Постанова № 141379479 у справі № 260/4385/26 від 04.11.2026

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року м. Львів Справа № 260/4385/26 пров. № А/857/37879/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судового засідання: Василюк В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової служби України на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 червня 2026 року (суддя Гаврилко С.Є., ухвалене в м. Ужгороді) у справі №260/4385/26 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатський ферментаційний завод" до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

19 червня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Закарпатський ферментаційний завод" звернулося в суд з позовом до Державної податкової служби України, в якому просило суд: " 1. Визнати протиправним та скасувати Рішення Державної податкової служби України Рішення від 17.06.2026р. №1457-р/лєр "Про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності" про припинення дії ліцензії на право ферментації тютюнової сировини №990111202500171, виданої ТОВ "Закарпатський ферментаційний завод". 2. Зобов`язати Державну податкову службу України відновити дію ліцензії на право ферментації тютюнової сировини №990111202500171 та внести відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу підакцизних товарів. 3.Стягнути з Державної податкової служби України на користь позивача понесені судові витрати".

Також 19 червня 2026 року Товариство з додатковою відповідальністю «Закарпатський ферментаційний завод» звернулося в суд із заявою про забезпечення адміністративного позову, якою просило суд: « 1. Забезпечити адміністративний позов ТОВ «Закарпатський ферментаційний завод» до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення ДПС України від 17.06.2026р. №1457-р/лєр «Про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності» 2. Зупинити дію рішення ДПС України від 17.06.2026р. № 1457-р/лєр «Про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності» - до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі. 3.Заборонити Державній податковій службі України та її територіальним органам вчиняти дії, спрямовані на виключення або відображення припинення дії ліцензії №990111202500171 ТОВ «Закарпатський ферментаційний завод» у відповідних реєстрах, а також застосовувати до позивача негативні наслідки, пов`язані з припиненням дії ліцензії, до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.».

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 червня 2026 року заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатський ферментаційний завод» про забезпечення позову задоволено частково. Зупинено дію рішення Державної податкової служби України від 17 червня 2026 року №1457-р/лєр «Про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності» до набрання законної сили судовим рішенням у справі. У задоволенні заяви у іншій частині відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, її оскаржив відповідач- Державна податкова служби України, подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на неправильне застосування норм процесуального права при його прийнятті, просить скасувати ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.06.2026 у справі № 260/4385/26 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатський ферментаційний завод" про забезпечення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема, зазначає, що фактично застосований захід забезпечення позову повністю співпадає з кінцевою метою заявлених позовних вимог, оскільки ще до вирішення спору по суті позивач отримав можливість здійснювати діяльність так, ніби рішення контролюючого органу про припинення ліцензії не існує. Зазначає, що ДПС не створювала жодних перешкод для здійснення господарської діяльності позивача, оскільки останній мав реальну можливість уникнути настання відповідних правових наслідків шляхом своєчасного внесення чергового платежу у строки, визначені законом. Також зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що саме позивач допустив порушення законодавчо встановленого обов`язку щодо своєчасного внесення чергового платежу за ліцензію. Відтак, вважає, що за таких обставин посилання суду першої інстанції на необхідність підтримки виробничої діяльності та економіки держави не може підміняти встановлені законом умови застосування заходів забезпечення позову та не звільняє позивача від обов`язку дотримуватися імперативних вимог спеціального законодавства. Крім того, зазначає, що в нашому випадку позивачем не наведено будь-яких прийнятних та переконливих обґрунтувань того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі.

В судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав, просив таку задовольнити, ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.06.2026 у справі № 260/4385/26 скасувати та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Позивач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без його участі.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд зазначає наступне.

Як визначено статтею 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Здійснивши аналіз вищенаведених норм суд першої інстанції вірно зазначив, що забезпечення адміністративного позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Вжиття заходів забезпечення адміністративного позову нерозривно пов`язано з підставами та предметом адміністративного позову і ними обумовлюється. Забезпечення позову допускається, якщо не вжиття цих заходів може ускладнити або привести до неможливості виконання рішення суду. Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.

Слід зазначити, що ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Разом з тим, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Зважаючи на викладене суд першої інстанції вірно вказав, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (відповідає правовій позиції, яка викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17).

Як вбачається з заяви про забезпечення позову, обґрунтовуючи таку позивач покликається на те, що можливість здійснення своєї основної господарської діяльності беззаперечно напряму залежить від наявності та чинності відповідної ліцензії. Заявник вказує, що не забезпечення позову щодо зупинення дії рішення про припинення дії ліцензії до набрання законної сили рішення суду у даній справі може істотно ускладнити або навіть унеможливити ефективний захист прав позивача у разі задоволення позову та невідворотно призведе до негативних фінансових наслідків.

Згідно пункту 74 статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18 червня 2024 року №3817-IX (далі по тексту Закон України №3817-IX), припинення дії ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання права на провадження відповідного виду (видів) господарської діяльності, на який (які) йому надано ліцензію, у порядку, визначеному цим Законом.

Так, виключний перелік підстав та процедура припинення дії ліцензії визначено статтею 46 Закону України №3817-IX, якою, зокрема передбачено, що дія ліцензії припиняється шляхом прийняття органом ліцензування, який надав відповідну ліцензію, рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності. Підставами для прийняття органом ліцензування рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності є, зокрема, факт несплата чергового платежу за ліцензію. Рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності набирає чинності на другий робочий день за днем направлення відповідного рішення платнику податків; у разі якщо за результатами адміністративного або судового оскарження рішення органу ліцензування про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності рішення прийнято на користь платника податку, то ліцензія, що була припинена таким рішенням органу ліцензування, вважається діючою з дати її припинення.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, що заявник є суб`єктом господарювання, який здійснює діяльність з ферментації тютюнової сировини на підставі ліцензії на право ферментації тютюнової сировини №990111202500171 від 11 червня 2025 року.

