Постанова № 141378601 у справі № 500/2276/26 від 09.11.2026

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Львів Справа № 500/2276/26 пров. № А/857/49783/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

судді-доповідача: Калмикової Ю.О.,

суддів: Запотічного І.І.,

Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2026 року у справі №500/2276/26 (головуючий суддя І інстанції Грицюк Р.П.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішеннявід 26.03.2026 №0[телефон приховано], №0[телефон приховано], №0[телефон приховано].

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними, винесеними з порушенням норм матеріального права та підлягають скасуванню, оскільки висновки контролюючого органу про отримання нею у 2023 році іноземного доходу від британської компанії «Fenix International Ltd» (платформа OnlyFans) у сумі 429467 грн ґрунтуються виключно на бездоказових припущеннях. Позивач наголошує, що в основу акта перевірки покладено лише лист ДПС України від 05.09.2025 №21688/7/99-00-24-04-03-07, який не є первинним документом в розумінні норм ПК України, а є засобом листування між ДПС України та Головним управлінням ДПС в Тернопільській області. Акт перевірки не містить посилань на документи про фінансово-господарську діяльність позивача, отримані нею доходи і видатки, чи іншу інформацію, що може слугувати підставою до обчислення податків, зборів, платежів, та з якої б достовірно вбачалося порушення позивачем вимог податкового законодавства (виписки банку, договори про надання послуг тощо). Висновки відповідача про те, що позивачка створювала контент на платформі OnlyFans у 2023 році, внаслідок чого отримувала доходи, які підлягають оподаткуванню, не ґрунтується на належних, достовірних та достатніх доказах.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову, наполягаючи на правомірності дій. Свою позицію суб`єкт владних повноважень мотивує тим, що діяв виключно в межах компетенції, на підставі та у спосіб, визначені нормами Податкового кодексу України. Контролюючий орган зазначає, що законною підставою для призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача стала офіційна податкова інформація, отримана від компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії. Цей обмін інформацією відбувся на міждержавному рівні відповідно до статті 27 Конвенції про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням (набула чинності 11.08.1993) та Багатосторонньої конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах. Отримана по офіційних каналах інформація містила конкретні та деталізовані відомості (ідентифікацію особи, суму, джерело) про те, що позивач у період з 01.01.2023 по 31.12.2023 отримала дохід від «Fenix International Ltd» у сумі 429 467,00 грн.

Таким чином, інформація отримана на підставі міжнародного запиту від компетентного органу іноземної держави і яка містить конкретні відомості про платника (персональні дані позивачки, суму нарахованого їй доходу) підпадає під ознаки податкової інформації, відтак доводи позивача про те, що лише лист ДПС України був підставою для висновку про отримання доходу позивачкою є помилковим.

Відповідач також акцентував увагу суду на тому, що позивач умисно ухилилася від співпраці з контролюючим органом, проігнорувавши вимогу надати пояснення та відповідні документи під час перевірки.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2026 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, оскаржила його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначила, що саме на контролюючий орган покладено процесуальний обов`язок довести правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень, у тому числі довести факт отримання позивачем доходу, який став підставою для донарахувань. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції істотно порушив загальні засади адміністративного судочинства та правила розподілу тягаря доказування в публічно-правових спорах.

Суд першої інстанції жодним чином не встановив та не дослідив чи справді спірна інформація щодо доходів позивачки була отримана саме в рамках багатостороннього автоматичного обміну CRS, а не в порядку індивідуального запиту відповідно до двосторонньої Конвенції 1993 року та який сукупний залишок (вартість) фінансових рахунків позивачки станом на 31 грудня 2023 року та чи перевищував він поріг у 250 000 доларів США. За відсутності таких висновків застосування спірної інформації для нарахування податкових зобов`язань є, щонайменше, передчасним, а Рішення в цій частині не може вважатися ухваленим на підставі повного з`ясування обставин справи, як цього вимагає ст. 242 КАС України.

