Ухвала № 141379141 у справі № 380/17805/25 від 29.10.2026

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

29 жовтня 2026 року м. Львів Справа № 380/17805/25 пров. № А/857/17999/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача - Качмара В. Я.

суддів - Гудима Л. Я.

Онишкевича Т. В.

при секретарі судового засідання - Гладкій С.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові заяви Головного управління Національної поліції у Львівській області про виправлення описки у судовому рішенні та роз`яснення судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним наказу, поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Восьмого апеляційного адміністративного суду перебувала справа за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 9 березня 2026 року (далі - Рішення суду).

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення суду скасовано та ухвалено постанову, якою позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 1 наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - ГУНП) «Про порушення службової дисципліни та застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських ГУНП у Львівській області» від 14 серпня 2025 року №3564 в частині застосування до заступника начальника відділення поліції з превентивної діяльності відділення поліції №1 Золочівського районного відділу поліції ГУНП підполковника поліції ОСОБА_1 , дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП «Про особовий склад» від 15 вересня 2025 року №628 о/с. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділення поліції з превентивної діяльності відділення поліції №1 Золочівського районного відділу поліції ГУНП з 16 вересня 2025 року.

Додатковою постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2026 року стягнуто з ГУНП на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 316015,82 грн, без урахування податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

07.09.2026 та 01.10.2026 на адресу суду апеляційної інстанції надійшли заяви ГУНП про виправлення описки у судовому рішенні та про роз`яснення судового рішення, які обґрунтовані тим, що при виготовленні повного тексту додаткового рішення судом допущено внутрішню суперечність між його описовою (мотивувальною) та резолютивною частинами щодо питання утримання податку на доходи фізичних осіб і інших обов`язкових платежів із суми стягнення. Так, в описовій частині рішення зазначено: «Таким чином, стягненню з ГУНП на користь позивача належить грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за наведений період в сумі 316015,82 грн (1174,78 грн х 269 календарні дні) з урахуванням податків і зборів». А в резолютивній частині рішення зазначено: «Стягнути з ГУНП на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 316015,82 (триста шістнадцять тисяч п`ятнадцять) гривень 82 копійки, без урахування податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів».

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши доводи Заяв, апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно з частинами першою, другою статті 253 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд може з власної ініціативи або за заявою особи, що брала участь у справі, чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні. Питання про внесення виправлень суд може вирішити в порядку письмового провадження.

У постанові від 28 листопада 2024 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 990/162/23 висловила позицію, згідно з якою положення вказаної вище статті передбачають можливість після ухвалення судового рішення у справі усунути в ньому помилки технічного (неюридичного) характеру - описки та очевидні арифметичні помилки.

У розумінні процесуального закону описка - це зроблена судом механічна граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках, одрук тощо). Не вважається опискою помилка, яка не викривляє зміст рішення, тобто неправильне розташування розділових знаків, неправильні відмінки слів, застосування росіянізмів та діалектизмів тощо.

Опискою необхідно вважати помилку, що порушує правила граматики, синтаксису, пунктуації, нумерації, що мають вплив на зміст судового рішення та його виконання.

Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належать написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат та строків тощо.

Вирішуючи питання про виправлення описок (очевидних арифметичних помилок), допущених у судовому рішенні, суд не вправі змінювати зміст судового рішення незалежно від його юридичного значення чи зовнішнього оцінного сприйняття (розуміння). Суд лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номера і дати документа, найменування сторін, прізвища, імені, по батькові особи, займаної посади тощо) або виправляє помилки, що мають технічний характер (тобто виникли при виготовленні тексту судового рішення), які водночас впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності. Отже, виправлення допущених у судовому рішенні описок, арифметичних чи технічних помилок допускається, якщо при цьому не зачіпається суть ухваленого судом рішення

Такий висновок щодо застосування інституту виправлення описок і очевидних арифметичних помилок у судовому рішенні викладено також в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 904/10956/16, від 11 січня 2022 року у справі № 921/730/13-г/3, від 23 березня 2023 року у справі № 990/106/22, від 26 квітня 2023 року у справі № 522/22473/15-ц та від 09 травня 2023 року у справі № 522/22473/15-ц.

Відповідно до частин першої та другої статті 254 КАС за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.

Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Частиною четвертою статті 254 КАС передбачено, що подання заяви про роз`яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що необхідність роз`яснення судового рішення зумовлена його нечіткістю за змістом, коли воно є незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання.

Тобто, роз`яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта, викладення рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі.

При цьому, конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим ця правова норма не містить, а із її змісту вбачається, що пояснення щодо незрозумілості має навести особа, яка звертається із заявою про роз`яснення судового рішення.

Верховним Судом у постанові від 13 вересня 2019 року у справі № 816/1512/15 зазначено, що роз`яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом. Зокрема, це стосується недотримання вимоги ясності, визначеності судового рішення, яка означає, що судове рішення не може містити положень, що викликають суперечки під час виконання рішення. Підставою для подання заяви про роз`яснення рішення є його незрозумілість.

Таким чином, у заяві про роз`яснення рішення зазначається, що саме у рішенні є незрозумілим, у чому полягає неясність рішення, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання.

