 383 КАС України в кожній із трьох справ за цих обставин та розгляд питання про правомірність однієї й тієї самої дії відповідача в трьох окремих судових провадженнях не забезпечує ефективного судового захисту прав позивача щодо всієї суми заборгованості (як ретроспективної так і поточної).

Отже, висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 15.09.2026 у справі № 580/490/26, з огляду на наведені істотні відмінності, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин у цій справі.

Вирішуючи питання щодо правомірності застосування Порядку № 821, колегія суддів апеляційної інстанції ураховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10.09.2026 у справі № 320/51895/25.

У зазначеній справі предметом судового розгляду була правомірність Постанови № 821. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, Постанову № 821 визнано протиправною та нечинною. За результатами касаційного перегляду Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо виходу Кабінету Міністрів України за межі наданих йому повноважень та обмеження права на належне виконання судового рішення.

Зокрема, у пункті 49 зазначеної постанови Верховний Суд сформулював такий висновок: «Приписи Порядку № 821 встановлюють додаткові умови та часові параметри для отримання соціальної виплати у належному розмірі особами, порушені права яких були захищені у судовому порядку, що ставить обов`язковість виконання судового рішення у залежність від обсягів бюджетного фінансування, що суперечить конституційній нормі, за якою порядок виконання судового рішення визначається законом, і не може бути змінений підзаконним актом».

Також Верховний Суд зазначив, що доручення Кабінету Міністрів України визначити порядок виконання пункту 25 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» стосувалося виокремлення відповідних видатків у бюджеті Пенсійного фонду України за джерелами їх виплати.

Ця норма не наділяла Уряд повноваженнями встановлювати інший порядок виконання судових рішень, боржниками за якими є органи Пенсійного фонду України.

У пункті 66 постанови від 10.09.2026 у справі № 320/51895/25 Верховний Суд дійшов висновку, що Кабінет Міністрів України не уповноважений розширювати права Пенсійного фонду України, дозволяючи його органам самостійно визначати черговість, частковість чи пропорційність виконання остаточних судових рішень. Постанова № 821 прийнята Урядом поза межами його конституційної компетенції.

Наведені висновки підлягають урахуванню під час вирішення цієї справи, оскільки стосуються правової природи та допустимості застосування того самого нормативного регулювання, на яке відповідач послався як на підставу для обмеження виплати пенсії позивачу.

Відмінність безпосереднього предмета оскарження - нормативно-правового акта у справі № 320/51895/25 та дій органу Пенсійного фонду України щодо його застосування у справі, що розглядається, не змінює змісту правового питання щодо відповідності встановлених Порядком № 821 обмежень актам вищої юридичної сили.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Порядок № 821 регулює виключно внутрішній механізм фінансування та не впливає на реалізацію права позивача на пенсійне забезпечення.

Перерахунок пенсії та виплата визначених за його результатами сум є взаємопов`язаними елементами реалізації права на пенсійне забезпечення. Проведення перерахунку не усуває порушення, якщо виплата його результатів обмежується на підставі приписів, які суперечать закону.

Посилання на необхідність здійснення бюджетних платежів у межах відповідних призначень також не є достатнім обґрунтуванням правомірності спірних дій.

Бюджетне планування та визначення джерел фінансування виконання судових рішень належать до організації діяльності держави. Однак ці повноваження не можуть тлумачитися як дозвіл установлювати підзаконним актом додаткові обмеження виконання остаточного судового рішення або змінювати обсяг належної особі виплати. Такий підхід відповідає висновкам Верховного Суду щодо змісту делегованих Уряду повноважень у справі № 320/51895/25.

Пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4901-VI передбачено, що виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення. Заборгованість погашається в такій черговості: у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника; у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами; у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду. Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік».

Цією нормою визначено порядок виконання рішень суду та виконавчих документів, які ухвалені або видані до набрання чинності Законом № 4901-VI, тобто до 01.01.2013.

З метою визначення механізму обліку виконавчих документів та судових рішень, передбачених пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4901-VI, інвентаризації та погашення заборгованості за ними, постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 440 було затверджено відповідний Порядок. Пунктом 2 цього порядку передбачено, що вжитий у ньому термін «рішення» означає виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» суб`єкти, які видані або ухвалені до 1 січня 2013 року.

Пунктом 2 Порядку № 821 визначено, що під вжитим у ньому терміном «судові рішення» слід розуміти рішення суду, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», на виконання яких стягувачу призначено (перераховано) пенсію (щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці).

За таких обставин пункт 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4901-VI не застосовний до спірних правовідносин.

Колегія суддів зазначає, що сама лише чинність Постанови № 821 на час виникнення спірних правовідносин не була достатньою підставою для її застосування.

Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України суд повинен вирішувати колізію між нормативними актами на користь акта вищої юридичної сили. Тому формальна чинність підзаконного акта не звільняє суд від перевірки його відповідності закону під час вирішення конкретного спору.

У цій справі суд не вирішує повторно вимогу про визнання Постанови № 821 нечинною, а визначає норми права, які належить застосувати для перевірки правомірності дій відповідача. Підставою для висновку про протиправність спірних дій є застосування відповідачем обмежень, які не відповідали актам вищої юридичної сили.

Судом першої інстанції встановив, що відповідач провів перерахунки пенсії позивача, визначив відповідні суми доплат та облікував їх у підсистемі «Реєстр судових рішень». При цьому як підставу для здійснення виплат у межах бюджетних призначень відповідач застосував Порядок № 821.

Саме по собі внесення нарахованих сум до відповідної інформаційної системи не усуває правових наслідків застосування до позивача обмежень, установлених цим Порядком.

Облік заборгованості є організаційною дією та не може підміняти виплату належних особі коштів. Визнання відповідачем відповідних сум заборгованістю не надає йому права визначати інші, не встановлені законом умови їх отримання.

Колегія суддів зазначає, що з урахуванням наведеного, вказані в апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки ґрунтуються на помилковому та довільному тлумаченні скаржником норм процесуального права.

В аспекті оцінки інших аргументів учасників справи колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, пункт 29; рішення від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 23; рішення від 28.01.2011 (остаточне) у справі «Трофимчук проти України», заява № 4241/03, пункт 54; рішення від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26). Хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, але орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36).

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судом першої інстанції повно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи та правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області - залишити без задоволення.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2026 року у справі №260/4395/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Ю. О. Калмикова

судді В. С. Затолочний

Н. М. Судова-Хомюк