З відповіді ДПС України від 05.11.2025 вбачається, що спеціальний запит до компетентного органу Сполученого Королівства щодо позивачки особисто не надсилався, а лист ДПС України від 05.09.2025 стосувався виключно доручення «щодо відпрацювання переліку фізичних осіб резидентів» без ознак персоніфікованого запиту та отриманої на нього персоніфікованої відповіді у розумінні Наказу № 118.

Відповідач не надав жодного документального підтвердження існування будь-яких іноземних рахунків, електронних гаманців тощо, відкритих на ім`я позивача; не надав жодної банківської виписки, платіжного доручення чи іншого документа, що підтверджував би отримання коштів, реальний рух коштів або факт здійснення хоча б однієї із транзакцій. Поклавши на позивача обов`язок надати докази, які б виключали можливість отримання коштів через інші рахунки чи електронні платіжні системи, суд поклав на скаржника обов`язок доводити відсутність рахунків у всіх банківських та фінансових установах світу.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав на правильність висновків суду першої інстанції та просив відмовити в її задоволенні. Наголошує, що листом Державної податкової служби України від 05.09.2025 № 21688/7/99-00-24-04-03-07 підтверджено, що позивач у 2023 році отримала дохід від британського суб`єкта господарювання «Fenix International Ltd» (платформа для створення контенту OnlyFans). Загальна сума отриманого іноземного доходу склала 429467,00 грн.

Перевіркою встановлено, що всупереч вимогам податкового законодавства України, позивач жодним чином не задекларувала вказаний дохід. Позивач не подала до контролюючого органу обов`язкову річну податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2023 рік, чим фактично приховала наявний об`єкт оподаткування. Як наслідок, нею не здійснене самостійне нарахування податкових зобов`язань та не сплачено до державного бюджету належні суми податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) і військового збору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що до ГУ ДПС у Тернопільській області надійшов лист ДПС України від 05.09.2025 №21688/7/99-00-24-04-03-07, в якому зазначена інформація, надана компетентним органом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, у порядку, передбаченому Конвенцією між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна, що набула чинності 11 серпня 1993 року, стосовно одержання доходів фізичними особами - резидентами України від британського суб`єкта господарювання "Fenix International Ltd" за створення контенту на платформі OnlyFans за 2023 рік, у додатку до якого у переліку фізичних осіб зазначена ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що отримала дохід за створення контенту на платформі у сумі 11307,00 доларів США.

ГУ ДПС у Тернопільській області направило ОСОБА_1 рекомендованим листом на її податкову адресу запит від 28.10.2025 про надання пояснень та копій документів щодо отримання нею доходу у 2023 році від британського суб`єкта господарювання "Fenix International Ltd" за створення контенту на платформі OnlyFans, який повернуто без вручення.

Відповідачем на підставі наказу ГУ ДПС у Тернопільській області від 22 грудня 2025 року №2726-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 , відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 78.1.1, 78.1.2 пункту 78.1 статті 78, статті 79 ПК України, Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо скасування мораторію на проведення податкових перевірок" проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих з джерел їх походження за межами України, створивши контент на інтерактивній онлайн - платформі OnlyFans, за період з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року, за результатами якої 19 лютого 2026 року складено акт №2208/19-00-24-05/ НОМЕР_1 .

З листа Державної податкової служби України від 05.09.2025 № 21688/7/99-00-24-04-03-07 вбачається, що позивач у 2023 році отримала дохід від британського суб`єкта господарювання «Fenix International Ltd» (платформа для створення контенту OnlyFans). Загальна сума отриманого іноземного доходу склала 429467,00 грн.

Перевіркою встановлено, що всупереч вимогам податкового законодавства України, позивач жодним чином не задекларувала вказаний дохід. Позивач не подала до контролюючого органу обов`язкову річну податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2023 рік, чим фактично приховала наявний об`єкт оподаткування. Як наслідок, нею не здійснене самостійне нарахування податкових зобов`язань та не сплачено до державного бюджету належні суми податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) і військового збору.