Верховний Суд у постанові від 30 квітня 2020 року у справі № 22а-11177/08 вказав, що фактично роз`ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому, суд, роз`яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в постановлене рішення.

Також у постанові від 20 грудня 2023 року у справі № 400/2839/22 Верховний Суд, надаючи тлумачення положенням статті 254 КАС, зазначив, що роз`яснення рішення суду - це засіб виправлення певних текстуальних недоліків (якості) резолютивної частини судового акта, який полягає у поясненні рішення суду у більш зрозумілій формі. Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина для учасників спору є логічною та не допускає кількох варіантів тлумачення. Без відповідного роз`яснення виконання рішення суду може бути ускладненим або взагалі неможливим.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що механізм роз`яснення судового рішення, визначений статтею 254 КАС, не допускає тлумачення судом норм процесуального права, а натомість, передбачає уточнення змісту судового рішення, зокрема, у спосіб зміни формулювання викладення відповідної частини судового рішення на більш чітке та зрозуміле, уточнення окремих положень судового рішення, які є нечіткими або допускають неоднозначність їх тлумачення, пояснення застосованих судом термінів або понять. Однак, за будь-яких умов, не допускається зміна змісту судового рішення шляхом його звуження або розширення.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 21 лютого 2024 року у справі № 460/9602/20.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 752/23602/20 (провадження № 61-12064св22) зазначено, що: «у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2021 року в справі № 9901/407/19 вказано, що «суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів. При цьому відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період у разі перебування на посаді працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори. Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (за загальним правилом 18 відсотків). Таким чином, якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи середній заробіток за час вимушеного прогулу, то ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана (у випадках, передбачених ПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу. Аналогічний правовий висновок зроблений Верховним Судом у подібних правовідносинах у постановах від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц та від 07 жовтня 2020 року у справі № 523/14396/19.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2025 року у справі № 990/317/23 викладено правові висновки, згідно яких при вирішенні спору із стягнення винагороди за працю (заробітної плати) суд виходить із встановлених у справі обставин щодо розміру винагороди (заробітної плати), на отримання якої працівник має право відповідно до закону та/або умов трудового договору (контракту). Роботодавець із нарахованої працівнику винагороди (заробітної плати), в тому числі стягнутої за рішенням суду, як податковий агент в силу підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України зобов`язаний утримати й перерахувати до відповідного бюджету встановлену законом суму податку (обов`язкового платежу). Правовідносини з нарахування, утримання та перерахування податку (обов`язкового платежу) із належної працівникові відповідно до умов трудового договору (закону) винагороди (заробітної плати) знаходяться у площині податкових, а не трудових відносин, а тому суд при вирішенні спору про стягнення винагороди (заробітної плати) не вирішує питання про належні до сплати податки (обов`язкові платежі).

Отже, усталена практика Верховного Суду свідчить про уніфікований підхід щодо функцій роботодавця як податкового агента під час виконання рішення суду про стягнення сум на користь працівника.

При цьому, відповідно до пунктів 3-5 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 № 44 (далі - Порядок № 44), виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Отже, Порядком № 44 передбачено механізм компенсації поліцейським сум податку на доходи фізичних осіб, утриманих із грошового забезпечення, шляхом виплати відповідної грошової компенсації за рахунок коштів, з яких здійснюється таке забезпечення.

Проаналізувавши подану заяву, апеляційний суд вважає, що наведені у ній доводи не свідчать про незрозумілість чи нечіткість судового рішення, які перешкоджають його належному виконанню, а фактично стосуються незгоди заявника зі змістом резолютивної частини додаткової постанови в частині визначення порядку оподаткування присудженої до стягнення суми.

Зі змісту додаткової постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2026 року вбачається, що її резолютивна частина містить чітке визначення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню з ГУНП на користь ОСОБА_1 . Також зазначено, що така сума визначена без урахування податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Отже, зміст резолютивної частини, яка підлягає виконанню, є зрозумілим і не потребує додаткового роз`яснення в порядку статті 254 КАС.

При цьому питання нарахування, утримання та перерахування податків і зборів із присудженої працівникові суми належить до сфери податкових правовідносин та здійснюється роботодавцем як податковим агентом під час виконання судового рішення з урахуванням положень Податкового кодексу України та Порядку № 44.

Таким чином, враховуючи, що доводи заявника фактично стосуються незгоди зі змістом резолютивної частини додаткової постанови та не вказують на її об`єктивну незрозумілість, апеляційний суд доходить висновку про відсутність передбачених статтею 254 КАС підстав для задоволення заяви ГУНП про роз`яснення судового рішення.

Крім цього, апеляційний суд доходить висновку про відсутність передбачених статтею 253 КАС підстав для внесення виправлень до судового рішення, оскільки наведені заявником обставини не свідчать про наявність у ньому описки чи очевидної арифметичної помилки, а фактично стосуються змісту сформульованих судом висновків. Відтак заява ГУНП про виправлення описки у судовому рішенні також не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 253, 254, 311, 321, 322 КАС, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяв Головного управління Національної поліції у Львівській області про виправлення описки у судовому рішенні та роз`яснення судового рішення відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар

судді Л. Я. Гудим

Т. В. Онишкевич

Повне судове рішення складено 09.11.2026.