Рішенням Державної податкової служби України від 17 червня 2026 року № 1457-р/ лєр припинено дію ліцензії на право ферментації тютюнової сировини, реєстраційний номер 990111202500171, виданої ТОВ «Закарпатський ферментаційний завод».

Як вірно зазначив суд першої інстанції, що для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в статті 150 частині 2 пункті 1 КАС України.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що припинення вказаної ліцензії суттєво впливає на ведення господарської діяльності позивача, а саме: фактично блокує діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатський ферментаційний завод» в частині ферментації тютюнової сировини, зберігання сировини тощо. Як наслідок, неможливість провадження господарської діяльності зумовить невиконання договірних зобов`язань перед добросовісними контрагентами, що призведе до розриву відповідних господарських зав`язків, втрати очікуваного прибутку, що очевидно вплине на результати господарської діяльності підприємства, заблокує формування доходу та виплати заробітної плати працівникам, а надалі і вивільнення працівників, що значно ускладнить відновлення господарської діяльності у разі вирішення спору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатський ферментаційний завод».

Слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 240/26736/21 сформував правовий висновок, відповідно до якого анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним з моменту її отримання суб`єктом господарювання позбавляє його права на подальше здійснення такої діяльності, та може призвести до ухвалення судом рішення по суті спору до розриву відповідних господарських зв`язків, вивільнення працівників, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності взагалі у випадку ухвалення позитивного рішення суду. Таким чином, наведені обставини дійсно впливають на здійснення ефективного способу захисту порушеного права, який, насамперед, спрямований на поновлення такого права, і лише у разі неможливості такого поновлення - гарантування особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

В даному випадку вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, не є вирішенням спору по суті і не свідчить про неправомірність висновку контролюючого органу про наявність підстав для припинення ліцензій.

Правомірність вжиття судами заходів забезпечення позову у цій категорії спорів відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладених у постановах від 14.12.2021 (справа № 240/16920/21), від 15.04.2022 (справа №440/6755/21), 13.07.2022 (справа №240/26736/21), від 11.01.2023 (справа №640/10679/22), від 15.03.2024 (справа №500/5854/23), від 22.10.2024 (справа №580/1433/24), від 15.01.2025 (справа №400/10628/23), від 18.03.2025 (справа №380/18610/24), від 27.01.2026 (справа №500/453/25), від 28.01.2026 (справа №420/24135/25).

Також суд першої інстанції вірно виходив й з того, що положення воєнного стану та руйнування економіки України в нинішніх складних для країни умовах вимагають здійснення безперервного виробництва матеріальних активів та насичення коштами фінансової системи країни, тому особливого значення набуває збереження функціонування виробничих потужностей та збереження суб`єктів економічної системи.

Фактично, у разі задоволення позову у справі щодо оскарження рішення Державної податкової служби України, неможливо буде виконати рішення суду, що виключає доцільність існування самого такого позову. У даному разі суд не надасть ефективного захисту потенційно порушеному праву, що є неприпустимим.

Зважаючи на наведене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що реалізація рішення Державної податкової служби України не можлива до надання судом комплексної оцінки на предмет правомірності результатів перевірки та спірного рішення.

Відтак, зважаючи на все наведене, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для забезпечення позову у спосіб зупинення дії рішення Державної податкової служби України від 17 червня 2026 року №1457-р/лєр «Про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності» до набрання законної сили судовим рішенням у справі. Обрання такого способу забезпечення позову є логічним, а не вжиття таких заходів призведе до істотного ускладнення в поновленні порушених прав та інтересів заявника, у разі задоволення позову.

Також колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що зміст таких заходів забезпечення позову свідчить про те, що ці заходи спрямовано виключно на збереження існуючого становища Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатський ферментаційний завод» до вирішення судом спору по суті і є тимчасовим заходом, покликаним запобігти виникненню ускладнень та докладенню значних та невиправданих зусиль для відновлення господарської діяльності підприємства у разі ухвалення рішення на його користь.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що в даному випадку вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті, і не свідчить про неправомірність висновку контролюючого органу про наявність підстав для анулювання ліцензії на право ферментації тютюнової сировини.

Разом з тим, такий захід забезпечення позову, як заборона Державній податковій службі України та її територіальним органам вчиняти дії, спрямовані на виключення або відображення припинення дії ліцензії №990111202500171 ТОВ «Закарпатський ферментаційний завод» у відповідних реєстрах, а також застосовувати до позивача негативні наслідки, пов`язані з припиненням дії ліцензії, судом першої інстанції вірно не задоволено з огляду на необґрунтованість заявником підстав для застосування такого заходу.

Також суд першої інстанції правильно вказав, що вчинення відповідних дій, зокрема Державною податковою службою України та її територіальними органами, зокрема щодо дій спрямованих на виключення або відображення припинення дії ліцензії №990111202500171 ТОВ «Закарпатський ферментаційний завод» у відповідних реєстрах, а також застосовувати до позивача негативні наслідки, пов`язані з припиненням дії ліцензії, є можливим лише у випадку, коли дія відповідного рішення є чинною. Тобто зупинення дії рішення Державної податкової служби України від 17 червня 2026 року №1457-р/лєр «Про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності» до набрання законної сили судовим рішенням у справі позбавляє відповідні органи (Державну податкову службу України та її територіальні органи) здійснювати відповідні дії спрямовані на реалізацію зупиненого судовим рішенням індивідуального акту.

Зважаючи на все наведене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатський ферментаційний завод» про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.

За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 червня 2026 року у справі №260/4385/26 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І. І. Запотічний

судді О. І. Довга

Т. І. Шинкар

Повне судове рішення складено 10.11.2026