Висновками перевірки позивачем порушено вимоги:

- підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179 ПК України, а саме: неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за результатами звітного (податкового) 2023 року;

- підпункту 164.1.1 пункту 164.1 статті 164, підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 ПК України, а саме: заниження за звітний (податковий) 2023 рік оподатковуваного доходу, отриманого з джерел походження за межами України від британського суб`єкта господарювання "Fenix International Ltd", створивши контент на інтерактивній онлайн - платформі OnlyFans, у результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за період з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року на суму 77304,06 грн;

- пункту 16-1 розділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України, а саме: заниження за звітний (податковий) 2023 рік оподатковуваного доходу, отриманого з джерел походження за межами України від британського суб`єкта господарювання "Fenix International Ltd", створивши контент на інтерактивній онлайн - платформі OnlyFans, у результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з військового збору за період з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року на загальну суму 6442,00 грн.

Окрім цього, матеріалами перевірки зафіксовано, що контролюючий орган вживав належних заходів для отримання від платника відповідних пояснень та підтверджуючих документів. Незважаючи на отримане офіційне повідомлення з вимогою надати первинні документи, які пов`язані з нарахуванням, виплатою та отриманням зазначених доходів, позивач залишила його без реагування.

На підставі висновків вказаного акта перевірки, податковим органом від 26 березня 2026 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0[телефон приховано], яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі - 340 грн;

№0[телефон приховано], яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на суму 8052,50 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 6442,06 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1610,50 грн);

№0[телефон приховано], яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 96630,08 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 77304,06 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 19326,02 грн).

Беручи до уваги виявлені та зафіксовані в акті перевірки порушення вимог податкового законодавства, відповідачем 26.03.2026 винесено податкові повідомлення-рішення.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки та спірними рішеннями суб`єкта владних повноважень, позивач звернулася до суду із цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що інформація отримана на підставі міжнародного запиту від компетентного органу іноземної держави і яка містить конкретні дані про платника (персональні дані позивачки, суму нарахованого їй доходу) підпадає під ознаки податкової інформації. Контролюючий орган мав усі правові підстави для призначення перевірки та винесення Наказу про проведення перевірки, оскільки отримав в установленому законом порядку податкову інформацію про можливі порушення платником податків норм податкового законодавства, та надіслав такому платнику податків запит про надання пояснень та документів, що стосувалися предмета перевірки. Наявна у контролюючого органу податкова інформація свідчила про отримання позивачем у 2023 році доходу від нерезидента, що, у свою чергу, зумовлювало необхідність перевірки дотримання позивачем обов`язку щодо подання податкової декларації. Суд дійшов висновку про доведеність факту отримання позивачем доходу джерелом походження за межами України, але при цьому вказаний дохід позивачем не декларувався, обов`язкові податки і платежі не сплачено. У даній справі контролюючим органом надано суду податкову інформацію, отриману від компетентного органу іноземної держави, відомості щодо суми доходу, кількості транзакцій, а також матеріали податкової перевірки. Натомість позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували факт отримання доходу від Fenix International Ltd.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

Положеннями пункту 78.4 статті 78 ПК України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до підпунктів 78.1.1. та 78.1.2. пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту; платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звітність для податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, якщо їх подання передбачено законом.

Як встановлено судом, правовою підставою для призначення та проведення перевірки слугували норми ПК України та податкова інформація, від компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, згідно з якою позивач отримувала доходи від британського суб`єкта господарювання Fenix International Ltd за створення контенту на платформі OnlyFans та не подавала декларацію про отримані доходи.

Відповідно до підпункту 72.1.4 пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів.

Згідно з підпунктом 83.1.2 пункту 83.1 статті 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є, зокрема, податкова інформація.

Положеннями пункту 3.2 статті 3 ПК України визначено, що податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії 10.02.1993 укладено Конвенцію про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи і на приріст вартості майна, яка набрала чинності 11.08.1993. Законом України від 30.10.2019 № 244-IX ратифіковано Протокол про внесення змін до зазначеної Конвенції, який набрав чинності 05.12.2019 (далі Конвенція).

Також Україна та Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії є учасниками Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах, підписаної 25.01.1988, яку ратифіковано Законом України від 17.12.2008 № 677-VI, і для України вона набула чинності 01.07.2009 (далі Конвенція про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах).

Згідно з пунктом 1 статті 27 Конвенції компетентні органи Договірних Держав обмінюються інформацією, необхідною для виконання положень цієї Конвенції або національних законодавств Договірних Держав, що стосуються податків, на які поширюється Конвенція в тій мірі, доки оподаткування не суперечить цій Конвенції, зокрема, щоб попереджувати шахрайство і полегшувати застосування встановлених законом положень проти легальних ухилень. Будь-яка інформація, одержана Договірною Державою, буде розглядатися як конфіденційна і буде розкрита тільки особам або властям (включаючи суди і органи управління), зайнятим оцінкою або збиранням, примусовим стягненням або судовим переслідуванням, або розглядом апеляції стосовно податків, на які поширюється ця Конвенція. Такі особи або органи будуть використовувати інформацію тільки з цією метою. Вони можуть розкривати інформацію в публічних судових засіданнях і юридичних рішеннях.

За змістом статті 4 Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах сторони, зокрема, як передбачено в цьому розділі, здійснюють обмін будь-якою інформацією, яка може бути доречною для: a) установлення суми та збору податку, а також стягнення податкової заборгованості й здійснення виконавчих заходів з метою її стягнення; і b) притягнення до адміністративної відповідальності чи порушення кримінального переслідування в судовому органі.

Стаття 5 Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах визначає, що на прохання запитуючої держави запитувана держава надає запитуючій державі будь-яку інформацію, що згадується в статті 4 та стосується конкретних осіб чи операцій. Якщо інформації, яка міститься в податкових досьє запитуваної держави, недостатньо для задоволення цією державою прохання про надання інформації, ця держава вживає всіх відповідних заходів для надання запитуючій державі запитуваної інформації.

Крім того Міністерство фінансів України наказом від 16.04.2022 № 118 затвердило Порядок обміну податковою інформацією з компетентними органами іноземних країн.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що отримана контролюючим органом у межах міжнародного обміну податковою інформацією, є одним із передбачених законом джерел податкової інформації та може використовуватися під час здійснення податкового контролю, у тому числі при призначенні та проведенні перевірок, а також під час прийняття рішень за їх результатами.

Водночас сам по собі факт отримання такої інформації не звільняє контролюючий орган від обов`язку доведення обставин, з якими податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку, а суд - від обов`язку надати оцінку достатності, достовірності та взаємному зв`язку доказів у їх сукупності. Наявність міжнародної податкової інформації не може бути достатньою підставою для висновку про отримання платником податків оподатковуваного доходу та визначення грошових зобов`язань без з`ясування інших обставин, що входять до предмета доказування у справі.

Такий підхід був підтриманий Верховним Судом у постанові від 17.06.2026 у справі № 240/22077/25, від 25.06.2026 у справі № 560/9531/25, від 08.09.2026 у справі № 420/12445/25 та від 08.09.2026 № 560/4741/25.

При цьому, у вищезазначених постановах Верховний Суд зауважив, що належна оцінка таких відомостей потребує дослідження не лише змісту самої міжнародної податкової інформації, а й особливостей функціонування відповідної платформи, порядку створення облікових записів, вимог до підтвердження особи користувача, механізмів верифікації даних та значення ідентифікаторів, які використовуються платформою. Зазначені обставини потребують ретельного, повного та всебічного дослідження для забезпечення правильного застосування норм матеріального і процесуального права, а також для ухвалення законного й обґрунтованого рішення відповідно до статей 2, 242 КАС України.

Матеріалами справи підтверджується, що контролюючим органом після отримання податкової інформації було направлено позивачу письмовий запит від 28.10.2025 №22701/6/19-00-24-02-09 про надання пояснень та копій документів щодо отримання нею доходу у 2023 році від британського суб`єкта господарювання "Fenix International Ltd" за створення контенту на платформі OnlyFans, який повернуто без вручення.

Надаючи правову оцінку спору по суті вчинених правопорушень, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до підпункту 162.1.1. пункту 162.1 статті 162 ПК України платниками податку є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з підпунктом 163.1.3. пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є, зокрема, іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Положеннями пункту 164.3 статті 164 ПК України визначено, що при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

Відповідно до підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 ПК України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Згідно з пунктом 164.4 статті 164 ПК України під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.

Отже, отримані фізичною особою доходи, отримані з джерел за межами України відносяться до об`єкту оподаткування податком на доходи фізичних осіб, та є об`єктом оподаткування військовим збором згідно з пунктом 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України.

Згідно з підпунктом 170.11.1 пункту 170.11 статті 170 ПК України у разі, якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку отримувача, який зобов`язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу першого пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України у редакції, застосовній до спірних правовідносин станом на 2023 рік, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір..

Згідно з підпунктом 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Підпунктом 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України встановлено, що ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Отже, у спірних правовідносинах ПДФО та військовий збір обчислюються з однієї й тієї самої суми оподатковуваного іноземного доходу, визначеної у гривнях. Встановлення факту отримання такого доходу, його розміру та моменту нарахування (отримання) є спільною передумовою визначення обох платежів. Відповідно, правильність обох нарахувань залежить від правильності визначення гривневої суми доходу за правилами пункту 164.4 статті 164 ПК України.

За змістом підпункту 163.1.3 пункту 163.1 статті 163 та підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 ПК України іноземний дохід включається до загального річного оподатковуваного доходу за той звітний податковий рік, протягом якого його отримано.

Отже, встановлення моменту отримання доходу є необхідним для його віднесення до відповідного податкового періоду.

Пункт 164.4 статті 164 ПК України пов`язує перерахунок валютного доходу у гривні з курсом НБУ, що діє на момент нарахування (отримання) такого доходу. У системному зв`язку із зазначеними нормами це означає, що застосуванню валютного курсу має передувати встановлення факту отримання оподатковуваного іноземного доходу та конкретної події, яка у відповідних правовідносинах становить його нарахування (отримання). Без визначення цієї події та її дати вибір застосовного курсу не є обґрунтованим.

Річний порядок декларування не встановлює єдиної дати отримання всіх доходів за рік і не передбачає їх перерахунку за курсом на 31 грудня лише через закінчення звітного періоду. Кожна сума доходу підлягає перерахунку за курсом, застосовним до встановленої дати її нарахування (отримання). Числовий збіг цього курсу з курсом на 31 грудня можливий, однак сам по собі не підтверджує правильності визначення дати нарахування (отримання) доходу та не замінює обґрунтування проведеного розрахунку.

Наведена вище практика Верховного Суду допускає використання міжнародної податкової інформації для доказування отримання доходу (постанова від 06.08.2026 у справі №600/2950/25-а). Водночас для застосування пункту 164.4 статті 164 ПК України необхідно встановити факт, розмір і момент нарахування (отримання) відповідного доходу, оскільки його перерахунок у гривні здійснюється за курсом НБУ, чинним саме на цей момент (постанови від 17.06.2026 у справі №240/22077/25, від 25.06.2026 у справі №560/9531/25).

Отже, для визначення позивачу грошових зобов`язань відповідач мав встановити факт отримання позивачем доходів.

Водночас податкова інформація, на яку відповідач посилається в Акті перевірки, не містить відомостей про спосіб одержання Позивачем коштів, які, як стверджує відповідач, є доходом, отриманим за створення контенту на платформі OnlyFans.

Колегія суддів також зауважує, що у межах цієї справи відповідач не довів, що ним вживалися будь-які заходи для встановлення факту одержання позивачем коштів від компанії Fenix International Limited.

Наказом Міністерства фінансів України від 16.04.2022 № 118 затверджено Порядок обміну податковою інформацією з компетентними органами іноземних країн (далі Порядок № 118), який регулює процедуру обміну податковою інформацією між ДПС та компетентними органами іноземних держав за спеціальними запитами, а також у межах спонтанного обміну податковою інформацією стосовно податків та в межах, визначених Конвенцією про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах, ратифікованою Законом України від 17 грудня 2008 року № 677-VI Про ратифікацію Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах, із застереженнями, та/або іншим міжнародним договором України, що містить положення про обмін інформацією в податкових цілях (далі - міжнародні договори).

Порядок № 118, зокрема, передбачає можливість і механізм направлення спеціального запиту у певних випадках.

Відповідно до абз. 1 п. 3 розділу І Порядку № 118 в редакції, чинній на момент проведення перевірки, для цілей цього Порядку термін "спеціальний запит" означає запит про надання інформації стосовно конкретних осіб або операцій, яка є необхідною або може бути доречною для виконання або застосування положень національного законодавства або міжнародних договорів. Спеціальний запит може бути направлений ДПС іноземному компетентному органу або іноземним компетентним органом до ДПС.

Ініціаторами спеціального запиту можуть виступати структурні підрозділи ДПС, а також головні управління ДПС в областях, м. Києві, міжрегіональні управління ДПС по роботі з великими платниками податків (п. 4 розділу І Порядку № 118).

Відповідно до п. 8 розділу І Порядку № 118 спеціальний запит готується, зокрема, у таких випадках:

- аналіз податкової звітності суб`єкта господарювання (його філії, представництва, тощо) свідчить про можливість заниження платником податків податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на доходи фізичних осіб при здійсненні виплат на користь нерезидентів шляхом неправомірного застосування звільнення від оподаткування або пониженої ставки податку, що передбачені міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування (пп. 1);

- факти свідчать, що необхідна інформація знаходиться за межами України, і в ході проведення перевірок та/або звірок платників податків у межах податкового контролю виникає потреба в підтвердженні достовірності такої інформації, зокрема у разі встановлення простроченої дебіторської заборгованості у нерезидента перед резидентом (пп. 2);

- в інших випадках, коли для виконання або застосування положень законодавства України або міжнародних договорів ДПС потребує отримання інформації від компетентних органів іноземних країн (пп. 8).

Отже, відповідно до Порядку № 118 у відповідача було право і передбачений вказаним нормативно-правовим актом механізм для одержання інформації, необхідної для підтвердження факту одержання позивачем доходів від компанії-нерезидента. Всупереч цьому, відповідач не вжив заходів для формування доказової бази, достатньої для висновків, наведених в Акті перевірки.

Колегія суддів зауважує, що до встановлених ст. 21 ПК України обов`язків посадових та службових осіб контролюючих органів, серед іншого, належать обов`язки: забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій (пп. 21.1.2 п. 21.1 ст. 21 ПК України); забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень (пп. 21.1.3 п. 21.1 ст. 21 ПК України).

Вказані обов`язки працівниками відповідача у межах перевірки позивача не виконані, внаслідок чого в Акті перевірки викладено висновки, не підтверджені належними і допустимими доказами.

Як убачається з матеріалів справи, підставою для визначення позивачу грошових зобов`язань стали відомості, отримані контролюючим органом від Державної податкової служби України та компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, відповідно до яких позивач нібито отримала у 2023 році доходи від Fenix International Ltd у зв`язку зі створенням контенту на платформі OnlyFans.

Водночас сама по собі наявність у контролюючого органу відповідної інформації не звільняє його від обов`язку довести, що така інформація стосується саме позивача, підтверджує саме факт отримання нею коштів та дає можливість достовірно визначити розмір отриманого доходу.

Колегія суддів звертає увагу, що предметом доказування у цій справі є не факт існування певної інформації у розпорядженні контролюючого органу, а фактичні обставини, на підставі яких позивачу визначено податкові зобов`язання, а саме факт отримання нею відповідного доходу, його розмір, джерело походження та момент отримання.

Відповідно до частини першої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

При цьому за змістом статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Таким чином, для висновку про правомірність визначення позивачу грошових зобов`язань суд повинен оцінити не лише джерело отримання відповідної інформації, а насамперед її зміст, достовірність, належність до позивача та достатність для підтвердження конкретних обставин, які стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів зазначає, що у наданих контролюючим органом документах містяться відомості про облікові записи на платформі OnlyFans та відповідні операції, однак сам факт наявності таких відомостей не є безумовним підтвердженням фактичного отримання саме позивачем коштів у визначеному податковим органом розмірі.

При цьому відповідач не надав доказів, на підставі яких можна достовірно ототожнити зазначені облікові записи та операції з позивачем, а також не встановив обставин щодо фактичного перерахування відповідних коштів на рахунки чи інші платіжні інструменти, якими користувалася позивач.

Саме по собі зазначення імені особи або інших ідентифікаційних відомостей у відповідній інформації не усуває необхідності перевірки їх належності конкретній особі та не підтверджує автоматично факт отримання нею коштів.

Крім того, судом першої інстанції не встановлено конкретних дат отримання позивачем відповідних доходів.

Зазначена обставина має істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки відповідно до пункту 164.4 статті 164 Податкового кодексу України доходи, отримані в іноземній валюті, перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.

Отже, для правильного визначення розміру податкового зобов`язання контролюючий орган повинен встановити не лише загальний розмір коштів, які, на його думку, отримані позивачем, а й момент їх нарахування або отримання.

За відсутності встановлення відповідних дат неможливо перевірити правильність застосування контролюючим органом курсу іноземної валюти та, відповідно, правильність визначення грошового зобов`язання.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що наведені обставини не можуть бути усунуті посиланням відповідача на сам факт надходження до контролюючого органу інформації від компетентного органу іноземної держави.

Як убачається з матеріалів справи, контролюючим органом використано інформацію щодо діяльності облікових записів на платформі OnlyFans, пов`язану з компанією Fenix International Ltd. Проте така інформація сама по собі не містить достатніх відомостей, які б дозволяли встановити повний та безпосередній ланцюг між зазначеними у ній обліковими записами, відповідними операціями та фактичним отриманням коштів саме позивачем.

При цьому колегія суддів враховує доводи апеляційної скарги про те, що надані контролюючим органом відомості не містять належного підтвердження фактичного зарахування зазначених сум на рахунки позивача або їх отримання нею в інший спосіб. Вказані доводи мають значення для вирішення спору, оскільки для виникнення у фізичної особи податкового обов`язку щодо іноземного доходу необхідним є встановлення саме факту його отримання, а не лише існування відомостей про нарахування, обліку чи здійснення певних операцій на відповідній платформі.

Водночас, відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, яким саме способом позивач отримувала кошти від Fenix International Ltd, на який рахунок або платіжний інструмент вони перераховувалися, у які конкретно дати такі кошти були зараховані та чи мала позивач фактичну можливість ними розпоряджатися.

Саме по собі припущення про існування такого способу отримання коштів не може замінювати належне доказування обставин, покладених контролюючим органом в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Матеріали справи не містять доказів, які б усували сумніви та дозволяли безпосередньо пов`язати відповідні облікові записи на платформі OnlyFans із позивачем. Відповідачем також не надано доказів, які б підтверджували порядок ідентифікації користувача платформи, спосіб його верифікації, належність зазначених у міжнародній податковій інформації ідентифікаторів конкретно позивачу та взаємозв`язок між такими ідентифікаторами і фактичним отриманням нею коштів.

За відсутності такого підтвердження посилання контролюючого органу лише на відомості про діяльність певного облікового запису не є достатнім для беззаперечного висновку про отримання відповідного доходу саме позивачем.

Відповідач не надав суду належного та зрозумілого розрахунку, який би дозволяв простежити формування визначеної позивачу суми оподатковуваного доходу за кожним звітним періодом, із зазначенням конкретних операцій, їх дат, сум в іноземній валюті, дати їх отримання та застосованого курсу Національного банку України.

За таких обставин суд позбавлений можливості перевірити, чи відповідає визначена контролюючим органом сума доходу фактичним даним, що містяться у матеріалах перевірки, а також чи правильно застосовано положення пункту 164.4 статті 164 ПК України.

При цьому колегія суддів не погоджується з можливістю визначення податкового зобов`язання виходячи лише із загальної суми, зазначеної у міжнародній податковій інформації, без встановлення складових такої суми та дат відповідних операцій. Такий підхід фактично унеможливлює перевірку правильності визначення бази оподаткування та суми податків, що підлягають сплаті.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, саме на відповідача покладається обов`язок довести не лише наявність інформації, яка стала підставою для проведення перевірки, а й правомірність використання цієї інформації для визначення конкретному платнику податків конкретного грошового зобов`язання.

У цій справі відповідачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами сукупність обставин, необхідних для визначення позивачу грошових зобов`язань, а саме: належність відповідних облікових записів на платформі OnlyFans саме позивачу, фактичне отримання нею коштів від Fenix International Ltd, конкретний розмір отриманого доходу, дати його отримання та правильність його перерахунку у національну валюту.

При цьому ненадання відповідачем таких доказів не може бути компенсоване посиланням на те, що позивач не надала документів, які б підтверджували відсутність отримання відповідного доходу. Відсутність у платника податків документів, які спростовують припущення контролюючого органу, сама по собі не звільняє останнього від виконання покладеного на нього частиною другою статті 77 КАС України обов`язку довести правомірність прийнятих ним рішень.

Колегія суддів також відхиляє посилання на те, що надані позивачем під час перевірки банківські виписки не містили відомостей про надходження коштів від Fenix International Ltd, як на доказ отримання позивачем відповідного іноземного доходу. Така обставина сама по собі не підтверджує факту отримання коштів іншим способом та не встановлює, на який саме рахунок чи платіжний інструмент вони були зараховані.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що контролюючим органом не доведено належними та достатніми доказами правомірність визначення позивачу грошових зобов`язань за спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Відповідно, висновки акта перевірки в частині отримання позивачем у 2023 році доходів від Fenix International Ltd у визначеному контролюючим органом розмірі не підтверджені належною доказовою базою, а здійснений на їх підставі розрахунок податкових зобов`язань не може вважатися обґрунтованим та перевіреним.

Колегія суддів, окремо оцінюючи правомірність податкового повідомлення-рішення від 26.03.2026 №0[телефон приховано], яким до позивача застосовано штраф у розмірі 340 грн., передбачений п. 120.1 ст. 120 ПК України, колегія суддів виходить з такого.

Штраф у розмірі 340 грн. передбачений абз. 1, 2 п. 120.1 ст. 120 ПК України за неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, висновок відповідача про виникнення у позивача обов`язку подати податкову декларацію зроблено на підставі абз. 1 пп. 170.11.1 п. 170.11 ст. 170 ПК України, яка передбачає, що у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов`язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Як зазначалося вище, у цій справі відповідач не довів факт одержання позивачем доходів від компанії-нерезидента, тому висновок про виникнення у позивача обов`язку подати податкову декларацію не ґрунтується на належних і допустимих доказах. Відтак, ППР від 26.03.2026 №0[телефон приховано] є також протиправним.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Наведені вище обставини були залишені поза увагою судом першої інстанції, що призвело до ухвалення рішення на підставі помилкових висновків.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена, рішення суду першої інстанції скасоване з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Згідно з п. 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Щодо розподілу судових витрат, колегія суддів застосовує ст. 139 КАС України, відповідно до ч. 6 якої якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

За правилами ч.ч. 1 та 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

В межах цієї справи, судом першої інстанції прийнято рішення про відмову у задоволенні позову.

Разом з цим, переглядаючи рішення суду в апеляційному порядку, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги позивача та наявність підстав для скасування рішення суду попередньої інстанції та задоволення позову в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір за подання позову в сумі 1 064,96 грн. та за подання апеляційної скарги 1597,44 грн.

Отже, судові витрати зі сплати судового збору в загальній сумі 2662,40 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2026 року у справі №500/2276/26 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 26.03.2026 №0[телефон приховано], №0[телефон приховано], №0[телефон приховано].

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області судові витрати (судовий збір) у розмірі 2662,40 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Ю. О. Калмикова

судді І. І. Запотічний

Н. М. Судова-Хомюк